Вперше комплексно досліджено фундаментальну віршовану хроніку С.Твардовського "Wojna Domowa" як історичне джерело та пам'ятку історіографії. Наведено максимально повний нарис біографії письменника, проаналізовано вплив суспільно-культурних трансформацій на його творчу діяльність. Розкрито внесок С.Твардовського у формування історіографії Національно-визвольної війни українського народу 1648 - 1658 рр. Висвітлено позитивні здобутки окремих авторів XVIII - XXI ст., які вивчали "твардовіану", виявлено помилкові та застарілі твердження, проаналізовано дискусійні моменти, розкрито малодосліджені аспекти творчості С.Твардовського. Розглянуто основні положення історичної концепції ученого, висвітлено його суспільно-політичні погляди, наведено характеристику та методику опрацювання історичних джерел польським хроністом. Досліджено невідомі раніше події з історії України козацьої доби, зокрема, часів Національно-визвольної війни українського народу 1648 - 1658 рр. та початкового етапу Руїни. Простежено вплив творів С.Твардовського, зокрема "Wojna Domowa", на розвиток української історіографії XVII - XVIII ст.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена темі дослідження впливу національнихчинників на європейський інтеграційний процес країн Вишеградської групи.Комплексно досліджено вплив групи національних політичних чинниківєвроінтеграції на інтеграційні процеси Польщі, Угорщини, Чехії таСловаччини.Європейська інтеграція є одним з визначальних процесів дляміжнародних відносин другої половини XX ст. Змістовно євроінтеграціяозначується як регіоналізація на тлі загальносвітових процесів глобалізації. Вєвропейському інтеграційному процесі виділяються два вектори руху –розширення та поглиблення. Перша тенденція виразно спрямована із заходуна схід. Основними мотивами цього руху є насамперед економічні та політичнімотиви. У ньому зацікавлені обидві сторони – країни, які вже є членами ЄС, ікраїни, які мають намір стати членами Спільноти. Метою перших єзбільшення своєї політичної значущості, розширення ринку збуту тазбільшення інвестицій, підвищення безпеки та стабільності, зміцненнядемократії та прав людини. Для країн, що приєднуються, ЄС є своєріднимцивілізаційним еталоном власного розвитку. Друга тенденція – поглибленняєвроінтеграції – є процесом, який у нинішній час щораз більше актуалізується.Метою роботи є науково-теоретичне обґрунтування впливунаціональних чинників на європейські інтеграційні процеси на прикладі країнВишеградської групи. При цьому особлива увага зосереджується напроблемах поєднання національних інтересів, національного суверенітету інаціональної ідентичності з інтеграцією в Європейському Союзі та іншихрегіональних проєктах.Наукова новизна отриманих результатів визначена метою та завданнямидослідження, засобами їхнього розв’язання і полягає в наступному:вперше:– досліджено комплексний вплив національних чинників наміжнародний інтеграційний політичний процес.– обґрунтовано доцентрову роль внутрішнього суверенітету державВишеградської групи в інтеграційному процесі;– визначено роль національних чинників у формуванні міждержавноїполітики країн Вишеградської групи;удосконалено:– теоретичне обґрунтування категоріального апарату дослідження;зокрема, окреслено роль і місце національних факторів у підходах до вивченняінтеграційного процесу ЄС;– систематизовано базис формування основних напрямів міжнародноїполітики країн Вишеградської групи на регіональному та субрегіональномурівнях;набули подальшого розвитку:– теоретичні моделі європейського інтеграційного процесу, щовраховують досліджений вплив національних факторів на нього;– розуміння національних базисів євроінтеграційної політики;– доповнилась наукова аргументація щодо мінливості національнихчинників в інтеграційному процесі.^UThe dissertation is devoted to the research of the national factors’ impact onthe European integration process of the Visegrad Group countries. The impact ofnational political factors on European integration processes of Poland, Hungary,Czech Republic and Slovakia is comprehensively investigated.In the second half of the 20th century, the European integration has becomeone of defining processes for international relations. Meaningfully, Europeanintegration is defined as regionalization on the background of worldwideglobalization processes. There’s two main vectors distinguished in the Europeanintegration process - expansion and deepening. The first trend is clearly directedfrom West to East. This movement’s main motives are primarily economical andpolitical. Both countries that are already members of the EU and countries that intendto become members of the Community are interested in it. The goal of the former isto increase its political influence, expand the sales market and investments,strengthen its security, stability, democracy and human rights. For the joiningcountries, the EU serves as civilizational standard for their development. The secondtrend - the deepening of European integration - is a process that’s becoming moreand more relevant nowadays.The Visegrad Group countries are characterized as those where EUenlargement has been completed, but the processes of deepening the integration aretopical and complex. This is primarily due to the fact that those are the post-socialistcountries, each of them has gone through its own complex path of national stateformation. While the economic interests of the Visegrad Group countries are8completely coincide with general European aspirations, political factors are barelyan incentive for unification with Western Europe.European integration has its own laws that cannot be bypassed, and it isimpossible to join the European Union without fulfilling formalized requirements.However, the mechanism of European integration deepening inevitably facescontradictions that constantly inhibit further development of the project in itsmodern format. First, it’s balancing between national interests and supranationalproblems, that constantly accompanies all EU processes. Majority of the importantpan-European issues are resolved consensually by all members, which, along withthe active expansion of the European Union, creates obstacles for further deepintegration. Secondly, the constant expansion of the project creates conditions forinformal political unions among EU members, the basis of which is lobbying ofcommon national interests in the EU.The scientific novelty of the obtained results is determined by the purpose andtasks of the research, the means of their solution and consists in the following:for the first time:– researched the complex influence of national factors on political process ofthe international integration;– researched the central role of the Visegrad Group countries’ internalsovereignty in the integration process;– researched the role of national factors in the formation of the VisegradGroup countries’ international policy;11improved:– outlined the theoretical justification of the categorical research apparatus; inparticular, the national factors’ role and place in EU integration process studyapproaches;– researched the basis for the formation of Visegrad Group’s internationalpolicy main directions on regional and subregional levels;acquired further development:– theoretical models of the European integration process, taking into accountthe researched influence of national factors;– understanding of national bases of European integration policy;– supplemented the scientific argumentation regarding the variability ofnational factors in the integration process.

Дисертаційне дослідження присвячене Байройтському фестивалю (Bayreuther Festspiele), заснованому 1876 року композитором Ріхардом Вагнером (Richard Wagner, 1813–1883) з метою виконання власного доробку, а саме тетралогії «Перстень нібелунга», виконання якої за задумом композитора вимагало особливих сценічних умов, втілених у театральному приміщенні Фестшпільхауз (Festspielhaus). Його ідеї щодо реформування мистецтва мали в основі практичний досвід роботи у різних театрах, викликали необхідність віднайти нові засоби сценічного втілення музичної драми, яку композитор розробляв більшу частину свого життя та теоретично обґрунтував у ряді робіт.Протягом свого існування фестиваль проходив через різні періоди, обумовлені загальними соціально-історичними змінами та постаттю керівника, який визначав стильові засади функціонування мистецького процесу та втілюваного репертуару. Розпочата Р. Вагнером фестивальна діяльність, за керівництва якого було проведено два фестивалі, продовжилась його нащадками та отримала нові виміри, викликані розширенням переліку виконуваних творів з доробку митця, зміни принципів їх інтерпретації та театрально-сценічних засобів.Досліджено історичні передумови організації фестивалю, які спонукали Р. Вагнера спершу до теоретичного обґрунтування необхідності реорганізації мистецтва, що, на його думку, опинилось у вкрай жалюгідному становищі та перетворилось на розвагу, а потім до дій задля практичної реалізації свого задуму, від моменту проголошення якого до фактичного втілення минула чверть століття. Теоретичні роботи композитора ґрунтувалися на досвіді, який він здобув з молодих років, працюючи у різних провінційних театрах німецьких держав. Розуміючи причини низького мистецького рівня більшості колективів, які були викликані низкою факторів, Р. Вагнер задумав здійснити реформу, метою якої було створення принципово нового театру, орієнтиром до якого композитор обрав античну драму. Час роботи Р. Вагнера як капельмейстера у Дрезденській королівській опері став джерелом управлінського досвіду великою театральною установою та сприяв більш чіткому розумінню способів втілення реформи, основи якої оприлюднив у публіцистиці кількома роками пізніше, що стало дороговказом до створення фестивалю.Розглянуто практичні дії, які сприятимуть оновленню традиційної опери і її перетворенню на симфонізовану музичну драму, простежено шлях від моменту публікації їх теоретичного обґрунтування до етапів послідовного втілення інноваційної програми. Композитор приступив до реалізації свого творчого задуму, почавши з написання літературної основи масштабного твору, який в результаті став тетралогією «Перстень нібелунга». Однак перспективи її постановки та виконання з’явились у Р. Вагнера лише після зустрічі з королем Баварії Людвигом ІІ, палким шанувальником вагнерівських творів, який виявив готовність підтримати і фінансувати його проект. Разом вони обговорювали ідею будівництва фестивального театру в столиці Баварії Мюнхені. Втім, придворне середовище та інтриги змусили композитора полишити Мюнхен та зруйнували надію на побудову там театру, призначеного для виконання Тетралогії. Фактично це було вигнанням і вимушеним кроком з боку короля, який все ж не позбавив Вагнера своєї прихильності.Реалізація фестивальної ідеї відбулася у більш скромному затишному місті Байройт, яке більше за Мюнхен відповідало вимогам митця. Тривалий будівельний процес, який відбувався в умовах крайнього фінансового дефіциту та не раз опинявся на межі зриву, був вдало завершений 1876 року, коли Фестшпільхауз відкрив свої двері для відвідувачів, які прибули у Байройт з різних країн. Весь цикл був повтореним під час першого фестивалю тричі. Фестиваль одержав широкий розголос у міжнародній пресі і став подією непересічного художнього значення. Однак фінансовий дефіцит після його проведення не дав можливості продовжувати діяльність протягом наступних п’яти років, які були використані для написання та постановки 1882 року «Парсіфаля». Наголошується на тому, що цей останній в доробку митця твір, названий "святковою сценічною містерією" створювався з урахуванням особливих акустичних і сценічних умов фестивального театру і був призначений автором виключно для виконання у Фестшпільхаузі.^UThe dissertation study is devoted to the Bayreuth Festival (Bayreuther Festspiele), founded in 1876 by the composer Richard Wagner (Richard Wagner, 1813–1883) in order to perform his own work, namely the tetralogy "The Ring of the Nibelung" according to the composer's plan, it has required special stage conditions being embodied in the Festspielhaus. His ideas about reforming art were based on practical experience of his work in various theaters. They were born out of necessity to find the new means of stage embodiment of musica drama, developed by composer most of his life and been theoretically substantiated in a number of works.The festival went through different periods, determined by general socio-historical changes and the figure of the leader, who determined the stylistic principles of the functioning of the artistic process and repertoire. The festival activity started by R. Wagner leadership on two festivals having been continued by his descendants and acquired new dimensions such as the list of performed works from the artist's attainment, changes in the principles of their interpretation and theatrical and stage means.The historical prerequisites have been studied in terms of the organization of the festival, prompted R. Wagner to theoretically justify and the need to reorganize art, that been in extremely miserable situation and turned into entertainment, then to actions for the practical implementation of his plan. A quarter of a century had passed from its announcement to the actual implementation. The theoretical works of the composer were based on the experience he gained from his youth, working in various provincial theaters of the German states. Understanding the reasons for the low artistic level of most theatrical groups caused by a number of factors, R. Wagner decided to carry out a reform, the purpose was to create a fundamentally new theater, chosen ancient drama as a reference point by composer. R. Wagner's time as Kapellmeister at the Dresden Royal Opera became a source of experience in managing a large theater institution and contributed to a clearer understanding of the ways to implement the reform, the basics were published in journalism a few years later and became a signpost for the creation of the festival.Practical actions were considered from point of view to reform the opera and its transformation into a symphonized musical drama, the path from the publication of the theoretical justification to the stages of the successive implementation the innovative program. Composer began to implement his creative idea, starting with writing the literary basis of a large-scale work, which eventually became the tetralogy "The Ring of the Nibelung". The prospects of its production and performance appeared to R. Wagner only after meeting with King Ludwig II of Bavaria, who was an ardent admirer of Wagner's works, expressed his willingness to support and finance his project. Together they discussed the idea of building a festival theater in Munich, the capital of Bavaria. The courtiers and intrigues forced the composer to leave Munich and destroyed his hope of building certain theater intended for the performance of the Tetralogy. While in exile, he was forced to part with the ideas of building a theater, although the king never deprived Wagner of his favor, but the idea encountered difficulties.The realization of the festival took place in the more modest city of Bayreuth, that was more well-acceptable for artist`s requirements than Munich. The long construction process took place in conditions of extreme financial deficit and more than once found itself on the verge of collapse. It was successfully completed in 1876, when the Festspielhaus opened its doors to visitors who arrived in Bayreuth from various countries. The whole cycle was repeated three times during the first festival. The festival received wide publicity in the international press and became an event of unparalleled artistic importance. The financial shortfall after first festival caused it`s couldn't held for the next five years. The years were used to write and stage “Parsifal” in 1882. The last work of the artist was called "holiday stage mystery", was created taking into account the special acoustic and stage conditions of the Festspielhaus and was intended by the author exclusively for performance here.

Проведено політологічний аналіз діяльності єврейських політичих партій і рухів на Півдні України у 1920-х рр. Охарактеризовано ідеологічну та соціальну базу, розкрито специфіку організаційної побудови та практичної діяльності єврейських партій (Єврейської комуністичної партії, Сіоністсько-соціалістичної партії, Сіоністсько-трудової партії, Єврейської соціал-демократичної партії Поалей Ціон), молодіжних і громадських об'єднань (Євкомол, Гехалуц, Гашомер Гацоір, Югенд Фарбанд). Розроблено періодизацію єврейського політичного руху та типологізацію єврейських партій та об'єднань. Проаналізовано концептуальні моделі та механізми реалізації державної політики щодо єврейських політичних об'єднань. Розглянуто радянсько-більшовицьку модель взаємодії з єврейськими партіями та рухами. З'ясовано причини зникнення єврейського політичного руху з політичної арени України в кінці 1920-х рр., розкрито роль репресивної політики радянської влади у даному процесі. Наведено характеристику "домінантної" та "діалогової" моделей державної етнонаціональної політики та пов'язаних з ними парадигм політичної активності національних меншин - парадигм "вимог і тиску", "участі та внеску". Обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення державної етнонаціональної політики в Україні у сучасний період.

  Скачати повний текст

Систематизовано методологічні підходи до вивчення процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України. З'ясовано її геополітичне й історичне підгрунтя. Розкрито політичні та правові засади європейського та євроатлантичного вибору України. З'ясовано суть проблем співробітництва України з Європейським Союзом, зокрема, характер процесу адаптації українського законодавства до права ЄС. Виявлено та систематизовано основні підходи до проблеми співпраці з Організацією Північноатлантичного Договору. Проаналізовано систему роботи центральних органів законодавчої, виконавчої та судової влади України у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції. Узагальнено досвід української системи освіти як особливого провідника політики європейської та євроатлантичної інтеграції. Досліджено місце та роль українських регіонів, регіональних органів виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування в реалізації європейського покликання держави. Проаналізовано програмні засади та діяльність українських політичних партій щодо державного курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Визначено вплив недержавних громадських організацій на стан європейської та євроатлантичної інтеграції України.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження європейської інтеграції країн Балтії у 1991 - 2004 рр. Вивчено економічні, соціальні та політичні передумови вступу Латвії, Литви й Естонії до Європейського Союзу (ЄС). Розглянуто діяльність цих республік в організаціях регіонального та міжнародного співробітництва (Балтійській Асамблеї, Раді держав Балтійського моря, Північній Раді, Організації з Безпеки та Співробітництва у Європі, Раді Європи), яка стала важливою передумовою євроінтеграції. Виявлено, що під час прийому країн Балтії до ЄС керівництво цієї організації керувалося політичними мотивами. Ці мотиви відігравали важливу роль для держав Балтії, але разом з тим, для них важливою була економічна зацікавленість у Євросоюзі. Висвітлено процес адаптації законодавчої бази держав Балтії до правового доробку ЄС та розроблено періодизацію історії європейської інтеграції трьох прибалтійських республік. Доведено, що виконання всіх критеріїв членства у ЄС виявилося складним завданням. Проаналізовано основні результати набуття повноправного членства країнами Балтії у ЄС та ставлення до нього мешканців. Європейська інтеграція для зазначених країн стала важливим стимулом для розвитку, позитивно вплинула на розвиток інфраструктури. Ставлення мешканців до цього процесу було переважно схвальним. Розширення ЄС за рахунок прийому Латвії, Литви й Естонії мало безпосередній вплив на Росію, на Калінінградську область. Досвід, набутий Латвією, Литвою й Естонією, може бути корисним для України, яка має за мету повноправне членство у ЄС.

  Скачати повний текст

Встановлено можливості та межі застосування цивілізаційної теорії щодо процесів політичної інтеграції у Європі. Вперше досліджено роль і місце цивілізаційних факторів у європейських інтеграційних процесах, починаючи з 1990-х рр., встановлено вплив парадигм "європейської ідентичності" та "європейських цінностей" на політику країн-членів Євросоюзу з урахуванням унікальності даних феноменів. На підставі сучасного цивілізаційного підходу проаналізовано соціально-політичні та воєнно-політичні процеси. Аргументовано існування практичного співвідношення цивілізаційної ідентичності з діяльністю міжнародних регіональних організацій (НАТО та ЄС), що виявляється у зовнішньополітичних відносинах країн Європи у межах даних міжнародних організацій, а також з країнами, які не входять до складу НАТО та ЄС (США, Туреччиною, Росією та Україною).

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена комплексному висвітленню західних, зокрема європейських, впливів та похідних від цього процесів стильових конотацій у китайській фортепіанній музиці кінця XX – початку XXI ст. Творчість провідних композиторів Китаю розглядається у контексті естетичного ландшафту стильових змін, що відбувалися у Західній культурі та імпліцитно входили до азійської музичної культури через. У роботі розглянуто історію входження західної музичної культури до Китаю та проаналізовано соціальні та політичні аспекти. Розглянуто фортепіанні композиції китайських композиторів, що дозволило вивчити особливості творчого підходу китайських композиторів до роботи з національним та міжнаціональним музичним матеріалом. Дослідження стилістичних напрямків у фортепіанній музиці трактовано з позицією потенційної популяризації китайської музичної культури як вагомої складової шляхів популяризації музичного спадку китайських композиторів і сприяє розвитку інтересу до цього виду мистецтва. Розглянуто генезу музичного комунікативного простору між сходом і заходом, яке стало підґрунтям для конотації музичних стилів, що виявилося результатом взаємодії декількох важливих чинників.Висвітлено, основні механізми взаємодії східної та західної культур, а саме впровадження основ вищої музичної освіти, орієнтованої на провідні європейські консерваторії, отримання освіти у європейських закладах освіти.Висвітлено, що перша половина XX століття в музичній культурі Китаю являє собою період балансування на межі «свого» та «чужого». У контексті розгляду романтизму в музиці були проаналізовані два підходи до сприйняття та відбиття реальності – конкретно-достовірний та аксіологічний, ціннісно-утворюючий. Отримані результати свідчать про те, що аксіологічний підхід був переважаючим у романтичному мистецтві. Охарактеризовано основні стилістичні напрямки та композиційні техніки у фортепіанній музиці другої половини ХХ-початку XXI ст., серед яких авангард, сонорність, серійність, серіальність, алеаторику та постмодерністські тенденції. Визначено особливе місце постмодернізм як потужної складової у творчості китайських композиторів, де він слугує як спосіб відкриття нових інтерпретаційних можливостей та експериментів. Філософська складова постмодернізму проявляється у творчості Чжао Сяошена через використання авторського методу тайцзи, що базується на давньокитайській філософсько-естетичній системі. Проаналізовано фортепіанні твори китайських композиторів з позиції конотації стилів у контексті розвитку китайської фортепіанної музики та поєднання у ній різних музичних традицій. Розглянуто сонатну творчість Чу Ванхуа, Джан Чао і Тан Дуна з позицій постмодернізму та проаналізовано еклектичні риси у руйнуванні традиційних жанрово-смислових цінностей європейського циклу та відмову від традиційних діалектичних підходів.^UIt discusses the main subject and scope of the work, which is dedicated to exploring the Western, particularly European, influences and stylistic connotations in Chinese piano music from the late 20th to early 21st centuries. The text seems well-structured and clearly conveys the central theme of the dissertation. The work examines the history of the entry of Western musical culture into China and analyzes its social and political aspects. It is emphasized that the piano music of Chinese composers is highly relevant as a subject of research for several objective reasons. This is due to the significant volume of musical works that have accumulated over the century-long history of piano music development in China, enabling a detailed analysis and the identification of common stylistic features. The piano compositions by Chinese composers were studied, which allowed for an exploration of the peculiarities of Chinese composers' creative approaches to working with both national and international musical material. The study of stylistic trends in piano music is approached from the perspective of the potential popularization of Chinese musical culture as an important component in promoting the musical heritage of Chinese composers, contributing to the development of interest in this art form. The genesis of the musical communicative space between the East and the West was examined, forming the foundation for the confluence of musical styles resulting from the interaction of several significant factors. Particular emphasis is given to the role of missionary activity as a key driver of the integration of Western culture into Chinese music. The primary mechanisms of interaction between Eastern and Western cultures are highlighted, particularly the introduction of fundamental principles of higher musical education, with a focus on leading European conservatories, and the enrollment of students in European educational institutions. The text goes on to characterize the main stylistic trends and compositional techniques in piano music from the latter half of the 20th century to the early 21st century. These include avant-garde, sonority, serialism, aleatoric composition, and postmodern trends. The activation of the Chinese avant-garde movement began in the 1980s, directly influenced by Western ideas acquired through the training of Chinese musicians abroad and educational initiatives within China. Neo-folkloric tendencies are observed in the works of composers such as Chen I and Zhou Long, who incorporate elements of archaic national music and folk motifs. Some composers, notably Chen Qigan, incorporate post-avant-garde elements into their work. Serial and serialist techniques can be found in the compositions of Chen I, Pan Zhimin, and Chen Mingzhi, reflecting the influence of avant-garde trends. Sonority is a notable feature in Luo Zhongzhong's work, while aleatoric composition is prevalent in the music of Gao Ping, Tang Dong, and Cao Guangping. An important characteristic of modern Chinese music is its incorporation of different styles and techniques within a single composition. Aleatory techniques, involving random or stochastic elements in music, are employed to a lesser extent and in a more limited fashion, typically in isolated segments of works that utilize avant-garde techniques. This adds an experimental and unexpected dimension to some parts of the compositions. Postmodernism also plays a significant role in the works of Chinese composers, serving as a means to explore new interpretive possibilities and experimentations. The philosophical dimension of postmodernism is exemplified in Zhao Xiaosheng's work through the incorporation of the author's tai chi method, based on ancient Chinese philosophical and aesthetic principles. These various stylistic trends and compositional techniques bear witness to the adaptability and development of Chinese piano music in response to global musical influences. The piano compositions of Chinese composers are examined from the perspective of their stylistic connotations within the context of the evolution of Chinese piano music, which encompasses a fusion of diverse musical traditions. Among the compositions analyzed, Wang Lisan's piano sonatina (1957) is considered a pivotal work that significantly shaped the direction of Chinese piano music. The incorporation of serial techniques in the piano compositions of Chinese composers like Chen Mingzhi, Yao Henglu, and Cao Guangping is defined as a result of merging the symbolic meaning of natural space with modern European compositional techniques. The sonatas composed by Chu Wanhua, Zhang Chao, and Tang Dong are examined through the lens of postmodernism and their eclectic features in challenging traditional genre-semantic values inherent in the European cycle. Additionally, their rejection of traditional dialectical approaches is analyzed.

Проаналізовано основний зміст і особливості ідей еволюції та революції в українській політичній думці кінця XIX - початку XX ст. Показано, що особливості трактування процесу суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці даного періоду полягають у розумінні еволюції як багаторівневого нелінійного процесу, поглибленому дослідженні її чинників і ефективності, у порівнянні з революцією для виокремлення оптимального шляху суспільного розвитку. Визначено q охарактеризовано три основні підходи до інтерпретації поняття "революція", а також встановлено та систематизовано основні ідейні компоненти концепцій суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу праць українських класиків установлено, що існувало дві основні політичні позиції мислителів зазначеного історичного проміжку часу, а саме: визнання безелітності нації як бази її перспективного розвитку; усвідомлення необхідності формування національної еліти як запоруки української державності. Розкрито особливості уявлення мислителів егалітариського напрямку щодо суспільно-політичної організації за умов безелітності нації за принципами безкласового суспільства. Основою такої організації має бути громада. На думку цих мислителів громада - це добровільне об'єднання людей, над якими немає інституту політичної влади. Рішення будь-якого характеру приймає сам народ, тобто громада поєднує всі гілки влади й організовує власне життя за принципами безпосередньої демократії, а отже не потребує виокремленої частини суспільства, що спеціалізується у галузі політичного управління - політичної еліти. Розкрито зміст принципів формування бажаних рис і ролі національної еліти у політичних поглядах українських мислителів елітистського напряму другої половини XIX ст.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження ідейно-політичних процесів в українських партіях у контексті альтернатив революційної доби 1917 - 1920 рр. З'ясовано причини й особливості міжпартійної та внутрішньопартійної боротьби щодо вибору шляхів суспільно-політичного розвитку України. Базуючись на архівних матеріалах, тогочасній пресі, історіографічних джерелах систематизовано весь наявний політичний спектр доби революції - від лівих до правих партій (не лише на загальнопартійному рівні, а й на рівні фракцій, течій, груп). Здійснено критичний аналіз політичних доктрин українських партій. Визначено їх соціальну базу, регіональну розгалуженість і чисельність. Висвітлено діяльність партій у державних і опозиційних структурах. З'ясовано особливості формування багатопартійності в Україні на різних етапах революції.

  Скачати повний текст

З урахуванням надбань сучасної та зарубіжної політичної науки, на підставі аналізу джерел структуровано механізм впливу ідейно-політичного процесу на політичну систему. Обгрунтовано рівні політичної ідеології у межах політичної системи, за якої функціонування політичної свідомості на кожному рівні розвитку людства залишається незмінним. Проведено порівняльний аналіз традиційних ідейно-політичних доктрин на рівні політичних цінностей. Виділено та проаналізовано синергетичну модель взаємодії ідейно-політичного процесу на політичну систему, що дозволяє пояснити незмінність впливу. Увагу приділено виявленню ідеологічної потреби людини, яка є наслідком природної рефлексії. Проаналізовано можливості розвитку ідейно-політичного процесу з урахуванням виявлених особливостей, характерних сучасності.

  Скачати повний текст

Досліджено європейську політичну думку в прикладному аспекті проблеми відродження української державності. Вивчено підстави постановки та розробки проблеми в європейській політичній думці. Визначено основні площини розгляду проблеми: геополітичну доцільність відродження української державності та ствердження національної окремішності українського народу як майбутнього суверена (зовнішні та внутрішні передумови для створення та існування української держави), які були засадними в опрацюваннях українського питання європейською політичною думкою. З'ясовано їх взаємозв'язок. Висвітлено іноземне бачення місця незалежної України на європейському континенті. Виявлено та використано компоненти, необхідні для комплексного дослідження європейської політичної думки - від теоретичних пошуків шляхів відродження української державності до фактичного визнання України на міжнародному рівні під час укладення Берестейського мирного договору.

  Скачати повний текст

Всебічно проаналізовано специфіку національного відродження в контексті суспільно-політичного життя України та місце в ньому української ідеї. Значну увагу приділено відображенню проблеми української державності в історичних дослідженнях, стану інтелектуально-духовної еліти України, наукових центрів українознавства. Охарактеризовано народницький, консервативний, національно-державницький напрями в історичній та суспільно-політичній думці України. Визначено оцінку ідеї державності у програмах і діяльності національно-демократичних об'єднань і політичних партій.

  Скачати повний текст

На тлі аналізу наслідків геополітичних змін кінця XVIII ст. на Сході Європи, ходу самоорганізації Новоєвропейської цивілізації досліджено політичні, соціально-економічні процеси, що мали місце на українських землях впродовж XIX ст. і які обумовили приєднаня українців до західноєвропейського націотворчого процесу. На основі вивчення інтелектуальної спадщини - оригінальних праць, споминів, щоденників, автобіографій, партійних програм, конституційних проектів, епістолярію - як добре відомих, так і менш знаних, а то й зовсім невідомих представників української політичної думки - виділено етапи розвитку політичного мислення інтелектуальних кіл українських земель як у складі Російської, так і Австро-Угорської імперій. Показано, що на зламах XIX-XX ст., в період найвищої політизації українського націонольно-визвольного руху, провідною ідеєю політичної думки стала ідея створення Української держави. В дисертації проаналізовано особливості взаємовпливу напрямів політичної думки (соціалізму, лібералізму, націоналізму) на ідейно-теоретичному рівні. За допомогою системного підходу з'ясовано структуру та зміст ідеї державності, витвореної представниками цих напрямків.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено ідею співвідношення форми держави та характеру національного розвитку України, обгрунтовану у працях вітчизняних політичних мислителів кінця XIX - початку XX ст. Розкрито зміст загальновідомих (М.Драгоманова, М.Грушевського, В.Липинського, В.Старосольського, М.Міхновського, Д.Донцова) та малодосліджених (Є.Чикаленка, С.Томашівського, В.Кучабського, М.Сціборського) концепцій щодо визначення форми існування держави, зроблено висновок про актуальність даної проблеми і необхідність її подальшого вивчення. Систематизовано підходи вітчизняних учених щодо визначення характеру національного розвитку Української держави. Проаналізовано три основні традиції у вітчизняній суспільно-політичній думці щодо розуміння спрямованості національного розвитку України: панславістсько-федералістську, консервативно-націократичну та націонал-самостійницьку. Вперше поєднано розгляд документальних джерел (програм політичних партій України початку XX ст. і свідчень засновників основних теорій державності) та дослідження концептуального осмислення ідеї співвідношення форми держави й характеру національного розвитку, представленого у науково-теоретичній спадщині національної суспільно-політичної думки даного періоду. Критично переосмислено теоретичні надбання з проблем української державності та практичну діяльність політично свідомих й активних громадян України у боротьбі за національну самостійність. Встановлено взаємозалежність між науково-теоретичним обгрунтуванням спрямування та характеру національного розвитку та визначенням оптимальної форми держави в Україні. Доведено, що витоки національно-державницької думки України кінця XIX - початку XX ст. базуються на інтелектуальній і громадсько-політичній спадщині М.Драгоманова, який одним з перших обгрунтував необхідність творення української політичної нації у контексті загальноєвропейських демократичних тенденцій. Досліджено вплив суспільно-політичних подій даного періоду на зміну державницьких теорій М.Драгоманова, І.Франка та М.Грушевського, зокрема, виявлено їх прихильне ставлення до федералістських ідей. Аргументовано, що державницькі концепції представників консервативно-націократичної та націонал-самостійницької традицій, зокрема, їх негативне ставлення до демократії, зазнали трансформації саме після поразки визвольних змагань 1917 - 1920 рр., обумовленої розчаруванням вітчизняних учених у здатності української інтелектуальної та політичної еліти утвердити національну державність.

  Скачати повний текст

Досліджено історію становлення та розвитку ідеї української політичної державності у вітчизняній політичній думці від витоків до початку ХХ ст. як цілісного феномена, в межах якого відбувалося конституювання української національної ідеї. Розкрито спіралеподібний характер розвитку ідеї державності, наявність певної циклічності, повторюваність у теоретичному обгрунтуванні форм, статусу та необхідності української державності. Показано, що на різних етапах ідея української державності проходить фази "інкорпорації", "ностальгії","національного відродження", та "державницьку". "Державницька" фаза осмислення ідеї державності, як правило наступала або в розпал, або після поразки національно-визвольних змагань.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу широкого кола архівних джерел та опублікованих матеріалів досліджено процеси політичної та етносоціальної інкорпорації Криму Російською імперією в 1783 - 1796 рр. Розглянуто трансформації в адміністративно-політичному устрої, етносоціальному, демографічному та конфесійному становищі Криму, спричинені анексією 1783 р. Проаналізовано колонізаційну політику російського уряду, зокрема, заселення півострова поліетнічним населенням, насамперед українцями. Досліджено державну політику імперії щодо кримськотатарського населення у політичній, соціальній та конфесійній царині. Значну увагу приділено впливу зовнішньополітичних, ментально-психологічних і релігійних чинників на перебіг та наслідки інкорпорації Криму Російською імперією у досліджений період.

  Скачати повний текст

Досліджено національні особливості, суперечності та форми інституалізації громадянської ініціативи в Україні, розкрито засоби оптимізації цього процесу. Розглянуто класичну спадщину світової соціально-філософської, суспільно-політичної думки та сучасні концепції громадянського суспільства в контексті їх актуальності для процесу демократичних перетворень в Україні. Виокремлено та досліджено правові, політичні, соціально-економічні передумови громадянської ініціативи в країні у контексті поєднання світового досвіду з національною специфікою. Уточнено смислові межі вживання поняття "громадянська ініціатива" у сучасній науковій літературі та подано його визначення на основі матеріалів дослідження. Виявлено підстави для можливих критеріїв класифікації громадянської ініціативи в сучасному суспільстві, розглянуто її основні суб'єкти та взаємодію між ними. Проаналізовано стан і основні проблеми розвитку громадських організацій, охарактеризовано форми громадянської ініціативи й специфіку їх функціонування в різних сферах суспільного життя.

  Скачати повний текст