Досліджено теорії стосовно філософії у художніків украінського авангарду початку XX ст., відображені у текстах його найбільш яскравих представників. Увагу приділено маловивченим поглядам художників-теоретиків українського аванграду, які відіграли провідну роль у формуванні авангардного мистецтва та його теорії в Україні. Розглянуто філософські категорії, наявні в теорії художників України на початку XX ст. Увагу приділено представникам одеського регіону. Запропоновано розглядати філософсько-культурологічні пошуки та художню критику митців українського авангарду як цілісну систему мислення, яка наділена власними характерними особливостями та має значний вплив на розвиток сучасної художньої культури та філософії. Проаналізовано тексти художників-теоретиків українського авангарду, на його підставі систематизовано філософські погляди представників авангарду в Україні, встановлено їх унікальність і безпосередній зв'язок між західним інтуїтивізмом і психологізмом та російським космізмом і езотеризмом з національним менталітетом митців українського авангарду, виявити соціально-філософські коріння деструктивізму й еклектизму в їх філософських концепціях, вперше чітко визначити традиційні та новаторські тенденції у художній критиці Одеси на початку XX ст. На підставі дослідження текстів художників-теоретиків сформульовано парадигму нової художньої критики в регіональному аспекті (Одеса).

  Скачати повний текст

Розглянуто актуальні питання сучасної композиторської творчості, багато з яких починають активно розроблятися та перебувають на стадії початкового наукового осмислення. Визначено домінантні принципи організації художньої цілісності у музиці як диференційні ознаки музичного тексто- та смислоутворення періоду 1970 - 1990-х рр. Виявлено їх ускладнення у кінці XX ст., що обумовлено усталенням постмодерних реалій, одночасним функціонуванням різних дискурсивних практик, загальним пошеренням на сферу культури глобалізаційних процесів, утвердженням стильового плюралізму й еклектизму. Обгрунтовано шляхи виявлення за даних умов визначальних принципів організації художньої цілісності, актуальних для музичної творчості України та Польщі останньої третини XX ст. Запропоновано способи визначення найадекватнішого прочитування смислів твору, їх утілення у звуковому матеріалі, встановлення загальних закономірностей закодування/розкодування в ускладнених конструктивних рішеннях. Визначено основні принципи організації художньої цілісності, що найбільш продуктивні у музично-творчій практиці останньої третини XX ст. Простежено функціонування текстових взаємодій, кічу, культурної полілогічності, системної організації, співрозмірності та симетрії, фрагментаризму, шкал константних моделей. Для ілюстрування теоретичних положень та висновків використано твори українських та польських композиторів 1970 - 1990-х рр. На підставі застосування порівняльного підходу продемонстровано загальноєвропейські тенденції розвитку креативних процесів у музичному мистецтві та проаналізовано спільні й найпоказовіші для обох музичних культур принципи організації художньої цілісності, що відображають специфіку сучасних реалій. Констатовано посилення впливу панівного дискурсу на еволюцію сучасної музичної творчості.

  Скачати повний текст

Розроблено принципи і методи реставрації пам'яток архітектури Лівану на прикладі архітектурної спадщини міст Бейрута, Сайди. Проаналізовано розвиток архітектурної спадщини Лівану періодів Оттоманської імперії (початок XVI - початок XX ст.) і Французького мандату (1920 - 1943 рр.). Виявлено загальні принципи і методи реставрації пам'яток архітектури Лівану першої половини XX ст. Надано рекомендації щодо проведення реставраційно-відбудовної діяльності і використання особливостей Бейрутського еклектизму.

  Скачати повний текст

Розглянуто поняття "суспільна згода" як системотвірна основа будь-якого суспільства, оскільки вона регулює операції "інклюзії/ексклюзії", відокремлення "своїх" від "чужих", які є базовими для конституювання суспільної системи. Подібне відокремлення конкретизується за допомогою функціональної тріади "орієнтація - інтеграція - агресія", яка охоплює всі напрямки ідентифікації й об'єднання людських колективів і спільнот. Обгрунтовано тезу про те, що в рамках операції "орієнтації" діють концептуальні метафори "сховища", "стежини", "сили" та "зв'язків", сценарій взаємодії яких є підставою для легітимації влади, символічного порядку та соціальної єдності, обумовлюючи тип суспільства. На підставі наданої концептуальної схеми проаналізовано типи згоди в історії суспільства, де основну увагу приділено аналізу типу згоди в політичних суспільствах, яка має вигляд "консенсус інтересів" і будується на основі принципів соціальної справедливості. Показано, що специфікою посткомуністичних суспільств є принциповий еклектизм досягнення сценаріїв суспільної згоди, серед яких основною моделлю виступає популістська модель згоди як змови лідера з масами. Виявлено системні параметри кризи всіх видів суспільної згоди в Україні та сформульовано висновок про те, що єдиним кроком подолання "консенсуального колапсу" може бути "консенсус еліт".

  Скачати повний текст

У дисертації виявлено і аргументовано, як під впливом зовнішніх чинників, давньої спадщини Римської імперії, місцевих природно-кліматичних умов і архітектурно-будівельних традицій сформувались ознаки національної ідентичності ісламської архітектурної школи Алжиру, визначено прояви національної ідентичності і запозичених традицій в архітектурі мечетей, розроблено рекомендації для проектування нових мечетей в національних формах.Уперше визначено архітектурну періодизацію мечетей Алжиру з характеристикою кожного періоду (1 період – поєднання арабських, берберських, перських впливів, поширення колонного типу мечеті, 2 період – вплив андалузької архітектури, поява більшого декорування, 3 період – перевага функціональності в побудові мечетей, остаточне формування мечеті магрибського типу, 4 період відіграв не таку важливу роль в періодизації мечетей Алжиру, однак саме цей період позначився активним будівництвом медресе, 5 період – вплив іспано-португальських будівельних традицій, декорування, 6 період – період еклектизму і змішування традицій під час османського панування).На основі методології системно-структурного аналізу визначено принципи розташування мечетей в міському середовищі, планувальні схеми, пропорційну побудову, проаналізовано і систематизовано основні елементи, досліджено конструктивні схеми та декор.За методом системно-структурного аналізу сформульовано визначальні ознаки національної самобутності (колонний тип безкупольної мечеті з призматичним кількаярусним мінаретом або з звуженим догори мінаретом з гострокутними елементами завершення) і зовнішні впливи (арабські, давньоримські, перські, андалузькі, візантійські, османські) в архітектурі мечетей Алжиру ХІ ст.– 1830 р., визначено регіони з виявленням ознак національної самобутності в архітектурі на кордоні з Марокко і в долині р. Мзаб та регіони з поєднанням мультикультуралізму в архітектурі на узбережжі Середземномор'я та на кордоні з Тунісом.На основі проведеного дослідження сформульовано практичні рекомендації для проектування мечетей в національних формах.^UThe thesis has revealed and has put forward the arguments how, under the influence of external factors, the ancient heritage of the Roman Empire, local natural climatic conditions and architectural and construction traditions, the signs of the national identity of the Algerian Islamic School of Architecture were formed. It has specified the manifestations of national identity and borrowed traditions in the architecture of mosques, and has developed recommendations for designing of new mosques in the national forms.The Islamic Architecture School of Algeria was formed on the background of historical changes, a constant change of ruling dynasties, as well as under the influence of specific climatic conditions and ethnic features.For the first time, the architectural periodization of Algerian mosques with the characteristics of each period was determined (the first period - a combination of Arab, Berber, Persian influences, distribution of a mosques of hypostyle type; the second period - the influence of the Andalusian architecture, the occurrence of large decoration; the third period - the preference for greater functionality in the construction of mosques, the final formation of a Maghreb type mosque; the fourth period did not play a significant role in the periodization of Algerian mosques, but this period was marked by the active construction of madrassahs; the fifth period – the influence of the Spanish and Portuguese architecture and construction traditions, decoration; the sixth period - a period of eclecticism and mixing of traditions under the Ottoman rule).On the basis of the methodology of the system-structural analysis, the principles of location of mosques in the urban environment, planning schemes and proportional construction are determined; the basic elements are analyzed and systematized; the structural layouts and decoration are studied. Mosques are analyzed from the enlarged urban-planning level (location in the urban environment) to the object level (planning, compositional construction) and element-by-element level (component elements of the superstructure of the mosque, structural systems, decorative finishing of facades and interiors). Then, the peculiarities of different hierarchical levels of mosques are compared with the architectural periodization and geography of location, which enables identifying national signs and external influences in the Algerian Islamic architectural school.It has been proved that the national forms of the mosques of Algeria are expressed as follows: in the domeless Maghreb and Kharijites mosques; in the prismatic minaret with several tiers or the tapered upward minaret with acute-angle elements of crowning, taking into account seismic activity; in the use of a hypostyle type mosque with crowning of each nave with a double sloping roof; and in the use of lightweight wooden roof structures.According to the method of system-structural analysis, the thesis has formulated the determining features of national identity and external influences in the architecture of Algerian Mosques since 11th century till 1830; it has been determined the regions with manifestation of signs of national identity in the architecture on the border with Morocco and in the valley of the M'zab river and regions with a combination of multiculturalism in architecture on the Mediterranean coast and on the border with Tunisia.The practical recommendations for the planning of mosques in national forms are formulated - separately for the mosques of the Maghreb type and for the Kharijites mosques. It has been proved that the process of construction of new mosques should be in parallel with the development of the protection of monuments and restoration activities by expanding the list of objects under state protection and are included in the State or World Monuments Registry.

Дисертацію присвячено лінгвокультурологічному вивченню художнього образу оповідача в сучасних англомовних амеріндіанських прозових текстах із залученням комплексу міждисциплінарних підходів, а саме, культурологічного, етнолінгвістичного, наративного, семіотичного та лінгвопоетологічного.Актуальність запропонованої роботи зумовлена загальною спрямованістю лінгвопоетологічних, лінгвокультурологічних, наратологічних і лінгвосеміотичних студій на комплексне вивчення художнього образу прозового тексту, виявлення засобів втілення в різних площинах художнього тексту етнокультурних і міфологічних уявлень, особливостей світосприйняття певного етносу крізь призму художніх образів, образу оповідача зокрема. Об'єктом дослідження є образ оповідача сучасних англомовних амеріндіанських прозових текстів у лінгвокультурному висвітленні.Предметом є етнокультурна природа різних типів оповідачів в сучасних англомовних амеріндіанських прозових текстах.Мета дослідження полягає у комплексному вивченні лінгвокультурних проявів образу оповідача в сучасних англомовних амеріндіанських прозових текстах крізь призму етнокультурного орнаменталізму.Матеріалом дослідження слугують сучасні англомовні амеріндіанські прозові тексти (Л. Ердріч, Н.С. Момадея, Л. Оуенса, Л.М. Сілко, Л. Хоган) загальною кількістю 3818 сторінок, в яких образ оповідача розгортається в різних етнонаративах і, одночасно, як втілення представника певної етнокультури впливає на етноспецифіку наративів аналізованих художніх текстів. Наукова новизна роботи визначається, по-перше, тим, що аналіз етнокультурної специфіки нарації англомовних амеріндіанських прозових текстів здійснюється комплексно, з урахуванням теоретичних розробок лінгвопоетики, етнолінгвістики, лінгвосеміотики, наратології, лінгвокультурології; з цих же позицій уточнюються поняття "оповідач етнокультурного наративу", "етнонаратив", "етнопоетика", "лінгвопоетичний еклектизм". По-друге, шляхом застосування методів лінгвопоетики, лінгвокультурології, етнолінгвістики, мультимодальної лінгвістики і наратології формулюються засади теорії художнього образу оповідача в етнокультурному наративі; шляхом комплексного, лінгвокультурологічного, етнолінгвістичного і наративного, підходу у роботі запропоновано типи оповідача етнокультурного наративу.^UThe thesis is devoted to the linguocultural study of the narrator 's literary image in modern Amerindian prosaic texts applying the complex of interdisciplinary approaches such as linguocultural studies, ethnolinguistic studies, narrative studies, semiotic studies and linguopoetic studies.The topicality of the thesis is grounded on the general focus of linguopoetological, linguocultural, narratological and linguosemiotic studies on the complex investigation of the literary image of the prosaic text, revealing the means of embodiment in different its levels the ethnocultural and mythological ways of understanding and perception of the world by the concrete ethnos through the prism of literary images, the image of the narrator in particular.The object of the research is the image of the narrator in modern English Amerindian prose in the linguistic and cultural perspective.The subject is the ethnocultural nature of the different types of narrators in modern English Amerindian prosaic texts. The purpose of the study is in the complex study of linguocultural features of the narrator's image in modern English Amerindian prosaic texts through the prism of the ethnocultural ornamentalism. The novels of the novelists – N. S. Momaday, L. M. Silko, L. Erdrich, L. Hogan, L. Owens – constitute the material of investigation with a total of 3818 pages, in which the image of the narrator unfolds in different ethno-narratives and influences the ethnospecificity of the narratives of the texts under analysis.The novelty of the work is determined firstly by the fact that the analysis of ethnocultural specifics of the narration of English Amerindian prosaic texts is studies in complex, taking into account theoretical developments in linguopoetics, ethnolinguistics, linguosemiotics, narratology, linguoculturology; the notions of "the narrator of ethnocultural narrative", "ethnonarrative" and "ethnopoetics", "linguopoetic eclectism" are specified in the given work. Secondly, by means of applying the methods of linguopoetics, linguoculturology, ethnolinguistics, multimodal linguistics and narratology, the principles of the theory of the narrator's literary image in ethnocultural narrative are formulated; by means of a set of approaches, such as linguocultural, ethnolinguistic and narrative, the types of the narrator in ethnocultural narratives are suggested in the thesis.

Дисертаційна робота є першою в літературознавстві спробою комплексного дослідження реактуалізації історії у вибраній романній прозі та есеїстиці П. Кіньяра. Мета дослідження полягала у виявленні та характеристиці стратегій реактуалізації історії у романах П. Кіньяра 1980-2000-х років, дія в яких відбувається в минулих історичних епохах. Для реалізації поставленої мети у роботі було окреслено своєрідність осмислення історії у філософському дискурсі Франції другої половини XX ст. і виокремлено специфічні характеристики репрезентації та інтерпретації історії у французькому романі 1980-2000-х років, сформульовані в ключових літературознавчих працях із цієї проблематики. За допомогою представленої філософської та літературознавчої теорії було визначено характерні риси моделі реактуалізації історії, реалізованої у романістиці П. Кіньяра. Такими рисами є, зокрема, метатекстуальність, фрагментарність, жанровий еклектизм, ненадійність та нелінійність оповіді як виразники постмодерністської поетики. При цьому ключовим жанром, у межах якого П. Кіньяр перепрочитує історію, є біофікційний роман. Атрибутивною характеристикою біофікційних романів П. Кіньяра (“Записки на табличках Апроненії Авіції”, “Альбуцій”, “Всі ранки світу”, “Тераса в Римі”) є авторський інтерес до персонажів, забутих великою історією або малозначимих у її контексті. Письменник фокусується на героях, витіснених на периферію історії: у такий спосіб автор артикулює недовіру до традиційної моделі історіографії, центрованої навколо визначних історичних діячів. Конструюючи вигадану історію життя персонажа, автор синтезує її із автофікцією, внаслідок чого протагоністи його творів функціонують як авторські маски. Було доведено, що для дослідження стратегій оперування історією важливе значення має концепція темпоральності П. Кіньяра, висвітлена автором у його есеїстиці – головно у творі «Про давній час». Концепція «давнього часу» ґрунтується на ідеї існування містичного часового проміжку, який пов’язаний із витоками світу і, відтак, передує з’яві людини. На думку автора, відчуття цього часу для митця постає ресурсом для «істинної» творчості. Аналіз інтермедіального модусу романістики П. Кіньяра засвідчив, що як музика, так і піктуральне мистецтво в його романах відіграють функцію медіатора авторської метамови в літературі. Так, через музичні і графічні образи П. Кіньяр ретранслює згадану концепцію «давнього часу», представляючи персональну візію темпоральності ключовою темою мистецьких творів протагоністів романів «Всі ранки світу» та «Тераса в Римі». Дослідження роману «Американська окупація» засвідчило широту спектру історії, до якого звертається П. Кіньяр. У романі представлено як відносно близьку часову перспективу, так і передісторію. Автор зображує період присутності американських баз НАТО на території повоєнної Франції, послідовно критикуючи культуру та світогляд представників «нового світу» з позицій елітистського антиамериканізму, притаманного інтелектуальному дискурсу Франції. У творі прослідковується процес модифікації національної і культурної ідентичності головного персонажа, зумовлений впливом американської культури. Історія повоєнної Франції у романі виявляє себе пронизаною передісторією, яка в авторській оптиці конституює фундаментальний пласт кожної епохи. Рекурентність міфологічного давнього часу в Кіньяровій художній парадигмі є – суголосно з теорією вічного повернення, запропонованою Ж. Дельозом – трансісторичним процесом, рефреном вічності у сьогочассі. Також було доведено, що реактуалізація історії у романістиці П. Кіньяра відбувається, головно, через авторське наділення історії власним смислом. Кіньярова візія кожної окремої епохи постає суб’єктивізованою, інтимізованою та, відповідно, не узгодженою із традиційною історіографією.^UThe dissertation is the first attempt in literary studies to comprehensively research the reactualization of history in selected novels by P. Quignard. The purpose of the research was to identify and characterize the strategies of reactualization of history in P. Quignard's novels of the 1980s-2000s, in which the action takes place in past historical epochs. In order to realize the set goal, the work outlined the peculiarity of the understanding of history in the philosophical discourse of France in the second half of the 20th century, and the specific characteristics of the representation and interpretation of history in the French novel of the 1980s-2000s, formulated in key literary works on this issue. With the help of the presented philosophical and literary theory, the characteristic features of the model of reactualization of history implemented in P. Quignard's novels were determined. Such features are, in particular, metatextuality, fragmentation, genre eclecticism, unreliability and non-linearity of the narrative as expressions of postmodern poetics. At the same time, the key genre within which P. Quignard rereads history is the biofictional novel. An attributive characteristic of P. Quignard's biofictional novels ("On Wooden Tablets: Apronenia Avitia", "Albucius", "All the World’s Mornings", "A Terrace in Rome") is the author's interest in characters forgotten by the great history or insignificant in its context. The writer focuses on heroes pushed to the periphery of history: in this way, he articulates distrust towards the traditional model of historiography, centered around prominent historical figures. Constructing a fictional character's life story, the author synthesizes it with autofiction, as a result of which the protagonists of his works function as authorial masks. It was proved that the concept of temporality of P. Quignard, highlighted by the author in his essays (mainly in the work "Sur le jadis") is of great importance for the study of the strategies of operating of history. The concept of "ancient time" is based on the idea of the existence of a mystical time interval, which is connected with the origins of the world and, therefore, precedes the appearance of man. According to the author, the feeling of this time for the artist becomes a resource for "genuine" creativity. The analysis of the intermedial mode of P. Quignard's novels testified that both music and pictorial art in his novels play the role of a mediator of the author's metalanguage in literature. Thus, through musical and graphic images, P. Quignard relays the mentioned concept of "ancient times", presenting a personal vision of temporality as the key theme of the artistic works of the protagonists of the novels "All the World’s Mornings" and "A Terrace in Rome". The study of the novel "The American Occupation" testified the breadth of the spectrum of history to which P. Quignard addresses. The novel presents both a relatively close time perspective and a background story. The author depicts the period of the presence of American NATO bases on the territory of post-war France, consistently criticizing the culture and worldview of representatives of the "new world" from the standpoint of elitist anti-Americanism inherent in the intellectual discourse of France. The work traces the process of modification of the national and cultural identity of the main character due to the influence of American culture. The history of post-war France in the novel reveals itself as linked to the prehistory, which, in the author's view, constitutes the fundamental layer of each era. The recurrence of mythological ancient times in Quignard's artistic paradigm is – according to the theory of eternal return proposed by G. Deleuze – a transhistorical process, a refrain of eternity in the present. It was also proved that the reactualization of history in P. Quignard's novels takes place mainly through the author's endowment of history with its own meaning. Quignard's vision of each individual era appears to be subjectivized, intimated and, accordingly, inconsistent with traditional historiography.

У дисертації вперше виявлено культуротворчі настанови дизайну архітектурного середовища в контексті постмодернізму, зокрема адгокізм, алюзіонізм, полісемантичний еклектизм, інтуїтивізм, іронізм, декомпозицію та метафоричну трансформацію, подвійне кодування, нелінійний пластицизм та біоморфізм. Визначено та комплексно охарактеризовано формотворчі стратегії дизайну архітектурного середовища доби постмодернізму, зокрема еклектизм, деконструкцію, віталізм, нелінійне формотворення. Розкрито комп’ютерні експлікації формотворення в дизайні архітектурного середовища постмодернізму. В роботі удосконалено визначення та обґрунтування концептуальних засад постмодерного алюзіонізму в архітектурному дизайні, зокрема інтертекстуальність, полісемантичність та інсталяціонізм, уточнено характеристики концептуального підґрунтя нелінійного та біонічного пластицизму в дизайні архітектурного середовища постмодернізму. Розширено та уточнено періодизацію розвитку теорії та практики архітектурного дизайну постмодернізму в історико-культурному контексті.^UIn the dissertation, for the first time, the cultural guidelines of the design of the architectural environment in the context of postmodernism were revealed, in particular adhocism, allusionism, polysemantic eclecticism, intuitionism, ironism, decomposition and metaphorical transformation, double coding, nonlinear plasticism and biomorphism. Form-making strategies for the design of the architectural environment of the postmodern era are defined and comprehensively characterized, in particular, eclecticism, deconstruction, vitalism, non-linear form-making. Computer explications of form-making in the design of the architectural environment of postmodernism are revealed. The work improved the definition and substantiation of the conceptual foundations of postmodern allusionism in architectural design, in particular intertextuality, polysemanticity and installationism, clarified the characteristics of the conceptual basis of nonlinear and bionic plasticism in the design of the architectural environment of postmodernism. The periodization of the development of the theory and practice of postmodern architectural design in the historical and cultural context has been expanded and clarified.