У дисертації досліджується проблема жанроутворення в драмі як літературному роді. Жанроутворюючим фактором визнається категорія пафосу як авторської оцінки. Простежується специфіка драми як роду літератури у взаємозв'язку із пафосом та його вплив на визначення типу конфлікту драматургічного твору. Автор пропонує концепцію жанрів драматургічної спадшини М.Булгакова та визначає специфіку жанрів п'єс драматурга у зв'язку із особливостями його світовідчуття, що впливає на пафос творів.

  Скачати повний текст

Досліджено драматургічну спадщину І. Сургучова, репрезетовану етапними для його художньої еволюції п'єсами "Торговельний дім" (1913), "Осінні скрипки" (1915) та "Ріки вавилонські" (1921). На підставі вивчення поетики та семантики цих творів з'ясовано, що І.Сургучов-драматург у своїх новаціях орієнтується на традиції І. Тургенєва, Л. Толстого, А. Чехова, М. Горького, а також концепції вітчизняного та європейського літературного модернізму. Зроблено інтерпретацію п'єс І. Сургучова з урахуванням символізації художньої картини світу, зверенення до біблійних і літературних претекстів, суб'єктивації драматургічних колізій і визначено основні принципи синкретичного типу мислення письменника. Зроблено висновок, що художня свідомість І. Сургучова характеризується відкритістю як до суспільно-історичної реальності, так і до буттєвих проблем існування світу та людини.

  Скачати повний текст

Проведено цілісний і системний аналіз інтерпретацій та функціонування біблійного тексту у драматургії М. Куліша з урахуванням творчої еволюції драматурга та культурно-історичного контексту. Висвітлено спектр біблійних мотивів, символів та образів у творчості Куліша. Зазначено, що для письменника звернення до біблійного тексту стало головним джерелом інтертекстуальності, уможливило відмову від реалістично-побутового театру корифеїв і п'єс-агіток, забезпечило модернізацію драми. Розкрито роль біблійного тексту у драматургії М.Куліша та визначено причини звернення драматурга до Святого Письма.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість відомого українського драматурга О.Коломійця. Проаналізовано без ідеологічних викривлень і упереджень проблематику всіх драматургічних творів митця, визначено їх жанрову специфіку й основні засоби образо- та характеротворення, розкрито оригінальність архітектоніки п'єс, виокремлено й охарактеризовано елементи модерністської стилістики, розглянуто різні види конфліктів і прийоми творення сюжетних колізій, прокоментовано використання психологічних прийомів, ліричного й епічного начал. Досліджено жанрово-стильові особливості драматургії О.Коломійця у дискурсі художніх систем неоромантизму, класичного реалізму, модернізму. Доведено, що драматург використовував у своїх творах нехарактерні для соцреалізму ознаки - монтаж і стильовий синтетизм. Показано суттєву роль творчості митця в оновленні української драматургії. Розглянуто новаторство О.Коломійця, який своїми творчими пошуками розхитував канони соціалістичного реалізму, гідно продовжуючи культурні традиції українського народу та світового мистецтва. Доведено, що творчість О.Коломійця сприяла поновленню зв'язку між поколіннями українських драматургів-новаторів, насильно перерваному тоталітарною системою, а започатковані новації митця реалізовано й творчо збагачено драматургами "нової хвилі".

  Скачати повний текст

Проведено дослідження фортепіанної творчості видатного українського композитора В. Борисова (1901 - 1987) у контексті естетико-стильових напрямів музичного мистецтва України XX ст. з урахуванням соціокультурної ситуації даного періоду. Висвітлено естетичні засади творчості композитора, розкрито художню цінність фортепіанного доробку митця. На матеріалі фортепіанних творів В. Борисова (трьох концертів для фортепіано з оркестром, збірок "Дитячий зошит" і "Шість характерних п'єс для фортепіано", поліфонічних циклів, "Етюдів оптимізму" для фортепіано та камерного оркестру) виявлено особливості авторської трансформації усталених жанрових моделей. Досліджено стильову еволюцію митця, пізній стиль композитора визначено як кульмінаційний етап розвитку його творчої особистості, своєрідний прорив крізь "комплекс генерації". Висвітлено суттєвий внесок музичної творчості В. Борисова у розвиток українського фортепіанного мистецтва.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві системно досліджено твори маловідомих авторів кінця XIX - початку XX ст. Висвітлено витоки становлення та саморозвиток багатьох творчих індивідуальностей, визначено їх місце та роль у літературному процесі. Проведено розгорнутий аналіз формозмісту п'єс, специфіки художнього інструментарію письменників, їх мистецького світу. Зроблено спробу провести конкретні паралелі в інтерпретації драматургічного доробку маловідомих письменників кінця XIX - початку XX ст., з'ясувати специфіку їх художньої практики на змістовому, формотвірному матеріалі та на прикладі драматичних творів різних жанрів таких митців: Л.Яновської, П.Саксаганського, І.Тогобочного, А.Кащенка, Г.Ващенка, А.Велисовського, В.Таля (Товстоноса), Г.Левченка, К.Ванченка-Писанецького, Н.Кибальчича, С.Яричевського, В.Потапенка, висвітлено найважливіші проблеми процесу становлення та розвитку на рубежі минулих століть драматургії "другого порядку", а також охарактеризовано діалектику взаємозв'язку традиції (реалізму) і новаторства (вкраплення елементів модерністських художніх систем). Досліджено умовний тріумвірат (троїстий союз) драматичних жанрів, складниками яких є історична, комедійна драматургія та модерна драма. На тлі визначних досягнень української драматургії певного жанру дослідженої доби, на базі принципу аналізу розглянуто твори маловідомих читацькому та науковому загалові авторів, які зробили значний внесок у формування української драматургії кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив соціального, театрального та культурологічного контекстів на українську драматургію кінця XIX - початку XX ст. До аналізу залучено широкий матеріал п'єс провідних і другорядних драматургів, а також епістолярій і критичні матеріали. Розглянуто посилання дидактичного елемента в драматургії та його еволюцію від незначного елемента поетики до визначальної характеристики драматичного тексту у зв'язку з соціальними обставинами побутування театру. Досліджено провідні театральні системи даного періоду (романтично- та реалістично-побутову). Визначено, що сукупний доробок "драморобів" складає осібну театральну систему. Досліджено її маркантні особливості в контексті театрального міфу та театру жорстокості Антонена Арто. Проаналізовано міфотворення як одну з головних тенденцій модерного світогляду в контексті введення до тексту п'єс народних обрядів і пізнішого переосмислення християнских, поганських та історичних сюжетів задля витворення на їх основі міфологічної парадигми служіння Україні та здобуття її незалежності. Визначено етапи інтеграції обряду в тіло п'єси та метод реміфологізації старих форм. З'ясовано роль, яку грав мелос у поетиці символізму. Проаналізовано тенденцію до розшифровки символу, притаманну українській драматургії.

  Скачати повний текст

Виявлено лінгвостилістичні маркери реалізації подвійного статусу драматургічного тексту шляхом встановлення структурно-семантичних характеристик даного типу тексту, виявлено особливості функціонування лінгвостилістичних засобів у створенні художнього образу в авторському та персонажному сегментах. З урахуванням подвійного статусу об'ємне-прагматичного членування тексту розроблено комплексну методику дослідження драматургічного тексту. Виділено п'ять функціональних типів ремарок, охарактеризовано систему персонажів, встановлено лейтмотив образу, текстотворні, визначено фактори трилогії та особливості стилістичної манери драматурга.

  Скачати повний текст

Уперше у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві здійснено системне дослідження драматичного доробку відомого англійського митця Гарольда Пінтера в аспекті жанрової диференціації п'єс, різних періодів творчості. Значну увагу приділено обгрунтуванню жанрологічних термінів та виявленню зовнішніх чинників, які вплинули на формування певної жанрової моделі. У процесі аналізу драм виділено чотири основних типи конфлікту, зокрема, перший відповідає абсурдистській моделі - індивід стикається з недобросовісними, ворожими людині силами, які він не в змозі осягнути і яким не здатен протистояти. Ірраціональне начало втілюють фігури загадкових "чужинців", які провокують саморуйнівні імпульси у персонажів-жертв. Другий тип конфлікту - сімейна драма. На відміну від абсурдистської, характери та дії персонажів даних п'єс Пінтера психологічно вмотивовані. Їх стосунки часто мають характер складної психологічної гри. Відзначено, що центральною антитезою конфлікту політичних драм є система - людина; принцип побудови сюжетних колізій даних творів багато в чому суголосний "театру жорсткості". Конфлікт притчевих драм Пінтера передає трагічні наслідки втрати персонажами зв'язку зі світом та собі подібними. Зауважено, що характерною особливістю цих драм є відсутність персонажів-агресорів. Відповідно до типу конфлікту під час аналізу творів драматурга розглянуто риси драматичного діалогу та виявлено особливості функціонування у ньому різноманітних стильових прийомів автора.

  Скачати повний текст

Зібрано та систематизовано п'єси російських авторів XVIII - XX ст. з дією-засіданням, яке відображено в окремих епізодах твору, чи відбувається протягом всього твору. Показано, що ці п'єси можуть художньо досліджувати важливу життєву соціально значущу проблематику найрізноманітнішого плану. Проаналізовано питання реалізації у художній тканині цих п'єс основні естетичні категорії драми (конфлікт, дію, характер). Висвітлено засоби театрально-драматургічної виразності, використані у п'єсах. Визначено спадковий взаємозв'язок між творами з дією-засіданням драматургії у XVIII - XX ст. та п'єсами подібного типу авторів XX ст. Розглянуто динаміку розвитку та збагачення ідейно-проблемних і художніх особливостей п'єси з дією-засіданням упродовж двох з половиною століть.

  Скачати повний текст

Розглянуто п'єси О.Пушкіна "Борис Годунов" і "Русалка" як своєрідні художні середовища та системи, охарактеризовано взаємозв'язок драматургічного, ліричного та оповідного начал творів. Обговорено особливості феномену пушкінських п'єс. Обгрунтовано унікальність сценічної драматургії О.Пушкіна. Проведено порівняльний аналіз зазначених п'єс О.Пушкіна та лібрето одноіменних опер О.Даргомижського та М.Мусоргського. Висвітлено трансформацію п'єси у лапідарну лібретну структуру, визначено принципи, причини та наслідки даного процесу, проаналізовано переробки, що зазнала п'єса-першоджерело. Відмічено своєрідність драматургічних почерків авторів лібрето. Запропоновано лібрето опери як повноцінний художній твір.

  Скачати повний текст

Визначено зміст, основні форми та художньо-етичні функції категорій "добро", "зло" та досліджено духовність дійових осіб у драматургії В.Винниченка. Проаналізовано перехід дійових осіб п'єс і драматурга від особистісних і соціальних позицій щодо розуміння та тлумачення добра, зла та духовності до загальнолюдських, досліджено їх етико-духовну еволюцію. Запропоновано нову періодизацію драматургічної творчості В.Винниченка на підставі визначення ролі добра та зла у творах письменника. Охарактеризовано основні етапи його творчої діяльності. З'ясовано, що на першому етапі (1909 - 1916 рр.) домінують відвертий натуралістично-соціологічний тип мислення та протистояння ослабленої "старої" моралі й етики з іще непевними "новими їх варіантами", а звернення дійових осіб і автора до найглибшлих основ загальнолюдських цінностей лише зароджується. Встановлено, що на другому етапі (1918 - 1830 рр.) творчості В.Винниченка повністю домінують постійні та глибокі пошуки дійовими особами й автором національних, загальносуспільних і загальнолюдських інтерпретацій добра та зла, зло- та добротворень. Доведено, що другий період творчості В.Винниченка характеризується значним ускладненням способів вираження змісту, форм і функцій даних цінностей у житті особи, громади або соціуму, суспільства та людства.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему національного характеру як літературознавчої категорії у творчості українських драматургів 1920 - 1930 рр. М.Куліша, І.Кочерги, О.Корнійчука, І.Микитенка, Я.Мамонтова, Я.Галана. Уперше в літературознавстві проаналізовано вияви української ментальності в драматичних, комічних і трагічних образах-характерах, розкрито естетичну природу героїв, простежено їх історико-часову зумовленість, вивчено тісний взаємозв'язок національного характеру з жанровою природою драматичного твору, його поетикою. Зроблено висновок, що у досліджений період проблема творення національних характерів стала надзвичайно актуальною, від її розв'язання залежала доля національно-культурної ідентичності української драми, яка під тиском більшовицької ідеології втрачала свою самобутність. На підставі аналізу п'єс зазначених драматургів доведено, що творення високохудожнього образу-характеру можливе на національних засадах та на базі розгляду національної проблеми як суперечностей людської природи, зумовлених певними обставинами. Зроблено висновок, що без рідної стихії, національного колориту неможливо створити художньо переконливі образи-характери, оскільки тематика, проблематика та природа української драми традиційно пов'язана з життям народу, його ідеалами, звичаями та уподобаннями. Створено концепцію розвитку української драматургії дослідженого періоду.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми та чинники родо-жанрових трансформацій української драматургії кінця XIX - XX ст. Зроблено спробу систематизувати процеси родо-жанрової динаміки, що виявилися у міжжанрових відношеннях і зумовлені стилізацією, імітацією, пародіюванням, травестіюванням жанрових прототипів драми. Досліджено структурні відношення інтеграції жанрових начал та їх диференціації у межах одного драматургічного жанру, що позначилося на характері взаємодії жанрових начал за умов родо-жанрової дифузії та призвело до поширення неоднорідних за жанровою природою п'єс, а саме: мелодрами-фрашки, жарта-водевіля, трагікомедії. Доведено, що характер драматургічної адаптації романно-повістевих сюжетів набував жанрової чинності та виявляв інтенції жанрового мислення драматургів. Розглянуто тенденції ампліфікації однієї ознаки, зокрема сатиричності, і закріплення її як видового чинника жанру та фактора жанрової динаміки. Проаналізовано взаємозв'язок жанрових трансформацій з явищем деструктуризації жанрових ознак та розмиванням жанрової домінанти. Досліджено міжродові тенденції епізації та ліризації драматургічного висловлювання в одноактній українській драмі кінця XIX - початку XX ст. Виявлено жанрові різновиди одноактних драм і способи закріплення у структрі драматургічного висловлювання ознак епічної та ліричної драми.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблематику, художню стилістику та приклади сценічного втілення таких п'єс А.Б.Вальєхо соціально-політичної спрямованості, як "Історія одних сходів", "У палаючій темряві", "Сьогодні свято", "Підвальне вікно", "Сон розуму". Проаналізовано структуру конфліктів, моделі драматичної дії, образи персонажів, проблеми драматичного характеру та засоби театрально-драматургічної виразності у названих п'єсах. Відзначено, що дослідження творчості А.Б.Вальєхо проведено у контексті театрального життя Іспанії XX ст. Наведено характеристику переглянутих вистав і проаналізовано театрознавчі матеріали іспанської преси, зібрані в архівах Мадрида, Барселони, Гранади.

  Скачати повний текст

Дисертація є першою спробою комплексно осмислити, проаналізувати і систематизувати творчий набуток С.Черкасенка (1876-1940), ім'я якого впродовж тривалого часу було вилучено із мистецького і наукового обігу. Основна увага приділена дослідженню таких аспектів: визначенню естетичних засад драматургії С.Черкасенка, аналізові сценічних втілень його п'єс і розгляду здобутків Черкасенка-критика. Крім того, принагідно наводиться уточнена і узагальнена хроніка життєпису С.Черкасенка. Таким чином, це дослідження, заповнюючи одну з численних "прогалин" в історії національної культури, зможе прислужитись при написанні якісно нової історії українського мистецтва, потреба у якій сьогодні надзвичайно висока.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретико-літературознавчий аналіз драматургічного процесу 1980-х рр., який у вітчизняному літературознавстві одержав назву "нова хвиля". Поглиблено зміст поняття драматургії "нової хвилі", визначено коло її представників, розглянуто основні механізми зміни провідних структурних елементів та естетичних кодів альтернативних п'єс на фоні канонізованих текстів. Досліджено драматичну творчість Я.Стельмаха - одного з яскравих представників мистецького руху "нова хвиля". Простежено етапи становлення ідіостилістики драматурга, починаючи з ранніх прозових творів. Уточнено положення нової драматургічної концепції героя, запропонованої Я.Стельмахом, набула подальшого розвитку ідея про руйнування чітких жанрових концептів у його п'єсах. На підставі розгляду творчості Я.Стельмаха у широкому синхронному контексті українського драматургічного процесу 1980-х рр. встановлено, що тексти письменника відображають експериментальну природу альтернативної драматургії даного періоду на ідейно-тематичному, жанровому, стилістичному рівнях, а також в образній системі п'єс. Доведено, що творчість представників "нової хвилі", зокрема Я.Стельмаха, стала перехідним мистецьким явищем на шляху від соцреалістичної парадигми до національно своєрідних постмодерних тенденцій.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено технологію формування інтерпретаційної компетенції школярів VIII - XI класів у процесі вивчення світової драматургії. Визначено специфіку шкільного інтерпретаційного процесу, з'ясовано особливості тлумачення п'єс, розроблено систему методичних засобів, що забезпечує особистісний розвиток учня-інтерпретатора, сприяє осягненню драми як міжвидового мистецького явища. Запропоновано технологічну модель поетапного засвоєння інтерпретаційних знань, збагачення глядацького досвіду, формування виконавських умінь під час вивчення світової драматургії на уроках зарубіжної літератури, у позакласній та позашкільній роботі з предмета. Визначено місце та роль театрального краєзнавства, особистісного спілкування з професійними постановниками, сценічно-ігрової самодіяльності у системі формування інтерпретаційної компетенції старшокласників. Експериментально доведено, що розроблена технологія має істотні переваги у порівнянні з традиційною методикою, оскільки значно посилює роль особистості у процесі тлумачення драматичних творів, розширює естетичні функції школяра-інтерпретатора (читача, глядача, виконавця) та коло його художньо-творчого спілкування, активізує пошукову діяльність, сприяє розвитку спостережливості, відтворювальної та творчої уяви, асоціативного мислення, синхронності словесних і невербальних засобів комунікації й інших особистісних якостей, що має суттєве значення для удосконалення системи шкільної літературно-мистецької освіти.

  Скачати повний текст

Вивчено фортепіанну спадщину С. Боркевича у розмаїтті її жанрової палітри. Проаналізовано наукові джерела та музично-критичні матеріали, які містять відомості про композитора. Запропоновано періодизацію його творчості. Виявлено проблеми історіографічного характеру. У контексті зв'язку творчості митця з класико-романтичним мистецтвом і тональним мисленням розглянуто генезу його фортепіанного стилю. З урахуванням особливостей піаністичної мови та типу обраної композиції здійснено класифікацію циклів фортепіанних п'єс, що посідають центральне місце у доробку композитора. Розглянуто сонати та твори для фортепіано з оркестром, в яких С. Борткевич синтезує різні композиційні принципи. Зазначено, що вибірковий підхід митця до усталеного досвіду, навмисна гра у "стильову присутність" іншого автора за допомогою алюзій і цитат, а також прийом варіації образу підтверджують активність творчої позиції С. Борткевича й індивідуальне відображення класико-романтичної традиції.

  Скачати повний текст

Розглянуто метафорично-художню суть композиторського стилю М.Равеля в синтезі з виконавською "метафорою" художньої цілісності музичного образу. Проаналізовано оригінальну методику стильового аналізу музичного твору на засадах метафоричного розуміння суті художнього вираження. Створено порівняльні таблиці виконавських засобів у різних інтерпретаціях щодо фортепіаних творів Равеля першого періоду творчості, п'єс, які рідко виконуються. Виділено характерні для композиторського стилю М.Равеля ритмоінтонації.

  Скачати повний текст