Проаналізовано особливості етнополітичних процесів на означеній території наприкінці Другої світової війни та в перші повоєнні роки, а також депортаційну політику тоталітарних режимів Польщі та СРСР, спрямовану на радикальне вирішення національного питання українсько-польського пограниччя. Показано позиції польського й українського політикуму щодо територіально-політичного самовизначення Холмщини та Підляшшя. Висвітлено політику уряду Польщі, його репресивно-каральні заходи, спрямовані на ліквідацію політичної опозиції українців, формування мононаціональної держави. Узагальнено перебіг, форми, методи, умови й етнокультурні наслідки депортацій українців у 1944 - 1946 рр. і 1947 р. З'ясовано вплив репатріаційно-депортаційних акцій на Холмщині та Підляшші на суспільно-політичну ситуацію в українському та польському соціумах.

  Скачати повний текст

Проаналізовано інституційно-конфесійні та переважно негативні та трагічні для українців етноконфесійні трансформації на Правобережній Україні та на західних українських - автохтонних і етнічних землях у XIX - першій половині XX ст. (до 1945 р.). Відзначено, що "обрусение" - дискурс самодержавно-церковної політики в XIX ст. - нівелювало національні особливості культурного та релігійного життя українців на Правобережній Україні. Істотні трансформації церковного, національного та культурного життя відбувалося в Галичині та Закарпатті під австро-угорською, мадярською та польською владою, але найглибшими й найтрагічнішими були на теренах етноконфесійного прикордоння - на Холмщині, Підляшші, Лемківщині. Зауважено, що у період Другої світової війни (1939 - 1945 рр.) під церковно-релігійне життя України було закладено "міну сповільненої дії", якою став насильницький перехід частини ієрархів і духовенства Православної церкви в західних областях України під юрисдикцію Московської патріархії. Саме це значною мірою спричинило в період німецької окупації розкол і конфронтацію в Українському православ'ї, утворення ворогуючих церков - Автономної православної церкви та Української автокефальної церкви. Зазначено, що окупаційна німецька політика щодо церков і релігійних груп в Україні мала на меті усіма засобами перешкоджати встановленню єдиної Української православної церкви. Показано, що німецька окупаційна влада ефективно протидіяла становленю Києва як центру українського православного життя та виокремленню з середовища православних ієрархів авторитетного лідера, який був би здатним очолити рух за встановлення канонічного статусу Київської митрополії та таким чином консолідувати всі течії Українського православ'я, остаточний демонтаж усієї системи керування православним церковним життям в Україні й тотальне його підпорядкування окупаційній адміністрації на початку 1943 р. спричинили далекосяжні наслідки. Зазначено, що до повернення в Україну радянської влади інституціалізаційно-конфесійна трансформація всього православного комплексу дійшла до такого ступеня, яка дозволила без зайвих зусиль формалізувати його в межах Руської православної церкви та нав'язати йому таку модель іманентного виживання, яка цілком влаштовувала радянську тоталітарну систему. Зроблено висновок, що наслідки цих історичних інституалізаційно-конфесійних та етноконфесійних трансформацій мають дискурсну рефлексійність на сучасний стан та тенденції розвитку православ'я в незалежній Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію ідейних засад наддніпрянської політичної еміграції в Австро-Угорщині напередодні та в роки Першої світової війни, а також причини, хід і наслідки боротьби за владу та ідейне протистояння серед емігрантів у 1914 - 1918 рр. Здійснено комплексний аналіз стосунків наддніпрянців з Головною Українською Радою, Загальною Українською Радою, українськими партіями Галичини та Буковини. Висвітлено роль союзу визволення України у створенні та діяльності Українського Січового Стрілецтва. Розкрито партнерські зв'язки еміграції з громадсько-політичними і культурними організаціями регіону. З'ясовано вплив наддніпрянців на суспільно-політичні процеси в районах Волині, Холмщини, Підляшшя, надано оцінку ролі видавничої діяльності політемігрантів у національно-духовному житті західноукраїнських земель.

  Скачати повний текст

Досліджено становлення та розвиток історичного пам'яткознавства Волині, Холмщини та Підляшшя - західних етнічних українських земель під час перебування їх під владою Російської імперії. Виділено та обгрунтовано поняття "історичне пам'яткознавство", "історична пам'ятка" та охарактеризовано процес складання в Російській імперії ХІХ - початку ХХ ст. правової бази збереження історико-культурної спадщини. Простежено формування зацікавленості місцевими старожитностями, діяльність державних структур, світських і церковних громадських товариств, музейних закладів, окремих особистостей щодо виявлення, вивчення та збереження пам'яток. Наведено матеріал про представлення пам'яток вказаних земель на загальноросійських археологічних з'їздах, оприлюднено виявлені факти незаконного вивезення з Волині церковних реліквій. Проаналізовано підготовку та проведення реконструктивних робіт, видання спеціальних історико-пам'яткознавчих праць. Розкрито здобутки та прорахунки історичного пам'яткознавства Волині, Холмщини та Підлішшя даного періоду, визначено його місце в загальноукраїнському пам'яткознавстві, процесі українського національного відродження.

  Скачати повний текст

Досліджено український іконопис у контексті динаміки культурних процесів, які особливим чином проявились у протистоянні православної та католицької культур на землях Холмщини та Підляшшя XVI - XVIII ст. Систематизовано наукові розробки українських та зарубіжних вчених з проблем православного іконопису у контексті культурних та релігійних взаємовпливів. У науковий обіг введено опис не досліджених у мистецтвознавстві ікон та не відомих у наукових колах матеріалів, виявлених під час вивчення колекцій музеїв та церков Холмщини та Підляшшя. У процесі наукової роботи використано принцип систематизації за найбільш поширеними у православному іконописі іконографічними схемами у відповідності з ієрархією, прийнятою у православ'ї. Визначено стильові ознаки канону та характер запозичень в українському іконописі Холмщини та Підляшшя XVI - XVIII ст.

  Скачати повний текст

На підставі архівних матеріалів, здобутків вітчизняних і зарубіжних теоретиків та істориків щодо засобів масової інформації з використанням методу порівняльного аналізу комплексно досліджено українськомовну легальну пресу історичної Волині, Холмщини та Підляшшя на різних етапах у контексті загальносвітових історичних процесів XX ст.: 1917 - 1939 рр., 1939 - 1941 рр., 1941 - 1944 рр., 1944 - 1990 рр., 1990 - 2000 рр. Зокрема, пресу Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя у 1917 - 1939 рр. (у складі Російської імперії та з 1921 р. - Польської республіки) проаналізовано у порівнянні з пресою періоду формування незалежної України (1990 - 2000 рр.), а окупаційну пресу даного регіону у 1941 - 1944 рр. (періоду Генеральної губернії та Райхскомісаріату) - у зіставленні з радянською пресою у складі УРСР (1939 - 1941 рр., 1944 - 1990 рр.). Показано близькість демократичних моделей розитку преси у дорадянський період та у часи незалежності, а форми існування окупаційної преси описано як реалізацію тоталітарного архетипу з домінуванням інтересів ідеологічної системи над духовними інтересами особистості. До наукового обігу залучено 424 часописи та тисячі імен учасників творення інфомаційного та загальногуманітарного інформаційного простору.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано усні народні оповідання про переселення українців у 1947 р. як конкретно-історичну та художню цілісну систему. Розглянуто значний за обсягом матеріал (близько 170-ти текстів). Досліджено питання, які досі були вивчені недостатньо. З'ясовано історичні передумови формування прози про дане переселення. Узагальнено погляд на історіографію студіювання фольклору Лемківщини, Холмщини та Підляшшя. Визначено тематичні та сюжетні групи усних наративів, їх художню специфіку. Вперше введено до наукового обігу значну кількість фольклорних текстів, записаних на сучасному етапі.

  Скачати повний текст

З'ясовано генезис й основні історичні етапи розвитку художнього плетіння. Визначено естетичні показники матеріалів, технологічні прийоми й засоби художньої виразності. Здійснено типологічний аналіз творів, виявлено тектоніку форми, текстуру та локальні художні особливості різноманітних плетених виробів. Висвітлено стан художнього плетіння у провідних осередках і показано творчість народних майстрів історико-етнографічних регіонів: Придніпров'я, Слобожанщини, Полісся, Волині, Поділля, Прикарпаття, Карпат, Закарпаття, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя (у межах Польщі та Словаччини). Розкрито розвиток лозоплетіння в Україні у XIX ст. шляхом істотного збільшення площ вирощення лозового прута вздовж рік та їх притоків, що зумовило збільшення об'ємів виробів у десятки разів.

  Скачати повний текст

У роботі з'ясовано, що наукові ідеї О.Цинкаловського та його діяльність на культурно-просвітницькій ниві представлені фрагментарними розвідками у наукових, науково-популярних, бібліографічних та періодичних виданнях. Переважна їх більшість з'явилася уже в роки незалежности України. Попри визнання його доробку як науковця, музейника, просвітянина спостерігаємо нерівномірність вивчення різних сторін творчості О.Цинкаловського та відсутність цілісного наукового дослідження. Встановлено, що основними чинниками, які зумовили формування особистості О.Цинкаловського стали родинна традиція, соціальне оточення, наукове та навчально-педагогічне середовище, особистий досвід наукової та професійної діяльности, прагнення до саморозвитку та самовдосконалення. Прооаналізовано вплив родини на формування світогляду дослідника. Стверджено, що саме виховання батьків, і особливо дідуся Павла Нітецького, визначили інтерес до української історії та культури, що пізніше знайшло своє втілення у наукових та публіцистичних працях вченого. Маючи у роду поляків, німців, татар, і перебуваючи у середовищі, далекому від рідної культури, він став справжнім патріотом України. Показано, що саме родинна традиція визначила зацікавлення Олександра Цинкаловського минулим краю. Показано початки культурно-просвітньої та фахової праці, розкрито роль інтелектуальних середовищ Кременця, Львова, Києва, Варшави у формуванні світогляду О.Цинкаловського. Висвітлено вплив окремих польських та українських вчених (В.Антонєвіч, Т.Сулімірський, І.Шедрик) на формування його як науковця. У перших десятиріччях ХХ ст. відбувається становлення О.Цинкаловського як громадсько-політичного та кульутрно-освітнього діяча в обставинах Першої світової війни, Української національної революції 1917–1921рр. Він став яскравим представником українського національного життя в Західній Волині у міжвоєнний період. Відтворено його участь у діяльності “Просвіти”, яка у міжвоєнне десятиліття була найпоширенішою формою українського культурно-просвітницького руху. На Волині значне визнання отримала “Просвіта” м.Володимира, до якої належав О.Цинкаловський.У сфері наукової діяльности особливою є заслуга О. Цинкаловського у дослідженні одного з українських регіонів –Волинь. Серед вчених, які впродовж ХХст. писали про волинський край, О.Цинкаловському належить провідне місце. Окрім того увагу дослідника привернули також Холмщина, Лемківщина та Підляшшя. Роль О.Цинкаловського в українській історичній науці визначають наступні щонайменше десять напрямків його досліджень. На підставі власних досліджень та запропонованих у вітчизняній історіографії поділів виділимо такі: дослідження старовинної історії Волині, усіх археологічних культур, починаючи від палеоліту і до епохи заліза включно з виділення місцевих культур; виявлення, фіксація і збереження пам'яток матеріальних культур; дослідження дерев'яних і кам'яних архітектурних споруд, пам'яток архітектури; сакральне мистецтво – церкви домонгольського, монгольського і післямонгольського часу (на Волині, в Галичині, на Лемківщині); хрести-енколпіони, дерев'яні і камінні хрести, виставки ікон; історико-краєзнавчі нариси, особливо виділяється синтетичне дослідження із історичного краєзнавства “Стара Волинь і Волинське Полісся (краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 р.)” (Вінніпеґ, 1984) і “Стародавні пам'ятки Волині” (Торонто, 1975); історико-географічні розвідки з топографії міст і містечок –Літовежа, Махнівки, Небеля, Пересопниці, Сутейська, Червена і Червенських городів, Шумська; особливо описи Крем'янця (“Волинська Швейцарія”); історична картографія (археологічний атлас Волині і Волинського Полісся у складі дванадцяти оригінальних і унікальних авторських мап, Крем'янець 1939 р.); дослідження з історичної краєзнавчої бібліографії; проблеми теорії і практики музеєзнавства на підставі чималого особистого досвіду роботи у музеях Варшави, Кракова, Крем'янця, Львова у 20-50-х роках ХХ ст.; гідрологія (“Ріка Прип'ять та її допливи”, 1960); палеонтологічні студії.Згідно проведених підрахунків, загальна кількість праць О.Цинкаловського становить 150 наукових та науково-популярних праць.З'ясовано, що окремим напрямком наукової та культурно-просвітницької діяльности О.Цинкаловського стала його праця як музейного працівника та музеєзнавця. Показано, що професійна діяльність вченого пов'язана з Архівом історії Унії, Державним археологічним музеєм у Варшаві, Кременецьким краєзнавчим музеєм. Стверджено, що вчений добре розумів значення музеїв та музеєзнавства у краєзнавчих студіях. Важливим є не лише дослідити науковий доробок О.Цинкаловського, а й на належному рівні оцінити його внесок в розвиток волинезнавства. У роботі показані різні аспекти увічнення пам'яті науковця – це, насамперед, видання праць, опублікованих ним або про нього; проведення низки наукових конференцій присвячених вченому; встановлення пам'ятних дощок на честь волинезнавця; найменування його іменем вулиць у м.Володимирі й Ковелі та ін.^UThe study finds that in modern historiographical discourse, the scientific ideas of O. Tsinkalovsky and his activities in the cultural and educational fields is represented by fragmentary investigations in scientific, popular science, bibliographic and periodical publications. The vast majority of them appeared during the years of independent Ukraine. Despite the recognition of his work as a scientist, museologist, educator, we observe the imperfect periodicity of researches of various aspects of O. Tsinkalovky's works and lack of a comprehensive scientific studyThere was analyzed the influence of the family on the formation of the researcher's worldview. It is claimed that the upbringing of parents, and especially the grandfather of the scientist - Pavlo Nitetsky, determined his interest in Ukrainian history and culture, which was later embodied in the scientific and journalistic works of the researcher. Coming from a line of Poles, Germans, Tatars, and living in an environment far from native culture, he became a true patriot of Ukraine. It is shown that the family traditions determined Oleksandr Tsinkalovsky's interest in the region's past.There is described the beginnings of cultural, educational and professional work, as well as revealed the role of intellectual environments of Kremenets, Lviv, Kyiv, Warsaw in the formation of O. Tsinkalovsky's worldview. In the paper there is highlighted the influence of some Polish and Ukrainian scientists (V. Antonevich, T. Sulimirsky, I. Shedryk) on his formation as a scientist.During the first decades of twentieth century occurs the formation of O. Tsinkalovky as socio-political and cultural-educational figure in the circumstances of the First World War and the Ukrainian National Revolution of 1917–1921. He became a prominent representative of Ukrainian national life in Western Volyn region in the interwar period. In the research paper was reproduced his participation in “Prosvita”, which in the interwar decade was the most common method of the Ukrainian cultural and educational movement. In Volyn region, “Prosvita” in Volodymyr town, to which belonged O. Tsinkalovsky, received significant recognition.It is stated that the central point of O. Tsinkalovsky's interest has always been the problems of Ukrainian people history. He always defended the indivi duality of Ukrainians, the originality and originality of their past, language and culture. In the field of scientific activity, the special worth of O. Tsinkalovsky is the study of one of the Ukrainian regions - Volyn. Among the scientists, who during the twentieth century wrote about the Volyn region, O. Tsinkalovsky takes pride of place. In addition, the researcher's attention was also drawn to Chelm Land, Lemkivshchyna and Podlasie.The role of Oleksandr Tsinkalovsky in Ukrainian historical science is determined by the following at least ten areas of his researches. On the basis of own research and some proposed in the national historiography, we will separate following: research of the ancient history of Volyn region, all archeological cultures, startin g from the Paleolithic to the Iron Age, including the selection of local cultures; identification, fixation and preservation of landmarks of material cultures; research of wooden and stone architectural buildings, heritage assets; sacred art – churches of pre-Mongol, Mongol and post-Mongol times (in Volyn, Galicia and Lemkivshchynaregions); engolpions, wooden and stone crosses, sacred image exhibitions; historical and local essays, especially stands out the research on historical local study “Old Volyn region and Volyn Polissya (local dictionary from ancient times till 1914 year)” (Winnipeg, 1984) and “Ancient heritage assets of Volyn region” (Toronto, 1975); historical and geographical surveys on the topography of cities and towns - Litovezh, Makhnivka, Nebel, Peresopnytsia, Suteyska, Cherven and Chervensky towns, Shumsk; especially descriptions of Kremyanets (“Volyn Switzerland”); historical cartography (archeological atlas of Volyn and Volyn Polissya as a part of twelve original and unique author's maps, Kremyanets 1939); research on historical local bibliography (reviews of Ukraine in European historical literature); problems of theory and practice of museum studies on the basis of considerable personal work experience in museums of Warsaw, Krakow, Kremyanets, Lviv in the 20-50s of the twentieth century; hydrology (Pripyat River and its confluents, 1960); paleontological studies.It is also important to properly recognize his influence on the development of Volyn studies, accept of his scientific achievements. The paper shows various aspects of perpetuating the memory of the scientist -this is, first of all, the publication of works published by him or about him; holding a number of scientific conferences dedicated to the scientist; installation of memorial plaques in honor of the Volyn scholar; naming streets in Volodymyr and Kovel after him, etc.