Дисертація присвячена визначенню джерел і особливостей застосування патернів української самобутності в спадщині Харківської архітектурної школи першої третини ХХ ст. як інструменту її реабілітації. Досліджено історіографію та визначено методику дослідження застосування українських традиційний форм у доробку Харківської архітектурної школи першої третини ХХ ст. Виявлено та запроваджено до наукового обігу досі не використовувані джерела й архівні матеріали: ескізи, креслення, історичні фото будівель першої третини ХХ ст. З'ясовано особливості та розкрито механізм застосування патернів української самобутності в процесі формування новотворів харківськими архітекторами першої третини ХХ ст. Виявлено передумови та чинники застосування патернів української самобутності у творчому доробку Харківської архітектурної школи першої третини ХХ ст. Обґрунтовано використання архітекторами під час розроблення новотвору ієрархізованих патернів форми (об'єм, елемент і деталь) за допомогою відповідних патернів морфогенезу. Визначено типи застосування патернів української самобутності представниками Харківської архітектурної школи першої третини ХХ ст. Визнано, що за критерії цінності об'єктів дослідження насамперед правлять їх соціокультурна й історична значимість, належність до творчої спадщини авторів – визнаних діячів національної культури. Досліджено сучасний стан цієї спадщини, визначено особливості її збереження й реабілітації.^UThe thesis is devoted to determining the sources and peculiarities of application of the patterns of Ukrainian identity in the legacy of the Kharkiv architectural school of the first third of the XXth century. That was used as an instrument for its rehabilitation. The concept of "pattern of Ukrainian identity" was defined as a template of the formation of an architectural object with signs of Ukrainian identity, that was made on the basis of hierarchical elements of traditional prototypes.The method of research was developed. The preconditions and factors of using Ukrainian identity prototypes in the legacy of the representatives of Kharkiv Architectural School were determined. The ideology of national development was defined as a socio-cultural basis of appealing to popular patterns in the Ukrainian architecture of the early XXth century. The movement for national revival in Ukraine became a prerequisite of using the features of Ukrainian originality by Kharkiv architects in 1902–1917. The Ukrainianization process in the USSR in the 1920s was the factor of its further development. As a result of the ideological pressure of the avant-guard in 1927–1932, the features of Ukrainian originality in architecture obtained regional peculiarities. Because of the dominating of the tendencies of historicism in the USSR architecture after 1932, Ukrainian original features were reduced to the decorative art. The state of the heritage of the Kharkov architectural school with patterns of Ukrainian originality of the first third of the XX century was examined. Stages of authenticity loss of this heritage were determined. The current state of research objects was analyzed. Firstly, the criteria of the value of researched objects was their sociocultural and historical significance, their belonging to the creative heritage of the authors – recognized figures of national culture, and only secondly was the preservation of authenticity. The hierarchical system of elements of the patterns of Ukrainian identity as a subject of the object's protection was determined. The features of rehabilitation of objects of this heritage are revealed.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню трансформацій, які мали місце у чоловічому костюмі у 1960–1970-х роках в Україні. На тлі бурхливих історичних та соціальних перемін після Другої світової війни відбуваються зміни в культурному та мистецькому житті. Так звана «павина революція» чоловічого костюма сягає і вітчизняного дизайну, що в цей час розвивається в єдиному радянському руслі. У 1960–1970-х в Україні складається дизайн, що розвивається в складних умовах внутрішнього протистояння і стає ключовим для розуміння вбрання сьогодення, адже у початковому вигляді має всі ознаки сучасної чоловічої моди.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що пропонована робота є комплексним дослідженням чоловічого костюма у фокусі ключових соціально-культурних подій протягом шістдесятих-сімдесятих років в Україні. У представленій до захисту праці вперше: досліджено український чоловічий костюм в умовах розвитку світового та радянського модного руху цієї доби; визначено дві основні поворотні точки розвитку моди, що вплинули на сучасний вигляд чоловічого вбрання; виділено і класифіковано основні стильові напрямки вітчизняного чоловічого вбрання; проведено порівняльний аналіз моделей чоловічого костюма, які були представлені у рекламних каталогах, за період 1960‒1970-х рр., що свідчать про трансформації українського чоловічого одягу, і формотворні, і колірні; проаналізовано та систематизовано хронологію образно-стильових, силуетних та колірно-фактурних трансформацій чоловічого костюма 1960–1970-х рр.; виконано авторську розробку актуальної колекції для чоловіків і жінок відповідно до сучасних модних тенденцій. У дисертаційній роботі також уточнено: історично-соціальні передумови у світі та Україні, що відбувалися перед модними трансформаціями означеного періоду; взаємозв'язок між різними галузями мистецьких практик: дизайну одягу, літератури, кінематографа тощо; регіональні особливості чоловічого вбрання в різних областях України; поняття гендера, маскулінності та фемінності щодо дизайну одягу. Набули подальшого розвитку: підходи щодо вивчення джерельної бази досліджень, що стосуються чоловічого костюма в контексті змін в моді; порівняльний аналіз перебігу модних змін чоловічого вбрання в Україні. Результати можуть бути використані в педагогічній практиці, зокрема у навчальних курсах, пов'язаних із історією вітчизняної моди та чоловічого костюма, також при підготовці фахівців у галузі дизайну. З метою виконання практичної частини дисертаційної роботи було виконано ескізи модельного ряду чоловічого та жіночого одягу на базі отриманих результатів дослідження із подальшою розробкою в матеріалі сучасної колекції одягу.Спираючись на підходи вчених і практиків, які досліджували чоловічий костюм – К. Блекмен, К. Брюард, О. Вайнштейн, Х. Еміс, Т. Кротова, Е. Холандер, – можна із упевненістю стверджувати, що чоловіча мода є унікальне культурне явище і вимагає окремого повноцінного вивчення. Було проаналізовано великий пласт робіт з історії костюма, з яких найбільш інформативними стають праці присвячені другій половині ХХ ст. На чоловічому вбранні у 1960–1970-х акцентують увагу такі вчені, як О. Лагода, Ю. Легенький, Н. Удріс, О. Шевнюк. Все більше авторів фокусують свої дослідження саме на українській моді цього періоду, з чого можна зробити висновок про однозначну актуальність обраної тематики. У дисертаційній роботі наголошено на тому, що культурно-суспільні коливання 1960–1970-х рр. корелюються зі зміною в дизайні чоловічого костюма, різні модні періоди трансформують костюм в образно-стильових напрямках і колірно-фактурно, згідно із віяннями часу. Стильові та силуетні трансформації породжують значне асортиментне розширення в чоловічому вбранні, яке підкріплюється суттєвими зрушеннями в промисловості. Проаналізовані колірні та фактурні зміни, що часто передували іншим, також стають маркерами цього періоду. Аналіз українського досвіду у трансформаціях чоловічого костюма 1960–1970-х рр. та результати практичного застосування доповнюють недостатньо вивчені області в теорії і практиці дизайну.Ключові слова: чоловічий костюм, мода 1960–1970-х рр., українська мода, денді, чоловічі образи.^UThis thesis is devoted to the study of transformations that took place in the man's costume in the 1960s–1970s in Ukraine. Against the background of apid historical and social changes after the Second World War, modifications in cultural and artistic life are taking place. In its own way, clothing design reflects the transformations in society. The so-called "peacock revolution" of the man's costume goes back to domestic design, which is currently developing in a single Soviet style. In the 1960s–1970s, Ukraine is elaborating a design that develops in difficult conditions of internal confrontation, and becomes a basis for understanding modern suit, because it has all the hallmarks of modern man's fashion in its original form. The scientific novelty of this research refers to the fact that the offered thesis is a comprehensive study of the man's costume in the focus of key social and cultural events during the sixties and seventies of the XX cent. in Ukraine. For the first time, in this presented for defense work Ukrainian man's costume of he specified period in the conditions of the world and Soviet fashion movement development is investigated; two main turning points in fashion development, that have influenced the modern look of man's clothing, are identified; basic stylistic directions of domestic man's clothing are singled out and classified; comparative analysis of the man's costume models, which were presented in advertising catalogues of the 1960s–1970s, is carried out (it indicates the processes of transformation in Ukrainian man's clothing, both formative and colour); the chronology of image style, silhouette and colour texture transformations of the man's costume in the 1960s–1970s is analysed and systematised; the author's elaboration of the actual collection for men and women in accordance with modern fashion trends was performed. In addition, the thesis specifies: historical and social preconditions in the world and in Ukraine as well, which took place before fashionable transformations of the defined period; interrelation between different branches of artistic practices: clothing design, literature, cinema etc.; features of men's clothing in different regions of Ukraine; the concept of gender, masculinity and femininity in clothing design. Further developments can be seen in approaches of studying the research source base, related to the man's costume in the context of changes in fashion, as well as in comparative analysis of modification course in men's clothing fashion in Ukraine. The results can be used in pedagogical practice, in particular, in training courses related to the history of omestic fashion, specifically the man's costume, as well as in coaching specialists in design sphere. In order to perform the practical part of this thesis, sketches of men's and women's clothing model range were elaborated on the basis of the obtained research results with further development in the material of modern clothing collection. Based on the approaches of scientists and practitioners who studied the man's costume, K. Blackman, T. Krotova, O. Weinstein, K. Bruard, H. Emis, E. Hollander, it becomes possible to state with confidence that men's fashion is a unique cultural phenomenon, and requires a separate full-fledged study. A large cohort of works on the costume history was analysed. The most informative ones are works devoted to the second half of the XX cent. Such scholars as O. Lagoda, Yu. Lehenky, N. Udris, and O. Shevnyuk focus on men's clothing in the 1960s–1970s. More and more authors focus their research interest on Ukrainian fashion of this period. All this allows to conclude that the chosen topic is unambiguous. The thesis emphasises that the cultural and social fluctuations of the 1960s–1970s correlate with the change in the man's costume design. Different periods in fashion transform the costume according to the time demands – both in image and style trends, as well as in colour and texture. Stylistic and silhouette transformations generate the considerable assortment enlargement in men's clothing, which is supported by significant shifts in the industry. The analysed colour and texture changes, that often preceded others, also become markers of this period. The analysis of Ukrainian experience in the man's costume transformations of the 1960s–1970s, and the results of practical application complement some insufficiently studied areas in the design theory and practice. Key words: the man's costume, fashion of the 1960s–1970s, Ukrainian fashion, dandy, men's images.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що у світлі нових викликів сучасності та потреб українського суспільства у відбудові житлових кварталів, адміністративних будівель інших об’єктів інфраструктури, які були знищені чи пошкоджені внаслідок воєнних дій, розпочатих російським агресором, сфера будівництва набуде якісно та кілько нових обертів. В процесі будівельної діяльності створюються найрізноманітніші результати інтелектуальної (творчої) діяльності: проектна документація, програмне забезпечення проектування будівництва (окремих його етапів), дизайнерське оформлення інтер’єру, екстер’єру, ландшафтний дизайн, система розумного будинку тощо. Відсутність належного правового регулювання, колізії між правовими нормами, а відтак, зумовлена ними неоднакова судова практика у вирішенні спорів щодо захисту прав суб’єктів інтелектуальної власності у сфері будівництва, безпосередньо вказують на необхідність пошуку шляхів вирішення існуючих проблем та актуальність обраної теми.Авторка пропонує розмежовувати загальносоціальні та галузеві межі реалізації права на свободу творчості, дає визначення цих понять. Авторка також розмежовує поняття «результати інтелектуальної діяльності у сфері будівництва», «об’єкти інтелектуальної власності у сфері будівництва», окреслює співвідношення понять «об’єкт будівництва» та «об’єкт архітектури». Окрім цього, авторка доводить необхідність наскрізного застосування в Законі України «Про архітектурну діяльність» уніфікованого поняття «твір архітектури» в контексті правового регулювання авторських прав. Дисертантка аргументовує, що припинення дії кваліфікаційного сертифікату є підставою для обмеження в реалізації спеціальних прав (права на внесення змін до проекту, права на участь в його подальшій реалізації та ін.). У той же час, припинення дії кваліфікаційного сертифікату не позбавляє архітектора (інженера) його класичних особистих немайнових та майнових авторських прав.Дисертанткою зроблено висновок, що у разі залучення архітектором до створення проектної документації інших фахівців – архітекторів (інженерів), то може виникнути співавторство на створені ними об’єкти авторського права, у разі, якщо залучені особи внесуть власний творчий внесок у створювану проектну документацію. Якщо над розробленням проектної документації працює колектив авторів, з яких не всі мають статус архітекторів, але вони брали участь у створенні архітектурного рішення, такі особи не набуватимуть спеціальних прав, передбачених Законом України «Про архітектурну діяльність», але набуватимуть класичних майнових та особистих немайнових авторських прав як співавтори твору архітектури.У роботі авторкою встановлено необхідність законодавчого закріплення визначення комерційного використання твору, а відтак – доповнення ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відповідною нормою.Також авторка пропонує механізм співвідношення прав власника об’єкта архітектури та прав автора твору архітектури, який втілений в такому об’єкті у разі вирішення питання щодо внесення змін до такого об’єкту, його реконструкції чи реставрації. Авторка обґрунтовує необхідність внесення змін до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про архітектурну діяльність», зважаючи на той факт, що група проектантів може складатись не лише із осіб, які мають статус архітектора чи інженера із відповідним кваліфікаційним сертифікатом, для забезпечення можливості цих осіб набути на рівні із архітектором авторських прав.Дисертантка доводить, що правова охорона екстер’єру та інтер’єру об’єкту будівництва може здійснюватись в рамках таких інститутів інтелектуальної власності, як: авторське право (як охорона твору архітектури: самого об’єкту чи проектної документації); патентне право (як корисної моделі, промислового зразка); засоби індивідуалізації учасників господарських відносин (як торговельної марки).Авторка встановила на основі аналізу чинного законодавства, наукових та доктринальних підходів, що правовий режим проектної документації як твору архітектури поширюється на креслення, малюнки, схеми, ескізи у разі, якщо вони відповідають вимогам, встановленим державними будівельними нормами і правилами та створені відповідним суб’єктом (під його керівництвом) – архітектором (інженером, що має кваліфікаційний сертифікат). В іншому разі – вони підлягають авторсько-правовій охороні як твори образотворчого мистецтва: «малюнки, креслення і схеми, що стосуються архітектури», а відтак – їх створення не може бути підставою для виникнення у автора додаткових прав, передбачених Законом України «Про архітектурну діяльність».^UThe actuality of the research topic is predetermined by the fact that in the light of new challenges of modernity and the needs of Ukrainian society in the reconstruction of residential quarters, administrative buildings and other infrastructure objects that were destroyed or damaged as a result of military actions initiated by the Russian federation, the field of construction is to acquire qualitative and several new spins. In the process of construction activities, the most diverse results of intellectual (creative) activity are produced: project documentation, construction design software (individual stages), interior and exterior design, landscape design, smart home system, etc. The lack of proper legal regulation, collisions between legal norms, as well as, therefore, the uneven judicial practice in resolving disputes regarding the protection of the rights of intellectual property subjects in the field of construction, indicate the need to find ways to solve arising problems and the relevance of the chosen issue.The author proposes to distinguish the general and provincial social limits of the realization of the right to freedom of creativity, defines these concepts. The author also distinguishes between the concepts of "results of intellectual activity in the field of construction", "objects of intellectual property in the field of construction", outlines the relationship between the concepts "object of construction" and "object of architecture". In addition, the author proves the need for the uniform application of the unified concept of "work of architecture" in the context of the legal regulation of copyright in the Law of Ukraine “On Architectural Activity”.Author argues that the termination of the validity of the qualification certificate is a basis for limiting of special rights performing (the right to make changes to the project, the right to participate in its further implementation, etc.). At the same time, termination of the qualification certificate does not deprive the architect (engineer) of his classic personal non-property and property copyrights.The author concludes that if the architect involves other specialists - architects (engineers) in the creation of project documentation, co-authorship of the copyright objects created by them may arise, if the involved persons make their own creative contribution to the project documentation being created. If a team of authors working on the development of project documentation consists of persons, not all of whom have the status of architects, but take part in the creation of an architectural concept, such persons will not acquire special rights provided for by the Law of Ukraine "On Architectural Activity", but will acquire classic property and personal non-property copyrights as co-authors of a work of architecture.In the thesis, the necessity of legal consolidation of the definition of commercial use of the work is established. Thus, the author consider art.1 of the Law of Ukraine "On Copyright and Related Rights" to be supplemented by a corresponding norm.The author also proposes the mechanism of correlation of the rights of the owner of the architectural object and the rights of the author of the work of architecture, which is embodied in such an object, in the case of resolving the issue of making changes to such an object, its reconstruction or restoration.The author justifies the need to amend Part 4 of Art. 29 of the Law of Ukraine "On Architectural Activity", taking into account the fact that a group of designers can consist not only of persons who have the status of an architect or engineer with the appropriate qualification certificate, to ensure the possibility of these persons to obtain copyright on the same as well as an architect.The author proves that the legal protection of the exterior and interior of a construction object can be carried out within the framework of such intellectual property institutions as: copyright (as the protection of a work of architecture: the object itself or project documentation); patent law (as a utility model, industrial design); means of individualization of participants in economic relations (as a trademark).Author proves, basing on the analysis of current legislation, scientific and doctrinal approaches, that the legal regime of design documentation as a work of architecture extends to drawings, schemes, sketches if they meet the requirements established by state construction norms and rules and are created by the relevant subject - an architect (engineer with a qualification certificate). Otherwise, they are subject to copyright protection as works of fine art: "drawings and schemes relating to architecture", and therefore their creation cannot be the basis for the author to have additional rights envisaged in the Law of Ukraine "On Architectural Activity".