Вивчено механізми символізації несвідомого змісту психіки у їх взаємозв'язках, що зумовлено внутрішньою динамікою цілісної психіки. Висвітлено історичний аспект дослідження феноменів несвідомого та символізації його змісту у вітчизняній та зарубіжній психології. Розглянуто методи, які дозволяють здійснювати їх вивчення. На підставі аналізу емпіричного матеріалу групової психокорекційної роботи з майбутніми психологами-практиками за методом активного соціально-психологічного навчання констатовано, що механізми символізації, відкриті З.Фрейдом у процесі тлумачення сновидінь, мають прояв особливо рельєфно у малюнковому матеріалі та матеріалі "Казок про власне життя" людей, що знаходяться у межах психічного здоров'я. Доведено, що механізми символізації змісту несвідомого взаємозв'язані й узгоджуються з генеральним механізмом захисної системи "до сили". На підставі результатів дослідження доведено доцільність застосування психодинамічного підходу до аналітичної роботи з малюнками у порівнянні з формалізованою інтерпретацією. Показано необхідність врахування особливостей механізмів символізації несвідомого змісту психіки та їх взаємозв'язків у фаховій підготовці психологів-практиків.

  Скачати повний текст

Виявлено концептуальні характеристики українського мистецького модерну як стилю мислення та духовно-культурної течії, що засобами образотворчого мистецтва виразили напрям і зміст світоглядно-філософської еволюції у духовному житті України у добу зміни філософської та культурної парадигм у кінці XIX - на початку XX ст. Доведено, що дане перетворення було осмислено та відображено в українській культурі у формі національного варіанта стилю модерн. Зроблено висновок, що інтелектуальна інновація модерну за умов світоглядної кризи полягає у свідомій спробі зберегти цінність і впорядкованість картини світу шляхом накладання універсальної системи значень і логічних схем на художньо-образне світосприйняття. Розкрито вплив ідей провідних філософів XIX - початку XX ст., зокрема, А. Шопенгаура, Ф. Ніцше, З. Фрейда, А. Бергсона, В. Дільтая на світоглядні виміри європейського, зокрема, українського мистецтва даного періоду. Досліджено вплив світоглядної системи романтизму (Новаліса, Л. Тіка, Ф. Шлегеля), на формування ідейних основ мистецького модерну. Виявлено гносеологічний, антропологічний, онтологічний виміри художньо-образного осмислення буття людини в Україні в кінці XIX - на початку XX ст. у їх взаємозв'язку з європейським модерном як цілісним світоглядно-культурним феноменом. Експліковано зміст сформованих модерном концептів: новий образ дійсності, "базова" особистість доби, цілісність особи та цілісність життєвого світу людини, перетворення суспільства засобами "естетичної революції". Доведено, що у добу модерну прагнення відновити зруйновану систему цінностей обумовило підвищення інтересу до міфу як методології художнього конструювання дійсності. Виявлено особливості переосмислення функцій міфу у суспільній свідомості європейців, зокрема, українців XX ст. у контексті нових філософських учень, яке кардинально відрізнялося від класичного підходу до міфології. Розкрито методологічну роль опозиції космос - хаос у символічному реконструюванні світу в світоглядній системі модерну. Показано принципові відмінності вияву даної опозиції в художньо-образній рефлексії мистецтва Західної Європи й України. Встановлено особливості експлікації української ідеї в символічно-образній системі мистецтва модерну. Аргументовано, що український модерн, на відміну від космополітичного європейського, в Україні став еквівалентом національного світоглядного стилю, в якому тісно переплелися національне та сакральне.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльний аналіз змісту концепцій філософії життя в західноєвропейській філософії кінця XIX - першої половини XX ст. З'ясовано причини їх переходу від пріоритетного розгляду феномена життя до вивчення проблеми сутності та природи людини. Визначено причини формування некласичної філософської думки та її актуалізації у філософії XIX ст. Досліджено процеси та явища в інтелектуальній, соціальній і матеріальній сфері, які стимулювали процес формування ірраціоналізму. Розглянуто витоки формування "філософії життя" - основної ірраціоналістичної течії кінця XIX - початку XX ст. Показано значущість філософських досліджень С. К'єркегора та А.Шопенгауера у формуванні нових ідей, відмінних від ідей класичної філософії. Визначено й охарактеризовано основні етапи змін поглядів представників "філософії життя" на основну проблематику - феномен життя. Здійснено історико-філософський аналіз концепцій філософії життя Ф.Ніцше, В.Дільтея, А.Бергсона, Г.Зіммеля, О.Шпенглера та П.Тейяр де Шардена, виявлено трансформацію їх поглядів на феномен життя. Розкрито значущість і ступінь впливу гносеологічних досліджень філософії життя. Визначено характер впливу на філософські концепції життя природничонаукових досліджень. Показано зв'язок ідей західноєвропейської філософії кінця XIX - початку XX ст. з вченням В.Вернадського про "живу речовину" та з дослідженнями несвідомого З.Фрейда. Здійснено порівняння концепції філософії життя з метою визначення загальних характеристик і відмінностей, а також встановлення особливостей висвітлення основної проблематики - феномена життя. Виявлено закономірності формування кожної подальшої концепції філософії життя на основі попередньої. Проведено критичний аналіз концепцій існування людини (Dasein) в екзистенціальній філософії. Встановлено причину зміни проблематики в некласичній філософїї. Визначено причину переходу в концепціях філософії життя від досліджень феномена життя до переважного аналізу буття людини.

  Скачати повний текст

Реконструйовано теоретичну картину психологічного та соціального аспектів ідентифікації. З'ясовано недостатність опрацювання естетичного та мистецтвознавчого аспектів ідентифікації. Виявлено естетико-психологічний потенціал ідентифікації, який сприяє визначенню можливостей психоаналітичного методу З.Фрейда та "глибинної психології" К.-Г.Юнга. На основі концепції даної орієнтації використано сферу позасвідомого та специфічні прояви взаємодії свідомості та позасвідомого, зокрема: "витіснення", "перенесення", "контрперенесення", "компенсація". Розглянуто ідентифікацію у контексті суміжних понять і на підгрунті значного літературознавчого матеріалу - аналізу творчого процесу, мотивів і стимулів у творчості Т.Шевченка, Ф.Достоєвського, М.Гоголя, І.Тургенєва, Л.Толстого, М.Булгакова, В.Набокова, Х.Л.Борхеса та ін.

  Скачати повний текст

Досліджено кінематографічну рефлексію теорії З.Фрейда. Проаналізовано досвід кіноінтерпретації трьох складових ортодоксального психоаналізу - теорії позасвідомого, теорії дитячої сексуальності та теорії сновидінь, а також обгрунтовано необхідність їх цілісного осмислення. Акцентовано увагу на доцільності використання у понятійному апараті кінознавчої науки термінів "інтерпретація", "тілесність", "компенсація", що сприяють процесу міжнаукового збагачення, розширенню спектра її методологічних можливостей. Розкрито причину звернення до окремих положень "глибинної психології" К.Г.Юнга та "індивідуальної психології" А.Адлера, які відкривають нові обрії для сучасного кінознавства. Розглянуто доробок митців, які свідомо або позасвідомо використовували концептуальні положення теорії З.Фрейда у своїх фільмах, проаналізовано художні можливості кінотворів психоаналітичної орієнтації.

  Скачати повний текст

Вивчено характер структурування метафізичного й естетичного у малій прозі В.Винниченка у контексті модерністських перетворень у літературному процесі кінця XIX - початку XX ст. На підставі аналізу оповідань письменника з'ясовано специфіку та новаторство його художнього мислення, простежено еволюцію відтворення картини світу та свідомості героя. Визначено основні напрями розвитку літературного стилю митця - від кризи метафізичної моделі культури до естетизації буття. Проведено дослідження західноєвропейських філософсько-естетичних концепцій З.Фрейда, Ф.Ніцше, М.Гайдеггера, Г.Маркузе та спроби В.Винниченка щодо переосмислення культури в аспекті "філософії життя" та доведено пріоритетність поняття метафізики в літературному стилі письменника, про що свідчить його переорієнтація на західноєвропейську модель модернізму.

  Скачати повний текст

Досліджено сутність і специфіку художнього втілення у прозі І.О.Буніна мотивів Заходу та Сходу. Наведено огляд і систематизацію наукових робіт сучасних бунінознавців. Визначено основні біографічні чинники, що сприяли формуванню орієнтального та вестерного векторів у творчості письменника. Проаналізовано художні тексти, в яких відображено специфіку сприйняття письменником західноєвропейського культурного світу. Вивчено передумови, джерела та особливості формування орієнтального вектора у прозі І.О.Буніна. Встановлено мотивні зв'язки бунінських текстів з релігійним вченням (буддизмом), філософськими та культурологічними концепціями (А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, З.Фрейда). Проаналізовано прозові твори І.О.Буніна різних років, прокоментовано мотиви, пов'язані з рецепцією письменником культур Заходу та Сходу, уточнено особливості їх художньої реалізації. Виявлено певну закономірність і регулярність окремих мотивів і архетипових схем (темряви, води, простору), розкрито сутність і функції бунінських повторів. Обгрунтовано ідею про повтор у творах різних років певних тем, сюжетів, мотивів, художніх засобів як методу творчого осмислення письменником вчення про переродження. Дане теоретичне положення підтверджено на прикладі текстів прозових творів І.О.Буніна. Розглянуто особливості художнього втілення теми часу у бунінських макро- та мікротекстах.

  Скачати повний текст

На підставі результатів семіоестетичного аналізу концепцію особистості у романістиці В.Стайрона визначено як неокласичну, незважаючи на окремі фрейдистські й екзистенціалістські мотиви, оскільки у творчості письменника проявляються незаперечні етичні та естетичні константи, тобто домінує сакральне начало. Зроблено висновок, що антиексзистенціалістська й антиіндивідуалістична стайронівська концепція співзвучна гуманістичним філософським пошукам XX ст. й відверто полемічна щодо штучно поширеної національної моделі справжнього американця як супермена. Особливу увагу приділено дослідженню "внутрішньої соціальності" особистості. Вперше розглянуто "маскарадні" мотиви у творчості В.Стайрона й проналізовано міфотектонічні рівні романів "І підпалив цей дім" та "Вибір Софі". Доведено гіпотезу, що прототипом героїв роману "Вибір Софі" є біоміфічний образ Ніцше.

  Скачати повний текст

З'ясовано, що російський філософ, незалежно від західноєвропейських мислителів, знайшов свій російський шлях розуміння релігії та соціальності людини. Аналіз фундаментальної філософії статі дозволяє стверджувати, що концепцію В. Розанова, як і психоаналіз З. Фрейда, можна вважати пансексуалізмом. Виявлено, що на самому початку XX ст. В. Розанов намагався вирішувати проблеми, характерні для сучасного релігійно-філософського мислення, він вказався в певному сенсі пророком, що передбачив багато ідей та тенденції філософських, культурологічних і соціальних концепцій другої половини XX ст. Історико-філософські паралелі із творчістю В. Розанова приводять нас до структуралістських, постмодерністських і феміністських концепцій.

  Скачати повний текст

Аргументовано потенціал міждисциплінарного підходу та акцентовано на доцільності проведення культурологічного аналізу, що дозволяє цілісно розглянути дане явище. Український авангард висвітлено в контексті змін, які відбувалися в європейській гуманістиці під впливом філософсько-естетичних і соціокуль-турних ідей А. Бергсона, Ф. Ніцше, X. Ортега-і-Гассета, І. Тена, 3. Фрейда. Обгрунтовано специфічні ознаки даного феномена: поєднання національного та загальнолюдського аспектів, формотворчість, експериментування з кольором, ритмом і "синтезом відчуттів", використання фольклорних традицій, втілення естетико-художніх засад авангардизму практично в усі види мистецтва.

  Скачати повний текст

Проаналізовано течії феміністської критики США, зокрема, "чорної" і "лесбійської", які загострили увагу до проблем расової дискримінації, боротьби до визнання афро-американської літератури та критики, на противагу чоловічій позиції, європейській і білих американців (Б. Сміт, Е. Моерс), які закликають до розробки та затвердження лесбійського канону (Б. Циммерман). Розглянуто теорію та практику гендерного підходу в контексті еволюції феміністської критики, смисл якої вбачається у зміщенні акценту від сексу до гендера. Розкрито характер впливу фрейдизму та неофрейдизму, специфіка марксистської, психоаналітичної та постструктуралістичної орієнтації, а також вплив французької феміністської критики на американську.

  Скачати повний текст

Розглянуто філософсько-методологічні засади гуманістичної психології К. Роджерса у зівставленні з позлядами представників екзистенціалістської, феноменологічної та герменевтичної філософії XIX - XX ст., а також у порівнянні з ідеями З. Фрейда. Відзначено, що К. Роджерс використовував герменевтичну процедуру розуміння. Його антологія досвіду близька до онтологій розуміння, досвіду, переживань, мови, створених в європейській філософії XIX - XX ст. Підхід філософа є втіленням можливостей, створених культурно-історичною онтологією діяльності та смислу. Мислитель розглядав людські переживання, базуючись на поглядах Л.Фейєрбаха, філософ віднайшов можливість приєднання під час міжособистісного діалогу до цілісного багатства культурного досвіду людства, акумульованого у мові безпосереднього діалогу.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу опису культурних явищ показано, що об'єкт соціальної науки вивчається за його функцією у самовідтворенні культури, в чому і полягає соціально-консервативний аспект культури. Сформульовано принцип документалізму в соціальних науках, який визначає вимоги спростованості щодо універсальних суджень соціально-наукового опису. Показано, що недокументалістська соціальна наука утворює квазіуніверсальні та суперечливі описи. Запропоновано принцип розрізнення суджень культури та науки щодо культури. Доведено, що судження культури як саме по собі культурне явище не підпорядковано раціональним нормам і тому його включення до теоретичного опису веде до суперечностей. Показано, що теорії А.Лорда, О.М.Фрейденберга, П.Бурдьє мають спільні методологічні риси, що можуть бути охарактеризовані як документальний емпіризм. Вперше наведено загальну характеристику документалістського емпіризму в соціальних науках і показано, що він предметно обмежує засоби пізнання, а документалізм забезпечує виконання норм емпіризму ставленням до особливостей об'єкта та до його наукового опису.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості романів Валер'яна Підмогильного "Місто" та "Невеличка драма" в контексті вітчизняного літературного процесу 20 - 30-х рр. XX ст. Висвітлено проблему сенсу людського буття як одну з головних у творчості письменника, визначено такі моделі буття героїв: прагматичні, модель буття як абсурду, модель життя Степана Радченка як шлях від волі до влади та торжества інстинктів. Дані моделі - засоби пізнання людини та життя в романах "Місто" й "Невеличка драма". Різнобічно досліджено буття героїв обох романів: духовне, біологічне, соціальне та психологічне. Проаналізовано образи творів крізь призму філософської естетики прагматизму, екзистенціалізму, вчень Г.Сковороди, А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, З.Фрейда, М.Бердяєва та ін.

  Скачати повний текст

Комплексно проаналізовано художню концепцію людини у творчості Валер'яна Підмогильного, яка грунтується на визнанні неповторності людської особистості, на взаємодії духовного та тілесного начал, а також на запереченні всевладдя розуму. Встановлено: вчення З.Фрейда значною мірою визначає художньо-естетичне мислення автора, що впливає на формування художньої концепції людини, реалізованої у його творах. Особливо виразно ідеї З.Фрейда відображалися у таких творах митця, як "Смерть", "Остап Шаптала", "В епідемічному бараці". Серед рис національної ментальності, найбільш яскраво відображених у прозі В.Підмогильного, виділено архетипічні риси національної вдачі українців - індивідуалізм, кордоцентризм, антеїзм.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню метафори, метафоризації у культурному та творчому процесах. Робота є однією з перших спроб в українській філософії у цілісному філософсько-антропологічному аналізі осмислити проблеми метафоризації, семіозису, вироблення абстрактних понять та художніх образів, метафора розглядається як складний багатовимірний феномен мови, мистецтва та соціокультурного буття людини.Актуальність та вибір теми дослідження зумовлені збільшенням практичного та наукового інтересу до феномену метафори не як до стилістичного засобу мови, а як антропологічної реалії, що знаходить вияв у мові та мистецтві. У період змін у соціальній та духовній структурі суспільства, його глобалізації та технологізації, метафора набуває усе більшого значення як феномен, що присутній у мисленні, свідомості та підсвідомості людини, але, тим не менш, відсутній у базових принципах роботи штучного інтелекту зі «штучним мисленням», тобто не-антропологічним мисленням. Тому, виходячи з актуальності теми дослідження, дисертантом сформульоване наукове завдання, що полягає у постановці питання у площині культурної і філософської антропології, як у культурі при неминучому впливі метафори формуються нові смисли. Теоретична актуальність роботи обумовлена застосуванням концептів метафори, метафорону, символу, абстрактної та абсолютної метафори, співвідношення моделей семіозису та культурогенезу, культурної еволюції людини. Методологічна актуальність обумовлена застосуванням трансдисциплінарних і міждисциплінарних підходів до феномену метафори, найважливішими з яких є герменевтичний, семіотичний, функціональний, культурно-антропологічний, культурно-психологічний та когнітивний методи. Методологічну основу дослідження складають ряд методів та значущих філософських та філософсько-антропологічних концепцій: логіко-аналітичний метод (аналіз метафори як філософської категорії); метод абстрагування (для визначення ступеня абстрагування у різних типах метафор у мистецтві); семіотичний метод (розглянута метафора як семіотична реалія мови, запропонована нова модель семіозису протягом еволюції культури); герменевтика (проаналізоване функціонування метафор як поетичних тропів та багатогранних художніх образів у мистецьких творах, уточнена герменевтика метафори згідно «циклу життя» метафори, використана герменевтична теорія П. Рікера «живої метафори» як способу діалектичного єднання об'єкта – суб'єкта, реального – уявного у пізнанні), методи культурної антропології (розгляд метафори у річищі еволюціонізму, неоеволюціонізму та функціоналізму), методи філософської антропології (проведений аналіз метафори як універсальної категорії людського життя, а когнітивних процесів як засобів тотальної метафоризації). Загальнотеоретичну основу дослідження складають праці сучасного когнітивізму Дж. Лакоффа та М. Джонсона, праці з семантики Ч. Пірса, А. Шаффа, Ж. Піаже, філософія символу та міфу О. Ф. Лосєва, С. С. Аверінцева, Е. Кассірера та О. М. Фрейденберг, метафорологія Г. Блюменберга, філософсько-психологічні роботи К. Юнга, Е. П. Ільїна, В. Н. Дружиніна, О. М. Леонтьєва, П. В. Симонова, М. Полані, Г. Гарднера.Мета – філософсько-антропологічний аналіз раціональних та ірраціональних сторін метафори у мисленнєвому процесі людини через вираження у мові та мистецтві, а також виявлення механізмів метафоротворення та джерел походження явища метафоричності (метафоризації).Об'єктом дослідження є метафора як передумова та результат творчої діяльності. Предметом дослідження є метафора як когнітивно-емоційний процес та антропологічний стан людської спільноти протягом її філогенезу, способи метафоризації (у мові, мистецтві, культурі).Наукова новизна одержаних результатів розкривається у таких положеннях:Уперше:– метафора, згідно нашої гіпотези, інтерпретується як антропологічно важливий чинник розвитку мислення, як філософський феномен, що займає проміжне становище між конкретним і абстрактним мисленням;– доводиться, що метафора виступає способом розв'язання найбільш складних та проблемних задач, що постають у тому чи іншому культурному середовищі, оскільки творчі рішення під час створення метафор та метафоризації сприяють побудові нових нейронних зв'язків, інноваційним рішенням тих чи інших ситуацій в культурі та загальному покращенню когнітивних процесів;^UThe dissertation is dedicated to research of metaphor, metaphorization in cultural and creative processes. The work is one of the first attempts in Ukrainian philosophy to comprehend problems of metaphorization, semiosis, production of abstract concepts and artistic images in holistic philosophical and anthropological analysis, metaphor is seen as a complex multidimensional phenomenon of language, art and sociocultural existence.The relevance and choice of the research topic are due to increasing practical and scientific interest to the phenomenon of metaphor not as to a stylistic means of language, but as anthropological reality reflected in language and art. In a period of change in the social and spiritual structure of society, its globalization and technologization, metaphor is becoming increasingly important as a phenomenon present in thinking process, consciousness and subconscious but is nevertheless absent in the basic principles of artificial intelligence with «artificial thinking», i. e. non-anthropological thinking. Therefore, based on relevance of the research topic, the dissertation formulates a scientific task, which is to pose a question in the field of cultural and philosophical anthropology: in what way new meanings are formed in culture with an inevitable influence of metaphor.Theoretical relevance of the work is due to the use of concepts of metaphor, metaphoron, symbol, abstract and absolute metaphor, the ratio of models of semiosis and culturogenesis, human cultural evolution. Methodological relevance is due to the application of transdisciplinary and interdisciplinary approaches to the phenomenon of metaphor, the most important of which are hermeneutic, semiotic, functional, cultural-anthropological, cultural-psychological and cognitive methods.Methodological basis of the study is formed from a number of methods and significant philosophical and philosophical-anthropological conceptions: logical-analytical method (analysis of metaphor as a philosophical category); method of abstraction (to determine degree of abstraction in different types of metaphors in art); semiotic method (metaphor is considered as a semiotic reality of language; a new model of semiosis during the evolution of culture is suggested); hermeneutics, the functioning of metaphors as poetic tropes and multifaceted artistic images in works of art is analyzed, the hermeneutics of metaphor according to the «life cycle» of metaphor is specified, P. Ricoeur's hermeneutic theory of «living metaphor» is used as a way of dialectical unity of object – subject, real – imaginary in cognition process), methods of cultural anthropology (consideration of metaphors in the stream of evolutionism, neoevolutionism and functionalism), methods of philosophical anthropology (analysis of metaphor as a universal category of human life, and cognitive processes as a means of total metaphorization). General theoretical basis of the study are the works of modern cognitivism by J. Lakoff and M. Johnson, works on semantics of Ch. Pierce, A. Schaff, J. Piaget, philosophy of symbol and myth A. F. Losev, S. S. Averintsev, E. Cassirer and O. M. Freidenberg, metaphorology of H. Blumenberg, philosophical and psychological works of K. Jung, Ye. P. Ilyin, V. N. Druzhinin, A. N. Leontiev, P. V. Simonov, M. Polany, H. Gardner.The aim of the work is philosophical and anthropological analysis of rational and irrational aspects of metaphor in human thinking process through reflection in language and art, as well as to identify mechanisms of metaphor formation and sources of phenomenon of metaphor (metaphorization process).The object of the research is metaphor as a prerequisite and a result of creative activity.The subject of the research is metaphor as a cognitive-emotional process and anthropological state of human community during its phylogenesis, methods of metaphorization (in language, art, culture).The scientific novelty of the obtained results is revealed in the following points:For the first time:– metaphor, according to our hypothesis, is interpreted as an anthropologically important factor in the development of thinking process, a philosophical phenomenon that occupies an intermediate position between concrete and abstract thinking;