Визначено культурно-специфічні особливості образу світу українців. Емпірично виявлено міжкультурні, міжпоколінні та регіональні особливості розповсюдженості типів соціальних аксіом, визначених М. Бондом і К. Леунгом, зокрема, соціальний цинізм, соціальна гнучкість, нагорода зусиль, контроль долі та релігійність. Наведено культурно-специфічні соціальні аксіоми, імпліцитно притаманні образу світу українців. Розроблено й апробовано опитувальник українських аксіом (УСА), виділено фактори, обумовлені особливостями української культури, зокрема, орієнтація на сімейні стосунки, пасивізм, недовіра, духовість, патерналізм.

  Скачати повний текст

Виявлено та проаналізовано категоріальний ряд, що відображає зміст патерналізму у процесі суспільного розвитку. З'ясовано суть механізму його взаємодії з партнерством у сучасних суспільних відносинах, а також особливості відображення цих проявів у суспільній свідомості. Установлено детермінанти оптимізації взаємодії "патерналізм - партнерство", які передбачають стимулювання процесів реорганізації конструкцій обміну ресурсами життєдіяльності та підтримку репрезентації моделі організації суспільних відносин на основі партнерства.

  Скачати повний текст

Розкрито суть поняття "патерналізм" і проведено його емпіричну апробацію на грунті мисленнєво-діяльнісних актів громадян сучасної України. Розроблено концептуальні шкали вимірювання ступеня прихильності - неприйняття патерналізму відповідно до концепту "загальний локус контролю", а також традиційного й інноваційного аспектів посткомуністичного аспектів посткомуністичних трансформацій. Виявлено загальну таконтекстуальну динаміку в патерналістських установках і практиках громадян України протягом 1994 - 2006 рр. Зроблено висновок, що антиінноваційний консерватизм переважав креативний традиціоналізм і прагнення до інноваційного розвитку, що є ознакою незавершеності посткомуністичних трансформацій в Україні.

  Скачати повний текст

У дисертації розроблено нові наукові положення, які в сукупності дають змогу розв'язати актуальне наукове завдання в галузі науки 281 «Публічне управління та адміністрування» щодо теоретичного й практичного обґрунтування напрямів удосконалення механізмів реалізації державної політики соціального захисту УБД в Україні.Обґрунтовано модель активної політики соціального захисту УБД й визначено її складові (мету, суб'єктів регулювання, ресурси, напрями основних змін, принципи, механізми, інструменти й форми реалізації, інновації та нововведення в системі соціального захисту), що забезпечують перехід від патерналізму до створення умов для реадаптації та використання потенціалу соціального самозахисту особи з метою підвищення ефективності такої політики.У роботі вдосконалено систему принципів, на яких повинна ґрунтуватися політика соціального захисту УБД (гласності, рівності, комплексності, доступності, адресності, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального захисту, ефективності), і запропоновано доповнити її специфічними принципами (збалансованості повноважень і соціальної відповідальності, публічності й відкритості, забезпечення наступності зобов'язань влади в разі зміни персоналій, стандартизації та уніфікації управлінських процедур, комплексного використання ресурсних можливостей суспільства) з урахуванням особливості досліджуваної сфери.У процесі дослідження вдосконалено механізми реалізації державної політики соціального захисту УБД в Україні: 1) інституціально-правовий – шляхом розробки рекомендацій щодо правового унормування повноважень і функцій органів влади, які реалізують заходи соціального захисту УБД; визначення основних інститутів з реалізації соціального захисту та систематизація їх відповідно до рівнів здійснення державної політики (місцевого, регіонального, державного); удосконалення координації діяльності державних органів і забезпечення функціонування потужної вертикалі управління в системі соціального захисту; розробки державної стратегії соціального захисту ветеранів війни, унесення відповідних змін до чинного законодавства й урегулювання питань страхування життя й здоров'я УБД, забезпечення реалізації права на житло, статусу полонених і заручників, статусу капеланів, благодійної діяльності, створення венчурних фондів, усунення гендерної дискримінації тощо; 2) соціально-економічний – через обґрунтування заходів щодо поліпшення моніторингу реалізації державних програм і використання й спрямування бюджетних коштів на пріоритетні напрями соціального захисту УБД; розвиток економічного стимулювання, надання податкових пільг, кредитування з бюджетів і соціальних фондів на здійснення соціального захисту УБД; розвиток соціального партнерства; створення реальної фінансової бази системи соціального захисту УБД й розширення бази джерел фінансування; 3) інформаційно-комунікативний – шляхом розробки практичних рекомендацій, зміст яких стосується поглиблення співпраці між органами державної влади, органами місцевого самоврядування й інститутами громадянського суспільства за принципами діалогової взаємодії; покращення зворотного зв'язку з ветеранськими організаціями; удосконалення форм залучення громадян до розробки й реалізації державної політики соціального захисту УБД як на рівні територіальної громади, так і на рівні держави; 4) адаптивно-психологічний – шляхом обґрунтування доцільності запровадження трирівневої системи психологічної, медичної та соціальної допомоги; активізації профспілкового й волонтерського рухів, груп самодопомоги, ветеранських спільнот, військового капеланства; розроблення методів подолання соціальної напруги й збільшення рівня довіри до влади.У дисертації набули подальшого розвитку поняттєво-категорійний апарат науки публічного управління та адміністрування через введення в науковий обіг понять «державна політика соціального захисту ветеранів війни (УБД)», «система соціального захисту УБД»; систематизація чинних нормативно-правових актів. Запропоновані методичні рекомендації щодо застосування інструментів соціального партнерства (соціальна відповідальність, соціальне підприємництво, соціальний діалог) для вирішення соціальних проблем у системі соціального захисту УБД. Також набули подальшого розвитку теоретичні узагальнення щодо запровадження кращих світових практик соціального захисту УБД й антитерористичних операцій, а саме: розвиток франчайзингової діяльності серед ветеранів, створення венчурних фондів, пільгового кредитування, - з метою вдосконалення національної системи соціального захисту ветеранів війни й наближення її до міжнародних стандартів.^UIn the dissertation new scientific provisions have been developed, which together enable to solve the current scientific problem in the field of science 281 - public administration and management on the theoretical and practical justification of the directions to improve the mechanisms of state policy of combatants' social protection in Ukraine.The model of active policy of combatants' social protection has been substantiated and its components have been defined (the goal, subjects of regulation, resources, directions of the major changes, principles, mechanisms, tools and forms of implementation, innovations and novelties in the system of social protection) ensuring the transition from paternalistic nature to creating conditions for readaptation and use of the potential of social person's self-protection in order to increase the effectiveness of such a policy.The paper improves the system of principles on which the combatants' social protection policy should be based (publicity, equality, comprehensiveness, accessibility, targeting, legislative definition of conditions and procedure for implementing social protection, efficiency), which have been proposed to be supplemented with specific principles, taking into account the peculiarities of the studied area (balance of powers and social responsibility, publicity and openness, ensuring the continuity of government obligations in the event of personalities' change, standardization and unification of management procedures, integrated use of society resource potential.In the course of the study the mechanisms for implementing the state policy of combatants' social protection in Ukraine have been improved: 1) institutional and legal - by developing the recommendations regarding legal standardization of powers and functions of the authorities who implement measures of combatants' social protection; identification of the main institutions to implement social protection and their systematization in accordance with the levels providing state policy (local, regional, state); improvement of the state bodies coordination and ensuring the functioning of a strong administration vertical in the social protection system; development of a state strategy for social protection of war veterans, making appropriate changes to current legislation and regulating the issues of combatants' life and health insurance, ensuring the implementation of the right to housing, the status of prisoners and hostages, the status of chaplains, charitable activities, venture funds, eliminating gender discrimination, etc. ; 2) social and economic - through the substantiation of measures to improve monitoring of the implementation of state programs and the use and allocation of budget funds to priority areas of combatants' social protection; development of economic incentives, provision of tax benefits, lending from budgets and social funds to implement combatants' social protection; development of social partnership; creation of a real financial base of the combatants'social protection system and expansion of the base of funding sources; 3) information and communication - by developing practical recommendations, the content of which concerns the deepening of cooperation between public authorities, local governments and civil society institutions on the principles of dialogue interaction; improving feedback with veteran organizations; improving the forms of involving citizens in the development and implementation of state policy of combatants' social protection both at the level of the territorial community and at the state level; 4) adaptive and psychological - by substantiating the feasibility of introducing a three-tier system of psychological, medical and social assistance; activating trade union and volunteer movements, self-help groups, veteran communities, military chaplaincy; developing methods of overcoming social tensions and increasing the level of trust in government.In the dissertation the following aspects have been further developed: the conceptual and categorical apparatus of science "public administration and management" through the introduction into scientific circulation of the concepts: "state policy of combatants' social protection ", "system of combatants' social protection "; systematization of current normative and legal acts.Methodical recommendations on the use of social partnership instruments (social responsibility, social entrepreneurship, social dialogue) to solve social problems in the combatants' social protection system have been proposed.Theoretical generalizations on the introducing the best world practices of combatants' social protection and anti-terrorist operations, namely: development of franchising activity among veterans, creation of venture funds, concessional lending in order to improve the national social protection system for war veterans and bring it closer to international standards have also received further development.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертаційна робота містить результати комплексної характеристики правового механізму взаємодії громадянського суспільства і держави у сфері захисту прав дітей в Україні. Матеріал дисертації узагальнює аналіз наукових праць, що стосуються вказаної проблеми, міжнародно-правових договорів, національних нормативно-правових актів, аналітичної та статистичної інформації. У роботі наголошено, що практично всі держави сучасного світу узгоджують власну політику у сфері прав дітей з універсальними стандартами, які містить міжнародний механізм захисту прав дитини, у зв'язку з чим здійснено ретроспективний аналіз формування цього механізму й виокремлено чотири етапи цього процесу – від початку ХХ ст. і донині. Висвітлено зміст основних загальних і спеціальних міжнародно-правових актів, які регламентують права дитини та їх захист. Охарактеризовано діяльність міжнародних міжурядових і неурядових організацій у сфері захисту прав дітей. Підкреслено, що в третьому тисячолітті зусилля міжнародного співтовариства спрямовуються на реалізацію принципу найкращого забезпечення інтересів дитини. Висвітлено європейську політику у сфері захисту прав дітей, що реалізується під егідою Ради Європи та у рамках Європейського Союзу. Виявлено відповідність законодавства України європейським конвенціям щодо захисту прав дітей та прагнення Української держави досягнути такого ж рівня захисту прав дитини, який забезпечують країни-члени ЄС. Захист прав дітей розглянуто як один із напрямів ювенальної політики держави. Охарактеризовано модель молодіжної/ювенальної політики Української держави, що має змішаний характер, оскільки поєднує риси поширених у світі шведської та американської моделей. Крім того, національну модель молодіжної/ювенальної політики визнано відкритою, оскільки вона орієнтується на норми міжнародного права прав дитини. Підтверджено, що на сучасному етапі ювенальна політика України зберігає багато патерналістських ознак. Перспективним напрямом розвитку ювенальної політики визнано поєднання патерналізму та лібералізму, що передбачає як особливий захист дитини з боку суспільства і держави, так і безпосередню участь дитини у прийнятті рішень з тих питань, які безпосередньо її стосуються. Запропоновано визначення ювенальної політики як діяльності державних і недержавних інституцій щодо створення умов з метою всебічного розвитку дітей та їх соціального становлення як повноправних членів громадянського суспільства. Зміст ювенальної політики охарактеризовано як єдність трьох основних напрямів діяльності щодо забезпечення, охорони і захисту прав дітей. Захист прав дітей розглянуто у широкому та вузькому аспектах. У широкому аспекті захист прав дітей є частиною соціальної функції держави та являє собою систему юридичних, економічних, організаційних заходів щодо забезпечення, охорони і відновлення у разі порушення прав, свобод і законних інтересів дітей. У вузькому аспекті захист прав дітей розуміється як діяльність державних органів і суспільних інституцій, спрямована на убезпечення дитини від порушення її прав і свобод, поновлення порушених прав і притягнення порушників до відповідальності. Доведено, що цілеспрямована й ефективна реалізація державної політики у сфері захисту прав дітей забезпечується цілісним механізмом – системою компетентних державних органів, що створюють належні умови для реалізації, охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів дитини у передбачених законодавством формах за допомогою відповідних засобів і способів попередження та/або усунення їх порушень. У сфері захисту прав дитини діють органи як загальної, так і спеціальної компетенції. Органи загальної компетенції формують правову основу для захисту прав дітей в Україні, а органи спеціальної компетенції здійснюють практичне забезпечення і захист прав дитини. Відзначено, що система спеціалізованих органів не має стабільного характеру.^UA thesis submitted for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 081 – Law. – National University «Odessa Law Academy», Odessa, 2021.This dissertation contains the results of a comprehensive general theoretical characterization of the legal mechanism of interaction between the state and civil society in the sphere of protection of the rights of the child in Ukraine. The material of the dissertation generalizes the analysis of scientific works concerning the mentioned problem, international legal treaties, national normative legal acts, analytical and statistical information.The work points out that practically all states of the modern world align their policies in the area of the rights of the child with the universal standards contained in the international mechanism for the protection of the rights of the child. A retrospective analysis of the formation of this mechanism was carried out, and four stages in this process – from the beginning of the twentieth century to the present day – were highlighted. The contents of the main universal and specific international legal instruments governing the rights of the child and their protection have been reviewed. The activities of international intergovernmental and nongovernmental organizations in the area of the protection of the rights of the child are described. It is emphasized that in the third millennium the efforts of the international community are aimed at implementing the principle of the best interests of the child.Consideration is given to European policy on the protection of children's rights, which is implemented under the aegis of the Council of Europe and within the framework of the European Union. The conformity of Ukrainian legislation with the European conventions on the protection of the rights of the child and the aspiration of the Ukrainian state to achieve the same level of protection of the rights of children, which is ensured by the EU member countries has been revealed.The protection of children's rights has been examined as one of the directions of the state juvenile policy. The model of youth/juvenile policy of the Ukrainian state, which has a mixed character, as it combines features of the widespread in the world Swedish and American models, is characterized. In addition, the national model of youth/juvenile policy is recognized as open, as it is oriented to the norms of international law of the rights of the child.It is confirmed that at the present stage the juvenile policy in Ukraine retains many paternalistic features. A combination of paternalism and liberalism is recognized as a promising direction for the development of juvenile policy. This combination provides both special protection of the child by society and the state, and the direct participation of the child in decision-making on those issues that directly affect him or her.A definition of the juvenile policy as the activity of state and non-state institutions on creation of necessary conditions for all-round development of children and their social formation as full members of civil society is offered. The content of the juvenile policy is described as the unity of three main directions of activity on provision, protection and defense of children's rights. The protection of children's rights is considered in the broad and narrow aspects. In the wide aspect protection of children's rights is a part of social function of the state and represents a system of legal, economic, organizational measures for provision, protection and restoration in case of violation of their rights, freedoms and legitimate interests. In the narrow aspect, the protection of children's rights is understood as the activity of state bodies and public institutions aimed at ensuring the safety of children from violations of their rights and freedoms, restoring violated rights and bringing violators to justice.It has been argued that the targeted and effective implementation of government policy on the protection of children's rights is ensured by an integrated mechanism, i.e., a system of competent State bodies providing appropriate conditions for the realization, protection and defence of the rights, freedoms and legitimate interests of children in the forms prescribed by law through appropriate ways and means of preventing and/or eliminating violations of those rights. Both general and special agencies are involved in the protection of children's rights. The general bodies form the legal basis for the protection of the rights of the child in Ukraine, while the special bodies ensure the practical implementation and protection of the rights of the child. It is noted that the system of specialized bodies is unstable.