Розглянуто проблеми імагології як в українському, так і в зарубіжному літературознавстві. Проаналізовано питання творення літературного етнообразу Іншого за умов еміграції та запропоновано нові можливості аналізу цієї проблематики. Розглянуто проблему візії Іншого з позиції еміграції в контексті імагологічних досліджень і запропоновано власні способи вирішення цього завдання, впроваджуючи наукові поняття, такі як момент, імагологічний текст та ін. Проведено порівняння літературних етнообразів українця як Іншого у творчості Є. Стемповського й Ю. Лободовського, простежено еволюцію візії України на прикладі польського культурного дискурсу, а також розглянуто зміну концепту Свій-Інший за умов близькоспоріднених культур.

  Скачати повний текст

Розглянуто поняття "візія" та "візуалізація", висвітлено художньо-живописну структурованість образно-зорових картин "Кобзаря", їх здатність створювати художнє (естетичне) враження. Проаналізовано живописні прийоми, використані поетом для конструювання опуклої, виразно зримої "картини"-візії, запропоновано класифікацію картин природи в поезіях Т. Шевченка (ідилічні, історичні, критичні та містичні візії України). Виявлено домінантні вербально-живописні картини у поетичній спадщині митця.

  Скачати повний текст

Проаналізовано конфлікт, характери й особливості характеротворення у драматургії Л. Старицької-Черняхівської. З'ясовано основні особливості світогляду митця, своєрідність поетики та стилю у взаємозв'язку з системою ідеологічних настанов, імплікованих у її текстах. Обгрунтовано органічну спорідненість творчості драматурга з практикою національної нарації перших десятиліть XX ст. Розглянуто конфлікт у драмах відповідно до двох типів конфліктів у художніх творах (субстанціонального та конфлікту-казусу). У процесі проведення аналізу кожної драми враховано рівень співвіднесення внутрішніх і зовнішніх конфліктних частин, виведено їх спільну структуру. Досліджено конфлікт з урахуванням моделювального, проблемно-тематичного, сюжетно-подієвого, конструктивно-технологічного, образно-структурного, процесуально-творчого аспектів. Персонажі, стрижневою рисою яких є національна самосвідомість, трактуються у контексті їх взаємодії з історією. Національну свідомість розглянуто як необхідну умову цілісності та твердого морального етносу характерів, їх динамічності й активності на тлі пасивного загалу. Драматург художньо моделює механізм впливу на масу сильної харизматичної особистості ("Гетьман Дорошенко", "Іван Мазепа"). Доведено модерністський характер візії історичного процесу та його суб'єкта у творчості Л. Старицької-Черняхівської. У соціальній драматургії, яка лігітизувала тему інтелігенції, досліджено економні та гнучкі засоби характеротворення (діалог, монолог, риторичний інструментарій, точні стилізації, лексичне багатство, своєрідність композиції та психологічної мотивації вчинків героїв), за допомогою яких Л. Старицька-Черняхівська виявляє причини втрати особистістю автентичного життя та розпаду цілісності особистості, механізми її самоомани та маскування у міщанській сімейній атмосфері. На підставі проведеного аналізу певних творів показано небуденність естетичних пошуків драматурга, майстерність у творенні глибоких, яскраво індивідуалізованих характерів, виявлено модерністські особливості націєцентричної естетики письменниці, що дозволяє визначити місце її творчості в українському літературному процесі.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено творчу спадщину відомого українського письменника Р.Купчинського (1894 - 1976), визначено вплив романтизму, символізму та імпресіонізму на його творчу діяльність. На підставі вивчення науково-методологічного досвіду українського та зарубіжного літературознавства проаналізовано генезу творчого дискурсу й індивідуального стилю митця, проявом якого є своєрідний екзистенційно-естетичний імператив. Наведено результати літературознавчого дослідження художніх творів Р.Купчинського різних жанрів (драми, повісті, поеми, ліричного вірша, пісні), які засвідчують творчий авторський універсум. Зроблено типологічне зіставлення поетичної візії Р.Купчинського у просторі української літературної традиції, розглянуто процес його національного самопізнання та історіософський підхід щодо сприйняття дійсності. Визначено особливості індивідуального стилю поезій і пісенних творів Р.Купчинського на стрілецьку тематику, розкрито специфічні особливості їх фольклоризму, символізму й імпресіонізму. Простежено характерні прояви документалізму великої прози письменника. Вперше розглянуто доробок митця у жанрі епіграми, фейлетону та малої прози. До наукового обігу введено архівний матеріал з поетично-прозової й епістолярної спадщини Р.Купчинського.

  Скачати повний текст

Досліджено типологію українського та грузинського романтизму; проведено комплексний аналіз способів вираження авторської свідомості-чуттєвості в поезії О. Чавчавадзе, Г. Орбеліані, В. Орбеліані, Н. Бараташвілі, Л. Боровиковського, М. Костомарова, В. Забіли, М. Петренка, М. Шашкевича, Т. Шевченка та ін. Розглянуто художні візії історичного минулого, діалог із природою, естетику духовності інтимної лірики українських і грузинських романтиків. Окремі розділи присвячено розгляду художньої спадщини Т. Шевченка та Н. Бараташвілі в інтертексті світового романтизму, а також рецепції творчості грузинських романтиків українськими інтерпретаторами.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність і специфіку мови сміху як філософсько-антропологічного феномену. Проаналізовано зв'язок сміху з архаїчними ритуальними практиками. Розглянуто давні архетипові мотиви й образи у міфологічній спрямованості сміху у разі його деконструкції. Проведено систематичне дослідження основних етапів і тенденцій розвитку форм реалізації сміху як характерної риси української ментальності. Визначено філософсько-антропологічні домінанти осмислення мови сміху у контексті концепції "редукції" сміху (за М.М. Бахтіним), основна ідея якої полягає у тому, що людина (мікрокосм), носій сміху, не має власне "прямої" мови й відчуває іронічну перевагу над дійсністю, граючи з усіма речами всесвіту (макрокосм). Виділено основні різновиди антропотипу "homo ridens": Той, Хто Іронізує, особистість, що перетворюється на "клоуна", "блазня", "маріонетку", надлюдина (як його предтеча Заратустра). Визначено основні характеристики мови сміху: трансгресивність, деконструктивність, маніпулятивність і перверсивність. Виявлено джерела трансгресивності сміху в архаїчних обрядах та її підстави у філософській антропології. Доведено, що сміх має трангресивне подвоєння, смислом якого є власне повернення. Обгрунтовано об'єднуючі мотиви-фактори сміху й смерті в їх трансгресивному співвідношенні. Розглянуто основні футурологічні аспекти мови сміху. Доведено можливість використання сміху та мови як засобів маніпуляції свідомістю. Інтерпретовано новий ефект перверсивної мови сміху.

  Скачати повний текст

У дисертації показано основні візії політичних партій та рухів України на процес формування, будівництва та реформування Збройних Сил України як чинника національної безпеки та оборони. Отримала подальший розвиток історіографія цієї проблеми. Проведено комплексний аналіз сутності, змісту та ефективності механізмів формування ЗС України як складного соціально-політичного утворення, показано його залежність від державотворчих процесів. З'ясовано загальні закономірності, тенденції та особливості процесу формування військової могутності України впродовж 1991 – 2018 рр. у візії вітчизняної політичної еліти. Окреслено специфіку діяльності українського політичного істеблішменту у напрямі вирішення проблем розвитку Збройних Сил України у загальному механізмі забезпечення обороноздатності держави. Визначено вплив об'єктивних та суб'єктивних факторів суспільно-політичного розвитку України на розбудову її воєнної організації. Простежено тенденції, які існували в українському суспільстві щодо будівництва Збройних Сил України поряд з іншими соціально-політичними інституціями. На конкретних прикладах продемонстровано негативний та позитивний вплив політичних партій і рухів на розвиток та трансформацію українського війська. Надана оцінка ефективності парламентських політичних партій у розробці та ухваленні законодавчих ініціатив, що стосувалися розбудови Збройних Сил у системі національної безпеки України. Здійснено аналіз правових засад функціонування та реформування ЗС України, зокрема рівня державного фінансування, скорочення особового складу та переведення армії на контрактну основу.^UThe thesis shows the main thoughts of political parties and movements of Ukraine on the process of formation, development, and reforming of the Armed Forces of Ukraine as a factor of national security and defense. The historiography of this problem was further developed. A complete analysis of the essence, content, and efficiency of formation mechanisms of the Armed Forces as a complex socio-political entity, shows its dependence on state-building processes. The common patterns, trends, and features of the formation of the military power of Ukraine during 1991-2018 in the vision of the national political elite are clarified. Outlined the specifics of the Ukrainian political establishment activities towards solving the problems of the development of the Armed Forces of Ukraine in general mechanism to ensure the defense capability of the state. The influence of objective and subjective factors of the social and political development of Ukraine on the development of its military organization is identified.It traces the trends that existed in the Ukrainian society on the development of the Armed Forces of Ukraine, along with other social and political institutions. In specific examples demonstrates the negative and positive impact of political parties and movements on the development and transformation of the Ukrainian army. Effectiveness evaluation of parliamentary political parties in the development and adoption of legislative initiatives related to the development of the Armed Forces in the national security system of Ukraine is given. An analysis of the legal principles of the functioning and reforming of the Armed Forces, particularly the level of public funding, personnel cuts, and the transfer of the army to contract, was conducted.

У дисертації представлено мистецтвознавчу адаптацію, концептуалізацію та трактування філософсько-герменевтичної категорії емінентності тексту з міжгалузевою опорою на ідеї і положення естетики, культурології, компаративістики, філософії етнокультури. Музично-вербальна емінентність, досліджена в єдності її складових (мімезис, ділог і полілог, інтермедіальність, інтертекстуальність, трансцендентність, екфразис, інтерпретація) та доповнена рецептивними поняттями (асоціації, антиципація, аперцепція і ін.), розглядається в інтегративних вимірах програмової і вокальної творчості, «музичної» прози та музичного паратексту в літературі.Перший вимір інструментальної програмовості, як синтетично-віртуального представництва в ній літератури та частково інших мистецтв, інтрамузичних і позамузичних імпульсів, розглянутий на зразках фортепіанних творів українських композиторів. Вивчення теоретичних праць дослідників різних епох дозволило визначити програмну музику як інструментально-синтетичний рід творчості, в якому відбувається асоціативно-віртуальна, закодована в заголовку (чи іншому паратекстуальному компоненті), когеренція вербального й музичного контентів на онтологічно-інтенційному, інтермедіальному та інтертекстуальному рівнях. Другий – українська вокальна музика (камерна й хорова), де поетичний і музичний компоненти зливаються в синергії, утворюючи інший онтологічний ранг своїх слово-звуко-ритмів. Вибрані зразки вокальної музики, як парадиґми транстекстуальної художньо-творчої практики, прикметні не змаганнями за першість музики й поезії, помітними в багатьох теоретичних концепціях, а релевантною і, як вже було сказано, симультанною конвергенцією засобів обох мистецтв. Зазнаючи різностильових музичних тлумачень, одна й та ж поезія різнобічніше вияскравлює свої якості, адаптаційні можливості, позачасову актуалізацію.Компаративні теорії «музичної» прози розвивалися як музикоцентрично, так і через домінування літератури (чи, значно рідше, інших мистецтв). Проза українських модерних письменників про музику, музично-критичні письменницькі спроби й літературно-публіцистичні надбання музикантів ввійшли до третього виміру сполучення обох мистецтв, що проявляється часо-просторово (у формах «виконання» чи «сприймання» тут-і-тепер) або ілюзорно (наприклад, у вигляді спогадів, абстрактних міркувань, ліричних відступів тощо). стали четвертим виміром такої інкорпорації. А заглиблення в функціонування і дію названих контактів виявило спеціальну важливість музичних заголовків у літературі та публіцистиці й стало спонукою до виокремлення цієї номеносфери у п'ятий вимір. Музична номеносфера заголовків служить провідною ниткою змісту, наділяє виклад особливими прикметами, нерідко стаючи ще й конструктивним проектом «будівельного матеріалу» форми.У парадиґмах кожного емінентного виміру випливає на поверхню унікальна й питома для української культури роль народної пісні (ліричної, історичної, побутової, обрядової, паралітургійної, патріотичної) і пісенності загалом. Різноманітні знакові й символічні візії пісні у композиторів, письменників, поетів, науковців, музикантів наголошують на її «самоемінентності», а також на генологічно-питомому та кордоцентричному вкоріненні у професійно-художні форми національної культури та науково-критичні розробки.Музично-вербальна емінентність – це мистецько-культурний феномен, що виявляється у фізичних (тобто, в-тілених) і метафізичних формах міметичної і діалогічної взаємозалежності (переважно запрограмованої в паратекстах), взаємовивищення (аж до трансцендентності) та взаєморепрезентації (інтерпретації) слова й музики через гетерофонію знаків і сенсів, у тому числі національно значущих.Запозичення й обмін поняттями, жанрами, засобами та функціями, прибігання до замінників, еквівалентів, символіки виразу свідчать про наміри адресантів розширювати іманентні кордони мистецтв, знаходити нові пункти дотику між ними для взаємного збагачення поетик. Інтерпретація, що лежить у основі сприйняття інтеграційно-емінентних вимірів (музики за допомогою літератури, чи літератури за допомогою музики, чи інших дискурсів за допомогою слова й музики), дає привід до пошуку глибинних семантико-художніх кореспондувань і нових евристичних тлумачень, нарощування нескінченної множинності сенсів артефактів української художньої культури.^UThe thesis represents an art history adaptation, conceptualization and interpretation of the philosophical-hermeneutic category of the text eminence by means of intersectoral reliance on the ideas and statements of aesthetics, comparative studies, philosophy of ethnoculture. Musical-verbal eminence, studied in the integrity of its components (mimesis, dialogue, polylogue, intermediality, intertextuality, transcendence, ekphrasis, interpretation) and supplemented with receptive notions (associations, anticipation, apperception, etc.) is being regarded in the integrative dimensions of program and vocal art, "musical" prose and musical paratext in literature.The program music as a synthetic virtual presentation of literature and partially other arts and intra-music impulses in it, was studied on the piano samples written by Ukrainian composers. The analysis of theoretic works of the researchers of different epochs has enabled to define the program music as an instrumental-synthetic type of creativity in which there is an associatively-virtual, encoded in the specific title (or another paratextual component) coherence of the verbal and music contents on the ontologically-intentional, intermedial and intertextual levels.Ukrainian vocal music (chamber and choral), in which poetic and musical components, merging in synergy, form a different onthological range of their own word-sound-rhythms. The chosen examples of vocal music, as a paradigm of the transtextual artistic creative practice, are significant not only by the competition for the priority between music and poetry, but a relevant, and a simultaneous convergence of the means of both arts. Undergoing various stylistic musical explications, one and the same poetic composition manifests its features in multifaceted ways, shows its adaptive possibilities and timeless relevance.Comparative theories of the “musical” prose developed both as musically-centered and by means of the dominance of literature (or, more seldom, other arts). The musical prose of Ukrainian modern writers, music-critical writing attempts and literary-journalistic achievements of musicians entered the third dimension of the two arts combination, which manifests itself in time and space (in the forms of “performance” or “perception” here-and-now) or illusory (for example, in the form of memories, abstract reasoning, lyrical digressions, etc.).A more thorough study of the functioning and operation of the mentioned contacts revealed the great importance of musical titling in literature and journalism and became the impetus for the separation of this nomenosphere into the fourth dimension. The musical nomenosphere of the titles serves as the leading thread of the content. It gives the presentation special features, often becomes a constructive project of the “building material” of the form.In the paradigms of each eminent dimension emerges a unique and significant role of the folk song (lyrical, historical, patriotic, household, ritual, paraliturgical, etc). Various symbolic visions of the song in interpretations of composers, writers, poets, scholars, musicians emphasize on its “self-eminence” (or “self-identity”) as well as on genealogically specific and cordocentric rooting in professional and artistic form of national culture and critical developments.The eminence is a physical (i.e. embodied) and a metaphysical form of interdependence, mutual elevation and mutual presentation of the two arts in these synthetic musical and verbal dimensions and paradigms. It reveals the authors' holistic attitude to creativity; the result is the informational, figurative and semantic (sometimes also semiotic) stereophony of texture presentation. Borrowing and exchanging concepts, means and functions, referring to substitutes, equivalents, symbolism of expression indicate of the intentions of the addressees to expand immanent borders of arts, find new points of contact between them to mutual enrichment of poetics. Interpretation which lies in the basis of perception of integrative dimensions, gives every reason to the search of deep semantically figurative correspondence and new heuristic explications, building up an endless number of meanings of artifacts of Ukrainian art culture.

У дисертації вперше здійснено комплексне міждисциплінарне дослідження закономірностей розвитку українського живопису в ХІХ – початкуХХІ століття в контексті ціннісних вимірів національної культури, суспільно-політичних процесів, авторської візії. Відзначено, що контекстуальністьукраїнського живопису була недостатньо теоретично осмислена. Охарактеризовано загальні принципи класифікації мистецтва (еволюціонізм) танові підходи, основані на національних особливостях, різних фазах розвитку (лінійності, циклічності, перервності), філософських парадигмах.Запропоновано метод «моделі», що дає цілісне уявлення про складну систему смислоутворюючих зв'язків в живописі, його періодизації, мистецтвознавчої йкультурологічної типологізації. Обґрунтовано теоретичні засади образотворчого процесу живопису, уточнено поняття ‒– конструктивна ідея, простір, художній простір, художній експеримент, модифікація художньої мови, введено в науковий обіг нові дефініції — анаморфізм, міжвидова транзитивність, аргументовано роль та взаємовідношення культурного та художнього контексту в аналізі творів. Досліджено ґенезу національного живопису, осмислено його базовіконцепти як аксіологічну основу творчості художників, охарактеризовано світоглядні засади творчості Т. Шевченка та його новації в малярстві. Показано,що українська природа, культура, історія, були ідентифікаторами формуючого кола тем та мотивів, що означували національний контекст творчості утворчості Т. Шевченка, В. Тропініна, І. Сошенка, В. Штернберга, їх послідовників — митців українського модернізму, бойчукістів, шістдесятників,художників періоду незалежності України. Визначено критерії «конвенціональності» в мистецтві (живописі), показано їхнє впровадження на макро- імікрорівні стосунків художника і влади. Розглянуто питання «авторської» концепції у новій репрезентації художньої картини світу, досліджено роль авторських візій у поступі українського живопису в руслі модернізму, авангарду, постмодернізму. За встановленими домінантними ознакамисформовано принципи будови концептуальних моделей живопису — «національної», «конвенціональної», «авторської». Охарактеризовано культуро-творчі процеси в сучасному живописі, визначено його потенціал в актуалізації нових смислів та цінностей, виявлено нові підходи до просторової організаціїтворів, обумовлені міжвидовою транзитивністю, цифровізацією, прийомами анаморфізму, «Glitch art».^UA change in the scientific worldview determines refocusing of investigations of new or existing factual material. Ukrainian painting, researched throughout the 20thand in early 21st century, acquired historical and cultural as well as artistic and stylistic features within the Soviet methodological framework (ideoligicallymodified) targeted at the global systems of arts systematization and classification. Along with that, particular scholars offered alternative classification principles(I. Ioffe, M. Alpatov, M. Kahan, V. Vlasov), including Ukrainian ones with the focus on the national specificity (A. Prahov, F. Shmit, V. Modzalevskyi, M. Holubets,I. Ohienko, K. Shirotskiy, D. Antonovych, B.-I. Antonych, M. Stankevych, etc.). The approach this thesis offers is based upon synchrony and diachrony;namely, the analysis of artistic processes in critical times as well as in transition and phase periods that make the development of painting intermittent rather than linear.Thereby, the factual material visualizes the diverse arts and crafts as well as the artists' worldviews. Their classification, systematization, generalization by certaincriteria, and identifying the dominant trends determine the relevance of this paper, the problem and its solution, namely, building conceptual models of Ukrainian painting of the 19th – early 21st century. The thesis solves this problem with reliance on the complex interdisciplinary approach (art studies, culturology, history, philoshophy, psychology, mathematics, and optics) to researching painting within the specified chronological framework; refocusing from a stylistic and genre-based approach to an artist's perception of the spacetime as well as actualization of the context and criteria for reality evaluation provides a new perspective of painting in the field of cultural dynamics. Literary analysis shows that contextuality of Ukrainian painting has been conceptualized sporadically; when considering the works of a particular period, the researchers paid attention to the obvious sense-organizing approches of the artists who preferred to express, directly or indirectly, the authentic Ukrainian culture, the peculiarities of the material as well as the spiritual development of the nation, and its traditions. Thereby, a circle of artists has been identified who determined the axiological framework for their own work in 19th – early 20th century on the basis of the national culture, idea, memory, mental and spiritual vision. Literature on the work of T. Shevhenko as the founder of the nation-oriented art and its genre specificity is the most in-depth in this respect. The work of Ukrainian modernists, the Sixtiers, and the artists from the independent Ukraine is less investigated in the given context. Relationships between the artist and the government comprise a separate chapter in the history of Ukrainian arts, estimated ambiguously during the age of totalitarianism (M. Burachek, I. Vrona, M. Zubar, K. Slipko-Moskaltsiv, M. Khmuryi, E. Kholostenko, M. Kotliar, V. Afanasiev, Y. Zatenatskyi, H. Ostrovskyi, P. Hovdia, B. Butnyk-Siverskyi, B. Lobanovskyi, V. Klevaev,M. Kryvolapov, Yu. Belichko, V. Fomenko) and afterwards (B. Lobanovskyi, O. Holubets, O. Rohotchenko, H. Skliarenko, T. Ohneva, L. Smyrna, N. Averianova).A number of Ukrainian scholars have written investigations reports, books, and chapters in composite works as well as scholarly article collections about theconventional content and form of painting within the normalized socialist realism framework. Heroic themes related to wars, revolutions, labor feats, andcollectivization eliminated any displays of individualism, noncom-formity, and alternative views of the time, resulting into “in-migration” of artists. It is worthnoting that artists worked in between those extremes, realizing their own artisitc visions at the level of form and language, which is the microlevel, with theaccordance of the macrolevel established by the system: the mythologized stereotype of “a happy Soviet.” Conventionalism as a condition of acceptance or non-acceptance of certain norms makes it possible to manifest individualism, which actually took place in the Soviet times, in contradiction to conformism as subordination and dissolution of a self.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню сучасних авторських технік виготовлення та оздоблення текстилю за роки незалежності України.Наукова новизна полягає у загальному комплексному підході до розгляду текстильних технік: процесів створення та оздоблення тканин. Вперше виявлено та класифіковано на групи винаходи промислового текстилю; висвітлено асортимент малих підприємств та майстерень; проаналізовано творчість провідних майстрів. Розглянуто діяльність виставкових заходів та проєктів; термінологічний апарат; науково-дослідницькі розвідки про діяльність малого підприємництва та творчих майстерень; аналіз українського авторського текстилю у світовому контексті.Практичне значення наукових пошуків відображено у дослідженні сучасних авторських технік та проведенні їх загальної систематизації. Запропоновано авторське трактування поняття дизайну за індивідуальним замовленням. Зведено термінологічний глосарій.Джерельною базою дисертаційного дослідження виступили каталоги виставок, фото-архіви майстрів, патентна база України, списки ЄДР підприємців, а також мистецькі твори та асортименти виробів підприємств. Окремим джерелом дослідження стали інтернет-ресурси: персональні веб-сайти митців, офіційні сторінки та інтернет-магазини виробників тощо.На основі загально-теоретичних праць з основ та теорії дизайну В.Я. Даниленка, М.Є. Йолочкіна, Н.А. Ковешнікової, та ін. сфокусовано загальний напрям пошуків у просторі дизайну, визначено теоретичні межі. На базі наукових досліджень Д.Г. Ткач, О.К. Кривошеєнко, І.О. Яковець та інших авторів, було визначено основні принципи та методологію подальшого дослідження.Звернуто увагу на публікації зарубіжних авторів, що працюють з текстильними техніками, теоретиків та практиків текстильного дизайну: S. Das, N. J.Nelson, J. Wilson, тощо. Серед ґрунтовних праць, що вивчалися в контексті дослідження основне місце посідають публікації Д. Боб'як, О. Луковської, Г. Кусько, та ін. У контексті історичного розвитку розглядалися публікації, що стосуються середини та кінця ХХ ст.: А. Жук, Т. Печенюк, К. Цуркан і багато інших. Зроблено огляд літератури, що розкриває особливості тканин народного виготовлення та вжитку. У тексті звернено увагу на видання таких авторів як: О. Новицька, О. Никорак, О. Мойсюк, і т. д.Розглянуто публікації присвячені сучасному стану галузі, прогнозуванню перспектив розвитку текстилю у ХХІ ст.: Г. Кусько, Т. Кара-Васильєва, З. Чегусова, тощо.Розглянуто патентну документацію з 2000-х рр. і до сьогодення. Виявлені винаходи було класифіковано за основними групами. Основна увага сфокусована на винаходах, що мають безпосередній стосунок до промислових та ручних технік утворення та оздоблення полотна.Визначено конкретних виробників, що займаються безпосередньо виготовленням та оздобленням текстильної продукції. У фокусі знаходяться малі підприємства, що мають незначну тиражність та виготівельні потужності. Серед таких охарактеризовані «Ванда Рагс», ТОВ «Карат», ТОВ «Вікторі Карпетс», Українська стрічкоткацька фабрика, Фабрика художніх виробів ім. Б. Хмельницького, і т.д.Висвітлено діяльність творчих майстерень та їх техніки. У майстернях займаються переважно ручною працею. Охарактеризовано діяльність одноосібних майстерень О. Пилюгіної, М. Фурди, О. Дідик, а також групових – «Фіра», «Текстильні візії», «Майстерня теплих подарунків» тощо.Поглиблено наукові пошуки у межах виставкових проектів в Україні, розглянуто діяльність Міжнародного бієнале «Скіфія», «Міні текстиль», «Арттекстиль. Інтеграція мистецтв».У дослідженні було систематизовано та висвітлено творчий доробок майстрів текстилю у взаємодії з наступними матеріалами: метал, пластик, поліетилен, дерево, лози, трави. Виокремилися течії апсайклінгу, стрінг-арту, глітч-текстилю, колажу, текстильної скульптури. У ключі переосмислення традиційних методів визначаються техніки: шиборі, екопринтування, трафаретне фарбування, контактне фарбування. Переосмислення та інтерпретування традиційних мотивів та кольорів відзначено у техніках батику, вибійки, вишивки. Найбільш виразними та розповсюдженими техніками визначено аплікацію, колаж, асамбляж. Експериментальні техніки текстилю розповсюдження знайшли у концептуальному мистецтві. Розглянуто творчість Т. Барабаш, В. Буряник, А. Шнайдера тощо.Обґрунтовано проблемні питання текстильної термінології та систематизації даних по технікам виготовлення та оздоблення текстильних виробів та творів України ХХІ століття.Ключові слова: текстильні техніки, дизайн за індивідуальним замовленням, авторська техніка, експериментальний текстиль, апсайклінґ, текстильний дизайн, машинні техніки текстилю, оздоблювальні техніки, текстильна термінологія.^UThis thesis is devoted to the research of modern author's techniques of textile manufacturing and trimming during the years of Ukrainian independence.The scientific novelty lies in the general integrated approach to the textile techniques study: the processes of creating and trimming fabrics. An analysis of Ukrainian patent basis is carried out. A systematic analysis of small business in the textile field is made. For the first time, innovations in the field of industrial textile are revealed and classified into groups; the assortment of small enterprises and workshops is highlighted; leading masters' creativity art; the exhibition projects activity is studied; terminological apparatus of textile; small business activity research is made, particularly, workshops in modern Ukraine; the analysis of Ukrainian authorial textile in the world context.The practical significance of scientific research is expressed in the study of modern author's techniques in textiles and their general systematization. Author's definition of design by individual order. A terminological dictionary has been formed.The research source base consists of catalogs of exhibitions, photo archives of masters, the Ukrainian patent base, lists of official registers of private entrepreneurs, as well as works of art and assortments of products of enterprises.Based on general theoretical works in the grounds and theory of design, V. Danylenko, M. Yolochkin, N. Koveshnikova et al., the general direction of searches in design space is focused, particularly, theoretical boundaries are determined, and conditional accents are set. Grounded on scientific researches of D. Tkach, O. Kryvosheienko, I. Yakovets and other authors.Attention is paid to the publications of foreign authors, working with textile techniques, as well as textile design theorists and practitioners: S. Das, N. J. Nelson, K. C. Wilson, et al.Studied in the research context, the main place is occupied by publications of D. Bobiak, O. Lukovska, H. Kusko, et al. In the context of historical development, the following publications, concerning the middle and the end of the XX cent. are considered: A. Zhuk, T. Pecheniuk, K. Tsurkan et al. Modern manufacturers, designers and textile artists often use traditional textile techniques in their creative work. Thesis draws attention to publications of the following authors: O. Novytska, O. Nykorak, O. Moisiuk, et al.Among the researchers of current textile, such authors can be mentioned: H. Kusko, T. Kara-Vasylieva, Z. Chehusova, et al. Patent documentation from the 2000s to the present is considered. Certain innovations are divided into several main groups. The main focus is on innovations that are directly related to industrial and manual techniques of weaving threads, as well as its cutting.Focuses on small enterprises with low circulation and production capacity, in particular those that use the synthesis of machine and manual labor. Among them are Wanda Kylymky, Karat LLC, Ukrainian Ribbon Weaving Factory, B. Khmelnytsky Art Factory, etc.The activity of creative workshops and their techniques is highlighted. The workshops are mainly engaged in handicrafts. Additionally, the thesis presents the describing of individual workshops activity – O. Pyliuhina, M. Furda, O. Didyk, as well as group ones – Fira, Tekstylni Vizii, Maisternia teplykh podarunkiv.In-depth research within the framework of exhibition projects in Ukraine: International Biennial Scythia, Mini Textiles, Art Textiles. Integration of the arts.The study systematized the interaction with the following materials: metal, plastic, wood, grass, etc. Thus, the streams of upcycling, string art, glitch textile, collage, textile sculpture stand out. In terms of using and rethinking traditional methods of painting, the following techniques are defined: shibori, eco-printing, screen printing, contact painting. Rethinking and interpretation of traditional motifs and colors are noted in the techniques of batik, embroidery, etc. According to the results of systematic analysis, the most expressive and common techniques can be considered as application, collage, assembly. Experimental textile techniques have become the most widespread in conceptual art. Thus the creative activity of T. Barabash, V. Buryanyk, A. Schneider is studied.Problematic issues of textile terminology and systematisation of data in Ukrainian techniques of textile ware and works manufacturing and trimming in the XXI century are substantiated.Key words:textile technique, custom design, author's technique, experimental textile, upcycling, textile design.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що становлення демократичної та правової української держави, інтеграція в європейське та світове співтовариство, переосмислення ролі і значимості вищої освіти поставили ряд педагогічних завдань щодо підготовки компетентного вчителя іноземної мови, здатного до удосконалення своїх професійних навичок. У вступі обґрунтовано актуальність теми; вказано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження; викладено наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; подано відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації. У першому розділі – «Теоретичні засади підготовки майбутніх учителів німецької мови в закладах вищої освіти на основі акмеологічного підходу» – розглянуто стан розробленості проблеми дослідження в науковій літературі, конкретизовано поняттєво-категоріальний апарат дослідження, висвітлені особливості підготовки майбутніх учителів німецької мови в закладах вищої освіти на основі акмеологічного підходу. У другому розділі – «Діагностика підготовки майбутніх учителів німецької мови на основі акмеологічного підходу» – проаналізовано стан підготовки майбутніх учителів німецької мови в закладах вищої освіти; визначено критерії, показники та рівні готовності майбутніх учителів німецької мови в закладах вищої освіти; описано організацію дослідження та програму констатувального етапу експерименту.У третьому розділі – «Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов підготовки майбутніх учителів німецької мови на основі акмеологічного підходу» – представлено модель підготовки майбутніх учителів німецької мови на основі акмеологічного підходу, обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх учителів німецької мови на основі акмеологічного підходу та описано їх реалізацію, проаналізовно та узагальнено результати експериментального дослідження. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленому діагностичному інструментарії, удосконаленні змісту робочих програм і навчально-методичного забезпечення таких дисциплін, як «Практичний курс німецької мови», «Методика навчання другої іноземної мови (німецької)», «Методика навчання другої іноземної мови (німецької) в закладах профільної середньої освіти», «Практична граматика німецької мови», «Педагогіка» та інші; модернізації змісту виробничої практики майбутніх учителів німецької мови; підготовці дидактичних матеріалів («банк творчих проєктів», завдань до практичних занять тощо) для здобувачів вищої освіти освітніх ступенів «Бакалавр» та «Магістр». Укладено авторський курс «Проєктне навчання німецької мови: візії‚ стратегії‚ перспективи», який сприятиме вдосконаленню змісту фахової підготовки конкурентоздатних професіоналів у рамках освітньо-професійної програми «Середня освіта (Мова і література (англійська, німецька))».^UThe relevance of the study is due to the fact that the formation of a democratic and legal Ukrainian state, integration into the European and world community, rethinking the role and significance of higher education have set a number of pedagogical tasks for the training of a competent foreign language teacher capable of improving their professional skills. In the introduction, the relevance of the topic is substantiated; the connection of the work with scientific programs, plans, subjects is indicated; the purpose and objectives, object and subject, research methods are determined; the scientific novelty and practical significance of the results obtained are stated; information on publications, structure and scope of the dissertation is presented. The first section – “Theoretical Foundations of Future German Language Teachersʼ Training in Higher Education Institutions on the Basis of Acmeological Approach” – considers the state of development of the research problem in the scientific literature, specifies the conceptual and categorical apparatus of the research, highlights the peculiarities of future German language teachersʼ training in higher education institutions on the basis of acmeological approach. The second section – “Diagnostics of Future German Language Teachersʼ Training on the Basis of Acmeological Approach” – analyzes the state of future German language teachersʼ training in higher education institutions; defines the criteria, indicators and levels of future German language teachersʼ readiness in higher education institutions; describes the organization of the study and the program of the ascertaining stage of the experiment.The third section – “Experimental Verification of the Effectiveness of Pedagogical Conditions of Future German Teachersʼ Training Based on the Acmeological Approach” – presents the modeling of future German teachersʼ training based on the acmeological approach, substantiates the pedagogical conditions of future German teachersʼ training based on the acmeological approach and describes their implementation, analyzes and summarizes the results of the experimental study. The practical significance of the obtained results consist in the developed diagnostic tools, improvement of the content of curriculum and educational and methodological support of such disciplines as “Practical course of the German language”, “Methodology of teaching a second foreign language (German)”, “Methodology of teaching a second foreign language (German) in institutions of specialized secondary education”, “Practical grammar of the German language”, “Pedagogy” and others; modernization of the content of practice of future teachers of the German language; preparation of didactic materials (a bank of creative projects, assignments for practical classes, etc.) for students of the Bachelorʼs and Masterʼs degrees. The authorʼs course “Project-based learning of the German language: visions, strategies, perspectives” has been developed, which will contribute to the improvement of the content of professional training of competitive professionals within the educational and professional program “Secondary education (Language and literature (English, German))”.

У дисертації здійснено дослідження особливостей художньої репрезентації дитинства у Шекспірівському каноні, який відображає колективний образ дитини в ментальній картині світу англійського Ренесансу і корелює з універсальною філософською проблематикою, сприяючи осягненню складних позачасових питань. Вивчення шекспірівського дискурсу дитинства вводить до наукового простору велику кількість цікавих фактів і літературознавчих спостережень, які увиразнюють бачення специфіки процесу становлення особистісної ідентичності, що розширює дослідницькі горизонти шекспірознавства і стимулює міждисциплінарну взаємодію.Актуальність дисертації детермінована низкою факторів соціокультурного, історико-літературного та методологічного характеру. Стрімке зростання антропологічного вектору філологічних досліджень у літературознавстві останніх десятиліть ставить на часі реконструювання особливостей рецепції дитини і дитинства у різні епохи. Доба Відродження і її ключова постать В.Шекспір пропонують вкрай цікавий матеріал, аналіз якого сприяє глибшому розумінню аксіологічних домінант, характерних цієї історико-культурної епохи, та відкриває перспективу осягнення впливу антропоцентричних гуманістичних уявлень про феномен дитинства на сучасне мислення, педагогіку і культуру. Теоретичної концептуалізації потребують семантика та категоріальний статус поняття «дискурс дитинства у літературі», імплементація якого у шекспірознавчий інтелектуальний простір виявляється гостроактуальною в контексті стрімкого зростання інтересу зарубіжного літературознавства до рецепції дитинства у творчій спадщині В.Шекспіра (А. Блек, С. Грінхол, М. Еберле, Д. Кампана, Т. Пендлетон, К. Чеджой, Р. Шогнесі, та ін.).Ця дисертація є першим у сучасному шекспірознавстві системним дослідженням дискурсу дитинства у творчості Вільяма Шекспіра, що зумовлює його наукову новизну. Теоретична значущість роботи полягає в категоріально-термінологічній концептуалізації низки понять, пов’язаних з темою дитинства, та розробці й апробації алгоритму дослідження дискурсу дитинства в шекспірівській творчості, який може використовуватися при дослідженні специфіки сприйняття дитини в інших авторських художніх парадигмах та історико- культурних контекстах.Мета роботи полягала в тому щоб створити цілісну панораму репрезентації дискурсу дитинства у різножанровій творчості Вільяма Шекспіра, акцентуючи увагу на кореляції універсального та історично-детермінованого аспектів в авторській рецепції дитинства як соціокультурного феномену. Предметом дослідження стали топоси, теми, образи, художні тропи, які репрезентують дитину та дитинство у різножанрових творах В. Шекспіра. Аналіз 1500 текстових фрагментів, виокремлених шляхом суцільної вибірки із 154 сонетів, 2 поем та 39 різножанрових драматичних творів, дозволив отримати багатовимірне уявлення про особливості рецепції дитинства у епоху Ренесансу та виявити особливості шекспірівського розуміння феномену дитинства.Теоретико-методологічне підґрунтя роботи сформовано корпусом літературознавчих культурологічних та філософських праць присвячених вивченню дискурсології (Т.Михед, І. Папуша, А. Приходько, Г. Приходько, Г. Храброва, Ю. Черняк, І. Шевченко, та ін.). Концептуалізація категоріально-термінологічного апарату дисертаційного дослідження здійснювалася в контексті міждисциплінарного діалогу, що розгортається у науковому просторі сучасного дискурсу дитинства, який охоплює філософію (І. Голубович, І. Кон), психологію (Р. Бейн-Пауел, Е. Еванс-Прічард, Я.Кравченко, О. Крісман), психоісторію (Р. Браун, Л. Демоз, Ж. Піаже), культурологію (М.Мід, Н. Хомськи), етнографію та фольклористику (Н. Аксьонова, Н. Грицишина, Н. Жмуд, І. Павленко ), педагогіку (О. Зінченко , Р. Зозуляк-Случик, Т. Кочубей), літературознавство (О. Бодугай, І.Безродних, К. Василина, У. Гнідець, О. Горбонос, Л. Коломієць, Я. Кравченко, Д. Москвітіна )та ін.Вибір методів зумовлений метою та завданнями дослідження. Використання загальнонаукових методів аналізу та синтезу дозволило створити системне уявлення про стан вивченості проблеми і сформувати категоріально-термінологічний апарат та інструментарій дослідження. Метод соціокультурології застосовувався при створенні стереоскопічної візії дитини в різні історико-культурні епохи (Античність, Середньовіччя, Відродження). Використання базових засад герменевтики та методу пильного читання дозволили виявити специфіку художньої репрезентації дискурсу дитинства в різножанрових творах Вільяма Шекспіра...^UThe dissertation researches the peculiarities of the artistic representation of childhood in Shakespeare's canon, which reflects the collective image of a child in the mental picture of the world of the English Renaissance and correlates with universal philosophical issues, contributing to the understanding of complex timeless issues. The study of Shakespeare's childhood discourse introduces a large number of interesting facts and literary observations into the scientific space, which express a vision of the specifics of the process of personal identity formation, which expands the research horizons of Shakespeare studies and stimulates interdisciplinary interaction.The relevance of the dissertation is determined by a number of socio-cultural, historical-literary and methodological factors. The rapid growth of the anthropological vector of philological research in literary studies in recent decades calls for a reconstruction of the peculiarities of the reception of children and childhood in different eras. The Renaissance and its key figure V. Shakespeare offer extremely interesting material, the analysis of which contributes to a deeper understanding of the axiological dominants characteristic of this historical and cultural era, and opens the perspective of understanding the influence of anthropocentric humanistic ideas about the phenomenon of childhood on modern thinking, pedagogy and culture. The semantics and categorical status of the concept of "discourse of childhood in literature" need theoretical conceptualization, the implementation of which in the intellectual space of Shakespeare studies is acutely relevant in the context of the rapid growth of interest of foreign literary studies in the reception of childhood in the creative heritage of V. Shakespeare (A. Black, S. Greenhall, M. Eberle, D. Campana, T. Pendleton, K. Chejoy, R. Shaughnessy, etc.).This dissertation is the first systematic study of childhood discourse in the works of William Shakespeare in modern Shakespeare studies, which determines its scientific novelty. The theoretical significance of the work lies in the categorical and terminological conceptualization of a number of concepts related to the theme of childhood, and the development and approval of an algorithm for the study of the discourse of childhood in Shakespeare's work, which can be used in the study of the specifics of the child's perception in other author's artistic paradigms and historical and cultural contexts.The purpose of the work was to create a holistic panorama of the representation of the discourse of childhood in the multi-genre works of William Shakespeare, focusing on the correlation of universal and historically determined aspects in the author's reception of childhood as a socio-cultural phenomenon. Topos, themes, images, artistic tropes that represent children and childhood in the various genre works of V. Shakespeare became the subject of the research. The analysis of 1,500 text fragments, separated by a continuous selection from 154 sonnets, 2 poems and 39 dramatic works of various genres, allowed to obtain a multidimensional idea of the peculiarities of the reception of childhood in the Renaissance era and to reveal the peculiarities of Shakespeare's understanding of the phenomenon of childhood.The theoretical and methodological basis of the work is formed by the corpus of literary, cultural and philosophical works devoted to the study of discourseology (T. Mikhed, I. Papusha, A. Prykhodko, G. Prykhodko, G. Khrabova, Y. Chernyak, I. Shevchenko, etc.). The conceptualization of the categorical and terminological apparatus of the dissertation research was carried out in the context of an interdisciplinary dialogue unfolding in the scientific space of the modern discourse of childhood, which includes philosophy (I. Holubovych, I. Kohn), psychology (R. Bain-Powell, E. Evans-Pritchard, I .Kravchenko, O. Krisman), psychohistory (R. Brown, L. Demoz, J. Piaget), cultural studies (M. Mead, N. Chomsky), ethnography and folkloristics (N. Aksyonova, N. Hrycyshina, N. Zhmud, I. Pavlenko), pedagogy (O. Zinchenko, R. Zozulyak-Sluchyk, T. Kochubey), literary studies (O. Bodugai, I. Bezrodnykh, K. Vasylyna, U. Hnidets, O. Gorbonos, L. Kolomiets, Ya. Kravchenko, D. Moskvitina) and others.The choice of methods is determined by the purpose and tasks of the research. The use of general scientific methods of analysis and synthesis made it possible to create a systematic view of the state of study of the problem and to form a categorical and terminological apparatus and research tools. The sociocultural method was used to create a stereoscopic vision of a child in different historical and cultural eras (Antiquity, Middle Ages, Renaissance)...