Показано, що витоком феномену поетичного мислення Античності у Давній Греції є поняття "пойесіс" як витворення, вищим проявом якого є самопізнання. На підставі розуміння твірної природи поетичного мислення розкрито його формальні та змістові аспекти. Формально фрейм пойесісної дії визначаться твірними структурами: сказанням як формуванням образу світу, який у своїй анонімності онто-гносео-аксіологічно визначає умови буття людини в його словесному вимірі; писанням як творчим процесом, за якого персоніфікується цей завданий у вигляді тої ж фабули образу світу та розсуваються його горизонти; читанням як прилученням до явищ культури, в якому здіснюється відкриття у самій людині нових рівнів буття та читач є співавтором письменника. Зміст феномену поетичного мислення розкрито на підставі комплексного історико-філософського аналізу едіопології Софокла як поетичної реалізації головних смислових інтенцій епохи. Досліджено трагічність самопізнання Едіпа у контексті філософсько-антропологічних ідей Античності та виявлено твірну природу дбання, діалогу, трагедії як структури, що породжує певний етафізичний досвід, а також саму едіпологію як розгортання фундаментального питання про буття людини, яке поєднує міфологічні, гносеологічні й онтологічні аспекти. Розуміння твірної природи поетичного мислення є однією з умов існування культури як такої.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено та проаналізовано загальні закономірності наративної стратегії малої прози О. Гончара. На підставі зіставлення особливостей таких стратегій літератури неоромантизму та реалізму, жанрових моделей притчі та сказання визначено специфіку та загальні тенденції глибинного наративу малої прози письменника у контексті ідеалістичних пошуків автора, з використанням засобів мотивного аналізу висвітлено логіку наративних моделей у текстах. З урахуванням останніх досягнень наратологічної школи досліджено художню перспективу у композиції літературних творів, запропоновано типологію наративного дискурсу у малій прозі О. Гончара. Зазначено, що наратив у тексті письменника базується на концепції діалогу відповідно до принципів жанрової моделі притчі та виявлено у гетеродієгетичному та гомодієгетичному наративах основні тенденції у співвідношенні між нараторами та персонажами. Охарактеризовано особливість суб'єктного вираження у психологічному, ідеологічному та фразеологічному контекстах часовий і просторовий аспекти наративного дискурсу у творах малої прози О. Гончара, досліджено специфіку детермінування внутрішнього світу персонажа.

  Скачати повний текст