Досліджено процес становлення експресіонізму в західноєвропейській культурі початку XX ст., визначено його найважливіші ознаки. Проаналізовано, якими шляхами експресіонізм трансформувався майже в усі види мистецтва та визначив принципово нові підходи до розробки в творах літератури, музики, живопису, театру, кінематографа складних психо-фізіологічних станів людини (тривожності, страху смерті, крику, болю, божевілля, передчуття трагедії). Встановлено, що експресіонізму властива тенденція до синтезу видів мистецтва (живопис - танець, живопис - музика, література - живопис), яка виразно модифікується у синтез як співтворчість і збагачує мистецьку практику. Вперше в українському мистецтвознавстві цілісно проаналізовано досвід використання експерсіоністичних художньо-виражальних засобів у таких видах мистецтва, як живопис, театр, кіно, хореографія та показано, що твори українських митців не копіювали західні моделі, а значною мірою відображали національні традиції, витоки яких сягають часів міфо-поетичного світоставлення.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми розвитку сучасного танцю (modern та temporary) у Західній Європі XX ст. у контексті культурології, а також хореології, науки про танець. Виявлено динаміку активного впровадження нових видів танцювального мистецтва залежно від традицій художньої культури та соціальних умов. Встановлено причини повної або часткової відмови від класичного танцю та балетного жанру в усталеному вигляді, показано переваги танцю вільного (виразного). Узагальнено формотвірні елементи, що виникають у даному процесі, розкрито їх естетичну знаковість. Визначено типові риси постмодерністського танцю та пов'язану з ним трансформацію концепції краси та розуміння танцю як такого, а також видозміни пластичної мови, обумовлені суто європейськими культурними паттернами. Простежено еволюцію нових зразків хореографічного видовища, пов'язаних з темами й образами образотворчого мистецтва - від "Російських сезонів" до відеоінсталяцій авангардистів Західної Європи на межі XXI ст. Виявлено генезу "театру танцю" та шляхи його розвитку на прикладах хореографічних досвідів балетмейстерів Німеччини, Франції та Швеції.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість засновника концепції українського народного балету В. К. Авраменка. Розглянуто понятійний і методологічний апарат, необхідний для парадигмальних параметрів у вивченні художньої (балетмейстерської) творчості В. Авраменка, культурно-історичні умови його становлення як митця, зміст концепції "український народний балет", яка була для нього засадничою, та засоби її художнього втілення. Доведено, що завдяки зусиллям В.К. Авраменка та його учнів український танець у діаспорі 1920 - 1930-х рр. зберіг особливості самобутності та достеменності більше, ніж на батьківщині. Показано розбіжності ідеологічного та художнього спрямування в обробці танцювального фольклору, які в Україні призвели до занепаду сучасної народної хореографії та витіснення з неї фольклорних зразків.

  Скачати повний текст

Визначено закономірності та результати творчого пошуку балетмейстерів Заходу, зокрема, роль жінок-хореографів у поширенні креативних ідей модерного та постмодерного танцю XX ст. Використовуючи комплексний підхід до даної проблеми, дослідження передбачає вивчення соціально-філософських засад фемінізму, що водночас є зразком для наукового осягнення та визначення цінності культурницького доробку жінок-балетмейстерів Заходу XX ст. Визначено, що жоден з означених зразків хореографії не може бути адаптованим до суто феміністських вимірів. Зазначено, що фактом залишається те, що модерний та постмодерний танець є усталеними художніми формами, у яких буквально втілені різні стадії феміністської свідомості.

  Скачати повний текст

Визначено вплив греко-римських і близькосхідних танцювальних традицій на ритуальний танець у ранньохристиянській культурі. Проаналізовано танцювальні епізоди з ранньохристиянських першоджерел, які були прикладом для християн прийнятих танцювальних рухів. Наведено деякі приклади ранньохристиянських ритуальних танців. Відзначено, що Августин Аврелій у своєму трактаті "про музику" дав визначення християнського сприйняття ритуального танцю, розробив теорію "розумних" ритмів. Показано роль ритуального танцю у взаємодії релігії та мистецтва хореографії, живопису, музики, поезії. Показано, що ритуальний танець відігравав суттєву роль у складному процесі становлення ранньохристянської культури.

  Скачати повний текст

На підставі широкого комплексу літературних джерел і мистецької практики уперше у вітчизняному мистецтвознавстві наведено цілісну картину функціонування танцю "модерн" у художній культурі XX ст. З'ясовано культурно-історичні передумови виникнення стилю "модерн" та його екстраполяції у мистецтво хореографії. Виявлено, що символізм є однією з найважливіших предумов і, як філософська світоглядна концепція, має відображення у практиці танцю "модерн". Науково сформульовано критерії віднесення хореографічних творів до стилю "модерн" та наведено визначення поняття "школа танцю "модерн". Висвітлено еволюцію танцю "модерн" протягом XX ст. Розглянуто естетико-теоретичні ідеї реформаторів сценічного руху та провідних представників світового танцю "модерн". Визначено особливості розвитку даного стилю у хореографії у дореволюційній і радянській Росії, а також естетико-теоретичні засади постмодерної хореографії. Розглянуто шляхи розповсюдження традиції танцю "модерн".

  Скачати повний текст

На підставі аналізу наукових джерел обгрунтовано, що історико-культурний аналіз української народної хореографічної культури XX ст. може бути реалізовано у трьох напрямках: функціональному, лексико-семантичному та концептуально-теоретичному, - а аналіз розвитку здійснено також в аспектах: український народний танець у побуті; у контексті розвитку драматичного театру; як самостійний твір мистецтва; у контексті становлення та розвитку української хореографічної освіти. Розглянуто лексичні, жанрові, стилістичні інновації у процесі їх взаємодії з існуючими традиціями українського народного танцю на фоні його становлення та розвитку як культурно-мистецького феномену.

  Скачати повний текст

Досліджено онтопоетичні аспекти наукової фантастики (НФ) та фентезі американської письменниці Урсули Ле Гуїн. Проведено порівняльний аналіз концепцій "онтологічної поетики" Л.Карасьова та Н.Шогенцукової, узагальнено їх підходи. Зроблено висновок, що об'єктом "онтопоетики" може бути метафорично та символічно насичений текст. Як синтез методологій Л.Карасьова і Н.Шогенцукової запропоновано пошук "метафоричних символів" (С.Ленгер), що допомагають розкрити онтологію конкретного автора. Завдяки аналізу та синтезу концепцій дослідників фантастичної літератури доведено її метафоро-символічну природу та наголошено на її онтологічному статусі як комплексі онтологій (у площині "твір - читач" онтологічність виникає завдяки опозиції альтернативного світу до земної реальності; у площині "твір - автор" - як конструювання персонального всесвіту, обмеженого нормами емпіризму в НФ і авторського культурного досвіду у фентезі; у площині "автор - читач" - потреби злиття їх горизонтів). Як концепт, що синтезує онтологічну напругу трьох горизонталей тріали, застосовано поняття типологічного світу. Під цим терміном розуміється модель буття, що залучає до своєї сфери зазначений метафоричний символ, який може реалізуватися в образі альтернативного світу, але часом потребує відкриття за допомогою дослідження "онтологічно насичених" аспектів творчості автора. Запропоновано здійснювати пошук і вивчення таких світів на різних рівнях тексту з метою їх використання як методології онтологічної поетики фантастичного твору. Розглянуто творчість Ле Гуїн в онтопоетичному ракурсі. Виведено та досліджено моделі буття в її текстах, а саме: "слово (ім'я)", "Інь-Ян", "дерево (ліс)", "павутина (тканина)", "музика та танець", "народження".

  Скачати повний текст

Проведено багатоаспектне вивчення хореографічної лексики у системно-семасіологічному та лінгвокультурологічному аспектах. Хореографічну лексику розглянуто як мікросистему, що досліджується у традиційному плані та у контексті нової лінгвістичної парадигми. Зазначену лексику виявлено як тематичну групу, що складається з чотирьох мікрогруп. Представлено інтерпретацію танцю у фольклорній та художній картинах світу, окреслено тенденції розвитку основних концептів російскої танцювальної культури - пляска, танец, вальс, скоморох, хоровод, трепак, які є ядром усієї мікросистеми хореографічної лексики. Зазначено, що аналіз досліджуваної мікросистеми є певним внеском у вивчення лексики у взаємозв'язку лінгвістичних і культурних чинників, а також зіставне дослідження культурно-маркованої лексики російської та української мов.

  Скачати повний текст

Вперше проведено системне дослідження хореографічної образотворчості в українському народному танці як прояву національної художньої культури. Розкрито сутність понять "образ", "художній образ", "народно-сценічний танець", "танцювальний образ". Проаналізовно природу й ознаки художнього образу як категорії естетики, розкрито специфіку його прояву в танцювальному мистецтві. Критичне переосмислено ряд положень і висновків про генезу та типологію української народної хореографії, фольклорний синкретизм, класифікацію хороводів. Визначено основну номенклатуру сценічних образів, створених засобами української народної хореографії. Проаналізовано особливості українського хореографічного образотворення, викладено сучасні тенденції його розвитку. Досліджено етнонаціональне походження та національне становлення української хореографічної образності. Зроблено висновок, що проблема невідповідності між зовнішнім і внутрішнім образом, формою та змістом народно-сценічного танцю набула в хореографічному мистецтві особливої гостроти у зв'язку з загрозою як "малоросійщини" (наслідок минулого) так і беззмістовної та бездуховної модернізації народного танцю в сучасний період. З'ясовано, що за нових обставин культурного плюралізму виникла небезпечна тенденція формування у суспільній свідомості негативного сприйняття народно-сценічного танцю як явища мистецтва, що творить не національний характер, а "шароварно-вишиванковий стереотип" українця.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено комплексний аналіз віртуозних рухів як феномену українського народно-сценічного хореографічного мистецтва. Виявлено витоки, етапи розвитку, специфіку віртуозних рухів у фольклорному танці; продемонстровано роль скоморохів, бандуристів, «мандрівних дяків», цехових музикантів на правах професійних танцівників у процесі ускладнення лексики українського народного танцю; проаналізовано фольклорний танець в інтермедіях на сцені українського шкільного театру. У роботі з'ясовано тенденції розвитку віртуозних рухів у сценічному танці ХІХ – початку ХХ ст.; досліджено основні аспекти віртуозності в народно-сценічній танцювальній культурі радянської доби; наведено хореологічні підходи до розгляду системи психофізичного вдосконалення «Бойовий гопак» як вияву новітніх тенденцій взаємодії хореографічного мистецтва і спорту; окреслено перспективні напрямки подальших наукових студій феномену віртуозності в українському народно-сценічному танці.^UIn the dissertation the complex analysis of virtuoso movements as a phenomenon of Ukrainian folk-stage choreographic art was carried out. The sources, stages of development, specificity of virtuoso movements in folklore dance are revealed; the role of skomorokhs, bandura players, "traveling diacs", workshop musicians on the rights of professional dancers in the process of complicating the vocabulary of Ukrainian folk dance; the folk dance in intermediaries on the stage of the Ukrainian school theater has been analyzed. The work elucidates the tendencies of the development of virtuoso movements in the stage dance of the XIX – early XX centuries; the main aspects of virtuosity in the folk-stage dance culture of Soviet time are studied; choreological approaches to the consideration of the system of psychophysical perfection "Fighting Hopak" as manifestations of the latest trends in the interaction of choreographic art and sports; the perspective directions of further scientific researches of the phenomenon of virtuosity in the Ukrainian folk-stage dance are designated

Дослідження присвячене теоретичному осмисленню різновидів українського хореографічного мистецтва 1950–1980-х років як чинника формування національної ідентичності. У дисертації проаналізовано та систематизовано теоретичну та джерельну базу дослідження, визначено його теоретико-методологічні засади, виявлено важелі впливу народно- сценічного танцю 1950–1980-х рр. на формування національної ідентичності українців, розглянуто національні балетні вистави як етномарковані феномени, що впливають на формування національної ідентичності українців у 1950–1980-х рр., з'ясовано особливості інтегрування елементів українського народного танцю в бальний у 1950–1980-х рр. крізь призму формування національної ідентичності українців.Доведено, що поступовий відхід від формули «національна форма» культури, що панувала в СРСР від 1930-х рр., та впровадження формулювання «національна своєрідність», починаючи з 1960-х рр., розширило розуміння, що національне проявляється не лише у формі, а й у змісті. Поняття «національне» в сценічному хореографічному мистецтві радянського періоду можна розглядати в оптиці народно- сценічної хореографії, національної балетної вистави та бального танцювання, але ці феномени різною мірою та в різний спосіб засвоїли національні ознаки. Зауважено, що акумулювання етнокультурної інформації в лексиці народного танцю дозволяє говорити про національні ознаки тих чи інших хореографічних творів, що використовують образну систему та рухи українського народного танцю, від народно-сценічної та характерної хореографії до національних балетних вистав, а також офарблених елементами народного бальних танців.Ключові слова: хореографічне мистецтво України, національна ідентичність, український народно-сценічний танець, український балет, український бальний танець.^UThe study is devoted to the theoretical understanding of the varieties of Ukrainian choreographic art of the 1950s and 1980s as a factor in the formation of national identity. In the dissertation the theoretical and source base of research is analyzed and systematized, its theoretical and methodological bases are defined, the levers of influence of national-stage dance of 1950-1980 on formation of national identity of Ukrainians are revealed, national ballet performances as ethnomarked phenomena influencing formation are considered national identity of Ukrainians in the 1950s and 1980s, the peculiarities of integrating elements of Ukrainian folk dance into the ballroom in the 1950s and 1980s through the prism of the formation of the national identity of Ukrainians were clarified.The culturological approach and the following methods are used to solve the outlined tasks: analytical – for the analysis of historiography and source base, comprehension of events, facts, repertoire, etc .; system – to reproduce a holistic system of varieties of stage choreographic art as factors in the formation of national identity; historical and chronological – to conduct research in chronological order, taking into account the historical context; reproduction of a holistic picture of the functioning of different types of choreography in Ukraine in the stated chronological period; art analysis – to identify stylistic and lexical features of the manifestation of "national" in choreography; theoretical generalization – to clarify the terminological apparatus of the study, the formulation of conclusions; systematization of the main ways of forming national identity through dance.It is noted that among the promising areas of further research - the reproduction of regional national features of Ukrainian choreography in the system of dance art as one of the ways to translate ethnocultural identity, comparing the role of folk stage choreography in the sociocultural space of Ukraine in Soviet and post-Soviet periods, dance as a method of creating nationally marked contemporary choreographic art, etc.Key words: choreographic art of Ukraine, national identity, Ukrainian folk-stage dance, Ukrainian ballet, Ukrainian ballroom dance.

У дисертації вперше комплексно досліджено чоловічий танець убалетному театрі України середини ХХ – початку ХХІ століть. Виявленоосновні етапи його розвитку крізь призму біографій провідних танцівників,з'ясовано особливості становлення педагогічної школи чоловічогокласичного танцю в Україні, проаналізовано поняття маскулінності вконтексті теорії танцю, охарактеризовано детермінанти чоловічого танцю всучасній Україні, вплив світових тенденцій розвитку чоловічого виконавства увзаємозв'язку з жанрово-стильовими видозмінами хореографічної культурикінця ХХ – початку ХХІ ст. Уведено до наукового обігу нові матеріали щодотворчості провідних артистів балету України минулого та сучасності.Ключові слова: чоловічий танець, балетний театр України, українськийбалет, класичний танець, балет, українська школа чоловічого класичноготанцю.^UMale dance has been comprehensively studied in the ballet theater of Ukrainein the middle of the 20th – beginning of the 21st centuries in the dissertation for thefirst time. The main stages of its development have been revealed through the prismof leading dancers' biographies; the formation peculiarities of the pedagogical schoolof male classical dance in Ukraine have been clarified, the concept of masculinity inthe context of dance theory has been analyzed, the determinants of male dance inmodern Ukraine have been characterized, the influence of world trends in themale performance development in conjunction with the genre and style changesof choreographic culture of the late twentieth – early twentieth century. Newmaterials on the work of leading ballet dancers of Ukraine of the past and presenthave been introduced into scientific circulation.Keywords: male dance, Ballet Theatre of Ukraine, Ukrainian ballet, classicaldance, ballet, Ukrainian school of male classical dance.

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз розвитку теорії і практики хореографічної освіти в Галичині 1919–1939 рр.; досліджено й класифіковано історіографію проблеми і джерельну базу, визначено найбільш оптимальні методологічні підходи до розв'язання проблеми; проаналізовано тенденції розвитку педагогічних ідей і досвіду діяльності хореографів Галичини 1919–1939 рр.; виявлено особливості діяльності шкіл товариських танців у Галичині зазначеного періоду; визначено внесок хореографів Галичини у розвиток вітчизняної педагогічної думки досліджуваного періоду; виявлено й узагальнено сутність і зміст принципів навчання та виховання, що реалізовувалося у кількох напрямах – модерному танці, українському національному танці та товариських танцях; проаналізовано низку архівних документів, пов'язаних із проблемою розвитку хореографічної освіти Галичини 1919–1939 рр., які не розглядалися в українських історико-педагогічних працях.Ключові слова: хореографія, хореографічна освіта, хореографічна культура, танець модерн, ритмопластичний танець, виразний танець, український національний танець, товариський танець, школа танців.^UIn the thesis the complex analysis of development of the theory and practice of choreographic education in Galicia of 1919–1939 is carried out; the socio-political, socio-cultural preconditions for the development of the theory and practice of choreographic teaching are determined and the directions of choreographic education and upbringing in Galicia of the studied period are analyzed; the educational principles of choreographic education of interwar Galicia were actualized into modern educational practice.The theoretical significance of the obtained results lies in the fact that for the first time a comprehensive analysis of the formation and development of choreographic education in Galicia in 1919–1939 is conducted holistically and systematically in domestic pedagogical science, namely: the historiography of the problem and the source base approaches to solving the problem; the tendencies of development of pedagogical ideas and experience of activity of choreographers of Galicia 1919–1939 are researched; features of activity of schools of friendly dances in Galicia of the specified period are revealed; the contribution of Galician choreographers to the development of domestic pedagogical thought of the studied period is determined; the essence and content of the principles of teaching and education, which was implemented in several areas – modern dance, Ukrainian national dance and social dances are identified and generalized; a number of archival documents related to the development of choreographic education in Galicia in 1919–1939 are studied (archival documents DALO: Fund 110, description 4, case № 648; Fund 1, description 54, case № 2028; Fund 1, description 54, case № 7035, etc., archival documents of the CDIA in Lviv Fund 179, description 4, case № 2606).Scientific definitions of such concepts as "stage choreographic culture", "choreographic education", "choreographic education", "cultural and educational life", "dance schools" are specified; the contribution of domestic scientists to the development of the theory and practice of choreographic education in Galicia is clarified.Ukrainian historiography of the history of education and pedagogical thought, pedagogical personology, historical and pedagogical source studies in the context of covering the creative activity of Galician teachers and dancers, who contributed to the development of choreographic education in Galicia, are further developed.New facts, theoretical ideas and approaches to the study of choreographic education in Galicia in 1919–1939, based on historical, scientific and pedagogical literature, etc enriched pedagogical theory with scientific knowledge about the trends of choreographic education and the activities of cultural, educational, sports societies in the interwar period, the introduction of innovative methods, forms and means of dance teaching in the Galician practice of the period under study.It is determined that the choreographic education of Galicia in 1919–1939 kept pace with world and European trends in the development of choreographic culture of its era, while preserving the national, cultural and historical traditions of the Ukrainian people. The interwar period in Galicia was marked by the true flourishing of sociable (salon) dance schools, which popularized the best European and world traditions of the dance movement of the 20s and 30s.Formed by various factors of socio-cultural and socio-political order, the process of formation of choreographic education in Galicia in 1919–1939 is a complex, multifaceted phenomenon, which is a separate bright page in the history of Ukrainian pedagogy and art history. Due to the integration of the powerful potential of European and domestic choreographers, we consider it as a unique productive component of the development of national pedagogical thought in Ukraine.Key words: choreography, choreographic education, choreographic culture, modern dance, rhythmoplastic dance, expressive dance, Ukrainian national dance, sociable dance, dance school.

Лук'яненко К. А. Балетний театр у культурі України середини 50-х–70-х років ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури». – Київський національний університет культури і мистецтв, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2021.У дисертації розглядається нова художня концепція українського балетного театру, що базується на інтегруванні інноваційних для радянського балетного мистецтва прийомів та методів, зумовлених прагненням побудови художньо-цілісної та глибоко образної балетної вистави, підґрунтям якої є національна культура. В даному контексті особливий акцент зроблено на процесі формування естетичного бачення балетного театру в культурі України середини 50-х – 70-х рр. ХХ ст. як унікального явища, що розвивалося та оновлювалося під впливом історико-культурних та суспільно-політичних реалій, отримавши можливість вивчення, освоєння, запозичення і творчого переосмислення специфічних елементів сучасного йому хореографічного мистецтва інших культур. Балетний театр середини 50-х – 70-х рр. ХХ ст. розглянуто як феномен української культури; виявлено і проаналізовано його універсально-художні та унікально-специфічні характеристики. Простежено еволюціонування основних виражальних засобів хореографії протягом означеного періоду та розглянуто вплив цих змін на мову та форму балетної вистави. Виявлено особливості взаємодії народного і класичного танцю в постановках балетмейстерів-шістдесятників.Ключові слова: український балет, балетний театр, культура України, балетмейстер, хореографія, класичний танець, хореографічний симфонізм, балетмейстери-шістдесятники.^ULukyanenko K. A. Ballet Theater in the Culture of Ukraine in the mid-50s-70s of the XX century. – Qualification scientific work on the rights of a manuscript.Dissertation for the degree of candidate of art history, speciality 26.00.01 “Theory and History of Culture”. – Kiev National University of Culture and Arts, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kiev, 2021.The dissertation considers a new artistic concept of Ukrainian ballet theater, which is based on the integration of innovative techniques and methods for Soviet ballet, due to the desire to build an artistically holistic and deeply figurative ballet performance, which is based on national culture. In this context, special emphasis is placed on the process of forming an aesthetic vision of ballet theater in the culture of Ukraine in the mid-50's and 70's of the twentieth century. as a unique phenomenon that has developed and renewed under the influence of historical, cultural and socio-political realities, gaining the opportunity to study, master, borrow and creatively rethink the specific elements of contemporary choreographic art of other cultures.Ballet Theater of the mid-50's and 70's of the twentieth century. considered as a phenomenon of Ukrainian culture; its universal-artistic and unique-specific characteristics are revealed and analyzed. The evolution of the main means of expression of choreography during this period is traced and the influence of these changes on the language and form of ballet performance is analyzed. Peculiarities of the interaction of folk and classical dance in the productions of choreographers of the sixties are revealed.Key words: Ukrainian ballet, ballet theater, culture of Ukraine, choreographer, choreography, classical dance, choreographic symphony, choreographers-sixties.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 014 Середня освіта (фізична культура). – Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, Чернігів, 2021.Дослідження присвячено теоретичному та експериментальному обґрунтуванню педагогічних умов здоров'язбереження молодших підлітків засобами сучасного танцю в закладах позашкільної освіти. Створено модель здоров'язбереження молодших підлітків засобом сучасного танцю в закладах позашкільної освіти, що включає взаємопов'язані елементи – мету, завдання, методологічні підходи, компоненти здоров'язбереження (мотиваційно–когнітивний, фізично-руховий, психо-соціальний) та засоби діагностування рівнів їх сформованості (високий, вищий за середній, середній та низький), методику здоров'язбереження дітей засобами сучасного танцю, яка передбачає раціональне застосування відповідних методів, форм та засобів навчання, методику навчання сучасного танцю, що під час створення відповідних організаційно-педагогічних умов забезпечують досягнення головної мети – підвищення рівнів сформованості компонентів здоровязбереження молодших підлітків засобом сучасного танцю. Для досягнення поставленої мети формування високого рівня здоров'язбереження молодших підлітків засобами сучасного танцю в закладах позашкільної освіти окреслені такі педагогічні умови: 1) створення позитивного соціального середовища шляхом формування мотивації до спільної творчої діяльності в процесі навчання сучасного танцю; 2) спрямування змісту навчання сучасного танцю на формування емоційної-вольової сфери та духовний розвиток молодших підлітків на засадах особистісно орієнтованого підходу; 3) упровадження в зміст навчання технік та прийомів сучасного танцю, спрямованих на психофізичний розвиток та використання імпровізації, як засобу для самовираження. Розкрито вплив педагогічних умов та створеної моделі здоров'язбереження на показники фізичного здоров'я та фізичної підготовленості молодших підлітків, біодинамічної та координаційної структури основних рухових елементів сучасного танцю, рівень мотивації до ведення здорового способу життя, психоемоційного стану та процес соціалізації, що дозволило встановити зміни в рівнях сформованості здоров'язбереження молодших підлітків на формувальному етапі експерименту в досліджуваних групах. Отримані результати підтвердили ефективність упровадженої моделі та відповідних педагогічних умов здоров'язбереження молодших підлітків засобами сучасного танцю в закладах позашкільної освіти. Динаміка рівнів сформованості компонентів здоров'язбереження свідчить про те, що наприкінці педагогічного експерименту збільшилась кількість дітей ЕГ з високим і середнім рівнями її сформованості та зменшилась із низьким.Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше: обґрунтовано зміст та структуру моделі здоров'язбереження молодших підлітків засобами сучасного танцю в закладах позашкільної освіти; виявлено й науково обґрунтовано педагогічні умови здоров'язбереження молодших підлітків засобами сучасного танцю в закладах позашкільної освіти; розроблено методику навчання сучасного танцю як засобу здоров'язбереження молодших підлітків в закладах позашкільної освіти; розкрито особливості біомеханічних параметрів рухових якостей молодших підлітків, біодинамічної та координаційної структури рухових елементів сучасного танцю. Уточнено змістові характеристики базових понять «здоров'язбереження», «сучасний танець», «здоров'язбереження молодших підлітків засобами сучасного танцю в закладах позашкільної освіти». Удосконалено організаційно-методичний інструментарій щодо діагностування фізичного здоров'я, фізичної підготовленості, психоемоційного стану та процесу соціалізації молодших підлітків. Подальшого розвитку набули: новітні підходи в організації занять сучасним танцем у закладах позашкільної освіти; шляхи підвищення мотивації до занять хореографією молодших підлітків; наукові дані про динаміку фізичного здоров'я, фізичної підготовленості, психоемоційного стану та соціальної адаптованості молодших підлітків під час занять сучасними танцями в закладах позашкільної освіти.Ключові слова: здоров'я, здоров'язбереження, педагогічні умови, хореографія, сучасний танець, позашкільний навчальний заклад, підлітковий вік, молодші підлітки.^UThesis for scientific degree of Doctor of Philosophy, Field of Study – 01 Education/Pedagogy, Programme Subject Area(s) - 014 Secondary Education (physical training) - T. H. Shevchenko National University “Chernihiv Colehium”, Chernihiv, 2021.The study is devoted to theoretical and experimental justification of pedagogical terms on health preservation of younger teenagers – by means of contemporary dance, at out-of-school educational institutions.The developed model of pedagogical terms on health preservation of young teenagers, using contemporary dance at out-of-school educational institutions is presented. It consists of individual but interconnected elements, which ensures integrity of process on forming the health preservation of young teenagers by means of contemporary dance at out-of-school educational institutions, namely: goal, tasks, methodological approach, pedagogical terms, contemporary dance teaching methods, health preservation components (motivational-cognitive, physical-motional, psychosocial) and their formation levels (high, above average, medium, and low), the method of health preservation of young teenagers by means of contemporary dance, which provides using appropriate methods, forms and teaching aids, method of teaching of contemporary dance that provided the specific pedagogical terms ensure the achievement of the main goal – increasing the level of formation of health preservation components of young teenagers, using contemporary dance at out-of-school.To achieve a goal of forming the high level of health preservation of young teenagers, using contemporary dance at out-of-school educational institutions, the following pedagogical terms were defined: forming positive social environment via motivation to joint creative activities in contemporary dance teaching; directing the content of contemporary dance teaching process to forming the emotional and volitional sphere and spiritual development of young teenagers on the basis of person-centered approach and implementation of techniques and forms of contemporary dance teaching directed psychophysical development and using improvisation as a means of self-expression.Reveals the influence of the pedagogical terms and the model of health preservation on physical health and physical fitness of young teenagers, dynamics in biodynamic and coordination structure of the main motor elements of contemporary dance, level of motivation to healthy lifestyle, psycho-emotional state and socialization process, which ensured defining the formation of health preservation in young teenagers, at forming stage of experiment.Obtained study results confirmed the effectiveness of developed model and specific pedagogical terms on health preservation of young teenagers, using contemporary dance at out-of-school educational institutions. The dynamics of the levels of formation of health preservation's components indicates that at the end of the pedagogical experiment the number of children with high and medium levels of experimental group increased and with low levels decreased.Scientific novelty of obtained results is that the content and structure of health preservation in young teenagers, by means of contemporary dance at out-of-school educational institutions, were justified for the first time; pedagogical terms of health preservation in young teenagers, by means of contemporary dance at out-of-school educational institutions were detected/scientifically justified; method of contemporary dance teaching, for health preservation in young teenagers at out-of-school educational institutions was developed; biomechanical and coordination structure in basic motional elements of contemporary dance was revealed.The essence of basic concepts «health preservation», «contemporary dance», «health preservation for younger teenagers by means of contemporary dance at out-of-school educational institutions» is specified. The organizational and methodological tools for diagnosing physical health, physical fitness, psycho-emotional state and the process of socialization of young adolescents have been improved, ways for increasing motivation for choreography classes for younger teenagers, scientific data on the dynamics of physical health, physical fitness, psycho-emotional state and the process of socialization of young adolescents are implemented at out-of-school educational institutions.Keywords: health, health preservation, pedagogical terms, choreography, contemporary dance, out-of-school educational institution, adolescent age, young teenagers.

У дисертації вперше комплексно проаналізовано народну хореографічну культуру українців Закарпаття. У процесі дослідження з'ясовано етнокультурну специфіку регіону та іноетнічні впливи на формування народних танців українців Закарпаття, проаналізовано обрядові та позаобрядові народні танці, виявлено регіональні особливості формування народно-сценічного хорео¬графіч-ного мистецтва Закарпаття. Доведено, що в танцювальній культурі українців Закарпаття збереглися дохристи¬янські елементи, зокрема, танцюван¬ня по колу, у напрямку по сонцю для посилення текстів танечних пісень. На підставі аналізу весільної обрядовості виявлено характерні окремим терито¬ріаль¬ним етнічним групам танці. Проаналізовано творчість професійного колективу народно-сценічного танцю Закарпаття (танцювальна група при Закарпатському народному хорі) та постановки провідних українських балет¬мейсте¬рів за межами регіону, що створені на основі танців бойків, гуцулів, долинян та лемків; охарактеризовано діяльність аматорських колективів українського народно-сценічного танцю Закарпаття другої половини ХХ – початку ХХІ ст.Ключові слова: український народний танець, танці Закарпаття, хореографічне мистецтво, народно-сценічний танець.^UThe dissertation is devoted to revealing and generalization of peculiarities of folk choreographic art of Ukrainians of Zakarpattia in the second half of the 20th – the beginning of the XXI century.Folk dance culture is an important part of the centuries-old folk culture that arose and developed in close intercommunication and interacting with traditions, customs, beliefs and worldviews of the ethnic group, according to historical, social and regional peculiarities. The authentic traditions of the folk dance culture of the Ukrainians of Zakarpattia – the Boyks, Hutsuls, Dolynians, Lemkos – were formed in the conditions of territorial separation and centuries of state separation from the Ukrainian lands, and due to the totality of many objective and subjective factors, they remained practically to the second half of the twentieth century, becoming the basis of creativity of many contemporary choreographers.Due to the complex multi-level study, the boundaries of ethnographic zoning of the Ukrainians of Zakarpattia in the context of the study of dance vocabulary, influence on its formation of dance cultures of other ethnic groups, as well as the isolation of local features were determined. The traditions of material, spiritual and economic culture of each ethnographic group and subethnos are considered and analyzed, as well as features of folk dances and traditional musical accompaniment in calendar and family-household rituals, in order to establish their genre, stylistic and compositional differences according to zoning.For the first time in the national art studies features were analyzed and the main ethnic differences of dance folklore and local vocabulary of the ethnographic group of the Ukrainian people of the valley are determined.The political, social and cultural conditions of the period of the birth of professional and amateur folk-stage dance in Zakarpattia in the 1920-1930's were specified. The activity of the Zakarpattian Plastans, the groups of the first professional theater of Zakarpattia, "The Russian Theater of Prosvita" and the "New Scene" theater was revealed. their contribution to popularization and development of folk-stage dance, as part of the dramatic performances and staging of dance groups.The central place in the dissertation is the study of the process of formation and development of folk choreographic art of Ukrainians of Zakarpattia in the context of the interrelation with the cultural and artistic life of the society of the second half of the twentieth century. Separately, the relationship between folk stage dance and the new Ukrainian ballet has been considered and analyzed during this period. The main elements of the new stage ballet interpretation of authentic folk dance have been identified and highlighted, which became the basis for staging folk-stage dance in the work of many leading choreographers. Separately analyzed ballet productions, in which the classic dance was combined with elements of authentic dance Ukrainians of Zakarpattia.The work of choreographers of the dance group of the professional collective of the region – the Zakarpattian folk choir – V. Angarov, M. Romadov, I. Popovich, O. Opanasenko, I. Litvinenko, K. Balog was studied. The repertoire has been refined and an art-study analysis of the compositional structure of choreographic productions has been carried out, the principles of processing folk primary sources have been determined and the evolution of the dance vocabulary of boys, guzuls, valleys and lemms in staged folk-stage dance, choreographic and vocal-choreographic pictures has been traced.On the basis of working out of archival materials the regional features of the formation of a network of dance groups of amateur performances in the Zakarpattia region are specified, the repertoire of the leading folk dance ensembles of dance is researched, the contribution of their leaders and participants to the development of folk-stage dance of the Ukrainians of Zakarpattia is determined.For the first time in the national culture and art studies, the process of formation and development of folk choreographic art of the Ukrainians of Zakarpattia of the second half of the XXth and the beginning of the XXI century was investigated as a result of the complex study. in the context of the evolution of ethno-choreographic and choreographic lexical, stylistic and genre features of folk-stage dance in the historical retrospective and in the contemporary socio-intellectual space it is determined that the Ukrainian folk-stage dance is in the process of adaptation and evolution in accordance with the trends of the socio-intellectual space of the XXI century. Key words: Ukrainian folk dance, dances of Zakarpattia, choreographic art, folk-stage dance.

Гармонійний духовний і фізичний розвиток людини багато в чому залежить від усвідомлення свого тіла і пластичного вираження, їх взаємозв'язку з почуттями і мисленням. У дисертаційній роботі проводиться дослідження пластичного самовираження людини як культурно-антропологічного феномену, в ході якого здійснюється аналіз еволюції пластичної мови в різні культурно-історичні епохи, розглядається зв'язок невербальної комунікації з типом мислення, за допомогою методу психоаналізу розкриваються внутрішні механізми формування пластичного самовираження людини. Характеристика пластичної культури модерну і постмодерну дозволяє зробити висновки про взаємовплив пластичного самовираження людини та соціальних процесів, ідеології, моралі. У контексті культурно-антропологічного феномену розглядається танець. Пропонуються сучасні пластичні культурні форми як засіб подолання роздвоєності людини і гармонізації відносин зі світом.^UThe dissertation is devoted to the study of human plastic self-expression as a cultural and anthropological phenomenon.In the dissertation work, for the first time, a comprehensive cultural and anthropological analysis of the development and transformation of plastic language as a tool of initiation in various socio-cultural contexts was carried out. This allows us to draw conclusions about the causes of violation of a person's holistic perception of the world and himself and offer his own scenario for returning a person to the body through plastic self-expression.The object of the dissertation work is the process of evolution of plastic culture in the context of its philosophical understanding. The subject of this study is human plastic self-expression.The main purpose of the study is to determine the role and significance of human plastic self-expression in the cultural process and to implement a comprehensive cultural and anthropological analysis of the development and transformation of plastic language as a tool of initiation in various socio-cultural contexts.The relevance of the research topic is due to the fact that modern human self-expression is artificial, since it does not reflect the inner nature of a person, but is aimed at the expectations of society. Hence, the ways of self-expression are chaotic, controversial, and self-presenting.Changes in the modern socio-cultural space associated with the rapid development of information technologies put forward requirements for a new type of communication, studying, presentation in society and attitude to a person.The disruption of social contacts is compounded by the gap between man and nature, which is the most pressing problem of the information society. The information world with its advanced technologies and psychology of consumption perceives a person, first of all, as an object of manipulation. This also affects a person's own attitude to himself.The anthropo-cultural aspects of the relationship between plasticity and social and cultural processes of society were studied; the influence of ideology and ideological attitudes on the plastic self-expression of a person, his plastic language were studied, too.It was proved that the total psychology of consumption of post-industrial society negatively affects the self-perception of a person of their corporeality and generates distorted forms of plastic self-expression of a person. In the dissertation work, existential-psychological and artistic-sports aspects in the transformation of plasticity were analyzed, and it was proved that modern art and sports reflect all the crisis phenomena of culture and post-industrial society.The modern era is characterized by certain body techniques that are formed under the influence of social attitudes and correspond to the conditions of the "performance" society.The loss of grace and plasticity is connected with the loss and leveling of moral norms and spiritual values of the postmodern era.Modern plastic cultural forms indicate the positive dynamics of human plastic self-expression, which is a reflection of the philosophical background of the era of irrationalism and existentialism. The return to one's corporeality, its acquisition reproduces the integrity of self-perception and the harmonization of internal and external self-expression.It was noted that plastic speech is an important component of communication processes acting in the form of nonverbal speech, which reflects the subconscious of a person, complements his plastic self-expression, and compensates for the expressionlessness of verbal speech. When finding itself in the sphere of ideology, plastic speech becomes an integral part of the formation of certain ideological stereotypes and patterns of behavior, movement, and plastic self-presentation.The existence of a relationship in the development of plastic speech and the type of thinking was stated. The importance of plastic speech and plastic self-expression of a person increases in the context of the dominance of imaginative thinking, as can be seen in the example of primitive societies and the prevalence of non-verbal communication in early childhood. It was found out that plastic speech as an independent language of aesthetics found its expression in dance, which emphasized the semantic meaning of plastic self-expression of a person in different historical epochs, their social status, and cultural crisis phenomena. The interrelation of the evolution of plastic culture as a reflection of philosophical and ideological concepts of a particular cultural era was demonstrated

Дисертацію присвячено дослідженню хореографічної культури бойків на Прикарпатті кінця ХХ – початку ХХІ століть. Систематизовано джерелознавчу базу з вивчення бойківського танцю, яка охоплює праці загальноісторичного, етнографічного та мистецтвознавчого спрямування. Обґрунтовано мистецтвознавчу проблему, яка полягає в тому, що роль бойківського танцю на Прикарпатті кінця ХХ – початку ХХІ століть у збагаченні національної української хореографічної культури в наукових працях не визначена. Окреслено методологію дослідження бойківського танцю, основою якої є методи, орієнтовані на сучасні культурологічні підходи. Запропоновано авторський термін «бойківський народно-сценічний танець», який позначає новоутворення хореографічного твору етнографічної групи бойків, що базується на фольклорному матеріалі, має часові обмеження, своєрідний музичний супровід, хореографічну лексику, особливості малюнків танцю, костюмів, атрибутики. Виявлено історико-етнографічні чинники, що вплинули на формування хореографічної культури бойків Прикарпаття; доведено значимість звичаїв та обрядів в Івано-Франківській області для розвитку бойківського танцю. Сформульовано основні тенденції розвитку й стильові особливості фольклорного танцю бойків на теперішньому етапі як чинники формування сучасної української хореографічної культури. Висвітлено вклад балетмейстерів, а також аматорських і професійних хореографічних колективів Івано-Франківської області, які здійснювали постановки на основі фольклорних танців, у популяризацію бойківського танцю. Запропоновано методику сценічної обробки бойківських танців кінця ХХ – початку ХХІ століть. На основі опрацювання бойківських народних танців («Любаска», «Долинський дрібонький», «Вишківський веселий», «Бойківчанка» й ін.) збагачено основні (музика, композиційна побудова танцю, виконавська майстерність) і допоміжні засоби (костюм, атрибутика) сучасних танцювальних номерів на фольклорному матеріалі. Описано послідовність здійснення хореографічної постановки «Бойківські забави», що спирається на три етапи обробки фольклорних танців: визначення та збереження першооснови фольклорного танцю, аранжування і створення на його основі нового варіанта, представлення авторської інтерпретації фольклорного першоджерела.^UThe scientific novelty lies in the fact that the work is, the first in Ukraine, a comprehensive study of the choreographic culture of boycos in the Precarpathians of the late XX – early XXI centuries.The dissertation consists of three sections. The Introduction substantiates the relevance of the subject under study, the object and subject of the dissertation, the task, the methodological principles, the scientific novelty and the practical significance of the results obtained, the forms of its testing and the publication of the research provisions, and the structure of the work are substantiated.Despite the fact that folk dance is studied and «restored» by choreographers of the present, nevertheless, the attitude towards professional dance art remains relevant. Having outlined the scientific-theoretical and methodological paradigm of studying the problem, which is based on general and special methods of cognition in the field of art studies, the terms and concepts are clarified and supplemented, including «choreographic culture», «dance», «folklore», «folklore studies», «folk dance», «ethnic choreography», «folk-stage dance»and the author's term «Boykivski zabavy.Methods are applied: historical-chronological (for determining the chronological boundaries of the study of the development of the Boyko dance in the Precarpathians of the late XX – early XXI centuries and historical aspects of the development of the boyko culture, the origin of the boycotts); classification and typology (for generalization of the theory and concepts available on the subject of this study); comparative analysis . In the second chapter «Continuity and innovations in the works of the outstanding choreographers and ethnographers of the Ivano-Frankivsk region» described the study of the ethno-choreologist R. Harasymchuk, who came up with the scientific approach to the origins of the choreographic culture of boycotts. It is noted that his research on the study of boykos folklore is a key element. An analysis of creativity of choreographers of boyko dance in Ivano-Frankivsk region is made. Their influence on the development of the choreographic culture of Precarpathian, which is an example for leaders of choreographic groups and teachers of Ukrainian dance, is determined. The combination of folk art, interesting dance styles, musical material and costumes are complemented by choreographic compositions of artists, which makes them unique and emphasizes the peculiarity of the dance culture of the Precarpathian region. In the third section «Scene-choreographic experience in the context of development of boyko dance in the Precarpathian region» an analysis of folk dances has laid the foundations for the emergence of modern folk-stage dances with complex elements, virtuoso techniques and tricks. The stylistic features of the choreographic culture of boys are determined. It was stated that boyko folklore dance is the first basis for the creation of folk-stage choreographic staging. A new method of stage treatment of boyko folk dances of the end of the XXth – beginning of the XXI century, based on folk material of Ivano-Frankivsk region, was developed. The stages of research work of scenic processing of the author's choreographic production «Boykivski zabavy» are described. The basic (music, compositional construction of dance, performing skill) and auxiliary means (costume, attributes) of boyko dance are enriched. This research is just the first attempt of a systematic analysis of boyko choreographic culture at a certain stage of its development and can not qualify for exhaustive analysis. In particular, it requires further study of the problems associated with the functioning of boyko choreographic art in market conditions; an organic combination of modernization processes of dance art with the need to preserve original national choreographic traditions in the context of globalization processes.

У дисертації концептуалізовано становлення балетної критики в Радянській Україні у 1920–1930-х рр., охарактеризовано художньо-естетичні погляди російських радянських критиків балету цього періоду, відтворено балетно-критичний поліфонізм в оцінці авангардних пошуків форми та змісту «радянської балетної вистави» 1920-х рр., з'ясовано основні аспекти балетнокритичної рефлексії на класичний танець у мовах пролеткультівських та авангардистських інтенцій в Радянській Україні 1920-х рр., охарактеризовано погляди критиків на авангардистських експериментуваннях в балетному театрі УСРР другої половини 1920-х рр., відтворено панораму естетичних підходів та балетно-критичної думки щодо становлення хореодрами в рамках концепту «соцреалістичне мистецтво», виявлено основні ознаки балетної критики другої половини 1930-х рр. як транслятора соцреалістичних принципів. Зазначено, що упродовж 1920–1930-х рр. балетна критика в Радянській Україні стала помітним явищем у художньо-критичному дискурсі, однак не було розроблено методологію об'єктивної фахової балетної критики та не сформовано власної школи,Ключові слова: критика балету, авангардне мистецтво, соцреалізм, хореодрама.^UThe dissertation conceptualizes the formation of ballet criticism in soviet Ukraine in the 1920s and 1930s, characterizes the artistic and aesthetic views of russian-soviet critics of ballet of this period, reproduces ballet-critical polyphony in assessing the avant-garde search for the form and content of the 1920s soviet performance, the main aspects of ballet-critical reflection on classical dance in the languages of proletarian and avant-garde intentions in soviet Ukraine in the 1920s were clarified, panorama of aesthetic approaches and ballet-critical thought about the formation of choreography within the concept of "socialist realist art", revealed themain features of ballet criticism of the second half of the 1930s as a translator of socialist realist principles. It is emphasized that the critique of ballet is the foundation of ballet studies as a scientific discipline that includes history and theory. The main functions of ballet criticism are informational, axiological, interpretive, the forms of realization of which depend on the socio-political system and the prevailing aesthetic and philosophical theories. An inherent feature of ballet criticism, in contrast to literary criticism, is 28 "work" in the process of analysis with another sign system of the object of criticism, the implementation of a kind of semantic transformation. It is proved that the principles of Leningrad and Moscow ballet criticism were followed by reviewers of soviet Ukraine, this influence was mostly one-sided, because Leningrad and Moscow in the 1920s and 1930s were ballet centers in the USRR, inheriting traditions from the previous era of imperial ballet recognized in Europe, and accordingly, the ballet-critical discourse there was much larger and more professional. But this did not prevent Ukrainian critics from always adhering to "unison" with Moscow and Leningrad reviewers in evaluating the same performances. It is proved that in the conditions of a wide thematic and lexical palette of ballets in soviet Ukraine in the 1920s the Ukrainian ballet critical discourse was formed, which took into account the soviet political and ideological guidelines. However, among the ballet reviews of this period, we can single out, first, nonideological publications, which mainly use an aesthetic and artistic approach to reviewing; secondly, focused on the formation of monoideology, condemning constructive, corporeal, etc. experimentation. It is noted that the transition from polyphonic art and, consequently, art-critical discourse of the 1920s to the monoideological 1930s is associated with the introduction of socialist realism as a monostyle of soviet culture, which became adogma for all arts, including ballet, was realized in criticism. Despite the extreme ephemerality of ballet art, associated with the specifics of creating an artistic image, it had standard socialist realist demands, which were expressed by critics in the media. It is noted that in the 1930s the critique of ballet moved away from evaluative and interpretive pluralism, adhering to clearly regulated requirements within the framework of the socialist-realist canon. There is a threat of loss of criticism of its own identity, because in the absence of free choice of critical judgment, it ceases to perform its artistic evaluation and interpretation functions, becomes a set ofdirectives. It is established that the article "Ballet Falsehood" (February 6, 1936, criticism of Shostakovich – Lopukhov's ballet "Light Stream" at the Bolshoi Theater, Moscow) became a kind of translator of the aesthetic requirements of the government to the art of ballet and its criticism, a sample of propaganda monoideology the consequences of positive evaluations of ballets without correlating them with the canon of socialist realism. It is shown that the authorities authorized a wide discussion of the article, in particular, in professional centers of theater and musicians. It is emphasized that the new productions of choreographies in Ukrainian ballet were reviewed in strict accordance with the guidelines for criticism expressed in Pravda, in the optics of conformity to the socialist-realist style. It is concluded that during the 1920s and 1930s ballet criticism in soviet Ukraine became a notable phenomenon in art-critical discourse, but no methodology for objective professional ballet criticism was developed and no school was formed, as the reviewers of the time were theater and musicologists, multidisciplinary journalists who had no choreographic or ballet education.Keywords: ballet criticism, avant-garde art, social realism, choreodrama.