Дисертація є першим комплексним дослідженням процесів творення політичних рішень у контексті постдемократичних трендів розвитку суспільно-політичних процесів. Розроблено та апробовано новий концептуально-методологічний підхід на основі комбінування вихідних принципів мережевого аналізу й теорії хаосу, що дозволяє розкрити динаміку трансформацій, складових процесу творення політичних рішень, таких як практики політичної участі, репрезентація інтересів і політична легітимація, та з'ясувати причини делегітимаційних тенденцій. Методологічний доробок включає авторські визначення понять «участь», «представництво інтересів» у контексті ухвалення політичних рішень, розрізнення їх «легітимації» та «легітимізації» на основі понятійно-категоріальної матриці мережевого аналізу. Розкрито типи плебісцитарних пасток («пастки суспільного розколу», «пастки російської рулетки», «пастки популізму», «фасилітації проблеми», «пастки автократії») для обґрунтування амбівалентності застосування форм прямої участі громадян в ухваленні політичних рішень. Надано авторське визначення ефекту «партисипаторного плацебо» як індиферентності конвенціональних форм політичної участі відносно впливу на ухвалення політичних рішень. Запропоновано інтерпретувати цілепокладання і представництво інтересів в ухваленні політичних рішень на основі концепції партикуляризму, з урахуванням можливості його як конструктивного, так і деструктивного ефекту для політичного урядування. Визначено ключові фактори, що вливають на творення політичних рішень в умовах постдемократичного перебігу політикотвірних процесів: деетатизація і девертикалізація політичного урядування внаслідок фрагментації державних функцій між учасниками мережевих мультиакторних форматів вироблення рішень; зміщення делегованих повноважень з рівня державного управління до міжнародних структур, де у процедурах ухвалення рішень домінує вузьке коло учасників з найбільшими квотами голосів; неврегульованість функціонування цифрової економіки, у якій виробництво продуктів і послуг деінституціоналізується та індивідуалізується; формування прекаріату, який не має чітко визначеної політичної афільованості для делегування своїх інтересів у процеси вироблення політичних рішень і є джерелом соціальних фрустрацій; інтенсифікація використання нековенціональних практик участі у політикотвірних процесах, спричинена неефективністю конвенціональних форм залучення громадян у вироблення політичних рішень; доступність онлайнових форм комунікації, що забезпечує можливості маніпулювання громадською думкою шляхом миттєвого й масштабного поширення дезінформації. Доведено, що інкапсуляція ухвалення рішень всередині глобальних владних мереж спричиняє збільшення ентропії та несе дестабілізаційні ризики сучасним системам політичного урядування та світовому порядку.^UThe dissertation is the first comprehensive study of political decision-making in the context of post-democratic trends in the development of socio-political processes. The new conceptual and methodological approach сomprised a combination of the basic principles of network analysis and chaos theory is developed and tested that revealed the dynamics of transformations occurring inside the political decision-making components, namely the practices of political participation, political representation and political legitimation and the causes of delegitimation tendencies. The methodological input includes author's definitions of “participation” and “representation of interests” in political decision-making, as well as distinguishing between their “legitimation” and “legitimization” based on the conceptual and categorical matrix of network analysis have been proposed. The types of plebiscite traps have been classified (“society-split trap”, “Russian roulette trap”, “populism trap”, “trap of over-facilitating the issue”, “autocracy trap”) in order to substantiate the ambivalence of forms of citizens' direct participation in political decision-making in post-democratic politics. The author's definition of the effect of “participatory placebo”, meaning the indifference of conventional forms of political participation in relation to the influence on political decision-making, has been formulated. It has been proposed to interpret the goal-setting and representation of interests in political decision-making via the concept of particularism, considering the possibility of its constructive or destructive effects on the political governance. The key factors influencing political decision-making in the context of post-democratical policy-making were determined: the de-etatization and de-verticalization of political governance due to fragmentation of state' functions among participants of multi-stakeholder formats of decision-making; the increase of delegated powers from the level of the sovereign governing to international structures, where a narrow circle of participants with the largest quotas of votes dominates in the decision-making procedures; the unregulated functioning of the digital economy, in which the production of goods and services is deinstitutionalized and individualized; emerging precariat, which does not have a clearly defined political affiliation to delegate its interests to political decision-making processes and becomes a source of social frustration; increasing intensity of unconventional practices of participation in policy-making caused by the ineffectiveness of conventional forms of citizens engagement into political decision-making; the availability of online forms of communication, which provides opportunities for manipulating of public opinion by instant and large-scale dissemination of misinformation. It was proved that the encapsulation of decision-making within global power networks leads to the increase of the entropy and carries the risks of destabilisation for modern political governance systems and world order.

Дисертація є першим комплексним дослідженням процесів творення політичних рішень у контексті постдемократичних трендів розвитку суспільно-політичних процесів. Розроблено та апробовано новий концептуально-методологічний підхід на основі комбінування вихідних принципів мережевого аналізу й теорії хаосу, що дозволяє розкрити динаміку трансформацій, складових процесу творення політичних рішень, таких як практики політичної участі, репрезентація інтересів і політична легітимація, та з'ясувати причини делегітимаційних тенденцій. Методологічний доробок включає авторські визначення понять «участь», «представництво інтересів» у контексті ухвалення політичних рішень, розрізнення їх «легітимації» та «легітимізації» на основі понятійно-категоріальної матриці мережевого аналізу. Розкрито типи плебісцитарних пасток («пастки суспільного розколу», «пастки російської рулетки», «пастки популізму», «фасилітації проблеми», «пастки автократії») для обґрунтування амбівалентності застосування форм прямої участі громадян в ухваленні політичних рішень. Надано авторське визначення ефекту «партисипаторного плацебо» як індиферентності конвенціональних форм політичної участі відносно впливу на ухвалення політичних рішень. Запропоновано інтерпретувати цілепокладання і представництво інтересів в ухваленні політичних рішень на основі концепції партикуляризму, з урахуванням можливості його як конструктивного, так і деструктивного ефекту для політичного урядування. Визначено ключові фактори, що вливають на творення політичних рішень в умовах постдемократичного перебігу політикотвірних процесів: деетатизація і девертикалізація політичного урядування внаслідок фрагментації державних функцій між учасниками мережевих мультиакторних форматів вироблення рішень; зміщення делегованих повноважень з рівня державного управління до міжнародних структур, де у процедурах ухвалення рішень домінує вузьке коло учасників з найбільшими квотами голосів; неврегульованість функціонування цифрової економіки, у якій виробництво продуктів і послуг деінституціоналізується та індивідуалізується; формування прекаріату, який не має чітко визначеної політичної афільованості для делегування своїх інтересів у процеси вироблення політичних рішень і є джерелом соціальних фрустрацій; інтенсифікація використання нековенціональних практик участі у політикотвірних процесах, спричинена неефективністю конвенціональних форм залучення громадян у вироблення політичних рішень; доступність онлайнових форм комунікації, що забезпечує можливості маніпулювання громадською думкою шляхом миттєвого й масштабного поширення дезінформації. Доведено, що інкапсуляція ухвалення рішень всередині глобальних владних мереж спричиняє збільшення ентропії та несе дестабілізаційні ризики сучасним системам політичного урядування та світовому порядку.^UThe dissertation is the first comprehensive study of political decision-making in the context of post-democratic trends in the development of socio-political processes. The new conceptual and methodological approach сomprised a combination of the basic principles of network analysis and chaos theory is developed and tested that revealed the dynamics of transformations occurring inside the political decision-making components, namely the practices of political participation, political representation and political legitimation and the causes of delegitimation tendencies. The methodological input includes author's definitions of “participation” and “representation of interests” in political decision-making, as well as distinguishing between their “legitimation” and “legitimization” based on the conceptual and categorical matrix of network analysis have been proposed. The types of plebiscite traps have been classified (“society-split trap”, “Russian roulette trap”, “populism trap”, “trap of over-facilitating the issue”, “autocracy trap”) in order to substantiate the ambivalence of forms of citizens' direct participation in political decision-making in post-democratic politics. The author's definition of the effect of “participatory placebo”, meaning the indifference of conventional forms of political participation in relation to the influence on political decision-making, has been formulated. It has been proposed to interpret the goal-setting and representation of interests in political decision-making via the concept of particularism, considering the possibility of its constructive or destructive effects on the political governance. The key factors influencing political decision-making in the context of post-democratical policy-making were determined: the de-etatization and de-verticalization of political governance due to fragmentation of state' functions among participants of multi-stakeholder formats of decision-making; the increase of delegated powers from the level of the sovereign governing to international structures, where a narrow circle of participants with the largest quotas of votes dominates in the decision-making procedures; the unregulated functioning of the digital economy, in which the production of goods and services is deinstitutionalized and individualized; emerging precariat, which does not have a clearly defined political affiliation to delegate its interests to political decision-making processes and becomes a source of social frustration; increasing intensity of unconventional practices of participation in policy-making caused by the ineffectiveness of conventional forms of citizens engagement into political decision-making; the availability of online forms of communication, which provides opportunities for manipulating of public opinion by instant and large-scale dissemination of misinformation. It was proved that the encapsulation of decision-making within global power networks leads to the increase of the entropy and carries the risks of destabilisation for modern political governance systems and world order.