Досліджено основні етапи, особливості, форми та засоби діяльності В.Г.Мальованого у суспільно-політичному русі України у контексті проблеми типологічної спорідненості й самобутності українського народолюбства та російського народницва в ідеології та соціальній практиці. Розкрито роль діяча стосовно зміцнення радикально-демократичної течії в українському національному русі, подоланні його організаційної аморфності та програмної неоформленості. Висвітлено зміст та особливості співпраці В.Г.Мальованого з російським народництвом та українською національно-демократичною еміграцією. Розглянуто питання щодо його участі у спробі створення українського політичного товариства "Вільна Спілка". Визначено місце В.Г.Мальованого у суспільно-політичному русі України.

  Скачати повний текст

Проаналізовано вплив сфери сімейного виховання (позитивного та негативного аспектів) на формування характерів, світогляду та морально-політичної спрямованості майбутніх революційних народників. Досліджено чинники формування світогляду учасників народницького руху у контексті батьківської спадковості щодо задатків певних, визначальних рис характеру, розвинутих завдяки атмосфері сімейних відносин. Розглянуто діяльність революційного народництва в Україні, його витоки, базуючись на загальній інформації щодо української та російської дійсності 1860 - 1870 рр., в також прогресивних ліберальних державних перетворень історичного масштабу. Здійснено спробу об'єктивно осмислити дослідження західноєвропейських і американських вчених, проаналізувати їх об'єктивні досягнення в аспекті даної проблематики. Виявлено та введено до наукового обігу певну частину раніше маловідомих документів стосовно розвитку народницького та національно-визвольного рухів в Україні в 1860 - 1870 рр.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування художнього стилю неоромантизму в середовищі письменників-вісниківців, які об'єднувалися навколо націоналістичного журналу "Вісник" (у 1922 - 1932 рр. - "Літературно-науковий вісник"), що виходив у Львові за редакцією критика і політичного ідеолога Д. Донцова у 1922 - 1939 рр. Обгрунтовано необхідність поняття "вісниківство" як такого, що повніше та точніше пояснює культурне та літературне явище, якиим була різноманітна творчість співробітників "Вісника": істориків, філософів, політичних ідеологів, культурологів, критиків, письменників, мистецтвознавців, соціологів, етнографів. Вісниківський неоромантизм був течією у масштабному комплексі художніх явищ у напрямі неоромантизму в українській літературі кінця XIX - першої половини XX ст. Рекомендовано поняття "Празька школа" використовувати для означення підтечії у вісниківстві - творчості кількох письменників-неоромантиків, які менше політизували свою творчість. Відзначено роль Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Ольжича, О. Теліги, Ю. Липи, Ю. Клена, "пражан" - Н. Лівицької-Холодної, О. Лятуринської, М. Чирського, Зореслава, І. Ірлявського. Зазначено, що світогляд неоромантиків-націоналістів формувався на засадах філософії ірраціоналізму та волюнтаризму. Тому вони не сприймали ні позитивістських теорій народництва (побутового реалізму - в літературі), ні раціоналістично-експериментаторських аспектів естетики модернізму (декаденства й авангардизму - в літературі); у творчості орієнтувалися на європейських неоромантиків і парнасців - К. Гамсуна, Р. Кіплінга, П. Валері, Ш. Морра, Ж. Ередіа, А. Сюллі-Прюдома та ін., засвоїли водночас деякі моменти деякі моменти стилю модернізму від європейських і російських символістів. Тому їх можна назвати "консервативними модерністами". Велике значення для вісниківців мала християнська духовність, навіть католицизм, вони глибоко засвоїли естетику та поетику українського неокласицизму. Показано своєрідний синтез неокласики та неоромантики в їх творчості. Зазначено, що центральною особливістю їх поетики є оригінальна художня неоготика, тобто рекультивація традиційного європейського героїзму та містицизму, монументалізму й аристократичної вишуканості в мистецтві. Проведений систематичний аналіз творчості вісниківців дає змогу повніше представити літературний процес української еміграції та Галичини в міжвоєнний період, визначити його особливості, тенденції, пріоритети.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив етичних настанов Б.Кістяківського на формування його політико-правової теорії. Виявлено взаємозв'язок між поглядами цього мислителя й етичним реформсоціалізмом, зорієнтованим на автономну етику гідності. Розкрито значення полеміки Б.Кістяківського з народництвом, марксизмом та консерватизмом. У її межах мислителем обстоювалась вимога визнання автономії різних духовних сфер, обгрунтовувався методологічний плюралізм на засадах застосування каузальних і етико-телеологічних підходів. Проаналізовано ставлення Б.Кістяківського до етичних підходів у вивченні права та до співвідношення між державою соціальної справедливості та правовою державою.

  Скачати повний текст

Висвітлено наукову діяльність історика права Ф.І.Леонтовича (1833 - 1910 рр.), розглянуто основні етапи його життя. Проаналізовано адміністративну та педагогічну діяльність ученого на півдні України в одеському Новоросійському університеті, його роль у громадському житті Одеси, становлення та еволюцію історичних поглядів. Розкрито особливості теоретико-методологічних та концептуальних поглядів історика, відзначено, що в його науковому світогляді поєднувалися елементи народництва, панславізму та позитивізму, наукова діяльність ученого мала великий вплив на розгортання досліджень історії Київської Русі та Великого князівства Литовського, важливий вплив на методологію дослідження давньоруських земель мала задружно-общинна теорія, запропонованої істориком як модель суспільно-політичного розвитку народів за доби середньовіччя. Підкреслено, що вчений був одним з засновників київської школи істориків західноруського права, діяльність якої мала велике значення для дослідження історії українських земель у складі Великого князівства Литовського.

  Скачати повний текст

Досліджено літературно-теоретичну та критичну спадщину Є.Маланюка. Запропоновано інтерпретацію центральної проблематики його літературного дискурсу - національної ідентичності. Виділено основні концепти теоретичної моделі митця, зокрема, національне підсвідоме, ідеї маскулінності, національного міфу, які розглядаються в контексті міжвоєнного часу та проектуються на його поетичну творчість. На засадах розробленої письменником концепції національної ідентичності літератури висвітлено рецепцію таких культурно-ідеологічних практик, як народництво, модернізм, пролетарське мистецтво (соціалістичний реалізм). Відзначено вплив творчості Є.Маланюка на створення контексту української культури, єдиного комунікаційного поля та рецептивного рівня, формування монолітного погляду на світ і людину.

  Скачати повний текст

Досліджено літературний доробок М.Левицького в контексті естетичного оновлення українського літературного процесу кінця XIX - початку XX ст. З'ясовано витоки формування світоглядних, філософських та естетичних поглядів М.Левицького - письменника, громадського діяча, політика, видавця, педагога. Розкрито риси поетики епічної спадщини митця, жанрову специфіку та стильові особливості творчості прозаїка. Проаналізовано ідейно-тематичний спектр малої прози, акцентовано увагу на гуманістичній спрямованості творів письменника. Розкрито взаємодію прози М.Левицького з традиціями літературного народництва та новітніми художніми системами початку XX ст.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне дослідження історії становлення та розвитку Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) від періоду формування перших гуртків до повного припинення її діяльності за межами України. Досліджено особливості формування світоглядних принципів і партійної ідеології на базі поєднання основних теоретичних положень марксизму, революційного російського народництва та українського національно-політичного вчення, зокрема драгоманівського соціалізму. Доведено пріоритетне значення парламентської фракції УПСР в добу Центральної Ради у порівнянні з центральним комітетом партії. Наведено нові факти, аргументи та висновки щодо партійної структурної диференціації та розколу. Доведено закономірність та об'єктивність виникнення даних явищ, зумовлених ідейними розходженнями щодо способів вирішення національного та земельного питань і відмінністю реакції на суспільно-політичні події та розвиток Української революції. Відзначено типовість поділу революційної демократії на радикальну та помірковану для переважної більшості політичних сил даного історичного періоду. Доведено, що ідея трудової демократії домінувала у поглядах і програмових документах українських есерів протягом Української революції, а у період Директорії трансформувалась у вимогу "трудового принципу". Більш повно у порівнянні з попередніми дослідженнями відображено діяльність УПСР за межами України, зокрема її закордонного Комітету на чолі з М.Шаповалом. Конкретизовано місце та роль УПСР в Українській революції та політичній історії України XX ст. Доведено, що УПСР належала до партій соціалістичної орієнтації та виступала за якнайшвидше перетворення суспільства на соціалістичних засадах реформістськими та революційними шляхами.

  Скачати повний текст