У дисертації вперше в українському мистецтвознавстві проаналізованоособливості пластичної режисури в контексті сучасного українськоготеатрального мистецтва, екстрапольовано філософський концепт трансгресії нагалузь пластичної режисури, розглянуто проблематику трансгресії художніхформ у сучасному вітчизняному театрі, а також окреслено шляхи таперспективи розвитку вітчизняної пластичної режисури в контексті глобальнихі глокальних тенденцій сценічного мистецтва ХХІ ст.Теоретично обґрунтовано феномен пластичної режисури в українськомутеатральному мистецтві 1990–2020 рр.; виявлено специфіку сенсовихпластичних взаємодій актора як одного з основних засобів втіленнярежисерської концепції та використання візуальної пластичної виразності всучасній театральній практиці українських режисерів; проаналізовано спільніта відмінні ціннісні установки, а також форми репрезентації акторськоїтілесності в теоретичних розробках та сценічній практиці провідних режисерівХХ – початку ХХІ ст.; розглянуто особливості процесів конвергенції елементіввізуальних та аудіальних видів мистецтв в умовах вітчизняного театральногопростору означеного періоду та виявлено специфіку та індивідуальніособливості використання засобів пластичної виразності з метою розкриттясенсово-змістового наповнення постановок.Ключові слова: пластична режисура, українське театральне мистецтво,тілесність, візуальна пластична виразність, образно-сенсова структура,композиція, мізансцена, сценографія.^UIn the dissertation for the first time in Ukrainian art history the peculiarities ofplastic directing in the context of modern Ukrainian theatrical art are considered andanalyzed, the philosophical concept of transgression to the field of plastic directing isextrapolated, global and glocal trends in performing arts of the XXI century.The phenomenon of plastic directing in the Ukrainian theatrical art of 1990–2020 is theoretically substantiated; the specifics of semantic plastic interactions of theactor as one of the main means of embodiment of the director's concept and use ofvisual plastic expressiveness in modern theatrical practice of Ukrainian directors arerevealed; analyzed common and different values, as well as forms of representationof the actor's corporeality in the theoretical developments and stage practice ofleading directors of the XX – early XXI centuries; the peculiarities of the processesof convergence of elements of visual and audio arts in the conditions of domestictheatrical space of the specified period are considered and the specifics and individualfeatures of the use of means of plastic expression are revealed in order to reveal thesemantic content of productions.Key words: plastic directing, Ukrainian theatrical art, corporeality, visualplastic expressiveness, figurative-semantic structure, composition, mise-en-scène,scenography.