Встановлено, що державно-партійні форми та методи управління професійним мистецтвом постійно удосконалювалися, пристосовуючись до нових обставин, але завжди були спрямовані на підпорядкування творчості митця ідейно-політичним цілям радянської держави, зокрема, нівеляції національних особливостей українського мистецтва. Показано, що державне управління у сфері професійного мистецтва здійснювалося на засадах визначеної для галузі фінансової системи, яка передбачала принципи матеріального та морального заохочення, ставила митця у залежність від управлінських структур. Виявлено, що творчий процес в УРСР, з одного боку, характеризувався певними успіхами, а з іншого - для нього були характерні тенденції щодо уніфікації професійного мистецтва, збіднення його сюжетів і тематик, що вело до утвердження у мистецтві лінії на спрощення, а іноді й спотворення реальної дійсності. Доведено, що із зростанням національно-визвольного руху, опір української творчої інтелігенції радянській тоталітарній системі виявився загалом у двох напрямках: мистецькому нонконформізмі та політичному дисидентстві.

  Скачати повний текст

Вперше в сучасній українській історіографії та релігієзнавстві у контексті радянської конфесійної політики всебічно висвітлено становище протестантських громад Закарпаття в 1945 - 1991 рр. Проаналізовано особливості їх національної та конфесійної ідентичності, охарактеризовано стан міжконфесійних відносин у даний період. Розкрито радянську конфесійну політику та державно-церковні відносини в СРСР, розглянуто форми та методи контролю держави за релігійними громадами та служителями культів. Вивчено історію розвитку протестантизму в Україні, зокрема, його регіональний аспект. Описано механізми взаємовідносин протестантських громад краю з центральними та місцевими органами виконавчої влади та правоохоронними структурами. Проаналізовано документи внутрішнього характеру, що регламентували діяльність реформатських громад, простежено формування їх організаційних структур. З'ясовано причини появи протестанстького дисидентства, висвітлено становище нелегально діючих протестантських громад Закарпаття, простежено їх взаємозв'язки з іншими протестантськими громадами тогочасного СРСР. Визначено ступінь впливу на релігійне життя протестантських громад краю єпископату реформатської церкви Закарпаття, Всесоюзної Ради євангельських християн-баптистів, "ініціативної групи", Оргкомітету, Ради Церков євангельських християн-баптистів, Всесоюзної Ради адвентистів Сьомого Дня, Крайового бюро, Західного (українського) та Східного (сибірського) комітетів свідків Єгови, Руської православної церкви, лідерів регіональних, міжнародних протестантських організацій і церков, визначено місце та роль реформатської церкви та євангельських християн-баптистів краю в екуменічному русі. Охарактеризовано соціально-демографічний склад і динаміку чисельності протестантських громад Закарпаття, виділено їх спільні та відмінні риси. До наукового обігу введено різноманітні за походженням і змістом нові архівні документи з історії розвитку протестантського руху на Закарпатті.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості розвитку релігійного сектантства Харківської губернії у другій половині XIX - на початку XX ст. Висвітлено процес виникнення, динаміку та найважливіші чинники даного суспільного явища, проаналізовано відносини сектантів з Російською православною церквою, державною владою та православним населенням. Відзначено, що лібералізація суспільного життя сприяла активізації старообрядництва та містичного сектантства протягом 1860-х рр. Виявлено виникнення у 1870-х рр. "духовного скопецтва" та піднесення хлистівського руху, що було новим явищем для Харківщини. Наступний етап розвитку сектантства (1880-ті рр.) охарактеризовано появою в регіоні нових сект (штундистів, баптистів, толстовців, підгорнівців), а початок XX ст. відзначається вкрай загостреними міжконфесійними відношеннями, наслідком яких стали погроми та акти блюзнірства. З'ясовано вплив на розвиток релігійного сектанства маніфестів царя 1905 - 1906 рр. про декларування свободи совісті, які сприяли активізації діяльності релігійних сект. Зазначено, що після революції 1905 - 1907 рр. відновлено спроби обмежити права сектантів. На Харківщині дані процеси набули особливого розвитку в 1909 - 1917 рр. Зроблено висновок про невпинне зростання численності сектантів Харківської губернії протягом досліджуваного періоду (1861 - 1917 рр.) та розвиток тенденції щодо появи нових форм релігійного дисидентства.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним релігієзнавчо-філософським дослідженням дивергентних процесів, їхніх внутрішніх та зовнішніх причин у пізньо-протестантських конфесіях України другої половини ХХ – початку ХХІ століття. На основі дослідження значного об'єму філософських, богословських та історичних джерел та досліджень запропоновано концептуалізоване визначення дивергентних процесів, визначено методології, які дозволяють дослідити процеси з точки зору релігієзнавчої науки як невід'ємну складову релігійної системи, що на рівних із конвергентними процесами забезпечує її динамічну рівновагу, вказати на їхній універсальний характер. Робота аналізує зовнішні та внутрішні чинники, які зумовлюють та підтримують варіативність та плюральність пізньопротестантських організацій України як за радянської доби, так і часів незалежності Української держави, аналізує їхній характер та форми прояву – як засоби виживання і як засоби розвитку та трансформації.Ключові слова: пізньопротестантські конфесії, баптизм, адвентизм, п'яти-десят¬ництво, дивергентні процеси, реформації, трансформація, адаптація, релігійне дисидентство.^UDissertation is a comprehensive religious and philosophical study of divergent processes, their internal and external causes in the late Protestant denominations of Ukraine in the second half of the XXth – the beginning of the XXIst century. On the basis of the study of a considerable volume of philosophical, theological and historical sources and researches, a conceptualized definition of divergent processes was proposed. Divergent processes are meant as one of the processes of self-organization of a complex open system, which is religion, an inherent system centrifugal process characterized by a reaction to closure, conservation of the current state of the religious system, resulting in the development of the maximum possible set of options and solutions leading to its transformation and renewal. These processes are considered to be specific and logical structural components of any system development, a tool for religious system's dynamic equilibrium maintaining, which can manifest itself either as a tool for the ideological and institutional separation of new formations from the maternal tradition or as a means of adaptation and preservation. The specificity of divergent processes consists in the fact that it is not only about changes in the institutional or organizational order (that one can fix as divisions, splits, reforms, updates, etc.), and above all about conceptual, dogmatic, ideological shifts that can formalize institutional features, and may exist unformed in this way.Proposed research analyzes the external and internal factors that determine and support the variability and plurality of the late Protestant organizations of Ukraine both in the Soviet era and during the independence of the Ukrainian state, studies their character and forms of manifestation as means of survival as well as development and transformation.It's shown that nature and quality of divergent processes in confessions of late Protestantism in Ukraine and in the world depends on external and internal factors. The external factors of these processes are the state of the sociopolitical environment in which a specific religious confession is. The internal factors of divergent processes, respectively, are the activities of specific people, i.e. religious leaders, their personal ambitions or conflicts, disagreement with doctrinal, liturgical, behavioral norms, any other moments of the organizational life of the religious community, which often occurs in response to the change of group doctrines, liturgy, and/or the degree of severity, that is, the liberalization or fundamentalization of the mainstream doctrine, the change of generations of believers and church leaders, the level of their general education, the depth of the irrational principles of its own religious tradition, openness to the world and society, the availability of alternative means of legitimating. In the Soviet times, the model of divergent processes for Baptists, Pentecostals and Adventists is similar. In the independent Ukraine there are specific features reduced to the questions of doctrine and organizational and institutional identity of each of the above-mentioned late Protestant denominations. Also, in addition to external divergence, there is an internal divergence on the basis of the attitude and belonging to the new Ukrainian identity, or the preservation and reproduction of it as the old Soviet or post-Soviet.Key words: late Protestant denominations, Baptism, Adventism, Pentecostalism, divergent processes, reforms, transformation, adaptation, religious dissidence.