У дисертації здійснено теоретичний аналіз та емпіричне вивчення соціально-правових уявлень про злочин у контексті девіантної поведінки військовослужбовців. Показано, що соціально-правові уявлення, віддзеркалюючи особливості суспільної та індивідуальної правосвідомості, виступають основними регуляторами правової поведінки людини і правового функціонування суспільства в цілому. Соціально-правові уявлення особистості представлено як розуміння, оцінювання суті законів, правових норм, інтерпретацію тих випадків, коли особистість усвідомлює свої права й обов'язки, їх обмеження, що дозволяє їй сприймати, оцінювати та уявляти себе в різних правових ситуаціях. Соціально-правові уявлення особистості детермінують її правову або неправову поведінку. ?У дисертації вперше визначено специфіку структури та змістового наповнення соціально-правових уявлень військовослужбовців з нормативною/девіантною поведінкою, з наявністю або відсутністю бойового досвіду в умовах війни. Встановлено, що соціально-правові уявлення про злочин військовослужбовців з умовно-нормативною поведінкою до війни характеризуються чіткою диференційованою структурою, ядро якої складають елементи загально-кримінального характеру, пов’язані із окремими видами злочинів та їх наслідками. Виявлено, що ядро соціально-правових уявлень про злочин у групі девіантних військовослужбовців до війни практично співпадає з ядром СПУ групи з нормативною поведінкою, але периферія уявлення відрізняється елементами, пов’язаними з поясненням причин та мотивів злочину і з характеристикою злочинця: уявлення про злочин і злочинця втрачають негативне забарвлення.Виявлено, що структура уявлень про злочин у військовослужбовців з умовно-нормативною поведінкою в умовах війни відрізняється чіткою ієрархічністю, де на перших містах за частотою та рангом знаходяться поняття військових злочинів (дезертирство, зрада, колаборант, мародерство, розстріл, злочини проти дітей, тероризм, геноцид тощо). Показано, що соціально-правові уявлення про злочин військовослужбовців цієї групи характеризуються вираженою амбівалентністю по відношенню до об’єкта злочину за ознакою «свій/чужий». Встановлено, що окремі жорсткі дії проти «чужих» випадають за межі конструкції «злочин».Виявлено, що структура соціально-правових уявлень про злочин військовослужбовців з девіантною поведінкою в умовах війни характеризується аморфністю; зафіксовано розмитість уявлень про види злочинів, про покарання. Сентенції щодо злочинця втрачають ціннісну атрибуцію; уявлення про злочин характеризуються суперечливістю та двоїстістю, що вказує на тенденцію щодо пошуку підтримки та легітимізацію правопорушення. В дисертації вперше емпірично показано, що під впливом екстремальних кризових подій, таких як війна, структура та змістове наповнення соціально-правових уявлень можуть зазнавати значних трансформацій. В роботі дістали подальшого розвитку наступні підходи, положення та наукові уявлення: про специфіку видів ставлення військовослужбовців до права, зокрема в умовах війни (правовий реалізм, правовий нігілізм, правовий скептицизм, правовий цинізм, правовий конформізм, правовий ідеалізм, правовий інфантилізм); положення щодо особливостей ставлення військовослужбовців до морально-етичних категорій та норм поведінки в умовах війни; наукові уявлення щодо оцінки понять закон, злочин, злочинець та жертва військовослужбовцями з різним бойовим та кримінальним досвідом; підходи до організації психологічної роботи, спрямованої на попередження та профілактику девіантної поведінки військовослужбовців. В дисертації удосконалено діагностичний інструментарій щодо визначення схильності особистості до девіантної поведінки. ?У першому розділі роботи соціально-правові уявлення (СПУ) подано як психологічний феномен, сутністю якого виступає фіксація, класифікація і пояснення соціально-правової реальності, яка сприймається людиною крізь призму власного життєвого досвіду. Зазначено, що функції СПУ полягають в адаптації соціально-правових фактів до вже сформованих, раніше існуючих поглядів, думок і оцінок людини; а також – в опосередкуванні та регуляції правової поведінки.?Розглянуто особливості девіантної поведінки військовослужбовців, яка полягає в існуванні її специфічних видів – це нестатутні взаємини, дезертирство, мародерство, самоушкодженя з метою ухиляння від служби тощо.^UIn the dissertation, a theoretical analysis and empirical study of socio-legal representations about crime in the context of deviant behaviour of military personnel is carried out. It is shown that socio-legal representations, reflecting the peculiarities of social and individual legal awareness, act as the main regulators of human legal behaviour and the legal functioning of society as a whole.Socio-legal representations of the individual are presented as understanding, evaluating the essence of laws, legal norms, interpreting those cases when the individual is aware of his rights and obligations, their limitations, which allows him to perceive, evaluate and imagine himself in various legal situations. Socio-legal representations of an individual determine his legal or illegal behaviour.In the dissertation, for the first time, the specifics of the structure and content of the socio-legal representations of servicemen with normative/deviant behaviour, with the presence or absence of combat experience in war conditions, are determined. It has been established that the socio-legal representations about the crime of servicemen with conditional-normative behaviour before the war are characterized by a clear differentiated structure, the core of which consists of elements of a general criminal nature, related to certain types of crimes and their consequences. It was found, that the core of socio-legal representations about crime in the group of deviant servicemen before the war practically coincides with the core of the SLR of the group with normative behaviour, but the periphery of the representations differs in elements related to the explanation of the causes and motives of the crime and the characteristics of the criminal: ideas about the crime and the criminal loses its negative connotation.It was found, that the structure of representations about crime among servicemen with normative behaviour in war conditions is distinguished by a clear hierarchy, where the concepts of war crimes (desertion, treason, collaboration, looting, shooting, crimes against children, terrorism, genocide, etc.). It is shown that the socio-legal representations about the crime of the servicemen of this group are characterized by pronounced ambivalence in relation to the object of the crime on the basis of "friend/foe". It has been established, that certain harsh actions against "strangers" fall outside the scope of the construction of "crimes".It has been established, that the structure of socio-legal representations about the crime of military personnel with deviant behaviour in the conditions of war is characterized by amorphousness; blurred ideas about types of crimes and punishments were recorded. Sentences about the criminal lose their value attribution; perceptions of crime are characterized by contradictions and ambivalence, which indicates a tendency to seek support and legitimize crime.The dissertation empirically shows for the first time, that under the influence of extreme crisis events, such as war, the structure and content of socio-legal representations can undergo significant transformations. In the dissertation, the following approaches, provisions and scientific ideas were further developed: about the specifics of the types of attitude of military personnel to the law, in particular in the conditions of war (legal realism, legal nihilism, legal skepticism, legal cynicism, legal conformism, legal idealism, legal infantilism); provisions regarding the peculiarities of the attitude of military personnel to moral and ethical categories and norms of behaviour in war conditions; scientific ideas regarding the assessment of the concepts of law, crime, criminal and victim by military personnel with different combat and criminal experience; approaches to the organization of psychological work aimed at preventing deviant behaviour of military personnel. The dissertation improved the diagnostic toolkit for determining a person's propensity for deviant behaviour.In the first chapter of the work, socio-legal representations (SLR) are presented as a psychological phenomenon, the essence of which is the fixation, classification and explanation of socio-legal reality, which is perceived by a person through the prism of his own life experience. It is noted that the functions of the SLR consist in the adaptation of socio-legal facts to already formed, previously existing views, opinions and assessments of a person; and also in the mediation and regulation of legal behaviour.The peculiarities of the deviant behaviour of military personnel, which consists in the existence of its specific types, are considered: voluntary desertion, non-statutory relationships, desertion, looting, self-harm for the purpose of evading service, etc.

У дисертації підкреслено, що поява кримінальних правопорушень за межами країни ставить під сумнів можливість вирішення питання про спільні зусилля держав через міжнародну співпрацю для протидії та запобігання міжнародних злочинів. Такі спільні ініціативи держав необхідні для обміну інформацією, координації заходів та спільного розслідування кримінальних правопорушень. Країни світу мають усвідомити, що неможливо впоратися із міжнародними кримінальними правопорушеннями самостійно через їх складність і багатоаспектність. Лише завдяки взаємодії, обміну досвідом та спільними зусиллями держав можливо забезпечити ефективну боротьбу з цією загрозою.Акцентовано увагу на тому, що на сьогодні основною причиною для поглиблення міжнародної співпраці України є збройна агресія російської федерації. Масові вбивства, мародерство, застосування різних видів насильства, порушення звичаїв війни зі сторони російських військових вимагає негайного створення ефективного механізму запобігання цим видам кримінальних правопорушень. Самостійно Україна не в змозі притягнути винних до відповідальності, у цьому випадку потрібно застосовувати міжнародні механізми запобігання злочинності.На основі вивчення доктринальних джерел та враховуючи сучасні детермінанти злочинності розроблено та запропоновано прийняти проєкт проєкт Концепції державної політики у сфері запобігання злочинності на період із 2024 до 2029 рр., який повинен визначити основні напрями діяльності держави з попередження, припинення та запобігання злочинності на різних рівнях, зокрема, в умовах воєнного стану та післявоєнний період. У ньому запропоновано також визначити комплексні заходи щодо запобігання, а також орієнтувати спеціально уповноважені органи на цю сферу.Представлено авторське визначення поняття «міжнародний механізм запобігання злочинності», під яким запропоновано розуміти комплекс інституційних, договірно-правових, організаційних, інформаційно-технічних, політичних та інших інструментів, спрямованих у сфері запобігання злочинності, боротьби з усіма її проявами та визначення порядку поводження з особами, які вчинили суспільно небезпечні діяння, що проявляється через специфічну діяльністю держав, міжнародних організацій та інших учасників міжнародних відносин у цьому напрямку.Представлена теоретико-методологічна концепція впровадження міжнародних механізмів запобігання злочинності в Україні, яка полягає у криміналізації та декриміналізації кримінально-правових норм; визначенні тактики та стратегії у кримінальній процесуальній та оперативно-розшуковій діяльності; укладання відповідних міжнародних пактів, угод, договорів тощо; діяльності міжнародних судів; посиленні міжнародної допомоги у попередженні, запобіганні та припиненні кримінальних правопорушень: міжнародна співпраця включає надання матеріальної, технічної, наукової, освітньої та практичної допомоги державам у розвитку їхньої кримінальної юстиції, поліцейських сил, судової системи, програм попередження злочинності та інших заходів.Запропоновано історичну періодизацію становлення міжнародних механізмів запобігання злочинності, яку умовно поділено на такі періоди: 1) IV тис до н.е. – V ст. н.е. – формування перших правових норм щодо реалізації окремих механізмів запобігання злочинності на міжнародному рівні; 2) V – XVI ст. – удосконалення інституту видачі особи, що вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція) як найдієвішого і найрозвиненішого механізму запобігання злочинності, напрацювання норм щодо заборони піратства; 3) XVI ст. – ХІХ ст. – формування нових доктрин і нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання міжнародних відносин та визначення нових механізмів запобігання злочинності на міжнародному рівні; 4) кінець ХІХ ст. – початок ХХІ ст. – перші спроби уніфікації та кодифікації норм міжнародного права (Нюрнберзький трибунал та Токійський трибунал); створення нових міжнародних організацій та їх плідна робота щодо розроблення механізмів запобігання злочинності; 5) ХХІ ст. – до сьогодні – розроблення та впровадження нових механізмів запобігання злочинності, пов’язаних з широким використанням інформаційно-комунікаційних технологій задля вчинення кримінальних правопорушень, легалізації доходів, отриманих кримінально протиправним шляхом, зокрема за допомогою операцій з криптовалютою, збройною агресією російської федерації, що дало наслідки для всіх держав світу.^UIn the dissertation, it is determined that the emergence of crime outside the borders of one country actualizes the issue of combining the efforts of states through international cooperation in the direction of countering and preventing transnational crime. Such joint activity of states is necessary for the exchange of information, coordination of measures, joint investigation of criminal offenses. The countries of the world must realize that none of them can independently deal with transnational crime due to the complexity and complexity of this phenomenon. Only through interaction, sharing of experience and joint efforts can governments ensure an effective fight against this threat.Attention is focused on the fact that today the main reason for the deepening of international cooperation of Ukraine is the armed aggression of the Russian Federation. Mass murders, looting, the use of various types of violence, violations of the customs of war by the Russian military require the immediate creation of an effective mechanism to prevent these types of criminal offenses. On its own, Ukraine is unable to bring the perpetrators to justice, in this case international crime prevention mechanisms must be applied.Based on the study of doctrinal sources and taking into account the modern determinants of crime, a project of the Law of Ukraine "On the Principles of Crime Prevention" was developed and proposed to be adopted, which should define the main directions of the state's activities to prevent, stop and prevent crime at various levels, in particular, in conditions of martial law. It also proposes to define complex prevention measures, as well as orient specially authorized bodies to this area.The author's definition of the concept of "international crime prevention mechanism" is presented, under which it is proposed to understand a complex of institutional, contractual-legal, organizational, information-technical, political and other tools aimed at the prevention of crime, the fight against all its manifestations and the determination of the procedure for dealing with persons , who committed socially dangerous acts, which is manifested by the specific activity of states, international organizations and other participants in international relations in this direction.The theoretical and methodological concept of the introduction of international crime prevention mechanisms in Ukraine is presented, which consists in the criminalization and decriminalization of criminal law norms; determination of tactics and strategy in criminal procedural and operational investigative activities; conclusion of relevant international pacts, agreements, contracts, etc.; activities of international courts; strengthening international assistance in the prevention, prevention and cessation of criminal offenses: international cooperation includes the provision of material, technical, scientific, educational and practical assistance to states in the development of their criminal justice, police forces, judicial system, crime prevention programs and other measures.A historical periodization of the formation of international crime prevention mechanisms is proposed, which is conditionally divided into the following periods: 1) 4th millennium BC. - V century not. – formation of the first legal norms regarding the implementation of separate mechanisms for the prevention of crime at the international level; 2) V - XVI centuries. - improvement of the institution of extradition of a person who has committed a criminal offense (extradition) as the most effective and most developed crime prevention mechanism, development of norms regarding the prohibition of piracy; 3) XVI century. - XIX century – formation of new doctrines and legal acts aimed at regulation of international relations and definition of new mechanisms of crime prevention at the international level; 4) the end of the 19th century. - the beginning of the XXI century. – the first attempts to unify and codify norms of international law (Nuremberg Tribunal and Tokyo Tribunal); creation of new international organizations and their fruitful work on the development of crime prevention mechanisms; 5) XXI century. - to date - the development and implementation of new crime prevention mechanisms related to the widespread use of information and communication technologies for the commission of criminal offenses, the legalization of income obtained by criminally illegal means, in particular with the help of transactions with cryptocurrency, armed aggression of the Russian Federation, which had consequences for all countries of the world.