На підставі теоретичних здобутків науковців та аналізу норм чинного законодавства, шо регулюють відносини у житловій сфері, проведено цивілістичне дослідження поняття "житло", визначено його правові ознаки й охарактеризовано окремі види. Досліджено способи, межі, обмеження й обтяження, встановлені для здійснення володіння, користування та розпорядження житлом, які визначають особливості змісту його правовою режиму для власника - фізичної особи. Розроблено пропозиції щодо внесення змін до ЦК України, сформульовано конкретні рекомендації з удосконалення Законів України "Про нотаріат", "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", які спрямовані на підвищення ефективності правового регулювання та практичного застосування відповідних положень актів чинною цивільною законодавства.

  Скачати повний текст

Досліджено генезис нотаріальної діяльності та державного регулювання з виділенням його періодизації та специфіки кожного етапу розвитку. Визначено особливості нотаріальної діяльності як об'єкта державного регулювання, специфіку дуалістичної природи приватної нотаріальної діяльності. Описано елементи механізму державного регулювання нотаріальної діяльності. Розглянуто питання співвідношення державного регулювання та управління нотаріатом, розроблено концепцію повного переходу до державного регулювання нотаріальною діяльністю, висвітлено основні тенденції його подальшого розвитку, запропоновано запровадити зарубіжний досвід організації нотаріальних органів. Наведено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері державного регулювання нотаріальної діяльності.

  Скачати повний текст

Досліджено передумови, обставини, історичні форми та закономірності становлення та розвитку нотаріальної системи в Європі з епохи античності та до Нового та Новітнього часів. Виявлено передумови становлення та простежено еволюцію інституту нотаріату в Україні протягом X - XX ст. Уточнено особливості функціонування вітчизняного нотаріату за російським законодавством. Показано європейський вплив та специфіку розвитку нотаріату на західноукраїнських землях. Виявлено, що нотаріальна діяльність на території України у дорадянський період розвивалася у контексті європейських традицій, перерваних у Радянській Україні, де нотаріат перетворено в бюрократичний орган виконавчої влади. Визначено особливості організації нотаріальної справи в радянський період вітчизняної історії. Досліджено місце та роль інституту нотаріату у правовій системі сучасної України та сформульовано пропозиції щодо його удосконалення.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано й проаналізовано практику використання криміналістичних знань з метою забезпечення діяльності нотаріату, охарактеризовано її сучасний стан. Розкрито роль криміналістики як засобу правового регулювання суспільних відносин, зокрема, у сфері нотаріальної діяльності. Визначено зміст криміналістичної підготовки нотаріусів і розроблено рекомендації щодо її удосконалення у ВНЗ і системі підвищення кваліфікації. Визначено сутність та основні завдання криміналістичного забезпечення діяльності нотаріату. Охарактеризовано форми використання нотаріусом криміналістичних знань з метою визначення істинності документів як підстав для вчинення нотаріальних дій, криміналістичного оцінювання підпису особи як визначального факту, встановлення тотожності особи за ознаками зовнішності. Розроблено програму криміналістичної підготовки нотаріусів, наведено рекомендації щодо внесення змін до Закону України "Про нотаріат", спрямованих на удосконалення практики криміналістичного дослідження документів. Обгрунтовано доцільність використання даних габітоскопії у нотаріальній практиці. Викладено перелік криміналістичних знань, що найбільш істотно впливають на діяльність нотаріату.

  Скачати повний текст

На основі аналізу наукової літератури, національного законодавства та законодавства інших країн, міжнародно-правових актів, практики їх застосування висвітлено питання виникнення, становлення та розвитку нотаріату. Особливу увагу приділено розвитку нотаріату після здобуття Україною незалежності, коли збільшився цивільний оборот і почали формуватися ринкові відносини. Проаналізовано два типи нотаріату, на яких грунтується діяльність сучасного нотаріату - публічного (державного) та латинського (вільного). Доведено необхідність діяльності в Україні нотаріату лише латинського типу, як такого, що відповідає сучасним вимогам європейського законодавства; обгрунтовано пропозицію входження України до міжнародної спілки латинського нотаріату. Досліджено цивільно-правові проблеми регулювання відповідальності під час надання нотаріусами професійних послуг, страхування професійної відповідальності нотаріусів.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується процес формування, становлення, розвитку та регіональні особливості діяльності інституту нотаріату на Півдні України в 1866–1917 рр. Проаналізовано нотаріальну реформу 1866 р., яка привела до укомплектування штатів нотаріальних контор, створення нотаріальних архівів та упорядкування нотаріального діловодства. Досліджено структуру і штати нотаріальних контор, службові обов'язки молодших і старших нотаріусів.Показано роботу нотаріальних установ Одеського, Херсонського, Єлисаветградського, Катеринославського і Сімферопольського окружних судів, висвітлено організацію роботи, умови праці, рівень професійної підготовки нотаріусів, простежено їх повсякденну діяльність.^UThe thesis is devoted to the research of the process of formation, organization, development and regional peculiarities of the activities of the Notary Institute in the South of Ukraine in 1866–1917. The main processes related to the policy of the Government of the Russian Empire in the sphere of the notary as an important area of state, legal and public life are shown. The prerequisites for formation of notarial activity in the territory of Ukrainian provinces and the process of subordination of the Southern Ukraine's notary service to the general state judicial system of the Russian state are revealed. The factors influencing the formation of a notary in the region are highlighted. It was analyzed the notarial reform of 1866, which led to the staffing of the notarial offices, the creation of notarial archives and the organization of notarial proceedings. The essence and results of reform in the southern region of Ukraine are shown. It is pointed out the shortcomings of the reform and factors that demanded the modernization of the notarial legislation of the Russian Empire at the beginning of the twentieth century.

У дисертації здійснено конкретно-історичне дослідження змісту та форми окупаційної судової влади в Галичині як складової нацистського неправового тоталітарного державного режиму, який використав суди як інструмент репресій проти місцевого населення та елемент гітлерівського «нового порядку» на українських землях. Сформовано спеціальну історіографію дослідження та його джерельну базу, введено до наукового обігу раніше засекречені архівні матеріали. Вивчено окупаційну судову систему в Галичині як складову судової системи Польського генерального губернаторства, висвітлено організацію та діяльність військових, спеціальних, поліцейських, німецьких і Вищих німецьких судів, ненімецьких судів, прокуратури, адвокатури, нотаріату. На основі узагальненої судової практики з'ясовано порушення у діяльності окупаційних судів фундаментальних принципів правосуддя – незалежності судів і суддів, незмінюваності суддів, змагальності процесу. У дисертації з'ясовано суть та особливості застосування у діяльності окупаційних судів джерел права. Доведено, що нацистські окупаційні суди в Галичині у кримінальному переслідуванні застосовували як джерела кримінального права німецький кримінальний кодекс 1871 р., німецький кримінальний процесуальний кодекс 1877 р., нормативні акти Третього Рейху, Польського генерального губернаторства та дистрикту Галичина. Особливість їх застосування полягала в максимальній кримінальній репресії, що передбачала найтяжчі покарання – смертні вироки та тривалі тюремні ув'язнення. При розгляді цивільних справ окупаційні суди використовували німецьке цивільне уложення 1896 р., німецький цивільно-процесуальний кодекс 1887 р., нормативно-правові акти Третього Рейху та Польського генерального губернаторства.У системі окупаційних судових органів виокремлено та схарактеризовано діяльність ненімецьких (гродських, окружних, апеляційних) судів за участі професійних суддів – українців та поляків. Діяльність цих судів, мовою судочинства в яких була українська та польська мови, зберегла певні ознаки правосуддя, зокрема участь професійних захисників – адвокатів, професійних суддів, інстанційний розгляд справ.У дисертації вперше введено до наукового обігу архівні матеріали про професійну діяльність українських та польських суддів, адвокатів, їх організації, нацистський контроль їхньої роботи, заборону на професію для адвокатів-євреїв, які складали значну частину серед правників у міжвоєнній Польщі.^UThe dissertation deals with the concrete historical research of the content and form of the occupation judicial power in Galicia as a constituent part of the Nazi illegal totalitarian state regime that used the courts as instrument of repressions against the local population and as element of Hitler “new order” within the Ukrainian lands. Special research historiography and a source-book were drawn up, classified documents and information were put to light. Occupation court system in Galicia as a constituent part of the court system of the Polish General Governorship was studied; organisation and the activity of military, special, police, German and Higher German courts, non-German courts as well as the Procuracy, Advocacy and the Notariate were highlighted. The researcher, having analysed the court practice, came to the conclusion that there had been violations of the fundamental principles of justice in the activity of the occupation courts: the principles of courts and judges independence, irremovability of judges and adversarial procedures. The gist and peculiarities of law sources application by the occupation courts are clarified. It is proven that the Nazi occupation courts in Galicia for criminal prosecution applied the following sources of criminal law: the 1871 German Criminal Code, the 1877 German Code of Criminal Procedure, Normative Acts of the Third Reich, of the Polish General Governorship and District of Galicia. The peculiarity of their enforcement lied in the maximum criminal repression that envisaged the severest punishments – death penalties and long-term imprisonment. While considering civil cases, the occupation courts applied the 1896 German Civil Compilation, the 1887German Code of Civil Procedure, Normative Acts of the Third Reich and Polish General Governorship.In the system of the occupation judicial bodies non- German courts ( grodskyi, circuit, appellate) courts are singled out; the activity of the professional judges of Ukrainian and Polish origin is analysed. The latter courts preserved certain attributes of justice, that is, participation of counsels, professional judges and instance consideration of cases. The Ukrainian and Polish languages were the languages of the court.Archive documents, records and files were put into scientific circulation for the first time. They deal with professional activity of Ukrainian and Polish judges, counsels, Nazi control of their activity ( work), occupational ban for barristers of Jewish nationality who made up a considerable percentage among lawyers in Inter-War Poland.

У першому розділі «Загальна характеристика здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав» встановлено, що інститут нотаріату має дуалістичну правову природу, у межах якої органічно поєднуються публічноправові та приватноправові елементи. Встановлено, що правовий статус як державного, так і приватного нотаріуса в механізмі здійснення, охорони і захисту цивільних прав є однаковим. У роботі акцентовано увагу на виявленні та дослідженні особливостей здійснення, охорони та захисту суб'єктивних цивільних прав в порядку нотаріального процесу. Під здійсненням суб'єктивного права розуміється реалізація його носієм можливостей діяти на свій розсуд у межах належного йому права. Для здійснення такого права не існує жодних передумов, зокрема досягнення певного обсягу дієздатності. У дослідженні зроблено висновок, що в рамках нотаріальної процесуальної форми відбувається нотаріальне посвідчення правочинів та вчинення інших нотаріальних дій, які, виходячи з вимог чинного законодавства чи договору, є обов'язковим елементом офіційного визнання (оформлення) відповідних правовідносин. Здійснення суб'єктивних прав у випадках, якщо законодавством вимагається відповідне оформлення у нотаріальну процесуальну форму, відбувається виключно шляхом вчинення активних дій.Положеннями чинного законодавства виділено окремі нотаріальні дії, які спрямовані на надання охорони і захисту суб'єктивних прав учасників цивільних правовідносин. У другому розділі «Нотаріальні дії в механізмі здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав» розглянуто окремі нотаріальні дії в контексті здійснення, охорони та захисту суб'єктивних цивільних прав. Обґрунтовано, що здійснення суб'єктивних прав у нотаріальному процесі відбувається, зокрема, при посвідченні правочинів (односторонніх та договорів), вчинення дій у межах здійснення особами прав із спадкових правовідносин, при видачі свідоцтв, які підтверджують окремі юридичні факти. Наприклад, зроблено висновок, що здійснення прав у рамках вчинення правочинів, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, є єдиною легальною формою для здійснення такого права. При цьому законодавством визначено вичерпний перелік критеріїв визначення приналежності правочинів до таких, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Елементами здійснення спадкових прав є подання нотаріусу заяв щодо спадщини (про прийняття спадщини, про відмову від спадщини). У більшості випадків нотаріус бере участь в механізмі здійснення майнових прав особи, однак можливі випадки здійснення немайнових прав, зокрема у разі надання згоди на виїзд дитини за кордон, що здійснюється батьками (усиновлювачами) чи іншими уповноваженими особами. Вказане право може бути реалізоване виключно шляхом нотаріального засвідчення справжності підпису на заяві відповідного змісту.Виходячи з розуміння поняття «охорона прав» як заходів, що здійснюються з метою запобігання порушення прав, зроблено висновок, що нотаріуси вчиняють окремі нотаріальні дії, спрямовані на усунення або реальне зменшення передумов для порушення суб'єктивних цивільних прав і таким чином здійснюють їх охорону. У дослідженні захист права розглядається як сукупність дій, які спрямовані на виправлення ситуації, пов'язаної із правопорушенням. Аргументовано, що нотаріальні дії захисного характеру належать до окремої самостійної юрисдикційної форми захисту суб'єктивних прав. Важливе місце у роботі посідає дослідження нових форм діяльності нотаріусів, які сприятимуть розвиткові цивільного обороту і захистові прав його учасників, на чому акцентовано увагу у третьому розділі «Нові функції нотаріуса в механізмі здійснення, охорони та захисту цивільних прав». Зокрема, обґрунтовано доцільність запровадження в Україні інституту нотаріальної медіації на умовах отримання нотаріусом офіційного статусу медіатора після проходження необхідного спеціального навчання і складання іспитів. На підставі аналізу доктринальних опрацювань та іноземного досвіду доведено доцільність уповноваження нотаріусів встановлювати окремі факти, які мають юридичне значення (встановлення родинних відносин, реєстрація народження, реєстрації і, в окремих випадках, розірвання шлюбу)Обґрунтовано доцільність надання нотаріусам повноваження щодо забезпечення доказів у випадках, якщо відповідні засоби доказування можуть бути втрачені, або є підстави вважати, що надання доказів може стати неможливим або ускладненим. У роботі зроблено висновок щодо необхідності впровадження в Україні комплексного електронного нотаріату (Е-нотаріат), який серед іншого передбачатиме функціонування автоматизованого робочого місця нотаріуса, електронного реєстру вчинення нотаріальних дій, електронного нотаріального архіву та повноцінну та узгоджену роботу з усіма необхідними для нотаріальної діяльності реєстрами.^UThe first section titled "General Characteristics of The Exercise And Protection of Subjective Civil Rights," researches the institution of a notary as a dualistic legal nature that consists of public and private law elements. It has been established that the legal status of both public and private notaries is the same.The thesis is focused on discovering the peculiarities of the implementation, protection, and defense of subjective civil rights in the notarial process. Emphasis is placed on the fact that the general direction of notarial activities should contribute to the stabilization of civil turnover and ensure the protection of the rights of participants of civil legal relations.The exercise of a subjective right is the realization of its holder's ability to act at his own discretion within the limits of his right. The research concludes that within the notarial procedural form there is a notarization of contracts and other notarial actions, which is a mandatory element of official recognition (registration) of the relevant legal relationship based on current legislation or the contract.The current legislation defines certain notarial actions aimed at protecting (e.g., notarial protection of the inherited property) and defending (e.g., defending rights by a notary by making a writ of execution) the subjective rights of participants in civil legal relations. At the same time, notaries perform other notarial actions to provide protection and defense of subjective civil rights.The second section titled "Notarial Actions In The Mechanism of Exercise And Protection of Subjective Civil Rights" discusses some notarial actions in the context of the exercise, protection, and defense of subjective civil rights. At the same time, the legislation defines an exhaustive list of criteria that determine the obligation for notarization of transactions. Also, the submission to the notary of applications for inheritance (acceptance of the inheritance, the waiver of inheritance) is a necessary element of the exercise of inheritance rights.Such notarial acts as the issuance of certificates (of the right to inheritance, certificate of ownership of a share in the joint property of the spouses in case of death of one of the spouses, certificate of acquisition of property by public auction, certificates of acquisition from public bidding (auctions) if public bidding (auctions) did not take place) are proposed to be considered as those committed in the context of the exercise of subjective rights by individuals and legal entities.The notary mostly participates in the mechanism of exercising property rights, although there are cases of exercising non-property rights.The concept of "protection of rights" is seen as measures taken to prevent violations of rights. Based on this fact, it is concluded that notaries perform certain notarial actions aimed at eliminating or reducing the preconditions for the violation of subjective civil rights and protect them this way.It has been established that the notarial actions of the protective kind include such actions as taking measures to protect hereditary property, imposing a ban on the alienation of real estate, acceptance for storage of documents, evidence of certain facts that have legal significance, the transmission of applications, if they do not contradict with the law and do not contain information that defames the honor and dignity of the public or other actions specified by law.The research defines the act of defense as a set of actions aimed at correcting the situation related to the offense. It is proved that notarial actions of a defensive nature are part of an independent jurisdictional form of defending subjective civil rights. The research of new forms of notarial activity that will promote the development of civil turnover and protection of the rights of its participants is an important part of the thesis. This topic is researched in the third section titled "New Functions of The Notary In The Mechanism of Exercise, Protection, and Defense of Civil Rights".The expediency of granting notaries the authority to provide evidence in cases where the relevant means of proof may be lost, or there is reason to believe that the provision of evidence may become impossible or difficult has been substantiated too.The research concludes on the need to introduce a comprehensive electronic notary (E-notary) in Ukraine, which will include the operation of an automated notary's workplace, electronic register of notarial acts, electronic notarial archive, and assure full and coordinated work with all necessary registers for notarial activities.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю у якісному функціонуванні нотаріату в Україні, у високому рівнінадання нотаріальних послуг, а також важливістю інституту представництва в сучасному суспільстві. Дисертаційне дослідження розкриває теоретичні та практичні моменти вирішення наукового завдання із визначення подвійної правової природи довіреності, її нотаріального посвідчення як підстави для виникнення представницьких відносин, ролі договірних конструкцій та їх впливу на формування існуючих видів представницьких відносин. В роботі охарактеризовано низку наукових понять та розкрито правову природу довіреності, а надалі – особливості нотаріального провадження щодо їїпосвідчення з урахуванням положень законодавства і доктрини цивільного права стосовно понять «представництво», «добровільне представництво»,«договірне представництво», «представництво за довіреністю», «довіреність».^UThe topicality of research is due to the need for quality functioning of the notarial system in Ukraine, the high level of notary services, as well as theimportance of the institution of representation in contemporary society. The thesis reveals the theoretical and practical perspectives of addressing the scientific problem regarding the determination of the double legal nature of the power of attorney, its notarization as a basis for establishing representative relations, the role of contractual structures and their impact on existing types of representative relations. The paper outlines a number of scientific concepts and highlights the legal nature of the power of attorney, and proceeds with addressing the features of notarial proceedings for its certification, taking into consideration the provisions of law and civil law doctrine regarding the notions of «representation», «voluntary representation», «contractual representation», «representation by the power of attorney», «power of attorney».

Розділ 1 складається із трьох підрозділів, у яких подано загально-теоретичну характеристику суб'єктивних спадкових прав, розкрито їх юридичну природу та зміст, визначено поняття та особливості здійснення зазначених прав та межі їх здійснення.Проведено поділ європейських країн на дві групи, залежно від законодавчої моделі регулювання відносин у спадковій сфері. Наведено загальнотеоретичну характеристику права на заповіт та права на спадкування як найбільш важливих категорій суб'єктивних спадкових прав. Сформульовано авторську дефініцію права на заповіт. Сформульовано визначення поняття здійснення суб'єктивних спадкових прав, під яким автор пропонує розуміти вчинення на власний розсуд управомоченою особою конкретних актів поведінки в межах тих правомочностей, що окреслені змістом відповідного суб'єктивного спадкового права. Розмежовано межі суб'єктивних спадкових прав та межі їх здійснення.У Розділі 2 дисертації, який містить три підрозділи, зосереджено увагу на порівняльно-правовому аналізі меж здійснення права на заповіт з позиції встановлених законом вимог щодо форми заповіту, його змісту, а також положень, покликаних забезпечувати майнові інтереси членів сім'ї та найближчих родичів заповідача.Обґрунтовано доцільність запровадження у законодавство України простої письмової форми заповіту, власноручно написаного і підписаного заповідачем. В перспективі, із запровадженням електронного нотаріату, доцільним буде закріплення у національному законодавстві України електронних заповітів.Виходячи із доцільності надання заповідачеві якнайширших можливостей щодо визначення долі свого майна після смерті та враховуючи позитивний досвід правового регулювання відносин спадкування за заповітом у низці європейських країн, обґрунтовано доцільність закріплення в оновленому ЦК України інституту призначення наступного спадкоємця. Обґрунтовано доцільність розширення сфери застосування умови в заповіті, яка може стосуватися не тільки призначення спадкоємця, але й заповідального відказу (легату), а також підпризначення спадкоємця.Розділ 3 дисертаційної роботи присвячено межам здійснення права на спадкування за законодавством України та інших європейських країн. Даний розділ складається із двох підрозділів, у яких проаналізовано, відповідно, способи та строки здійснення права на спадкуванняДисертантом звернута увага на те, що з позиції ЦК України питання про способи прийняття спадщини доцільно вирішувати не тільки залежно від характеру поведінки спадкоємця (активна чи пасивна), але із прив'язкою до певного кола спадкоємців. Враховуючи, що для права на адресну відмову від спадщини законом встановлено спеціальні межі його здійснення, які полягають у визначенні кола осіб, на користь яких може бути вчинена така відмова, дисертантом запропоновано уточнити назву ст. 1274 ЦК України.Підтримуючи позицію, що обумовлені відмовою від спадщини правові наслідки настають не з моменту її вчинення, а після спливу строку для прийняття спадщини, запропоновано низку змін до ст.ст. 1270, 1273 ЦК України.В контексті розмежування загального та спеціального строків прийняття спадщини дисертантом сформульовано позицію щодо доцільності розширення сфери застосування спеціального строку для прийняття спадщини за рахунок випадку, коли існування в особи права на спадкування залежить від усунення від спадщини іншого спадкоємця (спадкоємців). Дисертантом відзначено, що правове регулювання строків здійснення права на спадкування у різних європейських країнах відрізняється і залежить, насамперед, від того, яка саме система здійснення права на спадкування (система прийняття чи система відречення) передбачена у законодавстві конкретної країни. Проведене в межах дисертаційної роботи порівняльно-правове дослідження меж здійснення суб'єктивних спадкових прав за законодавством України та інших європейських країн дозволило авторові сформулювати низку наукових положень, узагальнень та пропозицій, які подано у висновках до роботи.Ключові слова: межі здійснення суб'єктивних прав; спадкування, спадщина, спадкоємець, заповіт, заповідач, заповідальний відказ, прийняття спадщини, відмова від спадщини.^USection 1 consists of three subsections, which provide a general theoretical description of subjective succession rights, reveal their legal nature and content, define the concepts and features of the exercise of these rights and the limits of their exercising.The division of European countries into two groups, depending on the legislative model of regulation of relations in the succession field is committed.The general theoretical characteristics of the right to a will and the right to inherit as the most important categories of subjective succession rights are given. The author's definition of the right to a will is formulated.The concept of exercising of subjective succession rights is formulated by the author as the commission of specific acts by the discretion of the authorized person within the powers within the scope of the subjective rights. The limits of subjective succession rights and the limits of their exercising are distinguished. Section 2 of the dissertation, which contains three subsections, focuses on the comparative legal analysis of the limits of the right to make a will from the standpoint of statutory requirements for the form of the will, its content, and provisions aimed to ensure the property interests of family members and close relatives of the testator.The expediency of introducing into the legislation of Ukraine a simple written form of a will (holographic will), written and signed by the testator, is substantiated. In the future, with the introduction of electronic notary system, it will be appropriate to enshrine electronic wills in the national legislation of Ukraine.Based on the expediency of providing the testator with the widest possible opportunities to determine the fate of his property after death and taking into account the positive experience of legal regulation of inheritance by will in a number of European countries, the expediency of enshrining the institution of appointment of the remainderman.The expediency of expanding the scope of application of the condition in the will, which may relate not only to the appointment of the heir, but also the testamentary refusal (legacy), as well as the substitution.Section 3 of the dissertation is devoted to the limits of the right to inherit under the laws of Ukraine and other European countries. This section consists of two subsections, which analyze, respectively, the methods and terms of the exercising of right to inherit.The author pay attention to the fact that from the standpoint of the Civil Code of Ukraine the question of how to accept the inheritance should be decided not only depending on the nature of the heir's behavior (active or passive), but tied to a certain circle of heirs. For the right to direct renunciation of the inheritance the law sets special limits for its exercising, which are to determine the range of persons in whose favor such a renunciation may be made. Thus, the author proposed to clarify the name of Art. 1274 of the Civil Code of Ukraine.Supporting the position that the legal consequences caused by the renunciation of the inheritance do not occur from the moment of its commission, but after the finish of duration of the term for acceptance of the inheritance, a number of changes to Art. 1270, 1273 of the Civil Code of Ukraine.In the context of distinguishing between general and special terms of acceptance of inheritance, the author formulates a position on the expediency of expanding the scope of special term for acceptance of inheritance due to the case when a person's right to inherit depends on divest from inheritance of another heir (heirs).The dissertation notes that the legal regulation of the terms of exercising the right to inherit in different European countries differs and depends, first of all, on what system of exercising the right to inherit (system of acceptance or system of renunciation) is provided in the legislation of a particular country. The comparative legal study of the limits of subjective civil rights in the field of inheritance under the laws of Ukraine and other European countries allowed the author to formulate a number of scientific statements, generalizations and proposals presented in the conclusions to the work.Key words: limits of exercising subjective rights; inheritance, estate, heir, will, testator, testamentary refusal (legacy), acceptance of inheritance, renunciation of inheritance.

У дисертації обґрунтовано, що як інтегрувальна форма упорядкування правовідносин між контрагентами, правочин є цивільно-правовим інструментом опосередкування взятих на себе сторонами зобов’язань за договором заради досягнення тієї мети, що детермінувала вступ цих суб’єктів у конкретні цивільно-правові відносини.Також аргументовано, що задля уникнення колапсу судової системи після завершення війни розгляд справ щодо конвалідації недійсних правочинів має бути віднесено до категорії справ окремого провадження і, за умови звернення всіх сторін договору до суду протягом шести місяців після скасування воєнного стану, їх може бути розглянуто в спрощеному (письмовому) порядку.У роботі обґрунтовано, що після і саме в результаті нотаріального посвідчення правочинів забезпечується новий рівень їх чинності – достовірність, що є водночас детермінантом правомірності задіяного механізму правового регулювання, безумовним підтвердженням дійсності юридичних фактів та запорукою стабільності цивільного обігу загалом.Окрім цього, установлено, що достовірність правочину, яка досягається після та в результаті нотаріального посвідчення, характеризується трьома верифікаційними критеріями: 1) особистісним, що полягає в належній фіксації нотаріусом дійсних намірів сторін правочину та роз’ясненні їм прав та юридичних наслідків таких дій; 2) державницьким, сутність якого виражається в офіційному нотаріальному контролі за відповідністю посвідчуваних угод до вимог чинного законодавства; 3) авторизаційним, який саме через виконувані нотаріатом посвідчувальні функції містить ідентифікаційний складник щодо учасників конкретного правочину.Водночас сформульовано авторську класифікацію правових наслідків недотримання сторонами правочину вимог щодо його нотаріального посвідчення, а саме: 1) загальні правові наслідки, 2) додаткові правові наслідки, що, у свою чергу, поділяються на підвиди: а) обмежувальні правові наслідки (це, зокрема, такі процесуально-правові наслідки, як неможливість посилатися на покази свідків у судовому провадженні), б) обтяжувальні правові наслідки (за яких на сторони покладаються додаткові, наприклад фіскальні, санкції).Водночас було вдосконалено розуміння того, що оскільки визнання недійсним окремої частини правочину не призводить до недійсності всього правочину, то й конвалідація частини недійсного правочину не призводить до дійсності всього правочину.Було напрацьовано авторську періодизацію становлення та розвитку інституту нотаріального посвідчення правочинів, у межах якої виокремлено: а) початковий період (з 12 ст. до 16 ст.); б) фундаційний період (із 16 ст. до 1917 р.); в) рестрикційний період (з 1917 р. до 1963 р.); г) облігаторний період (з 1963 р. – дотепер). Сформульовано висновок про особливий підхід законодавця до визначення цивільно-правових наслідків щодо виявлених недоліків змісту чи форми заповітів як односторонніх правочинів, а саме: 1) конвалідація непосвідчених нотаріально заповітів неможлива (особливо з огляду на ч. 2 ст. 220 ЦК України), оскільки це суперечить самій природі й сутності заповітів як односторонніх правочинів, проте за аналогією у виняткових випадках може бути здійснена згідно з ч. 2 ст. 219 ЦК України; 2) загальні цивільно-правові наслідки недотримання нотаріальної форми правочинів до заповітів застосовуються з окремими винятками і не завжди обумовлюються недійсністю останніх; 3) окремі цивільно-правові наслідки невідповідності заповіту за формою чи змістом вимогам законодавства не притаманні іншим видам правочинів, нотаріальне посвідчення яких не відбулося всупереч вимогам законодавства;Дістало подальшого розвитку визначення поняття «шлюбний договір» як цивільно-правового інструмента сімейно-правового регулювання майнових відносин між подружжям (у тому числі колишнім), що є особливим різновидом цивільно-правових угод безоплатного типу, призначеним для установлення режиму спільної сумісної, спільної часткової та/чи приватної власності щодо як належного подружжю майна до укладення шлюбу, так і набутого ними згодом за час спільного проживання однією сім’єю.Конкретизовано умовиводи щодо недоцільності запровадження в юридичному глосарії фразеологічного звороту «місце розташування» щодо визначення місця знаходження особи чи її майна (його частини) в контексті нотаріального посвідчення правочину.^UThe dissertation substantiates that the circumstances arising from the content of notarized transactions by virtue of their separate authenticity should be included among the facts that do not require proof in court proceedings.It is also argued that in order to avoid the collapse of the judiciary after the war, the validation of invalid transactions should be considered a separate case and - subject to all parties to the court within six months after the lifting of martial law - can be considered in a simplified (in writing).The paper substantiates that after and as a result of notarization of transactions a new level of their validity is provided - authenticity, which is also a determinant of the legitimacy of the mechanism of legal regulation, unconditional confirmation of legal facts and a guarantee of stability of civil circulation in general.In addition, it was found that the authenticity of the transaction, which is achieved after and as a result of notarization, is characterized by three verification criteria: 1) individualistic, which consists in the proper recording by the notary of the real intentions of the parties to the transaction and explaining to them the rights and legal consequences of such actions; 2) paternalistic, the essence of which is expressed in the official notarial control over the compliance of certified agreements with the requirements of applicable law; 3) authorizational, which by virtue of the notarial functions performed by the notary, includes an identification component for the participants in a particular transaction.Along with this, the understanding was improved that since the invalidation of a separate part of the transaction does not invalidate the entire transaction, the convalidation of part of the invalid transaction does not lead to the validity of the entire transaction.The author's periodization of the formation and development of the institute of notarization of deeds was developed, within which the following were identified: a) inseptic period (from the times of Kievan Rus to the 16th century); b) the foundation period (from the 16th century to 1917); c) the restriction period (from 1917 to 1963); d) the obligatory period (1963 - present). The conclusion about the special approach of the legislator to definition of civil-law consequences concerning the revealed shortcomings of the maintenance or the form of wills as unilateral transactions is formulated, namely: 1) convalidation of uncertified notarized wills is impossible (especially by virtue of Part 2 of Article 220 of the Civil Code of Ukraine), as it contradicts the very nature and essence of wills as unilateral transactions, but by analogy in exceptional cases may be carried out under Part 2 of Art. 219 of the Civil Code of Ukraine; 2) general civil consequences of non-compliance with the notarial form of transactions to wills are applied with some exceptions and are not always due to the invalidity of contracts; 3) certain civil law consequences of non-compliance of the will in form or content with the requirements of the law are not inherent in other types of transactions, notarization of which did not occur contrary to the requirements of the law.The definition of "marriage contract" as a civil law instrument of family law regulation of property relations between spouses (including ex-spouses), which is a special kind of civil law agreements of free type, designed to establish a joint partial ownership and / or joint shared ownership, and / or private property in respect of both the property belonging to the spouses before the marriage and the property acquired by them later during the joint residence with one family. The conclusions about the inexpediency of introducing the phraseological term "location" in the legal glossary to determine the location of a person or his property (its part) in the context of notarization of the transaction are specified.