Розглянуто теоретичну проблему художнього вираження національно-духовної ідентифікації ліричного героя у поетичному дискурсі П.Скунця - українського письменника, "шістдесятника"-нонконформіста, лауреата Шевченківської премії 1997 р. Розкрито філософсько-естетичний зміст національних емпатії та абстрагування. Вперше в українському літературознавстві проведено детальний аналіз поетичного дискурсу письменника у контексті творчості закордонних та українських літераторів. Здійснено когерентно-когезійну інтерпретацію художнього вираження національно-духовної ідентифікації протагоніста на трьох фундаментальних герменевтично-психологічних рівнях: культурних кодів, національно-екзистенціальних модусів та архетипів національного підсвідомого. Запропонований тип дослідження поезії П.Скунця засвідчує концептуальну важливість естетичної експресії національно-духовної ідентифікації ліричного героя у процесі інтерпретації лірики національного митця.

  Скачати повний текст

Визначено роль М. Сумцова в історії української фольклористики на підставі аналізу його наукового доробку та проаналізовано фольклористичну спадщину діяча в контексті розвитку української фольклористки. Досліджено наукові концепції М. Сумцова в його дослідженнях різних проблем, зокрема, міфології у зв'язку з історичними обставинами певної епохи, еволюцією художнього та міфологічного мислення. Розглянуто методи дослідження вченим матеріалів різних фольклорних жанрів (поезія, коломийки, гаївки тощо), а також його наукову спадщину в контексті проблеми зв'язку фольклору та літератури, зокрема, його внесок у розробку проблеми художнього світу і генези поеми "Слово о полку Ігоревім", поетичного світу творчості Сковороди, І Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, М. Гоголя, Т.Шеченка, І. Манжури, Я. Щоголева.

  Скачати повний текст

Вперше виділено концептосферу релігійно-поетичної свідомості зазначених періодів в аспекті національної ментальності. Досліджено специфіку художнього втілення концептів Російського Христа, віри, духовного прочанства, юродства/святості, пекла/раю. Вперше репрезентовано типологію релігійно-поетичної свідомості, властиву російській поезії дослідженого періоду. Описано типи та структури традиційно-догматичного, парахристиянського, позаконфесійно-релігійного типів поетичної свідомості на рівні мотивного комплексу, образно-символічного втілення, жанрово-стильових модифікацій модерністської та новітньої поезії. Доповнено теоретичні уявлення про функціонування поетичного процесу кінця XX ст. на рівні стильових систем і тенденцій, що маркують його цілісність. Виявлено й описано механізми культурної пам'яті у контексті національної духовно-поетичної традиції. Вперше запропоновано типологію основних стратегій рецепції релігійно-поетичної свідомості в літературі зазначених періодів.

  Скачати повний текст

Узагальнено та систематизовано дані про творчу діяльність українських і англо-американських символістів, особливості розвитку символізму в Україні. Досліджено у зіставленні лірику поетів символістів на тематичному, образотворчому та міфопоетичному рівнях, розкрито особливості символістського моделювання дійсності. Висвітлено засоби текстуального вияву символістського дискурсу, особливості його функціонування в українській, англійській, американській літературах. Проаналізовано міфологеми, міфологічні сюжети, образи, мотиви в ліриці українських та англо-американських символістів.

  Скачати повний текст

Проведено типологічне дослідження особливостей становлення та розвитку жанру поезії в прозі кінця XIX - початку XX ст. у французькій та українській літературах. Вперше на новій методологічній основі побудовано жанрологічну концепцію поезії у прозі, простежено історію терміна та з'ясовано його семантику. На конкретних прикладах продемонстровано типи сходжень, аналогій, розрізнень у поезіях у прозі французьких та українських митців, зокрема, Т. де Банвіля, Ш. Бодлера, П. Верлена, С. Малларме, А. Рембо, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Л. Українки, В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцкова (критерієм добору є синхронність). На підставі компаративного зіставлення поезій у прозі українських і французьких майстрів слова виявлено ряд подібностей та відмінностей на генологічному рівні, до яких належать ознаки ліричної семантики. На тематичному рівні виявлено спільність у філософських медитаціях, соціальних мотивах, в інтимній ліриці, образах природи. Визначено актуальні для досліджуваного жанру теми (митця, самотності, мислення). Зроблено висновок, що стилістичні особливості поезії в прозі сформувались під впливом актуальних на кінець XIX - початок XX ст. модерних течій. Доведено, що зображально-виражальні засоби поетичного мовлення тяжіють до сугестивності, символіки. В алюзивних елементах поезій у прозі у французькій та українській літературах виявлено ознаки зближень на рівні інтертекстуальних характеристик, які формують новий комунікативний простір модерного типу творчості.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості поетичного дискурсу найрепрезентативніших представників поетів-"кавалерів". Запропоновано цілісне уявлення про життєвий шлях і літературний доробок Р. Герріка, Т. Кер'ю, Дж. Саклінга, Р. Лавлейса й Е.Воллера. Проаналізовано поетику не перекладених українською мовою творів цих англійських поетів XVII ст. Показано стильову своєрідність поетичних творів "кавалерів" і специфіку поєднання барокових, класицистичних і рокайльних елементів у художньому просторі цієї поезії. Виявлено, що попри наявність у художній палітрі "кавалерів" оригінального поєднання елементів усіх домінуючих стилів XVII ст. - маньєризму, бароко та класицизму, її суголосність рокайльним умонастроям та яскраво виражена присутність рокайльних тенденцій доводить, що саме поети-"кавалери" стояли біля витоків рокайльної традиції в літературі Англії.

  Скачати повний текст

Проведено всебічний аналіз творів А.Бєлого "Котик Летаев" і "Крещеный китаец" у контексті його пізньої творчості та художньої автобіографічної прози постсимволізму. Обгрунтовано належність цих творів до жанру автобіографічного роману. Установлено, що найважливішими художніми принципами у пізній прозі символіста є пов'язані між собою принципи інтертекстуальності та контрапункту. Доведено, що проза, поезія, філософсько-теоретичні і навіть епістолярні твори А.Бєлого є тісно зв'язаними елементами гіпертексту, цілісної динамічної системи з єдиним комплексом тем і мотивів. Зазначено, що "Котик Летаев" і "Крещеный китаец", а також інші твори письменника ("Глоссолалия", "Записки чудака", "История развития самосознающей души") є відображенням однієї теми - історії розвитку душі, що символізує загальний духовний шлях людства. Цей новий принцип історичної свідомості, що базується на антропософських уявленнях А.Бєлого, а також на концепції "Феноменології духу" Г.Гегеля, стала основою специфічної модифікації модерністської художньої автобіографії. Художню автобіографію визначено як достовірний історичний документ, тому що автобіографічний текст письменника є його власною інтерпретацією історії, історичні факти заміщуються художніми. На підставі аналізу романів виявлено кілька нових літературних зв'язків (з творчістю Ф.І.Тютчева, М.В.Гоголя), розширено уявлення про світосприйняття та творчий метод письменника. Показано, що у творчості А.Бєлого поєднуються елементи досить несхожих культурних парадигм - модернізму та авангарду. Запропоновано висновок, що такі творчі знахідки А.Бєлого, як принцип створення гіпертексту за допомогою повторів і лейтмотивів, а також утворення автобіографії-міфу і певною мірою і деміфологізація, вплинули на прозу постсимволістів, зокрема, Б.Пастернака і Д.Хармса.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячене висвітленню однієї із маловивчених в україністиці проблем з галузі синтаксичної стилістики, а саме - аналізові мінімальних синтаксичних конструкцій - атрибутивних словосполучень типу "прикметник + іменник" у віршовій мові, зокрема в поетичних текстах шістдесятників М.Вінграновського, П.Засенка, Л.Костенко, Д.Павличка, В.Симоненка, В.Стуса. У коло розглядуваних питань входить спостереження за особливостями функціонування іменників і прикметників як складових атрибутивного словосполучення, встановлення ролі кожного з компонентів у творенні художніх образів поетами-шістдесятниками, виявлення синтаксичних новотворів за існуючою в українській мові моделлю "прикметник + іменник".

  Скачати повний текст

Проаналізовано "київський міф", структура якого визначена статусом міста як сакрального, політичного й культурного центру східного слов'янства і який є в російському романтизмі характерним художнім концептом. Розглянуто його ліро-епічні жанрові вирішення (поема К. Рилєєва "Наливайко", вірш В. Бенедиктова "Киев" та однойменні поезії О. Хом'якова й І. Козлова, вірші П. Єршова "Монолог Святополка Окаянного" і "Смерть Святослава", вірш Ф. Тютчева "Андрею Николаевичу Муравьеву", драматична пародія К. Аксакова "Олег под Константинополем", мотиви київської давнини в поезіях О.К. Толстого; історичний роман М. Загоскіна "Аскольдова могила"). Висвітлено також інтерпретацію "міфу Києва" О. Пушкіним ("Руслан и Людмила", "Полтава" та ін.) і М. Гоголем ("українські" повісті). "Міф Києва" сприяє формуванню романтичного історичного героя з його "нерпавильністю" й психологічною складністю, незалежністю від авторитетів і органічною релігійністю. Воодночас, цей міф сприяє активізації громадянських концепцій романтиків, аж до витіснення традиційного сакрального моменту політичним. Багатство жанрово-стильових вирішень (ліричні, ліро-епічні, романо-епічні й драматичні форми, сатира та пародія) дає підстави для судження про активний перебіг літературного процесу в Росії І половини ХІХ ст., інтенсифікацію літературного пошуку на фоні руйнації класицизму, різноманітність індивідуальних мистецьких відкриттів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дослідження присвячено висвітленню одного з аспектів поетичного мовлення І.Муратова - художнього використання синонімів і антонімів у поетичних текстах. Визначено високу насиченість поезій І.Муратова синонімами й антонімами, вжитими в різній стилістичній функції, констатується зв'язок стилістичних особливостей синонімів і антонімів з їх властивостями в мовній системі й індивідуальною картиною світу поета. Розглянуто механізми виникнення художньо-образного тексту. Розкрито характерні риси ідіостилю поета: концентрація синонімічних і антонімічних рядів, уживання контекстуальних синонімів та антонімів, використання синонімічно-антонімічних блоків.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу мистецького явища та визначено основні періоди його розвитку. Запропоновано цілісний канон української поезії Румунії.Розглянуто ідейно-тематичні, жанрові та стильові координати досліджуваного мистецького явища. Проведено типологічні паралелі з румуно-літературним художнім контекстом і тогочасною українською літературою. Здійснено її аналіз, що сприяло входженню української поезії Румунії в загальноукраїнський літературний процес як органічної та невід'ємної складової, збагатило уявлення про українську літературу ХХ ст.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено аналіз поетики прози Миколи Баршева – письменника, який належить до когорти нині забутих майстрів слова 20–30-х років ХХ століття. Розглянуто мотиви, пов'язані з онтологічними та екзистенційними параметрами художнього світу письменника, в проекції на їхню міфопоетичну та інтертекстуальну природу. Установлено, що базовим для моделі світу М. Баршева є поняття стихії, а головним законом буття в смертному «пузирі» існування є «обмін речовин», згідно з яким ніщо у світі не зникає безслідно. Аналіз виявив численні міфологеми, що актуалізуються в прозі М. Баршева (міфологеми польоту, всесвітнього потопу, сліпоти-смерті тощо), інтертекстуальні включення класичних та сучасних для М. Баршева творів (проза О. Пушкіна, М. Гоголя, А. Чехова, поезія О. Блока та С. Єсеніна тощо), контекстуальні перегуки з філософськими концепціями П. Успенського, П. Флоренського, М. Федорова, В. Вернадського, ОБЕРІУ та ін. Виявлений у творчості М. Баршева синтез елементів різних художніх систем (неореалістичної, авангардистської, модерністської та постмодерністської) дає змогу відкорегувати та уточнити прийняту в сучасному літературознавстві концепцію літературної еволюції в російській літературі 20–30-х років ХХ століття.^UNicolai Barshev belongs to the group of Leningrad writers, who created their works in the third decade of the 20th century and are entirely unknown for readers nowadays. In the same time, profound and all-around studying of the second row writers' prose is necessary for better understanding the process of literal evolution of the first half of the 20th century. The motives connected with basic ontological and existential motifs turned out to be in the field of our studying. It was identified that the main concept for the writer's world model is a water element, which defines the mortal bubble of human existence as a basic cell of the Universe. The fundamental law, due to which the march of time is cyclized, is referred to as material exchange. It states that things don't appear everywhere from nothing and don't disappear. Barshev's character creates a conception of earth cycles, which can be applied to the world view of other characters; at first everything in life is small and foggy, than life substance becomes consolidated and turns into trifles, after that it turns into big substance, while the basis remains the same. The research reveals that water is predominant over other elements (air, fire, and earth), which can be endowed with liquid characteristics. The substantial origin of Barshev's world has impact on time. Due to the performed research different temporal types of Barshev's prose are identified, in which the historical and mythopoetical models proved to be interconnected. While the natural time keeps to be undisturbed by cataclysms in human world, the historical (social) time, after still another apocalypse coming, changes its march, can speed up or, on the contrary, slow down, becomes spoiled. The death of a man in mortal world is the main collision of Barshev's prose. The feeling of continuous death presence makes the writer's character strive to find the way of its overcoming, to get support in this permanently destroying universe. It determines the specific sensual palette of Barshev's hero, that includes envy, bafflement and madness. The analysis reveals numerous mythologems that are involved in Barshev's prose (mythologems of flight, Noah's Flood, death-blindness), intertextual inclusions of classic and modern writers (A. Pushkin, N. Gogol, M. Lermontov, A. Chekhov, the poems of A. Blok and S. Yesenin), connection with different philosophical conceptions (including works of P. Uspensky, P. Florensky, N. Fedorov, V. Vernadsky ect.). Several types of Barshev's heroes can be singled out: – algae (that refers to people who can't accustom to new, post-revolutionary reality – Kronid Semenovich (The Fourth)); – cosmos victims, silent majority, who are not completely capable for self-reflection (Schukina (The Big Bubbles)); – mediators who are doomed for machinelike activity connected with the words without art (Piotr The Great (Anton's Trifles)); – creative persons who can overcome death (Shamshurenkov (Incombustible Fireworks)). Synthesis of different artistic system in Barshev's stories (including neorealism, avant-gard and postmodernism) gives an opportunity to correct the common conceptions of literal evolution of the first half of the XXth century in Russia.

Вперше висвітлено філософські та релігійні начала в творчості О. Ольжича, які зумовили структуру його образу світу. Для з'ясування філософських засад аналізованої лірики запропоновано цілком новий її контекст, головним чином німецьку філософсько-політичну думку того періоду, зокрема, середовища так званих "консервативних революціонерів". Зазначено, що філологічний аналіз супроводжується відповідним філософським контекстом, згідно з настановою Ф. Ніцше: "Філолог повинен окреслити також мету і шлях свого наміру у вигляді короткого символу віри; хай так станеться завдяки оберненій думці Сенеки "philosophia facta est quae philologia fuit" [філософією стало те, що було філологією]. Це означає, що будь-яку філологічну діяльність повинен супроводити й охоплювати якийсь філософський світогляд, з якого усунуто як непотрібне все одиничне та детальне, залишаючи тільки цілісне й монолітне". Розкрито специфіку лірики О. Ольжича у зіставленні з поезіями Ю. Дарагана та К. Кавафіса.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості функціонування лексичної підсистеми у поетичній мові М.Вінграновського. З метою увиразнення індивідуальних словесно-виражальних пріоритетів письменника до аналізу залучено тексти інших поетів-шістдесятників - І.Драча, Л.Костенко, Б.Олійника, Д.Павличка. За результатами опрацювання фактичного матеріалу установлено вагоме функціональне навантаження антропоморфізованих слів (субстантивних одиниць, що зазнають метафоричного переосмислення за принципом уподібнення людині), кольорономінацій, лексем з меліоративною конотацією, оказіоналізмів у художньому мовленні М.Вінграновського. Досліджено склад, квантитативні характеристики, структурно-семантичні особливості, стилістичні функції виявлених релевантних одиниць.

  Скачати повний текст

Виявлено мовну специфіку певних жанрів українського дитячого фольклору: колискових пісень, пестушок, потішок, забавлянок, лічилок, дражнилок. Завдяки здійсненню комплексного лексико-граматичного аналізу названих жанрів доведено, що мова кожного жанру становить певний етап у розвитку мовлення дитини. Твори фольклору для дитини (поезія пестування) і власне дитячого фольклору (лічилки та дражнилки) демонструють співвіднесеність своєї мовної специфіки з ходом мовленнєвого розвитку малюка. Дослідження мовних особливостей творів дитячого фольклору здійснено з урахуванням прагматичної функції жанрів. Аналіз за жанрами зумовлено лінгвістичними факторами, оскільки кожному жанрові притаманні власні особливості, що виявляються на всіх рівнях мови: фонологічному, морфологічному, лексико-фразеологічному, синтаксичному, стилістичному.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено особливості вербалізації концепту "час" у поезії Т.Г.Шевченка. Визначено специфіку етнічної концептуалізації часу в українській національно-мовній системі. Доведено, що концепція часу в поезіях Т.Г.Шевченка експлікується методом регулярної кореляції з концептами "природа", "культура", "Україна", "історія", "людина". Встановлено, що концепт "час" є культурно насиченим і сконденсованим ціннісно-смисловим утворенням, побудованим за ієрархічною структурою. Виділено вербалізовану частину концепту "час" у поезії Т.Г.Шевченка, яку упорядковано в польову структуру з чітко визначеним ядром, медіальною зоною та периферією. З урахуванням особливостей поетичного дискурсу та національно-культурної специфіки концепту створено модель його актуалізації, конкретизовано шляхи та методи відтворення семантики часопозначень у перекладі. На підставі зіставлення темпоральних компонентів оригіналу з їх англомовними версіями визначено специфіку концепту "час" у поетичних творах Т.Г.Шевченка.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичні питання взаємоз'язків літератури та міфу, основну увагу зосереджено на питанні авторської міфотворчості. Визначено поняття міфологічної парадигми як найбільшої структурної одиниці авторського міфу. Досліджено роль символу у процесі міфотворення. Потрактовано символ як місце зустрічі міфу та літератури, підпорядкований у художньому тексті авторській логіці міфомислення він стає основним чинником формування міфологічної парадигми. Визначено міфологічну парадигму як таку, що складається з пов'язаних за значенням метатропів, кожен з яких об'єднує семантично близькі символи. Виокремлено домінантні символи у поезіях М. Воробйова, з'ясовано їх семантику у різних контекстах, що дозволило згрупувати символи у метатропи, простежити формування міфологічної парадигми, яка за семантичною забарвленістю охарактеризована як есхатологічна.

  Скачати повний текст

На підставі висвітлення контексту доби, компаративного аналізу текстів А. Казки та тогочасних поетів визначено специфіку творів автора і доведено приналежність його лірики до філософської. Зазначено, що базуючись на цьому твердженні можна говорити про натурфілософські онтологічні критерії існування світу в текстах, створення особливого типу ліричного героя - філософа - спостерігача, ідею всезагальної гармонізації, виокремлення сфер реального та уявного існування, специфіку образної домінанти. Запропонована концепція аргументується логікою дослідження лірики Аркадія Казки. Принцип вибору творів та їх аналізу зумовлений не хронологією їх написання, а відповідністю у послідовності висвітлення аспектів творчості поета. Відбір компаративного матеріалу відбувався за принципом подібності чи яскраво вираженої антитетичності, що дозволило визначити константні особливості поезії А. Казки. Зауважено щодо ембріональної зосередженості поета на індуктивному сприйнятті оточуючого, що безпосередньо реалізується у новому погляді на прості та буденні речі, прагненні мандрів без просторово-часових обмежень, ідеї внутрішніх шукань. Шляхом дослідження текстової структури світу зроблено висновки про особливості лірики Аркадія Казки, основні з яких - споглядальна філософічність, активізація деструктивно-трагедійного дискурсу, створення нового ракурсу кордоцентризму, поліальтернативність сфер перебування ліричного героя, спрямованість діючих структур на досягнення гармонії, чітка формальна організація текстів.

  Скачати повний текст

Доведено можливість і необхідність розмежування інтерпретації та тлумачення як двох різних за характером способів розуміння. Межа між цими способами розуміння збігається з межею між мисленням, що уявляє, і апелюючим мисленням. В аспекті інтерпретації розглянуто способи та принципи естетичного завершення та їх еволюцію в російській ліричній поезії XIX - XX ст. У межах символічної орудійності мови XIX ст. сформувались три основні принципи естетичного завершення, а саме: символіко-антиномічний, символіко-емпіричний і символіко-синомічний. З двоцентричністю як способом естетичного завершення можуть бути пов'язані символіко-антиномічний принцип творчого споглядання та символіко-синомічний. Еволюція російської поезії XX ст. значною мірою зумовлена взаємодією двох зазначених принципів естетичного завершення. В аспекті тлумачення виявлено зв'язок поезії Ф.І. Тютчева з давньогрецькою поезією, зокрема, присутність у тютчевській поезії манічного та міметичного родових начал.

  Скачати повний текст