Встановлено, що в пацієнтів з хімічною фазою перитоніту пригнічення клітинного імунітету має тимчасовий характер: вже з 5-ї доби після операції спостерігається тенденція до відновлення кількості Т-лімфоцитів та їх проліферативної активності. Розвиток бактеріального перитоніту призводить до тривалого зменшення кількості CD3 та CD4 лімфоцитів, їх проліферативної здатності та зростання рівня циркулюючих імунних комплексів. У пацієнтів з перфорацією виразки та перитонітом спостерігаються виражені деструктивні зміни клітин шлунка та пілородуоденальної зони, особливо міоцитів шлунка та ультраструктури мікроциркуляторного русла. Визначено прогностичні чинники летальності, а також чинники віддаленого прогнозу після операцій за різними методиками. Розроблено індивідуальну лікувально-реабілітаційну тактику у разі перфорації виразки. Запропоновано методики дуоденопластики та зашивання проривного отвору виразки, заходи щодо профілактики окремих післяопераційних ускладнень.

  Скачати повний текст

На підставі експериментального дослідження, проведеного на 140 білих щурах лінії Вістар, вивчено перебіг пілородуоденального та товстокишкового перитоніту залежно від строків перфорації. За умов експериментального пілородуоденального перитоніту, якщо з моменту перфорації не минуло 18 годин, виявлено, що запальні зміни в черевній порожнині відповідають синдрому системної запальної відповіді, а низький ступінь її бактеріальної контамінації (до Ig 5 КУО/мл), морфологічні органні зміни (гемодинамічні та гемореологічні) носять зворотний характер. Проаналізовано віддалені результати хірургічного лікування 248-и хворих з проривними пілородуоденальними виразками. На підставі оцінки ступеня ендотоксину та бактеріальної контамінації черевної порожнини, характеру та поширеності морфологічних змін у зоні перфорації, важкості фізичного стану 167-и хворих з даною патологією вивчено перебіг поширеного перитоніту залежно від строків з моменту перфорації. З використанням одержаних результатів розроблено алгоритм вибору методу та об'єму радикального оперативного втручання за наявності проривних пілородуоденальних виразок за умов поширеного перитоніту. Уточнено показання щодо виконання радикальних оперативних втручань у хворих з проривними пілородуоденальними виразками за умов поширеного перитоніту, що дозволило збільшити радикальність операцій до 92,8 %, зменшити частоту ранніх післяопераційних ускладнень у 1,5 рази, без летальних наслідків, з 84,6 % відмінних і добрих результатів після виконання радикальних операцій у віддаленому післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

Запропоновані і науково обгрунтовані критерії вибору способу оперативного лікування при перфоративних виразках шлунка або дванадцятипалої кишки в умовах перитоніту. Вивчений взаємозв'язок між клінічними проявами, зміненнями активності катепсина-Д сироватки крові і морфометричними показниками парієтальної очеревини (відносний питомий об'єм еритроцитів і щільність розподілу сегментоядерних лейкоцитів). На підставі математичного аналізу результатів дослідження розроблені об'єктивні критерії прогнозу захворювання і вибору обсягу і характеру оперативного лікування. Використання даних критеріїв дозволило збільшити кількість радикальних оперативних втручань, добитися більшого числа відмінних і гарних віддалених результатів при низьких показниках летальності. Вивчення клінічної ефективності розробленого підходу на 117 хворих з перфоративними виразками показало його високу ефективність, обгрунтовану необхідність застосування.

  Скачати повний текст

Розроблено методику одномоментної стимуляційної механоентерографії та механоколонографії за експериментальних і клінічних умов, що дозволило якісно та кількісно оцінити зміни моторики кишечнику за норми та у випадку перитоніту. Вивчено особливості фонової та стимуляційної моторики тонкої та товстої кишки за цих умов, що дозволило за інформацією, одержаною стосовно товстої кишки з'ясувати стан моторики всього кишечнику. Виявлено роль порога чутливості стінки товстої кишки у динаміці у разі перебігу та прогнозування перитоніту. Науково доведено, що ефективність лікування парезу кишечнику можна контролювати у випадку змін цього порога за силою струму. Розроблено методику підбору параметрів електростимулів для стимулювання моторики шлунково-кишкового тракту. Розроблено класифікацію ступеня порушення моторики у випадку перитоніту, а також електрофізіологічні методи диференційної діагностики механічної та динамічної лапароскопії у разі перитоніту.

  Скачати повний текст

Цей метод застосовано для лікування 35-ти хворих на гострий холецистит (ГХ) у разі лапароскопічної холецистектомії. Одержано клініко-лабораторні дані, які свідчать про його ефективність у клініці. Проаналізовано 106 лапароскопічних операцій, виконаних лапаротомного доступу. Одержані результати досліджень дають змогу визначити лапароскопічну холецистектомію як операцію вибору у разі гострого калькульозного холециститу. Розроблено тактичну схему оперативного лікування хворих з гострим калькульозним холециститом. Відзначено, що лапароскопічна холецистектомія здійснюється в екстреному порядку протягом перших шести годин з моменту надходження до стаціонару у разі гострого гангренозного та гангренозно-перфоративного холециститу, жовчного перитоніту, біляміхурового абсцесу. Зазначено, що терміново, протягом 12 - 36-ти год., оперативному лікуванню підлягають хворі за наявності біляміхурового інфільтрату, флегмонозного та катарального холециститу. Вивчено та подано порівняльну оцінку стану імунореактивності організму в хворих на ГХ до та після лапароскопічної холецистектомії, лапароскопічної холецистектомії з кріовпливом на ложе жовчного міхура та традиційної холецистектомії. Відзначено значно більш ранню компенсацію імунологічних показників після лапароскопічних операцій. Розроблено шляхи профілактики інтраопераційних і післяопераційних ускладнень у разі лапароскопічної холецистектомії у хворих з ГХ.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий напрямок у розв'язанні проблеми відновлення безперервності кишкового тракту у разі спонтанного й артифіціального порушення його безперервності. За результатами експериметальних і клінічних досліджень установлено реакції деяких систем життєзабезпечення організму у відповідь на порушення безперервності кишечнику на різних рівнях. Вивчено особливості загоєння тонкокишкових анастомозів у випадку перитоніту, а також за умов загрози його розвитку. Визначено закономірності ультраструктурних змін у клітинах тонкої кишки та печінки залежно від способів профілактики неспроможності накладених кишкових швів у разі інфікування очеревинної порожнини. Уперше досліджено взаємодію обтуруючих пристроїв зі стінкою кишки у разі наявності нориць, розташованих на евентрованих петлях кишечнику. На базі одержаних експериментальних даних розроблено патогенетично обгрунтовані конструкції для тимчасового відновлення безперервності кишечнику у разі його спонтанних порушень - несформованих нориць. Доведено залежність зміни стану хворих за спонтанних й артифіціальних дефектів кишечника залежно від рівня порушення та кількості втрат кишкового вмісту. Наведено таблицю визначення ризику накладення первинного тонкокишкового анастомозу у разі наявності невідкладного показання до резекції тонкої кишки. Патогенетично обгрунтовано тактику обструкційної резекції тонкої кишки за умов перитоніту. Розроблено технічні прийоми тимчасового відновлення її безперервності у разі перетину кишки у проксимальному відділі. Визначено алгоритми лікувальних заходів у разі спонтанного й артифіціального порушень безперервності тонкої кишки, а також показання щодо термінів і методу відновлення безперервності тонкої кишки з урахуванням стану хворих і профілактичних заходів. Виявлено закономірності загоєння ран навколо кишкових нориць, на підставі яких обгрунтовано показання до ранніх оперативних позаочеревинних втручань.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню патогенетичних аспектів гострого експериментального перитоніту, які стосуються вивчення нейрогуморальних порушень за умов перебігу патології та розробці на цій підставі патогенетично обгрунтованої терапії зазначеного стану шляхом застосування препаратів аналогів нейропептидів. Показано виразні ефекти при застосуванні синтетичних аналогів опіоїдних похідних - даларгіну,сандостатину та інших пептидів, що вживаються окремо або у комбінаціях. Ефективність зазначених нейропептидів була виразною щодо пригнічення процесів вільнорадикального окислення ліпідів, нормалізації гормонального балансу у крові та поліпшення виживаності експериментальних тварин у різні терміни (1-9 діб) після відтворення цієї патології. Отримані результати є експериментальним обгрунтуванням для клінічної апробації препаратів, які досліджувалися.

  Скачати повний текст

Досліджено біохімічні і патоненетичні механізми лікувальної дії гіпербарооксії та токсичної дії гіпербаричного кисню за умов розвитку абдомінальних гнійно-септичних ускладнень у післяопераційному періоді на основі вивчення клінічних і біохімічних показників у 167-ми хворих з поширеним гнійним перитонітом у ранньому післяопераційному періоді та експериментальних досліджень на 204-х щурах з гострим перетонітом. Обгрунтовано та впроваджено новий підхід щодо діагностики та комплексного лікування даних ускладнень з урахуванням стану системи антиоксидантного захисту і функцій нирок. Запропоновано методику антиоксидантної терапії даларгіном для профілактики токсичної дії гіпербаричного кисню за умов застосування гіпербарооксії у комплексному лікуванні абдомінальних гнійно-септичних ускладнень у післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

Здійснено клініко-експериментальне дослідження патогенетичної ролі макроциркуляторного та тканинного гомеостазу за абдомінальної патології у тварин різних видів. Доведено, що за абдомінальної патології у свиней також після оперативних втручань у ВРХ у парієтальній очеревині на великому сальнику посилюється активність медіаторів запалення калікреїн-кінінового ряду та прокоагулянтних факторів через контактний фактор активації (фактор Хагемана) за одночасного компенсаторного підвищення тканинного фібринолізу - головним чином у великому сальнику. У собак, хворих на спленомегалію, піометру, копростаз, у серозних оболонках розвиваються медіаторний пресинг кінінів, недостатньо контрольований інгібіторами протеїназ, і активація через контактний фактор Хагемана малоефективного внутрішнього шляху фібринолізу, що створює умови для посилення адгезивних явищ у серозних оболонках та розвитку перитоніту. За останнього мають місце гіперкоагуляційні зрушення в макроциркуляторному та тканинному гемостазі з посиленим споживанням факторів коагуляції, значним зменшенням інгібіторного потенціалу, пригніченням тканинного фібринолізу, які зумовлюють розлад мікроциркуляції та гемодинаміки, внутрішньосудинне мікрозгортання крові, а відповідно - нерідко і загибель тварин. За рентгенологічними й ультразвуковим дослідженнями виявлено діагностичні критерії абдомінальної хірургічної патології у свиней та собак. За цього доведено, що ультрасонографія дозволяє диференціювати грижі від кіст і гранулом у свиней. Однак її об'єктивність за крипторхізму в кнурів становить лише 60 %, що зумовлено анатомо-топографічними особливостями розміщення сім'яника. Ці методи діагностики є достатньо інформативними, що дозволяє об'єктивно визначати органотерапію й особливості перебігу патологічного процесу в черевній порожнині собак. За результатами вивчення патогенетичної ролі гемостазу у розвитку гнійного перитоніту в собак розроблено та запроваджено ефективний комплексний метод його лікування з застосуванням інфузійного препарату "Гелофузин" і мазі на гідрофільній основі "Левосин", що дозволяє зменшити загибель собак на 44,4 %. За цього за рахунок швидкого очищення черевної порожнини від гнійного ексудату, відновлення мікроциркуляції, нормалізації гемодинаміки та детоксикаційної дії зазначених препаратів посилюються саногенезні властивості протеолітичної реакції за адекватного контролю інгібіторів протеїназ, усуваються гіперкоагуляційні зрушення, відновлюється антикоагуляційний потенціал крові, посилюється фібриноліз через зовнішній шлях активації, що сприяє видаленню продуктів запальної реакції з черевної порожнини.

  Скачати повний текст

Розроблено та впроваджено у практику нові способи діагностики некротичного панкреатиту (НП) та його ускладнень за визначенням концентрації метану в крові, ранньої ознаки запальної інфільтрації жирової клітковини заочеревинного простору - симптому "бахромчастості". Наведено результати застосування лікувальної тактики у хворих на гострий панкреатит, яка передбачає пріоритетне використання мініінвазивних методів, переважно в ензимо-токсичній фазі захворювання, за наявності локальних ускладнень НП і використання лапаротомних втручань - найчастіше у період гнійно-септичних ускладнень панкреонекрозу. Запропоновано спосіб лікування хворих із ферментним перитонітом за допомогою перитонеального діалізу з використанням полійонних розчинів, збалансованих з плазмою крові. Встановлено, що операцією вибору в період гнійно-септичних ускладнень є панкреатосеквестректомія з видаленням усіх некротизованих тканин підшлункової залози та парапанкреатичної клітковини, доповнена тривалим післяопераційним лаважем сальникової сумки. Застосування запропонованих підходів до діагностики та лікування дозволило зменшити післяопераційну летальність хворих з важким перебігом гострого панкреатиту з 26 до 11,6 %.

  Скачати повний текст

Установлено, що черепно-мозкова травма (ЧМТ) впливає на прояви та перебіг закритого пошкодження порожнистих органів черевної порожнини (ЗППОЧП), зумовлюючи значну частоту діагностичних помилок за гострого періоду травми. Розроблено та впроваджено в практику алгоритм використання неінвазивних та інвазивних методів діагностики та диференційований підхід щодо надання допомоги потерпілим з ЗППОЧП у поєднанні з ЧМТ. Застосовано бактеріоскопічний метод виявлення кишкової мікрофлори в черевній порожнині під час виконання лапароцентезу. Показано, що визначення параметрів внутрішньочеревного тиску відіграє важливу роль у діагностиці пошкодження органів черевної порожнини, а його корекція - в профілактиці перитоніту та синдрому абдомінальної компресій (САК) у даних потерпілих. Доведено, що декомпресивна лапаростомія, виконана в 22,3 % хворих, є найбільш ефективним методом лікування прогресуючого САК. Зазначено, що впровадження даного алгоритму обстеження потерпілих дозволило скоротити його тривалість з моменту госпіталізації до верифікації діагнозу до 30 - 60-ти хв у 87 % спостережень і знизити летальність на 7 %.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання діагностики та лікування хворих на гострий панкреатит і гострий перитоніт. Уточнено деякі аспекти розладу інтралюмінального гомеостазу товстої кишки та запропоновано нові методи його екоімунної корекції. З'ясовано частоту та особливості прояву ентеральної недостатності та її кореляцію з гнійно-септичними ускладненнями. Представлено характеристику інтралюмінального гомеостазу товстої кишки та встановлено найтиповіші зміни його основних компонентів, зокрема товстокишкового біоценозу, внутрішньочеревного тиску, ультраструктурної організації слизової оболонки товстокишкової стінки. На основі результатів вимірювання внутрішньочеревного тиску обгрунтовано об'єктивні класифікаційні та прогностичні критерії досліджуваної патології.

  Скачати повний текст

Доведено, що даний біофлавоноїдний препарат реалізує свою фармакотерапевтичну ефективність шляхом регуляції прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в організмі, тим самим запобігає розвитку розповсюдженої мембранопатії. Встановлено, що корвітин здатен нормалізувати вміст основних компонентів аденілнуклеотидної системи та рівень показників енергообміну, коригувати активність основних ферментів енергетичного гомеостазу та концентрацію головних компонентів вуглеводного обміну. Детоксикуюча та гепатопротекторна активності корвітину реалізуються за рахунок нормалізації функціонального стану печінки у разі калового перитоніту. Встановлено, що на етапі біотранспорту корвітин здатен прискорювати процеси детоксикації циркулюючих у крові щурів ендотоксини у разі калового перитоніті.

  Скачати повний текст

Встановлено оптимальні строки початку ентерального харчування у хворих з різною тяжкістю перебігу раннього післяопераційного періоду (РПП) після операцій з приводу гострої шлунково-кишкової кровотечі (ГШКК) і перитоніту на підставі дослідження функції всмоктування та біоелектричної активності (БЕА) тонкої кишки; аналізу стану білкового та ліпідного обмінів за даних умов. Проведено комплексне вивчення й оцінювання порушень всмоктувальної функції та БЕА тонкої кишки за різної тяжкості перебігу РПП у хворих з даною патологією. Визначено відділи тонкої кишки з найбільш значним пригніченням всмоктування, характер його змін протягом перших трьох діб після операцій. Досліджено вираженість порушень БЕА тонкої кишки у перші 5 діб і клініко-функціональні паралелі їх відновлення. Виявлено зв'язок між показниками БЕА тонкої кишки, глибиною моторно-евакуаторної дисфункції шлункового-кишкового тракту та тяжкістю перебігу РПП. Наведено динаміку та характер змін білкового та ліпідного обміну за даних патологічних умов. Запропоновано оптимальні строки початку ентерального харчування пероральним або зондовим методом у РПП у хворих, оперованих з приводу ГШКК та перитоніту.

  Скачати повний текст

Уперше за критичних станів, що супроводжуються венозною гіпоксемією, установлено спроможність ентеральної оксигенації (ЕО) відновлювати насичення змішаної венозної крові киснем до нормоксії. Розроблено технологію ентерального застосування кисню в критичних хворих залежно від рівня зниження насичення змішаної венозної крові киснем. Виявлено, що проведення ЕО у хворих із хірургічною патологією органів черевної порожнини сприяє прискоренню ліквідації гепато-спланхнічної та гастро-інтестинальної недостатності, а також знижує можливість розвитку повторних ушкоджень і сприяє зменшенню летальності у випадку розлитого гнійного перитоніту (РГП). Зазначено, що вперше проведене дослідження бактеріального обсіменіння мезентеріальних лімфовузлів і тканини печінки за термінальної стадії експериментального РГП у щурів показало, що транслокація бактерій в даних тканинах досягає значень, за яких розвиток вираженого ендотоксикозу стає неминучим. Показано, що позитивний вплив ентеральної та внутрішньочеревної оксигенації на характер транслокації кишкової мікрофлори полягає в стримуванні прогресування септичного процесу.

  Скачати повний текст

Доведено, що заочеревинне введення гентаміцину призводить до суттєвого підвищення його концентрації у тканинах пухкого та щільного запалення, а використання гальванізації підвищує нагромадження препарату у тканинах пухкого запалення. Розроблено комплексну програму відновлювального лікування дітей з апендикулярним перитонітом шляхом етапного використання природних і преформованих фізичних чинників за умов стаціонару, поліклініки та на етапі санаторно-курортного лікування.

  Скачати повний текст

На підставі клінічного аналізу результатів лікування 104 хворих на гострий розлитий перитоніт (ГРП) показано високу ефективність інтраопераційної біопсії парієтальної очеревини, як методу вірогідної оцінки тяжкості запального процесу та визначення показань до етапних санацій черевної порожнини. Виявлено клінічні та морфологічні показники, що мають найбільшу прогностичну значимість для оцінки ступеня ендотоксикозу у хворих на ГРП. Розроблено та застосовано диференційний підхід до програмних санацій черевної порожнини з урахуванням морфометричних показників парієтальної очеревини та тяжкості ступеня ендотоксикозу. Метод етапних санацій черевної порожнини дозволив уникнути небажаних етапних санацій у хворих на ГРП, запобігти прогресуванню ГРП (7,3 %) порівняно з такими ситуаціями, коли ГРП лікували внутрішньопротоковий лаваж (21,6 %) і знизити число післяопераційних ускладнень з 58,8 % до 18,9 % і летальність з 33,3 % до 20,8 %.

  Скачати повний текст

Проаналізовано частоту виникнення різних нозологічних форм жовчного перитоніту в хворих на гострий деструктивний холецистит залежно від віку та статі на Буковині. Розроблено нові способи досягнення жовчного міхура, які дозволяють забезпечити "чистоту" експерименту під час моделювання патологічних процесів. Розроблено адекватну клінічному прототипу експериментальну модель перитоніту біліарного генезу, з використанням якої в експерименті вивчено патогенетичні фактори, що зумовлюють виникнення та розвиток жовчного перитоніту. Визначено мікробіологічними дослідженнями роль мікрофлори товстої та тонкої кишки в патогенезі розвитку жовчного перитоніту. Встановлено спричинений інфікованою жовчю факт подолання мікрофлорою механізму колонізаційної резистентності слизової оболонки товстої кишки та проникнення бактеріальних чинників у порожнину очеревини, якому запобігають превентивні заходи, а саме, інтраопераційна анестезія кишкової брижі та перед- і післяопераційна санація порожнини товстої кишки.

  Скачати повний текст

Встановлено ефективність розробленого методу санації черевної порожнини у комбінації з імунокорекцією в комплексній післяопераційній терапії шляхом оцінювання клінічного перебігу, показників клітинного та гуморального імунітету, цитокінової мережі й ендогенної інтоксикації у хворих на гострий абдомінальний сепсис (ГАС). Досліджено видовий склад мікрофлори ексудату черевної порожнини у хворих з перитонітом та її чутливість до антибіотиків, проведено визначення мікробної чистоти крові. Встановлено, що у хворих з ГАС включення в комплексне післяопераційне лікування розробленого методу санації черевної порожнини й імунотерапії супроводжується вираженим клінічним ефектом без явищ імуносупресії, сприяє покращенню клінічного перебігу захворювання, меншими відхиленнями від норми показників клітинного та гуморального імунітету й ендогенної інтоксикації. Доведено, що застосування розробленого методу санації черевної порожнини й імунотерапії покращує ефективність лікування та перебіг післяопераційного періоду у хворих на ГАС.

  Скачати повний текст

Розроблено нові підходи до інтенсивної терапії хворих з ускладненим перебігом некротичного панкреатиту для поліпшення результатів їх лікування. Наведено результати ретроспективного та проспективного аналізу перебігу захворювання, а також ефективності проведеної терапії у 108 хворих на некротичний панкреатит. Вперше у клінічній практиці доведено можливість та оцінено ефективність застосування раннього ентерального харчування у комплексному лікуванні хворих на інфікований некроз підшлункової залози, перебіг якого ускладнився розвитком локалізованого та дифузного перитоніту, абсцесів та флегмони заочеревинної порожнини. Виявлено тенденцію до зниження загальної частоти розвитку післяопераційних ускладнень. Доведено, що для об'єктивної оцінки тяжкості стану хворих на некротичний панкреатит поряд з клінічними, лабораторними та інструментальними методами дослідження доцільно використовувати прогностичну шкалу APACHE ІІ, яка дозволяє оцінити тяжкість стану йефективність проведеної терапії. Досліджено високу сорбційну активність неорганічної мінеральної сполуки - сапоніту щодо багатьох патогенних мікроорганізмів та оцінено ефективність його застосування у водному середовищі та в організмі теплокровних тварин. Комплексне лікування хворих з ускладненим перебігом некротичного панкреатиту, яке включало активну хірургічну тактику, антибактеріальну терапію, раннє ентеральне харчування та інші методи інтенсивної терапії, дозволило знизити загальну летальність для даної категорії хворих до 25,3 %.

  Скачати повний текст