Розглянуто основні шляхи, теоретичні принципи та перспективи інтерпретації характерних рис міфологізації свідомості сучасною зарубіжною філософією. Розкрито особливості та характерні риси тотальної міфологізації як однієї з форм суспільного буття, причини та способи функціонування міфологічних структур у тоталітарному суспільстві, їх вплив на соціально-психологічний рівень суспільної свідомості. Міфологічне мислення визначено як один зі способів освоєння сучасною людиною явищ навколишнього світу, бо міфологізація як суспільне явище виступає невід'ємною частиною життєдіяльності сучасного суспільства. Доведено реальну можливість штучного створення та поширення міфологічних структур у сучасному суспільстві, а також можливість впровадження таких структур у масову свідомість.

  Скачати повний текст

Проаналізовано міфологічний аспект драматургічної творчості Лесі Українки. На підставі аналізу літературного процесу досліджуваної доби обгрунтовано належність творчості Лесі Українки до модернізму через міфологічне посередництво, оскільки міфологізація сприяє формуванню новизни у художній площині. Виявлено, що міфологічні чинники є засобом реалізації часових і просторових вимірів, які набувають сакралізованого значення, в якому з категорією часу пов'язана горизонтальна площина світобудови, а з поняттям простору - вертикальна. Показано суттєве значення такого елементу художньої свідомості Лесі Українки як архетип хронотопу. Встановлено, що особливістю так званого циклічного хронотопу у творчості письменниці є наявність вертикальної площини, що синонімізується з сакралізованим топосом світового дерева. З'ясовано, що у драматичних творах Лесі Українки можливе розкладання на мотиви, співвідносні з рухом по горизонталі або вертикалі, що детермінує символічну площину виміру психологічних, етико-естетичних градацій героїв драматичних творів. Встановлено, що принцип просторової опозиційності буття розподіляє його на дві сфери, відзначено символічність числа "два", що програмує подвійність буттєвого сприйняття, походження так званого чужого простору. Доведено, що міфологічно-ритуальні мотиви виявляють ритуал як конструктивний компонент реалізації міфу. Доведено, що ритуалізованість культури передбачає космізацію хаосу. Виявлено, що провідними ритуально-міфологічними формами культури, які найбільш часто використовуються у драматичних творах Лесі Українки є гра, музика, свято, маска, жертва, катарсис. Зауважено, що принципова відмінність міфологічного та літературного показово маніфестує прийом реміфологізації як прояв естетичної категорії індивідуалізму. Відзначено, що драми Лесі Українки слід сприймати через переосмислення персонажної схеми та деструкцію міфу з метою встановлення внутрішньої сутності прихованого змісту художнього твору.

  Скачати повний текст

Досліджено комплекс проблем теоретичного та практичного характеру, пов'язаних з механізмом формування універсального інформаційного коду. Під універсальним інформаційним кодом розуміється своєрідний зріз пам'яті, стійкі формули суспільно-політичного життя, які мають здатність не встановлюватись, а відтворюватися через форми людської діяльності. Зазначено, що за допомогою універсальних інформаційних кодів ми можемо осягнути специфіку усіх суспільно-політичних процесів історії того чи іншого народу, зокрема, і політичну історію. Кожне конкретне суспільство володіє власним, унікальним набором універсальних інформаційних кодів, де домінантним може бути будь-який з основних елементів, залежно від особливостей суспільно-політичного розвитку. Сутнісною рисою українського суспільства є міфологізація політичних процесів, отже домінантним кодом є політичний міф. Специфічною його рисою є означення усіх інших елементів лише із самого себе.

  Скачати повний текст