Досліджено аграрні відносини в українському селі у 1921 - 1939 рр. На підставі широкого кола архівних джерел, переважну більшість яких введено до наукового обігу вперше, висвітлено комплекс питань щодо аграрних відносин у добу нової економічної політики. Зазначено, що проведення земплевпорядкувальних робіт, державні кредитування і система контрактації, сільськогосподарська кооперація, орендні відносини сприяли розвитку різних форм власності та господарювання в аграрному секторі, формуванню у селянина властивостей господаря. Проаналізовано процеси в українському селі щодо проведення суцільної колективізації, внаслідок якої під виглядом "колгоспно-кооперативної" власності було утверджено насправді державну власність на засоби виробництва в аграрній сфері, селян було позбавлено статусу власника і господаря, звужено їх громадянські права. Наведено рекомендації щодо використання уроків суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку українського села в 1921 - 1939 рр. під час проведення аграрної реформи в сучасних умовах.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено питання зміни чисельності, структури та характеру селянства в 1928 - 1933 рр. на Лівобережній Україні. Розкрито механізм ліквідації індивідуального селянського господарства та перетворення селянина-власника на колгоспника - фактичного наймита. Простежено зміну психології селянина внаслідок насильницької колективізації: занепад моралі, байдужість до результатів праці, крадіжки усуспільненого майна. Розвинуто питання про штучне створення більшовиками напруженої соціальної атмосфери на селі, роздмухування ними класової боротьби. Обгрунтовано наслідки розкуркулювання та голоду 1932 - 1933 рр. на Лівобережжі, зокрема, здійснено спробу підрахувати прямі та непрямі демографічні втрати селянства Лівобережжя за 1929 - 1933 рр. Висвітлено питання про нові негативні явища в середовищі українського селянства, зокрема, дитячу безпритульність, масове сирітство, дитячу злочинність.

  Скачати повний текст

Виявлено, систематизовано та проаналізовано історіографічні джерела з проблеми національно-культурного і духовного життя українського селянства 1920 - 1930-х рр., здійснено їх класифікацію. Досліджено основні тенденції розвитку знань з даного питання. Визначено особливості й характерні риси історіографічного процесу, його залежність від політичного режиму. З'ясовано структуру, повноту й достовірність знань про духовно-культурні процеси в українському селі за умов більшовицьких соціально-політичних експериментів і репресій. Історіографію проблеми розглянуто у контексті взаємодії двох складових культурного процесу, а саме: офіційної, одержавленої культури та повсякденного культурно-духовного буття селянства. Базуючись на засадах антропологічного підходу, встановлено присутність у суспільно-історичній літературі українського селянина як носія певних ідей, настроїв, соціальних і національних почуттів. Запропоновано схему поглибленого та комплексного дослідження національно-культурного і духовного життя українського селянства.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження багатогранної творчої діяльності М.Кропивницького (1840 - 1910 рр.), передусім його літературного доробку у контектсі розвитку української драматургії та театру другої половини XIX - початку XX ст. в аспекті співвіднесення з українською класичною та світовою літературами (зокрема творчістю І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Т.Шевченка, М.Гоголя, В.Шекспіра, Ж.-Б.Мольєра, О.де Бальзака, О.Грибоєдова, О.Пушкіна, О.Островського, Л.Толстого). На підставі аналізу літературної й епістолярної спадщини М.Кропивницького, а також вивчення науково-критичних джерел доведено, що митець започаткував у своїх п'єсах більшість тем, що стали провідними для української драматургії його часу. Вперше виявлено, що домінантними в літературній творчості письменника є теми, пов'язані з боротьбою за українське національне відродження, збереженням національної ідентичності українського народу, його духовного здоров'я, популяризацією та розвитком рідної мови. У новому аспекті розглянуто концепцію позитивного героя в драматургії М.Кропивницького, у ролі якого зазвичай виступає людина, що має відношення до місцевої влади, привілейованого класу або просто заможний селянин, який відзначається особистою шляхетністю та намаганням бути корисним знедоленій селянській масі. Суттєву увагу приділено дослідженню проблеми причетності М.Кропивницького до українського модернізму - "нової драми", неоромантизму, екзистенціалізму, символізму.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження процесу трансформації традиційного городництва і садівництва протягом XX ст. на території Опілля. У межах етнографічного району виявлено існування відносно відмінних між собою агрокліматичних умов вирощування городньо-садових культур. З'ясовано, що природно-географічна неоднорідність району тільки опосердковано впливає на еволюцію галузі, більш суттєве значення має комплексна дія культурно-просвітницьких, суспільно-політичних і приватно-ринкових чинників. Показано зміну поглядів опільського селянина щодо перспектив розвитку городництва та сацівництва. Встановлено, що допоміжна в минулому галузь землеробства все більше набувала рис товарного виробництва, на якому почали спеціалізуватися окремі селянські господарства. Розглянуто процес впровадження інновацій щодо способів підготовки та обробітку грунту, асортименту вирощуваних овочів і фруктів, методів підготовки насіння до посіву, боротьби зі шкідниками та хворобами рослин, зберігання та переробки продукції галузі. Відзначено суттєвий вплив народного знання та досвіду на розвиток городництва та садівництва Опілля протягому усього досліджуваного періоду.

  Скачати повний текст

Висвітлено загальну систему уявлень української інтелігенції 1860 - 1880-х рр. про селянство, що функціонувала у суспільній свідомості та значною мірою визначила розвиток української національної ідеології та української модерної культури. Увагу приділено інтелектуальним умовам, за яких вони сформувалися, підставам і внутрішнім мотиваціям оформлення саме такого бачення селянства. Визначено місце народної культури селянина як головного постачальника етнічного матеріалу та потенційного головного об'єкта впливу у складанні українського національного проекту. Висвітлено уявлення про народну вдачу, риси народного характеру. Розкрито специфіку сприйняття українською інтелігенцією модернізаційних змін, які відбулися у другій половині XIX ст. стосовно селянства.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена комплексному вивченню сільськогосподарської кооперації України в 20-і роки ХХ ст., що стала системоутворюючою складовою соціально-евономічного розвитку в умовах непу і ринкових відносин, зайняла провідне місце в господарському та громадсько-політичному житті села, активізувала самодіяльність і ініціативу селянства, стала невід'ємною частиною культурно-освітнього життя села. Зберігаючи селянина-господаря, сільськогосподарська кооперація діяла на принципах самоврядування і демократії, формувала в сільському господарстві на кооперативних засадах велике виробництво з усіма його перевагами над дрібним, втягувала селян до управління кооперативними справами, виховувала в них громадську свідомість. В дисертаційній роботі доводиться, що потенційні можливості розвитку сільськогосподарської кооперації в українському селі 20-х років були далеко не вичерпними, вона могла стати альтернативою колгоспно-радгоспній системі, ефективним шляхом розв'язання складних економічних та соціально-політичних проблем в умовах багатоукладної економіки.

  Скачати повний текст

Досліджено соціально-психологічну динаміку українського селянства Поділля. Встановлено, що за умов пореформеного села майже безроздільно панувало традиційне суспільство, а подільський селянин належав до власної природної соціальної спільноти, основні правила поведінки членів якої передавалися від одного покоління до іншого. Проаналізовано проведення реформ 1861 р. в краї, що відбувалося за особливими правилами. Виявлено особливості становлення селянського господарювання за ринкових умов. Вивчено взаємовідносини, що склалися у селянства з дідичами та представниками інших станів. Проаналізовано питання самоорганізації селянських громад, створення та функціонування органів сільського управління, їх взаємини з владними структурами та місце в житті селянства.

  Скачати повний текст

Розроблено новий напрям дослідження взаємовпливу фольклору й української літератури - компаративне вивчення спадкоємних зв'язків національних "словесних культур" як певних фольклорно-літературних спільностей. На основі перевірки запропонованої методики на порівняльному східнослов'янському матеріалі встановлено її значну реконструктивну потужність: виявлено фольклорний жанр "потаємної новини", відтворено давньоруські уявлення про перевагу вояка-селянина над професійним воїном та давньослов'янську міфологему Миру. Надано прогноз щодо майбутніх трансформацій фольклору та літератури як генетично споріднених форм "словесної культури" людства.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена комплексному дослідженню становища правобережного селянства наприкінці ХVІІІ – на початку ХХ ст. У роботі відображено динаміку чисельності, рівень освіченості, соціально-економічне становище, суспільну активність селянства Уманського повіту. Визначено, що однією з головних причин зубожіння найчисельнішої верстви населення було малоземелля, яке в пореформені роки ще більше зростало. Зазначається, що хліборобство було основним способом забезпечення селянина, проте успішне ведення сільського господарства, попри родючість ґрунтів, залежало ще й від забезпеченості тягловою силою. Встановлено, що посилення кріпосницької експлуатації селянства Уманського повіту призвело до загострення протестних настроїв основної маси населення та поширення селянських заворушень, а проведення селянської реформи 1861 р. не вирішило очікуваного селянами питання про наділення землею. Визначено, що найбільш масовим селянський рух другої половини ХІХ - початку ХХ ст. був саме на Правобережжі.^UThe thesis is devoted to a comprehensive study of Right-bank Ukraine's peasantry in late 18th – early 20th centuries. The general characteristics of Ukrainian rural population were shown on the example of Uman district in Kyiv province. The regional peculiarities of conditions the largest social stratum lived in during the studied period were also elucidated.The presented research describes the peasantry's way of life, social and economic status, population dynamics, educational level and social activities in Uman district in late 18th – early 20th centuries. It has been proved that the dynamics of the peasantry population in both Kyiv province and Uman district had a wave-like character. During the studied period Uman district, as one of the largest areas in terms of its territories and number of inhabitants, was agricultural region; the vast majority of its population lived in rural zones and was not properly educated. The Orthodox Church contributed greatly to the involvement of broad masses of the peasantry into school education. As a result, since the 1860s the church and parish education had become widespread. The thesis proves that, despite the noticeable changes in the issue of public education, peasantry education even in early 20th century can be stated as insufficient one. At that time the percentage of literate rural population was 10.6 per cent of the entire number of peasants in Uman district. In addition, the level of female education was much lower than male one.

У дисертації досліджено науково-методологічні засади розвитку аграрногозаконодавства та сформульовано поняття «теорії аграрного законодавства». Виділеноосновні періоди розвитку аграрного законодавства України. Визначено поняття,ознаки, принципи та структуру сучасного аграрного законодавства України.43Сформульовано пропозиції щодо законодавчого закріплення принципів аграрногозаконодавства України. Здійснено теоретичний аналіз основних інститутів аграрногозаконодавства та обґрунтовано пропозиції щодо їх майбутнього розвитку.Сформульовано висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавчогорегулювання основних засад державної аграрної політики та державної підтримкисільського господарства України, правового становища суб'єктів аграрних відносин,виробничо-господарської діяльності в аграрному секторі України, трудових відносин усільському господарстві, соціального розвитку села та правового статусу селянина,охорони земель та навколишнього природного середовища у сільському господарстві.^UThe thesis defines the concept of the theory of agrarian legislation, which is viewedas a system of ideas, theories and concepts regarding the origin, development anddirections of improving the system of regulations of agrarian legislation of Ukraine;The author names two periods of the development of agrarian legislation: I – from thelate 1960s to the early 1990s – the period of formation and development of agrarianlegislation of the USSR and the Ukrainian SSR; ІІ – from the beginning of the 1990s – tillnow – the period of development of the agrarian legislation of Ukraine. Within theframework of the second period two stages are allocated: 1) 1991 – 2003 – a stage ofamendment of the agrarian legislation of Ukraine; 2) 2004 – till now – the stage ofadaptation of the agrarian legislation of Ukraine to the legislation of the European Union.

У дисертації на підставі аналізу нормативно-правових актів, чинних на території Австрії у досліджуваний період, наукової літератури, архівних документів та інших писемних джерел комплексно досліджено здійснення державно-правових реформ в Австрії у 40-90-х роках ХVІІІ ст. У дисертаційному дослідженні здійснено обґрунтування сутності реформ освіченого абсолютизму в Австрійській імперії, показано їхні причини, передумови та філософсько-правові засади. Відзначено, що хоч реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ доцільно розглядати в контексті європейських змін того часу, все ж освічений абсолютизм на австрійському ґрунті мав лише йому притаманні особливості (камералістські принципи ведення економіки, тактична гнучкість при бажанні зберегти етнічно розрізнену імперію, опора на церкву). Показано передумови, етапи та особливості (у т.ч. труднощі) модернізації австрійського державного механізму, яка була спрямована передусім на централізацію та створення ефективного управлінського апарату; централізація була покликана зміцнити владу імператора і підірвати політичну вагу регіональних еліт згідно з принципом – державна влада – єдина за своєю суттю. Введено в науковий обіг низку архівних джерел, завдяки яким з'ясовано, що адміністративні й економічні реформи Йосифа ІІ сприяли інтеграції розрізнених провінцій Австрійської імперії в єдиний господарський комплекс, чого не вдалося сповна зробити Марії Терезії. Меркантилістська й камералістська політика імператорського двору сприяли поліпшенню економічного становища держави. Ключовою серед господарських реформ, без сумніву, стала ліквідація кріпосного права, що одночасно позитивно вплинуло як на аграрний, так і на промисловий сектори економіки. Після проведення селянської реформи 1781–1782 рр. селянин перестав бути кріпаком й опинився під захистом державного права (їх стали трактувати повноправними громадянами); він посідав оброблюваний ним ґрунт і мав право отримувати з нього дохід, поміщик не міг його усунути з цієї земельної ділянки, як це було з кріпаком.^UIn the dissertation on the basis of the analysis of normative-legal acts operating in the territory of Austria in the researched period, scientific literature, archival documents and other written sources the complex research of realization of state-legal reforms in Austria in 40-90th years of XVIII century is comprehensively investigated. The dissertation research substantiates the essence of the reforms of enlightened absolutism in the Austrian Empire, shows their causes, preconditions and philosophical and legal principles. It is noted that although the reforms of Maria Theresa and Joseph II should be considered in the context of European changes at the time, the educated absolutism on Austrian soil had only its own characteristics (chamberlain principles of economics, tactical flexibility in maintaining an ethnically divided empire, reliance on the church). Prerequisites, stages and features (including difficulties) of modernization of the Austrian state mechanism, which was aimed primarily at centralization and the creation of an effective management apparatus, are shown; centralization was designed to strengthen the power of the emperor and undermine the political weight of regional elites in accordance with the principle – state power – one in essence. A number of archival sources have been put into scientific circulation, which show that the administrative and economic reforms of Joseph II contributed to the integration of the scattered provinces of the Austrian Empire into a single economic complex, which Maria Theresa failed to do completely. The mercantilist and chamberlain policies of the imperial court helped to improve the economic situation of the state. The key among economic reforms, no doubt, was the abolition of serfdom, which at the same time had a positive effect on both the agricultural and industrial sectors of the economy. After the peasant reform of 1781–1782, the peasant ceased to be a serf and found himself under the protection of state law (they began to be treated as full citizens); he owned the land he cultivated and could receive income from it, the landlord could not remove him from this land, as was the case with the serf.

У дисертації показано, що правове регулювання земельних відносин на західноукраїнських землях напередодні інкорпорації до складу Республіки Польщі (1919–1921 рр.) безпосередньо залежало від правової традиції держав, у складі яких перебували українські землі. Доведено, що з часу інкорпорації Галичини до складу монархії Габсбурґів, австрійський уряд поряд з політичним упорядкуванням справ реалізовував економічну політику, вигідну передусім для всієї держави, а не лише для певних суспільних верств. Це вплинуло на обмеження привілеїв шляхти та перетворення селян на підданих держави. Поліпшення правового становища селян, зокрема охорона права селянського землекористування, розглядалося як важливий засіб зміцнення держави в економічному плані. Права селян опинилися під захистом держави. Позитивну роль у цьому відношенні відіграли 1) земельні реформи «освіченого абсолютизму» наприкінці XVIII ст. та 2) скасування у 1848 р. панщини. Зробивши, де-юре, галицького селянина власником землі, реформи розірвали зв'язок між ним і паном та спонукали до більшого зацікавлення політичним життям. Розкрито зміст державної політики Другої Речі Посполитої у сфері правового регулювання земельних відносин на території Західної України (1921–1939 рр.)., показано її розвиток в умовах відродження польської державності, визначено місце і роль тогочасної державної політики у становленні правового регулювання земельних відносин досліджуваного періоду, а також наголошено, що політика міжвоєнної Республіки Польщі переслідувала важливі соціальні й політичні цілі, зокрема полягала асиміляції українського населення та прагненні польського уряду вирішити проблему земельного перенаселення на польській етнічній території та посилити економічний й політичний вплив держави на західноукраїнські землі. Встановлено, що основними соціально-економічними, політичними та юридичними чинниками, які зумовили становлення і розвиток правового регулювання земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.) були: високий ступінь концентрації вільних земель після приєднання території Західної України; недосконалість та суперечливість різних джерел права у Галичині та на Волині, які не здатні були в повному обсязі однаково регулювати земельні відносини, зокрема щодо права володіння, користування та розпорядження землею. Проаналізовано процес формування нормативно-правової бази в результаті чого було визначено основні види правових джерел, які регулювали земельні відносини у на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.). Доведено, що австрійське цивільне законодавство відігравало одну з визначальних ролей у правовому регулюванні земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1933 рр.); показано, що становлення правового регулювання у Республіці Польщі, а відтак поширення його на територію Західної України, було пов'язано із земельною реформою, яка була важливим політичним актом, одним із символів відновлення державної незалежності Республіки Польщі в 1918 р. Земельний Закон 1925 р. став політичним компромісом, а відтак захищав інтереси лише певних груп населення, пропагуючи осадництво і парцеляцію. Здійснено порівняльно-правовий аналіз суб'єктів земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.)., визначено їх соціально-правовий статус, роль та місце у земельно-правових процесах. Зокрема на основі вивчення архівних матеріалів встановлено, що попри прагнення центрального уряду, реалізація земельних реформ на території Західної України відбувалася повільно, існував пасивний спротив великих землевласників, не згодних з політикою подрібнення великих земельних угідь. Виявлено загальні риси та відмінності у правовому регулюванні зобов'язань, що виникали з права власності та права володіння на земельну ділянку на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.). Обґрунтовано, що найвищого свого розвитку українське суспільство досягло в другій половині ХVІІ – першій половині ХVІІІ ст., коли в основу системи регулювання земельних відносин покладався пріоритет приватної власності на земельну ділянку, а також показано, що будь-яке відхилення від цього і надання у законодавчому порядку переваг суб'єктам права інших форм власності призводило до зниження темпів економічного розвитку, посилення соціального напруження і протистояння у суспільстві, а також визначено основні тенденції розвитку правового регулювання земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.), зокрема доведено, що загальний вектор цієї еволюції був спрямований на формування інституту приватної власності на земельну ділянку.^UThe dissertation shows that the legal regulation of land relations in the western Ukrainian lands on the eve of incorporation into the Republic of Poland (1919–1921) directly depended on the legal tradition of the states that included the Ukrainian lands. It has been shown that since the incorporation of Galicia into the Habsburg monarchy, the Austrian government, along with the political order of affairs, has pursued an economic policy that benefits the state as a whole, not just certain sections of society. This affected the restriction of the privileges of the nobility and the transformation of peasants into subjects of the state. Improving the legal status of peasants, in particular the protection of the rights of peasant land use, was seen as an important means of strengthening the state in economic terms. The rights of peasants were protected by the state. 1) land reforms of «enlightened absolutism» at the end of the XVIII century played a positive role in this regard. and 2) the abolition in 1848 of serfdom. By de jure making the Galician peasant the owner of the land, the reforms severed ties between him and the lord and led to a greater interest in political life. The content of the state policy of the Second Rzeczpospolita in the field of legal regulation of land relations in Western Ukraine (1921-1939) is revealed, its development in the conditions of Polish statehood revival is shown. It was emphasized that the policy of the interwar Republic of Poland pursued important social and political goals, including the assimilation of the Ukrainian population and the Polish government's desire to solve the problem of land overpopulation on Polish ethnic territory and strengthen economic and political influence in western Ukraine. It is established that the main socio-economic, political and legal factors that led to the formation and development of legal regulation of land relations in Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939) were: high concentration of vacant lands after the annexation of Western Ukraine; imperfections and contradictions of different sources of law in Galicia and Volhynia, which were not able to fully regulate land relations in the same way, in particular regarding the right to own, use and dispose of land. The process of formation of the legal framework was analyzed, as a result of which the main types of legal sources that regulated land relations in the territory of Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921–1939) were identified. It is proved that the Austrian civil legislation played one of the decisive roles in the legal regulation of land relations in the territory of Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1933); It is shown that the formation of legal regulation in the Republic of Poland, and thus its spread to the territory of Western Ukraine, was associated with land reform, which was an important political act, one of the symbols of restoration of state independence of Poland in 1918. became a political compromise, and thus defended the interests of only certain groups of the population, promoting settlement and parcelling. A comparative legal analysis of the subjects of land relations in the territory of Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939), their socio-legal status, role and place in land law processes. In particular, based on the study of archival materials, it was found that despite the efforts of the central government, the implementation of land reforms in Western Ukraine was slow, there was passive resistance from large landowners who disagree with the policy of fragmentation of large lands. The general features and differences in the legal regulation of obligations arising from the right of ownership and ownership of land in Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939). It is substantiated that the Ukrainian society reached its highest development in the second half of the XVII - first half of the XVIII century, when the system of regulation of land relations was based on the priority of private ownership of land, and it is shown that any deviation from this the order of preference for subjects of law of other forms of ownership led to a decrease in economic development, increasing social tensions and confrontation in society, as well as identified major trends in legal regulation of land relations in Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939), in particular, it is proved that the general vector of this evolution was aimed at the formation of the institution of private ownership of land.

У дисертації на основі критичного аналізу історичних джерел, здобутків історіографії, сучасної методології історичної науки прослідковано радянську політику в сільському господарстві в умовах непу, показано методи і принципи її здійснення в окремих секторах сільського господарства і насамперед у зерновиробництві.Актуальність дослідження. Актуалізовано увагу на тому, що нагальною є потреба в уважному та неупередженому вивченні вітчизняного історичного досвіду, зокрема періоду непу як одного з найбільш знакових в історії України ХХ ст., який був наповнений значним потенціалом, проте не зміг повною мірою себе проявити внаслідок брутального й економічно невиправданого втручання командно-адміністративної системи радянського режиму в функціонування господарсько-економічного життя. Проблематика дослідження має наукове, теоретико-методологічне і практичне значення для відтворення низки актуальних проблем у рільництві як у базовій галузі сільського господарства, і насамперед головній його складовій – зерновиробництві. Навіть у період найбільшого розквіту непу, коли реальна практика продемонструвала успіхи в зерновиробництві як основній статті доходів селянських господарств, що сприяло вже на середину 1920-х рр. їх економічному зміцненню, радянська соціально- економічна політика робила ряд непослідовних, алогічних, неконструктивних кроків, результатом чого стала руйнація традиційних селянських устоїв, нівелювання мотивації українського селянина до сільськогосподарської праці в цілому і до вирощування зернової продукції зокрема.В першому розділі проведено аналіз ступеня наукової розробки проблеми в історіографії, результати якого свідчать про те, що обрана тема не була обділена увагою науковців. Встановлено, що, попри широкий спектр теоретичних напрацювань і розширення діапазону конкретно-історичних досліджень, питання, пов’язані з впливом суспільно-політичних та соціально-економічних процесів на українське зерновиробництво в досліджуваний період, практично не виокремлюються із загального русла досліджень як історії українського доколгоспного села, селянства, так і аграрних відносин.Джерельна база є достатньо репрезентованою для реалізації поставлених у дисертації завдань. В основу дослідження покладено різнотипні історичні джерела, ретельне й критичне опрацювання яких сприяло об’єктивному і достовірному висвітленню суті перманентної кризи українського зерновиробництва, причин її виникнення і деструктивних наслідків, спричинених згубністю командно-адміністративних методів керівництва в аграрному секторі, невідповідністю між декларативними заявами політичного керівництва і реаліями його ж фінансово- економічної політики. Творче застосування наукових принципів та методологічних підходів сприяло забезпеченню сутності логіки перебігу неоднозначних і різнобарвних суспільно-політичних та соціально- економічних процесів у період, що досліджується.В другому розділі з’ясовано стан сільського господарства України в роки військових лихоліть 1914–1921 рр., їх деструктивний вплив на основні виробничо-економічні елементи рільництва та зерновиробництва. Констатовано, що за роки імперіалістичної війни українське сільське господарство було суттєво поруйноване внаслідок значних втрат робочої сили, виснаженості трудових ресурсів села, конфіскації тяглової сили як основної рушійної сили землеробства, критичного зменшення постачання сільськогосподарського інвентарю. З’ясовано, що суспільно-політичні та соціально-економічні катаклізми, спричинені імперіалістичною війною, призвели до зниження товарності селянських господарств, відповідно – й до скорочення об’ємів товарного хліба, і як наслідок – обумовили кризу хлібного ринку.Визначено, що в роки української революції 1917–1921 рр. всі політичні формації намагались вирішити аграрне питання – кожна по- своєму. Селянський фактор став одним із ключових чинників революційної доби, і спробами владнати земельне питання різні політичні режими прагнули «перетягти» на свій бік масове українське селянство, яке складало левову частку збройних формувань політичних таборів різного ґатунку.Доведено, що на стан зерновиробництва в Україні катастрофічно вплинули шаленства радянського режиму, більшовицькі експерименти в сільському господарстві, спроби впровадження утопічної ідеї негайного стрибка до соціалізму в землеробстві, політика воєнного комунізму, продовольча розкладка. Обґрунтовано твердження щодо того, що запровадження більшовицької аграрної воєнно-комуністичної доктрини мало руйнівні наслідки для сільського господарства і насамперед зерновиробництва.^UThe dissertation, based on a critical analysis of historical sources, achievements of historiography, modern methodology of historical science, traces the Soviet policy in agriculture in the conditions of the NEP, shows the methods and principles of its implementation in certain sectors of agriculture and, first of all, in grain production.Relevance of research. Attention has been updated to the fact that there is an urgent need for a careful and unbiased study of the national historical experience, in particular the NEP period as one of the most significant in the history of Ukraine of the 20th century, which was filled with significant potential, but could not fully manifest itself due to brutal and economically unjustified interference of the command-administrative system of the Soviet regime in the functioning of economic life. The issues of the research have scientific, theoretical, methodological and practical significance for the reproduction of a number of current problems in agriculture as a basic branch of agriculture, and first of all its main component - grain production. Even in the period of the greatest prosperity of the NEP, when real practice demonstrated success in grain production as the main income item of peasant farms, which contributed to their economic strengthening already in the mid- 1920s, the Soviet socio-economic policy took a number of inconsistent, illogical, non-constructive steps, as a result what happened was the destruction of traditional peasant foundations, the leveling of the Ukrainian peasant's motivation for agricultural work in general and for the cultivation of grain products in particular.In the first chapter, an analysis of the degree of scientific development of the problem in historiography was carried out, the results of which indicate that the chosen topic was not deprived of the attention of scientists. It has been established that, despite a wide range of theoretical developments and the expansion of the range of specific historical research, issues related to the impact of socio-political and socio-economic processes on Ukrainian grain production in the studied period are practically not separated from the general stream of research as the history of Ukrainian pre-collective farming villages, peasantry, and agrarian relations.The source base is sufficiently representative for the implementation of the tasks set in the dissertation. The research is based on various historical sources, the careful and critical study of which contributed to the objective and reliable coverage of the essence of the permanent crisis of Ukrainian grain production, the causes of its occurrence and the destructive consequences caused by the pernicious command-administrative methods of leadership in the agricultural sector, the discrepancy between the declarative statements of the political leadership and the realities of his financial and economic policy. The creative application of scientific principles and methodological approaches contributed to ensuring the essence of the logic of the course of ambiguous and colorful socio-political and socio-economic processes in the period under study.In the second chapter, the state of Ukraine's agriculture during the years of military troubles of 1914–1921, their destructive impact on the main production and economic elements of agriculture and grain production is clarified. It was established that during the years of the imperialist war, Ukrainian agriculture was significantly destroyed as a result of significant losses of labor force, depletion of rural labor resources, confiscation of traction power as the main driving force of agriculture, and a critical decrease in the supply of agricultural equipment. It has been found that the socio- political and socio-economic cataclysms caused by the imperialist war led to a decrease in the marketability of peasant farms, respectively - to a reduction in the volume of marketable bread, and as a result – caused a crisis in the bread market.It was determined that during the Ukrainian revolution of 1917–1921, all political formations tried to solve the agrarian issue - each in its own way. The peasant factor became one of the key factors of the revolutionary era, and by trying to solve the land issue, various political regimes sought to "pull" the mass Ukrainian peasantry to their side, which made up the lion's share of the armed formations of various political camps.It is proven that the state of grain production in Ukraine was catastrophically affected by the frenzies of the Soviet regime, Bolshevik experiments in agriculture, attempts to implement the utopian idea of an immediate jump to socialism in agriculture, the policy of war communism, and food distribution. The assertion that the introduction of the Bolshevik agrarian military-communist doctrine had devastating consequences for agriculture and, above all, grain production, is substantiated.