У дисертаційній роботі вперше в українському літературознавстві проаналізовано діаспорну жіночу прозу другої половини ХХ століття крізь призму системно-аналітичного підходу. Об'єктом дослідження є романи, повісті, а також найрепрезентативніша мала проза – оповідання, новели, фрагментарні жанри (етюд, образок, акварель, ескіз). Так, розглянуто жанрово-стильові особливості оповідань, зокрема різдвяне, соціальне, історичне, етнографічне, детективне, оповідання-портрет, психологічне оповідання. З'ясовано їх соціопсихологічні домінанти як підґрунтя структурної, наративної, образної, стильової специфіки малої прози авторок. Представниці української діаспори в умовах поліетнічної культури писали високохудожні твори українською мовою за межами рідної землі. Такий факт засвідчує їхню високу самосвідомість, осмислення патріотичного чину, заґрунтованість власного Я-его в національні основи. Доведено, що діаспорна жіноча проза другої половини ХХ століття оновила тематичну і жанрово-стильову системи, створивши, на наше переконання, інтелектуальну опозицію зааґанжованій прозі доби соціалістичного реалізму. Д. Гуменна, О. Мак, Л. Коваленко розімкнули історичний простір України до світових масштабів, змоделювали образи персонажів різних суспільних верств, майстерно окреслили психологічні типи, голоси яких зазвучали різними тональностями, а композиційні прийоми, сюжетні повороти, стильові ознаки по-особливому увиразнилися через ліричне та орнаментальне письмо за зразками західноєвропейської літератури з отриманням національної традиції. Ключові слова: жанр, стиль, світогляд, ґендерний підхід, дейксис, наратор, діаспора, жіноча проза, психологізм, символіка.^UFor the first time in domestic science about literature the analysis of materials of diaspora women's prose of the second half of the XX century with the system-analytical approach to the interpretation of genre-style peculiarities of epic works has been carried out in the dissertation. The object of the research is novels, narratives, as well as the most representative prose –fictional essay, fragmentary genres – sketch, pattern (watercolor), sketch. On the example of women's little prose various types of stories have been considered, including Christmas, social, historical, ethnographic, «detective», story-portrait, psychological narrative. The genre-style system of women's prose of the Ukrainian diaspora of the second half of the XX century has been explored. Socio-psychological dominants of works, which are the basis of structural, semantic and stylistic specificity of poetological components of artistic creativity of prose writers, have been revealed. The phenomenon of sensitive problems of Ukrainian history, which are and remain the material that prompts the artists of the word to create artistic prose, has been revealed. We consider women's literature as a socio-cultural and artisticaesthetic phenomenon. Its essence is expressed by the creation of women-writers of texts that radiate their peculiar perception of the world, the expression of elegant vocabulary in writing, and thus the texts are presented to the reader by representatives of women's artistic practice. A prose work that takes as its basis the historical event, the fact is modeled on the historical plot. The latter in artistic form represents a certain era or period of history. In prose historical truth is synthesized with artistic one, historical event – with artistic fiction. Women-writers of Ukraine under the conditions of poly-ethnic culture did not fail the chosen path, did not multiply the glory of foreign-language culture, but they modeled high-quality works in the Ukrainian language far from the Motherland, their native land. Such a fact testifies to their self-consciousness, the tendency to comprehend, and the susceptibility of their own I-ego on the national basis. It has been proved that the diaspora women's prose of the second half of the XX century announced the updating of the genre-style and thematic system, and such a step has been an intellectual opposition to the prose of the socialist realism era. D. Humenna, O. Mak, L. Kovalenko «opened up», expanded all the historical space of Ukraine up to the XX century, «populated» their prose with the characters of different layers of population, skillfully depicted psychological types whose voices sounded different tones-timbres, and composite receptions, stories, stylistic parameters in a specially updated lyrical and ornamental writing on samples of Western European culture with the emphasis on national identity, similarity and mentality. 19 The results of the dissertation can be used as a material for lectures on the history of Ukrainian literature of the XX century in higher education institutions, colleges, gymnasia and general educational schools with advanced study of humanities, as well as - in the preparation of relevant manuals, special courses on national writers, in particular autobiographic or historical prose, when writing scientific works on the history and theory of literature, course and diploma projects by students of philological disciplines. The materials of the dissertation and its conclusions will be useful for teachers-philologists of educational institutions of various types. Key words: genre, style, world outlook, deixis, narrator, diaspora, women's prose, psychologism, symbolism.

Дисертацію присвячено теоретичному аналізу й узагальненню підходів до розуміння і вивчення індивідуально-психологічних особливостей чоловіків та жінок при порушенні життєдіяльності родини при адюльтері. Наукова новизна полягає у тому, що вперше: визначено взаємозв'язки індивідуально-психологічних особливостей з характеристиками психоемоційної сфери, особистісним реагуванням, специфікою сексуальної комунікації, взаєминами у родині, здатністю вирішувати конфлікти, а також встановлено їх сукупний вплив на життєдіяльність родини при адюльтері. Виокремлено два типи поєднання акцентуацій, які мають руйнівний вплив на життєдіяльність родини: дистимічну із застрягаючою та тривожну з емотивною. Виявлено особливості особистісного реагування в ґенезі розвитку порушень життєдіяльності сім'ї: боротьба з особистісними слабкостями, недоліками, помилками; острах аналізувати себе та власні вчинки, «ховаючи» та «відкладаючи» їх вирішення; завищена самооцінка, самообман, існування у «надуманому світі», низька комунікація. Уточнено специфіку сексуальної комунікації, де виявлено провідні руйнуючі родину психологічні особливості сексуальності, а саме: сприйняття сексуальних стосунків суто як задоволення та відсутність стурбованості щодо дошлюбних та позашлюбних зв'язків; нереалізованість та розчарування із звинуваченням партнера; конфлікт між внутрішніми переконаннями й потягами; пошук лише чуттєвого задоволення; нервозність у присутності осіб протилежної статі; захоплення фізичною стороною сексу без її духовної складової; ворожість і агресивність без згоди партнера.Розширено характеристику взаємин у родині з визначенням ступеня їх негармонійності: «абсолютно неблагополучні», «неблагополучні», «скоріше неблагополучні». У подружній взаємодії за компонентами тріади кохання відокремлено: порушення інтенсивності та рівноваги у парі; невідповідність власних сподівань й задоволень та потреб партнера у парі; емоційна напруга та розчарування у стосунках; брак «контексту стосунків» в уявлені «ідеального кохання»; сприйняття факту адюльтеру як «очікуваного» із «свідомою налаштованістю» у парах з більшим тривалим стажем сімейного життя.Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та впроваджені КС-СКА. Обґрунтовано методологічні засади, зміст, принципи проведення КС-СКА у складі якої запропоновано психосоціальний портрет чоловіка/жінки у кризовій родині.Розроблено «Схему сприйняття парою сімейного консультування» де понятійним апаратом виступають: «рівень порушення життєдіяльності родини», «ступінь сприйняття сімейного консультування», «відновний потенціал родини». У програмі застосовуються «Алгоритм втрати відновного потенціалу родини» та «Алгоритм подолання патологічних реакцій та дій родини» при сімейному консультуванні.Зміст КС-СКА викладено у «Модульній програмі опорних тематичних занять при сімейному консультуванні (психокорекції)».Результати дослідження можуть бути використані: а) при організації сімейного консультування; б) у розробці індивідуальних програм психологічного консультування; в) у навчальних дисциплінах «Психологія сім'ї», «Психологія сексуальності», «Кризове психологічне консультування та перша психологічна допомога», «Групова психотерапія і супервізія» тощо.Ключові слова: адаптація, адиктивна (залежна) поведінка, адюльтер (зрада), акцентуація, дезадаптація, дитячо-батьківські стосунки, психоемоційне вигорання, життєві зміни, задоволеність шлюбом, консультування та корекція, криза та конфлікт, мораль, обмеження можливостей, подружня пара, порушення життєдіяльності, здоров'я сім'ї (родини), психологічні особливості, психотерапія, сексуальність, сімейна взаємодія, стрес, суспільна трансформація, тривога, функціонування родини, Я-концепції особистості.^UThe dissertation is devoted to the theoretical analysis and generalization of approaches to understanding and studying the individual psychological characteristics of men and women in violation of family life in adultery.The scientific novelty of the research lies in the fact that for the first time the relationship of individual psychological characteristics with the characteristics of the psychoemotional sphere, personal response, the specifics of sexual communication, family relationships, and the ability to resolve conflicts have been determined. Also, their cumulative effect on the life of the family has been established. Two types of combination of accentuations have been identified that have a destructive effect on the life of the family: dysthymic with stuck and anxious with emotive.In the genesis of the development of disorders in the life of the family, the features of personal response were revealed: the fight against personal weaknesses, shortcomings, mistakes; fear of analyzing oneself and one's own actions, “hiding” and “postponing” their decisions; overestimated self-esteem, self-deception, existence in a “far-fetched world”, low communication.Specificity of sexual communication has been clarified. The leading psychological characteristics of sexuality, destroying the family, were revealed, namely: sexual relations are perceived only as satisfaction, and there is no concern about premarital and extramarital affairs; there are partner accusations due to non-fulfillment and disappointment; there is a conflict between inner convictions and drives; there is a search for exclusively sensual pleasure; nervousness manifests itself in the presence of persons of the opposite sex; there is a passion for the physical side of sex without its spiritual component; manifest hostility and aggressiveness in sex without the consent of the partner.The characterization of relations in the family is expanded by defining the degree of their disharmony: “completely unfavorable”, “unfavorable”, “rather unfavorable”. According to the components of the triad of love, conjugal interactions are divided as follows: violation of tension and balance in a couple; inconsistency of one's own hopes with the needs of a partner; emotional stress and frustration in relationships; lack of "context of relationships" in the representation of "ideal love"; in couples who have lived as a family for a long time, the fact of adultery is perceived as "expected" with a "conscious attitude."The understanding of the factors that reduce the ability to resolve conflicts and a crisis situation has been deepened, namely: dissatisfaction with the emotional need for communication (loss of a feeling of love, emotional closeness, support and understanding); “demonstration by an adulterer” of a family crisis (inconsistency of verbal and non-verbal communication, manipulation of a partner, blocking and distortion of the transmission of feelings); couples with a longer experience of living together revealed a decrease in non-constructive forms of behavior in conflict ("rivalry", "avoidance"), an increase in "adaptation", an increase in "cooperation" and "compromise".The practical significance of the results obtained lies in the development and implementation of CFCSA. The methodological foundations, content, principles of CFCSA, including the psychosocial portrait of a man / woman in a crisis family, have been substantiated.The "Scheme of family counseling by a couple" has been developed, in which the conceptual apparatus are: "the level of disability in the life of the family", "the degree of perception of family counseling", "the restorative potential of the family." The program uses the Algorithm for the loss of the restorative potential of the family and the Algorithm for overcoming pathological reactions and actions of the family in family counseling.The content of CFCSA is set out in the "Modular program of supporting thematic classes in family counseling (psychocorrection)".The research results can be used: a) when organizing family counseling; b) in the development of personal psychological counseling programs; c) in the disciplines "Family psychology", "Psychology of sexuality", "Crisis psychological counseling and first psychological aid", "Group psychotherapy and supervision", etc.Key words: adaptation, addictive behavior, adultery, accentuation, maladaptation, child-parent relationship, emotional burnout, life changes, marital satisfaction, counseling and correction, crisis and conflict, morality, limitations of opportunities, married couple, disruption of life, family health, psychological features, psychotherapy, sexuality, family interaction, stress, social transformation, anxiety, family functioning, I-concept of personality.

Вперше у вітчизняній політичній науці проведено теоретичний аналіз інституціоналізації громадянського суспільства як чинника формування демократичної політичної стабільності у сучасній Україні. Охарактеризовано основні етапи розвитку теорії громадянського суспільства щодо його здатності реалізувати стабілізаційний потенціал демократичних цінностей (холістський, теологічний, ліберальний, статистський і сучасний інтегративний). Між даними етапами встановлено хронологічний зв'язок у визначенні стабілізаційного потенціалу інституціоналізації громадянського суспільства. Вперше на підставі аналізу концептуально-категоріальних засад політичної стабільності демократичних систем сформульовано визначення демократичної політичної стабільності як стану політичної системи, що досягається та утримується шляхом засвоєння демократичних цінностей у суспільному житті та партнерською співпрацею держави зі структурами громадянського суспільства та забезпечує своєчасне реагування системи на внутрішні та зовнішні загрози демократичному розвитку. На підставі вивчення досвіду розвинених західних держав уточнено принципи реалізації демократичної участі громадян, основними з яких є правове забезпечення громадянської участі, синергія та взаємодопомога, публічність, переконання та загальне узгодження. Визначено структурно-інституціональні складові стабілізаційного потенціалу громадянського суспільства. Зроблено висновок, що найбільшим потенціалом характеризуються громадські організації, які надають можливість громадянам та іншим суб'єктам громадянського сектору висловлювати свої вимоги та впливати на державну політику. Розроблено інституціональну рівневу модель партнерської взаємодії інститутів держави та структур громадянського суспільства. Визначено основні рівні цієї моделі (громадський, на якому відбувається первинна самоорганізація й артикуляція інтересів суспільства; регіональний, який характеризується агрегацією вимог суспільства та закріпленням їх у програмах регіонального розвитку та державний рівень, який включає співпрацю державних і громадських інститутів з метою реалізації виробленого політичного курсу. За допомогою даної моделі розкрито ієрархію комунікаційних зв'язків і форми співпраці суб'єктів держави та громадянського суспільства. Визначено основні сфери удосконалення впливу громадянського суспільства на формування демократичної політичної стабільності у сучасній Україні, показано пріоритетне значення політико-правової й інституціональної сфери. З'ясовано, що у політико-правовій сфері формулюються напрямки державної політики, які закріплюються у нормах національного законодавства, в інституціональній - відбувається адаптація й усталення демократичних засад шляхом забезпечення ефективного функціонування інститутів демократичної політичної системи.

  Скачати повний текст

Досліджено комплекс теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з адекватністю кримінального покарання. Висвітлено поняття адекватності покарання, її рівні та форми. Розроблено сітку визначення адекватності покарання, властивих кожному рівню покарання. Сформульовано законодавчі гарантії адекватності покарання, висновки про формування кримінально-правових санкцій; систему принципів призначення покарання; гарантії незалежності суддів (суду) як головної та необхідної передумови формування належного суддівського переконання та призначення судом адекватного покарання. Запропоновано заходи щодо формування цілісної системи гарантій незалежності суддівського корпусу в контексті розв'язання проблеми адекватності кримінального покарання.

  Скачати повний текст

Досліджено історію становлення державної служби міліції громадської безпеки, визначено особливості та відмінні риси персоналу даної організації. Визначено зміст поняття адміністративної діяльності персоналу міліції громадської безпеки як цілеспрямовану, організуючу виконавчу та розпорядчу діяльність, урегульовану нормами адміністративного права, яка полягає в безпосередньому, повсякденному, практичному здійсненні її працівниками завдань і функцій держави щодо забезпечення громадської безпеки, охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю на визначеному об'єкті або у громадському місці. Розглянуто правові та неправові (організаційні) форми адміністративної діяльності персоналу міліції громадської безпеки. Встановлено, що серед правових форм найбільш чисельну групу складають акти управління, класифікацію яких здійснено за такими критеріями: сфера застосування, юридичні властивості, форми видання, назва. Серед методів адміністративної діяльності перевагу надано методу переконання. Виділено юридичні гарантії законності в адміністративній діяльності персоналу міліції громадської безпеки: правові умови та засоби, організаційно-правові заходи.

  Скачати повний текст

Встановлено загальнообов'язкові правила забезпечення безпеки дорожнього руху, наведено їх класифікацію. Визначено поняття переконання як засіб забезпечення міліцією безпеки руху, обгрунтовано доцільність розширення даної системи шляхом застосування заохочувальних заходів. Розглянуто напрямки розвитку роз'яснювально-профілактичної діяльності міліції. Зроблено аналіз роз'яснювально-профілактичних, заоочувальних, адміністративно-запобіжних заходів застосування адміністративного припинення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки руху. Враховано особливості та підстави адміністративної відповідальності у сфері безпеки дорожнього руху. Розширено наукову класифікацію адміністративних проступків, що посягають на безпеку руху. Висвітлено напрямки удосконалення правових засад діяльності міліції у даній сфері. Наведено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до ряду нормативних актів.

  Скачати повний текст

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають за участю судово-експертних установ України. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів учених та норм чинного законодавства України визначити особливості адміністративно-правового забезпечення взаємодії між судово-експертними установами України, на основі опрацювання позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду окреслити напрямки удосконалення відповідного адміністративного законодавства. Методи дослідження: загальнонаукові та спеціально-юридичні, зокрема, діалектичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, формально-логічний, історичний, соціологічний, статистичний методи, метод моделювання тощо. Теоретичні і практичні результати, новизна: категорію «координація судово-експертних установ України» визначено як здійснюваний на постійній основі за допомогою адміністративно-правових засобів та методів, у правових формах організуючий вплив у сфері судово-експертної діяльності, який полягає в забезпеченні узгодженості, упорядкованості та синхронності реалізації судово-експертними установами своїх повноважень щодо забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, запровадженні у такій діяльності єдиних та загальновизнаних стандартів; запропоновано виділяти форми взаємодії між судово-експертними установами за кількісним складом суб'єктів: двосуб'єктна, тобто коли до проведення експертизи залучаються лише два суб'єкти – окремий експерт чи окрема експертна установа; та багатосуб'єктна, до проведення якої залучаються двоє і більше суб'єктів взаємодії (при розслідуванні складних злочинів, наприклад, таких як вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування, при розслідуванні різних видів економічних злочинів, злочинів, пов'язаних із господарською діяльністю суб'єкта, службових злочинів тощо); окреслено систему методів взаємодії між судово-експертними установами, серед яких виділено такі: 1) метод планування; 2) метод контролю; 3) метод інформаційного забезпечення; 4) метод переконання; 5) метод адміністративно-правового примусу; 6) метод погодження актів. Ступінь упровадження: викладені в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані у науково-дослідній сфері як підґрунтя для подальших досліджень питань взаємодії між судово-експертними установами України; правотворчій діяльності для вдосконалення вітчизняного законодавства під час підготовки й уточнення низки законодавчих та підзаконних актів з взаємодії між судово-експертними установами України; правозастосовній діяльності з метою підвищення ефективності взаємодії між судово-експертними установами України. Сфера використання: у освітньому процесі під час підготовки підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Судові та правоохоронні органи».^UThe object of research is public relations that arise with the participation of forensic institutions of Ukraine. The purpose of the study is to determine the peculiarities of administrative and legal support of interaction between forensic institutions of Ukraine on the basis of analysis of scientific views of scientists and norms of current legislation of Ukraine, to outline areas of improvement of relevant administrative legislation based on positive domestic and foreign experience. Research methods: general and special-legal, in particular, dialectical, system-structural, comparative-legal, logical-semantic, formal-logical, historical, sociological, statistical methods, modeling method, etc. Theoretical and practical results, novelty: the category "coordination of forensic institutions of Ukraine" is defined as carried out on a permanent basis using administrative and legal means and methods, in legal forms organizing influence in the field of forensic activities, which is to ensure consistency, order and the synchronicity of the implementation by forensic institutions of their powers to ensure the justice of Ukraine with independent, qualified and objective expertise, the introduction of uniform and generally accepted standards in such activities; it is proposed to distinguish forms of interaction between forensic institutions by the quantitative composition of subjects: two-subject, ie when only two subjects are involved in the examination - a separate expert or a separate expert institution; and multi-entity, involving two or more actors (in the investigation of complex crimes, such as murder, grievous bodily harm, rape, in the investigation of various types of economic crimes, crimes related to economic activities subject, official crimes, etc.); the system of methods of interaction between forensic institutions is outlined, among which the following are distinguished: 1) the method of planning; 2) method of control; 3) method of information support; 4) the method of persuasion; 5) the method of administrative and legal coercion; 6) the method of approval of acts. Degree of implementation: the conclusions and proposals presented in the paper can be used in the research sphere as a basis for further research on the issues of interaction between forensic institutions of Ukraine; law-making activity for improvement of the domestic legislation during preparation and specification of a number of legislative and by-laws on interaction between forensic institutions of Ukraine; law enforcement activities in order to increase the effectiveness of interaction between forensic institutions of Ukraine. Scope: in the educational process during the preparation of textbooks and manuals in the disciplines of "Administrative Law" and "Judicial and law enforcement agencies".

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». – Науково-дослідний інститут публічного права, Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, Кропивницький, 2023.У дисертаційному дослідженні розкрито категорійно-поняттєве визначення, зміст, сутність адміністративно-правового механізмувзаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки, а також детермінації його особливостей у системному та комплексному вияві. Адміністративно-правовий механізм взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки визначено як сукупність адміністративно-правових засобів, які об’єктивують комплекс реалізованих суб’єктами забезпечення національної безпеки нормативних, організаційних та контрольно-наглядових дій, спрямованих на забезпечення належних умов (засад), принципів, правил, стандартів та процедур функціонування процесу реалізації взаємовідносин між суб’єктами сектору безпеки й оборони України під час виконання ним функціональних обов’язків. Уточнюється, що адміністративно-правові засоби, які формують структуру адміністративно-правового механізму взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки можна розглядати у двох аспектах: як сукупність адміністративно-правових норм або ж як інструменти виконання адміністративних рішень. Доведено, що останній підхід є застосовним при загальному визначені поняття адміністративно-правового механізму (здійснюється акцентуація на його інструментальній складовій), адже адміністративно-правові засоби віддзеркалюють найбільш істотні його особливості.Визначено, що мета адміністративно-правового механізму взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки має дуальне значення. Висунуто гіпотезу, що основним загальним завданням адміністративно-правового механізму взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки є реалізація окремих напрямів державної політики у сфері національної безпеки й оборони. Уточнено, що конкретні завдання цього механізму є прямо залежним від того, які завдання поставлені перед тими суб’єктами, які мають взаємодіяти. Вони визначаються індивідуально та стосуються напрямів та видів спільної діяльності, що потребують врегулювання (наприклад, врегулювання процедури делегування окремих повноважень суб’єкта сектору безпеки й оборони іншому суб’єкту цієї системи задля ефективності виконання завдань системи забезпечення національної безпеки України). Доведено, що адміністративно-правовий механізм взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки виконує низку функцій. Здійснено умовний поділ таких функцій за груповими ознаками. Перша група – базові функції (регулятивна та координаційна). Друга група – цільові функції (інституційна; контрольно-наглядова; забезпечувальна тощо). Третя група – спеціальні функції (стабілізаційна; адаптаційна; прогностична).Сформовано, що структура адміністративно-правового механізму взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки є такою: 1) адміністративно-правові норми, об’єктивовані у межах нормативно-правової бази, що складається з актів різної юридичної сили та загального і спеціального спрямування, основним призначення яких є врегулювання конкретного питання у межах означених відносин; 2) об’єкти регулювання – діяльність та поведінка суб’єктів сектору безпеки й оборони; 3) суб’єкти регулювання – суб’єкти, що формують правові рамки та процедури досліджуваної взаємодії (як суб’єкти ієрархічно вищої структури, так і самі суб’єкти взаємодії); 4) адміністративні правовідносини, що виникають між об’єктами та суб’єктами регулювання, а також ті, що виникають, розвиваються та припиняються між представниками сектору безпеки й оборони (йдеться як про горизонтальні, так і вертикальні відносини, що характеризуються різним змістом); 5) адміністративно-правові засоби реалізації механізму взаємодії суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо забезпечення національної безпеки – нормотворчі (встановлення правил, процедур, зобов’язань тощо), організаційні (збір інформації, підготовка документів тощо), забезпечувальні (методичний супровід, технічне та матеріальне оснащення, фінансування тощо) та управлінські (заохочення, переконання, контрольно-наглядова діяльність тощо).^UThe thesis reveals the categorical and conceptual definition, content, and essence of the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security, as well as the determination of its features in a systemic and comprehensive manner. The administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security is defined as a totality of administrative and legal means that objectify a set of regulatory, organisational, control and supervisory actions implemented by the national security entities with the purpose of ensuring appropriate conditions (fundamentals), principles, rules, standards and procedures for the functioning of the process of implementation of interrelations between the security and defence sector entities of Ukraine in the course of performing their functional duties. It is specified that the administrative and legal means which form the structure of the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security can be considered in two aspects: as a set of administrative and legal provisions or as instruments for implementing administrative decisions. It is proved that the latter approach is used in the general definition of the concept of the administrative and legal mechanism (the emphasis is placed on its instrumental component), since administrative and legal means reflect its most significant features. It is determined that the purpose of the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security is dual. The author hypothesises that the main general task of the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security is to implement certain areas of public policy on national security and defence. It is clarified that the specific tasks of this mechanism directly depend on the tasks assigned to the entities that are to interact. They are determined individually and relate to the areas and types of joint activities that need to be regulated (for example, to regulate the procedure for delegating some full powers of a security and defence sector entity to another entity of this system for the purpose of efficient performance of the tasks of the national security system of Ukraine). It is proved that the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security performs a number of functions. Such functions are conditionally grouped by common characteristics. The first group includes basic functions (regulatory and coordination functions). The second group includes targeted functions (institutional; control and supervision; support functions, etc.). The third group includes special functions (stabilisation, adaptation and prognostic functions). It is stated that the structure of the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security is as follows:1) Administrative and legal provisions objectified within the regulatory framework consisting of regulations of different legal force, of general and special orientation, the main purpose thereof is to regulate a specific issue within the relations under study; 2) Objects being regulated – the activities and conduct of security and defence sector entities; 3) Regulatory actors – that is, those actors that form the legal framework and procedures for the interaction under study (both hierarchically higher level entities and the actors of interaction themselves); 4) Administrative legal relations that arise between objects being regulated and regulatory actors, as well as those that arise, develop and terminate between representatives of the security and defence sector (these are both horizontal and vertical relations characterised by different content); 5) Administrative and legal means of implementing the administrative and legal mechanism for interaction of security and defence sector entities with regard to ensuring national security: rule-making (establishment of rules, procedures, duties, etc.), organisational (collection of information, preparation of documents, etc.), support (methodological support, technical and material equipment, financing, etc.) and managerial (encouragement, persuasion, control and supervision, etc.).

Дисертаційна робота присвячена ґрунтовному дослідженню безпекового виміру зовнішньої політики Королівства Данія з урахуванням регіональних та глобальних трендів розвитку міжнародного середовища. Активна зовнішньополітична діяльність Данії й дієві зусилля цієї країни з поширення стабільності й безпеки у світі впродовж останніх десятиліть, засновані на непохитних переконаннях про цінність правових засад, основних свобод й демократичного розвитку є вартісним предметом для вивчення, особливо в умовах турбулентних змін сучасного міжнародного середовища. Рішуча підтримка Данією України у протистоянні російській агресії, допомога українському війську й чіткі підходи в НАТО щодо способів подолання сучасних безпекових викликів і загроз, які розгортаються, примножуються й диференціюються в просторових й функціональних площинах, актуалізує важливість ґрунтовного дослідження порушеної у дисертації проблеми з українських перспектив. Уперше на рівні дисертаційної роботи розглянуто зовнішньополітичну діяльність Королівства Данія у міжнародному середовищі як приклад реалізації безпекової політики з боку малої держави, причому доведено, що з розвитком атлантизму до суператлантизму як різновиду данського активізму, патерн взаємодії цієї країни з іншими учасниками міжнародних відносин у сфері безпеки зазнав докорінної трансформації й наслідує сучасні практики могутніх та впливових міжнародних акторів. Підтверджено, що сучасна зовнішня політика Королівства Данія в площині реалізації безпекових імперативів країни є особливим прикладом активності малої держави в міжнародному середовищі. Окрім того, досліджено регіональні рівні реалізації політики безпеки Данії – північноєвропейський, євроінтеграційний та трансатлантичний, причому виявлено пряму залежність готовності країни до глибшого залучення в інституційні форми гарантування безпеки, що розвиваються у Північній Європі чи в рамках ЄЕС/ЄС, від стану трансатлантичних відносин (НАТО) та характеру взаємодії зі США, як пріоритетним партнерством. Наголошено на взаємообумовленості еволюції підходів Данії до гарантування власної безпеки та змін характеру її блокової політики, що проявилося, зокрема, у відмові від нейтралітету й приєднанні до Північноатлантичного альянсу, закріпленні без'ядерного статусу, намаганні дистанціюватися від процесів міжблокової конфронтації шляхом реалізації «політики застережень» у рамках НАТО, а також у переході країни, з огляду на покращення власного безпекового становища після завершення протистояння між Сходом і Заходом, до активної участі з підтримання миру та безпеки у регіональному і глобальному контекстах. Підкреслено значення позапарламентського внутрішньополітичного консенсусу з питань безпеки й оборони країни – Оборонних угод (започаткованих наприкінці холодної війни) для процесів трансформації й розвитку безпекового сектора Данії, що полягає, з одного боку, у визначенні основних безпекових загроз, військових інтересів та викликів для країни у різних частинах світу, а з іншого, – у встановленні необхідних стандартів з належного фінансування збройних сил Данії задля їхнього стабільного розвитку. Окрім цього, систематизовано уявлення про підходи Данії та принципи реалізації нею безпекової політики в міжнародному середовищі, засновані на переконанні про відкритість данського суспільства (за тісної взаємодії влади й широких кіл громадськості), що здійснює активістську зовнішню політику з урахуванням спектра викликів і загроз, які походять від недержавних та державних акторів, і передбачають одночасну потребу протидіяти як високо-, так і низькотехнологічній зброї, запобігати шкідливій інструменталізації гібридних та кіберстратегій, боротися з екстремізмом й тероризмом у взаємопов'язаних субрегіональному (Північна Європа, Східна Європа) регіональному (Арктика, Європа) та трансрегіональному (Близький Схід, Північна Африка)/глобальному контекстах.^UThe dissertation is dedicated to the profound study of the security dimension of the foreign policy of the Kingdom of Denmark with regard to the regional and global tendencies of the international environment evolvement. The active foreign policy of Denmark as well as its efficient efforts, regarding the proliferation of the stability and security in the world for the period of the last decade, are based on steadfast believes regarding the value of legal bases, main freedoms and democratic development; and provide a valuable subject for study, especially at a time of turbulent changes of modern international environment. Denmark's strong support for Ukraine in its resistance to Russian aggression, support for the Ukrainian Armed Forces and explicit approaches within NATO regarding the ways of countering modern security challenges and threats, which unfold, multiply and vary in spatial and functional plane, increases the importance of the fundamental study of the issues raised in the dissertation from the Ukrainian perspective. For the first time at the level of dissertation the Denmark's foreign policy activity in the international environment is researched as an example of an execution of the security policy of a small country. Moreover, it is proven that with the evolution of Atlanticism to Super Atlanticism, as a one of a kind of Denmark's activity, the pattern of interaction of this country with other members of international relations in the field of security overcame a profound transformation and follows suit of modern practices of influential and powerful international actors. It. Is also acknowledged that modern foreign policy of the Kingdom of Denmark, within the framework of implementing security imperatives of the country, is a specific example of the small country's activity in in the international environment. Apart from that, regional levels of the security policy of Denmark implementation are researched, in particular Nordic, European integration and transatlantic, wherein the direct correlation is defined between the readiness of the country for more profound involvement in institutional formats of guaranteeing the security, which evolve in Northern Europe or in the framework of the European Economic Community/EU, and the status of the transatlantic relations (NATO) and the character of the interaction with the USA as a priority partnership. There is a stress on intersectionality of the evolution of Denmark's approaches towards guaranteeing its own security and changes in the character of its bloc politics, which resulted, in particular, in rejecting neutrality and joining the North Atlantic treaty Organization, institutionalizing the nuclear-weapon-free status, trying to distance from the processes of inter bloc confrontation by implementing the “footnoting policy” within NATO, and transfer of the country towards the active participation in peacekeeping processes on the regional and global levels due to the improvement of the security environment after the end of the confrontation between East and West. The relevance of extra-parliamentary internal consensus on security issues – Defence Agreements (established in the end of Cold War) – is pointed out with regard to processes of transformation and development of security sector of Denmark, which on one hand is based on targeting the main security challenges, military interests and challenges for the country in all parts of the world, and on the other hand is based on setting the necessary standards for the appropriate financing of the Armed Forces of Denmark for the sake of their stable development. Moreover, there is provided a systematic understanding of Denmark's approaches and principles of implementing its security policy in the international environment, based on the belief of openness of society of Denmark (close interconnection of the authorities and public at large), which executes activist foreign policy regarding the spectrum of challenges and threats, which are caused by non-state and state actors, and simultaneously envisage a necessity to counteract high-tech and law-tech weapons, prevent harmful instrumentalization of hybrid and cyber strategies, counter extremism and terrorism in interconnected sub regional, (Northern Europe, Eastern Europe) regional (Artic, Europe), trans regional (Middle East, Northern Africa) and global context.

Дисертація присвячена дослідженню специфіки екзегези Ієроніма Стридонського, з метою виявлення його ісагогічних, герменевтичних та філологічних принципів та методів. Об'єктом дослідження є екзегетичні праці блаженного Ієроніма, у яких він розкриває значення уривків Священного Писання. У дисертації здійснено аналіз конкретних екзегетичних праць, а також листів, у яких Ієронім пояснює значення біблійних слів, виразів, пророцтв розгортаючи всю багатовимірність власного герменевтичного підходу. Він вважав, що поява біблійного тексту не відбувається виключно під впливом Божественного натхнення та відстоював думку, яка радикально відрізняла його позицію від поширеної практики в середовищі язичництва, згідно з якою автора священного тексту сприймали лише як пасивний медіум божественної інформації. У руслі ранньохристиянської патристичної традиції, блаженний наголошував на повноцінній присутності природних властивостей та непошкодженості характеру старозавітних письменників. Володіння івритом відкрило для нього можливості порівняння єврейського тексту Священного Писання з відомими на той час перекладами. В результаті скрупульозних текстуальних досліджень Ієронім прийшов до висновку щодо найпершої авторитетності єврейсього тексту. Цей підхід отримав назву теорії «єврейської істини». Виявлено особливості впливу основних напрямів ранньохристиянської екзегези на блаженного Ієроніма в різні періоди його письменницької діяльності. У ранніх працях Ієроніма відчутний вплив Оригена та переважає алегоричне пояснення тексту. Проте в пізніший період творчості блаженний послуговувався й історико-граматичним (буквальним) методом. Коментуючи Біблію, екзегет застосовував усі доступні на той час для нього знання, беручи до уваги історичний контекст, аналізуючи етимологію імен, географічних назв, пояснюючи особливості єврейських літер. При цьому необхідно наголосити, що автор Вульгати вважав найпершим критерієм тлумачення Священного Писання саме ж Священне Писання, а також, відзначав надважливе значення духовного стану того, хто приступає та виконує справу пояснення Слова Божого. Розкрито роль філологічних розвідок в екзегетичних працях Ієроніма Стридонського. В дослідженні та коментуванні конкретної книги Біблії віфлеємський монах подає багатий ісагогічний матеріал: намагається з'ясувати її авторство, час написання, історичні обставини виникнення. Стосовно порядку книг біблійного канону автор надає перевагу юдаїстичній точці зору. Вказано на важливість типологічного спрямування його екзегези. Лейтмотивом у кожній із праць блаженного є вказівка на відношення між Старим та Новим Завітом, які в своїй суті є одним цілісним Одкровенням. Найбільш виразно це проявляється у коментарях на пророчі місця із книг старозавітних пророків, оскільки саме у них найбільш конкретно виражений зв'язок між обома Завітами. Тлумачення пророчих місць можна вважати квінтесенцією екзегези блж. Ієроніма як прояву його переконань та полум'яної віри. Удосконалено, на основі аналізу текстів Священного Писання блаженним Ієронімом, можливості переосмислення та уточнення біблійних термінів, імен, географічних назв, що розкриває перспективи іншого розуміння деяких текстів Біблії, однак, не суперечить доктрині віри. Необхідно зауважити, що у нього не було строгої системи та чіткої визначеності, один і той самий термін чи уривок міг мати різне пояснення. Однак детальний розгляд змісту віршів, етимології слів, їх співставлення з альтернативними перекладами внесли вагомий вклад до спадщини древньої екзегези. 4 Набуло подальшого розвитку переконання Ієроніма, що володіння мовами оригіналу, а також надбання сучасних для нього наук – історії, географії, граматики – становить суттєвий допоміжний чинник у дослідженні текстів Біблії. Констатовано беззаперечний вплив творчої спадщини Ієроніма Стридонського на подальшу екзегетику, особливо на латинському Заході. Висновки і теоретичні узагальнення, отримані в дисертаційному дослідженні, уможливлюють розширення та альтернативні інтерпретації текстів Біблії як для екзегетики так і для особистого використання.^UThe research concentrates on the exegesis of the Blessed Jerome of Stridon, on its studying within the hermeneutical and philological methodology. In other words it investigates the works of Jerome of Stridon that interpret the pericopes from the Saint Scripture. Moreover, the mentioned analysis of the exegetical works of the Blessed Jerome allows revealing His hermeneutical method. It's worth noting that Jerome of Stridon argued that Biblical text appeared not only according to God's will. Instead, He contradicted to pagan meaning that the author of the sacral text was simply a medium of divine information. Blessed Jerome insisted on the fullness of natural peculiarities and the harmless of the Old Testament's scripters according to the early Christian patristic tradition. It can be reasonably contended that His knowledge of Hebrew allowed Him to compare comprehensively different translations of the Saint Scripture. As a result of His textual research, Jerome of Stridon pointed to Hebraic text as the most authentic. In other words this method is more known as the theory of “Hebraic truth”. Research suggests that early Christian exegesis affected Jerome of Stridon's treatises, without any doubt depending on different stages of his exegetical activity. For instance, the influences of Origen are firmly observed in the early exegetical works of the Blessed Jerome, that is why He preferred allegorical explanations of the text. But later He favored mostly literally (historical grammar) method to study Saint Scripture. This is because, according to Blessed Jerome commenting Bible means to historically contextualize, as well as to analyze etymology of names and geographical terms, explaining peculiarities of the Hebraic characters. It should be stressed that the Author of Vulgate considered that Saint Scripture is the principal norm of itself commenting. Moreover, spiritual conditions of the exegete, it means of the clergy, are crucial to interpret convenient the Saint Scripture. This research has noticed how Blessed Jerome used the philological method in his exegetic treatises. For example, commenting on a particular book from the Bible He figures out the authorship and time of its writing, as well as describe the historical context, etc. Also, Jerome of Stridon used the Hebraic system of Biblical canon, it means the structure of the books in the Saint Scripture. This pattern of findings is consistent with the idea that Blessed Jerome's interpretation of the Saint Scripture allows to reinterpret some biblical terms, names, or geographical words, and in conclusion it does not contradict to Christian doctrine. It's worth noting that He did not use all the terms identical, the same pericope or phrase in different biblical books could mean diversely. According to the Blessed Jerome knowing of languages as well as historical and geographical or grammatical contextualization are important additional instruments to interpret the Saint Scripture. It can be reasonably contended that His comprehensive analyzing of the biblical verses and His studying of the etymology, as well as their comparing with different translations, should be examined as the fundamental heritage of the Early Christian exegesis. Especially His exegetical treaties strongly affected the Latin exegetical tradition. Another task of the research was to analyze typological peculiarities of the Blessed Jerome exegetical works. It belonged to its very essence to compare Old and New Testaments in every treatise of Jerome of Stridon because according to him mentioned books of the Saint Scripture are all-in-one Revelation. All these aspects have to be taken into account by Him in a study on the Prophet Books for the reason that especially these Books strictly connect Old and New Testaments. Consequently, the Blessed Jerome's interpretation of the Prophet Books is the quintessence of His exegesis stressed His credo and Christian faith.

У дисертаційній роботі, в площині дослідження сучасних технологій публічного управління та впровадження інноваційних інструментів у систему його інститутів, вивчено міжнародний і український досвід інституціоналізації та правового регулювання технології блокчейн (Blockchain) у сферах електронного голосування, фінансів, реєстраційної діяльності та забезпечення захисту права інтелектуальної власності.У контексті розгляду теоретико-методологічних основ дослідження значну увагу приділено феномену публічного управління. Обґрунтовано погляд на публічне управління як на суспільне управління, формальні органи якого стають публічними лише у випадку, якщо переслідують суспільно значимі цілі. Акцентовано на тому, що значимі для суспільства цілі складають публічний інтерес, а останній не може виразитися, якщо не забезпечено дотримання прав і свобод громадян. Доведено, що публічність як ознака публічного управління значною мірою відіграє роль запобіжника потенційного порушення публічного інтересу, а також засвідчує посилення інформаційної складової в публічному управлінні. Встановлено необхідність виокремлення інформаційної функції в самостійну функцію публічного управління. Акцентовано на вагомій нормативній базі забезпечення інформаційної функції публічного управління. Наголошено на особливості останньої – праві людини на інформацію, яке має гарантії захисту, закріплені як чинними міжнародними актами, так і нормами вітчизняного законодавства. Мотивовано висунення нових умов перед системою публічного управління з появою технологічних інновацій, насамперед інформаційно- комунікативних технологій. Аргументовано, що останні заклали основи нового цифрового, якісно іншого типу інформаційного суспільства, з інакшими інформаційно-правовими відносинами і з новими правовими нормами, що їх регулюють.Наголошено, що застосування цифрових технологій, разом із очевидними перевагами, несе у собі додаткові загрози та ризики. Доведено, що у сфері публічного управління цифрові технології нерідко мають своїм наслідком несанкціоноване використання персональних даних громадян та юридичних осіб, маніпуляцію людською свідомістю й дезінформацію громадян загалом. Акцентовано, що така ситуація щонайменше засвідчує порушення їхніх інформаційних прав. Підкреслено, що нині проблема достовірності отриманої інформації та загалом довіри до неї вирішується у технологічний спосіб. Наголошено на серйозному потенціалі Blockchain для оптимізації публічного управління в умовах цифровізації (діджиталізації) суспільних відносин.Досліджено Blockchain у контексті світових процесів цифрової трансформації. Обґрунтовано тезу про те, що широкі потенційні можливості використання Blockchain у різних сферах життєдіяльності суспільства свідчать про неї як про одну з перспективних і провідних технологій ІТ-права. Простежено процес створення технології Blockchain. Обґрунтовано особливості технічної природи Blockchain. Розглянуто ключові проблеми в правовому регулюванні Blockchain. Установлено, що, зважаючи на технічні особливості Blockchain, а також те, що Blockchain досі залишається новою технологією, багато пов’язаних із нею юридичних питань перебувають у процесі регулювання або, залежно від країни, взагалі залишаються невирішеними. Доведено, що всі юридичні проблеми застосування Blockchain фактично зводять до двох ключових: юрисдикції у застосуванні Blockchain (йдеться про проекти міжнародного рівня) та захисту приватних даних за цією технологією. Висунуто тезу: коли розглядати правовий бік блокчейн- технології, то одним із головних завдань є розуміння того, хто несе юридичну відповідальність за протизаконні дії в мережі Blockchain. Висловлено переконання; якщо відповіді на ці запитання знайдуться, тоді, з великою долею ймовірності, можна буде стверджувати, що Blockchain буде прийнята на законодавчому рівні для регулювання в інтересах суспільства багатьох правовідносин.Вивчено процес вироблення організаційно-правових форм регулювання застосування Blockchain. Запропоновано поняття інституціоналізації Blockchain як процесу визначення порядку чи навіть заведення певної«традиції» застосування технології, а також оформлення організацій, правових та інших структур для її розвитку. Відзначено, що хід інституціоналізації Blockchain у суспільно-політичному просторі сучасного світу співвідноситься з усвідомленням неабиякого потенційного впливу цієї технології як інструменту вдосконалення життя суспільства в найближчі роки і десятиліття. Встановлено, що зростання поширеності Blockchain призвело до запровадження міжнародних стандартів цієї технології. Узагальнено, що спільне правове поле щодо Blockchain нині тільки напрацьовується.З’ясовано особливості інституціоналізації Blockchain у країнах найбільшого поширення в Європі, Азії, Америці. Встановлено, що впровадження моделей Blockchain у різні сфери господарювання світового політичного простору має особливість – воно здійснюється нерівномірно навіть серед зацікавлених країн.^UIn the dissertation work, in the field of research of modern technologies of public administration and the introduction of innovative tools into the system of its institutions, the international and Ukrainian experience of institutionalization and legal regulation of blockchain technology in the fields of electronic voting, finance, registration activity and ensuring the protection of intellectual property rights was studied.In the context of consideration of the theoretical and methodological foundations of the study, considerable attention is paid to the phenomenon of public administration. The view of public administration as public administration, whose formal bodies become public only if they pursue socially significant goals, is substantiated. Emphasis is placed on the fact that goals important to society constitute the public interest, and the latter cannot take place if the rights and freedoms of citizens are not respected. It has been proved that publicity as a sign of public administration largely plays the role of a safeguard against potential violation of public interest, and also testifies to the strengthening of the informational component in public administration. The need to separate the information function into an independent function of public administration has been established. Emphasis is placed on a strong normative basis for ensuring the informational function of public administration. Emphasis is placed on the peculiarities of the last human right to information, which has guarantees of protection, established both by current international acts and by the norms of domestic legislation.The introduction of new conditions for the public administration system with the emergence of technological innovations, primarily information and communication technologies, is motivated. It is argued that the latter laid the foundations of a new digital, qualitatively different type of information society, with different informational and legal relations and with new legal norms regulating them.It was emphasized that the use of digital technologies, along with obvious advantages, carries additional threats and risks. It has been proven that in the field of public administration, digital technologies often result in unauthorized use of personal data of citizens and legal entities, manipulation of human consciousness and disinformation of citizens in general. It was emphasized that such a situation, at least, proves a violation of their informational rights. It is emphasized that nowadays the problem of reliability of received information, and in general trust in it, is solved in a technological way. The serious potential of Blockchain for optimization of public administration in the conditions of digitization (digitalization) of public relations is emphasized.Blockchain is studied in the context of global digital transformation processes. The thesis that the wide potential possibilities of using Blockchain in various spheres of society's vital activities testify to it as one of the promising and leading technologies of IT law is substantiated. The process of creating Blockchain technology is traced. The peculiarities of the technical nature of Blockchain are substantiated. The key issues in the legal regulation of Blockchain are considered. It has been established that due to the technical features of Blockchain, as well as the fact that Blockchain is still a new technology, many legal issues related to it are in the process of being regulated or, depending on the country, remain unresolved at all. It has been proven that all legal problems of Blockchain application actually boil down to two key ones: jurisdiction in Blockchain application (these are projects of an international level) and protection of private data using this technology. The thesis is put forward that when considering the legal side of blockchain technology, one of the main tasks is to understand who is legally responsible for illegal actions in the Blockchain network. It is believed that if the answers to these questions are found, then, with a high degree of probability, it will be possible to state that Blockchain will be adopted at the legislative?level to regulate?many legal relationships in the public interest.The process of developing organizational and legal forms for regulating the use of Blockchain has been studied. The concept of Blockchain institutionalization is proposed as a process of determining the order or even establishing a certain "tradition" of the application of the technology, as well as the registration of organizations, legal and other structures for its development. It is noted that the course of institutionalization of Blockchain in the socio-political space of the modern world correlates with the awareness of the considerable potential influence of this technology as a tool for improving the life of society in the coming years and decades.

Визначено зміст поняття "гуманність" як інтегральної якості особистості, основними структурними компонентами якої є мотиваційно-ціннісні установки та сукупність відповідних знань і умінь. Встановлено критерії та рівні сформованості гуманних якостей учнів початкової школи. Обгрунтовано й експериментально апробовано педагогічні умови, що сприяють активізації даного напряму виховного процесу. Доведено позитивний вплив таких чинників, як посилення гуманістичної спрямованості викладання предметів гуманітарного циклу з метою осмислення гуманістичних понять, трансформації їх у погляди, переконання та звички на формування гуманних якостей молодших школярів. Обгрунтовано необхідність гармонізації змісту, форм і методів навчання з метою вивчення предметів гуманітарного циклу, виявлено їх виховний потенціал. Встановлено доцільність залучення учнів до гуманної діяльності з метою збагачення їх досвідом гуманістичної поведінки. Проаналізовано результати виховного впливу та його коректування в процесі формування гуманних якостей учнів початкових класів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано роль слідчого для оцінки доказів у кримінальній справі. Обгрунтовано точку зору, що процесуальні рішення слідчого це форма реалізації внутрішнього переконання. Розглянуто роль внутрішнього переконання та процесуальної самостійності у разі прийняття найважливіших рішень, у ході порушення кримінальної справи, затримання підозрюваного, обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, пред'явлення обвинувачення, складання обвинувального висновку та закриття кримінальної справи. Розроблено шляхи подолання перешкод, що негативно впливають на процес формування переконання слідчого. Доведено необхідність підпорядкування слідчого апарату органів внутрішніх справ безпосередьо Головному слідчому управлінню МВС України. Внесено пропозиції до чинного КПК та проекту нового КПК України щодо підвищення ролі органів досудового слідства, зміцнення процесуальної самостійності слідчого.

  Скачати повний текст

За допомогою хронологічно-проблемного методу дослідження розглянуто багатогранність впливу метрополита Андрея Шептицького на суспільно-культурні процеси в Галичині. Висвітлено його співпрацю з українськими партійними колами, а також еволюцію політичної платформи у контексті боротьби українського народу за соборність і незалежність України. Установлено мотиви зв'язку з освітніми установами й товариствами, надання владикою окремим представникам інтелігенції матеріальної допомоги для наукових цілей. Проаналізовано взаємовідносини з легальними молодіжними організаціями, ініціювання та участь у створенні нових товариств християнського та світського спрямування. Висвітлено аспект діяльності митрополита щодо заснування їм та підтримки закладів для сиріт. Обгрунтовано, що митрополит Андрей Шептицький проводив свою діяльність керуючись християнськими переконаннями і християнським патріотизмом, тому у політичних питаннях він дотримувався легітимності, а в культурно-просвітніх намагався компенсувати українцям державні інстанції, виховати в українців любов до Бога і Батьківщини.

  Скачати повний текст

У дисертації вирішується наукове завдання, яке полягає у дослідженні правових, організаційних і тактичних особливостей проведення судових експертиз під час судового провадження.З’ясовано, що доказування, як раціонально-емпірична діяльність, пов’язана з проведенням експертизи, включає такі послідовні етапи: 1) збирання (пошук, виявлення, фіксація, вилучення, упаковка, транспортування) об’єктів – носіїв потенціальної криміналістично значущої інформації та направлення їх на експертизу; 2) проведення експертного дослідження та формування висновку експерта; 3) дослідження висновку експерта; 4) оцінка висновку з точки зору належності, допустимості, достовірності; 5) перевірка сумнівних складових висновку експерта з повторним дослідженням та оцінкою нових доказів. Вказана процедура повторюється до тих пір, поки висновок експерта не буде відповідати всім процесуальним вимогам як джерело доказів; 6) використання висновку експерта у доказуванні.Визначено, що дослідження суб’єктом доказування та судом висновку експерта – це процес, об’єктом якого є письмовий документ, складений експертом; предметом – властивості висновку – текст трьох обов’язкових частин (вступу, дослідницької частини, висновків) та наочні ілюстрації (схеми, графіки, фото та ін.); способом здійснення – візуальне ознайомлення, а метою – пізнання змісту висновку як процесуального документу.Доведено, що оцінку та перевірку висновку експерта здійснюють: – імперативні суб’єкти, які зобов’язані та уповноважені приймати процесуальні рішення – суд, слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор;– диспозитивні суб’єкти, які діють на власний розсуд у межах і спосіб, передбачений процесуальним законодавством – сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;– допоміжні суб’єкти, які сприяють правосуддю в оцінці та перевірці висновку експерта в частині науково-методичної обґрунтованості результатів експертного дослідження – експерт та спеціаліст. З’ясовано, що достовірність висновку експерта – це властивість, що оцінюється суб’єктами доказування та судом за внутрішнім переконанням, включає дотримання правових та пізнавальних умов проведення експертизи, науково-методичне обґрунтування та логічну аргументацію умовиводів, узгодженість встановлених фактичних даних із наявними доказами у кримінальному провадженні та їх відповідність обставинам кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.Аргументовано, що висновок експерта, оцінений й перевірений суб’єктами доказування та судом, визнається за їх внутрішнім переконанням належним, допустимим та достовірним джерелом доказів, якщо процесуальні та пізнавальні умови проведення експертизи дотримано, встановлені фактичні дані науково-методично обґрунтовані та логічно аргументовані, узгоджені із рештою доказів у кримінальному провадженні та відповідають обставинам кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.Обґрунтовано, що термін «правильний висновок експерта» означає наявність всіх необхідних властивостей джерела доказів – допустимості, належності та достовірності, що в сукупності та взаємозв’язку з іншими доказами у кримінальному провадженні дозволяє прийняти відповідне процесуальне рішення.^UThe dissertation solves a scientific task, which consists in the study of legal, organizational and tactical features of conducting forensic examinations during court proceedings.It was found that proof, as a rational-empirical activity related to conducting an examination, includes the following successive stages: 1) collection (search, detection, fixation, extraction, packaging, transportation) of objects – carriers of potential forensically significant information and sending them for examination; 2) conducting an expert study and forming an expert's opinion; 3) study of the expert's opinion; 4) assessment of the conclusion from the point of view of propriety, admissibility, credibility; 5) verification of questionable components of the expert's conclusion with repeated research and assessment of new evidence. This procedure is repeated until the expert's opinion meets all procedural requirements as a source of evidence; 6) use of an expert's opinion in proof.It was determined that the examination of the expert's opinion by the subject of proof and the court is a process, the object of which is a written document drawn up by an expert; the subject is the properties of the conclusion - the text of the three mandatory parts (introduction, research part, conclusions) and visual illustrations (diagrams, graphics, photos, etc.); the method of implementation is visual familiarization, and the goal is to learn the content of the conclusion as a procedural document.It has been proven that the assessment and verification of the expert's opinion is carried out by:– imperative subjects who are obliged and authorized to make procedural decisions – court, investigator, investigator, head of the pre-trial investigation body, head of the investigation body, prosecutor;– dispositive subjects who act at their own discretion within the limits and in the manner provided for by procedural legislation – the defense party, the victim, the representative of the legal entity in respect of which the proceedings are being conducted;– auxiliary entities that contribute to justice in the evaluation and verification of the expert's conclusion in terms of the scientific and methodological validity of the results of the expert study – an expert and a specialist.It was found that the reliability of the expert's opinion is a property that is evaluated by the subjects of the evidence and the court based on internal conviction, includes compliance with the legal and cognitive conditions of conducting the examination, scientific and methodological substantiation and logical argumentation of the conclusions, consistency of the established factual data with the available evidence in criminal proceedings and their compliance with the circumstances of the criminal offense beyond reasonable doubt.It is argued that the expert's opinion, evaluated and verified by the subjects of the evidence and the court, is recognized according to their internal conviction as a proper, admissible and reliable source of evidence, if the procedural and cognitive conditions of the examination are observed, the established factual data are scientifically and methodically substantiated and logically argued, agreed upon with the rest of the evidence in the criminal proceedings and correspond to the circumstances of the criminal offense beyond a reasonable doubt.It is substantiated that the term "correct expert's opinion" means the presence of all the necessary properties of the source of evidence – admissibility, propriety and reliability, which in combination and interrelationship with other evidence in criminal proceedings allows the adoption of an appropriate procedural decision.

Досліджено особливості формування та функціонування громадської думки у політико-культурній сфері. Наведено науково-теоретичне обгрунтування громадської думки як одного з елементів демократії та чинника, що може суттєво впливати на формування демократичної політичної культури в Україні. Встановлено, що на формування демократичного суспільства та політичної культури демократичного типу суттєво впливають рівень залучення громадської думки до політичного управління та прийняття політичних рішень через форми прямої та представницької демократії, встановлення двосторонніх, партнерських і довірчих відносин між громадською думкою та політичною владою на всіх її рівнях, формування громадської думки шляхом переконання, а не використанням маніпулятивних технологій, наявність каналів для вільного висловлення громадської думки, рівень компетентності й обізнаності населення у питаннях політичних і правових норм, законів держави, політичних принципів, засобів управління суспільством. Розкрито сутність понять "суб'єкт громадської думки", "носій громадської думки" та "виразник громадської думки". Досліджено процес формування громадської думки та вплив на нього таких факторів, як об'єкт громадської думки, ЗМІ, "лідера думок", існуюча у суспільстві політична культура. Проведено порівняльний аналіз існування та функціонування громадської думки у тоталітарно-авторитарному та демократичному типах політичної культури.

  Скачати повний текст

Дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням адміністративно-правових аспектів теоретичних, правових та організаційних питань діяльності Національної поліції по охороні прав дітей в Україні.Унаслідок проведеного дослідження охарактеризовано специфічні риси ювенальної правоохоронної діяльності, а також нормативно-правову базу, що регулює порядок її здійснення. З урахуванням цього сформульовано ряд наукових положень, висновків, пропозицій та практичних рекомендацій з удосконалення правового забезпечення та правозастосовної практики Національної поліції в діяльності по охороні прав дітей.Проведено аналіз понятійно-категоріального апарату в дослідженнях поліцейської діяльності по охороні прав дітей, запропоновано низку авторських визначень понять: «охорона права», «діяльність Національної поліції по охороні правдітей», «ювенальна превенція» та інших. Зроблено висновок, що окремі лексеми («ювенальний», «превенція», «булінг») недавно знайшли своє нормативно-правове закріплення, набувши значення юридичних понять та категорій, інші – надаліуживаються як теоретичні терміни, або навіть як сленг певних соціальних груп, у тому числі осіб, що здійснюють діяльність з охорони та захисту прав дітей. Наукові знання про поняття, особливо для практикуючих поліцейських ювеналістів, зміцнюють їхній професіоналізм та комунікативну компетентність, посилюючи спроможність у соціальній взаємодії, в основі якої лежить обмін інформацією, піднімають рівень культурної поведінки, етичних і естетичних норм у використанні вербальної і невербальної техніки спілкування. За наслідками розвитку та становлення ювенальних інституцій та системиправового регулювання їхньої діяльності зроблено висновок, що процес розвитку та становлення органів публічної адміністрації, що здійснюють діяльність по охороні прав дітей тісно пов'язаний з розвитком філософських бачень про права дитини, соціальним, політичним та економічним статусом дитини в суспільстві. Дано характеристику процесу становлення ювенальних органів як еволюцію системи спеціальних правових інструментів охорони та захисту прав та законних інтересів дітей, який об'єктивно виражає розвиток управлінського механізму держави, що обумовлювався людиноорієнтованими особливостями державної політики на кожному історичному етапі. Організаційні форми ювенальної правоохоронної системи радянського періоду не можна назвати оптимальними, їхнє становлення здійснювалосьбез врахування суспільної думки, сама система була віддзеркаленням процесів реалізації загальної політки Радянського Союзу.Визначено, що організація діяльності Національної поліції України по охороні прав дітей повинна ґрунтуватись на стійкій та комплексній системі правових принципів, втілення яких дозволить створити ефективний механізм запобігання та відновлення порушеного права дитини. До цієї системи належать принципи верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини, переважного застосування методів виховання і переконання, гуманізму, спеціалізації, професіоналізму, офіційності, безпосередності, єдності прав та обов'язків, найкращого захисту інтересів дитини, правового обґрунтування, спільності інтересів Національної поліції та інших органів публічної адміністрації, «головної ланки», координації та взаємодії, ефективності, плановості, цілеспрямованості, цілісності, комплексності,зворотного зв'язку, науковості та інші. Унаслідок проведеного аналізу нормативно-правової основи діяльності Національної поліції по охороні прав дітей доведено, що це сукупність правових актів законодавчого та підзаконного характеру, спрямованих на регулювання відносин, пов'язаних діяльністю органів та посадових осіб Національної поліції, інших органів та посадових осіб публічної адміністрації, які впорядковують управлінські процеси за їхньою участю у сфері забезпечення гарантій реалізації дітьми прав та свобод та законних інтересів. Реалізація повноважень держави в усіх сферах публічних правовідносин, у тому числі у сфері поліцейської ювенальної правоохорони, здійснюється через узгодженість правових норм з нормами міжнародного права, правомірність і обов'язковість дій уповноважених підрозділів Національної поліції України, у визначених цими нормами випадках. Доведено, що форми діяльності Національної поліції у сфері охорони прав дітей – це сукупність однорідних, конкретних дій поліцейських, які пов'язані зі створенням для дітей оптимальних умов: для вільного користування ними благами суспільства; для забезпечення особистих прав і свобод; для усунення факторів, що приводять до порушення прав та свобод чи ускладнюють їх реалізацію. Формам правоохоронної діяльності притаманні такі ознаки: зовнішній вияв певного змісту правоохорони; зовнішнє вираження дії із метою досягнення поставленої правоохоронної задачі; безпосередній вплив на зміст – розвиток чи гальмування розвитку певних суспільних відносин.^UThe dissertation is one of the first Ukrainian comprehensive monographic studies of administrative and legal aspects of theoretical, legal and organizational issues of the National Police for the protection of children's rights in Ukraine. As a result of the research, the specific features of juvenile law enforcement have been characterized along with the legislation governing its implementation. Given that, a number of scientific provisions, conclusions, proposals and practical recommendations have been made for the improvement of the legal framework and law enforcement of the National Police in the field of theprotection of children's rights in Ukraine.The analysis of the conceptual and categorical apparatus in the studies researching protection of the rights of children by the police has been carried out and a number of author's definitions of the concepts have been offered: "protection of the right", "protection of the rights of children", "defence of the rights of children", "juvenile prevention". It has been concluded that some tokens ("juvenile", "prevention" "bullying") have recently found their reflection in the legislation, becoming legal concepts and categories while some others are still used as theoretical terms, or even in the slang of certain social groups including thecircles engaged in the protection and protection of children's rights. Scientific definitions of the concepts strengthens professionalism and communicative competence especially of the juvenile police officers, enhances their social interaction based on information exchange, raises the level of cultural behavior, ethical and aesthetic norms in verbal and nonverbal communication.According to the development and formation of juvenile institutions and the respective system of legal regulation it has been concluded that the process of development and formation of public administration bodies engaged in the protection of children's rights is closely linked to the development of philosophical visions of children's rights, social, political and economic status of a child in society. The formation of juvenile bodies as the evolution of a system of special legal instruments in the protection and defense of the rights and legitimate interests of children have been characterized, it objectively reflects the development of thestate management mechanism due to human-oriented public policy at each historical stage.The organizational forms of the Soviet juvenile law enforcement system were carried out without consideration of public opinion, the system itself reflected the general policy of the Soviet Union.It has been found that the protection of children's rights by the National Police of Ukraine should be based on a stable and comprehensive system of legal principles, the implementation thereof will create an effective mechanism of prevention and restoration of children's violated rights. Hereto belong the following principles: rule of law, legality, respect for human rights and freedoms, the predominant use of methods of education and persuasion, humanism, specialization, professionalism, officiality, immediacy, unity of rights and responsibilities, best protection of the child's interests, legal justification, commoninterests of the National Police and other public administrations, principle of the "main link", coordination and interaction, efficiency, planning, purposefulness, integrity, comprehensiveness, feedback, scientific background and others.As a result of the analysis of the legislation in the field of the protection of children's rights by the National Police it has been proved that it is a set of legal acts and bylaws regulating relations linked to bodies and officials of the National Police, other bodies and public administration officials which streamline management processes with their participation in the field of realization of children's rights and freedoms and their legitimate interests. The exercise of state powers in all spheres of public relations, including police juvenile law enforcement, is carried out through the concordance of legal norms with international law, legality and binding actions of the officers of the National Police of Ukraine, in cases specified by these norms.It has been proved that the forms of the activities of the National Police in the field of protection of children's rights are a set of homogeneous, concrete actions of police officers related to creation of optimal conditions for children: free use of public goods; ensurance of personal rights and freedoms; elimination of the factors that lead to the violation of rights and freedoms or complicate their implementation. Forms of law enforcement have been characterized by the following features: external expression of a certain content of law enforcement; external expression of action in order to achieve the task of law enforcement;direct influence on the content - the development or inhibition of certain social relations.

Досліджено роль державного секретаря Дж. Хея в розвитку американо-англійських відносин у Китаї в 1897 - 1900 рр. У 1880 - 1890-х рр. склалися умови для зближення США та Великої Британії під час проведення політики в Китаї. Це було пов'язано з посиленням у Цинській імперії позицій Росії, що і в Вашингтоні, і в Лондоні розглядалося як загроза власним комерційним інтересам. Як наслідок, у правлячих колах обох держав формувалося переконання у необхідності розробки нової зовнішньополітичної стратегії, що дозволила б ліквідувати російську загрозу та посилити вплив англосаксонських держав. Саме до вирішення цього завдання і приступив Дж. Хей, який зайняв у 1898 р. пост державного секретаря США. Разом з тим, Дж. Хей не бажав бути виразником британських інтересів. Натомість, він приступив до розробки власної зовнішньополітичної концепції, що мала закріпити американські торгівельні інтереси в Китаї. Вміло використовуючи риторику англійців стосовно "вільної торгівлі", він наполягав на повному відкритті ринків Цинської імперії для іноземних товарів, що було вигідно, насамперед, Сполученим Штатам. Саме ця ідея і лягла в основу доктрини "відкритих дверей", розробка якої завершилася восени 1899 р. У липні 1900 р. держсекретар виступив з новою доктриною, в якій закликав до ліквідації будь-яких привілеїв західних держав у Китаї. В свою чергу, Лондон, після проголошення липневої ноти, відмовився від подальшого поглиблення відносин із Вашингтоном та почав шукати собі нових партнерів на Далекому Сході.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано модель дослідження переконуючого судового дискурсу, уточнено термінологічний апарат дослідження: "еволюція", "стратегія", "тактика", "диспозитив доведення". Виявлено константні елементи диспозитива доведення, які притаманні мовним стратегіям і тактикам переконання в усі часи та не зазнають еволюції: залежність від соціального контексту; поліфункціональність переконуючих промов, синкретичність жанрів переконуючої промови та промови інформативного типу. Доведено, що сутність еволюції переконуючої судової промови визначається співвідношенням раціонального й емоційного складників, особливостями використання юристами маніпулятивних стратегій, функціональних ролей і масок.

  Скачати повний текст

Розглянуто поняття професійної моралі та професійної адвокатської етики як виду професійної етики юриста. Зауважено, що специфіка професійних стандартів адвокатської діяльності визначається особливостями функцій адвокатури. Зазначено, що положеннями адвокатської етики є правила поведінки адвата та адвокатури як правозахисної інституції, що закріплені різноманітними соціальними нормами та вироблені самими представниками адвокатської професії, дотримання яких забезпечується внутрішнім переконанням адвокатів, колективною волею органів адвокатського співтовариства, а за необхідністю - заходами державно-правового примусу. Визначено поняття та систему етичних принципів адвокатської діяльності, гарантії їх здійснення та відповідальність адвоката за порушення норм професійної етики. Проаналізовано професіональну практику щодо адвокатів-захисників. Наведено рекомендації щодо вдосконалення законодавства України про адвокатуру та правозастосовчої практики, забезпечення дотримання правил адвокатської етики.

  Скачати повний текст