Запропоновано новий підхід до зіставно-типологічного вивчення концепту PR / ПІАР / ПИАР у різномовних газетних дискурсах. Розроблено комплексну методику аналізу структури концепту PR / ПІАР / ПИАР в англійській, українській та російській мовах. Виявлено особливості ядерної організації даного концепту на підставі фреймової ситуації у різномовних газетних дискурсах. Зіставлено метафоричне відображення уявлень представників американської, української та російської лінгвокультур стосовно піару як соціальної практики шляхом репрезентації периферійного образного компонента досліджуваного концепту в газетному дискурсі. Проаналізовано особливості вираження периферійного ціннісного компонента концепту PR / ПІАР / ПИАР за результатами вільного асоціативного експерименту, проведеного з носіями англійської, української та російської мов.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження "чорного піару" як соціально-комунікативної технології, запропоновано визначення даного поняття. Обгрунтовано систему чинників для розмежування "чорного піару" та суміжних явищ, обумовлених помилками в інформаційній діяльності. Запропоновано класифікації типів "чорного піару", проаналізовано три групи дискретних прийомів, виділені на базі спеціально створеної методології. Досліджено найбільш типові стратегії інформаційної діяльності, які використовуються для "чорного піару". Для кожної стратегії описано систему тактик реалізації. Проаналізовано особливості застосування цих тактик у політичній боротьбі, розкрито потенціальні можливості їх використання у "чорному піарі".

  Скачати повний текст

У роботі прослідковано процес формування мережі римо-католицьких монастирів на Волині. Вивчений матеріал дозволив стверджувати, що наприкінці XVIII століття в межах Луцько-Житомирської дієцезії діяло 53 римо-католицькі монастирі (з них 48 чоловічі і 5 жіночі). Переважно вони знаходились у містах і містечках західних і південних повітів Волинської губернії, що було зумовлено густотою населення та локалізацією резиденцій магнатів, котрі домінували серед фундаторів чернечих осередків. Найбільше монастирів виникло у XVII столітті, – 28, дещо менше у XVІІІ столітті – 16. Чисельну перевагу мали домініканці та кармеліти (відповідно 13 і 12 монастирів); дещо менше було бернардинських монастирів (8), францисканських (6), ордену тринітаріїв (5). Інші чернечі ордени (капуцини, августинці, піари, реформати, бригідки, шаритки) були представлені на Волині двома-трьома осідками.Основу життя монастиря становила духовна діяльність, яка передбачала утримування парафій при монастирських костелах або роботу у парафіях, де бракувало священників. На початку ХІХ століття з 53 монастирів Луцько-Житомирської дієцезії парафії мали 36 монастирів. Упродовж першої половини ХІХ століття спостерігався чисельний приріст парафіян монастирських парафій. Місцями паломництва вірян стали Луцький домініканський монастир і Бердичівський монастир босих кармелітів, де були чудотворні ікони Божої Матері, короновані у XVIII столітті. При монастирських костелах діяли релігійні братства або розарії (останні характерні переважно для домініканських монастирів), які активізували участь пастви у духовному житті дієцезії, були однією з форм зав'язків ченців із зовнішнім світом, оскільки статути багатьох орденів передбачали жорстку аскезу для чернецтва.У дослідженні також розкрито функціонування шкіл при монастирях. Зроблено висновок, що волинські католицькі осідки відігравали важливу роль в поширенні шкільної освіти до початку 1830-х років. Монастирі утримували як парафіяльні, так і повітові школи, навчальний процес у яких опирався на освітні традиції, закладені Едукаційною комісією останньої третини XVIII століття. У 1803 році у Луцьку відбулося зібрання римо-католицького духовенства, на якому монастирі зобов'язали утримувати початкові школи або виділяти кошти на їх функціонування. Опрацьовані джерела дали підстави стверджувати, що школи діяли при 33 римо-католицьких монастирях Луцько-Житомирської дієцезії упродовж перших трьох десятиліть ХІХ століття. У парафіяльних школах учили читати і писати польською мовою та арифметики. До шкіл повітового рівня належали школи при монастирях піарів у Дубровиці та Межиріччі Корецькому, босих кармелітів у Бердичеві, а також при тринітарському у Берестечку. Учні були дітьми місцевої шляхти, зрідка – унійних священиків. Цілковита ліквідація монастирських шкіл відбулась після Листопадового повстання 1830 року. У дисертації проаналізовано тематичний та жанровий репертуар монастирських бібліотек. З'ясовано, що бібліотека була невід'ємним атрибутом кожного монастиря. Функції бібліотеки не зводились до суто освітніх. Лише частина літератури у книгозбірнях була призначена для забезпечення навчального процесу, зміст решти книг передбачав задоволення інтелектуальних потреб чернецтва. У дисертації бібліотеки розглядаються, як невід'ємна частина монастирської культури. Монастирське господарство було складовою традиційної господарської культури Волині. У роботі з'ясовано матеріальне забезпечення монастирів, розкриті основні галузі господарства, які розвивались у монастирських фільварках. Зроблено висновок, що ченці у свої маєтках використовували як вільнонайману працю місцевого люду, так і послуговувались працею залежних селян, розміри панщини яких були зафіксовані в інвентарях та візитаціях. Економічна діяльність монастирів базувалась переважно на екстенсивних методах господарювання із слабо розвиненою агрикультурою.У дисертації проаналізовано нормативно-правові акти Російської імперії, які окреслювали поле функціонування Римо-Католицької Церкви в державі. Виділено основні етапи у правовому регулюванні діяльності римо-католицьких монастирів, що переважно збігалися з роками правління російських монархів. Зроблено висновок, що російське законодавство було спрямоване на вироблення такої форми управління усією конфесією, яка склалася щодо Православної Церкви, повністю підпорядкованої державі разом з усіма своїми інституціями. Внаслідок такої правової політики поступово руйнувалися усталені віками традиції внутрішнього життя римо-католицьких монастирів. Жорстких утисків католицькі ченці зазнали за правління імператора Миколи І, який використав як привід Листопадове повстання 1830 року для видання указів про ліквідацію 35 римо-католицьких монастирів у Луцько-Житомирській дієцезії, закриття повітових шкіл при усіх монастирях, передачу власності римо-католицьких монастирів державі і переведення духовенства на державну пенсію із поділом монастирів на штатні та заштатні.^UThe process of forming a network of Roman Catholic monasteries in Volyn was observed in the work. The studied material allowed to assert that at the end of the XVIII century there were 53 Roman Catholic monasteries within the Lutsk-Zhytomyr Dioceses (48 of them were male and 5 were female). They were mostly located in the cities and towns of the western and southern districts of the Volyn province what was caused by population density and the location of the residences of magnates who dominated among the founders of monastic centres. Most monasteries appeared in the XVII century – 28, a little less in the XVIII century – 16. The Dominicans and the Carmelites had a numerical advantage – 13 and 12 monasteries, respectively; there were slightly fewer Bernardine monasteries (8), Franciscans (6), and the Trinitarian order (5). Other monastic orders (Capuchins, Augustinians, Piarists, Reformates, Bridgettines, Charities).The basis of the life of the monastery was a spiritual activity which involved maintaining parishes at the monastery churches or work in parishes where there was a lack of priests. At the early XIX century, out of 53 monasteries of the Lutsk-Zhytomyr Dioceses, 36 monasteries had parishes. During the first half of the XIX century there was a numerical increase in the number of parishioners of monastic parishes. The places of pilgrimage for the faithful became the Lutsk Dominican Monastery and the Berdychiv Monastery of the Discalced Carmelites where there were miraculous icons of the Mother of God crowned in the XVIII century. Religious brotherhoods and rosaries functioned at the monastic churches; the last ones were inherent predominantly Dominican monasteries which had intensified the participation of the flock in the Dioceses` spiritual life and were a form of monks' contacts with the outside world because of the statutes of many orders provided for strict asceticism.It was concluded that the Volyn Catholic centres played an important role in the spread of school education until the early 1830s. The monasteries maintained both parish and district schools the educational process of which was based on the educational traditions established by the Commission of National Education in the last third of the XVIII century. In 1803, a meeting of the Roman Catholic clergy took place in Lutsk and obliged the monasteries to maintain primary schools or allocate funds for their functioning. The studied sources gave reasons to claim that the schools functioned at 33 Roman Catholic monasteries of the Lutsk-Zhytomyr Dioceses during the first three decades of the XIX century.It is noted that the monasteries had hospitals as the institutions that were a manifestation of the charitable activities of the monks. The brothers of the monasteries cared for the sick, the elderly and orphans. The monasteries of Bonifratris and Charities specialized in the maintenance of hospitals what was their main obedience.The thematic and genre repertoire of monastic libraries was analysed in the dissertation. The library was found to be an integral part of every monastery. The functions of the library were not reduced only to educational. Just part of the literature in these book collections was intended to ensure the educational process, the content of the rest of the books provided for the satisfaction of intellectual needs of the monks. Libraries are considered an integral part of monastic culture.The monastery farm was a component of the traditional economic culture of Volyn. The material support of the monasteries was clarified in the work; the main industries that developed in the monastery farms were shown. It was concluded that in their estates the monks used both the free labour of the local people and the labour of dependent peasants the size of whose serfdom was recorded in inventories and visitations. The legal acts of the Russian Empire which outlined the field of functioning of the Roman Catholic Church in the state were analysed in the dissertation. The main stages of the legal regulation of the functioning of Roman Catholic monasteries which mostly coincided with the years of rule of Russian monarchs were given off. It was concluded that the Russian legislation was aimed at developing such a form of government of all denominations which had developed concerning to the Orthodox Church fully subordinated to the state together with all its institutions. As a result of such a legal policy, the centuries-old traditions of the internal life of Roman Catholic monasteries were gradually destroyed. Catholic monks were severely persecuted during the reign of Emperor Nicholas I who used the November Uprising of 1830 as an excuse to issue decrees to liquidate some Roman Catholic monasteries, close district schools at all monasteries, and confiscation property of Roman Catholic monasteries to the treasury and transfer of the clergy to the state pension with the division of monasteries into ordinary and extraordinary.

Сучасне політичне середовище не можна уявити без впливових політичних лідерів, які здатні впливати на суспільні процеси, формувати громадську думку та змінювати хід історії. У кожній країні, в умовах постійних політичних викликів, виникає необхідність в ефективних лідерах, спроможних мобілізувати громадян та забезпечити стабільність і процвітання. Сьогодні виборчі системи країн світу переживають складний період політичних трансформацій та глобальних викликів. У цьому контексті, одним із ключових елементів суспільного життя, що визначає його хід та розвиток, є політичне лідерство. Політичний лідер виступає не лише як представник влади, але й як символ єдності, джерело ідей, натхнення та прагнення до позитивних змін.Все більша залежність суспільства від медіа, соціальних мереж та інформаційних технологій перетворює процес формування іміджу політичного лідера в складну задачу. Цифрова ера вимагає від лідерів не тільки професійних навичок, але й уміння ефективно спілкуватися та впливати на аудиторію. Особливості іміджу політичного лідера стають важливою складовою його успіху в епоху глобалізації та інформаційних стрімінгів.Імідж політичного лідера – це складне та багатогранне явище, що є предметом дослідження багатьох науковців. Він формується під впливом різних факторів, як особистих, так і зовнішніх.Формування іміджу політичного лідера є складним та тривалим процесом. Воно починається ще до того, як людина вирішує зайнятися політикою. Вона повинна мати певні особисті якості, які будуть сприяти її успіху в цьому середовищі. Вона також повинна бути готова працювати над своїм іміджем, постійно розвиваючи та вдосконалюючи його.Імідж політичного лідера має важливе значення для його успіху в політиці. Він допомагає йому налагодити контакти з виборцями, залучити їхню підтримку та перемогти на виборах.Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних основ та розроблення науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування та корекції іміджу політичного лідера.Об’єктом дослідження є імідж політичного лідера.Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення та практичні аспекти механізму формування іміджу політичного лідера.Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У вступі обґрунтовано актуальність та своєчасність виконаного дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об’єкт та предмет дослідження із зазначенням методів його проведення, сформульовано наукову новизну отриманих в дисертації результатів, описано їхню апробацію й практичне застосування.У першому розділі дисертації на основі огляду та систематизації наукових досліджень розкрито політологічну сутність іміджу політичного лідера держави, його роль й особливості, а також виокремлено чинники і засоби формування іміджу кандидата, яка є основною медійною складовою успішного формування суспільної думки, сформульовано головні теоретико-методологічні аспекти реалізації іміджу в політичній системі України.Запропоновано авторське визначення іміджу політичного лідера, на основі проведення аналізу теоретико-методологічних підходів вчених до тлумачення таких понять як “імідж”, “політичний імідж”, “імідж політичного лідера” й виокремлення їхніх основних сутнісних характеристик. Обґрунтовано, що за політологічною суттю імідж політичний лідера необхідно розуміти як сукупність особистісних характеристик кандидата та медійних засобів, що формуються в результаті активної взаємодії із суспільно-політичними групами, і спроможність щодо їхньої реалізації, результат яких дає змогу досягати цілей поставлених кандидатом.Розкрито особливості створення іміджу політичного лідера, а саме: імідж, як політологічна категорія, є поєднанням особистих якостей кандидата та медійної кампанії, що нівелює можливості наклепу чи «чорного» піару; наявні чіткої медійної стратегії дозволяє провести корекцію іміджу кандидата, при цьому застосовуються як засоби вербальної комунікації так і невербальної комунікації. Зважаючи що близько 70% інформації люди отримують від невербальних джерел, що дозволяє більш ефективно реалізовувати медійне просування кандидата.Структуровано складові іміджу політичного лідера, такі як наявні, залучені та потенційно можливі суспільно-політичні групи, процес взаємодії з якими неможливий без комплексного використання усіх видів медійних комунікацій, а також без врахування зовнішніх і внутрішніх чинників впливу. Водночас сформульовано цілі формування іміджу політичного лідера –формування та підтримка обраного медійного образу у суспільному просторі, мінімізації можливостей для маніпуляцій політичних опонентів, які досягають шляхом корекції наявного образу а не його підміни.^UThe image of a political leader as a phenomenon of political life has its origins in ancient Greece and Rome. Here, the image served as a notable tool to capture people's attention and convert it into power. With the emergence of empires, the development of the political image institute underwent significant changes. At this stage, the image was not merely a means to gain power; it was utilized as a tool to form alliances, garner support in wars and conspiracies, and obtain financial or political gains.However, after the fall of empires due to the First and Second World Wars, a reevaluation of the role of the leader's image occurred. The majority of countries transitioned to democratic and quasi-democratic regimes, leading to increased competition in the political arena. Candidates for public office had to prove to voters that they were worthy of their votes. This demand gave rise to specialists capable of constructing images tailored to the audience's needs. Such an approach had both positive and negative consequences.Among the positive aspects were candidates providing voters with an image that aligned with their needs, such as social justice and a demand for fair justice. On the negative side, the rise of populism became a societal demand, with candidates promoting themselves as "for all that is good against all that is bad."The flourishing of populism posed a challenge to political scientists, political consultants, and image-makers, necessitating the creation of communication tools and image strategies to overcome populist candidates.The purpose of this dissertation is to deepen the theoretical foundations and develop scientific and methodological approaches and practical recommendations for shaping and correcting the political leader's image.The object of research is the image of a political leader.The research object is the image of a political leader, while the subject is the theoretical and methodological principles and practical aspects of the mechanism for forming a political leader's image.The dissertation consists of an introduction, three chapters, conclusions, a list of references, and appendices. The introduction justifies the relevance and timeliness of the research, formulates its goal and objectives, defines the research object and subject with an indication of the methods of conducting it, and describes the scientific novelty of the obtained results in the dissertation, their testing, and practical application.In the first chapter, the political essence of the image of a political leader is revealed based on the review and systematization of scientific studies. It explores the role and peculiarities of the image and identifies factors and means for forming a candidate's image, which is the main media component of successful public opinion formation. The main theoretical and methodological aspects of implementing the image in the political system of Ukraine are formulated.An author's definition of the political leader's image is proposed based on the analysis of theoretical and methodological approaches and the main essential characteristics of the terms "image," "political image," and "political leader's image." The political leader's image is understood as a combination of candidate's personal qualities and media campaigns, formed as a result of active interaction with socio-political groups, capable of achieving their goals set by the candidate.The peculiarities of creating a political leader's image are outlined, including the combination of personal candidate qualities with a media campaign, which eliminates the potential for smear campaigns or "black PR." A clear media strategy allows for correcting the candidate's image using both verbal and non-verbal communication means. Since about 70% of information people receive comes from non-verbal sources, it allows for a more effective implementation of the candidate's media promotion.The components of a political leader's image are structured, including existing, involved, and potentially possible socio-political groups, whose interaction is impossible without a comprehensive use of all types of media communications, taking into account external and internal influencing factors. The goals of forming a political leader's image are formulated, which include the formation and support of the chosen media image in the public space and minimizing opportunities for political opponents' manipulations achieved through the correction of the existing image rather than its replacement.In the second chapter, an analysis of modern trends and peculiarities of political campaigns in Ukraine and the world is conducted, along with the state and effectiveness of creating and implementing the image of individual political figures. This analysis identifies the key role of non-verbal communications in creating and supporting a political leader's image.

Дисертація присвячена дослідженню політичної реклами як частини комунікаційних процесів, які є невід’ємною складовою правової, етичної та психоемоційної системи суспільства.У роботі визначено взаємозв’язок політичної реклами та політичної культури суспільства; досліджено розвиток політичної реклами в Україні від проголошення незалежності до президентських виборів 2019 року та місцевих виборів 2020 року; проаналізовано українське та зарубіжне законодавство на предмет політичної реклами; визначено різницю між політичною агітацією та політичною рекламою в українському соціально-комунікаційному просторі; визначено рівень ідентифікації прихованої політичної реклами аудиторією; виокремлено приховану політичну рекламу та чорний піар в українськомуінформаційному просторі та окреслено проблеми ідентифікації політичної реклами на прикладі національної судової практики.В результатах дослідження визначено та поглиблено вивчено періодизацію політичної реклами в Україні, визначено найбільш оптимальну класифікацію, зазначено ряд прихованих інструментів, які є нерегламентованими та не регулюються діючим законодавством.Розглянуто досвід зарубіжних країн щодо правового регулювання видів некомерційної реклами та детально проаналізовано діяльність адміністративних органів щодо регулювання реклами на підставі законодавчих актів окремих країн. В цьому контексті обгрунтовано доцільність реформування національного законодавства у сфері визначення поняття некомерційної реклами, її видів та спрямованості, а також встановлення чітких меж юридичної відповідальності за порушення законодавства про розповсюдження реклами.^UThe dissertation is devoted to the study of political advertising as a component of social communications, taking into account the legal, ethical and socio-psychological aspects of its functioning.The work defines the relationship between political advertising and the cultural field of social society; the development of political advertising in Ukraine from the declaration of independence to the presidential elections of 2019 and local elections of 2020 was studied; analyzed Ukrainian and foreign legislation on the subject of political advertising; the difference between political campaigning and political advertising in the Ukrainian social and communication space is determined; the level of identification of the hidden political advertising audience is determined; covert political advertising and black PR in the Ukrainian information space are singled out and the problems of identification of political advertising are outlined on the example of national judicial practice.As a result of the study, a periodization of political advertising and its classification was developed, materials with hidden elements of political advertising in Ukrainian print media were singled out.The experience of foreign countries regarding the legal regulation of types of non-commercial advertising is considered, and the activity of administrative bodies regarding the regulation of advertising based on the legislative acts of individual countries is analyzed in detail. In this context, the expediency of reforming the national legislation in the field of defining the concept of non-commercial advertising, its types and direction, as well as establishing clear limits of legal responsibility for violating the legislation on the distribution of advertising, is substantiated.