На базі широкого кола джерел визначено локально-специфічні та загальноукраїнські риси передшлюбних весільних обрядів на основі відтворення структури передшлюбної весільної обрядовості українців Буковини. Реконструйовано й охарактеризовано передвесільні обряди (сватання, оглядини, заручини). Охарактеризовано особливі структурно-функціональні компоненти передшлюбної весільної обрядовості. Проаналізовано структуру передшлюбних обрядів (барвінковий і корованний обряди, запросини на весілля та дівич-вечір) українців регіону.

  Скачати повний текст

У дисертації комплексно досліджено здійснення кримінального судочинства у Галичині за австрійським Кримінально-процесуальним кодексом 1873 р. Вказано, що австрійський Кримінально-процесуальний кодекс 1873 р. був відображенням трансформації політичної системи в Австрії у другій половині XIX ст. З'ясовано, що австрійський Кримінально-процесуальний кодекс 1873 р. перебував у нерозривному зв'язку із попередніми законами, що регулювали кримінальне судочинство Австрії. Показано період реформ й особливості кодифікаційних робіт над проєктами австрійського Кримінально-процесуального кодексу 1873 р. Конкретизовано джерела, уточнено структуру та всебічно проаналізовано основні положення Кримінально-процесуального кодексу 1873 р. Досліджено питання набрання чинності австрійським Кримінально-процесуальним кодексом 1873 р., відповідно до якого австрійський парламент розглядав можливість введення кодексу та інституту присяжних тільки у королівствах та краях імперії, в яких діяв австрійський Кримінально-процесуальний кодекс 1850 р. З'ясовано, що до процесуальних гарантій прав особи за австрійським Кримінально-процесуальним кодексом 1873 р. належало право підозрюваного / обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження мати захисника (адвоката), що гарантувало роз'ясненням йому цього права (§ 3, 41), наданням можливості обрати захисника та запросити його (§ 39, 440), наданням йому у передбачених законом випадках безоплатної допомоги захисника (§ 41, 347) тощо. З прийняттям Кримінально-процесуального кодексу 1873 р. порядок здійснення кримінального судочинства ґрунтувався на принципах законності, об'єктивної істини, усності та безпосередності, гласності, змагальності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, ініціювання судочинства лише за наявності скарги, забезпечення недоторканності права власності, вільної оцінки доказів судом, поваги до людської гідності, недопустимість повороту до гіршого, судового захисту порушених прав тощо. Визначено класифікацію доказів за Австрійським Кримінально-процесуальним кодексом 1873 р., котрі поділялися на докази щодо їх джерела та щодо їх предмета. В австрійському кримінальному судочинстві виділяли такі засоби доказування: огляд, висновки експертів, показання свідків, показання підозрюваного (обвинуваченого), листи й документи та узгодження кількох непрямих доказів тощо. Австрійський Кримінально-процесуальний кодекс 1873 р. встановлював загальну й виняткову юрисдикції, критерієм котрих був персональний характер, а саме правовідносини, що вирішувалися у військових судах, а також, правовідносини, що регулювалися міжнародним правом. Наголошено на тому, що австрійський Кримінально-процесуальний кодекс 1873 р. вперше врегульовував положення про експертний висновок як самостійний доказовий засіб у кримінальному судочинстві. Австрійський Кримінально-процесуальний кодекс 1873 р. встановлював чіткі терміни подання скарги – не пізніше шести тижнів з часу скоєння злочину. Прокурор був зобов'язаний ознайомитися з усіма повідомленнями щодо злочинів, у т.ч. анонімними. Підтверджено нечіткий розподіл компетенції між слідчим суддею і прокурором у контексті початку досудового слідства, а також те, що впровадження попереднього слідства у процес, яке передувало головному слідству, стало нововведенням австрійського Кримінально-процесуального кодексу 1873 р. Показано, що австрійський Кримінально-процесуальний кодекс 1873 р. допускав можливість заочного розгляду кримінальної справи, якщо присутність підсудного не була необхідною з огляду на тяжкість справи, і якщо йому загрожувало не більше п'яти років позбавлення волі (§ 427). Вирок у справі за участі присяжних міг бути оскаржений в апеляційному й касаційному порядку. Охарактеризовано стадії судового процесу за Кримінально-процесуальним кодексом 1873 р. до яких відносили: порушення кримінальної справи (тільки за наявності скарги публічної або приватної); дізнання (метою якою було отримання пояснень від підозрюваного, від потерпілого, фіксування доказів у справі) і винесення обвинувального акту (із визначенням кваліфікації вчиненого злочину); підготовка кримінального процесу (суд розглядав клопотання сторін про нові докази, призначав захисника для обвинуваченого, встановлював дату і місце розгляду справи); головне судове засідання (основний етап розгляду кримінальної справи); встановлення покарання для обвинуваченого (як судом самостійно, та і з допомогою суддів присяжних, котрі визначали винуватість / невинуватість підсудного); оголошення вироку (завершальний етап, де вирок визначали на нараді суду); оскарження вироку (подання апеляційної, касаційної скарги у встановлений термін); виконання вироку (врахування особливостей покарання).^UThe dissertation comprehensively examines the implementation of criminal justice in Galicia under the Austrian Code of Criminal Procedure of 1873. It is stated that the Austrian Code of Criminal Procedure of 1873 was a reflection of the transformation of the political system in Austria in the second half of the XIX century. It was found that the Austrian Code of Criminal Procedure of 1873 was inextricably linked with previous laws governing Austrian criminal justice. The period of reforms and features of codification works on the drafts of the Austrian Code of Criminal Procedure of 1873 are shown. The sources are specified, the structure is specified and the basic provisions of the Code of Criminal Procedure of 1873 are comprehensively analyzed. The question of the entry into force of the Austrian Code of Criminal Procedure of 1873, according to which the Austrian Parliament considered the possibility of introducing a code and the institution of juries only in the kingdoms and regions of the empire in which the Austrian Code of Criminal Procedure of 1850. guarantees of individual rights under the Austrian Code of Criminal Procedure of 1873 had the right of the suspect / accused and other participants in criminal proceedings to have a lawyer (lawyer), which guaranteed the explanation of this right (§ 3, 41), giving the opportunity to choose a lawyer and invite him (§ 39, 440), by providing him with free assistance of a lawyer in the cases provided by law (§ 41, 347), etc. With the adoption of the Code of Criminal Procedure in 1873, the procedure of criminal proceedings was based on the principles of legality, objective truth, oral and immediacy, publicity, adversarial proceedings, presumption of innocence and proof of guilt, initiation of proceedings only in the presence of a complaint, ensuring inviolability of property. free evaluation of evidence by the court, respect for human dignity, inadmissibility of turning to the worst, judicial protection of violated rights, etc. The classification of evidence according to the Austrian Code of Criminal Procedure of 1873 was determined, which was divided into evidence on their source and on their subject. The following means of proof were distinguished in the Austrian criminal proceedings: examination, expert opinions, testimony of witnesses, testimony of a suspect (accused), letters and documents, and coordination of several indirect pieces of evidence, and so on. The Austrian Code of Criminal Procedure of 1873 established general and exclusive jurisdictions, the criterion of which was personal, namely, legal relations decided in military courts, as well as legal relations governed by international law. It is emphasized that the Austrian Code of Criminal Procedure of 1873 for the first time regulated the provisions on expert opinion as an independent means of evidence in criminal proceedings. The Austrian Code of Criminal Procedure of 1873 set clear deadlines for filing a complaint no later than six weeks after the crime was committed. The prosecutor was obliged to read all reports of crimes, including anonymous. The unclear division of competence between the investigating judge and the prosecutor in the context of the pre-trial investigation was confirmed, as well as the fact that the introduction of the preliminary investigation into the process preceding the main investigation was an innovation of the Austrian Criminal Procedure Code of 1873.