Об'єкт дослідження: державне управління у сфері технічного забезпечення сил безпеки. Мета: теоретико-методологічне обґрунтування й розроблення практичних рекомендацій щодо формування та розвитку механізмів державного управління системою технічного забезпечення сил безпеки України в умовах кризових ситуацій. Методи: історичної аналогії, системного аналізу, морфологічного аналізу, моделювання, абстрагування, діалектичного аналізу, логіко-семантичний, індукції та дедукції, правового аналізу, порівняльного аналізу, структурно-функціонального аналізу, структурно-логічний, SWOT-аналізу, синтезу та узагальнення. Результати: розв’язано актуальну наукову проблему теоретико-методологічного обґрунтування та розроблення практичних рекомендацій щодо формування та розвитку механізмів управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки України. Новизна: проведено системне і комплексне дослідження щодо обґрунтування стратегічних засад розвитку державного управління системою технічного забезпечення сил безпеки України в умовах кризових ситуацій, обґрунтовано загальнодержавну модель функціонування та розвитку механізмів державного управління системою технічного забезпечення сил безпеки України, сформовано стратегічні засади розвитку механізмів державного управління системою технічного забезпечення сил безпеки України в умовах кризових ситуацій; удосконалено: складові військово-технічної політики в системі заходів щодо забезпечення обороноздатності держави, механізми контролю у сфері функціонування системи технічного забезпечення сил безпеки Україні під час кризових ситуацій, механізм підготовки та перепідготовки персоналу у галузі технічного забезпечення сил безпеки України; дістали подальшого розвитку: теоретико-методологічні засади функціонування сил безпеки України в умовах виникнення кризових ситуацій, комплексна теоретико-методологічна конструкція дослідження проблем державного управління системою технічного забезпечення сил безпеки України в умовах кризових ситуацій, нормативно-правова база функціонування системи технічного забезпечення сил безпеки України, адаптація міжнародного досвіду у сфері функціонування системи технічного забезпечення силових структур провідних країн світу в умовах кризових ситуацій. Впроваджено в діяльність: Департаментом з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної військової адміністрації, Хмельницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, Комунальним підприємством «Муніципальна варта» Вінницької міської ради, Північним Київським територіальним управлінням Національної гвардії України (військова частина 3001), військовою частиною 3008 Західного ОТО Національної гвардії України, Національною академією Національної гвардії України. Галузі використання: органи державної влади, підприємства, установи, організації.^UObject of research: state administration in the field of technical support of security forces. Purpose: theoretical and methodological substantiation and development of practical recommendations regarding the formation and development of state management mechanisms of the system of technical support of the security forces of Ukraine in crisis situations. Methods: historical analogy, system analysis, morphological analysis, modeling, abstraction, dialectical analysis, logical-semantic, induction and deduction, legal analysis, comparative analysis, structural-functional analysis, structural-logical, SWOT analysis, synthesis and generalization. Results: the actual scientific problem of theoretical and methodological substantiation and the development of practical recommendations for the formation and development of public-private partnership management mechanisms in the logistical support of the security forces of Ukraine was solved. Novelty: a systematic and comprehensive study was conducted on the substantiation of the strategic foundations of the development of the state management of the technical support system of the security forces of Ukraine in crisis situations, the nationwide model of the functioning and development of the state management mechanisms of the technical support system of the security forces of Ukraine was substantiated, the strategic foundations of the development of the state management mechanisms of the technical support system of Ukraine were formed provision of security forces of Ukraine in crisis situations; improved: components of the military-technical policy in the system of measures to ensure the defense capability of the state, control mechanisms in the field of functioning of the system of technical support of the security forces of Ukraine during crisis situations, the mechanism of training and retraining of personnel in the field of technical support of the security forces of Ukraine; received further development: the theoretical and methodological foundations of the functioning of the security forces of Ukraine in the conditions of crisis situations, a complex theoretical and methodological structure of the study of the problems of state management of the system of technical support of the security forces of Ukraine in the conditions of crisis situations, the normative and legal basis of the functioning of the system of technical support of the security forces of Ukraine, adaptation of international experience in the field of functioning of the system of technical support of the power structures of the leading countries of the world in crisis situations. Implemented by: the Department for Defense Work, Civil Protection and Cooperation with Law Enforcement Bodies of the Vinnytsia Regional Military Administration, the Khmelnytsky Research Expert Forensic Center of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, the Communal Enterprise "Municipalna Varta" of the Vinnytsia City Council, the Northern Kyiv Territorial Administration of the National Guard of Ukraine (military unit 3001), military unit 3008 of the Western Special Operations Command of the National Guard of Ukraine, the National Academy of the National Guard of Ukraine. Fields of use: state authorities, enterprises, institutions, organizations.

Запропоновано нове тлумачення характеру повстання Переяславського полку 1666 р. як національно-визвольної боротьби переяславського козацтва проти наступу московського самодержавства. Введено до наукового обігу, а також по-новому кутом зору проаналізовано архівний матеріал стосовно участі полку у воєнних кампаніях Російської держави XVIII ст. Наведено нову концепцію військово-політичної історії Переяславського полку та представлено оригінальну її періодизацію. З'ясовано структуру та адміністративно-територіальні зміни в полку протягом його існування; відповідно до історичних та географічних особливостй формування сотень полку запропоновано їх класифікацію.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження правового статусу Міністерства оборони (МО) України у цивільних відносинах. Сформульовано загальні положення участі всіх інших органів державної влади у цих відносинах. Виділено передумови та потреби участі МО України у цивільних відносинах, здійснено детальний аналіз визначальних елементів цивільно-правового статусу МО України, а саме: зміст цивільної право- та дієздатності цієї особи, організаційно-правову форму, механізм несення цивільно-правової відповідальності. Зазначено особливість реалізації правового статусу в речових і зобов'язальних відносинах. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства щодо участі юридичних осіб публічного права й органів державної влади.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 053 «Психологія» (галузь знань 05 «Соціальні та поведінкові науки»). – Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Київ, 2023.У дисертаційній роботі теоретично та експериментально досліджено психологічні особливості прегнантного впливу рефлексивної компетентності офіцера оперативної ланки управління Збройних Сил України (далі ‒ офіцера) на його професійний розвиток у системі післядипломної освіти.Військово-професійна діяльність офіцера як специфічний вид професійного буття, що переважно є суб’єкт-суб’єктним, потребує його сформованої рефлексивної компетентності, зумовленої потребою реалізації конкретних посадових обов’язків у специфічних умовах діяльності. Саме тому офіцеру як суб’єкту військово-професійної діяльності завжди важливо визначати, якою мірою позитивні та негативні результати впливатимуть на перебіг його діяльності. Звідси виникає необхідність її специфічного аналізу та обґрунтування, що потребує особливих рефлексивних умінь і здатностей: правильно формувати цілі і трансформувати їх у моделі виконання конкретних бойових (навчально-бойових) завдань; застосовувати адекватний вихідним умовам комплекс дій для вирішення головних і другорядних бойових (навчально-бойових) завдань; забезпечувати відповідність змісту діяльності поставленим завданням; ефективно обирати методи, прийоми і засоби військово-професійної діяльності; забезпечувати відповідність використаних організаційних форм отриманим результатам; оцінювати джерела успіхів і причини невдач, помилок і труднощів у реалізації поставлених бойових (навчально-бойових) завдань; проєктувати суб’єкт-суб’єктну взаємодію з урахуванням необхідності координації професійних позицій і групових ролей суб’єктів військово-професійної діяльності, а головне ‒ кооперації їх спільної діяльності як бойової команди; осмислювати власний досвід військово-професійної діяльності в контексті його цілісності, релевантності, доцільності і результативності.Здатність офіцера організовувати свій розвиток, спрямований на свідоме вдосконалення рефлексивної компетентності, є важливою властивістю професіонала самостійно здобувати нові знання та набувати необхідних умінь, що важливо для забезпечення його ефективної професійної діяльності і кар’єрного зростання. У процесі військово-професійної діяльності офіцер діє не за абстрактною схемою, а застосовуючи різноманітні контекстні форми, вирішує службово необхідні завдання, спрямовує екзистенційну активність на пошук оптимальних шляхів їх вирішення. Відповідно рефлексивна компетентність офіцера як професіонала у військово-професійній діяльності спонукає його до перманентного переосмислення власних дій і переконань в їх правильності що, безумовно, є підвалиною для його суб’єктного і професійного зростання як військового управлінця. Умовами професійного розвитку офіцера є його рефлексивне ставлення до себе як професіонала, здатність творчо переосмислювати минуле і сучасність професійного досвіду, поєднувати їх з ефективним майбутнім.Аналіз основних наукових підходів до рефлексивної компетентності офіцера як чинника його професійного розвитку та саморозвитку дав змогу визначити комплексну теоретико-методологічну основу нашого дослідження, якою стали такі провідні положення взаємопов’язаних методологічних підходів:• системний підхід передбачає необхідність комплексного дослідження рефлексивної компетентності за різними її аспектами (зокрема суб’єктним, професійним, військово-професійним), за структурними компонентами рефлексивної компетентності (суб’єктним, комунікативним, кооперативно-управлінським, інтелектуальним), які також необхідно розглядати системно, оскільки за відсутності будь-якого з них розвивається неадекватна «Я-концепція» офіцера;• компетентнісний ‒ спрямований не лише на підвищення обізнаності офіцерів, а й на практичну здатність до розвитку їх рефлексивної компетентності;• контекстний ‒ дає змогу створити сприятливі організаційно-психологічні умови для взаємопроникнення навчальної і професійної діяльності як надійної педагогічної підвалини для розвитку рефлексивної компетентності у процесі психологічного тренінгу;• суб’єктно-діяльнісний ‒ визначає здатність офіцера до саморегуляції та саморозвитку як суб’єкта військово-професійної діяльності. Ці методологічні підходи дослідження дають змогу вирішити проблему розвитку рефлексивної компетентності офіцера Збройних Сил України як психологічної основи його професійного розвитку.^UThe dissertation on competition of the philosophy doctor degree. A specialty 053 “Psychology” (field of knowledge 05 “Social and behavioral sciences”). – National Defense University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi, Kyiv, 2023.The dissertation is devoted to the theoretical and experimental study of clarifying the psychological features of the pregnant influence of the reflexive competence of an officer of the Armed Forces of Ukraine (hereinafter, an officer) on his professional development in the system of postgraduate education.The military-professional activity of an officer, as a specific type of professional existence, which mainly has a subject-subject character, requires his formed reflexive competence, conditioned by the need for him to implement specific job duties in specific conditions of activity. That is why it is always important for an officer, as a subject of military professional activity, to determine to what extent positive and negative results will affect the course of his activity. Hence the need for its specific analysis and substantiation, which requires special reflective skills and abilities: to correctly form goals and transform them into models for the performance of specific combat (educational and combat) tasks; apply a set of actions adequate to the initial conditions to solve the main and secondary combat (training and combat) tasks; to ensure compliance of the activity content with the assigned tasks; to effectively choose methods, techniques and means of military-professional activity; ensure compliance of the used organizational forms with the obtained results; evaluate sources of success and causes of failures, mistakes and difficulties in the implementation of assigned combat (training and combat) tasks; project subject-subject interaction taking into account the need for coordination of professional positions and group roles of subjects of military-professional activity, and most importantly, cooperation of their joint activities as a combat team; to understand one's own experience of military-professional activity in the context of its integrity, relevance, expediency and effectiveness.The ability of an officer to organize his development, aimed at consciously improving reflective competence, is an important property of a professional to independently acquire new knowledge and acquire the necessary skills, which is important for ensuring his effective professional activity and career growth. In the process of military-professional activity, the officer does not act according to an abstract scheme, but with the help of various contextual forms, he solves tasks necessary for his service, directs his existential activity to find optimal ways to solve them. Accordingly, reflective competence prompts him to permanently rethink his own actions and beliefs about the correctness of his own actions as a professional in military-professional activities and is certainly the basis for subjective and professional growth as a military manager. The conditions for the officer's professional development are his reflective attitude towards himself as a professional, the ability to creatively rethink past and present professional experience and combine them with an effective future.The analysis of the main scientific approaches to the reflexive competence of the officer as a factor of his professional development and self-development made it possible to determine the complex theoretical and methodological basis of our research, which became the following leading positions of interrelated methodological approaches:• the systemic approach determines the need to study reflexive competence in dynamics, according to its various aspects (in particular subject, professional, military-professional), which are considered inseparable from each other; according to the structural components of reflective competence (personal, communicative, cooperative, intellectual), which must also be considered systematically, because in the absence of any of them, an inadequate "self-concept" of the officer is formed);• the competence approach is aimed not only at raising the awareness of officers, but also at psychologically ensuring the conditions for the development of their reflective competence;• contextual approach allows to create conditions for interpenetration of educational and professional activities as a way to achieve the optimal level of reflective competence development;• the subject-activity approach determines the officer's ability for self-regulation and self-development as a subject of military-professional activity.These methodological research approaches make it possible to solve the problem of the reflexive competence development of an officer of the Armed Forces of Ukraine as the psychological foundation of his professional development.

Досліджено діяльність військових комісаріатів і зроблено теоретично та практично важливий висновок, що їм притаманний режим функціонування місцевих органів виконавчої влади та місцевих органів військового управління. Визначено функції військових комісаріатів, у тому числі з питань організації територіальної оборони, проведення мобілізаційної роботи та мобілізаційної підготовки, здійснення комплектування Збройних сил України військовослужбовцями. Проаналізовано історію військових комісаріатів, а також закордонний досвід місцевого військового управління. Обгрунтовано напрями вдосконалення діяльності військових комісаріатів з урахуванням вимог становлення та розвитку системи цивільно-військових відносин в Україні.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність психологічної адаптації військовослужбовців миротворчого контингенту до діяльності за особливих умов. Виявлено й охарактеризовано рівні адаптивності (високий, середній, низький) та показано їх залежність від психологічного супроводу професійної діяльності військовослужбовців. Експериментально встановлено, що до участі у миротворчих місіях мають схильність військовослужбовці з певними особистісними якостями (амбіціозністю, імпульсивністю, підвищеним фоном настрою, оптимістичністю, самовпевненістю, індивідуалістичністю, оригінальністю мислення, прагненням до "гострих відчуттів"). Показано позитивний вплив даних змін на формування особистісної зрілості. Розроблено модель психологічних якостей успішного військовослужбовця-миротворця, що включає позитивні (соціальну інтроверсію, тривожність, маскулінність, витривалість) та негативні (оптимізм, невротичний суперконтроль, емоційну лабільність, реактивну тривожність) характеристики.

  Скачати повний текст

Об'єкт – гібридна війна як суспільно-політичний феномен. Мета – виявлення сутності гібридної війни у контексті сучасного політичного процесу, визначення особливостей проявів та засобів протидії гібридній війні, зокрема, в політичному процесі України. Методи – системний, компаративного аналізу, моделювання, історичний, техніко-юридичний аналіз, прогностичний. Теоретичні і практичні результати – формування теоретичного та емпіричного базису для створення державної доктрини гуманітарної безпеки і політики культурної безпеки. Новизна – уперше здійснено авторську концептуалізацію поняття «гібридна війна»; виокремлено окремі етапи у становленні російської доктрини гібридної війни відповідно до історичних та політико-правових умов; запропоновано авторську структурну модель російсько-української гібридної війни; визначено два основні напрями реалізації державних політик з протидії російській гібридній агресії; дістали подальшого розвитку твердження стосовно розуміння сутності гібридної війни, а також аргументи щодо розуміння природи вибору агресором сценаріїв; обґрунтування стосовно підходу до періодизації російсько-української гібридної війни; поглиблено твердження щодо застосування поняття «гібридна війна» на прикладному рівні в політологічному дискурсі; аргументи стосовно концепції В. Немета щодо «гібридності» суспільства, яке веде гібридну війну; розуміння щодо застосування державою-агресором «активних заходів». Ступінь упровадження – розробка конкретних рекомендацій щодо аналізу впливу гібридних війн та засобів протидії у контексті сучасного політичного процесу, зокрема, в Україні. Сфера використання – владні структури; органи державної безпеки і оборони; політичні партії; аналітична та навчальна діяльність.^UThe object is a hybrid war as a socio-political phenomenon. The objective is to identify the essence of hybrid warfare in the context of the modern political process, to determine the features of manifestations and means of counteracting hybrid warfare, in particular, in the political process of Ukraine. Methods - system, comparative analysis, modeling, historical, technical and legal analysis, prognostic. Theoretical and practical results - the formation of theoretical and empirical basis for the creation of a state doctrine of humanitarian security and cultural security policy. Novelty - for the first time the author's conceptualization of the concept of "hybrid war" was carried out; some stages in the formation of the Russian doctrine of hybrid warfare in accordance with historical and political and legal conditions are singled out; the author's structural model of the Russian-Ukrainian hybrid war is offered; two main directions of realization of the state policies on counteraction to the Russian hybrid aggression are defined; received further development statements regarding the understanding of the essence of hybrid warfare; arguments for understanding the nature of the aggressor's choice of scenarios; justification for the approach to the periodization of the Russian-Ukrainian hybrid war; the assertion about the application of the concept of "hybrid war" at the applied level in political science discourse is deepened; arguments concerning V. Nemet's concept of the "hybridity" of a society waging a hybrid war; understanding of the use of "active measures" by the aggressor state. The rate of implementation - development of specific recommendations for the analysis of the impact of hybrid wars and countermeasures in the context of the modern political process, in particular, in Ukraine. The scope of application - power structures; state security and defense structures; political parties; analytical and educational activities.

Досліджено процеси та механізми формування спільної ідентичності, проведено системний аналіз їх впливу на національну безпеку (НБ) держави. Визначено загрози, які виникають внаслідок несформованої спільної ідентичності: криза політичних інститутів, сепаратизм, конфлікт політичних інтересів, низький рівень політичної культури та громадянського суспільства, цивілізаційна невизначеність та перебування в "сірій" зоні міжнародної політики, десуверенізація. Проаналізовано процеси та механізми впливу на формування спільної ідентичності в ЄС. Розроблено практичні рекомендації для вироблення ефективної політики формування спільної ідентичності в Україні на основі глибинного дослідження ролі європейських політичних інститутів у процесі формування спільної ідентичності громадян. Викладено нові методологічні підходи до дослідження ідентичності та вивчення її впливу на НБ.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим комплексним узагальненим дослідженням, у якому розглянуті процеси становлення та розвитку фортифікаційних технологій оборонних комплексів Західної України (XII-XVIII ст.). Територіальні межі обраного в досліджені регіону охоплюють терени восьми сучасних областей: Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку та Закарпатську. Вибір зазначеного регіону обумовлений локалізацією об'єктів фортифікаційного значення, що були нами обрані для дослідження.У дисертації відображено історію розвитку та процеси трансформації технологій фортифікаційного будівництва оборонних споруд на теренах сучасної Західної України протягом XII-XVIII ст., в контексті розвитку військової техніки; на прикладі двадцяти чотирьох замків (замок в Меджибожі, Олеський, Острозький, Кам'янець-Подільський, Чортківський, Клеванський та Угончацький замки, замкові комплекси в с. Бережани, в с. Добромилі, в с. Квасові, в с. Пневі. До більш пізнього часу відносяться: замок в Старому Селі, замок в Поморянах, Теребовлянський, Олицький, Золочівський, Підгорецький, Збаразький, Луцький, Ягільницький, Бучацький, Сутковецький, Микулинський замки, а також замок у Бродах та замок у Токах) західноукраїнського регіону простежені особливості регіонального фортифікаційного будівництва в зазначений період. Виявлено основні чинники, що впливали на розвиток фортифікаційного будівництва.^UThe thesis is the first complex generalized research, in which formation and development of fortification technologies of defence complexes of Western Ukraine (the 12th-18th centuries) is considered. Territorial boundaries of the researched region cover the territories of eight contemporary oblasts: Lviv, Ivano-Frankivsk, Ternopil, Volyn, Rivne, Khmelnytsk, Chernivtsi and Zakarpattia. The choice of the specified region is explained by localization of fortification objects that we have selected for research.The thesis reflects the history of development and processes of transformation of fortification technologies of defencecomplexes in the territory of modern Western Ukraine during the 12th-18th centuries, within the framework of military equipment development; using the example of twenty-four castles (Medzhybizh Fortress,Olesko, Ostroh, Kamianets-Podilskyi, Chortkiv, Klevan and Ugochanskyi castles, castle complexes in Berezhany village, in Dobromyl village, in Kvasiv village, in Pniv village. Laterperiod includes the castles in Stare Selo and Pomoriany,Terebovlia, Olyka, Zolochiv, Pidhirtsi, Zbarazh, Lutsk, Yahilnytsia, Bucha, Sutkovets, Mykulyn castles, as well as the castles in Brody and in Toky) of Western Ukraine. The peculiarities of the regional fortification construction during the specified period are traced. The main factors that influenced development of fortification construction are revealed.

В сучасному світі електронні та оптоелектронні прилади відіграють ключову роль у всіх сферах життя від освіти та медицини до оборонних технологій. І все це не було б можливим без досконального розуміння процесів, які відбуваються при роботі електронних пристроїв. Тому, для подальшого розвитку електроніки і прогресу в даній області потрібно фундаментально досліджувати перспективні матеріали, структури та технології. Одним з найбільш перспективних напрямків є дослідження нанорозмірних об’єктів особливо кристалів таких розмірів. Використовуючи властивості нанокристалів можна покращувати характеристики структур, до складу яких вони входять. Для реалізації цих можливостей потрібно досліджувати нанокристали та їх властивості в різних матрицях, в тому числі SiO2. При розробленні та створенні нових електронних пристроїв важливим завданням є дослідити фізичні процеси та ефекти, які в них протікають, зокрема, механізми транспорту заряду в таких структурах. З іншого боку існує великий інтерес до резонансно-тунельних структур, які використовуються в надвисокочастотній техніці в якості генераторів електричних сигналів (аж до терагерцового діапазону) та в польових емісійних приладах для створення вузьких електронних променів в системах «нанобачення». З розвитком нанотехнологій відбувається активний пошук нових підходів для реалізації резонансно-тунельних структур. Зокрема, досліджуються структури, в яких в ролі квантових ям виступають напівпровідникові нанокристали, а бар'єрами є аморфні плівки.Нині також проводяться активні дослідження різних типів покриттів сонячних елементів для покращення їх ефективності. Антивідбиваючі покриття відіграють дуже важливу роль, в першу чергу, у підвищенні ефективності сонячних елементів. Ще одною перевагою є те, що нанесення покриттів на поверхню сонячного елементу може зсунути спектр світла, що ним поглинається (up- and down-conversion). Плівки з нанокристалами кремнію є перспективними для використання в якості просвітлюючих покриттів та для розширення смуги поглинання фотоелектричних перетворювачів. Метою дисертаційної роботи є встановлення фізичних механізмів електронного транспорту через тонкі нанокомпозитні плівки SiO2(Si)&FexOy(Fe) з нановключеннями кремнію та заліза, визначення особливостей та механізмів електронної польової емісії з резонансно-тунельних структур з нанокристалами Si, встановлення можливості використання композитних оксидних плівок з нанокристалами кремнію для покращення характеристик фотоелектричних перетворювачів. При виконанні дисертаційної роботи були одержані наступні наукові результати: Розроблено технологічний процес отримання нанокомпозитної оксидної плівки з вмістом надлишкового кремнію та заліза методом іонно-плазмового розпилення. Встановлено механізми електронного транспорту через нанокомпозитні плівки SiO2(Si)&FexOy(Fe) з нановключеннями кремнію та заліза в широкому діапазоні температур та електричних полів і визначено параметри пасток (енергетичне положення, концентрацію), які приймають участь у електропровідності. Отримано шари пористого кремнію методом гальванічного анодування при різних густинах струму та встановлено їх морфологію поверхні. Встановлено особливості розподілу легуючої домішки в нанодротах пористого кремнію методом вольт-фарадних характеристик. Встановлено особливості електронної польової емісії в вакуум з шарів пористого кремнію та запропоновано модель для їх пояснення. Визначено оптичні характеристики нанокомпозитних оксидних плівок з нанокристалами кремнію та двошарових структур SiOx(Si) / алмазоподібна вуглецева плівка (АПВ). Встановлено вплив γ-радіації на характеристики двошарових структур SiOx(Si) / алмазоподібна вуглецева плівка для визначення їх радіаційної стійкості.^UIn today's world, electronic and optoelectronic devices play a key role in all areas of life from education and medicine to defense technology. And all this would not be possible without a thorough understanding of the processes that occur during the operation of electronic devices. Therefore, for the further development of electronics and progress in this field it is necessary to fundamentally study promising materials, structures and technologies. One of the most promising areas is the study of nanoscale objects, especially crystals of this size. Using the properties of nanocrystals, you can improve the characteristics of the structures of which they are part. To realize these possibilities, it is necessary to study nanocrystals and their properties in various matrices, including SiO2. When developing and creating new electronic devices, it is important to study the physical processes and effects that occur in them, in particular, the mechanisms of charge transport in such structures.On the other hand, there is great interest in resonant tunnel structures used in ultra-high frequency technology as generators of electrical signals (up to the terahertz range) and in field emission devices to create narrow electron beams in "nanoscience" systems. With the development of nanotechnology there is an active search for new approaches to the implementation of resonant tunnel structures. In particular, structures in which semiconductor nanocrystals act as quantum wells and amorphous films are barriers are studied. Currently, active research is also being conducted on various types of solar cell coatings to improve their efficiency. Anti-reflective coatings play a very important role, especially in improving the efficiency of solar cells. Another advantage is that the coating on the surface of the solar cell can shift the spectrum of light absorbed by it (up- and down-conversion). Films with silicon nanocrystals are promising for use as brightening coatings and for expanding the absorption band of photovoltaic converters. The aim of the dissertation is to establish the physical mechanisms of electronic transport through thin nanocomposite films SiO2(Si)&FexOy(Fe) with silicon and iron nanoinclusions, to determine the features and mechanisms of electronic field emission from resonant tunnel structures with Si nanocrystals, to establish the possibility of using composite oxide films. silicon nanocrystals to improve the performance of photovoltaic converters.During the dissertation the following scientific results were obtained: The technological process of obtaining nanocomposite oxide film with excess silicon and iron by ion-plasma spraying has been developed. Mechanisms of electronic transport through nanocomposite films SiO2(Si)&FexOy(Fe) with nanoinclusions of silicon and iron in a wide range of temperatures and electric fields are established and parameters of traps (energy position, concentration) involved in electrical conductivity are determined. Porous silicon layers were obtained by galvanic anodizing at different current densities and their surface morphology was established. Features of distribution of alloying impurity in nanowires of porous silicon by a method of volt-farad characteristics are established. The peculiarities of electron field emission in vacuum from porous silicon layers are established and a model for their explanation is proposed. Optical characteristics of nanocomposite oxide films with nanocrystals of silicon and two-layer structures SiOx(Si) / diamond-like carbon film (DLC) are determined. The influence of γ-radiation on the characteristics of two-layer structures SiOx(Si) / diamond-like carbon film to determine their radiation resistance.

Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі вивчення сутності й місця антикорупційного контролю в процесі легітимації публічної влади в Україні в умовах глобалізації. Отримання Україною членства в Європейському Союзі та у складі НАТО багато в чому залежить від правильних дій та рішень вітчизняної публічної влади на виконання умов вступу, серед яких протидія корупції набуває першочергового значення. Дотримання визначеного змінами до Конституції України в 2019 році євроінтеграційного курсу неможливе без легітимності української влади як з боку власного народу, так і міжнародної спільноти.З початком активної фази російсько-української війни постала гостра потреба в колективних діях, необхідних для захисту державного суверенітету. Розрізненість і відсутність взаємодовіри в цей час, породженої корупційними зловживаннями в органах влади, зумовлює послаблення обороноздатності України та ставить під загрозу не лише євроінтеграційні перспективи, але й існування України як держави. Саме на вирішення цих проблем і спрямовано дисертаційну роботу, опрацювання теми якої має високу наукову актуальність та велику практичну значущість для подальшого розвитку системи антикорупційного контролю в Україні. Враховуючи це, об’єктом наукового аналізу стало формування та реалізація політики протидії корупції в Україні в контексті глобалізаційних та євроінтеграційних процесів.Предметом дисертаційного дослідження виступили легітимаційні аспекти антикорупційного контролю як механізму протидії корупції в Україні в контексті розгортання глобалізаційних і євроінтеграційних процесів.Метою дисертації стало здійснення комплексного дослідження легітимаційного потенціалу механізму антикорупційного контролю в умовах глобалізації. Для її досягнення було вирішено низку конкретних завдань, а саме: визначено теоретико-методологічні засади дослідження антикорупційного контролю в легітимаційних процесах у контексті глобалізації; виокремлено правові й політичні основи антикорупційного контролю як механізму легітимації публічної влади в Україні в умовах європейської інтеграції; проаналізовано особливості антикорупційного контролю як чинники делегітимації влади в Україні; проаналізовано роль антикорупційного контролю у формуванні довіри громадян до інститутів влади; досліджено легітимаційний потенціал інститутів громадянського суспільства в механізмі антикорупційного контролю в Україні. Дисертація складається з анотації, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У вступі обґрунтовано актуальність та своєчасність виконаного дослідження, сформульовано його мету й завдання, подано об’єкт й предмет, методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, описано їх апробацію.^UThe dissertation is devoted to the topical issue of studying the essence and place of anti-corruption control in the process of legitimizing public power in Ukraine in the context of globalization. Ukraine’s membership in the European Union and NATO largely depends on the correct actions and decisions of the national public authorities to fulfill the conditions of accession, among which the fight against corruption is of primary importance. Adherence to the European integration course determined by the changes to the Constitution of Ukraine in 2019 is impossible without the legitimacy of the Ukrainian government, both from the side of its own people and the international community.With the beginning of the active phase of the Russian-Ukrainian war, there was an urgent need for the collective actions necessary to protect state sovereignty. Differences and lack of mutual trust at this time, caused by corruption abuses in the government bodies, result in the weakening of Ukraine’s defense capabilities and endanger not only European integration prospects, but also the existence of Ukraine as a state. The thesis is aimed at solving these problems and its study is of high scientific relevance and great practical significance for the further development of anti-corruption control in Ukraine.Taking this into account, the object of scientific analysis is the formation and implementation of anti-corruption policy in Ukraine in the context of globalization and European integration processes.The subject of the dissertation study is the legitimizing aspects of anti-corruption control as a mechanism for combating corruption in Ukraine against the background of the globalization processes deploying.The objective of the thesis was to carry out a comprehensive study of the legitimation potential of the anti-corruption control mechanism in the context of globalization.In order to achieve it, a number of specific tasks were solved, namely: the theoretical and methodological principles of the study of anti-corruption control in legitimation processes in the context of globalization were determined; the legal and political foundations of anti-corruption control as a mechanism of legitimation of public power in Ukraine in the context of European integration are highlighted; the peculiarities of anti-corruption control are analyzed as factors of delegitimization of power in Ukraine; the role of anti-corruption control in the formation of citizens’ trust in government institutions is analyzed; the legitimation potential of civil society institutions in the mechanism of anti-corruption control in Ukraine is investigated.The dissertation consists of an abstract, an introduction, four sections, conclusions, a list of references and appendices. The introduction substantiates the relevance and timeliness of the performed study, formulates its objective and tasks, presents the object and subject, research methods, formulates the scientific novelty and practical significance of the obtained results, and describes their approbation.

Дисертація присвячена теоретико-експериментальному розв'язанню наукового завдання щодо розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів. У дисертації здійснено аналіз педагогічної теорії та військово-педагогічної практики щодо розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів, що дав змогу встановити, що перехід на компетентнісну освітню парадигму, насамперед, потребує переорієнтації освітнього процесу із традиційної знаннєцентричної на результативну. Визначено зміст поняття «іншомовна комунікативна компетентність викладачів вищих військових навчальних закладів» як здатність до іншомовного професійного спілкування, суб'єкт-суб'єктної взаємодії на основі динамічної комбінації лексичних, фонетичних, граматичних, стилістичних та країнознавчих знань, володіння стратегіями і тактиками спілкування та наявного досвіду іншомовного спілкування відповідно етичних правил міжкультурної комунікації в середовищах безпосередньої та он-лайн взаємодії. Обґрунтовано компоненти іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів (когнітивний, комунікаційний, діяльнісний, емоційний, рефлексивний, креативний), для діагностування яких розроблено відповідні критерії (когнітивний, комунікаційний, діяльнісний, емоційний, рефлексивний, креативний) і визначено чотири рівні її розвиненості (високий, достатній, середній, низький). Порівняльний аналіз результатів констатувального етапу педагогічного експерименту засвідчив недостатній рівень розвиненості іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів в умовах традиційного підвищення кваліфікації, що й зумовило необхідність проєктування та обґрунтування андрагогічної моделі розвитку іншомовної комунікативної компетентності та експериментальної перевірки її результативності. Результатом педагогічного моделювання розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів є андрагогічна модель, що відображає найсуттєвіші характеристики, зв'язки і складається з чотирьох блоків: методологічного (провідні ідеї, принципи, підходи); змістового (спецкурс «Іноземна мова за професійним спрямуванням», дистанційний курс «Розвиток іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів» та тренінг «Стажування у штаб-квартирі НАТО»); технологічного (методика розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів; діагностично-результативного (критерії діагностування розвиненості іншомовної компетентності та їх рівні розвиненості). Основна ідея реалізованої андрагогічної моделі розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів полягає у доцільному поєднанні очного та дистанційного навчання, що утворює цілісну систему й забезпечує функціональне поєднання всіх її окремих компонентів. За результатами педагогічного експерименту виявлено суттєві розбіжності у розвитку іншомовної комунікативної компетентності у викладачів вищих військових навчальних закладів, які здійснювали самостійну роботу й підвищували кваліфікацію за традиційною методикою (КГ) і рівнем розвиненості іншомовної комунікативної компетентності у викладачів, які пройшли підготовку за розробленою автором андрагогічною моделлю (ЕГ).Результати розрахунку статистичної достовірності експериментальних даних за допомогою критерію φ* – кутового перетворення Фішера засвідчили, що впровадження обґрунтованої андрагогічної моделі забезпечило значне зростання розвиненості іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів. Проведене експериментальне дослідження засвідчило достовірність висунутої гіпотези щодо підвищення результативності розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів шляхом упровадження у процес підвищення кваліфікації обґрунтованої автором андрагогічної моделі.^UThe thesis is devoted to theoretical and experimental solution of scientific task for development foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions. In the thesis we conducted the analysis of pedagogical theory and military-pedagogical practice concerning development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions which enabled us to define that transition to competence-based educational paradigm first of all needs reorientation of educational process from traditional knowledge-centred to result-oriented one. We have specified and complemented the content of foreign language communicative competence of lecturers of higher education military institutions as an ability for foreign language professional communication, subject-subject interaction on the basis of dynamic combination of lexical, phonetic, grammatical, stylistic and linguoculturological knowledge, possession of communication strategies and tactics and available experience of foreign language communication according to ethical rules of inter-cultural communication in the environments of direct and on-line interaction. We have substantiated the main components of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions (cognitive, communicative, activity, emotional, reflexive, creative ones), and for the diagnosing of the development of the above-mentioned the correspondent criteria were elaborated (cognitive, communicative, activity, emotional, reflexive, creative ones) and defined four levels of its developedness (high, sufficient, average, low). Comparative analysis of the ascertaining phase of the study results indicated the insufficient level of the development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions in the context of traditional qualification improvement. This conditioned the need for substantiating the andragogical model of foreign language communicative competence development and its efficiency experimental verification. The designed andragogical model of development foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions reflects the most essential characteristics, connections and includes the following blocks: methodological (aim, leading ideas, principles, approaches); contextual (the special course «Foreign Language for Professional Purposes», the distance course «Development of Foreign Language Communicative Competence of Lecturers of Higher Military Educational Institutions», the training «My Internship in NATO Headquarters»); technological (methodology for development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions); diagnostic-and-result (criteria of diagnostics of foreign language competence development and their levels). According to the results of the pedagogical study, significant differences were revealed in the development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions, who carried out self-educational training, qualification improvement using traditional methodology (CG) and level of developedness of foreign language communicative competence of lecturers, who carried out in accordance with author's designed andragogical model (EG). The results of calculating the statistical reliability of experimental data using the criterion φ * - Fisher's angular transformation showed us that the introduction of the andragogical model has provided a significant increase in the development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions. The conducted experimental research proved the validity of the hypothesis, which stated that in order to increase the effectiveness of the development of foreign language communicative competence of lecturers of higher military educational institutions we should introduce the androgical model substantiated by the author into the process of professional improvement.

Дисертацію присвячено теоретико-експериментальному вирішенню наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні педагогічних умов формування організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту Збройних сил України (далі – майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту) в процесі професійно-педагогічної підготовки в системі військової освіти. Проведено наукову розвідку щодо з’ясування стану дослідженості проблеми формування та розвитку організаційної компетентності фахівців у науково-педагогічній теорії та практиці та обґрунтовано на провідних ідеях і положеннях компетентнісного, суб’єктно-діяльнісного, системного та контекстного методологічного підходів сутність і структуру базового поняття дисертаційного дослідження.Обґрунтовано компоненти організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту.Обґрунтовано педагогічні умови, які забезпечують цілеспрямоване формування організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту у процесі.Визначено критерії та показники діагностування сформованості організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту. Результати констатувального етапу експерименту засвідчили переважно низький рівень сформованості організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту в ВВНЗ.За результатами формувального етапу педагогічного експерименту виявлено позитивний вплив обґрунтованих педагогічних умов на динаміку сформованості організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту в процесі професійно-педагогічної підготовки в системі вищої військової освіти.^UThe dissertation is dedicated to the theoretical and experimental pinnacle of scientific knowledge, which lies in the training of pedagogical minds and the formation of organizational competence among future officers - leaders from physical culture and sports. Armed Forces of Ukraine (hereinafter – future officers – officers from physical culture and sports) in the process of professional and pedagogical training in the military lighting system.A scientific investigation has been carried out to investigate the problem of the formation and development of organizational competence of fachivts in scientific and pedagogical theory and practice, and based on leading ideas and provisions competent, subjective-active, systemic and contextual methodological approaches, the essence and structure of the basic concept of dissertation research .The components of organizational competence of future officers – physical culture and sports facilitators – were assessed.Pedagogical minds have been equipped to ensure the direct formation of organizational competence among future officers - physical education and sports facilitators in the process.The criteria and indicators for diagnosing the formation of organizational competence among future officers - physical education and sports facilitators have been identified.The results of the conclusive stage of the experiment confirmed the significantly low level of development of organizational competence among current officers - physical education and sports officers in the Air Force.The results of the formal stage of the pedagogical experiment revealed a positive influx of trained pedagogical minds on the dynamics of the formation of organizational competence among future officers - teachers from physical culture and sports in the process of their profession Educational and pedagogical training in the system of high military education.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування ідейно-концептуальної і соціально-кадрової бази Народного Руху України як основи багатопартійності у 1989– 1992 роках. Актуалізація уваги до теми увиразнюється на тлі політичних процесів сьогодення, уваги до ролі особистості в історії, висвітлення державотворчої діяльності української інтелігенції, значення гуманітаристики у подоланні соціальних і політичних проблем, в обґрунтуванні концепції національно ідеї. Дисертант звернувся до фундаментальних розвідок, присвячених моделі розвитку українського суспільства, українській культурі, ментальності. Наукові праці Ади й Ігоря Бичків, Ігоря Захари, Сергія Кримського, Мирослава Поповича, Віталія Табачковського склали теоретичну основу дослідження. Магістральним методом дисертації щодо досягнення поставленої мети обрано історичний. Під час роботи використано такі наукові методи: компаративістський, системний, біографічний, феноменологічний, дескриптивний, завдяки яким вдалося розв'язати поставлені завдання. Порівняльно-історичний метод дозволив політичні події в Україні розкрити у контексті державотворчих процесів, що відбувалися у Прибалтиці, водночас визначити роль України у падінні імперії. У дослідженні залучено джерела, а саме: архівні матеріали, періодичні видання, відеоматеріали, інтерв'ю учасників подій, мемуарну спадщину. Проаналізовано програмні документи НРУ, УРП, ДемПУ, де виявлено пріоритет національної ідеї, розробленої і сформованої українською інтелігенцією. Рухівці, серед яких було багато науковців, письменників, журналістів залишили широкий масив літератури, завдяки чому джерельна база є достатньо широкою. Юрій Бадзьо, Володимир Василенко, Віталій Дончик, Іван Драч, Михайло Горинь, Левко Лук'яненко, Дмитро Павличко, Сергій Плачинда, Мирослав Попович, Леонтій Сандуляк, Веніамін Сікора, Лесь Танюк, В'ячеслав Чорновіл, Володимир Яворівський, як носії національних устремлінь, залишили не лише теоретичну спадщину, зокрема, написання провідних документів України, а й неоціненний досвід боротьби з комуністичною ідеологією, відстоювання демократичних і правових цінностей. Їх науковий, публіцистичний доробок дає глибоке розуміння процесу державотворення, формування національної ідеї. Праці провідних діячів НРУ є фундаментальними для вивчення демократичних перетворень в Україні. Враховуючи те, що масив створеної ними літератури великий і водночас різножанровий, від біографічної до історико-біографічної, підтримуваної документальними свідченнями, а також наукової, дає підстави розглядати їх праці як в історіографічному, так і в джерелознавчому аспекті. На підставі аналізу праць науковців з окресленої теми показано, що, незважаючи на 30-річню історію НРУ, досі залишаються нерозкритими певні її питання. У роботі розглянуто діяльність незалежних громадських організацій в Україні кінця 80-х рр. ХХ ст. для розуміння передумови створення Народного Руху України за перебудову. З'ясовано ініціативу письменників та науковців Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка у заснуванні вищезазначеної організації. Показано провідну роль у демократизації суспільства Спілки письменників, що стала оборонцем мови і культури. Ще в червні 1986 р. на з'їзді Спілки письменників Україні відкрито почали говорити про русифікацію й асиміляцію, утиски української мови, голодомор, Чорнобильську катастрофу. Проаналізовано проєкт програми Народного Руху України за перебудову, розкрито базові принципи та виявлено його значення. Найпотужнішими партіями, що створилися 1990 року, стали УРП і ДемПУ. Проаналізовано програмні документи УРП і ДемПУ, доповіді на Установчому з'їзді щодо з'ясування ідеології та реформаторської стратегії. Утворення однієї партії на основі НРУ Левко Лук'яненко виключав через широку його ідейну основу, Володимир Яворівський – через відсутність «динамічності», партію з мільйонами членів порівнював з армією, яка повинна підкорятися наказам згори. В'ячеслав Чорновіл розглядав це питання з позиції демократії, виступаючи за плюралізм, оскільки, на його думку, панування однієї партії є загрозою для демократії. В'ячеслав Чорновіл вважав, що НРУ має залишитися організацію, тільки 1992 р. НРУ стає партією. Отже, утворення на основі НРУ партій демократичного спрямування можна вважати об'єктивним і закономірним процесом. Показано діяльність НРУ як об'єднавчого ядра демократичних сил з метою їх консолідації у проведенні реформ, у побудові суверенної демократичної правової держави. Зокрема, аналізується утворення республіканського політичного блоку «Демократична Україна», а також Комітету «Референдум – суверенна Україна» та ін. Доводиться, що НРУ, посідаючи роль лідера патріотичного і політичного руху, був найбільш ініціативним рупором національної ідеї серед всіх демократичних сил, уособленням єдності патріотів країни заради здобуття незалежності України.^UThe dissertation presents the theoretical justification of the ideological- conceptual and social-personnel base of Narodnyi Rukh of Ukraine as the basis of multiparty system in 1989– 1992. The actualisation of attention to the topic is drawn on the background of today's political processes, diligence to the role of the individual in the history, elucidation of state-building activities of the Ukrainian intelligentsia, the importance of the humanities in overcoming social and political problems, in justification of concepts of the national idea. The dissertation respondent adverted to the fundamental research on the model of development of Ukrainian society, Ukrainian culture, and mentality. The scientific works of Ada and Ihor Bychko, Ihor Zakhara, Serhii Krymskyi, Myroslav Popovych, Vitalii Tabachkovskyi formed the theoretical basis of the study. The main method of the dissertation to achieve this goal that was chosen is historical. The following scientific methods were used within the work: comparative, systemic, biographical, phenomenological, descriptive, that made it possible to solve the set tasks. The comparative -historical method allowed to reveal the political events in Ukraine within the context of the state-building processes that took its place in The Baltics, at the same time to determine the role of Ukraine in the fall of the empire. The study includes sources, namely: archival materials, periodicals, videos, interviews with participants, memoir heritage. The program documents of NRU, URP, DPU were analysed, where the priority of the national idea, developed and formed by the Ukrainian intelligentsia, has been revealed. Rukhivtsy, among whom there were many scientists, writers, journalists, left a wide array of literature, so the source base is quite wide. Yurii Badzo, Volodymyr Vasylenko, Vitalii Donchyk, Ivan Drach, Mykhailo Horyn, Levko Lukianenko, Dmytro Pavlychko, Serhii Plachynda, Myroslav Popovych, Leontii Sanduliak, Veniamin Sikora, Les Taniuk, Viacheslav Chornovil, Volodymyr Yavornivskyi as bearers of national aspirations, left not only a theoretical legacy, in particular, the writings of leading documents of Ukraine, but also invaluable experience in combating against the communist ideology, upholding democratic and legal values. Their scientific and journalistic achievements give a deep understanding of the process of state formation, the formation of the national idea. The works of leading figures of the NRU are fundamental for the study of democratic transformations in Ukraine. The dissertation investigation takes into account the fact that the array of literature created by those leading figures is large and at the same time diverse, from biographical to historical-biographical, maintaining documentary evidence, as well as scientific, that gives grounds to consider their work in historical, graphical and source aspects. Based on the analysis of the works of scientists on this topic, it is shown that, despite the 30-year history of the NRU, some of its issues still remain unsolved. The dissertation gives the description of the activity of independent public organisations in Ukraine in the end of the 80s of the XX century to understand the preconditions for the creation of Narodnyi Rukh of Ukraine for restructuring. The dissertation reveals the initiative of writers and scientists of the Institute of Literature named after Taras Shevchenko in founding of organisation mentioned above. The leading role in the democratisation of the society of the Writers' Union, which became a defender of language and culture, has been shown. Back to June 1986, at the congress of the Writers' Union of Ukraine, they began to speak openly L. Lukianenko, S. Khmara, on the one hand, D. Pavlychko, I. Drach, on the other hand, saw the further fate of the Rukh in the creation of the party. And these ideas were implemented in 1990. This is how the Ukrainian Republican Party and the Democratic Party of Ukraine appeared. In May 1990, the Social Democratic Party of Ukraine was formed, where the main ideologue and one of the founders was the leader Viktor Vovk. Serhii Plachynda became the founder and leader of the Ukrainian Peasant Democratic Party, which was formed in June 1990.The activity of the NRU as a unifying nucleus of democratic forces in order to consolidate them in carrying out reforms, in building a sovereign democratic state governed by the rule of law has been shown in the dissertation. In particular, the formation of the republican political bloc “Democratic Ukraine”, as well as the Committee “Referendum – Sovereign Ukraine” and others have been analysed. It turns out that the NRU, playing the role of leader of the patriotic and political movement, was the most proactive speaker of the national idea among all democratic forces, the embodiment of the unity of the country's patriots for the independence of Ukraine.

Дисертація присвячена вирішенню важливого наукового завдання, яке полягає в узагальненні досвіду залучення військових контингентів країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом. На початку ХХІ ст. міжнародний тероризм став явищем, яке фактично загрожувало існуванню людської цивілізації. За останні понад двадцять років тероризм перетворився на одну з глобальних проблем, що потребувала адекватної та своєчасної реакції на його прояви з боку країн і міжнародних організацій. Проте їх діяльність до 2001 р. виявилася недостатньо результативною у боротьбі з цим явищем. Рівень терористичної загрози у світі залишився на високому рівні. Від міжнародного тероризму потерпали країни, де тривали збройні конфлікти (передусім на Близькому Сході та в Африці), так країни Заходу, що до останнього часу вважалися цілком безпечними з огляду на розвинену діяльність правоохоронних органів і спецслужб. Боротися з цією загрозою стало складно, оскільки терористичні угруповання почали контролювати значні території однієї або кількох країн, утворювати квазідержави, встановлювати контроль над органами державної влади тощо. У підпорядкуванні міжнародних терористичних організацій та незаконних збройних формувань перебували підрозділи, які мали на озброєнні військову техніку та стрілецьку зброю, створювали військові організаційні структури та системи управління. Зазначені чинники становили небезпеку не лише для окремих країн, а й ставили під сумнів стійкість міжнародного правопорядку та спроможність протистояти викликам з боку міжнародних терористичних організацій і квазідержав. Для боротьби з чисельними та добре оснащеними у військовому відношенні терористичними організаціями зусиль правоохоронних органів і спецслужб було недостатньо. У таких умовах виникла потреба до залучення для боротьби з міжнародними терористичними організаціями та створеними ними незаконними збройними формуванням військових контингентів зі складу збройних сил. Міжнародний характер загрози призвів до того, що до боротьби з нею стали залучати коаліційні угруповання військ, які формувалися міжнародними безпековими організаціями, однією з яких була НАТО. У 2001 р. НАТО, як провідна військовополітична організація, взяла на себе відповідальність та провідну роль у боротьбі з міжнародним тероризмом. Враховуючи визначений Конституцією України зовнішньополітичний курс нашої держави до євроатлантичної системи міжнародної безпеки, постає питання досягнення взаємосумісності Збройних Сил України зі збройними силами країн – членів НАТО, зокрема під час підготовки та ведення операцій коаліційного угруповання військ (сил) проти міжнародних терористичних організацій і незаконних збройних формувань. Водночас, аналіз наукової літератури, присвяченої цій проблематиці, показує, що досліджувана тема не набула необхідного висвітлення у працях як вітчизняних, так й іноземних фахівців. У дисертації з урахуванням здобутків української та зарубіжної історіографії та залучення широкої і репрезентативної джерельної бази викладені результати дослідження залучення військових контингентів країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом. Проаналізувавши вітчизняну та зарубіжну літературу, що присвячена боротьбі з міжнародним тероризмом за досвідом країн – членів НАТО з’ясовано, що питання залучення збройних сил до антитерористичних операцій в Україні досліджене частково. Попри наявність значної кількості наукових праць означена тема висвітлена фрагментарно, що не дає змоги розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо обрання механізмів залучення Збройних Сил України до участі в антитерористичних операціях у складі НАТО. Дослідження залучення військових контингентів країн – членів НАТО є важливим для української воєнно-історичної науки. Висвітлення ролі України в цьому процесі сприятиме розширенню знань військових фахівців і дасть змогу активно залучати Збройні Сили України у майбутніх антитерористичних операціях у складі угруповань військ (сил) НАТО.^UThe dissertation is devoted to the solution of an important scientific task, which consists in summarizing the experience of attracting military contingents of NATO member countries to fight international terrorism. At the beginning of the XXI century. international terrorism became a phenomenon that actually threatened the existence of human civilization. Over the past twenty years, terrorism has turned into one of the global problems that required an adequate and timely response to its manifestations on the part of countries and international organizations. However, their activities until 2001 were not effective enough in the fight against this phenomenon. The level of the terrorist threat in the world remained at a high level. Countries where armed conflicts continued (primarily in the Middle East and Africa) suffered from international terrorism, as well as Western countries that until recently were considered quite safe due to the developed activities of law enforcement agencies and special services. Fighting this threat has become difficult, as terrorist groups have begun to control large areas of one or more countries, form quasi-states, establish control over state authorities, etc. Units armed with military equipment and small arms, created military organizational structures and management systems were subordinated to international terrorist organizations and illegal armed formations.These factors posed a danger not only for individual countries, but also called into question the stability of the international legal order and the ability to withstand challenges from international terrorist organizations and quasi-states. The efforts of law enforcement agencies and special services were not enough to fight against numerous and well-equipped military terrorist organizations. In such conditions, there was a need to attract military contingents from the armed forces to fight against international terrorist organizations and illegal armed formations created by them. The international nature of the threat led to the fact that coalition groups of troops formed by international security organizations, one of which was NATO, began to be involved in the fight against it. In 2001, NATO, as a leading military-political organization, assumed responsibility and a leading role in the fight against international terrorism. Taking into account the foreign policy course of our state towards the Euro-Atlantic system of international security determined by the Constitution of Ukraine, the question arises of achieving interoperability of the Armed Forces of Ukraine with the armed forces of NATO member countries, in particular during the preparation and conduct of operations of a coalition group of troops (forces) against international terrorist organizations and illegal armed formations. At the same time, the analysis of the scientific literature devoted to this issue shows that the research topic has not received the necessary coverage in the works of both domestic and foreign specialists. Taking into account the achievements of Ukrainian and foreign historiography and the involvement of a wide and representative source base, the dissertation presents the results of a study of the involvement of military contingents of NATO member countries to fight international terrorism.Having analyzed the domestic and foreign literature devoted to the fight against international terrorism based on the experience of NATO member countries, it was found that the issue of the involvement of the armed forces in anti-terrorist operations in Ukraine has been partially investigated. Despite the presence of a significant number of scientific works, this topic is covered fragmentarily, which makes it impossible to develop scientifically based recommendations regarding the selection of mechanisms for the involvement of the Armed Forces of Ukraine in anti-terrorist operations as part of NATO. The study of the involvement of military contingents of NATO member countries is important for Ukrainian military-historical science. Highlighting the role of Ukraine in this process will contribute to the expansion of the knowledge of military specialists and will make it possible to actively involve the Armed Forces of Ukraine in future anti-terrorist operations as part of NATO forces (forces).

Розроблено метод підвищення швидкодії систем захисту інформації на основі використання спеціалізованих логічних функцій. Запропоновано використання ключа як команди вибору набору функцій криптографічного перетворення, що дозволяє підвищити оперативність обробки інформації у криптографічних системах. Розроблено методи синтезу наборів спеціалізованих логічних функцій, придатних для застосування у криптографічних системах, на основі просторового та векторного представлення функцій. Наведено теоретичне та математичне обгрунтування коректності й ефективності застосування синтезованих функцій для криптосистем. Одержано математичні моделі та функціональні схеми пристроїв кодуванння-декодування інформації на основі спеціалізованих логічних функцій. На базі методики поетапної мінімізації булевих функцій синтезовано модель уніфікованого пристрою кодування-декодування інформації, яка дозволила реалізувати на практиці метод підвищення швидкодії систем захисту інформації на основі використання спеціалізованих логічних функцій. Результати наукового дослідження впроваджено на підприємствах та в організаціях Міністерств промислової політики, оборони, освіти та науки України.

  Скачати повний текст

Досліджено евакуацію продуктивних сил з України в роки Великої Вітчизняної війни, особливість даного процесу для окремих регіонів республіки та різних галузей народного господарства. Проаналізовано необхідність евакуаційних заходів, їх доцільність та ефективність, висвітлено основні факти в рамках даної теми та надано оцінку відповідним подіям. Зроблено висновок про значущість евакуації продуктивних сил України для зміцнення обороноздатності СРСР в перший період Великої Вітчизняної війни.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему забезпечення енергетичної безпеки держави та її складової - енергетичної незалежності. Запропоновано показники й індикатори даної незалежності, визначено їх порогові значення. Досліджено питання впливу визначених показників та інші показники й індикатори енергетичної та економічної безпеки. Обгрунтовано шляхи та напрямки забезпечення енергетичної незалежності України. Зроблено висновки, які мають теоретичне та практичне значення для обгрунтування державної енергетичної політики з урахуванням вимог щодо забезпечення енергетичної безпеки та її складової - енергетичної незалежності.

  Скачати повний текст

Розвинуто теоретико-методологічні засади та розроблено практичні рекомендації щодо формування стратегії розвитку оборонної промисловості у контексті забезпечення достатнього рівня обороноздатності держави на довгострокову перспективу, економічної доцільності діяльності її підприємств і раціонального співвідношення державного регулювання та ринкових механізмів. Оцінено сучасний стан розвитку оборонної промисловості і механізму його регулювання. Розроблено моделі стратегічного розвитку оборонних підприємств. Сформовано механізм його державного регулювання відповідно до запропонованих моделей. Розроблено напрями вдосконалення державної політики щодо розвитку даної промисловості. Запропоновано внести відповідні зміни в організаційно-економічне, законодавчо-нормативне й інформаційно-аналітичне забезпечення державного управління галуззю.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретико-методологічні та прикладні питання стратегічного управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання. З'ясовано значення військово-технічного співробітництва в системі економічної безпеки держави. Досліджено кон'юнктуру світового ринку озброєння та військової техніки. На підставі результатів аналізу стану зовнішнього середовища та оцінки експортного потенціалу власного оборонно-промислового комплексу (ОПК) визначено принципи статегічного управління експортом озброєння. Обгрунтовано шляхи реструктуризації ОПК України, зокрема методом приватизації об'єктів ОПК за умови забезпечення необхідного рівня національної безпеки держави, а також урахування в процесі утворення нових зразків військової техніки чинника їх конкурентоспроможності на світовому ринку озброєння.

  Скачати повний текст