Дисертацію присвячено синтезу 1-(алкілтіо)-3,3-дифлуоропропінів, 1-(алкілсульфініл)-3,3-дифлуоропропінів, 1-(алкілсульфоніл)-3,3-дифлуоропропінів, термічних перетворень, дослідженню реакцій нуклеофільного приєднання, циклоприєднання, вивченню хімічних перетворень отриманих флуоросірковмісних сполук. Запропоновано до використання у синтетичній практиці нові сполуки з високою реакційною здатністю - поліфлуоротіоацетилени. Вперше синтезовано та досліджено поліфлуоровані ацетиленсульфоксиди та ацетиленсульфони, отримані з високими виходами шляхом окиснення поліфлуоротіоацетиленів м-хлоронадбензойною кислотою. Розроблено зручний препаративний метод отримання поліфлуорованих єнамінів, що полягає у дії диметилформаміду та надлишку лугу на 1,1-дигідрополіфлуороалкілсульфіди. Показано, що реакції тіоацетиленів з амінами та меркаптанами проходять з високою селективністю та з утворенням відповідних флуоросірковмісних єнамінів і сульфідів. Взаємодією флуоросірковмісних єнамінів з сульфенілхлоридами синтезовано новий тип функціонально-заміщених флуоровмісних кетендитіоацеталів, які є зручними синтонами для подальших синтезів. Встановлено, що під час гідролізу кетендитіоацеталів у кислому середовищі утворюються дитіоацеталі дифлуоропіровиноградного альдегіду, які, за результатами ПМР та інфрачервоної спектроскопії, у розчині дейтероацетону та в кристалічному вигляді, існують виключно у формі єнолу. Під час термолізу тіоацетиленів синтезовано ряд функціоналізованих поліфлуоровмісних тіофенів. Внаслідок реакції ацетиленсульфоксидів, ацетиленсульфонів з різними дієнами отримано широкий спектр поліфлуоровмісних циклоаддуктів Дільса - Альдера, які є зручними попередниками для синтезу флуоровмісних біологічно-активних циклічних кетонів. За допомогою лужного гідролізу циклоаддуктів одержано ароматичні сульфоксиди та сульфони з флуорометильною групою в орто-положенні бензольного кільця. Показано можливість синтезу флуоро- та сірковмісних дигідропіридинів на основі взаємодії поліфлуорованих сульфонілацетиленів з азадієнами.

  Скачати повний текст

Підтверджено гіпотезу про високу дієнову активність 1-метил[5,1-a]тетразолоізоіндолу та 1,2-диметил-1,2,4-триазоло[5,1-a]ізоіндолу за положеннями 5,9b. Показано, що з типовими дієнофілами - малеїнімідами - відбувається три послідовні процеси: утворення адукту Міхаеля (складу 1:1); утворення адукту Дільса - Альдера (складу 1:2) та результуюче скелетне перегрупування останнього. Показано, що за умов реакції ацилювання утворюються два продукти: ацилпохідні та не описані раніше барвники - монометинціаніни, заміщені біля центрального атома вуглецю. Встановлено закономірності впливу на хід реакції співвідношення вихідних речовин та характеру замісника R в ацилюючому реагенті (R = Alk, Ar, Het). Досліджено комлексоутворення ціанінових барвників ряду тетразолоізоіндолу з металами на прикладі феруму (ІІІ) та нікелю (ІІ). Проведено рентгеноструктурне дослідження 3-х сполук.

  Скачати повний текст

Доведено, що слабкі кислотно-основні властивості кармоазіну обумовлюють його хімічну інертність в реакціях комплексоутворення з більшістю іонів металів за донорно-акцепторним механізмом. Встановлено, що взаємне окислення-відновлення у системах "М-КАН" характерно лише для іонів металів у вищих ступенях окиснення згідно величини окисно-відновного потенціалу їх редокс-пар. Показано, що основним чинником підвищення селективності в редокс-системах такого типу є величина окисно-відновного потенціалу редокс-пари визначеного іону металу у кисневмісній формі та кислотність середовища.

  Скачати повний текст

Розроблено наукові засади проектування апаратів для абсорбції діоксиду вуглецю (карбонізації) розчином сульфіду барію у виробництві карбонату барію. Досліджено закономірності абсорбції діоксиду вуглецю розчином сульфіду барію, що супроводжується десорбцією сірководню. Виявлено, що процес абсорбції діоксиду вуглецю розчином сульфіду барію протікає у дві стадії, що відрізняються швидкістю абсорбції. На підставі результатів дослідження провальної, ковпачкової та сітчастої тарілок для проведення другої стадії показано, що коефіцієнт масопередачі за абсолютним значенням на два порядки менший, ніж на першій. Одержано рівняння для розрахунку коефіцієнта масопередачі для обох стадій процесу. Наведено математичну модель апарата для проведення процесу карбонізації розчину BaS, яку відпрацьовано на дослідному апараті за промислових умов. Розроблено технічний проект апарата з пасетними тарілками.

  Скачати повний текст

За результатами аналізу та узагальнення експериментальних даних уперше теоретично обгрунтовано доцільність сумісного застосування довготривалої ресурсоощадної системи обробітку грунту та органо-мінеральних добрив у польовій сівозміні. Установлено, що використання зазначених агрозаходів дає змогу підвищити вміст рухомого фосфору (за Кірсановим) під час вирощування озимого ячменю, льону олійного, картоплі у середньому з 35 до 294 мг/кг грунту, вуглецю - з 0,49 до 2,6 %, загального азоту - з 0,092 жл 0,299 % відповідно. Доведено позитивний вплив органо-мінеральної системи удобрення чорноземів південних та дерново-підзолистих грунтів, що дає змогу врівноважувати процеси мінералізації та гуміфікації. Показано, що за умов вирощування озимого ячменю, льону олійного та картоплі у сівозміні важливим способом відновлення родючості грунту є післяжнивне вирощування у польових сівозмінах проміжних культур для одержання сидерату, що забезпечує надходження у грунт 10 - 15 т/га зеленого добрива.

  Скачати повний текст

Розроблено методику оцінки агроекологічного стану темно-сірих лісових грунтів, які відзначаються суперечливою трансформацією показників їх родючості, спрямованість яких до покращання обумовлюється нормами внесення органічних і мінеральних добрив та вапна. Одержано математичні моделі для опису зміни показників родючості в часі на варіантах без добрив. З'ясовано, що у разі тривалого використання грунту без застосування добрив відбувається зменшення запасів гумусу гумусового горизонту. Доведено, що органічна й органо-мінеральна система застосування добрив збільшують ступінь гуміфікації органічної речовини. На підставі розробленої математичної моделі динаміки запасів вуглецю гумусу в темно-сірих лісових грунтах одержано залежність для розрахунку норм добрив, які забезпечують стабільність бездефіцитного балансу гумусу. Доведено, що внесення в ці грунти мінеральних та органічних добрив та приорювання сидератів не супроводжується збільшенням кількості важких металів, сприяють підвищенню врожайності сільськогосподарських культур і забезпечують їх високу енергетичну ефективність і додатну рентабельність.Здійснено апробацію методики оцінки інтегрального показника агроекологічного стану темно-сірих лісових грунтів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанню вивчення сучасного агроекологічного стану грунтів Лісостепу України. В дисертації опрацьовані теоретичні передумови оптимізації родючості грунтів і вказані конкретні шляхи вдосконалення управління продуційним процесом в агроценозах з урахуванням екологічних обмежень, спрямованих на стабілізацію агроекологічної ситуації в регіоні. Встановлено, що тривале сільськогосподарське використання грунтів призвело до проявлення різних видів деградаційних процесів: фізико-хімічного, ерозійного і антропогенно-дегумифікаційного. Вивчено гумусовий стан і азотний фонд грунтів та їх зміни під впливом систематичного застосування добрив в сівозміні. Розроблені методики визначення кислотно-основної буферності грунтів і складання картограми буферності. Вивчені буферні властивості грунтів. Запропонована концепція управління родючістю грунтів. Розроблена модель трансформації органічного вуглецю в системі агроценоз-гумусові речовини грунту. Розрахована еколого-економічна ефективність застосування добрив в агроценозах.

  Скачати повний текст

Наведено результати досліджень щодо повного використання потенційних можливостей симбіотичної системи горох - бульбочкові бактерії. Доведено доцільність застосування для передпосівної обробки насіння гороху високоефективними екологічно безпечними регуляторами росту рослин ДГ-482, бактозолем на фоні інокуляції комплементарним штамом Rhizobium legumiosarum 263 б. Зазначено, що одночасна стимуляція макро- та мікросимбіотів позитивно впливає на ріст, розвиток рослин гороху, процеси фотосинтезу, формування та розвиток симбіотичного апарату. Встановлено, що нітрогеназна активність на дослідних варіантах більш, ніж удвічі перевищувала нітрогеназну активність на контролі. Зроблено висновок, що стимулятори росту в комплексі з бактеріями підвищують вміст відновленого азоту, а співвідношення вуглецю та азоту підтримується на рівні, оптимальному для азотфіксації.

  Скачати повний текст

Розроблено екогідрогеологічне обгрунтування формування й експлуатації рекультивованих земель, що передбачає екологічну реставрацію порушених земель за рахунок організації стоку, відведення атмосферних опадів, забезпечення процесу формування біогеогенетичних горизонтів рекультивованого шару потужністю 1,0 - 1,2 м із залученням найбільш придатних гірських порід і закладенням штучного дренажу. Проведено розрахунки динаміки рівня грунтових вод з урахуванням природного бокового розтікання для рекультивованого відвалу (без дренажу та на фоні горизонтального дренажу зі зрошенням). Досліджено водно-фізичні, фізико-хімічні й екологічні властивості розкривних гірських порід. Наведено комплексну оцінку змін окисно-відновлювальних умов за профілем рекультивованих відвалів. Проведено моделювання та довгостроковий прогноз змін водно-сольових умов на різних варіантах рекультивації у профілях рекультивованих шахтних відвалів. Виявлено субстрати (темно-сіра глина, шлам залізної та марганцевої руди), де утворення токсичних концентацій заліза та марганцю обмежує їх використання. Встановлено параметри поживних режимів фітомеліорованих гірських порід, що забезпечують підвищення буферної та біотичної ємності у процесі формування родючості рекультивованих земель. Розроблено концепцію поетапного інтегрального підходу в оцінці екологічного ризику аеротехногенного забруднення сільськогосподарських територій важкими металами. Розкрито особливості прояву буферної ємності чорнозему до важких металів і перспективи використання деяких гірських порід як сорбентів для детоксикації техногено забруднених грунтів.

  Скачати повний текст

У здорових дітей молодшого шкільного віку визначено різний рівень адаптаційних можливостей організму, фізичної працездатності та фізичної підготовки, які певною мірою характеризують стан здоров'я дітей за сучасних умов. Визначено найбільш інформативні показники (супероксиддисмутазу, малоновий діальдегід, індекс використання кисню на вільнорадикальне окиснення, функціональний показник вільнорадикального окиснення), на підставі яких можна визначати особливості перебігу адаптаційних процесів і ефективність метаболічної корекції, спрямованої на нормалізацію рівня вільнорадикального окиснення. Визначено зміни показників прооксидантно-антиоксидантного стану та мітохондріального окиснення в дітей, які характеризують формування певних метаболічних типів, що відображають рівень неспецифічної резистентності, а саме: стабільний, компенсований, субкомпенсований. Доведено, що синглетно-киснева терапія як метод метаболічної корекції з вираженою антиоксидантною та енерготропною дією може ефективно використовуватись як метод для підвищення адаптаційних можливостей організму у дитячому віці у здорових людей з метою оздоровлення та профілактики, а також у комплексному лікуванні певних захворювань як допоміжний засіб, що посилює ефективність основного лікування.

  Скачати повний текст

Виявлено асиметрію розподілу дофаміну в стріатумі мозку молодих тварин між півкулями, зокрема, переважаюча кількість дофаміну сконцентрована в правій півкулі. Встановлено, що вміст дофаміну в стріатумі з віком зменшується, одночасно асиметрія його розподілу теж зменшується. Зазначено, що інтервальна гіпоксія (ІНГ) підвищує вміст дофаміну в структурах стріатума, а також зменшує перекисне окиснення ліпідів (ПОЛ) за умов природного старіння й активує антиоксидантні ферменти супероксиддісмутази (СОД) і каталази (КАТ). Визначено, що під впливом ІНГ у здорових людей похилого віку зменшується концентрація катехоламінів (ДОФА) і підвищується концентрація нарадреналіну, одночасно активність СОД і КАТ зростає у разі зменшення малонового діальдегіду (МДА). Розкрито, що у людей з хворобою Паркінсона після використання ІНГ вміст в плазмі крові ДОФА та дофаміну зменшується, а кількість адреналіну та норадреналіну зростає. Встановлено, що під впливом ІНГ у людей з хворобою Паркінсона активність СОД підвищується на фоні зменшення МДА. Виявлено, що активність КАТ зростає тільки у хворих, які приймають L-ДОФА терапію, що свідчить про найбільш ефективне сумісне використання ІНГ і препаратів L-ДОФА.

  Скачати повний текст

Для групи виділених штамів вперше оцінено здатність до адгезії та гемаглютинації, а також вплив вуглеводів на ці процеси. Виділено групу штамів, адгезія яких не залежала від D-манози. Встановлено вплив pH, пепсину, трипсину, хімотрипсину та лізоциму на здатність вилучених штамів лактобацил до міжклітинної взаємодії. Вперше досліджено антикомплементарну активність у бактерій роду Lactobacillus та показано повну її втрату за умов тривалого зберігання. Показано позитивний вплив перорального прийому живих клітин окремих штамів лактобацил на фагоцитарну та окиснювальну активність перитонеальних макрофагів мишей, досліджено його динаміку. Показано здатність окремих штамів лактобацил стимулювати продукцію сироваткового інтерферону, а також готовність спленоцитів та макрофагів до продукції інтерферонів різних класів.

  Скачати повний текст

Розроблено твердофазні редокс-реагенти на базі використання іммобілізованих на кремнеземі хелатів купруму та феруму й досліджено їх гетерофазні окисно-відновні реакції з органічними відновниками. Оптимізовано умови іммобілізації на кремнеземах біс-батокупроїнкупруму (I), фенантролінферуму (III) та тетрабензотетраазациклогексадиценкупруму (II). Розроблено твердофазно-спектрофотометричні та тест-методики визначення вмісту аскорбінової кислоти та анальгіну у лікарських засобах за допомогою твердофазних редокс-реагентів. Обгрунтовано доцільність використання твердофазного реагенту для тест-оцінки антиоксидантної активності фітопрепаратів і харчових продуктів рослинного походження. Створено спектрофотометричну методику, яка дозволяє вибірково визначати вміст похідних гідроксикоричної кислоти у препаратах ехінацеї. Вперше проведено дослідження кореляційної залежності між даним показником та антиоксидантною активністю препаратів. На підставі вивчення кореляційних залежностей між антиоксидантною активністю та вмістом найважливіших класів біоактивних сполук у препаратах ехінацеї, чаях та червоних винах підтверджено придатність тест-методики для оцінки даного інтегрального показника. Встановлено внесок зазначених класів сполук до загальної антиоксидантної активності рослинного об'єкта. Обгрунтовано нові методологічні підходи щодо створення тест-систем для визначення вмісту окремих антиоксидантів та оцінки антиоксидантної активності препаратів рослинного походження.

  Скачати повний текст

Проведено термодесорбційні та РФЕС дослідження поверхні носіїв. Встановлено вплив OH груп на каталітичну активність. Вивчено каталітичні властивості нанесених Pd та Pd - Ag каталізаторів на різних носіях. Вивчено кінетику окиснення CO на нанесених Pd та Pd - Ag каталізаторах. Запропоновано механізм окиснення CO на Pd - Ag каталізаторах, на основі якого одержано кінетичне рівняння, яке узгоджується з експериментальним. Визначено, що електронний стан паладію залежить від його дисперсності та впливу носія й суттєво впливає на каталітичну активність. Висока активність Pd - Ag каталізаторів зумовлена утворенням ансамблів, що адсорбують CO в слабкозв'язаній формі.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню властивостей рідкої та твердої фаз адсорбційних систем вода - міцелоутворююча поверхнево-активна речовина (ПАР) - твердий сорбент по даним нейтронної спектроскопії. Запропонований та обгрунтований новий підхід до дослідження колоїдних явищ у цих системах на основі аналізу змін молекулярно-динамічного стану води під впливом компонентів систем. Виявлено, що контакт водного розчину неіонної ПАР із твердим сорбентом призводить до суттєвого зменшення внеску колективних та збільшення внеску одночасткових рухів молекул води в її динамічний стан. Кількісно оцінена роль механізмів трансляційних рухів молекул води у вивчених системах. В термінах запропонованої моделі пояснені явища адсорбції та міцелоутворення. Досліджені характеристики міцелярних водних розчинів ПАР; характер взаємодії між міцелами; вплив електроліту на них; дисперсії сажі, оцінено поверхневий натяг міцел. Метод непружного розсіяння повільних нейтронів адаптований до дослідження адсорбційних шарів ПАР на вуглецевих сорбентах; доведено, що будова поверхневого шару неіонної ПАР на силікагелі залежить від способу контакту рідкої та твердої фаз. Узагальнені чинники, які впливають на будову адсорбційних шарів ПАР на твердих сорбентах.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження адсорбції сироваткового альбуміну людини (САЛ) на сферичних (СКН) і волокнистих (АУТ-М) вуглецевих сорбентах. Досліджено пористу структуру обох типів сорбентів. Визначено різницю в параметрах пористої структури між дослідженими сорбентами. Знайдено температурну залежність адсорбції САЛ на вуглецевій поверхні. Запропоновано загальний механізм адсорбції САЛ на волокнистих і сферичних вуглецевих сорбентах. Встановлено вплив окремих параметрів пористої структури вуглецевих сорбентів на адсорбцію САЛ. Виявлено "виміряну негативну адсорбцію" під час проведення оцінки адсорбції САЛ на АУТ-М непрямими методами. Даний феномен пояснено на підставі гіпотези про комплексний вплив процесів адсорбції-десорбції САЛ і конформаційних перетворень білкових молекул на результати вимірювання. Під час оцінки адсорбції САЛ прямими методами феномену "негативної адсорбції" не спостережено. Розроблено теоретичні моделі адсорбційних процесів і, на підставі отриманих експериментальних даних адсорбції САЛ на СКН і АУТ-М, розраховано окремі їх параметри. Висвітлено причини різниці у механізмах тромбоутворення на волокнистих і сферичних вуглецевих сорбентах.

  Скачати повний текст

Розроблено новий спосіб організації газофазних гетерогенно-каталітичних хімічних перетворень із використанням каталізатора (без носія) у вигляді аерозолю ультрамалих частинок. Каталітична система може представляти собою моно- чи полікомпонентну механічну суміш індивідуальних хімічних речовин. Наведено результати лабораторних досліджень процесів окиснення органічних і неорганічних сполук, які містять азот, і процесу відновлення оксидів азоту в аерозолі каталітично-активних наночастинок. Сформульовано деякі основні положення нового напрямку у технології здійснення газофазних каталітичних процесів, названого аерозольним каталізом, який здійснюється у реакторі з комбінацією псевдорозрідженого шару інертних частинок і циркулюючим шаром дрібнодисперсного каталізатора. Проаналізовано переваги даного методу у порівнянні з традиційними. Викладено основні технічні рішення щодо практичного застосування аерозольного каталізу для процесів окиснення аміаку у виробництві азотної кислоти та термокаталітичного знешкодження промислових відходів, які мають зв'язаний азот. Представлено результати проектних розробок і пілотних випробувань, які підтверджують виробничу спроможність запропонованої технології стосовно процесу знешкодження органічних відходів, що містять азот. Виявлено економічну ефективність використання аерозольного каталізу у процесах виробництва азотної кислоти та знешкодження відходів зі зв'язаним азотом.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено ефективність впливу уреїду оксанілової кислоти (УОК), уреїд-4-хлороксанілової кислоти (У-4-ХОК) у динаміці на активність амінотрансфераз, фосфатаз, оксидаз і на вміст деяких сполук у крові білих щурів у нормі та у разі гострого запалення з оксидантним стресом. Установлено, що УОК та У-4-ХОК у процесі введення у шлунок у дозах 50 мг/кг і 100 мг/кг здоровим щурам у динаміці чотирьох годин не прискорюють процеси обміну з участю внутрішньоклітинних ферментів, гострофазних протеїнів, амінів, ліпідів і перекисного окислення ліпідів, не пригнічують антиоксидантну систему, а у випадку гострого карагенінового запалення з оксидантним стресом проявляють антизапальні та антиоксидантні властивості, коли у динаміці сприяють зниженню у сироватці крові показників аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної та кислої фосфатаз, супероксиддисмутази, каталази, гістаміну, серотоніну, загального білку, фібриногену, церулоплазміну, загальних ліпідів, холестирину, дієнових кон'югатів, малонового діальдегіду та відновленого глутатіону.

  Скачати повний текст

Запропоновано комплекс біомаркерів антиоксидантної системи для кількісної оцінки стану гідробіонтів та середовища їх існування у прибережній зоні Чорного моря. Вперше виявлено роль каталази у процесі адаптації гідробіонтів до забруднення. Визначено інтервали активності каталази у гідробіонтів-індикаторів, що відповідають їх умовно нормальному функціонуванню. Визначено норму реакції процесу перекисного окиснення ліпідів в організмах-індикаторах. Виявлено діапазони зміни параметрів середовища (температури, щільності, концентрації кисню, фосфатів, нітратів і нітритів), що відповідають умовам нормального функціонування личинок риб Atherina hepsetus L., а також двох видів водоростей-макрофітів - Enteromorpha intestinalis (L.) Link. та Ceramium rubrum (Huds.) Ag. На підставі даних щодо активності антиоксидантної системи гідробіонтів виконано ранжування досліджених районів за рівнем трофності. Рекомендовано використання антиоксидантної системи гідробіонтів під час проведення моніторингових робіт у прибережній зоні Чорного моря.

  Скачати повний текст