Досліджено основні аспекти кримінальної відповідальності за незаконне проведення дослідів над людиною. З'ясовано історію протидії цьому діянню, досліджено соціальну зумовленість його криміналізації на сьогоднішній день. Проаналізовано об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбаченого ст. 142 КК України. Доведено, що чинна редакція даної статті не повністю відповідає сучасним теоретичним уявленням стосовно правової регламентації відповідальності за незаконне проведення дослідів над людиною та не може бути ефективним інструментарієм у руках правоохоронних органів для протидії цьому діянню. Виявлено необхідність доповнення та уточнення як об'єктивних ознак складу злочину, так і кваліфікуючих. Сформульовано ряд теоретичних висновків і надано пропозиції щодо удосконалення кримінально-правової регламентації відповідальності за незаконне проведення дослідів над людиною.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено ознаки складу злочину, передбаченого ст. 289 Кримінального кодексу (КК) "Незаконне заволодіння транспортним засобом", якими є об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони, суб'єкт. Проаналізовано кваліфікувальні ознаки злочину, умови звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом і покарання за цей злочин. Наведено підстави відмежування відповідного злочину від суміжних з ним. Запропоновано нову редакцію ст. 289 КК.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження правового регулювання розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та запропоновано шляхи його подальшого удосконалення за умов ринкової економіки. Проаналізовано норми трудового законодавства України, міжнародно-правові та нормативні акти деяких зарубіжних країн. Визначено етапи та особливості розвитку трудового законодавства, що регулює правовідносини у досліджуваній сфері. Запропоновано класифікацію підстав звільнення працівників з ініціативи роботодавця. Досліджено гарантії забезпечення конституційного права на працю під час розірвання трудового договору. Розглянуто питання відповідальності роботодавця за матеріальну та моральну шкоду, заподіяну працівникові внаслідок незаконного звільнення з роботи. З'ясовано специфіку розгляду та вирішення трудових спорів про його поновлення на роботі. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства з питань розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне вивчення структури земель автомобільного транспорту України. Виконано поглиблений аналіз автомобільних доріг відповідно до їх технічної класифікації, пропускної спроможності, цільового призначення. Сформовано фактори впливу на розвиток, як автомобільної мережі, так і її транспортної інфраструктури. Наведено пропозиції з удосконалення нормативно-правової бази використання земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Визначено основні завдання щодо забезпечення фінансової та інвестиційної політики, зокрема розвитку державно-приватного партнерства, довгострокового пільгового кредитування в енергозберігаючу техніку і технологію, технологічну модернізацію автомобільного транспорту.З'ясовано, що управління якістю будівництва чи реконструкції автомобільних доріг не має спеціалізованої нормативної бази. Доведено необхідність подальшого вдосконалення нормативних та нормативно-правових документів: перші потребують включення кількісних критеріїв якості як в окремі процеси, так і загальну оцінку робіт у дорожній галузі, другі – створення їх взаємопов'язаної системи, що забезпечить якісне будівництво та реконструкцію автомобільних доріг. Запропоновано механізм узгодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення, будівництва та експлуатації об'єктів автодорожнього господарства. Наголошено, що законодавча база землекористування земель автомобільного транспорту повинна орієнтуватися на використання точної та актуальної інформації щодо протяжності автомобільних доріг, їх безперебійного функціонування та контролю відповідними службами автотранспортної інфраструктури, постійне уточнення стану дорожнього полотна для правильного планування та організації ремонтних робіт, проектування будівництва нових доріг та авторозв'язок. Реалізація запропонованих пропозицій до земельного законодавства сприятиме вирішенню проблем відведення та оформлення права користування земельними ділянками для розміщення, будівництва й експлуатації об'єктів автодорожнього господарства, які слід урахувати при підготовці відповідних законодавчих актів.З'ясовано, що регулювання землекористування автомобільного транспорту та дорожнього господарства полягає в тому, що склад, статус, порядок надання, вилучення (викупу) земельних ділянок, передачі автомобільних доріг в концесію, оподаткування землі, охорона навколишнього природного середовища визначено різними законодавчими актами, частина положень яких не кодифікувалася. Запропоновано напрями вдосконалення правового режиму земель дорожнього господарства, спрямування його на ефективне використання та охорону земель, спрощення процедури набуття прав на них.Обґрунтовано пропозицію внесення змін до статті 71 Земельного кодексу України про виокремлення земель дорожнього господарства в окрему статтю; проведення кодифікації визначення їх складу шляхом зміни Земельного та Податкового кодексів, законів України «Про транспорт» і «Про автомобільні дороги» та низки підзаконних актів. У додатковій (новій) статті Земельного кодексу доцільно врегулювати питання резервування земельних ділянок, установлення придорожніх, охоронних та санітарно-захисних зон уздовж автомобільних доріг та режими їх землекористування. Розглянуто еколого-економічну складову використання придорожніх смуг та визначено проблеми незаконного їх розорювання. Запропоновано впровадження на законодавчому рівні заходів щодо покращення екологічної ситуації та придорожніх територіях.З'ясовано, що резервування земель, є правовою необхідністю врегулювання земельних відносин, забезпечення потреб населення, галузей економіки в землі, її раціонального використання та охорони, зокрема для будівництва автомобільних доріг, та повинно здійснюватися згідно з вимогами чинних нормативно-правових документів.^UComprehensive research of the land road transport structure of Ukraine has been carried out. Automobile roads have been analysed in accordance with their technical classification, capacity, purpose. The factors influencing the development of both the automobile network and its transport infrastructure have been formed. Suggestions for regulatory improvement and legal base of road transport land use and road economy have been given. The main tasks for ensuring financial and investment policy, in particular the public-private partnership development, long-term preferential lending to energy-saving technology and technology, technological modernization of road transport have been determined.It has been determined that there is no specialized regulatory framework for quality management of road construction or reconstruction. Regulatory documents require the inclusion of quantitative quality criteria, both in individual processes and in the overall assessment of the work quality in the road industry. Regulatory - legal documents need further improvement, creation of an interconnected system that will ensure quality in roads construction and their reconstruction.The coordination project mechanism of land management for the allocation of land plots for the location, construction and operation of road facilities have been proposed. Legislative framework for land use of road vehicles should be directed to the use of accurate and up-to-date information on the length of roads, their smooth functioning and control by the relevant services of road transport infrastructure, constant updating of the condition of the roadway for proper planning and organization of repair works, design of construction and repair works auto junction. The implementation of the proposed suggestions in the land legislation would provide an opportunity to facilitate the resolution of allocation problems and registration of the right to use the land plots for the location, construction and road facilities operation, which should be taken into account when preparing the wording of the relevant legislative acts.It is established that the regulation of land use and road economy is that the composition, status, procedure for granting, removal of land (redemption), transfer of roads to concessions, land taxation, environmental protection are addressed in various legislative acts. acts whose parts have not been codified. The improvement directions of the lands legal regime of the road economy, its direction on the effective use and protection of the lands, simplification of the procedure of acquiring the rights to land have been proposed.The proposal to amend Article 71 of the Land Code of Ukraine and to separate the road economy land into a separate article of the Code has been justified. It has been considered that it is necessary to carry out codification of determining the composition of the automobile roads and road economy, by introducing the specific amendments to the Land and Tax Codes, Laws of Ukraine "On Transport", "On Roads", to a number of by-laws. In particuar, it is advisable to regulate the land reservation issues, establishment of roadside, protection and sanitary protection zones along automobile roads and land use regimes as part of an additional (new) article of the Land Code..The ecological and economic component of the roadside stripes use has been considered and the problems of illegal plowing has been identified. Legislative measures has been proposed for improvement the environmental situation of roadside areas.It has been found out that land reservation is a legal necessity for the regulation of land relations, meeting the needs of the population, branches of the economy in the land and its rational use and protection, in particular for the construction of roads and should be carried out in accordance with regulatory documents.

У дисертації здійснено комплексне дослідження теоретичних, правових та організаційно-тактичних засад криміналістичного забезпечення розслідування незаконної порубки або незаконного перевезення, зберігання, збуту лісу в Україні, з огляду на чинні нормативні положення кримінального процесуального законодавства. Визначено особливості формування методики розслідування кримінальних правопорушень у сфері охорони лісів. Надано криміналістичну характеристику незаконної порубки або незаконного перевезення, зберігання, збуту лісу в Україні та розкрито її елементи, виявлено кореляційні зв'язки і залежності між ними. Деталізовано обставини, що підлягають установленню у кримінальному провадженні, й конкретизовано типові слідчі ситуації та версії, тактичні завдання початкового етапу розслідування. Сформовано тактику проведення окремих слідчих (розшукових) дій і заходів забезпечення кримінального провадження, а також виявлено труднощі в організаційному забезпеченні та практиці тактико-криміналістичного забезпечення проведення негласних слідчих (розшукових) дій у таких кримінальних провадженнях. Окреслено перспективи розвитку використання спеціальних знань і призначення судових експертиз.^UThe dissertation deals with the comprehensive study of the theoretical, legal and organizational and tactical principles of forensic investigation of illegal logging or illegal transportation, storage, sale of forests in Ukraine, given the current regulations of criminal procedure legislation. Peculiarities of formation of methods of investigation of criminal offenses in the field of forest protection are determined. The forensic characteristics of illegal logging or illegal transportation, storage, sale of forests in Ukraine are given and its elements are revealed, correlations and dependencies between them are revealed. The circumstances to be established in the criminal proceedings are detailed and the typical investigative situations and versions, tactical tasks of the initial stage of the investigation are specified. Tactics of carrying out separate investigative (search) actions and measures of maintenance of criminal proceedings are formed, and also difficulties in organizational maintenance and practice of tactical and criminological maintenance of carrying out of covert investigative (search) actions in such criminal proceedings are revealed. Prospects for the development of the use of special knowledge and the appointment of forensic examinations are outlined.

Вперше у вітчизняній історіографії проаналізовано й узагальнено історію південноукраїнського селянства УССР у контексті його соціально-економічного розвитку. Розкрито специфіку морально-психологічного стану різних верств українського селянства Північного Причорномор'я у кінці 1920-х - першій половині 1930-х рр. Досліджено методи, принципи, характер та обсяги державної допомоги південноукраїнському селянству у період голоду 1928 - 1929 рр. З'ясовано, що найбільше постраждали внаслідок трагедії такі регіони, як Одещина, Миколаївщина, Херсонщина. Розкрито механізми масових репресій держави проти селян: незаконні обшуки, адміністративні штрафи, арешти, тюремні ув'язнення, депортація. На підставі вивчення кримінальних справ, порушених проти селян, відтворено масштабну картину терору, що мав місце на території України у кінці 1920-х - 1930-ті рр. Проаналізовано морально-політичну ситуацію на селі, розкрито негативне ставлення селянства до суспільної колективізації сільського господарства та державних репресій. Розглянуто побутові проблеми українського села, зокрема, виявлено низький рівень освітнього, культурного та медичного забезпечення сільських жителів. Описано активні та пасивні форми протесту населення південних областей України проти аграрного курсу держави у досліджений період. Зроблено висновок, що такі суспільні перетворення, як антиселянська хлібозаготівельна політика, суцільна колективізація 1929 - 1932 рр. обумовили штучний, небачений за масштабами та наслідками в історії людства Голодомор 1932 - 1933 рр.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні та практичні проблеми, взаємопов'язані з правовідносинами у сфері приватизації державного майна як спеціальної підстави набуття права власності. На підставі аналізу нормативно-правових джерел регулювання приватизації в Україні та законодавства певних іноземних держав, а також основних положень теорії цивільних правочинів і похідних від них зобов'язань висвітлено правовідносини у сфері приватизації й особливості відчуження державного майна на користь суб'єктів приватного права, основні види приватизаційних правочинів, судову практику, що встановилася в Україні впродовж трансформації економіки, а також внаслідок еволюції відносин власності. Обгрунтовано теоретичні положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України, спрямовані на забезпечення більш раціонального правового регулюванння суспільних відносин щодо спеціальної підстави набуття права власності.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим щонайменше за останнє десятиріччя комплексним дослідженням питань кримінальної відповідальності за прояви службового зловживання та кримінально протиправного використання повноважень службовими особами, в якому здійснено системну оцінку стану протидії даному суспільно небезпечному явищу в умовах сьогодення.Актуальність обраної теми дослідження обумовлена процесом динамічних реформ українського суспільного життя та системи управління, що відбуваються протягом останніх років в руслі європейських асоціаційних та інтеграційних процесів. Зазначений процес напряму залежить від службової діяльності осіб, які наділені представницько-управлінськими, організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і реалізують свої повноваження у даній системі. А тому, прояви зловживання службовими повноваженнями такими особами мають вкрай негативні наслідки для результативності функціонування всієї структури публічного управління та сфери господарювання. В свою чергу, держава та правоохоронна сфера мають реалізовувати ефективні та дієві заходи, направлені на протидію таким проявам, в тому числі кримінально-правовими методами.Загальний аналіз наукової літератури засвідчує, що застосування норм кримінального права у сфері протидії службовому зловживанню і донині породжує чимало дискусійних питань, окремі його аспекти є недостатньо дослідженими та однозначно невирішеними для практики, а в руслі мінливої кримінальної політики виникає необхідність оперативно реагувати на нові практичні ситуації, не допускати помилок у законотворчій техніці, проводити правильну та повну кримінально-правову кваліфікацію складних суспільно небезпечних діянь, які вчиняють службові особи, та забезпечувати одноманітність правозастосування. У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної теми дослідження, зазначено про її актуальність та теперішній стан наукового дослідження даної сфери; визначено мету, завдання, об'єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження; аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; представлені відомості щодо апробації та публікування результатів дослідження. У роботі здійснено вивчення історіографії становлення кримінальної відповідальності за суспільно небезпечні діяння службових осіб на території сучасної України, починаючи з часів утворення перших форм державності, та акцентовано увагу на недоліках і перевагах кримінально-правової охорони сфери службової діяльності у різні періоди часу. Проведено аналіз питань соціальної обумовленості існування кримінальної відповідальності за суспільно небезпечні діяння, які пов'язані з використанням службових повноважень, із зазначенням статистичних відомостей щодо реєстрації та протидії таким діянням. Зокрема, дістало подальший розвиток авторське бачення питання криміналізації незаконного збагачення та практичного значення цивільно-процесуальних процедур щодо визнання необґрунтованими активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Також, досліджені питання кримінальної відповідальності за уникнення від фінансового контролю, бездіяльність службової особи (як умисної, так і необережної) та посередництво у корупційних діях (як у активних, так і пасивних формах кримінально-караного підкупу).Вивчено міжнародний та зарубіжний досвід правової регламентації інституту кримінальної відповідальності службових осіб, окреслено позитивні та негативні тенденції його розвитку, в тому числі для впровадження окремих аспектів у національне законодавство. Охарактеризовано поняття та визначено систему кримінальних правопорушень, що пов'язані з використанням службових повноважень (службовим зловживанням), а також описано критерії їх розмежування при виникненні питань суміжності. Проведено кримінально-правовий аналіз об'єктивних та суб'єктивних ознак складів досліджуваних правопорушень, зазначені їх особливості для процесу доказування, розроблено пропозицію для подальшого усунення нормативних прогалин та неточностей. Зокрема, удосконалено розуміння системи об'єктів кримінальних правопорушень службових осіб, визначення сфери службової діяльності, інтересів служби та юридичних осіб; охарактеризовано базову ознаку об'єктивної сторони аналізованих злочинів – службове зловживання; визначено специфіку загальних та спеціальних властивостей службових осіб, обґрунтовано правову можливість та практичну необхідність віднесення до них фізичної особи-підприємця та одноособового керівника приватного підприємства тощо.Як результат, автором пропонується замінити категорії «службове становище або влада» у кримінальному законодавстві на міжгалузеву категорію «службові повноваження», з подальшою легалізацією дефініції останньої в антикорупційному законодавстві.^UThe dissertation represents the first comprehensive research at least for last decade which analyses problems of criminal liability for acts of abuse of power by the officials and representatives of state authority, their illegal use of power and systematic assessment of the state of counteraction to this socially dangerous phenomenon in today's conditions. The relevance of the research topic is related to the process of dynamic reforms in Ukrainian state and society accompanied by the European association and integration processes in recent years. This process directly depends on the activity of the officials, that are empowered representative, managerial, organizational, administrative, economic rights and obligations. Any acts of abuse of power by the officials possess extremely negative consequences for the public administration system and economic activity. In turn, the state and law enforcement agencies must implement effective and efficient measures to counteract such manifestations, including methods of criminal law. The general analysis of the scientific literature proves that the application of criminal law to combat abuse of power still causes a lot of discussion. Some aspects of such counteraction are insufficiently studied and other issues not resolved for practice. There is a need to respond quickly to new practical situations in consider dynamic of criminal policy in order to avoid gaps in legislative framework, to conduct a correct and complete criminal qualification of complex socially dangerous acts of officials and to provide the same law application.The introduction to the dissertation contains the following provisions: substantiation of the author's scientific interest in the chosen research topic and its relevance; the current state of scientific research in this area; the purpose, tasks, object and subject, methods of research; scientific novelty and practical significance of the obtained results; information on approbation and publication of research results is presented.The history of criminal liability for socially dangerous actions of officials on the territory of modern Ukraine is presented in the thesis, since the formation of the first forms of statehood. At the same time, author emphasizes the pros and cons of legal protection of the sphere of official activity in different periods of time.The research provides the analysis of social conditionality issues of criminal liability for socially dangerous actions which are related to the use of official power. The author notes statistical information about the process of registration and counteraction to such socially dangerous acts. In particular, the author's vision of the issue of criminalization of the illicit enrichment is further developed. Also, author pays attention to the practical significance of civil proceedings, which are related to the recognition of unexplained wealth of the persons, that are authorized to perform the functions of state or local government. Also, the issues of criminal liability for avoidance of financial control, inaction of the official and mediation in corrupt practices are investigated. International practice and experience of foreign countries in the field of legal regulation of the institute of criminal liability of officials is comprehensively studied, positive and negative tendencies of its development are outlined, in order to implement certain aspects into the national legislation.The concept and system of criminal offenses, which are related to the use of official power, are described. Also the author describes the criteria for their delimitation in the case of adjacency issues. In the course of research the criminal-legal analysis of objective and subjective signs of investigated offenses is carried out, their features for the process of proving are indicated and ways to eliminate regulatory gaps and inaccuracies are also offered for practice. In particular, the understanding of the system of objects of criminal offenses of officials is improved; definitions of the sphere of official activity, interests of the service and legal entities are defined; the official abuse is characterized, as the basic feature of the objective side of the analyzed crimes; the specifics of general and special properties of officials are determined; it is claimed that private entrepreneurs may be recognized by officials that is justified by legal possibility and practical necessity. As a result, the author proposes to replace the criminal law categories «official position or power» with the intersectoral category «official power» with further legalization of its definition in anti-corruption legislative act.

Визначено у вітчизняній правові науці поняття інституту відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) як сукупності правових норм, що регулюють податкові відносини, які виникають між платником ПДВ і податковим органом з приводу відшкодування з бюджету раніше сплачених сум, та характеризуються специфічними правами й обов'язками сторін таких правовідносин. Проаналізовано порядок судового розгляду спорів з відшкодування ПДВ як найбільш дієвий спосіб вирішення конфлікту інтересів платника податків і держави. Вказано на двоаспектність проблем у сфері правового регулювання відшкодування ПДВ: несвоєчасність і незаконність його відшкодування, що зумовлюється неправомірною поведінкою контролюючого органу з фіскальними функціями або неправомірною поведінкою платника податків. Розкрито переваги та недоліки автоматичного відшкодування ПДВ, з'ясовано дієвість даного процесу.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вирішенню важливого наукового завдання, яке полягає в узагальненні досвіду залучення військових контингентів країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом. На початку ХХІ ст. міжнародний тероризм став явищем, яке фактично загрожувало існуванню людської цивілізації. За останні понад двадцять років тероризм перетворився на одну з глобальних проблем, що потребувала адекватної та своєчасної реакції на його прояви з боку країн і міжнародних організацій. Проте їх діяльність до 2001 р. виявилася недостатньо результативною у боротьбі з цим явищем. Рівень терористичної загрози у світі залишився на високому рівні. Від міжнародного тероризму потерпали країни, де тривали збройні конфлікти (передусім на Близькому Сході та в Африці), так країни Заходу, що до останнього часу вважалися цілком безпечними з огляду на розвинену діяльність правоохоронних органів і спецслужб. Боротися з цією загрозою стало складно, оскільки терористичні угруповання почали контролювати значні території однієї або кількох країн, утворювати квазідержави, встановлювати контроль над органами державної влади тощо. У підпорядкуванні міжнародних терористичних організацій та незаконних збройних формувань перебували підрозділи, які мали на озброєнні військову техніку та стрілецьку зброю, створювали військові організаційні структури та системи управління. Зазначені чинники становили небезпеку не лише для окремих країн, а й ставили під сумнів стійкість міжнародного правопорядку та спроможність протистояти викликам з боку міжнародних терористичних організацій і квазідержав. Для боротьби з чисельними та добре оснащеними у військовому відношенні терористичними організаціями зусиль правоохоронних органів і спецслужб було недостатньо. У таких умовах виникла потреба до залучення для боротьби з міжнародними терористичними організаціями та створеними ними незаконними збройними формуванням військових контингентів зі складу збройних сил. Міжнародний характер загрози призвів до того, що до боротьби з нею стали залучати коаліційні угруповання військ, які формувалися міжнародними безпековими організаціями, однією з яких була НАТО. У 2001 р. НАТО, як провідна військовополітична організація, взяла на себе відповідальність та провідну роль у боротьбі з міжнародним тероризмом. Враховуючи визначений Конституцією України зовнішньополітичний курс нашої держави до євроатлантичної системи міжнародної безпеки, постає питання досягнення взаємосумісності Збройних Сил України зі збройними силами країн – членів НАТО, зокрема під час підготовки та ведення операцій коаліційного угруповання військ (сил) проти міжнародних терористичних організацій і незаконних збройних формувань. Водночас, аналіз наукової літератури, присвяченої цій проблематиці, показує, що досліджувана тема не набула необхідного висвітлення у працях як вітчизняних, так й іноземних фахівців. У дисертації з урахуванням здобутків української та зарубіжної історіографії та залучення широкої і репрезентативної джерельної бази викладені результати дослідження залучення військових контингентів країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом. Проаналізувавши вітчизняну та зарубіжну літературу, що присвячена боротьбі з міжнародним тероризмом за досвідом країн – членів НАТО з’ясовано, що питання залучення збройних сил до антитерористичних операцій в Україні досліджене частково. Попри наявність значної кількості наукових праць означена тема висвітлена фрагментарно, що не дає змоги розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо обрання механізмів залучення Збройних Сил України до участі в антитерористичних операціях у складі НАТО. Дослідження залучення військових контингентів країн – членів НАТО є важливим для української воєнно-історичної науки. Висвітлення ролі України в цьому процесі сприятиме розширенню знань військових фахівців і дасть змогу активно залучати Збройні Сили України у майбутніх антитерористичних операціях у складі угруповань військ (сил) НАТО.^UThe dissertation is devoted to the solution of an important scientific task, which consists in summarizing the experience of attracting military contingents of NATO member countries to fight international terrorism. At the beginning of the XXI century. international terrorism became a phenomenon that actually threatened the existence of human civilization. Over the past twenty years, terrorism has turned into one of the global problems that required an adequate and timely response to its manifestations on the part of countries and international organizations. However, their activities until 2001 were not effective enough in the fight against this phenomenon. The level of the terrorist threat in the world remained at a high level. Countries where armed conflicts continued (primarily in the Middle East and Africa) suffered from international terrorism, as well as Western countries that until recently were considered quite safe due to the developed activities of law enforcement agencies and special services. Fighting this threat has become difficult, as terrorist groups have begun to control large areas of one or more countries, form quasi-states, establish control over state authorities, etc. Units armed with military equipment and small arms, created military organizational structures and management systems were subordinated to international terrorist organizations and illegal armed formations.These factors posed a danger not only for individual countries, but also called into question the stability of the international legal order and the ability to withstand challenges from international terrorist organizations and quasi-states. The efforts of law enforcement agencies and special services were not enough to fight against numerous and well-equipped military terrorist organizations. In such conditions, there was a need to attract military contingents from the armed forces to fight against international terrorist organizations and illegal armed formations created by them. The international nature of the threat led to the fact that coalition groups of troops formed by international security organizations, one of which was NATO, began to be involved in the fight against it. In 2001, NATO, as a leading military-political organization, assumed responsibility and a leading role in the fight against international terrorism. Taking into account the foreign policy course of our state towards the Euro-Atlantic system of international security determined by the Constitution of Ukraine, the question arises of achieving interoperability of the Armed Forces of Ukraine with the armed forces of NATO member countries, in particular during the preparation and conduct of operations of a coalition group of troops (forces) against international terrorist organizations and illegal armed formations. At the same time, the analysis of the scientific literature devoted to this issue shows that the research topic has not received the necessary coverage in the works of both domestic and foreign specialists. Taking into account the achievements of Ukrainian and foreign historiography and the involvement of a wide and representative source base, the dissertation presents the results of a study of the involvement of military contingents of NATO member countries to fight international terrorism.Having analyzed the domestic and foreign literature devoted to the fight against international terrorism based on the experience of NATO member countries, it was found that the issue of the involvement of the armed forces in anti-terrorist operations in Ukraine has been partially investigated. Despite the presence of a significant number of scientific works, this topic is covered fragmentarily, which makes it impossible to develop scientifically based recommendations regarding the selection of mechanisms for the involvement of the Armed Forces of Ukraine in anti-terrorist operations as part of NATO. The study of the involvement of military contingents of NATO member countries is important for Ukrainian military-historical science. Highlighting the role of Ukraine in this process will contribute to the expansion of the knowledge of military specialists and will make it possible to actively involve the Armed Forces of Ukraine in future anti-terrorist operations as part of NATO forces (forces).

В роботі розглядається публічне адміністрування як засіб реалізації прав та охоронюваних законом інтересів, є процедурою втілення рішень, прийнятих у системі публічного управління. Відмічається, що публічне управління передбачає собою суспільне управління, яке здійснюється через надання влади суспільству на місцях, тобто, децентралізацію, і чим більше управління стає суспільним, тим більшевоно є публічним. При наявності рис децентралізованості, державне управління через упровадження публічного адміністрування перетворюється на публічне управління. Водночас, основа і правова форма будь-якого публічного адміністрування представляє собою не що інше, як процес підготовки, видання і виконання актів адміністративного законодавства, отже, в центрі уваги роботи – адміністративне право як організовуюча і концентруюча субстанція для суспільних відносин у сфері публічного адміністрування.Публічне адміністрування як засіб реалізації прав та охоронюваних законом інтересів є складовою публічного врядування та виступає процедурою реалізації рішень, прийнятих у системі публічного управління. Стверджується, що для ефективного та якісного розвитку правової країни, з втіленням дієвих новітніх методів і технологій управління та їх націлення на реалізацію та забезпечення прав громадян на рівні світових стандартів, необхідно запровадити розподіл адміністративних і політичних функцій у роботі виконавчої гілки влади та реалізувати на практиці демократичні принципи, такі як верховенство права, законність, відкритість, прозорість, дієвість, результативність, ефективність, підконтрольність, підзвітність та відповідальність. Обстоюється думка, що суб'єкт публічного адміністрування охорониправа власності – учасник адміністративно-правових відносин, наділений владними повноваженнями, в межах яких він проводить виконавчо-розпорядчу діяльність та надає адміністративні послуги в галузі охорони прав власності, при цьому виступає самостійним суб'єктом відповідальності, а його завдання та функції, спрямовані на захист права власності як суспільного блага. Визначається, що державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, має своїм головним завданням забезпечення охорони та захист прав і законних інтересів власників, шляхом створення додаткових гарантій для них, а також зведення до мінімуму можливостей недобросовісних осіб зареєструвати на себе права, які їм не належать, тим самим створити перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю. На думку автора, важливою задачею для розв'язання проблеми доброчесності публічних органів, у сфері охорони прав власності на об'єкти нерухомого майна, є покращення інститутів державної служби та адміністративних процедур в органах виконавчої влади, адже у цих сферах досить часто спостерігається потенціал до збільшення корупційних ризиків, що негативно впливає на якість життя цілої країни. Таким чином, особи, які відповідальні за вчинення реєстраційних дій, у випадку прийняття незаконних рішень, несуть дисциплінарну, цивільноправову, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленомупорядку. Обґрунтовано, що важливою складовою захисту права власності, що здійснюється органами юстиції, є розгляд скарг у сфері державної реєстрації, що дозволяє особі оперативно та швидко захистити власні права через звернення до спеціалізованого суб'єкта, припинити та попередити посягання на право власності або відновити його. Важливими засобами охорони права власності, що здійснюються органами юстиції, є проведення різноманітних антирейдерських заходів, які полягають у стимуляції суб'єктів державної реєстрації, що дозволяє попередити рейдерство, тобто захистити осіб від незаконного привласнення власних прав.^UThe paper considers public administration as a means of realization of rights and interests protected by law, is a procedure for implementing decisions taken in the system of public administration. It is noted that public administration involves public administration, which is carried out through the granting of power to society in the field, i.e., decentralization, and the more government becomes public, the more it is public. In the presence of features of decentralization, public administration through the introduction of public administration is transformed into publicadministration. However, the basis and legal form of any public administration is nothing more than the process of preparation, publication and implementation of administrative legislation, so the focus of work – administrative law as an organizing and concentrating substance for public relations in the field of public administration. Public administration as a means of exercising rights and legally protected interests is a component of public governance and serves as a procedure for implementing decisions taken in the system of public administration. It is argued that for the effective and high-quality development of the rule of law, with the implementation of effective new management methods and technologies andtheir focus on the implementation and protection of citizens' rights at world standards, it is necessary to introduce administrative and political functions in the executive branch. principles such as the rule of law, legality, openness, transparency, efficiency, effectiveness, efficiency, accountability, accountability and responsibility. It is argued that the subject of public administration of property rights – a participant in administrative relations, endowed with power, within which he conducts executive and administrative activities and provides administrative services in the field of property rights, while acting as an independent subject of responsibility and its tasks and functions aimed at protecting property rights as a public good. It is determined that the state registration of property rights to real estate has the main task of protecting and protecting the rights and legitimate interests of owners, by creating additional guarantees for them, as well as minimizing the ability of unscrupulous persons to register their rights. do not belong, thereby creating obstacles to illegal real estate transactions. According to the author, an important task for solving the problem of integrity of public bodies in the field of protection of property rights to real estate is to improve civil service institutions and administrative procedures in the executive branch, because in these areas there is often the potential to increase corruption risks, which negatively affects the quality of life of the whole country. Thus, the persons responsible for committing registration actions, in case of illegal decisions, bear disciplinary, civil, administrative or criminal liability in the prescribed manner. It is substantiated that an important component of protection of property rights by the judiciary is the consideration of complaints in the field of stateregistration, which allows a person to quickly and quickly protect their rights by applying to a specialized entity, stop and prevent encroachment on property or restore it. An important means of protection of property rights carried out by the judiciary is the implementation of various anti-raider measures, which are to stimulate the subjects of state registration, which prevents raiding, to protect individuals from misappropriation of their rights.

Проведено дослідження кримінально-правових і кримінологічних аспектів запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин. Встановлено закономірності виникнення даного асоціального явища, наведено його кримінологічну характеристику, показано взаємозв'язок з наркотизацією суспільтва та вплив на стан правопорядку. Створено типовий портрет особи, яка займається незаконним посівом та вирощуванням наркотиковмісних рослин. Виявлено причини та умови, які обумовлюють існування даного виду наркозлочинності. Запропоновано шляхи запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин. Розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, спрямованої на запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин. Наведено рекомендації щодо удосконалення відповідних статей вітчизняного законодавства.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми відповідальності за незаконну лікувальну діяльність. Проведено аналіз ознак складу злочину, передбаченого ст. 138 КК. Розкрито суть поняття "незаконна лікувальна діяльність", установлено його співвідношення з поняттям "незаконне лікарювання", яке мало місце в КК УРСР 1960 р., а також проаналізовано спеціальні суб'єкти назаконної лікувальної діяльності, запропоновано їх типологію. Висвітлено питання щодо співвідношення незаконної лікувальної діяльності з шахрайством і незаконним абортом. Сформульовано пропозиції щодо вдсконалення відповідних положень чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено поглибленому кримінологічному аналізу професійної віктимізації в Україні та розробленню ефективних заходів запобігання їй. На підставі офіційних статистичних даних та результатів емпіричного дослідження охарактеризовано рівень, динаміку та структуру професійної віктимізації як процесу, розглянуто такі показники, як вид заподіяної шкоди, час та місце вчинення кримінального правопорушення, латентність. Проаналізовано соціально-демографічні, кримінально-правові ознаки, соціально-рольову та морально-психологічну характеристики потерпілого, створено його узагальнюючий портрет. Запропоновано класифікацію жертв злочинів, що вчиняються у зв'язку із професійною діяльністю жертви. Запропоновано трирівневу модель детермінації професійної віктимізації. Розглянуто особливості методу девіктимізації професійної віктимізації. Запропоновано чотирьохблокову структуру змістовного наповнення методу девіктимізації: 1. Убезпечення життя і здоров'я від злочинних посягань; 2. Захист власності; 3. Захист професійної діяльності від незаконного втручання в її здійснення та недопущення нанесення злочинної шкоди професійній репутації чи авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування і т.п. 4. Убезпечення близького оточення особи (подружжя, членів сім'ї, інших родичів чи близьких осіб) від потенційної можливості стати жертвою злочину через її професійну приналежність. Особливого характеру набуває цей блок для осіб, професійна діяльність яких пов'язана із ризиком. Запропоновано трирівневу структуру запобігання професійній віктимізації, перший рівень якої складають заходи, спрямовані на зниження загальної віктимності особи, другим рівнем є заходи зниження спеціального (видового) різновиду віктимності, а третім – заходи зниження особистісно-ситуаційної віктимності (індивідуальна профілактика).^UThe thesis is devoted to the criminological analysis of professional victimization in Ukraine and the development of effective measures of its prevention. On the basis of the official statistical data and the results of the empirical study, the rate, dynamics and structure of the professional victimization as the process are characterized. Such indicators as kind of injury, time and place of crime against a professional, latency have been analyzed. Based on the results of the empirical research, socio-demographic, criminal-legal, socio-role and moral-psychological characteristics have been analyzed. A generalized portrait of a subject of professional victimization is proposed. Such subject can be described as a man aged 20 to 40, with higher education, married, usually a law enforcement officer, characterized by a neutral attitude to the offender, with whom before a crime has been committed, he had a contact in connection with the performance of his professional duties. A classification of subjects of professional victimization according to the criteria of publicity of the profession and the presence of professional risk has been proposed.The general (mass), group (special) and individual levels are distinguished. These three levels create a kind of pyramid, which is based on all the factors that are an objective threat to harm public relations, which are under the criminal law protection of the state. Determinants of the general or mass level of victimization are the factors, whose mechanism of influence on relation to any person is the same both: direction and strength of “defeat”. The next (middle) level of the pyramid of determinants of victimization, which is narrowing upwards, is a group of factors, which already more objectively explains the transformation of a group of persons into victims of crime in the context of their specific characteristics, and most importantly – the nature and type of their employment. They are called a group (mass) victimization. It is emphasized that it is at the level of mass victimization the distinction between the group of determinants, which are inherent to the “emergence” of a generalized victim of the mass level and the victimization factors that are characterized the acquiring of the appropriate formal (procedural) and factual status of the groups of victims, selected according to certain criteria, is beginning. At the top of the imaginary pyramid we can highlight the level of determinants of professional victimization, which reveals the individual side of the whole process of turning a particular person into a victim of crime.Professional victimization can be understood as various processes, phenomena and events that occur at the general social, group and individual levels, which together contribute to the formation of a sign of victimhood of a person through his professional affiliation.It is determined that the method of devictimization in the context of prevention of professional victimization should be considered as a generalized name for a set of methods of crime prevention aimed at reducing the chances of committing crimes against persons who have a high risk of potential victimization.The general characteristic of prevention of professional victimization in Ukraine as a separate element of prevention of criminal offenses has been analyzed.

Досліджено еволюцію двох форм економічного зв'язку: безпосередньо-суспільного та мінового, показано їх взаємодію у розвинених ринкових країнах як результат природного процесу соціально-економічного розвитку, визначено роль даного процесу за умов централізованої економіки, досліджено деформовані форми його прояву. Встановлено об'єктивну неминучість переходу до ринкової економіки, розкрито сутність постсоціалістичної трансформації. Вивчено еволюцію поглядів на категорію "власність", визначено роль зміни відносин власності за умов ринкової трансформації. Розкрито сутність приватизації як структуротвірного елемента нової системи виробничих відносин, встановлено принципові відмінності проведення даного процесу у країнах з ринковою та перехідною економікою. Узагальнено досвід приватизації у країнах Центральної та Східної Європи, встановлено її загальні закономірності та особливості. Вивчено досвід проведення приватизації в Україні, з'ясовано причини високого рівня приватизаційних трансакцій, встановлено вплив неекономічних факторів на економічні процеси. Наведено рекомендації щодо оптимізації приватизаційних процесів та удосконалено показники приватизаційної та фінансової діяльності приватизованих підприємств.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено теоретичному аналізу, опису сучасного стану та визначенню перспектив удосконалення імунітетів у кримінальному праві України. Стверджується, що у цій галузі теоретичні засади існування імунітетів досліджено недостатньо. У першому розділі дисертації розглянуто поняття, зміст та стан теоретичного дослідження й нормативного регулювання імунітетів у кримінальному праві України. Доведено, що головною підставою імплементації приписів про імунітети у кримінальне законодавство України є забезпечення принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права. Надано визначення імунітетів у кримінальному праві. Описано кримінально-правові наслідки дії імунітетів у кримінальному праві. Показано їх співвідношення з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності та з інститутом обставин, які виключають кримінальну протиправність діяння.Запропоновано критерії класифікації та виділено види імунітетів у кримінальному праві.Виявлено особливості регулювання імунітетів у кримінальних законах зарубіжних держав. Відзначено приклади позначення поняттям «імунітет» безпосередньо в кримінальному законі факту вилучення певного кола осіб зі сфери дії національної кримінальної юстиції. У другому розділі роботи проаналізовано міжнародні документи й норми національного законодавства, якими передбачено особисті привілеї та імунітети представників дипломатичних і консульських установ, міжнародних організацій і місій. Проведеним дослідженням підтверджено позицію, що унормовані міжнародним правом імунітети є гарантією неупередженої та незалежної діяльності представників іноземних держав у країні їх перебування, виводячи представників дипломатичних і консульських установ, міжнародних організацій і місій за межі національної кримінальної юрисдикції. Розглянуто кримінально-правові аспекти імунітетів посадових осіб органів різних гілок влади. Досліджено норми чинного законодавства України, що визначають імунітет осіб, на яких державою покладено обов’язки, виконання яких потребує захисту від незаконного втручання, а також є необхідним для створення належних умов для їх виконання. Окремо проаналізовано зміст депутатського індемнітету, під яким розуміється виключення відповідальності народних обранців (у тому числі кримінальної) за результати голосування або висловлювання в парламенті, у суді та інших органах, де вони виконують представницькі функції.Досліджено феномен виключення відповідальності працівників правоохоронних органів. Встановлено, що він має окремі ознаки інституту імунітетів. У третьому розділі на основі аналізу розуміння бойового імунітету в сучасній судовій практиці та літературі його розглянуто у співвідношенні з виправданим ризиком у законодавстві України. Встановлено відмінності розуміння правової природи бойового імунітету в Україні та іноземних державах. Оцінено недоліки його одночасної регламентації і як обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння, і як обставини, що забезпечує звільнення від кримінальної відповідальності. Констатовано порушення принципів кримінально-правового регулювання, допущене при регламентації бойового імунітету в законодавстві України (як обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння згідно з КК України та як підстави звільнення від кримінальної відповідальності за Законом «Про оборону України»). Підтримано думку, що бойовий імунітет належить до обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння. Визначено коло обставин, існування яких дозволяє констатувати наявність бойового імунітету (не визнається кримінальним правопорушенням вчинення як дії, так і бездіяльності; умови та час існування – воєнний стан або період збройного конфлікту; мета вчинення дії (бездіяльності) особою, наділеною бойовим імунітетом; спрямованість заподіяння шкоди при бойовому імунітеті; відсутність ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами). Констатується, що бойовий імунітет охоплює лише діяння особи, спрямоване на відсіч саме збройної агресії. Описано різновид бойового імунітет, який поширюється на особливий суб’єктний склад (цивільних осіб). Пропонуються види бойового імунітету: військовий бойовий імунітет та цивільний бойовий імунітет.Констатується, що під час відсічі збройної агресії проти України медичний персонал у відповідності із міжнародними нормативними актами та гуманітарною місією надає медичну допомогу будь-яким особам, які її потребують. Такі дії медичного персоналу не є кримінально протиправними (медичний імунітет). Показано його відмінності від дій лікаря в умовах виправданого ризику та в умовах крайньої необхідності.Проведено аналіз кримінально-правових аспектів наділення імунітетами осіб, які беруть участь у діяльності Міжнародного кримінального суду з метою виконання службових або процесуальних обов’язків для забезпечення виконання функцій цієї установи.^UThe dissertation is devoted to theoretical analysis, description of the modern state and determination of prospects for improving immunities in the criminal law of Ukraine.The first section of the dissertation considers the concept, content and state of theoretical research and normative regulation of immunities in criminal law of Ukraine.It has been proved that the main basis for the implementation of immunities regulations in the criminal legislation of Ukraine is the provision of the principle of legal certainty, which is part of the rule of law.The definition of immunities in criminal law is given.The criminal-legal consequences of the action of immunities in criminal law are described. Their relationship with the institute of exemption from criminal liability and with the institute of circumstances that exclude the criminal wrongfulness of the act is shown.The classification criteria are proposed and types of immunities in criminal law are allocated.The peculiarities of the regulation of immunities in the criminal laws of foreign states have been revealed. Examples of the concept of "immunity" are noted directly in the criminal law of the fact of the removal of a certain circle of persons from the scope of national criminal justice.The second section of the work analyzes international documents and norms of national legislation, which provide for personal privileges and immunities of representatives of diplomatic and consular institutions, international organizations and missions.The study confirmed the position that the immunities regulated by international law are a guarantee of impartial and independent activities of representatives of foreign countries in the country of their stay, taking representatives of diplomatic and consular institutions, international organizations and missions outside the national criminal jurisdiction. The criminal-legal aspects of immunities of officials of bodies of different branches of government are considered. Among the carriers of such immunity are people's deputies, the President of Ukraine, the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for Human Rights and representatives of the judicial corps.Separately, the content of the deputy indemnity is analyzed, which refers to the exclusion of the responsibility of people's deputies (including criminal) for the results of voting or statements in parliament, in court and other bodies where they perform representative functions.On the third section, based on the analysis of the understanding of combat immunity in modern judicial practice and literature, it is considered in relation to justified risk in the legislation of Ukraine. Differences in understanding the legal nature of combat immunity in Ukraine and foreign countries have been established. The shortcomings of its simultaneous regulation are assessed both as circumstances excluding criminal wrongfulness of the act, and as circumstances ensuring exemption from criminal liability. Violation of the principles of criminal-legal regulation made during the regulation of combat immunity in the legislation of Ukraine (as a circumstance that excludes the criminal wrongfulness of an act according to the Criminal Code of Ukraine and as a basis for exemption from criminal liability under the Law "On Defense of Ukraine").The opinion is supported that combat immunity refers to circumstances that exclude the criminal wrongfulness of an act. The range of circumstances, the presence of which allows us to state the presence of combat immunity (is not recognized as a criminal offense to commit both action and inaction; conditions and time of existence - martial law or period of armed conflict; the purpose of action (inaction) by a person endowed with military immunity; directionality of harm in combat immunity; lack of signs of torture or use of means of warfare prohibited by international law, other violations of the laws and customs of war provided for by international treaties). It is stated that combat immunity covers only the act of a person aimed at repelling armed aggression. A type of combat immunity is described, which extends to a special subject composition (civilians). Types of combat immunity are offered: military combat immunity and civil combat immunity.It is stated that during the rebuff of armed aggression against Ukraine, medical personnel, in accordance with international regulations and humanitarian mission, provide medical assistance to any persons who need it. Such actions of medical personnel are not criminally unlawful (medical immunity). Its differences from the actions of the doctor in conditions of justified risk and in conditions of emergency are shown.An analysis of the criminal legal aspects of immunization of persons involved in the activities of the International Criminal Court for the purpose of performing official or procedural duties to ensure the performance of the functions of this institution was carried out.

Комплексно досліджено проблеми кримінально-правового аналізу незаконного використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг та детально розкрито зміст ознак складів цього злочину. На підставі аналізу об'єктів права інтелектуальної власності, зазначених у цивільному та Господарському кодексах України, визначено об'єкт даного злочину, його місце в системі злочинів, що посягають на право інтелектуальної власності. У кримінально-правовому аспекті визначено зміст понять "незаконне використання", "знак для товарів і послуг", "торговельна марка", "фірмове найменування", "комерційне найменування", "кваліфіковане зазначення походження товару", "злочини, що посягають на право інтелектуальної власності", "матеріальна шкода". Досліджено зміст термінологічного звороту "службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи". Наведено практичні рекомендації для правильного застосування кримінально-правових норм у слідчо-прокурорській та судовій практиці, а також пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства.

  Скачати повний текст

Висвітлено основні критерії судового розгляду справ щодо трудових спорів, які найбільш часто зустрічаються в судовій практиці, зокрема, у випадках недотримання роботодавцем безпечних умов праці, у разі незаконного звільнення та несвоєчасного одержання винагороди за працю. Розглянуто особливості трудового захисту права на працю працівників публічної служби, досліджено правовідносини, пов'язані з забезпеченням прав працівників у разі процедури банкрутства. Розкрито підстави застосування аналогії права та практики Європейського Суду під час судового розгляду трудових спорів. Наведено пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності судового захисту права на працю шляхом вдосконалення чинного законодавства.

  Скачати повний текст

У дисертації визначені кримінологічні засади запобігання злочинності у сфері інформаційних технологій в Україні. Досліджено генезу та історичний розвиток запобігання злочинності у сфері інформаційних технологій. Встановлено, що основними рисами початку розвитку кіберзлочинності є: 1) перші випадки кримінальних правопорушень, вчинені з використанням електронних обчислювальних машин, свідчать про початок цього явища та зростання інтересу до комп’ютерної та мережевої діяльності як засобу для вчинення кримінальних правопорушень; 2) формування організованих злочинних груп, які використовували свої знання для незаконного збагачення та порушення встановленого порядку, свідчить про еволюцію цього явища від окремих випадків до організованої діяльності; 3) на цьому етапі відсутність ефективних інструментів правового регулювання боротьби з кіберзлочинністю стала значущим обмеженням у запобіганні цим кримінальним правопорушенням; 4) існувала відсутність випадків покарання комп’ютерних злочинців за їх протиправну діяльність, оскільки правова база для цього була недостатньо розвиненою.Розглянуто методологію кримінологічного дослідження злочинності у сфері інформаційних технологій. Злочинність у сфері інформаційних технологій та її запобігання у її поєднанні динамізму і статичності, мінливість, структурованість, багатоплановість зумовлюють і відповідну структуру методології її дослідження, що складається з таких частин: домінуючого світогляду, типу наукового мислення, філософських засад, наукових парадигм, методологічних підходів та наукових методів. До основних аспектів методології дослідження злочинності у сфері інформаційних технологій віднесено: 1) мультидисциплінарний підхід: дослідження злочинності у сфері інформаційних технологій вимагає співпраці між різними галузями науки та індустрією, включаючи правознавців, комп’ютерних фахівців, психологів, соціологів і багатьох інших. Мультидисциплінарний підхід дозволяє більш повно розуміти й аналізувати злочинність у сфері інформаційних технологій; 2) вивчення технологій: зростання злочинності у сфері інформаційних технологій часто пов’язане з використанням новітніх технологій. Дослідники повинні слідкувати за останніми розвитками у сфері інформаційних технологій і кібербезпеки; 3) збір та аналіз даних: збір і аналіз значних обсягів даних може допомогти виявити патерни та тренди в кіберзлочинності. Методи аналізу даних, такі як машинне навчання й аналіз значних даних, стають усе більш важливими в цій галузі; 4) етичні аспекти: врахування етичних аспектів дослідження злочинності у сфері інформаційних технологій, таких як приватність і безпека даних, також має велике значення; 5) правова складова: аналіз правового регулювання і кримінального переслідування злочинності у сфері інформаційних технологій є важливою складовою дослідження; 6) соціальні аспекти: розуміння соціальних аспектів злочинності у сфері інформаційних технологій, включаючи мотиви та наслідки кіберзлочинців, також є важливим; 7) методи попередження і реагування: розробка методів і стратегій для попередження та реагування на злочинність у сфері інформаційних технологій також є важливою частиною дослідження.Виокремлено групи мотивів вчинення кіберзлочинів: раціональні мотиви (можуть входити корисливі, політичні мотиви, релігійні мотиви); емоційні мотиви (мотив помсти, мотив гри); моральні мотиви (хуліганські мотиви, мотив справедливості); змішані мотиви (досить часто поєднуються емоційні з моральними мотивами).Представлено класифікацію осіб, що вчиняють кримінальні правопорушення у сфері інформаційних технологій: 1) кримінальні правопорушення, що порушують доступність, конфіденційність і цілісність комп’ютерних даних і систем (незаконний доступ, незаконне перехоплення, втручання в систему та дані); 2) кримінальні правопорушення, пов’язані з використанням комп’ютера як інструмента для вчинення кримінальних правопорушень (маніпуляції з інформацією), такі як комп’ютерне підроблення та комп’ютерне шахрайство; 3) кримінальні правопорушення, пов’язані з контентом, зокрема з вмістом даних у комп’ютерних мережах (особливо розповсюджені кримінальні правопорушення, пов’язані з дитячою порнографією); 4) порушення авторського права і суміжних прав (визнання порушень, пов’язаних з авторським правом, компетенцією національних законодавств країн); 5) акти расизму та ксенофобії, вчинені за допомогою комп’ютерних мереж; 6) кібертероризм (кібервійни).^UThe dissertation defines the criminological principles of crime prevention in the field of information technology in Ukraine. The genesis and historical development of crime prevention in the field of information technology are investigated. It is established that the main features of the beginning of the development of cybercrime are: 1) the first cases of criminal offences committed with the use of electronic computers indicate the beginning of this phenomenon and the growing interest in computer and network activities as a means of committing criminal offences; 2) the formation of organised criminal groups which used their knowledge for illicit enrichment and violation of the established order indicates the evolution of this phenomenon from individual cases to organised activities; 3) at this stage, the lack of effective legal instruments to regulate.The dissertation considers the methodology of criminological research of crime in the field of information technology. Crime in the field of information technology and its prevention in its combination of dynamism and static, variability, structuredness, and versatility determine the corresponding structure of the methodology for its study, which consists of the following components: the dominant worldview, type of scientific thinking, philosophical foundations, scientific paradigms, methodological approaches and scientific methods.The main aspects of the methodology for studying crime in the field of information technology include: 1) a multidisciplinary approach: the study of crime in the field of information technology requires cooperation between various fields of science and industry, including lawyers, computer specialists, psychologists, sociologists and many others. A multidisciplinary approach allows for a more complete understanding and analysis of cybercrime; 2) study of technology: the growth of cybercrime is often associated with the use of new technologies. Researchers should keep abreast of the latest developments in information technology and cybersecurity; 3) data collection and analysis: collecting and analysing large amounts of data can help identify patterns and trends in cybercrime. Data mining techniques such as machine learning and big data analysis are becoming increasingly important in this area; 4) ethical aspects: considering the ethical aspects of researching cybercrime, such as data privacy and security, is also important; 5) legal aspects: analysing the legal regulation and prosecution of cybercrime is an important part of the research; 6) social aspects: understanding the social aspects of cybercrime, including the motive; 7) methods of prevention and response: development of methods and strategies for prevention and response to crime in the field of information technology is also an important part of the study.The author identifies groups of motives for committing cybercrime: rational motives (these may include mercenary, political, and religious motives); emotional motives (revenge motive, game motive); moral motives (hooliganism, justice); mixed motives (very often emotional and moral motives are combined).The author's classification of persons committing criminal offences in the field of information technology is presented: 1) criminal offences that violate the availability, confidentiality and integrity of computer data and systems (illegal access, illegal interception, interference with the system and data); 2) criminal offences related to the use of a computer as a tool for committing criminal offences (information manipulation), such as computer forgery and computer fraud; 3) criminal offences related to content, in particular, to the content of data in computer networks (criminal offences related to child pornography are particularly widespread); 4) infringement of copyright and related rights (recognition of copyright-related offences as the competence of national legislation); 5) acts of racism and xenophobia committed through computer networks; 6) cyberterrorism (cyberwarfare).