Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади філософсько-релігієзнавчого дослідження проблем езотерики. Виявлено визначальні риси езотерики як наукової дисципліни. Виокремлено структурні елементи, наявність яких дає підстави стверджувати про належність теоретичного вчення до езотеричного. Обгрунтовано необхідність встановлення трансцендентальних причин, "умов можливості" езотерики. Визначено зміст базових понять, необхідних для дослідження езотерики, встановлено їх сутнісне та формальне співвідношення. Особливу увагу приділено дослідженню поняття, яке позначає вищу реальність езотерики та не має аксіологічних коннотацій. З'ясовано, що даним вимогам відповідає термін "сакральне" або "священне". На підставі аналізу різних підходів щодо розуміння поняття "езотерика" запропоновано визначення даного поняття. Езотерику запропоновано розуміти як найбільш широке поняття (технічний термін), що охоплює поняття містики та магії. Запропоновано визначати термін "езотерика" як родове щодо відношенню до понять "містика" та "магія", які є її (езотерки) видами. Розкрито сутність поняття "езотерична настанова свідомості" та виокремлено фактори, які впливають на її формування. Проаналізовано перехід від неезотеричних настанов до езотеричної через зміну пластів "живого світу", горизонту, контексту, підгрунтя, що перебувають у тісній залежності. Виокремлено два етапи, необхідні для актуалізації езотеричної настанови свідомості: "прояснення" та "трансцендування". Встановлено необхідні рівні зміни свідомості, які виникають на шляху (в процесі) її розвитку, якими є: MIND, трансперсональна область, екзистенційний рівень, рівень Его, рівень Тіні. Описано види езотерики залежно від розрізнення цілей.

  Скачати повний текст

Досліджено, що містика постає складним феноменом духовного життя людини. Визначено, що містика (у вузькому сенсі слова, як один з видів езотерики) має значення контакту адепта містичної практики з Абсолютною реальністю, що сприймається як "єднання" з Нею та призводить до "зняття" суб'єкт-об'єктних відносин. Зазначено, що результатом постає трансформація свідомості/особистості адепта містичної практики, звільнення її від егоцентризму. Проаналізовано, що містична теорія (містицизм) та містична практика (досвід) обумовлюють формування містичної традиції, за допомогою якої здійснюється трансляція теорії та практики "єднання" з Абсолютом від однієї генерації до іншої, а процес формування двох типів містики (іманентної та трансцендентно-іманентної) залежить від уявлення щодо сутності Абсолютної реальності, яка визначає характер містичного контакту та мету містичної практики ("злиття" або "об'єднання" з Абсолютом. Різноманіття містичних традицій Сходу та Заходу, що формуються у межах основних містичних принципів, визначається способом вирішення питання щодо співвідношення ідеального та матеріального начал. Обгрунтовано, що певний вплив має вибір методів містичної практики, але псевдомістичний досвід постає секулярним, тобто позбавленим уявлень щодо Абсолюту і прагнення до "єднання" з Ним і він призводить до розвитку егоцентричної свідомості.

  Скачати повний текст