Дисертацію присвячено теоретичному аналізу, опису сучасного стану та визначенню перспектив удосконалення імунітетів у кримінальному праві України. Стверджується, що у цій галузі теоретичні засади існування імунітетів досліджено недостатньо. У першому розділі дисертації розглянуто поняття, зміст та стан теоретичного дослідження й нормативного регулювання імунітетів у кримінальному праві України. Доведено, що головною підставою імплементації приписів про імунітети у кримінальне законодавство України є забезпечення принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права. Надано визначення імунітетів у кримінальному праві. Описано кримінально-правові наслідки дії імунітетів у кримінальному праві. Показано їх співвідношення з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності та з інститутом обставин, які виключають кримінальну протиправність діяння.Запропоновано критерії класифікації та виділено види імунітетів у кримінальному праві.Виявлено особливості регулювання імунітетів у кримінальних законах зарубіжних держав. Відзначено приклади позначення поняттям «імунітет» безпосередньо в кримінальному законі факту вилучення певного кола осіб зі сфери дії національної кримінальної юстиції. У другому розділі роботи проаналізовано міжнародні документи й норми національного законодавства, якими передбачено особисті привілеї та імунітети представників дипломатичних і консульських установ, міжнародних організацій і місій. Проведеним дослідженням підтверджено позицію, що унормовані міжнародним правом імунітети є гарантією неупередженої та незалежної діяльності представників іноземних держав у країні їх перебування, виводячи представників дипломатичних і консульських установ, міжнародних організацій і місій за межі національної кримінальної юрисдикції. Розглянуто кримінально-правові аспекти імунітетів посадових осіб органів різних гілок влади. Досліджено норми чинного законодавства України, що визначають імунітет осіб, на яких державою покладено обов’язки, виконання яких потребує захисту від незаконного втручання, а також є необхідним для створення належних умов для їх виконання. Окремо проаналізовано зміст депутатського індемнітету, під яким розуміється виключення відповідальності народних обранців (у тому числі кримінальної) за результати голосування або висловлювання в парламенті, у суді та інших органах, де вони виконують представницькі функції.Досліджено феномен виключення відповідальності працівників правоохоронних органів. Встановлено, що він має окремі ознаки інституту імунітетів. У третьому розділі на основі аналізу розуміння бойового імунітету в сучасній судовій практиці та літературі його розглянуто у співвідношенні з виправданим ризиком у законодавстві України. Встановлено відмінності розуміння правової природи бойового імунітету в Україні та іноземних державах. Оцінено недоліки його одночасної регламентації і як обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння, і як обставини, що забезпечує звільнення від кримінальної відповідальності. Констатовано порушення принципів кримінально-правового регулювання, допущене при регламентації бойового імунітету в законодавстві України (як обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння згідно з КК України та як підстави звільнення від кримінальної відповідальності за Законом «Про оборону України»). Підтримано думку, що бойовий імунітет належить до обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння. Визначено коло обставин, існування яких дозволяє констатувати наявність бойового імунітету (не визнається кримінальним правопорушенням вчинення як дії, так і бездіяльності; умови та час існування – воєнний стан або період збройного конфлікту; мета вчинення дії (бездіяльності) особою, наділеною бойовим імунітетом; спрямованість заподіяння шкоди при бойовому імунітеті; відсутність ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами). Констатується, що бойовий імунітет охоплює лише діяння особи, спрямоване на відсіч саме збройної агресії. Описано різновид бойового імунітет, який поширюється на особливий суб’єктний склад (цивільних осіб). Пропонуються види бойового імунітету: військовий бойовий імунітет та цивільний бойовий імунітет.Констатується, що під час відсічі збройної агресії проти України медичний персонал у відповідності із міжнародними нормативними актами та гуманітарною місією надає медичну допомогу будь-яким особам, які її потребують. Такі дії медичного персоналу не є кримінально протиправними (медичний імунітет). Показано його відмінності від дій лікаря в умовах виправданого ризику та в умовах крайньої необхідності.Проведено аналіз кримінально-правових аспектів наділення імунітетами осіб, які беруть участь у діяльності Міжнародного кримінального суду з метою виконання службових або процесуальних обов’язків для забезпечення виконання функцій цієї установи.^UThe dissertation is devoted to theoretical analysis, description of the modern state and determination of prospects for improving immunities in the criminal law of Ukraine.The first section of the dissertation considers the concept, content and state of theoretical research and normative regulation of immunities in criminal law of Ukraine.It has been proved that the main basis for the implementation of immunities regulations in the criminal legislation of Ukraine is the provision of the principle of legal certainty, which is part of the rule of law.The definition of immunities in criminal law is given.The criminal-legal consequences of the action of immunities in criminal law are described. Their relationship with the institute of exemption from criminal liability and with the institute of circumstances that exclude the criminal wrongfulness of the act is shown.The classification criteria are proposed and types of immunities in criminal law are allocated.The peculiarities of the regulation of immunities in the criminal laws of foreign states have been revealed. Examples of the concept of "immunity" are noted directly in the criminal law of the fact of the removal of a certain circle of persons from the scope of national criminal justice.The second section of the work analyzes international documents and norms of national legislation, which provide for personal privileges and immunities of representatives of diplomatic and consular institutions, international organizations and missions.The study confirmed the position that the immunities regulated by international law are a guarantee of impartial and independent activities of representatives of foreign countries in the country of their stay, taking representatives of diplomatic and consular institutions, international organizations and missions outside the national criminal jurisdiction. The criminal-legal aspects of immunities of officials of bodies of different branches of government are considered. Among the carriers of such immunity are people's deputies, the President of Ukraine, the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for Human Rights and representatives of the judicial corps.Separately, the content of the deputy indemnity is analyzed, which refers to the exclusion of the responsibility of people's deputies (including criminal) for the results of voting or statements in parliament, in court and other bodies where they perform representative functions.On the third section, based on the analysis of the understanding of combat immunity in modern judicial practice and literature, it is considered in relation to justified risk in the legislation of Ukraine. Differences in understanding the legal nature of combat immunity in Ukraine and foreign countries have been established. The shortcomings of its simultaneous regulation are assessed both as circumstances excluding criminal wrongfulness of the act, and as circumstances ensuring exemption from criminal liability. Violation of the principles of criminal-legal regulation made during the regulation of combat immunity in the legislation of Ukraine (as a circumstance that excludes the criminal wrongfulness of an act according to the Criminal Code of Ukraine and as a basis for exemption from criminal liability under the Law "On Defense of Ukraine").The opinion is supported that combat immunity refers to circumstances that exclude the criminal wrongfulness of an act. The range of circumstances, the presence of which allows us to state the presence of combat immunity (is not recognized as a criminal offense to commit both action and inaction; conditions and time of existence - martial law or period of armed conflict; the purpose of action (inaction) by a person endowed with military immunity; directionality of harm in combat immunity; lack of signs of torture or use of means of warfare prohibited by international law, other violations of the laws and customs of war provided for by international treaties). It is stated that combat immunity covers only the act of a person aimed at repelling armed aggression. A type of combat immunity is described, which extends to a special subject composition (civilians). Types of combat immunity are offered: military combat immunity and civil combat immunity.It is stated that during the rebuff of armed aggression against Ukraine, medical personnel, in accordance with international regulations and humanitarian mission, provide medical assistance to any persons who need it. Such actions of medical personnel are not criminally unlawful (medical immunity). Its differences from the actions of the doctor in conditions of justified risk and in conditions of emergency are shown.An analysis of the criminal legal aspects of immunization of persons involved in the activities of the International Criminal Court for the purpose of performing official or procedural duties to ensure the performance of the functions of this institution was carried out.

Обгрунтовано та визначено пріоритетні напрямки інвестиційного забезпечення підприємств, до яких віднесені реструктуризація та приватизація. Розроблено організаційно-економічну модель управління даним забезпеченням за умов трансформації економіки. Удосконалено класифікацію способів інвестиційного забезпечення підприємств, запропоновано систему організаційного супроводу його управління. Визначено оцінки зовнішнього та внутрішнього інвестиційного середовища підприємств. Здійснено оцінку інвестиційного рейтингу підприємств. Досліджено методи оцінки ринкової вартості об'єктів інвестування. Обгрунтовано вартісний підхід щодо визначення величини даного потенціалу підприємства з урахуванням ринкової вартості майна та його фінансової стійкості. Запропоновано систему організації прийняття та реалізації інвестиційних проектів за участю інвестора.

  Скачати повний текст

Розглянуто сутність та закономірності використання системи заходів адміністративної відповідальності у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин. Особливу увагу приділено вивченню юридичного складу правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин та питанням реформування адміністративно-деліктних та адміністративно-процесуальних норм. Визначено зміст поняття та ознаки адміністративної відповідальності за незаконний обіг нарокотичних засобів і психотропних речовин. Представлено систему заходів протидії досліджуваних правопорушень. Охарактеризовано суб'єкти адміністративної юрисдикції та з'ясовано їх правовий статус щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, які посягають на зазначену сферу. Визначено юридичний склад адміністративних проступків, передбачених ст. 44, 44-1, 106-1, 106-2 ККпАП. Встановлено основні етапи та показано місце провадження у справах про адміністративні правопорушення за незаконні дії з наркотичними засобами та психотропними речовинами в адміністративному процесі й обгрунтовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного ККпАП.

  Скачати повний текст

Встановлено відмінність між поняттями право власності та право інтелектуальної власності. Наведено заходи адміністративного примусу та обгрунтовано необхідність розвитку механізму адміністративно-правової охорони авторського та суміжних прав засобами адміністративної відповідальності. Визначено суспільну небезпеку правопорушень. Висвітлено недоліки законодавства про адміністративну відповідальність. Запропоновано внесення спеціальної статті КУпАП щодо незаконного використання об'єктів авторського та суміжних прав. Розроблено критерії виділення адміністративних проступків у сфері інтелектуальної власності. Обгрунтовано доцільність у КУпАП деталізувати порушення авторських та суміжних прав, закріпляючи обставини, що обтяжують відповідальність. Запропоновано провести спеціалізацію суддів з питань розгляду справ про захист інтелектуальної власності.

  Скачати повний текст

Комплексно розглянуто проблеми адміністративно-правового захисту комерційної таємниці. Проаналізовано правовий досвід охорони комерційної таємниці у законодавстві України. Розкрито соціальну обумовленість незаконних дій з відомостями, які становлять комерційну таємницю. Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу незаконного збирання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця. Визначено момент закінчення кожного з видів даного правопорушення. Розроблено пропозиції з вдосконалення нормативної складової охорони комерційної таємниці в Україні.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню правової природи, змісту та особливостей діяльності Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками шляхом опрацювання інституціональної та функціональної складової діяльності останньої.Доведено, що Держлікслужба за своєю юридичною природою, будучи представником державної виконавчої влади, входить до системи численних інших центральних органів виконавчої влади, реалізуючи при цьому закріплені за нею напрями державної політики, що формуються Міністерством охорони здоров’я України. З’ясовано особливе місце та роль Держлікслужби в системі органів публічної влади, що обумовлено декількома аспектами: є представником інших центральних органів виконавчої влади; реалізує декілька споріднених напрямів державної політики, сформовані Міністерством охорони здоров’я України; будучи утвореною в якості служби, крім функцій з надання адміністративних послуг, здійснює контрольно-наглядову та правоохоронну діяльність; входить до системи правоохоронних органів; наділена компетенцією та повноваженнями щодо здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення; є уповноваженим суб’єктом структури системи крові; будучи складовою системи органів публічної влади, одночасно є суб’єктом декількох її підсистем.Наголошено, що правове регулювання діяльності Держлікслужби України є багатоаспектним процесом, у змісті якого виокремлено: сукупність правових актів, на підставі положень яких, з урахуванням їх юридичної сили, здійснюється регулюючий вплив на таку діяльність; суб’єктів, уповноважених приймати такі нормативно-правові акти, правовий статус яких і обумовлює таку юридичну силу; мету правового регулювання – забезпечення реалізації державної політики в сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, медичної техніки і виробів медичного призначення, та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові.З’ясовано, що принципи діяльності Держлікслужби становлять собою закріплену в нормативно-правових приписах сукупність керівних засад, у відповідності до яких органи та підрозділи Держлікслужби у визначеному законодавством напряму реалізують державну політику, обумовлену метою їх функціонування. Здійснено класифікацію принципів діяльності Держлікслужби в залежності від сфери їх поширення, що вказує як на їх зв’язок з іншими з таких принципів, так і визначає особливості здійснення діяльності Держлікслужби за окремими напрямами. До першої групи віднесено загальноправові принципи діяльності Держлікслужби, як-то: верховенство права; законність; рівність і недопущення дискримінації. Другу групу принципів досліджуваної діяльності становлять міжгалузеві принципи: об’єктивність і неупередженість; відкритість і прозорість; підконтрольність і підзвітність; неприпустимості дублювання повноважень; відповідальність; тощо.Аргументовано сутність адміністративно-правового статусу Держлікслужби, що полягає у забезпечувальній мірі юридичної відповідальності та закріпленій в нормах адміністративного законодавства сукупності владних повноважень, що здійснюються даним органом державної влади в межах відповідних суспільних відносин за чітко окресленими напрямами діяльності задля реалізації державної політики в сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів і медичної техніки, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, функціонування системи крові.Доведено, що форми діяльності Держлікслужби вказують на декілька аспектів: на її суб’єктивне сприйняття, тобто на її зовнішнє вираження; на сферу суспільних відносин у межах якої застосовується відповідна форма; на напрям і спосіб реалізації такої діяльності; на коло суб’єктів суспільних відносин, що виникають і знаходять свій розвиток у межах реалізації відповідної форми; на обсяг владних повноважень, що можуть бути реалізовані Держлікслужбою в межах відповідної форми її діяльності. Виокремлено дві групи форми діяльності Держлікслужби в залежності від наслідків, які спричиняє їх реалізація: ті, що мають юридично значимі наслідки або ж правові форми діяльності Держлікслужби(прийняття організаційно-розпорядчих актів (акти із загальних питань діяльності й індивідуальні акти); укладання адміністративних договорів; вчинення інших юридично значимих дій); організаційні, тобто такі, що не мають своїм наслідком настання юридично значимих результатів, мають допоміжний характер і, як правило, передують застосуванню правових форм.З’ясовано, що під методами діяльності Держлікслужби слід розуміти закріплену в нормативно-правових приписах сукупність прийомів і способів, за допомогою вчинення яких здійснюється регулюючий вплив на суспільні відносини у межах реалізації державної політики в сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, медичних виробів, а також обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, функціонування системи крові.^UThe thesis studies the legal nature, content and particularities of the State Service of Ukraine on Medicines and Drugs Control (SMDC) by focusing on the institutional and functional components of the latter's activities. The author proves that the SMDC, by its legal nature, being a representative of the state executive power, is a part of the system of numerous other central executive authorities, implementing public policy directions assigned to it by the Ministry of Health of Ukraine. The author clarifies the special place and role of the SMDC in the system of public authorities, which is due to several aspects: it is a representative of other central executive authorities; it implements several related areas of public policy formed by the Ministry of Health of Ukraine; being established as a service, in addition to administrative services, it carries out control and supervisory and law enforcement activities; it is part of the law enforcement system; it is vested with the competence and authority to conduct proceedings in cases of administrative offences; it is an authorised entity of the blood system structure; being a component of the system of public authorities, it is simultaneously an actor of several of its subsystems. The author emphasises that regulatory framework for the activities of the SMDC is a multifaceted process, which includes: a set of legal regulations, on the basis of the provisions thereof, allowing for their legal force, a regulatory impact on such activities is exercised; actors authorised to adopt such legal regulations, legal status thereof determines such legal force; the purpose of regulatory framework – ensuring the implementation of public policy on quality control and safety of medicines, including medical immunobiological products, medical equipment and medical devices, and the circulation of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, combating their illicit trafficking, blood and blood components donation, and the functioning of the blood system. The author proves that the principles of activities of the SMDC are a set of guiding principles enshrined in the regulatory and legal provisions, according to which the bodies and subdivisions of the SMDC directly implement public policy determined by the purpose of their functioning. The author classifies the principles of the SMDC depending on the scope of their application, which indicates both their connection with other such principles and defines the specifics of the SMDC’s activities in certain areas. The first group includes the general legal principles of the SMDC, such as the rule of law; legality; equality and non-discrimination. The second group of principles of activities being studied is made up of cross-sectoral principles: objectivity and impartiality; openness and transparency; control and accountability; inadmissibility of duplication of powers; responsibility; etc. The author argues that the essence of the administrative and legal status of the SMDC is a measure ensuring legal liability and a set of powers enshrined in the administrative law, exercised by this public authority within the framework of relevant social relations in clearly defined areas of activity for the implementation of public policy on quality control and safety of medicines and medical equipment, circulation of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, and functioning of the blood system. The author proves that the forms of activities of the SMDC indicate several aspects: its subjective perception, i.e., its external expression; the area of social relations within which the respective form is applied; the direction and method of implementation of such activities; the range of participants of public relations that arise and develop within the framework of the relevant form; the scope of powers that can be exercised by the SMDC within the relevant form of its activities. The forms of activities of the SMDC depending on the consequences of their implementation are grouped into: those with legally significant consequences or legal forms of activities of the SMDC (adoption of organisational and administrative regulations (regulations on general issues of activities and individual regulations); conclusion of administrative contracts; performance of other legally significant actions); organisational, i.e. those that do not result in legally significant results, are auxiliary in nature and usually precede the use of legal forms. The author proves that the methods of activities of the SMDC should be understood as a set of techniques and methods enshrined in the regulatory and legal provisions which are used to exert a regulatory influence on public relations within the scope of public policy on quality control and safety of medicinal products, medical devices, as well as circulation of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, and functioning of the blood system.

Дисертація являє собою є одним із перших у вітчизняній науці адміністративного права монографічних досліджень адміністративно-правових засад діяльності органів Національної поліції щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, в якому охарактеризовано його теоретичну, правову, організаційну і процедурну основи і надано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері.У дисертації розкрито змістовну сутність поняття «протидія незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів під час дії режиму воєнного стану» як виду протидії незаконному обігу на сучасному етапі. Оглянуто стан дослідження проблематики адміністративно-правових засад діяльності органів Національної поліції України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.Дослідження нормативно-правових актів, що регламентують питання протидії наркотичним засобам, психотропним речовинам і прекурсорам, надало можливість їх класифікувати за наступними критеріями: 1) за визначенням повноважень: а) загальні, які визначають права і обов’язки всіх суб’єктів протидії незаконному обігу наркотиків, норми Конституції України і Законів України; б) спеціальні-визначають лише повноваження відповідних підрозділів Національної поліції, наприклад, норми Наказу МВС України № 650 «Про організацію діяльності служби дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громади»; 2) за ієрархічністю: а) Конституція і закони України; б) міжнародні акти; в) підзаконні акти.Запропоновано під взаємодією Національної поліції з іншими суб’єктами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів розуміти спільну діяльність відповідних суб’єктів, яка має узгоджений, систематичний та цілеспрямований характер, спрямований на недопущення розповсюдження такого негативного явища як наркоманія в суспільстві шляхом вчинення нормативно-визначених та узгоджених за місцем і часом дій із застосуванням відповідного правового інструментарію.Доведено, що форми діяльності Національної поліції України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів це-зовнішнє вираження дій Національної поліції України, що здійснюється в межах її компетенції щодо реалізації завдань і функцій, у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що спрямовані на попередження і усунення негативних чинників, що ускладнюють їх реалізацію; виявлення порушень встановленого порядку обігу наркотиків та забезпечення притягнення винних у їх вчиненні до відповідальності.Визначено алгоритм дії поліцейського, під час виявлення наркотичних засобів у неповнолітньої особи, як послідовність організаційних та процесуальних дій працівника поліції, щодо роботи з неповнолітнім-правопорушником, яка здійснюється самостійно, так із залучанням представників інших служб і підрозділів поліції та посадових осіб інших компетентних органів.Встановлено систему ознак взаємодії служб та підрозділів поліції з іншими суб’єктами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів: 1) спільна діяльність; 2) узгодженість дій за часом і місцем; 3) має правове підґрунтя; 4) взаємодія можлива лише між суб’єктами, які мають певні нормативно визначені повноваження з приводу об’єкта такої взаємодії; 5) цілеспрямований та постійний характер, оскільки тільки таким чином можливо зменшити негативний вплив на суспільство від наркоманії; 6) наявність відповідного правового інструментарію у суб’єктів взаємодії, що дає можливість застосовувати заходи превентивного та примусового характеру з метою запобігання та протидії наркоманії; 7) як правило, початок процесу спільної діяльності відбувається на підставі індивідуального адміністративного акту або регіональної програми, де визначаються відповідні суб’єкти, час і місце проведення та форма певного правового заходу, якій планується здійснити, тощо.Удосконалено класифікацію принципів протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, до яких віднесено: а) загальні: 1) верховенства права; 2) законності; 3) гласності; 4) дотримання прав людини; 5) плановості; 6) науковості; 7) інноваційності і відкритості до змін, б) спеціальні: 1) взаємодія суб’єктів протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; 2) наступальність; 3) поєднання гласних і негласних заходів; 4) оперативність; 5) компетентність.Доведено, що методи діяльності поліції щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – це сукупність засобів, способів, прийомів, з використанням яких органи Національної поліції України^UThe dissertation is an independent completed scientific work, which presents the results of the activities of the National Police to counteract the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors in Ukraine.The dissertation is one of the first monographic studies of the administrative and legal foundations of the activities of the National Police to combat the illegal sale of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, which describes its theoretical, legal, organizational and procedural foundations and provides proposals for improving the current legislation in this area.The dissertation reveals the essence of the concept of "counteraction to illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors during martial law" as a type of counteraction to illicit trafficking at the present stage. The state of the study of the problems of the administrative and legal foundations of the activities of the bodies of the National Police of Ukraine on combating the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors is examined.The study of normative legal acts regulating the issues of combating narcotic drugs, psychotropic substances and precursors made it possible to classify them according to the following criteria: 1) by defining the powers: a) general, which determine the rights, freedoms and obligations of all subjects of combating drug trafficking, for example, the norms of the Constitution of Ukraine, the norms of the Law of Ukraine "On Local Self-Government Bodies";b) special – determine only the powers of the relevant units of the National Police, for example, the provisions of the Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine No. 650 "On the organization of the activities of the service of district police officers and community police officers"; 2) by hierarchy: a)international; b) the Constitution and laws of Ukraine; c) by-laws.It is proposed that the interaction of the National Police with other subjects of combating illicit trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances and precursors should mean the joint activity of the relevant entities, which has a coordinated, systematic and purposeful nature, aimed at preventing the spread of such a negative phenomenon as drug addiction in society by committing normatively defined and coordinated actions in place and time using appropriate legal instruments.It is proved that the forms of activity of the National Police of Ukraine to counteract the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors are an external expression of the actions of the National Police of Ukraine, within its competence on the implementation of tasks and functions in the field of circulation of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, aimed at preventing and eliminating negative factors that complicate their implementation.The algorithm of action of a police officer during the detection of drugs in a minor is determined, this is the sequence of organizational and procedural actions of a police officer to work with a juvenile offender in the field of illegal handling of drugs, both independently and with the involvement of representatives of other services and units of the police and other competent bodies.A system of signs of interaction of police services and units with other subjects of combating illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors has been established: 1) joint activities; 2) coherence of actions in time and place; 3) has a legal basis; 4) interaction is possible only between entities that have certain normatively defined powers regarding the object of such interaction; 5) purposeful and systematic nature, since only in this way it is possible to reduce the negative impact of drug addiction; 6) availability of appropriate legal tools for the subjects of interaction, which makes it possible to apply preventive and coercive measures in order to prevent and combat drug addiction; 7) As a rule, the beginning of the process of joint activity takes place on the basis of an individual administrative act or a regional program, which determines the relevant subjects, the time and place of conduct and the form of a certain legal measure to be carried out, etc.The classification of the principles of combating illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors has been improved, which include: a) general: 1) legality; 2) the rule of law; 3) publicity; 4) respect for human rights; 5) planning; 6) scientificity; 7) innovativeness and openness to changes

Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правових засадзабезпечення в Україні захисту об'єктів авторських і суміжних прав, щовиражені у цифровій формі. Висвітлено загальнотеоретичні та практичніпитання забезпечення захисту об'єктів авторських і суміжних прав, щовиражені у цифровій формі.Досліджено історичний шлях інституту захисту авторських і суміжнихправ на території сучасних країн, таких як Україна, США, країн ЗахідноїЄвропи. Звернено особливу увагу на розвиток адміністративно-правовихвідносин щодо захисту цифрових об'єктів авторських і суміжних прав.Автором наголошено, що право інтелектуальної власності є однією знайдавніших складових суспільно-правових відносин, і проблеми, щостосуються цієї галузі права, часто виходили на перший план уєвропейському суспільстві. Необхідність захищати інтелектуальну власністьвиникала через бажання авторів зберегти право отримувати вигоду зі своготвору, а також через постійні випадки зазіхання на продукціюінтелектуальної власності. Незважаючи на те, що проблема праваінтелектуальної власності та її захисту була завжди досить актуальною,античність і середньовіччя не знали універсальних кодексів, які бзабезпечували відповідне правове підґрунтя права інтелектуальної власності.Аргументовано, що новий час і суттєвий прогрес у виробництвіпризвели до розгалуження права інтелектуальної власності, оскільки виникаєнеобхідність регулювати ускладнені правовідносини як у сфері промисловихвинаходів, так і в сфері авторського права на художні твори. З розвиткомміжнародних відносин система реєстрації авторських прав ускладнюється таглобалізується, виникають міжнародні інститути регулювання правовідносину сфері інтелектуальної власності. Поступовий розвиток цієї сфери триваєдосі та буде тривати в подальшому через постійний розвиток технологійвиробництва та трансляції інформації.Досліджено особливості правового регулювання існування об'єктівавторських і суміжних прав, що виражені у цифровій формі. Авторомнаголошено, що об'єкти авторського права, що виражені у цифровій формі,виступають в якості інформації, яка поширюється каналами зв'язку, аправова регламентація захисту та обіг такої інформації відноситься допредметної сфери інформаційного права. Це вимагає включення до складусуб'єктів інформаційних правовідносин не тільки авторів, правовласників таінших осіб, які безпосередньо беруть участь у створенні, поширенні івикористанні творів, а й суб'єктів, які забезпечують технічну сторонуінформаційного обміну.Обґрунтовано висновок, що природа об'єктів авторських і суміжнихправ, що виражені у цифровій формі дещо ширша за межі авторського права,це висуває додаткові вимоги до правового регулювання їх обігу і захисту всилу того, що такі вимоги виходять також й за межі інформаційного права.Наявність таких особливостей, а також однорідних суспільних відносин, щовиникають з приводу створення, поширення і використання творівлітератури, науки і мистецтва, що виражені в цифровій формі та захистутаких об'єктів в технічно складному та наукоємному глобальномуінформаційному середовищі, є вагомою підставою для виникнення окремогоінституту захисту таких об'єктів, а саме інституту захисту авторських ісуміжних прав на об'єкти, що виражені в цифровій формі.Встановлено, що основними принципами захисту авторських ісуміжних прав на об'єкти, що виражені в цифровій формі, які реалізуютьсяінформаційно-правовими способами є: принцип транскордонності татранспарентності глобального інформаційного середовища; принципвідповідальності учасників інформаційного обміну за незаконне розміщенняматеріалів, що захищаються авторським правом в інформаційному просторі;принцип обмеженої відповідальності оператора зв'язку за зберігання тапередачу інформації, яка захищається авторським правом, без дозволу їїправовласників; принцип можливості обмеження доступу до інформації длязахисту законних інтересів авторів і правовласників .Досліджено існуючий на сьогоднішній день стан захисту авторських ісуміжних прав на національному та міжнародному рівнях. Міжнароднийдосвід свідчить про необхідність використання принципово нових підходівдо правового регулювання в даній сфері. При цьому деякими країнами,такими, як ФРН, США, Франція були вироблені необхідні правовіінструменти, які слід імплементувати в українське національне право,наприклад, законодавче регулювання діяльності сервіс-провайдерів,файлообмінних сервісів та ін.Встановлено, що правовий супровід інтелектуальної діяльності тазахист прав творчої особистості або винахідника у міжнародномузаконодавстві достатньо широко представлений та чітко структурований.Процес удосконалення нормативної бази зазначеної сфери розпочався ще уХІХ ст., але досконалості набув у ХХІ ст., коли суспільство стикнулися ізстрімкими глобалізаційними змінами.^UThe dissertation is devoted to the research of administrative and legal basesof ensuring in Ukraine protection of objects of copyright and related rights, whichare expressed in digital form. The general theoretical and practical issues ofensuring the protection of copyright and related rights, expressed in digital form,are covered.The historical way of the institute of protection of copyright and relatedrights on the territory of modern countries, such as Ukraine, the USA, the countriesof Western Europe is investigated. Particular attention is paid to the developmentof administrative and legal relations for the protection of digital objects ofcopyright and related rights.The author emphasizes that intellectual property law is one of the oldestcomponents of social and legal relations, and problems related to this area of lawhave often come to the fore in European society. The need to protect intellectualproperty arose because of the authors' desire to retain the right to benefit from theirwork, as well as through constant cases of encroachment on intellectual propertyproducts. Despite the fact that the problem of intellectual property rights and itsprotection has always been quite relevant, antiquity and the Middle Ages did notknow universal codes that would provide the appropriate legal basis for intellectualproperty rights.It is argued that new times and significant progress in production have led tothe branching of intellectual property rights, as there is a need to regulate complexlegal relations in the field of industrial inventions and in the field of copyright inworks of art. With the development of international relations, the system ofcopyright registration is becoming more complex and globalized, there areinternational institutions for regulating legal relations in the field of intellectualproperty. The gradual development of this area continues to this day and willcontinue in the future through the constant development of technologies for theproduction and transmission of information.The peculiarities of legal regulation of the existence of objects of copyrightand related rights, expressed in digital form, are studied. The author emphasizesthat the objects of copyright, expressed in digital form, act as informationdisseminated through communication channels, and the legal regulation ofprotection and circulation of such information belongs to the subject area ofinformation law. This requires the inclusion in the subjects of information relationsnot only authors, rightholders and others who are directly involved in the creation,distribution and use of works, but also entities that provide the technical side ofinformation exchange.The conclusion is substantiated that the nature of objects of copyright andrelated rights, expressed in digital form, is somewhat wider than copyright, it putsforward additional requirements to the legal regulation of their circulation andprotection due to the fact that such requirements also go beyond information law.The presence of such features, as well as homogeneous social relations arisingfrom the creation, dissemination and use of works of literature, science and art,expressed in digital form and the protection of such objects in a technicallycomplex and science-intensive global information environment, is a good basis forthe emergence of a separate institution for the protection of such objects, namelythe institution for the protection of copyright and related rights to objects expressedin digital form.It is established that the main principles of protection of copyright andrelated rights to objects expressed in digital form, which are implemented ininformation and legal ways are: the principle of cross-border and transparency ofthe global information environment; the principle of responsibility of participantsof information exchange for illegal placement of materials protected by copyrightin the information space; the principle of limited liability of the communicationoperator for the storage and transmission of information protected by copyright,without the permission of its copyright holders; the principle of the possibility ofrestricting access to information to protect the legitimate interests of authors andright holders.The current state of copyright and related rights protection at the nationaland international levels has been studied. International experience shows the needto use fundamentally new approaches to legal regulation in this area. At the sametime, some countries, such as Germany, the United States, and France, havedeveloped the necessary legal instruments that should be implemented intoUkrainian national law, such as legislative regulation of service providers, filesharing services, and others.

У дисертації розв'язано завдання обґрунтування існування адміністративно-правових відносин у діяльності арбітражного керуючого, зокрема, відносин щодо контролю за ним з боку органів виконавчої влади, суспільних інституцій. Держава і суспільство заінтересовані в тому, щоб не допускати різного роду зловживань у даній сфері, аби процедура банкрутства не перетворювалася на інструмент незаконного збагачення, ухилення від виконання цивільно-правових, господарських та податкових зобов'язань, зобов'язань з оплати праці та реалізації різного роду рейдерських схем. Дієвим запобіжником проти таких явищ може стати відпрацьована система державного контролю за діяльністю ключового діючого суб'єкта в системи правовідносин у сфері банкрутства – арбітражного керуючого. Особливої важливості правовий інститут державного контролю за діяльністю арбітражного керуючого набуває в умовах довготривалої економічної кризи, коли загострюється суспільна потреба в «перезавантаженні» економічної системи – ефективному очищенні економічних відносин від тягаря безнадійних майнових зобов'язань. Відмежування галузевої приналежності окремих правовідносин, що реалізуються в межах комплексу різногалузевих правовідносин, завжди є непростим завданням, оскільки всі правовідносини спрямовані на оптимальний ступінь впорядкованості й відповідності тим суспільним завданням, які вирішують відповідні суспільні відносини. Водночас, такі завдання мають споріднений і подібний характер, проте реалізуються за властивими тільки їм механізмами. Звичайно, ці завдання реалізуються як шляхом диспозитивного, так і шляхом імперативного правового регулювання. Частина повноважень і завдань арбітражного керуючого пов'язана з пошуком економічного і юридичного консенсусу, а частина – із безпосередньо контрольними примусовими і сервісними повноваженнями, що здійснюються від імені держави. Вивчення, систематизація й розроблення детальних процедур державного контролю у сфері діяльності арбітражних керуючих, а також ефективне врегулювання засобів юридичного впливу на цю діяльність є важливим завданням, що вимагає всебічного наукового дослідження та вирішення. Так, у дисертації визначено стан дослідження проблематики організації контролю за діяльністю арбітражного керуючого. Наведено різні підходи, що існують у правовій науці з цього приводу, зокрема, представників науки адміністративного права.^UThe dissertation deals with the actual issues of administrative and legal regulation of the control over the activities of arbitration managers.The thesis is a complete scientific work done in Ukraine at a new theoretical level and is a study of administrative and legal regulation of the control over the activities of arbitration managers. The dissertation solves the problem of justification of the existence of administrative and legal relations in the activities of the arbitration manager, in particular, relations with regard to the control of it by the executive authorities, public institutions. The state and society are interested in preventing all kinds of abuse in this area, so that the bankruptcy procedure does not become an instrument of illegal enrichment, evasion of execution of civil, economic and tax liabilities, obligations for payment of wages and implementation of various kind of raider schemes. An effective safeguard against such phenomena may be the exhausted system of state control over the activities of the key operating entity in the system of legal relations in the field of bankruptcy – the arbitration manager. Particularly important, the legal institute of state control over the activities of the arbitration manager acquires in the conditions of a long-term economic crisis, when the social need for a «reset» of the economic system – an effective cleansing of economic relations from the burden of hopeless property obligations – is exacerbated. The delineation of the sectoral affiliation of individual legal relationships, which are implemented within the complex of multi-sectoral legal relationships, is always a daunting task, since all legal relationships are directed at the optimal degree of orderliness and compliance with those social tasks that solve the corresponding social relations. At the same time, such tasks are related and similar, but they are realized by the mechanisms that are unique to it. Of course, these tasks are implemented both through dispositive and through imperative legal regulation, part of the powers and tasks of the arbitration manager is connected with the search for economic and legal consensus, and part with the direct control of compulsory and service powers exercised on behalf of the state.The study, systematization and elaboration of detailed state control procedures in the field of arbitration managers' activities, as well as the effective regulation of legal remedies for this activity, are an important task that requires comprehensive scientific research and decision-making.

Досліджено поняття публічної послуги, узагальнено її розуміння в науці та практиці. Визначено поняття й ознаки дозвільної послуги та її місце серед інших публічних послуг. Проаналізовано чинне в Україні законодавство, яке регулює порядок надання дозвільних послуг, встановлено ознаки адміністративно-правових відносин у сфері надання дозвільних послуг на основі загальних ознак адміністративно-правових відносин, конкретизовано їх відповідно до специфіки тієї сфери, у якій вони виникають. На основі комплексного дослідження запропоновано класифікацію дозвільних послуг, які надаються суб'єктами публічної адміністрації, та з'ясовано сутність й особливості дозвільних процедур у сфері забезпечення окремих напрямків національної безпеки. Особливу увагу приділено адміністративній відповідальності та механізму застосування адміністративних стягнень за вчинення правопорушень у сфері надання дозвільних послуг, який регулюється поряд із Кодексом України про адміністративні правопорушення іншими нормативними актами, більшість із яких є незаконними, та мають відомчу спрямованість, що ускладнює процедуру їх реалізації.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню змісту та особливостей адміністративно-правових засад юридичної відповідальності за контрабанду товарів комерційного призначення в Україні, а також обґрунтуванню напрямків їх удосконалення. У роботі дістав подальшого розвитку генезис інституту юридичної відповідальності за контрабанду товарів комерційного призначення на території України. З’ясовано, що становлення інституту юридичної відповідальності за контрабанду товарів комерційного призначення тісно пов’язане з появою державності на території України та розвитком зовнішньоекономічної торгівлі. Виокремлено шість періодів становлення інституту юридичної відповідальності за контрабанду товарів комерційного призначення на території України: 1-й період (ІХ–ХІІІ ст.) – визначення меж юридичної відповідальності за перевезення товарів поза митним контролем у вигляді штрафу та конфіскації предметів, які переміщувалися в документах часів Київської Русі; 2-й період (XIV ст. – сер. XVII ст.) – юридичну відповідальність за контрабанду товарів на українських землях визначали законами протекціоністських держав (Річ Посполита, Велике князівство Московське, Османська імперія); 3-й період (сер. XVII ст. – XVIII ст.) – активізація протидії та боротьби з контрабандою товарів з метою захисту економічних інтересів Козацько-гетьманської держави; 4-й період (поч. XIX ст. – поч. XX ст.) – формування правових принципів, що визначили курс розвитку митного законодавства та протидії контрабанді на ХХ ст.; 5-й період (30 грудня 1922 р. – 11 грудня 1991 р.) – становлення інституту юридичної відповідальності за контрабанду товарів комерційного призначення за часів перебування території України у складі СРСР; 6-й період (12 грудня 1991 р. – до сьогодні) – вміщує декілька етапів: І етап (12 грудня 1991 р. – 14 листопада 2011 р.) – пов’язаний із прийняттям митних кодексів України 1991 та 2002 років, КК України; ІІ етап (15 листопада 2011 р. – до сьогодні) – розпочався з декриміналізації товарної контрабанди.Сформульоване авторське розуміння поняття «адміністративно-правове регулювання юридичної відповідальності за контрабанду товарів комерційного призначення в Україні» як владної діяльності уповноважених державою суб’єктів, спрямованої на впорядкування суспільних відносин у сфері притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за контрабанду товарів комерційного призначення через визначення в законодавстві держави нормативної та процесуальної підстав, а також інших умов настання такої відповідальності. Визначено особливості адміністративно-правового регулювання юридичної відповідальності за контрабанду товарів комерційного призначення в Україні, однією з яких є специфіка співвідношення норм КУпАПта МК України як джерел адміністративно-правового регулювання юридичної відповідальності за контрабанду товарів комерційного призначення. Акцентовано на тому, що чинним МК України не охоплено всіх аспектів адміністративної відповідальності за контрабанду товарів комерційного призначення. Зважаючи на це, існує необхідність уніфікації та систематизації митного законодавства. Запропоновано під незаконним переміщенням товарів комерційного призначення через митний кордон України розуміти протиправний, умисний поведінковий акт осудної фізичної або юридичної особи, виражений формою активної дії, скоєної різним способом, що посягає на суспільні відносини щодо встановлених правил переміщення товарів комерційного призначення через митний кордон України й тягне за собою настання несприятливих наслідків для порушника. Ключові слова: порушення митних правил, митний кордон, товар комерційного призначення, митний орган, контрабанда, назаконне переміщення товарів, адміністративна відповідальність.^UThe dissertation deals with the study of the content and features of the administrative and legal principles of legal responsibility for smuggling of commercial goods in Ukraine, as well as to the justification of proposals for their improvement.In the work, the genesis of the institution of legal responsibility for the smuggling of commercial goods on the territory of Ukraine was further developed. It was found that the establishment of the institution of legal responsibility for the smuggling of commercial goods is closely related to the emergence of statehood on the territory of Ukraine and the development of foreign economic trade. Six periods of the establishment of the institution of legal responsibility for the smuggling of commercial goods on the territory of Ukraine are distinguished: 1st period (IX – XIII centuries) – determination of the limits of legal responsibility for the transportation of goods outside customs control in the form of a fine and confiscation of items that were moved in documents of the times of Kyivan Rus; 2nd period (XIV century – mid-XVII century) – legal responsibility for the smuggling of goods on Ukrainian lands was determined by the laws of protectionist states (the Polish-Lithuanian Commonwealth, the Grand Duchy of Moscow, the Ottoman Empire); 3rd period (mid-17th century – 18th century) – intensification of opposition and fight against smuggling of goods in order to protect the economic interests of the Cossack-Hetman state; 4th period (beginning of the XIX century – beginning of the XX century) – the formation of legal principles that determined the course of development of customs legislation and combating smuggling in the XX century; 5th period (December 30, 1922 – December 11, 1991) – the establishment of the institution of legal responsibility for the smuggling of commercial goods during the time when the territory of Ukraine was part of the USSR; 6th period (from December 12, 1991 to the present) includes several stages: 1st stage (December 12, 1991 to November 14, 2011) related to the adoption of the Customs Codes of Ukraine of 1991 and 2002, the Criminal Code of Ukraine; 2nd stage (November 15, 2011 – until today) began with the decriminalization of goods smuggling.The author's understanding of the concept of "administrative-legal regulation of legal responsibility for smuggling of commercial goods in Ukraine" is formulated as a power activity of state-authorized subjects aimed at streamlining social relations in the sphere of bringing guilty persons to administrative responsibility for smuggling of commercial goods through the definition of normative and procedural grounds in the state legislation, as well as other conditions for the occurrence of such responsibility. Features of the administrative-legal regulation of legal responsibility for smuggling of commercial goods in Ukraine are identified, one of which is the specificity of the ratio of the norms of the Code of Administrative Offenses and the Customs Code of Ukraine as sources of administrative-legal regulation of legal responsibility for smuggling of commercial goods. It is emphasized that the current Customs Code of Ukraine does not cover all aspects of administrative responsibility for the smuggling of goods for commercial purposes, taking into account this, there is a need to unify and systematize customs legislation.It is suggested that the illegal movement of commercial goods across the customs border of Ukraine should be understood as an illegal, intentional act of behavior by a reprehensible natural person or legal entity, expressed in the form of an active action committed in a different way, which encroaches on social relations regarding the established rules for the movement of commercial goods across the customs border of Ukraine and entails adverse consequences for the violator.Key words: violation of customs rules, customs border, commercial goods, customs authority, smuggling, legal movement of goods, administrative responsibility.

Досліджено теоретичні та практичні питання адміністративно-правових заходів протидії правопорушенням, вчиненим неповнолітніми, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у нормах міжнародного права, національному законодавстві та наукових розробках українських і зарубіжних вчених. Проаналізовано умови та обставини виникнення зазначених правопорушень. Досліджено особливості застосування адміністративної відповідальності за злочинну діяльність неповнолітніх у даній сфері та проблеми підвищення результативності використання засобів адміністративного примусу. Визначено адміністративно-правовий статус суб'єктів профілактики, розроблено основні напрямки та шляхи попередження наркоманії. Висвітлено зарубіжний досвід боротьби з негативним явищем та обгрунтовано можливість його застосування в Україні. Наведено рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності органів державної влади у справі попередження злочинності серед неповнолітніх, захисту їх прав і законних інтересів. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення законодавчих актів регламентації профілактичної діяльності органів внутрішніх справ.

  Скачати повний текст

спеціальностями 12.00.07 – адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право; 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2020.Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням адміністративно-правових і кримінологічних засад забезпечення правопорядку в прикордонній сфері України.Визначено роль, місце й поняття правопорядку в прикордонній сфері; розкрито ознаки та систему органів охорони правопорядку України, а також зміст діяльності Держприкордонслужби як органу охорони правопорядку в спеціально визначеній для неї сфері – прикордонній. Значну увагу приділено окремим аспектам впливу глобалізації на забезпечення правопорядку у вказаній сфері. Розкрито критерії та основні ознаки, за якими відмежовуються злочини й адміністративні правопорушення в прикордонній сфері України. Проаналізовано положення ст. 332-1, 332-2 КК та ст. 204-1, 204-2 КУпАП; надано деліктологічну характеристику осіб, які вчиняють незаконне перетинання державного кордону України та порушують порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію Україну або виїзд з неї, використання завідомо підробленого документа під час перетинання державного кордону України.^UThe dissertation for obtaining of Doctor of Law Science on specialty 12.00.07 – Administrative law and process; financial law; informative law, 12.00.08 – Criminal law and criminology; criminal executive law”. – Classic Private University, Zaporozhye, 2020.The dissertation is the first complex research in the domestic legal science on legal and administrative, and criminological grounds of ensuring the legal order in the border sphere of Ukraine.The role, place and definition of the legal order in the border sphere have been defined; the interdependence of the legal order on the clearly defined, legally settled and properly protected sovereign State border, which is the first principle of the value of the legal order of any state have been defined; it has been determined that the legal regulation of activities regarding ensuring the legal order in the border sphere of Ukraine covers influence of means of the various branches of law, the basic of which is the administrative law. It has been proven that border legal relations are relatively free, due to their compulsion and significant discretionary powers of border guards. The features and system of the legal order protection agencies of Ukraine have been revealed, as well as the content of the activity of the State Border Guard Service of Ukraine as a legal order protection agency in the specially designated sphere that is border sphere has been revealed.

Досліджено адміністративно-правову протидію незаконному використанню та розповсюдженню програмного забезпечення в Україні. Визначено поняття "програмне забезпечення", його види та місце в системі об'єктів інтелектуальної власності, а також головні чинники виникнення незаконного використання та розповсюдження програмного забезпечення. Визначено правові основи, суб'єкти й адміністративно-правові засоби протидії незаконному використанню та розповсюдженню програмного забезпечення. Доведено, що комплекс адміністративно-правових засобів протидії незаконному використанню та розповсюдженню програмного забезпечення реалізується на державному, відомчому та локальному рівнях.

  Скачати повний текст

Досліджено історичні передумови встановлення відповідальності за ухилення від сплати податків у національному законодавстві й у законодавстві окремих зарубіжних країн. Визначено чинники детермінації ухилення від сплати ПДВ та його незаконного відшкодування, які розподіляються на загальні і спеціальні. Охарактеризовано адміністративію-правові заходи протидії ухиленню від сплати ПДВ та його незаконному відшкодуванню, до яких віднесено адміністративне запобігання, адміністративне припинення й організаційно - правові заходи.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню питання правового регулювання банківської системи в Україні. Запропоновано під банківською діяльністю розуміти врегульовану правовими нормами діяльність юридичних осіб щодо надання визначених законодавством банківських послуг (включно з операціями з цифровими активами) на підставі дозвільних документів (банківської ліцензії) та закону. Обґрунтовано необхідність розроблення стратегічного документа щодо подальшого розвитку банківської системи та діяльності банків в Україні –Стратегії розвитку банківської системи України до 2030 року, зважаючи на прийняття Національної економічної стратегії на період до 2030 року. На підставі аналізу правових норм законодавства, наукових здобутків провідних вчених, запропоновано можливі напрями вдосконалення правового регулювання банківської системи в Україні. Зокрема, пропонується врегулювати питання відновлення банківської ліцензії у разі визнання неправомірним її відкликання за рішенням суду, а також правовий механізм виведення у такому разі ліквідатора – Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Пропонується також у Законі України «Про банки і банківську діяльність»передбачити можливість відновлення банківської ліцензії у разі визнання у судовому порядку незаконності її відкликання та доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 166-28 «Порушення законодавства у сфері споживчого кредитування».^UThe dissertation is devoted to the research of the issue of legal regulation of the banking system in Ukraine. Based on the analysis of doctrinal approaches to the definition of banking, it is proposed to understand banking as regulated activities of legal entities for the provision of statutory banking services on the basis of permits (banking license) and the law. The system of principles in the mechanism of legal regulation of bankingactivity is investigated and the system of principles of banking activity is offered to be supplemented by the principle of accessibility to innovative legal banking services (for example operations with virtual assets) to potential consumers and clients. In order to improve the legal regulation in the field of banking, the need to ensure transparency of banks, improve the regulation of withdrawal of insolvent banks and prevent them for further provision of banking services, improve legal regulation of dealing with non-performing loans. The necessity of developing a strategic document on further development of the banking system and activity of banks in Ukraine is substantiated. Such a document can be a «Strategyfor the development of the banking system and activities for the period up to 2030». Based on the analysis of legal norms of legislation, scientific achievements of leading scientists, possible directions of improvement of legal regulation of the banking system in Ukraine are offered. In particular, it is proposed to settle the issue of renewal of a banking license in case of revocation of its court decision, as well as the legal mechanism for withdrawal in such cases of the liquidator – the Deposit Guarantee Fund of individuals. It is also proposed in the Law of Ukraine«On Banks and Banking» to provide for the possibility of renewal of a banking license in case of recognition in court of the illegality of its revocation. It is considered expedient to regulate at the legislative level the issue of bringing to legal responsibility for disclosure of information constituting bank secrecy in case of damage, the amount of which is less than established by the Criminal Code of Ukraine and supplement the Code of Ukraine on Administrative Offenses with Article 166-28.

Дисертаційну роботу присвячено визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правового статусу керівника територіального управління Державного бюро розслідувань, а також розробленню пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративного законодавства, у нормах якого закріплюється правовий статус керівників територіальних управлінь досліджуваного відомства. Аргументовано, що Державне бюро розслідувань має всі ознаки, які дають підстави відносити його до кола правоохоронних органів, зокрема: 1) законодавче визначення Бюро як правоохоронного органу; 2) його діяльність забезпечується низкою нормативно-правових актів різної юридичної сили, порушення яких призводить до настання відповідного виду юридичної відповідальності; 3) службові особи Державного бюро розслідувань мають низку повноважень, спрямованих на реалізацію завдань у правоохоронній галузі, що покладені на цю інституцію. Акцентовано увагу на тому, що територіальні управління Державного бюро розслідувань фактично є організаційно-структурними суб’єктами реалізації повноважень зазначеного відомства, які у свою чергу мають статус публічної юридичної особи. Змістом правоохоронної діяльності вказаних суб’єктів є реалізація повноважень Державного бюро розслідувань щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, підслідних йому в межах відповідних областей та населених пунктів, на які поширює свою діяльність відповідне управління. Обґрунтовувано, що повноваження територіальних управлінь Державного бюро розслідувань становлять зміст їх правоохоронної діяльності. Відповідні повноваження запропоновано класифікувати таким чином: 1) повноваження, які безпосередньо спрямовані на виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, що входять до кола завдань Державного бюро розслідувань; 2) повноваження, які спрямовані на усунення негативних наслідків таких правопорушень, зокрема в економічній сфері; 3) супутні повноваження, що покликані забезпечити виконання перших двох із зазначених груп (інформаційно-аналітичні, повноваження в сфері взаємодії тощо). Аргументовано, що до ключових завдань керівника територіального управління Державного бюро розслідувань найбільш доцільно віднести: 1) забезпечення належної фіксації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, а також їх розкриття та розслідування (дотримання законодавства щодо провадження оперативно-розшукової та слідчої діяльності); 2) подолання наслідків вчинення кримінальних правопорушень, підслідних територіальному управлінню, шляхом притягнення винних до відповідальності та повернення незаконно здобутих коштів під час їх вчинення; 3) створення умов для належної та ефективної взаємодії з необхідними для виконання цілей діяльності управління суб’єктами; 4) забезпечення міжнародного та громадського співробітництва; 5) підтримання працівниками необхідного рівня професійної майстерності та додержання службової дисципліни в підпорядкованому підрозділі; 6) раціональне використання фінансово-матеріальних ресурсів територіального управління тощо.Встановлено, що функції керівника – це обумовлені його завданнями напрями діяльності, спрямовані на задоволення тих потреб територіального управління Державного бюро розслідувань, які є необхідними для його належної роботи. Функції змістовно виявляються під час реалізації визначеної законодавством компетенції та повноважень керівника. До загальноуправлінських функцій, які набувають специфічного змісту в діяльності керівників територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань, запропоновано віднести: представницьку, матеріально-забезпечувальну, організаційну, кадрову, дисциплінарну тощо.Виокремлено ключові повноваження керівника територіального управління Державного бюро розслідувань. Зазначено, що саме вони відображають місце та значення керівників у різноманітних відносинах, які виникають у діяльності територіальних управлінь, зокрема: проходження стажування, складення присяги, провадження внутрішнього контролю тощо. Також відмічено, що керівники виконують роль представників тих територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, які вони очолюють, у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими об’єднаннями.Узагальнено, що компетенція та повноваження керівника територіального управління Державного бюро розслідувань є тими елементами, які у сукупності із завданнями та функціями розкривають зміст його адміністративно-правового статусу.^UThe thesis is devoted to defining the essence and disclosing the peculiarities of the administrative and legal status of the head of a territorial department of the State Bureau of Investigation, and also to developing proposals and recommendations aimed at improving administrative legislation which enshrines the legal status of heads of territorial departments of the agency under study.It has been argued that the State Bureau of Investigation has all the features which give grounds to refer it to law enforcement agencies, in particular: 1) the legislative definition of the Bureau as a law enforcement agency; 2) its activities are regulated by a number of legal acts of different legal force, violation of which leads to the respective type of legal liability; 3) officials of the State Bureau of Investigation have a number of powers aimed at implementing the law enforcement tasks assigned to this institution.The author has highlighted that the territorial departments of the State Bureau of Investigation are actually the organisational and structural entities exercising the powers of this agency, which in turn have the status of a public legal entity. The content of law enforcement activities of these entities is the exercise of the State Bureau of Investigation's powers to prevent, detect, terminate, solve and investigate criminal offences under its jurisdiction within the relevant regions and settlements covered by the respective department.It has been substantiated that the powers of the territorial departments of the State Bureau of Investigation constitute the content of their law enforcement activities. It has been proposed to classify the relevant powers as follows: 1) powers which are directly aimed at detecting, stopping, solving and investigating criminal offences which are within the scope of the State Bureau of Investigation; 2) powers which are aimed at eliminating the negative consequences of such offences, in particular in the economic sphere; 3) related powers which are intended to ensure the fulfilment of the first two of these groups (information and analytical powers, powers in the field of cooperation, etc.).The author has argued that the key tasks of the head of a territorial department of the State Bureau of Investigation should include: 1) ensuring proper recording of applications and reports of criminal offences, as well as their detection and investigation (compliance with the legislation on conducting operational search and investigation activities); 2) overcoming the consequences of criminal offences under the territorial department's jurisdiction by bringing the perpetrators to justice and returning the illegally obtained funds during their commission; 3) creating conditions for proper and effective interaction with the entities necessary for fulfilling the department's objectives; 4) ensuring international and public cooperation; 5) maintaining the required level of professionalism and compliance with official discipline in the subordinate unit; 6) rational use of financial and material resources of the territorial administration, etc.It has been established that the functions of the head are the activities stipulated by his/her tasks and aimed at meeting the needs of the SBI's territorial office which are necessary for its proper operation. The functions are substantively manifested in the course of exercising the competence and powers of the head as defined by law. The author has suggested that the general managerial functions which acquire specific content in the activities of heads of SBI's territorial units should include: representative, material and support, organisational, personnel, disciplinary, etc.It has been identified the key powers of the head of the territorial department of the State Bureau of Investigation. It has been noted that they reflect the place and importance of heads in various relations arising in the activities of territorial departments, in particular: internship, taking an oath, internal control, etc. The author also has noted that the heads act as representatives of the SBI's territorial offices they head in relations with public authorities, local self-government bodies and public associations.It has been generalised that the competence and powers of the head of a territorial department of the State Bureau of Investigation are the elements which, together with the tasks and functions, reveal the content of its administrative and legal status.

Досліджено кримінально-правові та кримінологічні заходи боротьби з незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Визначено об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікувальні ознаки злочину, передбаченого ст. 307 Карного кодексу (КК) України. На підставі результатів аналізу тенденцій розвитку наркобізнесу в Україні, визначення узагальненого портрета особи-наркозбувальника, а також з'ясування причин і умов, які сприяють поширенню наркоманії в Україні та незаконному збуту наркотиків, наведено комплекс заходів з метою підвищення ефективності діяльності правохоронних органів щодо запобігання та розкриття злочинів у сфері незаконного збуту наркотиків. Запропоновано зміни до чинного законодавства.

  Скачати повний текст

Розглянуто аспект становлення інституту відновлення майнових прав незаконно засуджених і реабілітованих. Визначено коло учасників правовідношення, показано доцільність застосування єдиного терміна "реабілітований" до громадян, які постраждали від незаконних дій правоохоронних і судових органів, а також репресованих. Проаналізовано види майнових прав, що підлягають відновленню. Обгрунтовано застосування певних способів захисту даних прав реабілітованих, зокрема, відновлення попереднього становища та компенсації. Запропоновано ліквідувати обмеження виплати грошової компенсації тільки спадкоємцям першої черги за законом на підставі її суперечності цивільному законодавству України. Досліджено особливості відновлення певних майнових прав реабілітованих, а саме: права власності на житло, корпоративних прав. Сформульовано пропозиції стосовно чинного законодавства, розроблено практичні рекомендації щодо його застосування.

  Скачати повний текст

Дисертація складається з трьох розділів, розділених на дев'ять підрозділів, у яких розгляд питань розпочинається зі з'ясування історичних етапів становлення та розвитку цивільного законодавства щодо правового закріплення відновлення становища, яке існувало до порушення, як способу захисту цивільних прав та завершується встановленням особливостей його застосування в окремих сферах цивільних відносин.У першому розділі «Загальна характеристика відновлення становища, яке існувало до порушення, як способу захисту цивільних прав» з'ясовано історичні аспекти становлення та розвитку цього способу захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів у вітчизняному законодавстві. Запропоновано авторські визначення понять способу захисту цивільних прав (як сукупності встановлених законом, договором чи судом допустимих дій (прийомів), які визначають особливий порядок (модель) реалізації заходів державно-примусового характеру, що спрямовані на відновлення порушених, визнання оспорюваних цивільних прав та інтересів, припинення їх порушення, а також на запобігання такому порушенню), засобу захисту цивільних прав (як правового інструменту, що застосовується з метою фактичного виконання моделі правового впливу, закріпленої у змісті того чи іншого способу захисту цивільних прав), відновлення становища, яке існувало до порушення (як сукупності дій, які вчиняються заінтересованою особою або компетентними органами, визначають особливий порядок реалізації заходів державно-примусового характеру та спрямовані на відновлення тих фактичного та юридичного станів цивільних правовідносин, що існували до порушення належного особі суб'єктивного права).Обґрунтовано можливість кваліфікації відновлення становища, яке існувало до порушення, і як загального, і як спеціального способу захисту. Визначено функціональний зв'язок між категоріями відновлення права та відновлення становища, який полягає у тому, що відновлення становища, яке існувало до порушення, є інструментом повернення особі можливості здійснювати своє суб'єктивне право. У другому розділі «Порівняльно-правова характеристика відновлення становища, яке існувало до порушення, та інших способів захисту цивільних прав» здійснено відмежування відновлення становища, яке існувало до порушення, від таких способів захисту прав, як реституція, припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку в натурі, витребування майна з чужого незаконного володіння. У третьому розділі «Застосування відновлення становища, яке існувало до порушення, як способу захисту окремих видів цивільних прав» акцентовано увагу на особливостях застосування відновлення становища, яке існувало до порушення, в таких сферах цивільних відносин, як інтелектуальна власність та корпоративні правовідносини. Насамперед акцентовано увагу на притаманності серйозних протиріч щодо застосування цього способу захисту в сфері інтелектуальної власності та корпоративній сфері.Встановлено трирівневу структуру класифікації способів захисту прав у сфері інтелектуальної власності.Зроблено висновок про необхідність розмежування поновлення права як спеціального способу захисту порушених авторських та суміжних прав і відновлення становища, яке існувало до порушення.Доведено, що особливість застосування відновлення становища, яке існувало до порушення, у процесі захисту суб'єктивних прав інтелектуальної власності відображається у тому, що передумовою застосування цього способу захисту є не тільки спричинення негативних наслідків порушення суб'єктивного права, а й можливість їх усунення. У випадку неможливості усунути наслідки правопорушення слід застосовувати інші способи захисту, зокрема, здійснення публікації в засобах масової інформації про допущені порушення. Окремо в межах розділу акцентовано увагу на особливостях застосування досліджуваного способу захисту в сфері корпоративних відносин. Доведено, що переведення на особу прав та обов'язків покупця не є спеціальним різновидом відновлення становища, яке існувало до порушення, з огляду на різний механізм відновлення порушеного права.^UQualifying scientific work consists of three chapters divided into nine subsections, in which consideration begins with clarifying the historical stages of formation and development of civil law on the legal consolidation of the restoration of the situation that existed before the violation as a way to protect civil rights and ends with the establishment of features of its application in certain areas of civil relations.The first chapter «General characteristics of the restoration of the situation that existed before the violation as a way of protection of civil rights» clarifies the historical aspects of the formation and development of this way of protecting subjective civil rights and interests in domestic law. The author's definitions of the concepts of the method of protection of civil rights are proposed (as a set of permissible actions (techniques) established by law, contract or court, which determine a special procedure (model) for implementing state-coercive measures aimed at restoring violated civil rights and interests, recognition of disputed civil rights and interests, termination of their violation, as well as prevention of such violation); a means of protecting civil rights (as a specific legal instrument used to effectively implement the model of legal influence enshrined in the content of a particular way of protecting civil rights); restoring the situation that existed before the violation (as a set of actions committed by the person or competent bodies, determine a special procedure for the implementation of measures of state-coercive nature and aimed at restoring the factual and legal status of civil relations that existed before the violation of the person's subjective right).The possibility of qualifying the restoration of the situation that existed before the violation, both as a general and as a special method of protection, is substantiated. The functional connection between the categories of restoration of the right and restoration of the situation is defined, which consists in the fact that the restoration of the situation that existed before the violation is a tool for returning to the person the opportunity to exercise his subjective right. The second chapter «Comparative legal characteristics of the restoration of the situation that existed before the violation and other ways of protection of civil rights» using the comparative legal method distinguishes the restoration of the situation that existed before the violation from such ways of protection as restitution, termination of an act that violates the right, enforcement of duty in kind, extortion of property from someone else's illegal possession. The third chapter «Application of the restoration of the situation that existed before the violation as a way of protection of certain types of civil rights» focuses on the specifics of the application of the restoration of the situation that existed before the violation in such areas of civil relations as intellectual property and corporate legal relations. A three-level structure of classification of methods of protection of rights in the field of intellectual property is establishedIt is concluded that it is necessary to distinguish between the renewal of the right as a special way to protect violated copyright and related rights and restoration of the situation that existed before the infringement. It is proved that the peculiarity of the application of restoration of the situation that existed before the violation in the process of protection of subjective intellectual property rights is reflected in the fact that the prerequisite for this method of protection is not only the negative consequences of violation of subjective rights, but also the possibility of their elimination. If it is impossible to eliminate the consequences of the offense, other way of protection should be used, in particular, the publication in the media the information about violations. Separately, within the chapter, attention is focused on the peculiarities of the application of the studied method of protection in the field of corporate relations. It has been proven that the transfer to the person of the rights and obligations of the buyer is not a special kind of restoration of the situation that existed before the violation, given the different mechanism of restoration of the violated right.