Дисертацію присвячено дослідженню інформаційної діяльності суду в Україні, а також визначенню напрямків удосконалення адміністративноправового регулюванню даних відносин. Формулюється авторське визначення «правової інформації» як інформації, яка містить відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику, а також відомості використання яких буде тягнути за собою зміну прав та обов'язків суб'єкта використання.^UThe thesis investigates the information activity of courts in Ukraine and defines the ways to improve the administrative and legal regulation of these relations. It provides an original definition of “legal information” as the information that contains data concerning a specific right, its system, origins, realization, judicial facts, legal relations, law enforcement, violations of law as well as the ways to combat and prevent them, and some data whose use can cause variation of rights and liabilities of the using party.

Проаналізовано принципи та форми інформаційного забезпечення діяльності дільничного інспектора міліції й акцентовано увагу на необхідності закріплення у відомчих нормативних актах основних її принципів. Увагу приділено окремим напрямкам інформаційного забезпечення діяльності дільничного інспектора міліції, а саме: інформаційне забезпечення профілактичної діяльності дільничного інспектора міліції, інформаційне забезпечення юрисдикційної діяльності дільничного інспектора міліції, інформаційна взаємодія дільничного інспектора міліції з державними органами та громадськістю. Обгрунтовано науково-теоретичні висновки та практичні пропозиції, щодо удосконалення законодавства, норми якого регулюють правовідносини у сфері інформаційного забезпечення діяльності дільничого інспектора міліції.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний правовий аналіз теоретичних і практичних питань, пов'язаних з інформацією як об'єктом цивільно-правових відносин. Розглянуто інформаційне законодавство, визначено інформацію як об'єкт цивільного права, висвітлено її види та характерні ознаки. Зазначено щодо необхідності удосконалення інформаційного законодавства та подальшого його розвитку на приватних засадах. Досліджено інформаційні правовідносини, зокрема розглянуто їх зміст та види. Комплексно досліджено право на інформацію, а також договір на її передачу, зокрема питання про визначення його місця в системі зобов'язального права України й особливості укладення. Висвітлено питання щодо захисту права на інформацію, висунуто науково-теоретичні пропозиції та рекомендації щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок порушення права на інформацію.

  Скачати повний текст

Проаналізовано комплекс іпотечних цивільних (речових і зобов'язальних) правовідносин. Ці правовідносини розподілено за типами, а саме: правовідносини, які утворюють правову конструкцію іпотеки, і правовідносини, пов'язані з іпотекою. Запропоновано визначати іпотеку з урахуванням недоцільності заборони передавання предмету іпотеки у володіння та користування іпотекодержателя та необхідності забезпечення переважного права іпотекодержателя перед кредиторами іпотекодавця (боржника або майнового поручителя). Визначено види та зміст зобов'язальних іпотечних правовідносин та розглянуто їх динаміку. Наведено пропозиції щодо уточнення законодавчих положень, що визначають суттєві умови іпотечного договору на підставі припинення іпотеки. Рекомендовано зміни та доповнення до Цивільного кодексу України стосовно положень про недійсність іпотечного договору внаслідок відсутності в ньому однієї чи декількох суттєвих умов та про визнання певного виду реальних договорів купівлі-продажу, що вважаються укладеними з моменту оплати товару за умови погодження всіх суттєвих умов, на всі види цивільно-правових договорів. Сформульовано пропозиції з метою подолання у законодавстві та практиці його застосування ситуації, за якої принижується значення речових іпотечних правовідносин, для досягнення більшої визначеності та доцільності норм, що стосуються динаміки цих правовідносин.

  Скачати повний текст

Визначено суть авторського права в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. Виявлено причини неможливості застосування правової категорії "інтелектуальна власність" до авторських прав і обгрунтовано доцільність використання категорії "виключні права". Запропоновано змінити структуру положень нового Цивільного кодексу з питань установлення системи приналежних авторам особистих немайнових і майнових прав. Проаналізовано поняття авторських правовідносин абсолютних і відносних. Досліджено проблеми понять об'єкта та суб'єкта авторських правовідносин. Визначено ознаки, структурні елементи твору як об'єкта авторських правовідносин, а також запропоновано ввести в Закон України "Про авторське право і суміжні права" визначення "твору" як одного з основних термінів зазначеного нормативного акта. Визначено правовий статус суб'єктів авторського права, яких запропоновано розглядати як первісних (автору чи співавторів твору) та похідних (спадкоємців й інших правоволодільців). Розглянуто особливості основ виникнення абсолютних і відносних авторських правовідносин. Висвітлено найбільш розповсюджені способи здійснення авторських прав, зокрема авторські договори. Виявлено необхідність закріплення в законі України "Про авторські та суміжні права" положень про ліцензійні договори. З використанням теоретичних положень і судової практики досліджено способи захисту досліджених прав - цивільно-правові, кримінальні, адміністративні.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження теоретико-прикладних проблем системи аграрних майнових правовідносин приватних сільськогосподарських підприємств. Досліджено правову природу даних відносин, а також розкрито суть аграрних майнових правовідносин як системного явища. Запропоновано виділення аграрної майнової правосуб'єктності. Визначено систему родових об'єктів аграрних майнових правовідносин. За цього визначено кваліфікаційні ознаки зазначених об'єктів. Розглянуто правове становище приватних сільськогосподарських підприємств як суб'єктів даних правовідносин диференційовано за кожною організаційно-правовою формою таких підприємств. Досліджено правовий режим майна кожного з видів приватно-орендних підприємств як бази їх аграрних майнових правовідносин. Розроблено напрями вдосконалення аграрного законодавства, що врегульовує аграрні майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств.

  Скачати повний текст

Наведено визначення понять "правовідносини", "аграрні правовідносини", "внутрішні аграрні правовідносини", "зовнішні аграрні правовідносини", наведено їх характерні риси й ознаки. Досліджено питання стосовно поділу аграрних правовідносин, наявності приватних і публічних засад у даних відносинах. Охарактеризовано складники структури (елементи) аграрних правовідносин - суб'єкти, об'єкти, зміст і підстави виникнення (зміни, припинення). Розкрито зміст внутрішніх аграрних правовідносин, зокрема, членських, земельних, майнових, трудових і управлінських. Висвітлено питання співвідношення аграрних правовідносин, предмета аграрного права й аграрного законодавства України. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення даного законодавства, а також теоретичні висновки, що можуть бути використані для подальшого розвитку теорії аграрного права.

  Скачати повний текст

Розкрито теоретико-правові засади аграрних фінансових відносин, обґрунтовано визнання в науці аграрного права самостійної групи аграрних відносин – аграрних фінансових правовідносин. Доведено, що розвиток наукових досліджень у сфері аграрних фінансових відносин характеризується наявністю наукових праць уніфікованого характеру щодо юридичної природи аграрних фінансових правовідносин та правових засад фінансової діяльності виробників сільськогосподарської продукції а також диференційованого характеру, в яких досліджуються окремі різновиди аграрних фінансових правовідносин. Проведено аналіз законодавства у сфері правового регулювання аграрних фінансових відносин. Сформульовано поняття аграрних фінансових правовідносин. У залежності від участі держави (особи, наділеної державно-владними повноваженнями) в фінансових правовідносинах, запропоновано їх розподіл на публічні і приватні.^UReveals the theoretical and legal foundations of agrarian financial relations, substantiates the recognition in the science of agrarian law of an independent group of agrarian relations – agrarian financial legal relations. It has been proven that the development of scientific research in the field of agrarian financial relations is characterized by the presence of scientific works of a unified nature regarding the legal nature of agrarian financial relations and the legal basis of the financial activity of producers of agricultural products, as well as of a differentiated nature, in which separate types of agrarian financial relations are investigated. An analysis of the legislation in the field of legal regulation of agrarian financial relations was carried out. The concept of agrarian financial legal relations is formulated. Depending on the participation of the state (a person endowed with stateauthority powers) in financial legal relations, it is proposed to divide them into public and private ones.

Досліджено теоретико-прикладні проблеми формування та розвитку адміністративних правовідносин у сільському господарстві України, проаналізовано їх правову природу, визначено сутність як системного соціально-правового явища та розроблено концептуальну модель. До наукового обігу введено ряд нових для теорії адміністративного права категорій та інститутів. Розглянуто проблеми організації контрольної діяльності у сільському господарстві України. Визначено систему суб'єктів адміністративної юрисдикції галузі, встановлено їх повноваження та наведено класифікацію. Досліджено адміністративно-деліктні відносини у сільському господарстві. Розкрито сутність адміністративної відповідальності посадових і службових осіб органів державної влади як засобу забезпечення паритетності суб'єктів адміністративних правовідносин в аграрному секторі економіки. Проаналізовано актуальні проблеми розвитку інституту адміністративних послуг у сільському господарстві України, визначено його зміст. Доведено, що забезпечення договірної свободи сторін у процесі надання адміністративних послуг у сільському господарстві є важливою складовою загального процесу демократизації суспільства. Обгрунтовано напрями удосконалення адміністративних правовідносин у сільському господарстві України. Наведено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до теорії адміністративного права. Розроблено рекомендації щодо удосконалення діяльності органів виконавчої влади в аграрному секторі економіки України.

  Скачати повний текст

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають під час здійснення адміністративними судами діяльності у напрямку забезпечення законності в державі. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів учених та норм чинного законодавства України визначити місце та особливості адміністративних судів у системі суб'єктів забезпечення законності в державі, а також, спираючись на позитивний вітчизняний та зарубіжний досвід, окреслити напрямки вдосконалення адміністративного законодавства з досліджуваних питань. Методологічною основою дисертації є сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальних наукових методів: логіко-семантичний, аналітичний, структурно функціональний, порівняльно-правовий методи, а також методи класифікації та документального аналізу. Теоретичні і практичні результати, новизна: обґрунтовано доцільність розробки та прийняття Концепції взаємодії між суб'єктами забезпечення законності в державі; спираючись на досвід Франції підкреслена важливість створення в нашій країні Трибуналу із конфліктів; доведено, що діяльність адміністративних судів із забезпечення законності в державі, реалізується не лише у формі адміністративного судочинства, яке має процесуальний правозастосовний характер, але й у позапроцесуальних формах в межах яких дані суди не здійснюють правосудної діяльності, втім, виконують аналітичну, правоорієнтуючу та правороз'яснювальну, а також правовиховну роботу. Ступінь упровадження: у науково-дослідній сфері – для проведення подальших доктринальних розробок, присвячених проблемам забезпечення законності в державі взагалі та адміністративних судах зокрема; у нормотворчій діяльності – при розробці нових нормативно-правових актів і вдосконаленні чинного національного законодавства, яке регулює діяльність адміністративних судів, як суб'єктів забезпечення законності в державі; у правозастосовній сфері – для покращення практичної діяльності адміністративних судів, як суб'єктів забезпечення законності в державі. Сфера використання: у навчальному процесі – під час підготовки робочих програм, навчально-методичних матеріалів, навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративний процес».^UThe object of the study is the legal relationship that arises during the implementation of administrative courts in the direction of ensuring the rule of law in the state. The purpose of the dissertation is to determine the place and features of administrative courts in the system of subjects of legality in the state on the basis of the analysis of scientific views of scientists and norms of the current legislation of Ukraine, and also, based on positive domestic and foreign experience, to outline directions of administrative legislation improvement. on the researched issues. The methodological basis of the dissertation is a set of philosophical and worldview, general scientific and special scientific methods: logical-semantic, analytical, structural-functional, comparative-legal methods, as well as methods of classification and documentary analysis. Theoretical and practical results, novelty: the expediency of development and adoption of the Concept of interaction between subjects of maintenance of legality in the state is substantiated; drawing on the experience of France, emphasizes the importance of establishing a Conflict Tribunal in our country; It has been proved that the activity of administrative courts to ensure the rule of law in the state is realized not only in the form of administrative proceedings, which have a procedural law enforcement nature, but also in non-procedural forms within which these courts do not carry out judicial activities. explanatory, as well as legal education work. Degree of implementation: in the research sphere - for further doctrinal developments on the problems of ensuring the rule of law in the state in general and administrative courts in particular; in rule-making activity - in the development of new normative-legal acts and improvement of the current national legislation, which regulates the activity of administrative courts, as subjects of ensuring legality in the state; in the field of law enforcement - to improve the practical activities of administrative courts as subjects of legality in the state. Scope of use: in the educational process - during the preparation of work programs, teaching materials, textbooks in the disciplines "Administrative Law" and "Administrative Process".

У дисертації проведено комплексне наукове дослідження адміністративної відповідальності за забруднення та засмічення морського простору України.Визначено, що з урахуванням природних особливостей басейнів Чорного і Азовського морів, специфіки освоєння їх мінеральних ресурсів в сучасних умовах забруднення моря відбувається шляхом: проведення розвідувальних робіт та обладнання свердловин, геологорозвідувальних робіт; видобутку корисних копалин; будівництво підземних споруд різного призначення; російської агресії та хімічного забруднення моря внаслідок бомбардувань. З врахуванням положень чинного законодавства України встановлено допустимість поєднання декількох видів юридичної відповідальності, зокрема, заходів дисциплінарної та адміністративної відповідальності, заходів майнової та кримінальної відповідальності, за забруднення та засмічення морського простору.Встановлено, що специфікою шкоди, завданої морському простору України, є її ймовірний прояв через значні проміжки часу, що має відображатися у методиці її обчислення, а не лише пов’язуватися із визначенням розміру реальних збитків від певних дій, як існує в Методиці визначення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу в межах територіального моря, виключної морської (економічної) зони та внутрішніх морських вод України в Азовському та Чорному морях, затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Такий підхід ускладнює реалізацію компенсаційної функції цивільно-правової відповідальності за правопорушення у сфері охорони морського простору, в тому числі спричиненої російською військовою агресією, а тому і знижує рівень її правової ефективності.Виділено особливості адміністративної відповідальності за забруднення та засмічення морського простору України, до яких віднесено: 1) нормативно-правові підстави встановлюються як нормами чинного національного законодавства, так і міжнародними актами та договорами, морськими звичаями, звичаями портів та обов’язковими постановами, статутними документами адміністрацій морських портів, їх службовими особами, службовими інструкціями та наказами; 2) специфічний перелік обставин, що виключають адміністративну відповідальність за забруднення та засмічення морського простору України, зокрема, до нього входять непереборна сила та інші форс-мажорні обставини; 3) підстави настання адміністративної відповідальності за забруднення та засмічення морського простору України, якими є порушення норм, що встановлюють граничні розміри забруднення морського простору України; 4) особливе коло суб’єктів адміністративної відповідальності, яким є службові особи морських суден, органів державного екологічного контролю тощо; 5) різноманітний перелік джерел забруднення та засмічення морського простору (в тому числі в наслідок проведення господарчих та науково-дослідних робіт на континентальному шельфі та прилеглих водах України, де реалізуються суверенні права розвідки, розроблення та охорони живих і неживих (мінеральних) природних ресурсів, у тому числі на морському дні і у його надрах, а також здійснюється юрисдикція відносно створення та використання установок і споруд, проведення морських наукових досліджень та охорони морського середовища); 6) застосування ряду оціночних категорій та неврахування у методиках оцінки шкоди морському простору збитків, що можуть настати від протиправної діяльності у майбутньому).Обґрунтовано, що родовим об’єктом адміністративних правопорушень, пов’язаних із забезпеченням безпеки морського простору є порушення режиму використання природних об’єктів та природних ресурсів, забезпечення їх раціонального використання, дотримання вимог національної та регіональної екологічної безпеки під час експлуатації джерел підвищеної небезпеки (до яких віднесено і морські судна).Встановлено, що правовідносини у сфері охорони морського простору України як об’єкту адміністративних правопорушень нормами КУпАП регулюється безсистемно, без застосування структурно-логічного підходу до розташування відповідних деліктних складів. Підтримано ідею про доцільність об’єднання адміністративних правопорушень у сфері охорони морського простору України до окремого розділу під назвою «Відповідальність за екологічні правопорушення», де розмістити всі норми, що стосуються сфери забруднення довкілля і, зокрема, забруднення та засмічення морського простору України.Обгрунтовано доцільність розширеного тлумачення поняття «суб’єкт адміністративної відповідальності за забруднення та засмічення морського простору», до кола яких запропоновано віднести: по-перше, службовців суден, морських кораблів та інших плавзасобів; по-друге, юридичних осіб, відповідальність яких має базуватися на реалізації концепту інституту відповідальності без вини за лише факт заподіяння майнової та/або моральної шкоди, а також на використанні конструкції відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки, яким визнано судно, морський корабель чи інший плавзасіб...^UIn the dissertation, a comprehensive scientific study of administrative responsibility for pollution and littering of the marine space of Ukraine was conducted.It was determined that, taking into account the natural characteristics of the Black and Azov Sea basins, the specifics of the development of their mineral resources in modern conditions, sea pollution occurs by: carrying out reconnaissance works and equipment of wells, geological exploration works; mining; construction of underground structures for various purposes; Russian aggression and chemical pollution of the sea as a result of bombing. Taking into account the provisions of the current legislation of Ukraine, the admissibility of a combination of several types of legal responsibility, in particular, measures of disciplinary and administrative responsibility, measures of property and criminal responsibility, for pollution and littering of the sea space has been established.It was established that the specificity of the damage caused to the maritime space of Ukraine is its probable manifestation after significant intervals of time, which should be reflected in the method of its calculation, and not only be related to the determination of the size of real losses from certain actions, as is the case in the Methodology for determining losses. caused to the surrounding natural environment within the territorial sea, exclusive maritime (economic) zone and internal sea waters of Ukraine in the Azov and Black Seas, approved by the order of the Ministry of Environmental Protection and Natural Resources of Ukraine. This approach complicates the implementation of the compensatory function of civil liability for offenses in the sphere of maritime space protection, including those caused by Russian military aggression, and therefore reduces the level of its legal effectiveness.Features of administrative responsibility for pollution and littering of the marine space of Ukraine are highlighted, which include: 1) regulatory and legal grounds established both by the norms of current national legislation and international acts and treaties, maritime customs, customs of ports and mandatory resolutions, statutory documents of administrations seaports, their officials, service instructions and orders; 2) a specific list of circumstances that exclude administrative responsibility for pollution and littering of the maritime space of Ukraine, in particular, it includes force majeure and other force majeure circumstances; 3) the grounds for administrative liability for pollution and littering of the marine space of Ukraine, which are violations of norms establishing the limit sizes of pollution of the marine space of Ukraine; 4) a special circle of subjects of administrative responsibility, which are officials of sea vessels, state environmental control bodies, etc.; 5) a diverse list of sources of pollution and clogging of the marine space (including as a result of economic and research activities on the continental shelf and adjacent waters of Ukraine, where the sovereign rights of exploration, development and protection of living and non-living (mineral) natural resources are exercised, in including on the seabed and in its subsoil, as well as exercising jurisdiction over the creation and use of installations and structures, conducting marine scientific research and protection of the marine environment); 6) application of a number of assessment categories and failure to take into account in the methods of assessment of damage to the maritime space damages that may occur from illegal activities in the future).It is substantiated that the general object of administrative offenses related to ensuring the safety of the maritime space is the violation of the regime of use of natural objects and natural resources, ensuring their rational use, compliance with the requirements of national and regional environmental safety during the exploitation of sources of increased danger (up to which also includes sea vessels).It has been established that legal relations in the sphere of protection of the maritime space of Ukraine as an object of administrative offenses are regulated by the Code of Criminal Procedure in an unsystematic manner, without applying a structural and logical approach to the location of the relevant tort warehouses. The idea of combining administrative offenses in the sphere of protection of the marine space of Ukraine into a separate section called "Liability for environmental offenses" is supported, where all norms relating to the sphere of environmental pollution and, in particular, pollution and littering of the marine space of Ukraine, will be placed.The expediency of the expanded interpretation of the concept of "subject of administrative responsibility for pollution and littering of the sea space" is substantiated, to which it is proposed to include..

Визначено суть поняття "адміністративна відповідальність", "реклама", "рекламна діяльність", "вина юридичної особи", "провадження". Вперше охарактеризовано склади адміністративних проступків у сфері рекламної діяльності. Досліджено правові засади адміністративної відповідальності за порушення законодавства про рекламу з урахуванням внесених змін. Визначено правовідносини, які складають об'єкт адміністративних проступків у сфері рекламної діяльності. Наведено характеристику реклами та рекламної діяльності як предмета проступку. Обгрунтовано новий підхід щодо визначення вини юридичної особи за порушення законодавства про рекламу. Запропоновано оригінальну класифікацію існуючих видів реклами, її обмеження, правовідносин, що складають об'єкт порушень законодавства про рекламу, недобросовісної реклами. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства про адміністративну відповідальність за проступки у сфері рекламної діяльності.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим у адміністративній науці монографічним дослідженням адміністративної відповідальності за проступки на транспорті в частині визначення її теорії, нормативно-правового регулювання та практики. У науковому дослідженні здійснено комплексний аналіз стану наукової думки щодо визначення адміністративної відповідальності за проступки на транспорті, визначено її сутність та ознаки. Встановлено, що методологія наукового пізнання притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті базуються на наявних доктринальних напрацюваннях щодо: 1) адміністративної відповідальності; 2) впорядкування суспільних відносин на транспорті; 3) притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті;Уперше виокремлено спеціальні ознаки, що характеризують адміністративну відповідальність за проступки на транспорті: можливість настання виключно за проступки, що вчиняються в межах правовідносин на транспорті; можливість здійснення специфікації підстав притягнення до адміністративної відповідальності; наявність особливостей кваліфікації адміністративних проступків на транспорті; спільність для цих проступків родового об’єкта та можливість їх групування за видовою ознакою транспорту; переважна більшість спеціального суб’єкта – водія транспортного засобу або пасажира; специфікація окремих елементів провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з акцентуванням уваги на: суб’єктах, що уповноважені розслідувати справи про вчинення адміністративних проступків та приймати рішення по цих справах; доказах, що можуть бути використані; строках проведення адміністративного розслідування; можливість застосування стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом; можливість урахування певного типу обтяжуючих та пом’якшуючих обставин при накладенні адміністративних стягнень за адміністративні проступки на транспорті. Обґрунтовано тезу щодо слушності використання терміну «проступки на транспорті», замість терміну «правопорушення на транспорті». Нормативно-правове регулювання адміністративної відповідальності за проступки на транспорті визначено як сукупність створених уповноваженими суб’єктами нормативно-правових актів, що мають загальнообов’язкове значення при забезпеченні дотримання правових норм, що регулюють експлуатацію та функціонування транспорту засобами адміністративно-деліктного права.Сформульовано визначення понять: «адміністративна відповідальність за проступки на транспорті» як відображення статики та динаміки соціально-правового явища, що відображає негативну реакцію держави на порушення норм права, якими врегульовано правовідносини на транспорті, що формально має вираження у можливості застосування заходів адміністративно-деліктного характеру; «кваліфікація адміністративних проступків на транспорті» як встановлення і процесуальне закріплення точної відповідності ознак, вчинених особою протиправних дій або бездіяльності до ознак складу проступків, на транспорті, яких передбачено нормами адміністративно-деліктного законодавства; «підвідомчість справ про адміністративні проступки на транспорті» як встановлення суб’єктів, у яких компетенція нормативно охоплює повноваження щодо фіксації вчинення адміністративних проступків на транспорті, застосування заходів забезпечення провадження у цій категорій справ, а також розгляду справи по суті із прийняттям рішень про притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті.Розвинуто наукові уявлення щодо виокремлення підстав притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті, де: нормативною підставою буде законодавство, що регулює експлуатацію транспорту, фактичною підставою – вчинення адміністративного проступку, передбаченого положеннями Глави 10 КУпАП, а процесуальною – акт спеціально уповноважених суб’єктів, що розглядають справи про адміністративні проступки на транспорті.^UThe dissertation is the first in administrative science monographic research of administrative responsibility for misdemeanors in transport in terms of defining its theory, regulatory and legal regulation and practice.In the scientific study, a comprehensive analysis of the state of scientific opinion regarding the definition of administrative responsibility for misdemeanors in transport was carried out, its essence and signs were determined. It has been established that the methodology of scientific knowledge of administrative liability for misdemeanors in transport is based on existing doctrinal developments regarding: 1) administrative liability; 2) regulation of social relations in transport; 3) bringing to administrative responsibility for misdemeanors in transport;For the first time, special features characterizing administrative responsibility for misdemeanors in transport have been singled out: the possibility of prosecution exclusively for misdemeanors committed within the framework of legal relations in transport; the possibility of specifying the grounds for administrative liability; the presence of peculiarities of the qualification of administrative offenses in transport; the commonality of these misdemeanors of the generic object and the possibility of their grouping by type of transport; the vast majority of the special subject is the driver of the vehicle or the passenger; specification of individual elements of proceedings in cases of bringing to administrative responsibility with an emphasis on: entities authorized to investigate cases of administrative offenses and make decisions on these cases; evidence that can be used; during the administrative investigation period; possibility of penalty in the form of deprivation of the right to drive a vehicle; the possibility of taking into account certain types of aggravating and mitigating circumstances when imposing administrative fines for administrative offenses in transport.The thesis regarding the correctness of using the term "misdemeanors in transport" instead of the term "offences in transport" is substantiated. The legal regulation of administrative responsibility for misdemeanors in transport is defined as a set of legal acts created by authorized subjects, which are of general obligation in ensuring compliance with legal norms regulating the operation and functioning of transport by means of administrative and tort law.The definition of the concepts: "administrative responsibility for misdemeanors in transport" is formulated as a reflection of the statics and dynamics of a socio-legal phenomenon, which reflects the negative reaction of the state to the violation of legal norms that regulate legal relations in transport, which is formally expressed in the possibility of applying measures of an administrative-delict nature ; "qualification of administrative misdemeanors in transport" as the establishment and procedural confirmation of the exact correspondence of the signs of illegal actions or inaction committed by a person to the signs of misdemeanors in transport, which are provided for by the norms of administrative-delict legislation; "sub-department of cases on administrative offenses in transport" as the establishment of entities whose competence normatively includes the authority to record the commission of administrative offenses in transport, the application of measures to ensure proceedings in this category of cases, as well as consideration of the case on its merits with the adoption of decisions on bringing to administrative responsibility for misdemeanors in transport.

Чорна М. В. Адміністративно-правові засади діяльності органів публічної адміністрації у сфері охорони земель. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» (081 – Право). – Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Кропивницький, 2020. У дисертації на підставі комплексного аналізу наукових і нормативно-правових джерел здійснено теоретичне узагальнення й нове розв'язання проблеми діяльності органів публічної адміністрації у сфері охорони земель, а також сформульовано пропозиції та рекомендації до удосконалення чинного законодавства в цій сфері.Визначено правовий зміст поняття «сфера охорони земель» з точки зору її значимості для адміністративно-правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин та зазначено, що вона залежить від діяльності органів публічної адміністрації, а тому її можна вважати сферою, яка в основному регулюється адміністративним правом. Надано визначення правового регулювання діяльності органів публічної адміністрації у сфері охорони земель, яке є сукупністю чітко регламентованих інструментів та засобів імперативного характеру, за допомогою яких здійснюється упорядкування та врегулювання діяльності органів публічної адміністрації у сфері охорони земель. Також деталізовано, що під останнім слід розуміти сукупність вітчизняних нормативно-процесуальних актів різної юридичної сили, норм міжнародного законодавства, адміністративного договору як особливої форми публічних договірних відносин, судової практики та правової доктрини, які в сукупності регулюють діяльність органів публічної адміністрації у сфері охорони земель. Наголошено на тому, що в теорії права відсутнє чітке загальноприйняте визначення поняття «правовідносини у сфері охорони земель». Аргументовано, що правовідносини у сфері охорони земель як об'єкт адміністративно-правового регулювання можна визначити як регламентовані нормами адміністративного права суспільні відносини сервісного, організаційно-розпорядчого, юрисдикційного та контрольно-наглядового спрямування, які виникають під час діяльності органів публічної адміністрації у сфері охорони земель.Встановлено, що основними ознаками адміністративно-правових відносин у сфері охорони земель є: публічно-правова природа діяльності суб'єктів; поєднання застосування імперативного та диспозитивного методів правового регулювання; регулювання нормами адміністративного і земельного права (міжгалузевий характер); адміністративно-правові відносини, що можуть виникати всупереч бажанню другої сторони; спори, які вирішуються як у позасудовому, так і у судовому порядках. Запропоновано наступну класифікацію відносин у сфері охорони земель залежно від виду діяльності органів публічної адміністрації, а саме: публічно-сервісна діяльність; контрольно-наглядова діяльність органів публічної адміністрації у сфері охорони земель; юрисдикційна діяльність органів публічної адміністрації у сфері охорони земель; організаційно-розпорядча діяльність.Сформульовано поняття «органи публічної адміністрації у сфері охорони земель» як сукупність суб'єктів, які наділені адміністративно-управлінськими функціями у сфері охорони земель, створені державою відповідно до ієрархічного принципу, діють від її імені на підставі та в межах норм чинного законодавства України. Констатовано, що органи публічної адміністрації у сфері охорони земель – це чітко побудована система органів публічної влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, державних та недержавних підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів, наділених адміністративно-управлінськими функціями, які діють з метою забезпечення як інтересів держави, так і інтересів суспільства в цілому. Запропоновано наступну класифікацію органів публічної адміністрації у сфері охорони земель. За напрямками діяльності: органи публічної адміністрації, наділені повноваженнями нагляду та контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони земель; органи публічної адміністрації, уповноважені надавати адміністративні послуги у сфері охорони земель; органи публічної адміністрації, які здійснюють юрисдикційні функції. органи публічної адміністрації. Ключові слова: охорона земель, правовідносини у сфері охорони земель, органи публічної адміністрації, дозвільна діяльність органів публічної адміністрації, контрольно-наглядова діяльність органів публічної адміністрації, юрисдикційна діяльність органів публічної адміністрації.^UChorna M.V. Administrative and legal bases of activity of bodies of public administration in the field of land protection. - Qualifying scientific work on the rights of the manuscript.The dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of philosophy on a specialty 12.00.07 «Administrative law and process; finance law; information law ”(081 - Law). - Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University, Kropyvnytskyi, 2020.The dissertation, based on a comprehensive analysis of scientific and legal sources, provides a theoretical generalization and a new solution to the problem of public administration in the field of land protection, as well as formulated proposals and recommendations for improving existing legislation in this area.The legal meaning of the term "land protection" is defined in terms of its significance for the administrative and legal regulation of the relevant sphere of public relations and it is noted that it depends on the activities of public administration, and therefore can be considered a field mainly governed by administrative law. The definition of legal regulation of public administration bodies in the field of land protection is given, which is a set of clearly regulated tools and means of imperative nature, which are used to streamline and regulate the activities of public administration bodies in the field of land protection. Also, it is detailed that the latter should be understood as a set of domestic regulations of different legal force, international law, administrative agreement as a special form of public contractual relations, case law and legal doctrine, which together regulate the activities of public administration in the field of land protection. It is emphasized that in the theory of law there is no clear common definition of the concept of "legal relations in the field of land protection". It is argued that legal relations in the field of land protection as an object of administrative and legal regulation can be defined as regulated by the rules of administrative law public relations of service, organizational, administrative, jurisdictional and supervisory direction, which arise during the activities of public administration in land protection.It is established that the main features of administrative - legal relations in the field of land protection are: public - legal nature of the subjects; combination of application of imperative and dispositive methods of legal regulation; regulated by the rules of administrative and land law (intersectoral nature); administrative and legal relations may arise against the wishes of the other party; disputes are resolved both out of court and in court. The following classification of relations in the field of land protection depending on the type of activity of public administration bodies is offered, namely: public - service activity; control and supervision activities of public administration bodies in the field of land protection; jurisdictional activity of public administration bodies in the field of land protection; organizational - administrative activities. The concept of "bodies of public administration in the field of land protection" is formulated as a set of entities endowed with administrative and managerial functions in the field of land protection, created by the state in accordance with the hierarchical principle, acting on its behalf on the basis and within current legislation of Ukraine. It is stated that public administration bodies in the field of land protection are a well-established system of public authorities and executive bodies of local self-government, state and non-state enterprises, institutions, organizations and other entities endowed with administrative and managerial functions interests of the state and the interests of society as a whole. The following classification of public administration bodies in the field of land protection is proposed: by areas of activity: public administration bodies endowed with powers of supervision and control over compliance with legislation in the field of land protection; public administration bodies authorized to provide administrative services in the field of land protection; public administration bodies that perform jurisdictional functions public administration bodies. Key words: land protection, legal relations in the field of land protection, public administration bodies, permitting activity of public administration bodies, control and supervisory activity of public administration bodies, jurisdictional activity of public administration bodies.

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають під час забезпечення безпеки виборчого процесу. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових здобутків вчених та норм чинного законодавства визначити сутність та розкрити особливості адміністративно-правових засад забезпечення безпеки виборчого процесу в Україні, а також, спираючись на розгляд позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду, опрацювати напрямки вдосконалення адміністративного законодавства у цій сфері. Методологічною основою дисертації є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання: логіко-семантичний, аналітичний, структурно-логічний, системно-функціональний та порівняльно-правовий методи, а також методи документального аналізу, моделювання та прогнозування. Теоретичні та практичні результати, новизна: під безпекою виборчого процесу запропоновано розуміти особливий суспільно-правовий стан, за якого дотримується законність, публічність, відкритість цього процесу, та в межах якого здійснюється реалізація всіх принципів виборчого права, а також відсутні протиправні втручання в хід проведення виборів; запропоновано авторське визначення поняття організаційних заходів із забезпечення безпеки виборчого процесу, на основі чого обґрунтовано, що саме в їх межах реалізується більша частина роботи щодо формування (створення) і підтримки на належному рівні умов, необхідних для безпечного та безперешкодного протікання даного процесу; виокремлено ключові форми забезпечення безпеки виборчого процесу, які поділено на дві групи: а) загальні (нормативні, індивідуальні та комбіновані форми); б) спеціальні, серед яких: правоохоронна, контрольно-наглядова, правозастосовна форми та адміністративний договір; наголошено на доцільності розробки та прийняття «Порядку взаємодії та координації між суб'єктами забезпечення безпеки виборчого процесу», який повинен забезпечити системність здійснення заходів у відповідній сфері, а також сприяти якомога повнішому використанню зазначеними суб'єктами можливостей взаємодії та координації в ході організації безпеки виборчого процесу. Ступінь упровадження: у науково-дослідній сфері – для подальшого розгляду теоретико-прикладних проблем, пов'язаних із забезпеченням безпеки виборчого процесу в Україні; у правозастосовній діяльності – з метою вдосконалення окремих форм та методів забезпечення безпеки виборчого процесу; в освітньому процесі – під час підготовки підручників та науково-методичних матеріалів із дисциплін «Адміністративне право і процес», «Адміністративна відповідальність», «Кваліфікація адміністративних правопорушень», «Судові та правоохоронні органи України». Сфера використання: у правотворчості – як основа для розробки нових та вдосконалення чинних нормативно-правових актів, положення яких створюють організаційні та правові засади забезпечення безпеки виборчого процесу в Україні.^UThe object of research is the legal relations that arise during the security of the election process. The purpose of the dissertation is to determine the essence and reveal the features of administrative and legal principles of ensuring the security of the electoral process in Ukraine on the basis of the analysis of scientific achievements of scientists and norms of current legislation, and also, based on the consideration of positive domestic and foreign experience in this area. The methodological basis of the dissertation is a set of general scientific and special methods of scientific knowledge: logical-semantic, analytical, structural-logical, system-functional and comparative-legal methods, as well as methods of documentary analysis, modeling and forecasting. Theoretical and practical results, novelty: the security of the election process is proposed to mean a special social and legal state, which adheres to the legality, publicity, openness of this process, and within which all principles of suffrage are implemented, as well as no illegal interference in the election ; the author's definition of the concept of organizational measures to ensure the security of the election process is proposed, based on which it is substantiated that most of the work on the formation (creation) and maintenance at the appropriate level of conditions necessary for safe and unhindered process; key forms of ensuring the security of the election process are identified, which are divided into two groups: a) general (normative, individual and combined forms); b) special, including: law enforcement, control and supervision, law enforcement forms and administrative agreement; Emphasis is placed on the expediency of developing and adopting the "Procedure for interaction and coordination between the subjects of ensuring the security of the electoral process", which should ensure systematic implementation of measures in the relevant field, as well as promote the fullest possible use of these subjects of interaction and coordination. process. Degree of implementation: in the research sphere - for further consideration of theoretical and applied problems related to ensuring the security of the election process in Ukraine; in law enforcement activities - in order to improve certain forms and methods of ensuring the security of the election process; in the educational process - during the preparation of textbooks and scientific and methodological materials in the disciplines "Administrative Law and Procedure", "Administrative Responsibility", "Qualification of Administrative Offenses", "Judicial and Law Enforcement Bodies of Ukraine". Scope: in lawmaking - as a basis for the development of new and improvement of existing regulations, the provisions of which create the organizational and legal framework for ensuring the security of the electoral process in Ukraine.

Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правових засадзабезпечення в Україні захисту об'єктів авторських і суміжних прав, щовиражені у цифровій формі. Висвітлено загальнотеоретичні та практичніпитання забезпечення захисту об'єктів авторських і суміжних прав, щовиражені у цифровій формі.Досліджено історичний шлях інституту захисту авторських і суміжнихправ на території сучасних країн, таких як Україна, США, країн ЗахідноїЄвропи. Звернено особливу увагу на розвиток адміністративно-правовихвідносин щодо захисту цифрових об'єктів авторських і суміжних прав.Автором наголошено, що право інтелектуальної власності є однією знайдавніших складових суспільно-правових відносин, і проблеми, щостосуються цієї галузі права, часто виходили на перший план уєвропейському суспільстві. Необхідність захищати інтелектуальну власністьвиникала через бажання авторів зберегти право отримувати вигоду зі своготвору, а також через постійні випадки зазіхання на продукціюінтелектуальної власності. Незважаючи на те, що проблема праваінтелектуальної власності та її захисту була завжди досить актуальною,античність і середньовіччя не знали універсальних кодексів, які бзабезпечували відповідне правове підґрунтя права інтелектуальної власності.Аргументовано, що новий час і суттєвий прогрес у виробництвіпризвели до розгалуження права інтелектуальної власності, оскільки виникаєнеобхідність регулювати ускладнені правовідносини як у сфері промисловихвинаходів, так і в сфері авторського права на художні твори. З розвиткомміжнародних відносин система реєстрації авторських прав ускладнюється таглобалізується, виникають міжнародні інститути регулювання правовідносину сфері інтелектуальної власності. Поступовий розвиток цієї сфери триваєдосі та буде тривати в подальшому через постійний розвиток технологійвиробництва та трансляції інформації.Досліджено особливості правового регулювання існування об'єктівавторських і суміжних прав, що виражені у цифровій формі. Авторомнаголошено, що об'єкти авторського права, що виражені у цифровій формі,виступають в якості інформації, яка поширюється каналами зв'язку, аправова регламентація захисту та обіг такої інформації відноситься допредметної сфери інформаційного права. Це вимагає включення до складусуб'єктів інформаційних правовідносин не тільки авторів, правовласників таінших осіб, які безпосередньо беруть участь у створенні, поширенні івикористанні творів, а й суб'єктів, які забезпечують технічну сторонуінформаційного обміну.Обґрунтовано висновок, що природа об'єктів авторських і суміжнихправ, що виражені у цифровій формі дещо ширша за межі авторського права,це висуває додаткові вимоги до правового регулювання їх обігу і захисту всилу того, що такі вимоги виходять також й за межі інформаційного права.Наявність таких особливостей, а також однорідних суспільних відносин, щовиникають з приводу створення, поширення і використання творівлітератури, науки і мистецтва, що виражені в цифровій формі та захистутаких об'єктів в технічно складному та наукоємному глобальномуінформаційному середовищі, є вагомою підставою для виникнення окремогоінституту захисту таких об'єктів, а саме інституту захисту авторських ісуміжних прав на об'єкти, що виражені в цифровій формі.Встановлено, що основними принципами захисту авторських ісуміжних прав на об'єкти, що виражені в цифровій формі, які реалізуютьсяінформаційно-правовими способами є: принцип транскордонності татранспарентності глобального інформаційного середовища; принципвідповідальності учасників інформаційного обміну за незаконне розміщенняматеріалів, що захищаються авторським правом в інформаційному просторі;принцип обмеженої відповідальності оператора зв'язку за зберігання тапередачу інформації, яка захищається авторським правом, без дозволу їїправовласників; принцип можливості обмеження доступу до інформації длязахисту законних інтересів авторів і правовласників .Досліджено існуючий на сьогоднішній день стан захисту авторських ісуміжних прав на національному та міжнародному рівнях. Міжнароднийдосвід свідчить про необхідність використання принципово нових підходівдо правового регулювання в даній сфері. При цьому деякими країнами,такими, як ФРН, США, Франція були вироблені необхідні правовіінструменти, які слід імплементувати в українське національне право,наприклад, законодавче регулювання діяльності сервіс-провайдерів,файлообмінних сервісів та ін.Встановлено, що правовий супровід інтелектуальної діяльності тазахист прав творчої особистості або винахідника у міжнародномузаконодавстві достатньо широко представлений та чітко структурований.Процес удосконалення нормативної бази зазначеної сфери розпочався ще уХІХ ст., але досконалості набув у ХХІ ст., коли суспільство стикнулися ізстрімкими глобалізаційними змінами.^UThe dissertation is devoted to the research of administrative and legal basesof ensuring in Ukraine protection of objects of copyright and related rights, whichare expressed in digital form. The general theoretical and practical issues ofensuring the protection of copyright and related rights, expressed in digital form,are covered.The historical way of the institute of protection of copyright and relatedrights on the territory of modern countries, such as Ukraine, the USA, the countriesof Western Europe is investigated. Particular attention is paid to the developmentof administrative and legal relations for the protection of digital objects ofcopyright and related rights.The author emphasizes that intellectual property law is one of the oldestcomponents of social and legal relations, and problems related to this area of lawhave often come to the fore in European society. The need to protect intellectualproperty arose because of the authors' desire to retain the right to benefit from theirwork, as well as through constant cases of encroachment on intellectual propertyproducts. Despite the fact that the problem of intellectual property rights and itsprotection has always been quite relevant, antiquity and the Middle Ages did notknow universal codes that would provide the appropriate legal basis for intellectualproperty rights.It is argued that new times and significant progress in production have led tothe branching of intellectual property rights, as there is a need to regulate complexlegal relations in the field of industrial inventions and in the field of copyright inworks of art. With the development of international relations, the system ofcopyright registration is becoming more complex and globalized, there areinternational institutions for regulating legal relations in the field of intellectualproperty. The gradual development of this area continues to this day and willcontinue in the future through the constant development of technologies for theproduction and transmission of information.The peculiarities of legal regulation of the existence of objects of copyrightand related rights, expressed in digital form, are studied. The author emphasizesthat the objects of copyright, expressed in digital form, act as informationdisseminated through communication channels, and the legal regulation ofprotection and circulation of such information belongs to the subject area ofinformation law. This requires the inclusion in the subjects of information relationsnot only authors, rightholders and others who are directly involved in the creation,distribution and use of works, but also entities that provide the technical side ofinformation exchange.The conclusion is substantiated that the nature of objects of copyright andrelated rights, expressed in digital form, is somewhat wider than copyright, it putsforward additional requirements to the legal regulation of their circulation andprotection due to the fact that such requirements also go beyond information law.The presence of such features, as well as homogeneous social relations arisingfrom the creation, dissemination and use of works of literature, science and art,expressed in digital form and the protection of such objects in a technicallycomplex and science-intensive global information environment, is a good basis forthe emergence of a separate institution for the protection of such objects, namelythe institution for the protection of copyright and related rights to objects expressedin digital form.It is established that the main principles of protection of copyright andrelated rights to objects expressed in digital form, which are implemented ininformation and legal ways are: the principle of cross-border and transparency ofthe global information environment; the principle of responsibility of participantsof information exchange for illegal placement of materials protected by copyrightin the information space; the principle of limited liability of the communicationoperator for the storage and transmission of information protected by copyright,without the permission of its copyright holders; the principle of the possibility ofrestricting access to information to protect the legitimate interests of authors andright holders.The current state of copyright and related rights protection at the nationaland international levels has been studied. International experience shows the needto use fundamentally new approaches to legal regulation in this area. At the sametime, some countries, such as Germany, the United States, and France, havedeveloped the necessary legal instruments that should be implemented intoUkrainian national law, such as legislative regulation of service providers, filesharing services, and others.

У дисертації розв'язано завдання обґрунтування існування адміністративно-правових відносин у діяльності арбітражного керуючого, зокрема, відносин щодо контролю за ним з боку органів виконавчої влади, суспільних інституцій. Держава і суспільство заінтересовані в тому, щоб не допускати різного роду зловживань у даній сфері, аби процедура банкрутства не перетворювалася на інструмент незаконного збагачення, ухилення від виконання цивільно-правових, господарських та податкових зобов'язань, зобов'язань з оплати праці та реалізації різного роду рейдерських схем. Дієвим запобіжником проти таких явищ може стати відпрацьована система державного контролю за діяльністю ключового діючого суб'єкта в системи правовідносин у сфері банкрутства – арбітражного керуючого. Особливої важливості правовий інститут державного контролю за діяльністю арбітражного керуючого набуває в умовах довготривалої економічної кризи, коли загострюється суспільна потреба в «перезавантаженні» економічної системи – ефективному очищенні економічних відносин від тягаря безнадійних майнових зобов'язань. Відмежування галузевої приналежності окремих правовідносин, що реалізуються в межах комплексу різногалузевих правовідносин, завжди є непростим завданням, оскільки всі правовідносини спрямовані на оптимальний ступінь впорядкованості й відповідності тим суспільним завданням, які вирішують відповідні суспільні відносини. Водночас, такі завдання мають споріднений і подібний характер, проте реалізуються за властивими тільки їм механізмами. Звичайно, ці завдання реалізуються як шляхом диспозитивного, так і шляхом імперативного правового регулювання. Частина повноважень і завдань арбітражного керуючого пов'язана з пошуком економічного і юридичного консенсусу, а частина – із безпосередньо контрольними примусовими і сервісними повноваженнями, що здійснюються від імені держави. Вивчення, систематизація й розроблення детальних процедур державного контролю у сфері діяльності арбітражних керуючих, а також ефективне врегулювання засобів юридичного впливу на цю діяльність є важливим завданням, що вимагає всебічного наукового дослідження та вирішення. Так, у дисертації визначено стан дослідження проблематики організації контролю за діяльністю арбітражного керуючого. Наведено різні підходи, що існують у правовій науці з цього приводу, зокрема, представників науки адміністративного права.^UThe dissertation deals with the actual issues of administrative and legal regulation of the control over the activities of arbitration managers.The thesis is a complete scientific work done in Ukraine at a new theoretical level and is a study of administrative and legal regulation of the control over the activities of arbitration managers. The dissertation solves the problem of justification of the existence of administrative and legal relations in the activities of the arbitration manager, in particular, relations with regard to the control of it by the executive authorities, public institutions. The state and society are interested in preventing all kinds of abuse in this area, so that the bankruptcy procedure does not become an instrument of illegal enrichment, evasion of execution of civil, economic and tax liabilities, obligations for payment of wages and implementation of various kind of raider schemes. An effective safeguard against such phenomena may be the exhausted system of state control over the activities of the key operating entity in the system of legal relations in the field of bankruptcy – the arbitration manager. Particularly important, the legal institute of state control over the activities of the arbitration manager acquires in the conditions of a long-term economic crisis, when the social need for a «reset» of the economic system – an effective cleansing of economic relations from the burden of hopeless property obligations – is exacerbated. The delineation of the sectoral affiliation of individual legal relationships, which are implemented within the complex of multi-sectoral legal relationships, is always a daunting task, since all legal relationships are directed at the optimal degree of orderliness and compliance with those social tasks that solve the corresponding social relations. At the same time, such tasks are related and similar, but they are realized by the mechanisms that are unique to it. Of course, these tasks are implemented both through dispositive and through imperative legal regulation, part of the powers and tasks of the arbitration manager is connected with the search for economic and legal consensus, and part with the direct control of compulsory and service powers exercised on behalf of the state.The study, systematization and elaboration of detailed state control procedures in the field of arbitration managers' activities, as well as the effective regulation of legal remedies for this activity, are an important task that requires comprehensive scientific research and decision-making.

Дисертацію присвячено вивченню адміністративно-правових засад оцінювання роботи судів України в умовах реформування судової системи держави та обґрунтуванню пропозицій щодо їх подальшого вдосконалення.У роботі дістали подальшого розвитку особливості діяльності судів України на сучасному етапі судової реформи як об’єкта оцінювання. З’ясовано, що суспільні настрої обумовили трансформацію судової системи держави, яка триває й до цього часу. Незважаючи на успіхи судової реформи, серед яких: перехід на триланкову систему судоустрою, підвищення вимог до професійності суддівського корпусу, запровадження нових антикорупційних запобіжників у роботі суду тощо, її реалізація також супроводжується низкою недоліків. Наголошується, що в неоднозначних умовах судової реформи суди, як і раніше, здійснюють декілька функцій одночасно, проте пріоритетною залишається відправлення правосуддя в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Зроблено висновок, що об’єкт оцінювання роботи судів – це стан реалізації функцій покладених на них Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та іншими актами національного законодавства. Водночас об’єкт оцінювання роботи судів в Україні є вужчим, ніж оцінювання судової влади держави.Сформульоване авторське розуміння мети оцінювання роботи суду як забезпечення додержання принципів верховенства права, законності в діяльності суду, функціонування незалежного, справедливого й такого, що відповідає очікуванням суспільства, загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини та вимогам антикорупційного законодавства суду за умови раціонального використання наявних ресурсів. З огляду на мету завданнями оцінювання роботи суду запропоновано вважати: одержання інформації про поточну роботу суду, визначення відповідності роботи суду загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини; оптимізацію використання судом наявних ресурсів; протидію корупційним проявам у роботі суду; встановлення пріоритетних напрямків удосконалення роботи суду, сприяння залученню громадськості до вдосконалення роботи суду, вдосконалення правових засад виконання судами своїх функцій.Запропоновано принципи оцінювання роботи судів України розуміти як основоположні засади, що визначають мету, завдання, процедуру оцінювання роботи суду та відіграють важливу роль у забезпеченні дієвості та ефективності оцінювання роботи суду загалом. З’ясовано, що оцінювання роботи судів України здійснюється з додержанням інаявних принципів судової влади (інституціональних, функціональних, організаційниї), що обумовлено необхідністю забезпечення незалежних судів, які відправляють справедливе судочинство за будь-яких умов, і напідстав принципів, характерних саме для оцінювання як виду діяльності з урахуванням специфіки функціонування судів (об’єктивності; системності; відкритості, прозорості та доступності оцінювання, зокрема, інформації про процедуру оцінювання, одержані результати, їх подальше використання, достовірності, однозначності, точності, періодичності, дієвоcті оцінювання).Визначено, що оцінювання роботи судів України неможливе без критеріїв оцінювання як формально визначених ознак, які дозволяють установити відповідність роботи суду загальній меті його створення. Установлено, що на сьогодні загальновизнаного переліку критеріїв та показників оцінювання роботи суду у світі, на регіональному рівні, на рівні окремих держав не існує, що обумовлює різні класифікації критеріїв оцінювання як судової системи держави загалом, так і роботи окремих судів. Зважаючи на найбільш поширені доктринальні підходи, положення чинного національного законодавства, міжнародних та європейських стандартів, зроблено висновок про доцільність оцінювання роботи судів України за такими критеріями: а) якістю судового рішення; б) доступністю суду; в) своєчасністю розгляду справи; г) професійною компетентністю, етичною поведінкою та доброчесністю суддів і працівників апарату суду; ґ) довірою громадян до суду.Запропоновано адміністративно-правове регулювання оцінювання роботи суду розуміти як цілеспрямований вплив органів державного управління та суддівського самоврядування на правовідносини, що виникають, змінюються й припиняються з метою встановлення відповідності роботи суду загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини, очікуванням суспільства, антикорупційним вимогам, а також реалізації принципів верховенства права, законності, незалежності, справедливості під час відправлення правосуддя, здійснюваних за допомогою сукупності адміністративно-правових норм і в межах національного законодавства. У роботі виокремлено джерела адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи судів в Україні за їх юридичною силою.Ключові слова: судова реформа, суд, оцінювання роботи суду, принципи оцінювання, критерії оцінювання, адміністративно-правові форми оцінювання, громадський контроль.^UThe dissertation deals with the study of the administrative and legal principles of evaluating the work of the courts of Ukraine in the context of the reform of the Ukrainian judicial system and the justification of proposals for their further improvement.The dissertation develops the peculiarities of the activity of the courts of Ukraine at the current stage of judicial reform as an object of evaluation. It was found that public sentiments determined the transformation of the judicial system of the state, which continues to this day. Despite the successes of the judicial reform, including the transition to a three-tier judicial system, increasing the requirements for the professionalism of the judicial corps, introducing new anti-corruption safeguards in the work of the court, etc., its implementation is also accompanied by some shortcomings. It is emphasized that in the ambiguous conditions of judicial reform, the courts, as before, perform several functions simultaneously. However, administering justice in the courts of the first, appeal, and cassation instances remains a priority. It was concluded that the object of evaluation of the work of courts is the state of implementation of the functions assigned to them by the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges” and other acts of national legislation. At the same time, the object of evaluating the work of courts in Ukraine is narrower than the evaluation of the state’s judicial power.The author’s understanding of the purpose of evaluating the court’s work is ensuring compliance with the principles of the rule of law, legality in the court’s activities, independent, proper functioning that meets the expectations of society, generally recognized values and standards for the protection of human rights and the requirements of the court’s anti-corruption legislation, subject to the rational use of available resources. Given the goal, it is proposed to consider the tasks of evaluating the work of the court: obtaining information about the current work of the court, determining the compliance of the work of the court with generally recognized values and standards for the protection of human rights; optimizing the use of available resources by court; countering corruption in court work; establishment of priority areas for improvement of court work, promotion of public involvement in the improvement of court work, improvement of the legal basis for the performance of functions by courts.It was determined that evaluation of the work of the courts of Ukraine is impossible without evaluation criteria as formally defined features that allow establishing the compliance of the work of the court with the general purpose of its creation. It has been established that today there is no universally recognized list of criteria and indicators for evaluating court work in the world, at the regional level, at the level of individual states, which leads to different classifications of evaluation criteria for both the judicial system of the state in general and the work of individual courts. Taking into account the most common doctrinal approaches, the provisions of current national legislation, international and European standards, a conclusion was made about the expediency of evaluating the work of the courts of Ukraine according to the following criteria: a) the quality of the court decision; b) availability of the court; c) timeliness of case consideration; d) professional competence, ethical behavior and integrity of judges and court staff; e) citizens’ trust in the court.It is proposed that the administrative legal regulation of the evaluation of the courts should be understood as the purposeful influence of state administration bodies and judicial self-government on legal relations that arise, change and terminate to establish the compliance of the activity of courts with generally recognized values and standards for the protection of human rights, society’s expectations, anti-corruption requirements, as well as implementing the principles of the rule of law, legality, independence, justice in the administration of justice, carried out with the help of a set of administrative and legal rules and within the limits of national legislation. The work singles out the sources of administrative and legal regulation by evaluating the work of courts in Ukraine according to their legal force.Keywords: judicial reform, court, evaluating the work of the courts, evaluating principles, evaluating criteria, administrative and legal forms of evaluating, public control.

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають в процесі реалізації заходів, спрямованих на протидію організованій злочинності. Метою дослідження є визначення сутності, змісту та розкриття особливості адміністративно-правових засад протидії організованій злочинності в Україні. Методологічна база дисертації ґрунтується на загальнонаукових та спеціальних методах наукового дослідження: логіко-семантичний, аналітичний, порівняльно-правовий, документального аналізу, класифікації, систематизації, моделювання та прогнозування. Теоретичні і практичні результати, новизна: запропоновано авторське визначення поняття адміністративно-правової протидії організованій злочинності; здійснено класифікацію організаційних заходів протидії організованій злочинності; удосконалено класифікацію суб'єктів протидії організованій злочинності. Ступінь упровадження: у науково-дослідній сфері – для подальшого розгляду теоретико-прикладних проблем, пов'язаних із забезпеченням протидії організованій злочинності в Україні; у правотворчості – як основа для розробки нових та вдосконалення чинних нормативно-правових актів, положення яких створюють організаційні та правові засади протидії організованій злочинності в Україні; у правозастосовній діяльності – з метою вдосконалення окремих форм та методів протидії організованій злочинності в Україні. Сфера використання: в освітньому процесі – під час підготовки підручників та науково-методичних матеріалів із дисциплін «Адміністративне право і процес», «Адміністративна відповідальність», «Кваліфікація адміністративних правопорушень», «Судові та правоохоронні органи України»; вони вже використовуються в ході проведення занять із зазначених дисциплін у Сумському державному університеті.^UThe object of research is the legal relations that arise in the process of implementing measures aimed at combating organized crime. The purpose of the study is to determine the essence, content and disclosure of the features of the administrative and legal framework for combating organized crime in Ukraine. The methodological basis of the dissertation is based on general scientific and special methods of scientific research: logical-semantic, analytical, comparative-legal, documentary analysis, classification, systematization, modeling and forecasting. Theoretical and practical results, novelty: the author's definition of the concept of administrative and legal counteraction to organized crime is offered; the classification of organizational measures to combat organized crime was carried out; improved classification of subjects of combating organized crime. Degree of implementation: in the research sphere - for further consideration of theoretical and applied problems related to ensuring the fight against organized crime in Ukraine; in law-making - as a basis for the development of new and improvement of existing regulations, the provisions of which create the organizational and legal framework for combating organized crime in Ukraine; in law enforcement activities - in order to improve certain forms and methods of combating organized crime in Ukraine. Scope of use: in the educational process - during the preparation of textbooks and scientific and methodological materials in the disciplines "Administrative Law and Procedure", "Administrative Responsibility", "Qualification of Administrative Offenses", "Judicial and Law Enforcement Bodies of Ukraine"; they are already used in the course of classes in these disciplines at Sumy State University.

Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правового регулювання діяльності регіональних сервісних центрів МВС України (далі – РСЦ МВС) у сфері надання публічно-сервісних послуг.Визначено поняття діяльності РСЦ МВС у сфері надання публічно-сервісних послуг як урегульованого нормами адміністративного права механізму здійснення публічно-сервісної функції цих органів, спрямованого на створення умов для реалізації прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, шляхом надання в установленому законом порядку на платній та безоплатній основі публічно-сервісних послуг. Проаналізовано нормативно-правові акти, що становлять правову основу діяльності РСЦ МВС у сфері надання публічно-сервісних послуг.Охарактеризовано структуру адміністративно-правового статусу РСЦ МВС, яка представлена у вигляді трикомпонентної моделі. З’ясовано призначення цільового компоненту адміністративно-правового статусу РСЦ МВС, який дозволяє виявити ступінь та вектори управлінського впливу цих органів на адміністративні правовідносини у сфері надання публічно-сервісних послуг. Визначено пріоритетні напрями взаємодії РСЦ МВС з іншими суб’єктами надання публічно-сервісних послуг: а) взаємодія у сфері здійснення реєстраційно-дозвільних процедур; б) взаємодія у сфері організації діяльності з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; в) взаємодія у сфері провадження діяльності щодо оптової та роздрібної торгівлі автотранспортними засобами; г) освітньо-професійна взаємодія з закладами вищої освіти МВС. На основі аналізу Директив 1999/37/ЄС, 2006/126/ЄС та 2009/40/ЄС визначено напрями вдосконалення правового забезпечення діяльності РСЦ МВС у сфері надання публічно-сервісних послуг, до числа яких відноситься встановлення в нормах національного законодавства вимог до: зразку та категорій посвідчення водія; мінімального віку керування транспортними засобами; кваліфікації екзаменаторів, залучених до приймання іспитів на право керування транспортними засобами, встановлення спрощеної процедури реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів.Розроблено проєкт Типового положення про регіональний сервісний центр МВС. Запропоновано внесення відповідних змін і доповнень до інших нормативно-правових актів, що становлять правову основу діяльності РСЦ МВС.^UThe dissertation is devoted to the study of theoretical and practical problems of administrative and legal regulation of the activity of regional service centers MIA of Ukraine in the field of public service provision.The concept of the activity of the RSC of the MIA in the field of public service provision is defined as a mechanism for the implementation of the public service function of these bodies regulated by the norms of administrative law, aimed at creating conditions for the realization of the rights and legitimate interests of individuals and legal entities, by providing paid and free of charge public service services. The regulatory legal acts that form the legal basis of the activity of the RSC of the MIA in the field of public service provision have been analyzed.The structure of the administrative and legal status of the RSC of the MIA is characterized, which is presented in the form of a three-component model. The purpose of the target component of the administrative-legal status of the RSC of the MIA has been clarified, which allows to identify the degree and vectors of managerial influence of these bodies on administrative legal relations in the field of public service provision. The priority areas of interaction of the RSC of the MIA with other entities providing public services have been determined: a) interaction in the field of registration and licensing procedures; b) interaction in the field of organizing activities for the transportation of passengers and cargo by road transport; c) interaction in the field of wholesale and retail trade in motor vehicles; d) educational and professional interaction with institutions of higher education of the MIA.Based on the analysis of Directives 1999/37/EU, 2006/126/EU and 2009/40/EU, directions for improving the legal support for the activities of the RSC of the MIA in the field of providing public services have been determined, including the need to establish in the norms of national legislation requirements for : model and categories of driver's license; the minimum age for driving vehicles; qualifications of examiners involved in taking examinations for the right to drive vehicles, establishing a simplified procedure for registration (re-registration) of vehicles, etc.A project of the Model Regulations on the regional service center of the MIA has been developed. It is proposed to make appropriate changes and additions to other normative legal acts that constitute the legal basis for the activities of the RSC of the MIA.