Вперше в українському музикознавстві досліджено особливості становлення та розвитку фортепіанної виконавсько-педагогічної школи як комплексного явища, що охоплює діяльність піаністів різних країн. Виділено найвидатніші здобутки та показано перспективи розвитку школи. Визначено сутність фортепіанної педагогіки В.Курца на підставі вивчення його методичних праць. Проаналізовано виконавсько-педагогічні засади одного з найвидатніших учнів В.Курца - Е.Штоєрмана. Досліджено розвиток базових принципів фортепіанної педагогіки В.Курца у діяльності Е.Штоєрмана та його учнів. Визначено основні тенденції розвитку методики В.Курца у різних національних школах, зокрема, у чеській фортепіанній педагогіці 1960-х років. На підставі вивчення звукозаписів досліджено особливості втілення принципів школи В.Курца у виконавській творчості видатних концертуючих піаністів. Вперше в українському музикознавсті проаналізовано та введено до наукового обігу всі методичні праці В.Курца, музичні редакції Е.Штоєрмана та ключові методичні праці чеських піаністів З.Бьомової, А.Грюнфельдової, І.Штепанової-Курцової, українських педагогів Р.Савицького, Д.Герасимович. Висвітлено внесок В.Курца у розвиток піаністики XX ст., показано його вплив на формування польської, чеської та західно-української фортепіанних шкіл.

  Скачати повний текст

Досліджено правові, організаційні, тактичні та технічні аспекти фіксування судового процесу засобами звукозапису. До наукового обігу введено поняття протоколу судового засідання, визначено його зміст, оптимальну форму та особливі ознаки. Показано можливості використання протоколу судового засідання у кримінально-процесуальному доказуванні, зокрема у судах вищепоставлених інстанцій. Проаналізовано типові порушення кримінально-процесуального закону під час ведення протоколу та звукозапису судового засідання, з'ясовано причини їх виникнення та розглянуто процесуальні наслідки. Розроблено пропозиції щодо удосконалення норм чинного КПК України про регулювання процесу складання протоколу та здійснення звукозапису судового засідання, ознайомлення з ними учасників судового розгляду, подання та вирішення зауважень щодо їх змісту.

  Скачати повний текст

Актуальність теми дослідження обумовлена тим величезним впливом, який глобалізація робить як на культуру суспільства в цілому, так і на стильові засади індивідуальної музичної творчості. Позначившись на межі ХІХ –ХХ століть, сьогодні глобалізаційні процеси майже повністю змінили культурну мапу світу, стерши кордони, які донедавна чітко окреслювали культурні патерни представників різних народів та дозволяли легко ідентифікувати артефакт за принципом «своє – чуже». У поєднанні з активним впровадженням технологій до всіх сфер людського буття, глобалізація суттєво вплинула на музичне мистецтво, значно послабивши важливість національного чинника у становленні та формуванні індивідуального виконавського стилю. Яскравим прикладом цього є творчість китайських вокалістів, чий внесок у розвиток музичного мистецтва ХХ – ХХІ століть годі переоцінити. Численні перемоги на престижних міжнародних конкурсах, участь в оперних постановках провідних театрів світу, феномен китайського бельканто – ці факти, безперечно, унаочнюють статус китайської виконавської вокальної культури в сучасному мистецькому світі та свідчать про потребу серйозного обговорення сучасної ситуації науковою спільнотою. Концепція дослідження зумовила необхідність систематизації наукових джерел з таких напрямків музичної науки: історії та теорії музики, теорії жанру та стилю, музичної культурології, європейського та китайського вокального мистецтва. Обрана методологія, що базувалася на поєднанні мистецтвознавчого, інтерпретологічного та культурологічного підходів, дозволила: порівняти історію наукового пізнання явища вокального стилю у західноєвропейському та китайському мистецтвознавстві; виявити вплив вербальної складової вокального мистецтва на стильові параметри творчості китайських виконавців; визначити національні та міжнаціональні чинники, що привели до трансформації академічного вокального мистецтва Китаю ХХ – ХХІ століть; узагальнити відомості про історію формування академічної вокальної школи Китаю; скласти творчі портрети сучасних китайських вокалістів; проаналізувати виконавські версії видатних китайських співаків. У дисертації вперше: академічне вокальне мистецтво сучасного Китаю представлено як художню цілісність, що формується шляхом взаємодії національних та міжнаціональних чинників; презентовано феномен китайського бельканто, виникнення якого зумовив процес глобалізації; визначено параметри індивідуального виконавського стилю, що в творчості китайських співаків трансформуються під впливом процесу глобалізації. У дисертації висвітлено процес історичного формування наукових уявлень про стиль як явище західноєвропейського та китайського мистецтва. Явище стилю творчості було осмислене філософами Стародавньої Греції та Китаю і вже тоді пов'язувалося саме із світовідчуттям людини. Відмінності у подальшій інтерпретації понять, що об'єднуються навколо найбільш загальної категорії стилю, залежать від розвитку певних культурних патернів. Наприклад, якщо на Сході явище стилю сприймалося переважно як засаднича частка етичного, то на Заході – естетичного (хоча обидва рівні наявні в обох культурах). Однак під впливом глобалізаційних процесів національна складова стильових процесів поступово нівелюється. Історія трансформації вокального мистецтва Китаю надзвичайно коротка порівняно з попереднім етапом його розвитку. Фактично йдеться про 100 років, які докорінно змінили національну систему музичної освіти та виховання. Успішність цього процесу зумовлена декількома чинниками: концертною/гастрольною діяльністю іноземних співаків; діяльністю китайських митців, спрямованою на поширення та осягнення європейського культурного досвіду; накопиченням відповідної науково-методичної бази та виробленням національного інваріанту навчальних програм; розвитком концертного виконавства та музичного життя, як системи, утворюваної взаємодією різних типів музикування; використанням технічних засобів комунікації. Все це привело до збільшення частки західноєвропейської музики у звуковому ландшафті Китаю, «привчило» слухачів до незвичної музики, змінило стильові пріоритети носіїв національної традиції і визначило поступову зміну всієї системи музичної культури країни, яка сьогодні практично тотожна аналогічними системам в інших країнах світу. Цьому, особливо в останні десятиріччя, сприяли процеси глобалізації, що значно розширили доступ до культурних продуктів інших країн і спростили процеси культурної міграції. Завдяки цьому китайські музиканти опановують світове музичне мистецтво у навчальних закладах усього світу, беруть участь у міжнародних конкурсних змаганнях, виступають на кращих сценах, співпрацюють із компаніями звукозапису.^UThe relevance of the research topic is due to the huge impact that globalization has on the culture of society as a whole and on the stylistic principles of individual musical creativity. Having emerged at the turn of the 19th and 20th centuries, globalizing processes have almost completely changed the cultural map of the world today, erasing the borders that until recently clearly delineated the cultural patterns of different peoples and allowed easy identification of the artifact on the principle of “one's own - another's”. Combined with the active introduction of technology in all spheres of human being, globalization has significantly affected the musical art, considerably reducing the importance of the national factor in the development and formation of individual performing style. A striking example of this is the work of Chinese vocalists, whose contribution to the development of musical art of the XX – XXI centuries could hardly be overestimated. Numerous victories at prestigious international competitions, participation in opera performances of the world's leading theaters, the phenomenon of Chinese belcanto – these facts undoubtedly illustrate the status of Chinese performing vocal culture in the modern art world and indicate the need for serious discussion of the current situation by the scientific community. The concept of the study has led to the systematization of scientific sources in the following areas of music science: history and theory of music, theory of genre and style, musical cultural studies, European and Chinese vocal art. The chosen methodology, based on a combination of art history, interpretological and culturological approaches, allowed to: compare the history of scientific knowledge of the phenomenon of vocal style in Western European and Chinese art history; identify the impact of the verbal component of vocal art on the stylistic parameters of the work of Chinese performers; identify national and international factors that led to the transformation of academic vocal art in China in the XX – XXI centuries; generalize information about the history of the formation of Chinese academic vocal school; form creative portraits of modern Chinese vocalists; analyze the performance versions of prominent Chinese singers. In the thesis for the first time: the academic vocal art of modern China is presented as an artistic integrity formed by the interaction of national and international factors; the phenomenon of Chinese belcanto, the emergence of which led to the process of globalization, is presented; the parameters of individual performing style that are transformed in the work of Chinese singers under the influence of the process of globalization are determined. The dissertation highlights the process of historical formation of scientific ideas about style as a phenomenon of Western European and Chinese art. The phenomenon of creative style was understood by the philosophers of ancient Greece and China, and even then it was associated with the worldview of man. Differences in the further interpretation of the concepts that unite around the most general category of style depend on the development of certain cultural patterns. For example, if in the East the phenomenon of style was perceived mainly as a fundamental part of the ethical, in the West – the aesthetic (although both levels are present in both cultures). However, under the influence of globalizing processes, the national component of stylistic processes is gradually leveled.The history of the transformation of China's vocal art is extremely short compared to the previous stage of its development. In fact, it is about 100 years that have radically changed the national system of music education and upbringing. The success of this process is due to several factors: concert/touring activity of foreign singers; activity of Chinese artists aimed at disseminating and comprehending European cultural experience; accumulation of the corresponding scientific and methodical base and development of the national invariant of educational programs; development of concert performance and musical life as a system formed by the interaction of different types of music making; using technical means of communication. All this has led to an increasing the share of Western European music in China's sound landscape, “accustomed” listeners to unusual music, changed the stylistic priorities of bearers of national traditions and determined a gradual change of the whole country's musical culture system, which today is almost identical to other systems. This, especially in recent decades, has been facilitated by globalization, which has greatly expanded the access to other countries' cultural products and simplified cultural migration. Thanks to this, Chinese musicians master the world music art in educational institutions around the world, participate in international competitions, perform on the best stages, cooperate with recording companies.

Дослідження присвячене аналізу творчості латиноамериканських композиторів ХХ – початку ХХІ століття для гітари в її теоретичних, історичних та виконавських вимірах. Значна питома вага репертуару латиноамериканської музики у творчості сучасних гітаристів України, потреба у вивченні історії її створення, аналізу її жанрово-стильових особливостей та достовірній виконавській інтерпретації актуалізувала потребу вибору теми дослідження. Об'єктом дослідження є жанрово-стильова специфіка латиноамериканської музики, предметом – творчість латиноамериканських композиторів для гітари ХХ – початку ХХІ століття у синтезі її теоретичних, історичних та виконавських складових.Метою дисертації є визначення латиноамериканської компоненти гітарної творчості періоду ХХ – початку ХХІ століття у композиторській та виконавській взаємодії. При цьому, актуалізуються такі завдання: проаналізувати історіографічну, джерельну та методологічну бази дослідження; осмислити основні етапи розвитку історії латиноамериканської музики та її гітарної складової; конкретизувати внесок композиторів Латинської Америки періоду ХХ – початку ХХІ ст. у гітарну творчість; дослідити й узагальнити фольклорні джерела гітарної творчості латиноамериканських композиторів; систематизувати тематичну, жанрову та стильові площини мистецьких здобутків латиноамериканських композиторів для гітари; диференціювати індивідуальні персональні здобутки композиторів і виконавців гітарної латиноамериканської музики; систематизувати репрезентаційні приклади латиноамериканської музики у гітарному виконавстві та звукозаписах українських митців. У дисертації вперше в українському мистецтвознавстві введено до наукового обігу загальну характеристику латиноамериканської музики та її гітарної складової; узагальнено джерелознавчу базу дослідження латиноамериканської музики загалом, і гітарної, зокрема; систематизовано жанрову і тематичну площини творів для гітари латиноамериканських авторів, зокрема оригінальних і перекладених композицій; виявлено фольклорну першооснову композицій для гітари латиноамериканських авторів; класифіковано специфічні прийоми гри і штрихи, ритмічні й фактурні формули в авторських і перекладених для гітари творах композиторів Латинської Америки; узагальнено репрезентативні аспекти латиноамериканської гітарної музики в українському виконавстві кінця ХХ – початку ХХІ ст., зокрема на прикладах концертної та звукозаписної діяльності. Також у роботі доповнений і продовжений музикознавчий і виконавський аналіз гітарних творів латиноамериканських композиторів, виявлення їх внеску у світову музичну скарбницю.Музична культура Латинської Америки – складне явище, історично сформоване на базі американського (індіанського), європейського (насамперед іспанського і португальського) та африканського джерел. Значення і вплив кожного з них по-різному проявилися в різних районах американського континенту – в залежності від рівня індіанської культури, наявності та чисельності афромериканського населення, зв'язків регіону з метрополією, особливостей його економічного, політичного життя і культурного розвитку, а також інших причин культурно-історичного характеру. У той же час ці три генетичні корені чітко простежуються і в структурі сучасної народної музики Латинської Америки, в якій можна вирізнити, відповідно, музику індіанську, креольську і афроамериканську з рядом проміжних (перехідних) «прошарків». З цих складових тільки індіанська музика є місцевою, корінною (автохтонною) культурою; креольська і афроамериканська музика – порівняно молоді культури, формування яких відбувалося в Америці протягом XVI–XVIII ст., а сучасні стилістичні риси почали формуватися лише наприкінці XIX ст.Автором проаналізовано джерелознавчі, історіографічні та методологічні аспекти дослідження (І розділ). Зокрема, здійснена класифікація типів й видів джерел вивчення латиноамериканської музики для гітари, дозволила диференціювати їх на наукові друковані, нотні, аудіальні та аудіовізуальні. За стилістичними особливостями латиноамериканську музику можна умовно поділити на кілька основних регіональних стилів: андський, центральноамериканський, карибський, аргентинський, мексиканський, бразильський. У них знайшли відображення як автентичні фольклорні традиції, так і вплив професійних тенденцій, композиторської творчості.^UThe study is devoted to the analysis of the works of Latin American composers of the 20th – early 21st centuries for the guitar in its theoretical, historical and performing dimensions. The significant part of the repertoire of Latin American music in the works of modern guitarists of Ukraine, the need to study the history of its creation, analysis of its genre and style features and reliable performance interpretation has highlighted the need to choose a research topic. The object of research is the genre and style specifics of Latin American music, the subject of research is the works of Latin American composers of the 20th – early 21st centuries for guitar in the synthesis of its theoretical, historical and performing components.The aim of the dissertation is to determine the Latin American component of the guitar art of the 20th – early 21st centuries in composition and performance interaction. At the same time, the following tasks are to be accomplished: to analyze the historiographical, source and methodological bases of the research; to comprehend the main stages of development of the history of Latin American music and its guitar component; to specify the contribution of Latin American composers of the 20th – early 21st centuries to the guitar art; to study and generalize folklore sources of guitar creativity of Latin American composers; to systematize thematic, genre and stylistic features of Latin American composers achievements for guitar; to differentiate the individual personal achievements of composers and performers of Latin American guitar music; to systematize representative examples of Latin American music in guitar performance and sound recordings of Ukrainian artists.In the dissertation, for the first time in Ukrainian art history, the general characteristics of Latin American music and its guitar features were introduced into scientific circulation; the source base of research of Latin American music in general, and guitar, in particular, is generalized; genre and thematic features of works for guitar by Latin American composers, in particular original compositions and their versions are systematized; the folklore origin of compositions for guitar by Latin American composers is revealed; specific techniques of playing and features, rhythmic and textural formulas in the original works and their versions for guitar by Latin American composers are classified; the representative aspects of Latin American guitar music in the Ukrainian performance of the end of the 20th – the beginning of the 21st centuries are generalized, in particular on the examples of concert and sound recording activity. The musicological and performance analysis of guitar works by Latin American composers, revealing their contribution to the world musical treasury, is updated and extended. The musical culture of Latin America is a complex phenomenon, historically formed on the basis of American (Indian), European (primarily Spanish and Portuguese) and African sources. The significance and influence of each of them manifested itself in different parts of the American continent, depending on the level of Native American culture, the presence and size of the African American population, the region's ties with the metropolis, its economic, political and cultural development as well as other cultural and historical characteristics. At the same time, these three genetic roots can be clearly traced in the structure of modern folklore music in Latin America, in which Indian, Creole and African American music with a number of intermediate (transitional) “layers” can be distinguished. Based on these components, only Native American music is defined as a local, indigenous culture; Creole and African-American music is relatively young cultures that were formed in America during the 16th and 18th centuries, and modern stylistic features started to form only at the end of the 19th century. During the 20th century in Latin America, namely in Brazil, Argentina, Paraguay, Chile, Mexico, Cuba, and others, academic guitar schools were formed and original compositions, which gained wide popularity, were created.The source, historiographical and methodological aspects of the study (Chapter I) were analyzed by the author. In particular, the types and sources of study of Latin American music for guitar were classified, which allowed to differentiate them into scientific print, sheet music, audio and audiovisual. According to the stylistic features of Latin American music, several main regional styles can be singled out: Andean, Central American, Caribbean, Argentine, Mexican, Brazilian. They reflect both the authentic folk traditions and the influence of professional trends as well as compositional creativity of European and American music.

Дисертаційна робота є одним з перших в Україні комплексних досліджень, присвячених встановленню особливостей формування музичних архівних радіофондів у системі документних комунікацій суспільства, розробці науково обґрунтованих заходів, спрямованих на оптимізацію комплектування, обліку та використання музичних фондів радіоархівів, вдосконалення технологій збереження і реставрації архівних музичних радіозаписів. Проаналізовано стан розробленості досліджуваної проблеми, висвітлено науково-методологічний апарат дослідження музичних архівних фондів. У контексті формування світової музичної індустрії висвітлено ґенезис створення засобів фіксації звуку та розвиток ефірного відтворення музики. Цілісний історико-інформаційний аналіз проведено у контексті синергетики двох комунікаційних систем – звукозапису і радіомовлення. Визначено, що радіопростір має ознаки складної відкритої сфери, при цьому радіомовлення є його невід'ємною комунікаційною підсистемою. Становлення музичного сектору в системі радіомовлення відбувалося під впливом ускладнення технологічних можливостей радіостудій і засобів аудіозапису, диверсифікації жанрово-стильових особливостей музичного контенту. Встановлено закономірність, відповідно якої протягом ХХ ст. у конкуренції з «радійною музикою» грампромисловість використовувала технологічні та комунікативні досягнення радіомовлення.^UThe dissertation is one of the first in Ukraine comprehensive research on the peculiarities of the formation of musical archival radio funds in the system of documentary communications of society, the development of scientifically sound measures aimed at optimizing the acquisition, accounting and use of music archives, improving technologies for preserving and restoring archives. The state of development of the researched problem is analyzed, the scientific and methodological apparatus of research of musical archival funds is covered. In the context of the formation of the world music industry, the genesis of the creation of means of sound fixation and the development of ethereal music reproduction are highlighted. A holistic historical and informational analysis was conducted in the context of the synergy of two communication systems - sound recording and radio broadcasting. It is determined that radio space has the features of a complex open sphere, and radio broadcasting is its integral communication subsystem. The formation of the music sector in the radio broadcasting system was influenced by the complexity of the technological capabilities of radio studios and audio recording, diversification of genre and style features of music content. A pattern has been established, according to which during the twentieth century. in competition with "radio music", the grammar industry used technological and communicative achievements of radio broadcasting.

Об’єкт дослідження – бандурне мистецтво як складова музичної культури України та українського зарубіжжя. Мета дослідження – системний аналіз формування та розвитку ансамблевих форм бандурного мистецтва в Україні та за кордоном крізь призму їх творчих здобутків. Методами дослідження стали – органологічний аналіз – інструментарію камерних ансамблів та капел, а також виконавський аналіз – щодо виконання творів різножанрового репертуару ансамблевими бандурними формами (дуети, тріо, капели, ін. мішані ансамблі та оркестри). Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше: класифіковано однорідні ансамблі бандуристів за кількістю виконавців (камерні колективи і капели), типами інструментарію (київсько-чернігівським і харківським), жанрами репертуару (інструментальні та вокально-інструментальні), виконавською стилістикою; проведено типологізацію мішаних колективних форм бандуристів (за участю академічних та народних інструментів); узагальнено тенденції розвитку дуетної та капельної форми ансамблевого мистецтва бандуристів; визначено критерії виконавської оцінки ансамблевого мистецтва бандуристів; введено до наукового обігу аналіз регіональних творчих здобутків колективів України; також доповнено: визначення репертуарних тенденцій в ансамблевому виконавстві бандуристів; систематизацію здобутків ансамблевих колективів української діаспори; аналіз розвитку звукозаписної діяльності бандуристів України та зарубіжжя; у роботі знайшло продовження: аналіз виконавських здобутків бандурних колективів України та зарубіжжя на рівні творчих досягнень їх керівників, диригентів, солістів; визначення засад обробки та аранжування для різних типів ансамблів бандуристів. Практичне значення дослідження. Матеріали дослідження можуть використовуватися дослідниками бандурного мистецтва у подальших наукових пошуках, у навчальному процесі закладів початкової, передфахової та вищої освіти музичного та мистецького спрямування, виконавській діяльності колективів. Також результати дослідження можуть застосовуватися на лекційних і практичних заняттях з проблематики народно-інструментального виконавства; капели бандуристів; ансамблевого класу; для матеріалів конференцій і круглих столів, для радіо- й телепередач.^UThe object of research is bandura art as a component of the musical culture of Ukraine and Ukrainian abroad. The purpose of the study is a systematic analysis of the formation and development of ensemble forms of bandura art in Ukraine and abroad through the prism of their creative achievements. The methods of research were organological analysis of the instrumentation of chamber ensembles and bands, as well as performance analysis of the performance of works of a diverse repertoire by ensemble bandura forms (duets, trios, bands, other mixed ensembles and orchestras). Scientific novelty of the obtained results. For the first time in the work: homogeneous ensembles of bandurists are classified according to the number of performers (chamber ensembles and bands), types of instrumentation (Kyiv-Cernighiv and Kharkiv), repertoire genres (instrumental and vocal-instrumental), performance style; typology of mixed collective forms of bandurists (with the participation of academic and folk instruments) was carried out; trends in the development of duet and capella forms of ensemble art of bandurists are summarized; the criteria for performance assessment of ensemble art of bandur players are defined; the analysis of regional creative achievements of Ukrainian collectives was introduced into scientific circulation; also added: definition of repertoire trends in ensemble performance of bandur players; systematization of achievements of ensemble groups of the Ukrainian diaspora; analysis of the development of the recording activity of bandurists of Ukraine and abroad; the work was continued: the analysis of the performance achievements of bandura ensembles of Ukraine and abroad at the level of creative achievements of their leaders, conductors, and soloists; determining the basics of processing and arranging for different types of bandurist ensembles. Practical significance of the research. Research materials can be used by researchers of bandura art in further scientific research, in the educational process of elementary, pre-professional and higher education institutions of musical and artistic direction, performing activities of collectives. Also, the results of the research can be used in lectures and practical classes on the problems of folk instrumental performance; chapel of bandurists; ensemble class; for materials of conferences and round tables, for radio and television broadcasts