Вперше проведено критичний аналіз ліхенофлори Таджикистану, з'ясовано її видовий склад. На підставі порівняльно-флористичного дослідження з'ясовано подібність ліхенофлор субаридних гір, аридних та субаридних середньогір'їв Таджикистану та ізольоване місце лізенофлори Східного Паміру. Встановлено подібність ліхенофлор Таджикистану та Киргизстану у складі Середньої Азії та Області Древнього Середзем'я. Виявлено провідну роль петрофітону у формуванні флори лишайників Таджикистану, встановлено чисельну перевагу гірськоаридної та монтанної груп видів. На підставі ареалогічного аналізу виявлено досить високу частку у ліхенофлорі досліджуваного регіону вузькоареальних видів. Проведено формаційне дослідження ліхенофлори, встановлено перевагу монтанних та гірськоаридних видів у петрофітоні, а також різко ізольоване положення лишайників лісових флороценотипів серед інших типів рослинності Таджикистану за спектром географічних груп лишайників. Виявлено ендемічні та субендемічні види лишайників Таджикистану та Середньої Азії, встановлено істотну роль автохтонного процесу у видоутворенні у Гірськосередньоазіатській провінції. Визначено вік реліктів ліхенофлори Таджикистану, серед яких виділено третинні неморальні, пліоценові та плейстоценові гірськоаридні релікти. Виявлено історичні та генетичні зв'язки ліхенофлори Таджикистану з ліхенофлорами прилеглих аридних гірських формувань Голарктики (Центральної Азії, Гімалаїв та нагірного Ірану).

  Скачати повний текст

Наведено дані про кількість секреційних та аглютинуювальних бентосних форамініфер материкової окраїни Гвінеї у поверхневих осадках шельфу - крайового плато. Показано зв'язок їх розподілу зі змінами морфологічної структури дна, типу осадку, вмісту в ньому карбонату кальція та органічного вуглецю. Проаналізовано розподіл таксонів бентосних форамініфер на даній території. Описано групи форамініфер, які відрізняються видовим складом та кількісними характеристиками кожного виду. Визначено, що розподіл цих груп на території залежить від зміни гідрологічної та гідрохімічної структури води. Виділено та описано специфічний мангровий комплекс бентосних формініфер у гирлах і руслах річок Гвинеї. За планктонними формініферами проведено розчленування верхньочетвертинних відкладів крайового плато дослідженого району, які співставлено з одновіковими відкладами Античного океану. Встановлено три підзони плейстоцен-голоценового віку. Вивчено видове різноманіття бентосних форамініфер, проаналізовано кількісний розподіл видів у кожному інтервалі колонок. Наведено результати співставлення отриманих даних з комплексами бентосних формініфер, які встановлені у поверхневих осадках дослідженого району, а також результати вивчення плактонних і бентосних форамініфер у верхньочетвертинних відкладах крайового плато. Розроблено атлас, який містить монографічний опис 51 виду та одного підвиду бентосних форамініфер та їх зображення, одержані за допомогою сканувального електронного мікроскопу.

  Скачати повний текст

Досліджено морфологічні та екологічні особливості популяції борсука та процес її поширення на заході України у контексті розгляду питань формування життєздатних видів, проблем їх охорони та раціонального використання. Проаналізовано мінливість морфометричних ознак виду у порівнянні з популяціями, суміжними у просторі (на сході України) та часі (епохи плейстоцену). Наведено характеристику сучасного стану поширення виду в регіоні та оцінку відносної чисельності та щільності популяції, проаналізовано вплив біотичних та абіотичних чинників на її сезонну динаміку. Досліджено лісоекологічні особливості поширення та біотопного розміщення поселень борсука. Визначено спектр живлення популяції та з'ясовано його специфіку за сезонним і регіональним чинником. Досліджено особливості норіння, структуру та будову поселень тварин. Наведено пропозиції щодо зміни охоронного статусу борсука відповідно до діючих категорій.

  Скачати повний текст

Описано макротеріофауну з 40 місцезнаходжень, переважна більшість з яких належить до альвіального тафономічного типу. Для території України вперше у списку фауни вказано 11 видів. Описано новий вид (Paracamelus minor sp. nov). Детально охарактеризовано представників фауни великих ссавців кучугурганського, молдавського, хапровського, таманського та тираспольського комплексів, вказано зміну в часі окремих таксономічних груп. Визначено етапи історичної зміни комплексів великих ссавців, реліктові, фонові види та види, які були новими на різних етапах розвитку фауністичних комплексів. Виявлено, що дані стосовно складу фауни великих ссавців відповідають палеоекологічним умовам пліоцену-раннього плейстоцену, реконструйованим за дрібними ссавцями, молюсками та рослинністю.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання історії формування макротеріофауни з часів плейстоцену до сучасного періоду. Визначено причини та особливості динаміки ареалів копитних. Наведено дані щодо проникнення шакала на Україну, розселення видри, борсука, а також скорочення ареалів і чисельності європейської норки, перев'язки, степового тхора. Особливу увагу приділено дослідженню морфологічних адаптацій і відтворювальної здатності великих ссавців на південній межі поширення та вивченню динаміки їх угруповань. Виявлено значну залежність даних процесів від антропогенного впливу, посиленого за останні роки. На підставі проведених досліджень запропоновано комплекс законодавчих, організаційних і практичних заходів, спрямованих на відтворення, ефективне використання ресурсів та охорону великих ссавців на півдні України.

  Скачати повний текст

Описано таксономічний склад лишайників кам'янистих відслонень Кримського півострова, який нараховує 570 видів, 136 родів, 46 родин і 12 порядків. Виявлено нові для ліхенобіоти півострова 283 види і 25 родів, зокрема 153 види та 8 родів - нові для ліхенобіоти України, досліджено 4 види лишайників. На основі аналізу зв'язків компонентів ландшафту розглянуто літобіоту як сукупність популяцій організмів, існування яких обумовлене денною поверхнею літогенного компоненту ландшафту, та літоліхенобіоти як конкретного випадку літобіоти, що об'єднує популяції видів лишайників літогенного компоненту ландшафту. Запропоновано виділення ліхеноценотичних елементів - груп видів лишайників на основі оптимумів у найвищих лишайникових синтаксонах та модифіковано систему фітокліматичних елементів - груп лишайників, що мають оптимуми у регіонах з характерними особливостями клімату, мікрокліматичні особливості екотопів яких відповідають певному макроклімату. Встановлено, що літоліхенобіота півострова займає проміжне положення між ксерофітними середземноморськими та гумідними європейсько-азіатськими літоліхенобіотами та за видовим складом найбільш подібна до літоліхенобіоти Сардинії. Проведено ландшафтний аналіз літоліхенобіот на прикладі конкретних ландшафтів півострова. Виділено для літоліхенобіоти півострова кріофільні, мезофільні та ксерофільні кліматичні релікти. Наведено гіпотезу про існування на території півострова третинних кріофільних реліктових лишайників карбонатних гірських порід і плейстоценових кріофільних реліктових видів, що збереглися на силікатних гірських породах, а також гіпотезу 7-етапного історичного формування літоліхенобіоти півострова, яка передбачає неогеновий літоральний, міоцен-пліоценовий ксерофільний, пліоценовий мезофільний, пліоцен-плейстоценовий кріофільний, гляціальний, інтергляціальний ксерофільний та мезофільний етапи. Доведено, що вразливішими до антропопресингу є лишайники мегаспорального та цетраріального ліхеноценотичних елементів яйлинських ландшафтів, псорального ліхеноценотичного елементу, виявлених на відкритих карбонатних грунтах від степової зони до яйл, а також види рочеліального ліхеноценотичного елементу, що зростають на скелях прибережної зони південного узбережжя Криму.

  Скачати повний текст

Виділено та детально описано Каркинітський, Кримський, Західно-Кримський, Центрально-Голіцинський та Одесько-Дунайський опорні геологічні розрізи плейстоценових відкладів. На підставі результатів їх зіставлення встановлено генетичні типи плейстоценових відкладів, складено карти поширення та палеографії основних регіональних стратиграфічних горизонтів. Вивчено закономірності розподілу та мінливості фізичних властивостей цих відкладів. Визначено трансгресивно-регресивну ритміку нашарування відкладів карангату. Запропоновано обгрунтування стратиграфії та палеографії посткарагатських відкладів, а також уточнено структуру новоевксинських відкладів. Зроблено висновок, що більшість вивчених регіональних стратиграфічних горизонтів шельфу відповідає повному трансгресивно-регресивному циклу осадконакопичення. Уточнено форму кривої коливання рівня Чорного моря в плейстоцені.

  Скачати повний текст

Проведено палеопедологічне (макро- та мікроморфологічне) дослідження верхньоплейстоценових грунтів і лесів Дніпра на території України. На підставі проведеного мікроморфологічного аналізу визначено первинні грунтотвірні процеси та генезис грунтів пізнього плейстоцену. Встановлено основні діагностичні маро- та мікроморфологічні ознаки грунтів і лесів за результатами дослідження відкладів 24-х розрізів плейстоцену для визначення особливостей їх зональних змін мішаних (хвойно-широколистяних) лісів, лісостепової та степової території дослідження з використанням нових даних термолюмінесцентного датування окремих горизонтів верхнього плейстоцену. На підставі результатів проведених палеопедологічних досліджень з'ясовано зональні грунтові покриви, проаналізовано зміни меж їх поширення для кадацького, прилуцького, витачівського та дофінівського палеографічних етапів. Вивчено динаміку змін верхньоплейстоценових грунтів у часі та просторі та відзначено спрямованість у розвитку грунтів кожного стратиграфічного горизонту. Встановлено, що грунти кожного палеографічного етапу мають індивідуальні макро- та мікроморфологічні ознаки. Визначено можливості використання палеогрунтів як стратиграфічних і корелятивних показників та іникаторів для відтворення фізико-географічних обстановок минулого.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано особливості природних умов палеоліту Галицького Придністер'я. Встановлено фактори й етапи заселення даного регіону. Тривалість пелеоліту даної території окреслено від горохівського викопного грунтового комплексу до дубнівського викопного грунту, рівненського та красилівського грунтів верхнього плейстоцену. Використовуючи спорово-пилкові дані, палеокриогенний і малакофауністичний аналіз наведено характеристики динаміки природних умов палеоліту Галицького Придністер'я (клімату, рослинності, фауни та рельєфу). Проаналізовано приуроченість палеолітичних культурних шарів до відповідних стратиграфічних горизонтів. Стратиграфія розрізів чітко відображає тривалість, ритмічність, умови відкладання кожного з горизонтів. Усі палеолітичні знахідки на території Галицького Придністер'я приурочені до верхньоплейстоценових відкладів.

  Скачати повний текст

За результатами комплексних досліджень охарактеризовано особливості палеоліту Північного Поділля, його тривалість, періодизацію, встановлено етапи заселення даного регіону. Розглянуто параметри та динаміку природних умов палеоліту Північного Поділля, зокрема, клімату, рельєфу, рослинності, тваринного світу, ландшафтів. Проведено кореляцію культурних палеолітичних шарів з основними горизонтами лесів та викопних грунтів. Встановлено співвідношення та тривалість періодів палеоліту з періодами плейстоцену та голоцену. Досліджено геоморфологічні процеси, що відбувалися під час розселення на Північному Поділлі палеолітичних людей, а також процеси, що призвели до руйнування культурних горизонтів.

  Скачати повний текст

Уперше виконано реконструкції структури зональних ландшафтів території України за короткоперіодичними таксонами палеографічної етапності: підетапами, стадіями, підстадіями плейстоценових етапів і фазами розвитку голоценових ландшафтів. Розглянуто схему поділу палеографічних етапів четвертинного періоду території України на мезо- та мікроетапи розвитку ландшафтів. Складено картосхеми зональної структури ландшафтів за таксонами етапності. Обгрунтовано палеоландшафтні критерії виділення таксонів мезо- та мікроетапності та відповідних різнорангових стратонів. Визначено палеографічні пам'ятки та індикатори зональних палеоландшафтних одиниць. Розроблено модель реконструкції короткоперіодичної етапності змін зональних ландшафтів. Запропоновано критерії визначення еталонних розрізів для дослідження ландшафтних сукцесій палеографічного етапу. Удосконалено методологічні підходи та прийоми палеоландшафтознавчого синтезу літолого-педологічних і палінологічних даних з урахуванням відомостей про давній рельєф і літогенну основу ландшафтів. Наведено класифікацію зональних ландшафтів четвертинного періоду території України. Удосконалено критерії відносення давніх природно-територіальних комплексів до систем, підсистем, типів, підтипів і надрядів палеоландшафтів. Установлено закономірності розвитку зональних ландшафтів протягом теплих періодів року. Визначено індивідуальні риси ландшафтних сукцесій та їх типологічних ознак на палеографічних етапах. Розроблено графічні моделі змін зональних інваріантів плейстоценових і голоценових ландшафтів у межах сучасних природних зон України. На підставі відмін палеоландшафних сукцесій запропоновано варіант кореляції природних подій плейстоцену та голоцену на території України й лісових регіонів Східної та Західної Європи. Виявлено закономірності змін зональної структури ландшафтів території України протягом палеографічних етапів та визначено її індивідуальні риси на мезо- та мікроетапах.

  Скачати повний текст

Вперше детально вивчено за допомогою палінологічного методу відклади найбільш повних і показних розрізів континентальних утворень пери- та екстрагляційної областей пізнього плейстоцену Центральної і частини Східної Європи. Для характеристики цих відкладів території Центральної Європи вперше застосовано метод реконструкції кількісних значень скалярних кліматичних показників на основі палеофлористичних матеріалів, який дозволяє простежити зміни температурного режиму. Комплексний аналіз геологічних, біологічних і кліматичних даних дозволив провести реконструкцію рослинності та клімату пізньоплейстоценового часу, а використання результатів термолюмінесцентного та радіовуглецевого датування збільшило надійність побудов автором схеми розвитку природних умов досліджуваної території.

  Скачати повний текст

Наведено результати детального вивчення речовинного складу, просторової локалізації та потужностей верхньоплейстоцен-голоценових відкладів шельфу, континентального схилу та прилягаючої глибоководної частини на північному заході Чорного моря з застосуванням сучасних методик. Виділено літофації новоевксинських, нижньочорноморських і верхньочорноморських відкладів та побудовано схеми відповідних стратиграфічних підрозділів. Речовинний склад осадків, поширення та просторово-часова суперпозиція літофацій, а також розподіл їх потужностей надали можливості для реконструкції обстановок осадконакопичення й історії геологічного розвитку. Запропоновано схеми умов осадконакопичення у пізньому плейстоцені та голоцені. Установлено, що накопичення новоевксинських відкладів відбувалося за умов регресивного басейну. Нагромаджені раніше на шельфі донні осадки інтенсивно розмивалися та перевідкладалися в глибоководній частині моря, про що свідчать потужні конуса виносу. Трансгресія Чорноморського басейну голоцені здійснила значний вплив на умови осадконакопичення. У формуванні та просторовій локалізації двох геохімічних асоціацій елементів у верхньоплейстоцен-голоценових відкладах установлено ведучу роль біогенного та гідродинамічного факторів.

  Скачати повний текст

Вперше за умов південного Степу України встановлено особливості сучасного грунтогенезу в техноземах, сформованих з потенційно родючих гірських порід плейстоцен-міоценового геологічного віку за їх тривалого сільськогосподарського використання. Розширено уявлення про первинні процеси сучасного грунтогенезу в посттехногенних ландшафтах. Одержало подальшого розвитку уявлення про родючість та можливості ефективного господарського використання потенційно родючих гірських порід за біологічної рекультивації порушених земель.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено реконструкції соціально-економічної структури суспільств мисливців степів Північного Надчорномор'я як багатокомпонентної адаптивної системи. В ній проаналізовано і узагальнено археологічні і палеонтологічні матеріали близько 40 основних, у тому числі, багатошарових, пам'яток регіону, дані палеогеографічних реконструкцій епохи пізнього плейстоцену півдня Східної Європи. На базі аналізу абсолютного і відносного датування пам'яток та техніко-типологічних особливостей комплексів крем'яного інвентарю вдосконалено авторську культурно-хронологічну періодизацію. Хронологію пам'яток узгоджено із основними палеогеографічними етапами пізнього плейстоцену України. Періодизація культурно-технологічних традицій відображає особливості виникнення, розвитку та, іноді, співіснування селетоїдної, оріньякської і граветської традицій в регіоні. На базі використання комплексу сучасних методів та методологічних підходів визначено типи культурної адаптації населення регіону зі специфічними тактиками виживання (мисливські стратегії, типи мобільності) та здатність створювати певні соціальні об'єднання в залежності від характеру природних умов та стану ресурсів.^UThe thesis is devoted to the reconstruction of social and economic structure of societies of hunters of the Northern Black Sea steppes as multicomponent adaptive system. The archaeological and paleontological materials of about 40 of the Upper Palaeolithic sites of the Northern Black Sea steppes was analyzed. The history of research of the Upper Palaeolithic in the region is summarized. The data from the Pleistocene environments according to main East European geochronology charts is cited. The composition and features of resources – objects of hunting is determined.Classification of the sites of steppe zone is proposed. There are three types of sites: 1) relatively large long-term (seasonal) base camps; 2) small short-term base camps; 3) locations of the having a special purpose setting (kill-sites and/or places of butchering activities, workshops of flint, and others like that). If the first type of sites (base camp) and most of the different locations, mainly, characteristic for life-style with logistic mobility, then the second type – for resident mobility.The reconstructions of hunter's adaptation systems to specifics of the environment of the Late Pleistocene on different stages of the Upper Palaeolithic, and peculiar to them of cultural-technological traditions, their time of origin, existence/coexistence and interferences which explain some features of ancient history of steppe region and Eastern Europe, are presented.

На основі палінологічного вивчення верхньонеоплейстоценових відкладів геоархеологічних пам'яток Буковинського Прикарпаття i Закарпаття встановлено короткоперіодичні етапи розвитку рослинності та змін клімату впродовж кайдацького, прилуцького, удайського, витачівсько го, бузького, дофінівського і причорноморського етапів. Для території Буковинського Прикарпаття простежено мікроетапи розвитку палеорослинності та клімату впродовж другої половини голоцену: пізньої атлантики, суббореалу і субатлантики. Для етапів пізнього неоплейстоцену показано зміни рослинності в залежності від умов рельєфу. Встановлено вплив природних умов на розселення палеолітичної людини Буковинського Прикарпаття і зміни її рослинності під впливом антропогенного чинника. На основі аналізу складу повітряного пилк ового опаду, субфосильних проб ґ рунтів і складу сучасної рослинності у різних її місцезростаннях біля досліджуваних розрізів на регіональному рівні обґрунтовано правомірність застосування результатів палеопалінологічного аналізу для реконст рукцій давньої рослинності (за умови достатньої регіональної бази поверхневих проб). Із застосуванням інформаційно статистичного методу В. Кліманова і методу «кращих аналогів» для короткоперіодичних етапів пізнього неоплейстоцену і голоцену реконструйован о кількісні кліматичні показники : середні температури року, січня, липня і річну суму опадів.^UThe pollen study of the Upper Pleistocene deposits from the geoarchaeological sites of the Bukovynian foreland of the Carpathian Mountains and Transcarpathia allows to reveal the short term stages of vegetational development and climatic changes du ring the Kaydaky (the last interglacial), Pryluky (the early glacial), Uday (the early pleniglacial), Vytachiv (the middle pleniglacial), Bug and Dofinivka (the late pleniglacial) and Prych о rnmoria (the Late Glacial) times. Temperate broad leaved forestco vered the studied are as during the climatic optima of the last interglacial, which were wetter and warmer than now. The hazelnut groves spreadmore extensively at these times than now. During the pre temperate stage of the interglacial, Pinus cembra occurred in the woods that was not typical for the other areas of Ukraine or at present. The presence of forest steppe vegetation during the Tyasmyn and the early phase of the Uday stadials indicates that the regional climates at these times were less sev ere than in other areas of Ukraine. The interstadials of both Pryluky and Vytachiv times in the studied areas also had milder climate than in the other regions of Ukraine, particularly in the Transcarpathia. The alternation of stadials with periglacial veg etation and interphasials with boreal vegetation occurredduring the Bug, Dofinivka and Prych о rnomorya times. The vegetational changes dependent on palaeorelief elements are reconstructed for the Late Pleistpcene phases.

Вивчення пізнього плейстоцену – голоцену Чорноморського регіону почалося з кінця дев'ятнадцятого – початку двадцятого століття роботами М. І. Андрусова і було продовжено багатьма дослідниками. Усі автори одностайно відзначають наявність в розрізі кінця плейстоцену – голоцену новоевксинських і чорноморських відкладів, які відповідають двом великим етапам розвитку басейну. Розбіжності існують у сценаріях трансформації (поступовий, катастрофічний, зворотно-поступовий) новоевксинського басейну в сучасне Чорне море на межі плейстоцену та голоцену та солоності першого (прісноводний або солонуватоводний). Мета роботи – визначити умови осадкоутворення та фаціальні обстановки на межі плейстоцену та голоцену в Чорному морі (за форамініферами).Вивчений таксономічний склад, екологічні характеристики та морфологічні особливості черепашок сучасних видів бентосних форамініфер Чорного моря. Сучасні комплекси складають латеральні ряди бентосних форамініфер. Їх характерною особливістю є чергування видів з роду Ammonia, тобто A. tepida – A. compacta – A. ammoniformis. Чергування латеральних рядів форамініфер в геологічних розрізах дозволило провести екостратиграфічне розчленування розрізів, реконструювати палеоекологічні умови осадконакопичення на північно-західному шельфі Чорного моря на межі плейстоцену і голоцену. За фаціальними картами, побудованими автором, реконструйовані палеогеографічні обстановки та визначені фаціальні зміни на рубежі плейстоцену та голоцену в межах північно-західного шельфу Чорного моря. Характер трансформації пізньоновоевксинського басейну в сучасне Чорне море на межі плейстоцену та голоцену кардинально відрізняється в залежності від місця отримання фактичного матеріалу – внутрішній або зовнішній шельф.^UThe Black Sea is a stratotypic region that reflects global climate change, the glacial to inter-glacial rhythms of the Eastern European Plain and mountainous areas, and transgressive-regressive events in the World Ocean. The question of the stratigraphic boundary between the Pleistocene and the Holocene is one of the keys to the development of a uniform stratigraphic and palaeographic scale for Quaternary sediments of Northern Eurasia (Yanina, 2012) and is therefore relevant. The practical significance of this issue lies in its connection with global warming and rising Black Sea levels, which bear critically on the needs of economic, social, and environmental development of the coastal zone because, without a retrospective on previous Black Sea dynamics, it will be challenging to develop a strategy for sustainable development of the region. The study of the late Pleistocene – Holocene transition in the Black Sea region began in the late nineteenth – early twentieth century by N.I. Andrusov and was continued by many researchers. All authors unanimously note the presence of Neoeuxinian and Black Sea sediments in the context of this terminal Pleistocene – early Holoceneboundary, sediments that correspond to the two major stages of development in the basin. Differences exist in the proposed scenarios of transformation (gradual, catastrophic, reverse-gradual) of the Neoeuxinian basin into the modern Black Sea and the salinity of the former (either freshwater or brackish water).The main goal of the work is to determine the conditions of sedimentation and facies conditions on the border of the Pleistocene and Holocene in the Black Sea (by foraminifera). The main tasks set to achieve the goal:1. To study the spatial distribution of modern benthic foraminifera in the surface layer of bottom sediments as an indicator of changes in the ecological conditions of sedimentation on the Black Sea shelf.2. To study the taxonomic composition, ecological characteristics, and morphological features of shells of modern species of benthic foraminifera of the Black Sea. Identify modern complexes of benthic foraminifera, investigate their spatial distribution and construct lateral rows (meaning biotic changes with depth on the shelf as stripes running parallel to the shoreline) of foraminifera on the Black Sea shelf.3. To use the lateral rows of modern benthic foraminifera for ecostratigraphic subdivision of bottom sediments and paleoecological reconstructions of the northwestern shelf of the Black Sea.4. To reconstruct paleogeographic conditions and determine facies changes at the boundary of the Pleistocene and Holocene according to grain-size, lithological, and paleontological data.5. To determine the nature of the transformation of the Late Neoeuxinian basin into the modern Black Sea on the border of the Pleistocene and Holocene.

На основі геоморфологічного, стратиграфічного та малакофауністичного дослідження пізньоплейстоценових відкладів низьких терас Середнього Подністер'я та Верхнього Попруття встановлені таксономічний та екологічний склад малакофауни у цих відкладах, біорізноманіття малакокомплексів для холодних і теплих етапів плейстоцену, відмінності у видовому складі фаун молюсків холодних та теплих етапів. Виконані реконструкції палеоекологічних умов та проведений порівняльний аналіз природних умов долин Середнього Дністра та Верхнього Пруту в пізньому плейстоцені.^UBased on geomorphological, stratigraphic and malacofaunistic study of Late Pleistocene sediments on low terraces of the Middle Dniester and Upper Prut areas, the taxonomic and ecological composition of malacofauna in these sediments, the biodiversity of the mollusc assemblages for cold and warm stages of Pleistocene, as well as the differences in the species composition of cold and warm stages, have been established. Reconstructions of paleoecological conditions have been performed, and a comparative analysis of the natural conditions of the Middle Dniester and Upper Prut valleys in the late Pleistocene has been carried out.The obtained results allowedus to substantiate the changes in the species composition of mollusc fauna as a reaction to short-term changes in landscape-climatic conditions during the Pleistocene. The necessity of considering microstratigraphy and facies variability of sediments to solve the problem of "mixed" mollusc associations is proved. The individual features of species and ecological composition of terrestrial Pleistocene mollusc associations, the dominance of individual taxa in them, are proposed for biostratigraphic subdivision of sediments.