Визначено особливості розвитку компонентів сигморектального сегмента у плодовому та ранньому неонатальному періодах онтогенезу, залежність топографоанатомічних взаємозв'язків між компонентами сигморектального сегмента як передумови виникнення природжених вад. Розглянуто типові анатомічні ознаки сигморектального сегмента в перинатальному періоді, варіантів його проекції стосовно серединної площини, гістоструктурної організації та хронологічної послідовності його топографоанатомічних взаємовідношень із суміжними органами та структурами живота у динаміці перинатального періоду. Типовими макроскопічними ознаками сигморектального сегмента в перинатальному періоді є наявність звуження кишкової трубки в місці переходу сигмоподібної ободової кишки у пряму; відсутність випинів і жирових привісків у межах сигморектального сегмента; зміна стрічок сигмоподібної ободової кишки на суцільний поздовжній м'язовий шар прямої кишки; переважання діаметрів очеревинного відділу прямої кишки та дистального відділу сигмоподібної ободової кишки над діаметром сигморектального переходу; наявність поперечної півкільцевої складки слизової оболонки. У динаміці перинатального періоду відбувається зміна кута між поздовжніми осями дистального відділу сигмоподібної ободової кишки та очеревинного відділу прямої кишки від тупого до гострого.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів хірургічного лікування гострокровоточивих гастродуоденальних виразок (ГКГДВ) шляхом оптимізації виконання антрумектомії з ваготомією (АЕ + ВТ). Виявлено, що на тлі зниження з 40,9 % до 3,6 % загальної оперативної активності збільшується з 18,4 % до 30,8 % внаслідок поширеної виразкової деструкції частка АЕ + ВТ у разі ГКГДВ. Проведено порівняльний аналіз частоти та структури ранніх післяопераційних ускладнень (РПУ). За результатами патоморфологічних досліджень доведено, що у слизовій оболонці антрального відділу спостережено гіперпластичні (73,7 %) або субатрофічні (26,3 %) зміни, а м'язовий шар зазнає гіпертрофії, склерозу та різноспрямованої орієнтації волокон, що негативно впливає на моторику шлунка. Розроблено та впроваджено раціональну тактику й алгоритм виконання АЕ + ВТ у разі ГКГДВ, завдяки яким зменшилась кількість РПУ з 28,9 % до 13,2 %, деструктивного панкреатиту з 5,1 % і летальність з 2,1 % до 0. У віддаленому (до 10-ти років) періоді досягнуто зменшення з 42,3 % до 21,2 %. кількості постваготомних і пострезекційних синдромів. За даними анкетування (SF-36) досягнуто покращання якості фізичного, психічного та загального статусів життя пацієнтів.

  Скачати повний текст

У ході дослідження морфологічних і фізіологічних показників в організмі сук встановлено, що прояв статевого циклу у породи німецька вівчарка не залежить від пори року. Виявлено закономірну різницю між довжиною правого та лівого рогів матки, встановлено, що слизова оболонка піхви товстіша біля шийки матки, а тонша на межі присінка піхви та піхви. М'язовий шар товстіший у середній частині присінка піхви, а тонший - у середній частині піхви. Морфологічні та біохімічні показники крові сук упродовж статевого циклу коливаються у межах фізіологічних значень. Динаміка складу епіталеальних клітин слизової оболонки піхви відображає гормональний статус організму сук. Пік електричного опору слизової оболонки піхви пов'язаний з овуляцією. Динаміка коефіцієнта електропровідності в біологічно активних точках шкіри, які відображають біоелектричну активність матки та яєчників, пов'язана з морфофункціональними змінами в геніталіях сук під час тічки. Використання піхвового осіменіння сук свіжоодержаною спермою за умови введення її в оптимальний час забезпечує їх заплідненість на 78,9 %.

  Скачати повний текст

Розроблено програму комплексної фізичної реабілітації чоловіків зрілого віку з міофасціальним больовим синдромом, яка дозволяє ефективно усунути больові міофасціальні тригерні пункти, зняти м'язовий спазм, збільшити об'єм рухів і силу м'язів уражених ділянок опорно-рухового апарату та покращити рівень якості життя хворих. Досліджено вплив запропонованої програми фізичної реабілітації, яка, окрім лікувальної фізкультури, передбачає психорелаксаційні заходи, методику ішемічної компресії, спрямовану на інактивацію міофасціальних тригерних пунктів, корекцію положенням, мануальний масаж з елементами постізометричної релаксації для спазмованих м'язів.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена проблемі розробки й оптимізації методів хірургічного лікування хворих на рак гортані, із максимальним використанням усього спектра діагностичних методів досліджень і визначення їхнього місця у виборі раціональних засобів реконструктивно-відновлювальних операцій у хворих при різних стадіях раку гортані. Використано систему комплексної діагностики поширеності пухлинного процесу: комп'ютерна томографія, безконтактне теплобачення, ехотомоскопія, радіоізотопна сцинтіграфія і методика визначення ознак регіонарного метастазування по реологічних показниках стану судин шиї. Описано розроблені хірургічні способи відновлення основних функцій гортані з застосуванням різноманітних аутотрансплантаційних матеріалів, об'єктивно доведена їхня ефективність. Показано можливості аутотрансплантації й удосконалені операції при раку гортані I - II стадій. Доведено, що гарним функціональним результатам реконструктивних опрацій сприяє правильний вибір аутотрансплантата. Так для реконструкції при I - II стадіях раку гортані цілком придатні м'якотканинні трансплантати, в яких при застосуванні немає обмежень у площі матеріалу для пластики і тому з їхньою допомогою можливо закривати великі дефекти слизової гортані в перебігу оперативних втручань. Для реконструктивних операцій із приводу раку гортані III стадії, після видалення пухлини й утворення значного дефекту гортані, рекомендовані жорсткотканинні або комбіновані трансплантати (тіло під'язикової кістки в комбінації зі шматком апоневрозу прямого м'яза живота або зі шматком із широкої фасції стегна). Це особливо стосується серединної локалізації пухлини і серединної з розповсюдженням на вестибулярний або підскладковий відділи гортані. Протипоказанням вважається наявність нерухомого конгломерату метастатичних лімфовузлів. Запропоновано варіанти реконструктивно-відновлювальних операцій при раку гортані III - IV стадій - трахеофарингеальні та трахеоезофагальні способи шунтування. Докладно освітлені переваги і недоліки різноманітних аутотрансплантатів, дані рекомендації про доцільність застосування того або іншого трансплантату при конкретних ситуаціях хірургічного лікування хворих на рак гортані і різних варіантів застосування променевої терапії (шкірний шматок, слизова носа, або щоки, хрящ вушної раковини, м'язовий шматок на ніжці, щитовидного хряща, під'язикової кістки, апоневрозу прямого м'яза живота і широкої фасції стегна). Освітлено питання застосування променевої терапії в категорії хворих раком гортані. Показано позитивні і негативні сторони променевої терапії в комплексному лікуванні хворих на рак гортані при застосуванні аутотрансплантаційного матеріалу. Доведено, що застосування передопераційного курсу променевої терапії на гортань і на зону трансплантату знижує функціональні результати при проведенні реконструктивних операцій. При проведенні післяопераційного курсу променевої терапії на реконструйовану гортань із застосуванням трансплантатів отримані позитивні результати, пов'язані з протизапальним фактором. Розглянуто проблему лікування регіонарних метастазів. Оцінено можливості при діагностиці метастазів різноманітних методів дослідження - комп'ютерної томографії, безконтактного теплобачення, ультразвукової томоскопії, сцинтіграфії, доплерографії. Запропоновано раціональні способиоперацій для лікування метастазів у регіонарні лімфатичні вузли. Оперативні втручання на лімфовузлах робили у випадках наявності клінічних ознак їхньої зміни і даних додаткових методів дослідження. За показниками виконувалися футлярно-фасціальне видалення лімфовузлів та операція Крайля. Об'єктивно доведений високий ступінь ефективності реабілітації основних функцій гортані після виконання реконструктивно-відновлювальних операцій, використаних у роботі.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження та лікування 122-х хворих, 156 стоп яких після міотенопластики ускладнилися гіпер- чи гіпокорекцією. Установлено, що зазначені ускладнення наявні в осіб всіх вікових груп за всіх стадій захворювання. Гіперкорекція після міотенопластики має місце не тільки стосовно положення великого пальця стопи, а поширюється на положення 1-ої плесної кістки, на положення "гамака" її голівки, за гіпокорекції з'ясовано подібне відношення, але, звичайно, у протилежному форматі. Запропоновано робочі класифікації аналізованих ускладнень, якими виокремлюються стани, суміжні з нормою, а також стани компенсації та декомпенсації. Причиною гіпер- та гіпокорекції є м'язовий дисбаланс, але орієнтований за протилежними напрямками. За допомогою кореляційного аналізу виявлено до- та інтраопераційні фактори ризику виникнення гіпер- і гіпокорекції. Розроблено інтраопераційні засоби впливу на фактори ризику їх виникнення, а також засоби безпосереднього запобігання цим ускладненням. Сформовано схеми міотенопластичної корекції за кожної з 4-х стадій поперечного розпластування стопи. Проведено апробацію систематизованої профілактики ускладнень міотеноплаcтики у 70-ти пацієнтів на 122-х стопах. В абсолютної більшості випадків досягнуто повернення основних показників переднього відділу поперечно розпластаної стопи на рівень норми. Лише в 2-х (1,7 %) випадках мала місце гіперкорекція у вигляді суміжного з нормою стану, а гіпокорекція зустрічалась в 11-ти (9,6 %) випадках. Повторні (ревізійні) операції виконувались лише у 45,5 % всіх випадків гіперкорекції та в 29,1 % випадків гіпокорекції та переважно хворим, у яких мали місце декомпенсовані стани стоп. З 30-ти випадків ревізійних операцій за гіперкорекції найближчі, віддалені або обидва результати відомі у 19-ти (63,3 %) і у 12-ти з них одержано позитивні результати. З 30-ти випадків ревізійних операцій з приводу гіпокорекції такі ж результати відомі в 15-ти (50,0 %) і в 13-ти з них зафіксовано позитивні наслідки. За результатами досліджень зроблено висновок, що більш перспективним напрямком оптимізації міопластики поперечно розпластаної стопи є профілактика її специфічних ускладнень.

  Скачати повний текст

Установлено, що у 84,6 % дітей з церебральним паралічем (ДЦП) у молодшому шкільному віці діагностується сколіотична хвороба різного ступеня тяжкості, прогресування якої підсилюється у віці 8 - 10 років. Наведено біогеометричні характеристики сагітального та фронтального профілю постави дітей молодшого шкільного віку з ДЦП, ускладненим сколіозом I - II ступеня. Виявлено особливості функціонального стану хребетного стовпа та порушення фізичного розвитку. Наведено дані стосовно стану дихальної та серцево-судинної систем. Обгрунтовано й експериментально підтверджено ефективність програми фізичної реаблітації дітей з ДЦП. Під час виконання фізичних вправ використано профілактор Євмінова з метою розвантаження хребетного стовпа, запобігання торсії хребців і зміцнення глибоких м'язів, що формують м'язовий корсет.

  Скачати повний текст