Розроблено й апробовано експериментальну методику формування в учнів початкової школи навичок скоропису, яку реалізовано за двома напрямами: проведення "каліграфічних хвилинок" на уроках мови та впровадження спеціального курсу "Каліграфія та розвиток мовлення". Запропоновано систему графічних вправ, диференційованих за складністю накреслення та спрямованих на вироблення каліграфічного та безвідривного письма, яке складає основу скоропису. Визначено педагогічні умови, за яких формування скорописних навичок у молодших школярів відбуватиметься більш ефективно (забезпечення позитивної мотивації графічної діяльності та створення стимулювальної атмосфери на уроках мови й інтегрованих уроках "Каліграфія та розвиток мовлення", застосування системи спеціальних графічних вправ, досягнення оптимальної швидкості письма). Визначено критерії та показники сформованості скорописних навичок в учнів молодшої школи (швидкість письма, відтворення рукописних літер, зокрема, дотримання їх форми, розміру, нахилу), охарактеризовано рівні їх сформованості. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої методики формування в учнів початкової школи навичок скоропису.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню музично-інструментального мистецтва як специфічного системного феномену, який здатний інспірувати музичні звукосмислові та ідеально-концептуальні інтенції. Проведено системний аналіз виникнення, функціонування та самозростання феномену музичного інструменталізму від витоків до «вибуху» автономізації, з накресленням векторів подальшого розвитку і саморозвитку. Впроваджується концепція «немиттєвого інсайту» щодо виокремлення (автономізації) музичного інструменталізму в самостійну сферу творчості, що фіксується за часів бароко. Ключовою ознакою самодостатності нової системи – музично-інструментального мистецтва – стали її специфічні мовно-мисленнєві напрацювання: фактурні кліше; артикуляційно- динамічні засоби; схильність до віртуозно-моторних, чітких ритмічних та кантиленно-співучих втілень; чисто інструментальні жанрово-стилістичні і композиційні форми (сюїта, соната, симфонія, концерт) та принципи мислення (сонатність, симфонізм, сюїтність, концертність і т.п.); формування специфічного музично-інструментального мислення, здатного втілювати «великі» концептуальні ідеї, співідносні з філософськими концепціями, а також – постійно нарощувати усі вказані речові та ідеаційні потенції і транслювати їх до сучасних технік музичної композиції, до вокального мистецтва, до інших видів мистецтв, філософії, природничих і точних наук і т.п.Здійснені музикознавчі дефініції кола основних категорій – компонентів системи «музично-інструментальне мистецтво» (музичний інструмент, музичний інструменталізм та ін.); до наукового обігу введені і диференційовані такі поняття як «музично-інструментальна мова», «музично-інструментальне мислення»,«музично-інструментальний стиль», «комплементарний музичний інструмент», д.і. Простежуються історичний шлях та джерела утворення специфічної мовно- інструментальної системи як ключового чинника функціонування музично- інструментального мистецтва. Виявлені музичні, позамузичні, інструментально- музичні витоки формування й розвитку специфічного «мислення на інструменті» та «мислення інструментом». Визначається інструментальне коріння формування найважливіших жанрових форм музичного мистецтва. Досліджується роль музичного інструменталізму у ствердженні гомофонної мисленнєвої парадигми музики. Виявляється співвідносність віртуозних, кантиленних та фактурних властивостей музичного інструменталізму з основними культурно-філософськими і музично-мовними універсаліями. Доводиться логіка модернізації народних інструментів (передусім, баяна) як одного з чинників функціонування системи музично-інструментального мистецтва сучасності.^UThe dissertation is devoted to the research of musical and instrumental art as a specific system phenomenon, which is able to inspire musical sound-sense and ideal- conceptual intentions. The emergence, functioning and self-growth of the phenomenon of musical instrumentalism from the origins to the "explosion" of autonomy, with the outline of vectors of further development and self-development was systematicly analyzed. The concept of "non-instantaneous insight" on the separation (autonomy) of musical instrumentalism into an independent sphere of creativity, which is fixed in the Baroque period, is introduced. The key sign of self-sufficiency of the new system musical and instrumental art - were its specific linguistic and mental developments: textured clichés; articulatory and dynamic means; tendency to virtuoso-motor, clear rhythmic and cantilena-singing incarnations; purely instrumental genre-stylistic and compositional forms (suite, sonata, symphony, concert) and principles of thinking (sonata, symphony, suite, concert, etc.); formation of specific musical-instrumental thinking, able to embody "big" conceptual ideas, correlated with philosophical concepts, as well as - constantly increase all these material and ideational potentials and translate them to modern techniques of musical composition, vocal art, other arts, philosophy , natural and exact sciences, etc.Implemented musicological definitions of the main categories - components of the system "musical and instrumental art" (musical instrument, musical instrumentalism, etc.); such concepts as "musical and instrumental language", "musical and instrumental thinking", "musical and instrumental style", "complementary musical instrument", etc. were introduced and differentiated into scientific circulation. The historical way and sources of formation of a specific language-instrumental system as a key factor in the functioning of musical-instrumental art are traced. Musical, non- musical, musical and instrumental origins of formation and development of specific "thinking by the instrument" and "thinking with the instrument" are revealed. The instrumental roots of the formation of the most important genre forms of musical art are determined. The role of musical instrumentalism in the assertion of the homophonic mental paradigm of music is investigated. The correlation of virtuoso, cantilena and textural properties of musical instrumentalism with the main cultural-philosophical and musical-linguistic universals is revealed. The logic of modernization of folk instruments (first of all, accordion) as one of the factors of functioning of the system of musical- instrumental art of the present is proved.