Проведено дослідження бінарних колізій модернізму та авангардизму, з'ясовано їх спільну основу ("філософію життя") та відмінні характеристики на прикладі аналізу творчості Л.Українки, М.Семенка та Б.-І.Антонича. Осмислено специфіку неоромантизму, футуризму та сюрреалізму. Вперше здійснено спробу виявити іманентну сутність магістральних напрямів і відповідних стилів, подолано практику ототожнення даних понять та обгрунтовано шлях їх адекватного розуміння та інтерпретації, а також уважного прочитання текстів без накладання чужорідних схем. З'ясовано визначальні смислові характеристики модернізму та авангардизму, які полягають в актуалізації антитетичних принципів конструкції та деструкції, формуванні поетичного космосу та хаосу, що зумовлює відмінні завдання досліджуваних літературних систем. Виявлено відповідність неоромантичного стилю - модернізму, футуристичного - аванградизму, простежено здатність деяких стилів (зокрема, сюрреалізму) трансформуватися з одного напрямку в інший.

  Скачати повний текст

Вперше визначено жанрову специфіку драматургії В.Винниченка та етапи його драматургійної творчої еволюції, яка характеризується, в основному, жанровими змінами у творчості митця, який зарекомендував себе майстром інтелектуальної драми та мелодрами, героїко-психологічної драми, сатиричної комедії, трагедії. Зазначено, що п'єси Винниченка відзначаються жанровою багатогранністю, однак, завдяки превалюванню певного жанрового аспекту вони набувають особливої структурної цілісності. З урахуванням попередніх досліджень визначено основні риси індивідуального художнього стилю Винниченка-драматурга, суголосного суттєвим мистецьким тенденціям доби та зроблено спробу осмислення характеру цілісності багатогранного стилю автора. Натуралістична точність у його драматургії підноситься до символістської таємничості, передусім, за допомогою парадоксального поєднання засобів експресіонізму та імпресіонізму, певною мірою сюрреалізму, у драматургії письменника виразне також передчуття мистецьких можливостей театру й абсурду. Встановлено, що поєднати різноманітні стильові стихії автору найчастіше вдається завдяки наголосу на ігровій стихії драматичної дії, вигадливому використанню принципу "театр у театрі".

  Скачати повний текст

Вивчено синкретизм творчих методів (реалізму, натуралізму, романтизму, неоромантизму, сюрреалізму, символізму, експресіонізму, імпресіонізму) у казковій лабораторії письменника, що до цього часу не були предметом спеціального дослідження. Проаналізовано поетикальні особливості казкового стилю, репрезентовано таксономію казок І. Франка за різними фокальними параметрами. Вперше вивчено художньо-пластичну роль хронотопу у Франковій казкотворчості, його місце в структурі творів. Вплив фольклорної казки на формування естетичної свідомості І. Франка проаналізовано на структурному та семантичному рівнях.

  Скачати повний текст

Здійснено системний аналіз міфологічного дискурсу прозових творів М.А.Астуріаса різних років в аспекті художнього втілення проблеми транскультурної метизації та пошуку рішення інтеграції мультикультуральної ідентичності. Водночас проведено дослідження "Легенд Гватемали" з урахуванням перспектив трьох художньо-естетичних систем, які стали основою творчості письменника - міфології майя, сюрреалізму та іспанського бароко. Детально охарактеризовано вплив символіки міфології майя, пов'язаної з їх космогонічними уявленнями, та символіки бога Кукулькана, встановлено перегук з давніми текстами майя (творами "Пополь-Вух", "Чілам Балам", сакральною поезією). Проаналізовано модель використання Астуріасом символів міфології майя та запозичень з доколумбових текстів. Розглянуто аналогії між ритмікою та образністю "Легенд Гватемали" та принципами архітектури майя та особливостями доколумбового візуального мистецтва. Досліджено еволюцію міфологічного дискурсу астуріасівської прози, висвітлено розвиток поглядів письменника щодо гватемальського національного суб'єкта (від вертикальної, ієрархізованої побудови у "Легендах Гватемали" (синкретичного образу міста-вежі) до горизонтального співставлення, сумісності у "Дзеркалі Ліди Саль". Відзначено невирішеність проблеми інтеграції мультикультуральної ідентичності у творчості митця. Встановлено, що процес транскультуризації у Латинській Америці все ще не можна вважати завершеним, а тому напруга між "хотіти бути" та "могти бути" продовжує існувати в мистецтві та соціальному житті континенту.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження експерименту як естетичного поняття (мистецького експерименту), його становлення у понятійному апараті естетики та мистецькій практиці кінця XIX - першої третини XX ст. У межах даного періоду проаналізовано два види мистецького експерименту: онауковлений та модерністський, вивчено їх філософсько-естетичну базу та естетико-художні концепції. Підгрунтям для впровадження онауковленого мистецького експерименту є філософсько-естетичні погляди позитивістів (О.Конта, І.Тена), а практичне втілення він здобув у естетико-художній концепції натуралізму Е.Золя. Філософсько-естетичну базу модерністського мистецького експерименту представлено у працях Т.Адорно, В.Беньяміна, Г.-І.Гадамера, Я.Мукаржовського, Х.Ортеги-і-Гассета, а виявився він у естетико-художніх концепціях фовізму, кубізму, футуризму, супрематизму, абстракціонізму, сюрреалізму. Відзначено, що ідея експериментування була провідною у розвитку європейського та українського мистецтва першої третини XX ст.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві здійснено комплексний аналіз стильових домінант поезії Т.Осьмачки у контексті європейського модернізму із застосуванням системно-аналітичного підходу, історико-функціонального, порівняльно-типологічного та біографічного методів дослідження. Доведено, що головні складові ідіостилю Т.Осьмачки - домінанти різних типів творчості (експресіонізму та сюрреалізму), органічно поєднані з ознаками українського фолькльору. З'ясовано характер та еволюцію експресіоністичних і сюрреалістичних тенденцій у ліриці митця, розглянуто своєрідність вияву у ній апокаліптичних візій, інтерпретації образу міста як онтологічного феномена. Вперше наведено механізми моделювання сюрреалістичних образів у поезії Т.Осьмачки, оригінальність рецепцій та трансформації традиційного матеріалу (українського фолькльору) на жанрово-стильовому, а також на рівні мотивів, образів і ритміки.

  Скачати повний текст

Системно досліджено творчість Т. Осьмачки у контексті експресіонізму й екзистенціалізму. З урахуванням факту, що творчий набуток письменника належить до "повернутої" спадщини, проаналізовано рецепцію творчості митця материковою (1920-х рр.) й еміграційною критикою. Охарактеризовано стан її вивчення сучасним вітчизняним літературнознавством. Зазначено про неоднозначність наукової думки щодо сприйняття Осьмачки-людини та митця й актуалізовано психоаналітичні підходи до вивчення творчої індивідуальності письменника, що посилило увагу до його літературно-критичної спадщини. Проаналізовано етстетичні та світоглядні засади митця. Розглянуто питання формування експресіоністичної свідомості в Україні. Охарактеризовано творчість П. Тичини та М. Бажана 1920-х рр. у контексті поетики експресіонізму. Досліджено домінанти стилю поетичної та прозової спадщини Т. Осмачки та доведено, що вони повною мірою відповідають естетико-філософським параметрам експресіонізму та мають виразно націнальну специфіку. Спостережено стильовий синкретизм митця, зокрема, поєднання елементів поетики експресіонізму, символізму, неокласицизму, сюрреалізму. Проаналізовано екзистенційну суть творчості Т. Осьмачки. Простежено органічність у стилі письменника національних і європейських культурних традицій.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження багатогранних глибинних інтертекстуальних зв'язків поетичної творчості П.Целана з літературою німецькомовного культурного простору (Гельдерліна, Рільке, Тракля, Кафки) та художніми феноменами інших національних літератур (румунським сюрреалізмом, французькими символістами та модерністами, насамперед Бодлером, Малларме, Верленом, Рембо, Валері, Аполлінером, Еллюаром, Рене Шаром, Анрі Мішо, а також російською лірикою пореволюційної доби, зокрема, творчістю О.Блока, С.Єсєніна, О.Мандельштама, В.Хлєбнікова, М.Цвєтаєвої та міфологічними парадигмами єврейської містики). Обгрунтовано, що інтертекстуальність є однією з основних ознак целанівської лірики, в художньому космосі якої відбувається моделювання "паралельного світу" з фрагментів і скалок духовного буття людства шляхом інтертекстуального згущення поетичної мови ("коагуляція", "інтертекстуальна інфільтрація"). Виявлено, що основними формами целанівської транстекстуальності є цитата, епіграф, ремінісценція, парафраза, алюзія, стилізація, пастіш, які поет узагальнено називає "датами". Підкреслено діалогічну природу лірики П.Целана, що артикулюється як перманентна розмова з жертвами Голокосту та базується на засвоєнні ідей М.Бубера та О.Мандельштама. Розкрито естетичні погляди поета, відображені в його есе, листах, поетологічних промовах.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен художньої культури в онтологічному вимірі. Доведено, що онтологічні трансформації художньої культури XX ст. відтворюються стильовою парадигмою творчості, яку можна описати у рамках таких напрямків творчості, як модерн, авангард, сюрреалізм, соцреалізм та постмодерн. Встановлено, що видова диференціація просторових мистецтв здійснюється як архітектуроцентристський проект. З'ясовано, що видовищні мистецтва еволюціонують у напрямку глобального планетарного інформаційного синтезу, де домінують комп'ютерні технології.

  Скачати повний текст

Розглянуто типологічні риси ідеологічно-естетичного руху, етіологію українського авангарду, специфіку реалізації стильових напрямків (футуризму, конструктивізму, експресіонізму, сюрреалізму), характер авангардистського експерименту в межах кожного напряму. Літературний авангард осмислено як явище конкретно-історичне, дискурсивне та органічне в національній культурі. Історичному авангарду в Україні властива автентичність експерименту, виразність ідеологічних установок, функціональність, техніцизм, близькість до соціальних та наукових дискурсів. Повоєнний авангард об'єднує спадкоємні явища сюрреалізму і стильові ерзаци, частково актуалізуючи формалістичні пошуки попереднього періоду. Значну увагу приділено проблемі стилізації, яка призводить до поступового розчинення авангардистського експерименту в синхронних дискурсах.

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз розвитку французького сюрреалізму та його рецепції в Україні, розглянуто аспекти мовної, лінгвориторичної, комунікативної, культурної та перекладацької компетенції французьких та українських авторів. Визначено зв'язок на межі української та французької культур, між різними видами мистецтва (насамперед літературою та живописом), який ілюструють стилізації Г.Аполлінера ("Відповідь запорожців турецькому султанові"), твори Б.Сандрара, переклади поезії Т.Шевченка, проведені Л.Арагоном, Е.Гільвиком, Ш.Стерном і Ж.Лафон, а також літературні твори французьких сюрреалістів, на яких позначився вплив образотворчого мистецтва українських художників і скульпторів, що працювали у Франції (О.Архипенко, М.Бойчук та ін.). Матеріалізовано зустрічний процес (рецепцію французького сюрреалізму в Україні) у парафразах і стилізаціях (парафрази О.Зуєвського), а також частково у зразках західноукраїнської авангардної поезії перших десятиліть ХХ ст. (З.Бережан, В.Хмелюк, Б.-І.Антонич). Висвітлено пласт прекладів поезії французького сюрреалізму українською мовою (розглянуто переклади творів Г.Аполлінера, Ж.Превера та А.Мішо). Акцентовано увагу на вмінні перекладачів адекватно оцінити комунікацію, співвіднести свої інтенції з вибором вербальних і невербальних засобів, узгодити коди. Доведено, що вплив французьких сюрреалістичних літературних зразків безпосередньо позначився на інтуїтивізмі Нью-Йоркської групи та сюрреалістичних візіях Київської школи.

  Скачати повний текст