Показано, що ступінь розвитку електронного уряду та виконуваних ним функцій не є показником демократичності політичної системи суспільства. Обгрунтовано, що ідея електронного уряду уможливлює політичну участь громадян у новому аспекті, а саме - здійснення впливу на політичне життя країни, на державну владу за допомогою Інтернету через політично орієнтовані сайти та портали. Доведено, що у різних країнах проблеми побудови електронного уряду ідентичні, а наявні розбіжності зумовлені рівнями політичного та соціально-економічного розвитку держав. Обгрунтовано, що успішність впровадження такого уряду залежить від зацікавленості елітних груп у реалізації якісно нової, постіндустріальної філософії державного управління, інформаційній прозорості та гласності в діяльності уряду та державної влади в цілому. Розвинуто поняття "електронна держава", за яким передбачаються три галузі державної влади - законодавча, виконавча та судова. Така держава є системою державного управління на основі електронних засобів обробки, передачі та поширення інформації, застосованої з метою зміни взаємин між державними органами та суспільством. За цього поняття "електронна прозорість", яке за умов електронного уряду набуває особливого значення, а також "мобільна демократія", "мобільна держава", "мобільний уряд" є елементами поняття "електронна держава".

  Скачати повний текст

Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою, в якій наведенорозв’язання актуального наукового завдання – обґрунтування комплексуконцептуальних положень щодо розвитку управлінського інструментаріюпідтримки співробітництва територіальних громад в умовах децентралізації, атакож розроблення методико-технологічного забезпечення відповіднихпроцесів та їх безупинного вдосконалення.За результатами дослідження методологічних засад співробітництватериторіальних громад у контексті забезпечення стійкості і сталого розвиткувизначено, що міжмуніципальне співробітництво є одним з найпоширенішихявищ у сучасних демократіях, у Європейському Союзі одним із основнихзавдань регіональної політики є забезпечення сталого розвитку територій ігромад, а також зменшення диспропорцій щодо рівня соціально-економічногорозвитку міських та прилеглих сільських громад. Акцентовано на тому, щоодним з провідних механізмів реалізації цього надскладного завдання є самеміжмуніципальне співробітництво, яке сприяє прогресу у досягненні Цілейсталого розвитку на рівні відповідно території чи громади, а такожзабезпеченню надання якісних публічних послуг в умовах долання глобальнихвикликів та загроз, а також постійного зростання потреб населення тамісцевого бізнесу.Дослідження сучасних викликів і тенденцій розвитку співробітництватериторіальних громад в Україні дозволило констатувати, що темпи розвиткуспівробітництва громад в Україні є достатньо повільними, не можна вважатидостатнім рівень розвиненості співробітництва територіальних громад вУкраїні, а потенціал упровадження управлінського інструментарію підтримкиспівробітництва територіальних громад використовується не повною мірою.Отже, актуальність дисертаційної роботи зумовлена наявністю протиріччя міжнагальною розвитку управлінського інструментарію підтримкиспівробітництва територіальних громад в умовах поточного етапу реформидецентралізації, правового режиму воєнного стану та під час повоєнноговідновлення України і недостатністю концептуального та методичногозабезпечення цих процесів.^UBased on the results of the study of the methodological foundations ofcooperation of territorial communities in the context of ensuring resilience andsustainable development, it is determined that inter-municipal cooperation is one ofthe most common phenomena in modern democracies, and in the European Unionone of the main tasks of regional policy is to ensure sustainable development ofterritories and communities, as well as to reduce disparities in the level of socioeconomic development of urban and adjacent rural communities. It is emphasisedthat one of the leading mechanisms for implementing this extremely complex taskis inter-municipal cooperation, which contributes to progress in achieving theSustainable Development Goals at the level of a territory or community, as well asto ensuring the provision of quality public services in the context of overcomingglobal challenges and threats, as well as the constant growth of the needs of thepopulation and local businesses.A detailed study of the current challenges and trends in the development ofcooperation of territorial communities in Ukraine has made it possible to state thatthe pace of development of community cooperation in Ukraine is rather slow, thelevel of development of cooperation of territorial communities in Ukraine cannot beconsidered sufficient, and the potential for implementing management tools tosupport cooperation of territorial communities is not fully used. Thus, the relevanceof the thesis is due to the contradiction between the urgent development ofmanagerial tools to support cooperation of territorial communities in the currentstage of decentralisation reform, the legal regime of martial law and during the postwar recovery of Ukraine and the lack of conceptual and methodological support forthese processes.A comprehensive analysis of the current state of scientific research on theproblem of inter-municipal cooperation development based on the study of asignificant scientific contribution of foreign and domestic scholars, as well asguidelines of international organisations, allowed the author to formulate theauthor's (refined) definition of the concept of «tools to support cooperation ofterritorial communities» as a set of management tools, the application of which inthe field of cooperation of territorial communities will help ensure success in thedimensions of trust building, the ability to choose a rational form of cooperation,create new value for the participating communities and the territory, satisfy theparticipants of cooperation, obtain positive effects and consequences that willcontribute to progress in achieving the Sustainable Development Goals.

У кваліфікаційній роботі визначено рівень наукової розробленості проблематики дослідження та встановлено, що багато науковців розглядали в своїх працях питання загальних і специфічних аспектів застосування ефективних механізмів управління в місцевому самоврядуванні, публічному управлінні та менеджменті, однак існує нагальна необхідність у реалізації системного підходу до питань електронного урядування в діяльності органів місцевого самоврядування та життєдіяльності місцевих громад, розробки заходів практичної реалізації місцевого самоврядування й забезпечення участі громадян у процесах управління. Специфікою вивчення методів електронного урядування є той факт, що теорія публічного управління (як і менеджменту в цілому) не завжди встигає за практичною сферою, розвитком та впровадженням інформаційних технологій в управлінні.У дисертаційній роботі детально розглянуто структуру управління, притаманну демократичному суспільству, як передумову організації ефективного публічного управління. Наявність демократії як форми державного управління забезпечує формування громадянського суспільства, тобто тієї частини суспільства, що забезпечує ефективне управління та взаємодію з органами державного управління, що реально впливають на ситуацію в державі й визначають ключові вектори державної політикиУдосконалено понятійно-категоріальний апарат електронного урядування та пов'язаних з ним понять як форми та методу публічного управління, що використовують в органах місцевого самоврядування для підвищення якості публічного управління, забезпечення високої якості управлінських рішень, прозорості та економності апарату управління. Подальшого розвитку набув понятійно-категоріальний апарат електронного урядування, зокрема надано трактування поняттям: “електронне урядування”, “електронна демократія”, “інформаційні ресурси”, “цифрова трансформація”, “діджиталізація управління”, “архітектура електронного урядування”, “платформа електронного урядування”.Дослідження сучасного стану та перспектив розвитку електронного урядування в Україні та в світі дозволило запропонувати новий концептуальний підхід до реінжинірингу управлінських процедур як процедур органів місцевого самоврядування через упровадження цифрових технологій у процес прийняття управлінських рішень, організаційно-технологічних змін у структурі публічного управління та адміністрування, а також удосконалити інституціональні засади впровадження інструментів електронного урядування, завдяки використанню цифрових технологій та відповідних інструментів створюється реальне підґрунтя для ефективного урядування.З'ясовано, що основою ефективного управління місцевою територіальною громадою є наявність щільних взаємозв'язків між структурними елементами територіальної громади, а саме: органами місцевого самоврядування, органами державної влади, підприємствами та громадянами.Консолідовано й узагальнено зарубіжний досвід та практики впровадження електронного урядування в системі публічного управління й адміністрування. Проаналізовано історичну еволюцію електронного урядування в Україні, нормативно-правову базу, яка регулює відносини у сфері інформаційних технологій та електронної демократії^UThe qualification work determines the level of scientific development of research issues and establishes that many scholars have considered in their work the general and specific aspects of effective governance in local government, public administration and management, but there is there is an urgent need to implement a systematic approach to e-government in the activities of local governments and local communities, to develop measures for the practical implementation of local government and ensure citizen participation in governance processes. The specificity of the study of e-government methods is the fact that the theory of public administration (as well as management in general) does not always keep up with the practical field, development and implementation of information technology in management.Analysis of the international experience of different countries shows the inevitability of democracy in a developing society and rejection in those countries that are in a state of stagnation.The main concepts and categories of e-government and democracy, as well as methods of implementing e-surveillance in public administration are studied in the work. Interpretation of e-government and related concepts as form and method of public administration which is used in local governments to improve the quality of public administration, ensuring high quality management decisions is improved. Further development was given to the conceptual and categorical apparatus of e-government, in particular, the interpretation of the concepts: “e-government”, “e-democracy”, “information resources”, “digital transformation”, “digitalization of governance”, “architecture of e-government”, “e-government platform”The theoretical and methodological bases of the system of public administration of territorial communities and the concept of “electronic democracy ” is defined as purposeful activity of local government bodies which ensures optimal functioning and development of relations with society and indiviaduals, efficient and rational use of land resources within the territorial community are generalized, in order to socio-economic development of community territories, ensuring the functioning of cjmunication and relations and land rights of community members. Normative-legal provision in the system of land resources management is analyzed and it is established that for further development of the system of land resources management at the level of territorial communities it is necessary to improve the norms of the current legislation. Problems of formation of the system of management of information resources of territorial communities, among which legislative unresolved issues between installation, are revealed. The directions of optimization of land resources management, which provide for the implementation of a set of works according to a certain scheme, are substantiated. The state of land resources of communities as an investment-attractive resource of their territories is analyzed. It is established that the investment attractiveness of land can be determined by assessing it according to certain criteria. The choice among them is made in each individual case and depends on the purpose for which the land can be used as an operating basis or means of production. The peculiarities of land use within the community are revealed. The main provisions of self-government control as a management function of local governments, aimed at compliance with the provisions of land and other environmental legislation on the use and protection of land within the territorial community are reasoned. The role of public control in the electronic democracy for the territorial community is determined

Висвітлено основні теоретико-методологічні засади взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з громадськістю. Проаналізовано сучасний стан в Україні та в розвинених демократичних зарубіжних країнах щодо залучення громадськості до процесу прийняття рішень. Визначено напрями та механізми підвищення ефективності взаємодії органів публічної влади країни з громадськістю. Розглянуто демократію як форму існування українського народу, рису, притаманну його національному менталітету. Демократія визначена як необхідна умова для ефективної взаємодії органів публічної влади з громадськістю. Для підвищення її ефективності необхідно реалізувати розроблену Концепцію правової просвіти населення, створити законодавчу основу для участі громадськості в процесі прийняття рішень органів влади.

  Скачати повний текст

Засоби масової інформації є критично важливими організаціями, на яких покладено обов’язок інформувати громадськість та забезпечувати платформи для суспільних дискусій. Вони також є інструментом моніторингу для розслідування та притягнення осіб до відповідальності за владу, тому потребують незалежності і захисту від будь-якого втручання. З огляду на цюкритичну функцію, свобода медіа в різних країнах підлягає численним обмеженням під виглядом захисту прав і свобод держави та навіть окремих осіб.Дисертація спрямована на порівняльне дослідження українського та алжирського досвіду в цих питаннях. Україна та Алжир — різні. Україна — молода демократія, що розвивається, тривалий час проходить масштабні реформи — і це мало значний вплив на медійний ландшафт. Алжир переживає стан демократичного переходу після народної революції 2019 р. і досягає певнихрезультатів на шляху свободи й демократії; проте цього недостатньо — залишається багато труднощів, зокрема, проблеми сучасних медіа та журналістських практик.У цьому й полягає проблема — обмеження свободи медіа в різних країнах глобалізованого світу в тій чи тій мірі, що спонукає шукати спільне й відмінне в різних медіасистемах за різних політичних, економічних та соціальних умов, аналізувати причини й бар’єри, вивчати позитивний досвід подолання несвободи медіа та розвитку вільних медіаринків сучасного типу.^UMass media are critically important organizations, which are responsible for public informing and provision of public discussions platforms. They are also instruments for investigation and calling out people in power to be in charge, so they need to be protected from any kind of intervention. Considering this critical function, media freedom in different countries is widely limited to the rights and freedom protection of the state and even some people separately.The dissertation is aimed at the comparative study of Ukrainian and Algerian experience in this field. Ukraine and Algeria are different. Ukraine is a young democracy, which is developing and implementing large-scale reforms that influenced its media landscape significantly. Algeria is transitioning to democracy after the people’s revolution in 2019 as well as reaches peculiar results on its way to freedom and democracy. Nevertheless, it’s not enough as there are plenty of challenges such as the problems of modern media and journalism practices.The problem is the various scale limitation of media freedom in different countries of the globalized world that encourages to search similarities and differences in different media systems of different political, economic, and social conditions; to analyze the causes and the barriers; to study positive experience in fighting media oppression and development of free modern media markets.

У дисертації розглянуто політичне представництво з точки зору богословської антропології. У дослідженні розкриваються наступні проблеми: (1) питання ролі політичного представництва в антропології; (2) питання ролі політичного представництва в історії європейського врядування; (3) питання ролі політичного представництва в християнській церкві. Актуальність теми дослідження визначається необхідністю досягнення ясності у визначення демократії в контексті зростання осі автократичних режимів, які позиціонують себе як більш демократичні, ніж ліберальні демократії, оскільки представляють людей більш безпосередньо. З цією метою, в дослідження побудована “антропологія представницької демократії”, що виходить з "ортодоксальній" теорії політики, заснованій на "конститутивній теорії представництва", та протипоставленій "неортодоксальній" теорії політики, заснованій на "інструментальній теорії представництва". Актуальність цієї роботи зумовлена ризиком того, що хвиля популізму на Заході призведе до перетворення ліберальних демократій на "масові" "плебісцитарні" демократії, змодельовані на основі "неортодоксальної" теорії політики, де успіх представництва вимірюється безпосередністю копіювання "волі" народу. Щоб запобігти цьому сценарію, розроблено нюансовану антропологію політичного представництва, яка дозволяє оцінити, чи є "народ" значуще присутнім в діях уряду. Доказано, що сучасна представницька демократія є продуктом вчення і дисципліни християнської Церкви – практичним застосуванням "високого" соборного богослов'я репрезентації, яке стверджує, що незрівнянно різні реальності можуть представляти одна одну, і політичним застосуванням "духовної вправи", яка є конститутивною для Церкви – життя в "ім'я" іншого, за умови, що політики діють в "ім'я" народу, а згідно з народною "волею", оскільки "воля" – це те, що володіє вже наявними благами та бореться проти ворогів, які претендують на ті ж самі блага; тоді як "ім'я" об'єднує різні вольові акти в логічну історію розвитку. Політичне представництво, центральним референтом та субʼєктом якого є "ім'я", варте свого часу, тому що "ім'я" є тією частиною людини, що живе в мові, тобто бере участь в грі з ненульовою сумою, яка творить з нічого, а тому перетворює політику на "будівництво міста словами" ("Держава" 369a); тоді як акцент на народній "волі" сакралізує вже чинні визначення інтересів, унеможливлює переговори, і, таким чином, зводить політику до безпосереднього зіткнення між волями – "друзями" і "ворогами". Загальний висновок дисертації полягає у позиціюванні представницької демократії як системного наслідку вчення і практики християнської церкви. Стверджується, що теологічно грамотна антропологія свідчить про конститутивну теорію представництва. Тобто, вона розглядає політичне представництво не як щось, з чим потрібно покінчити якомога швидше, не кажучи вже про те, щоб обійти його на користь прямої демократії, а як діяльність, яка є абсолютно вартою свого часу, тому що вона є синонімічною з освітою та очищенням – і чим більша відстань, тривалість та різниця між представниками та представленими, тим більше є простору для мислення та любові, що і є найвищою духовною вправою; а отже, представництво є прекрасним і веселим - адже представництво не є засобом зробити так, щоб наші бажання були почуті, це процес виховання наших бажань, кінцем якого є усвідомлення, що саме представництво і є наше кінцеве бажання – вчитися пізнавати і любити те, що є іншим, знаходити місце (χώρα) для іншого всередині нас та для нас всередині іншого, дисципліна "взаємопроникнення" (περιχώρησις). Представницька демократія просто робить це взаємопроникнення сувереном. Таким чином, якщо Церква конституюється актом представництва – життям-в-іншому, то політика, яке природно з нього випливає, розуміється не як визначення та нейтралізація ворога, але як божественний акт впізнавання-себе-в-іншому, навіть у ворогові, акт солідарізації задля благ, які можна здобути лише в координації та скуштувати лише в спільноті.^UThis dissertation is a critical study of the concept of political representation from the vantage point of theological anthropology. The following problems are treated in the study: I. The question of the role of political representation in anthropology; II. The question of the role of political representation in the European history of governance; III. The question of the role of political representation in the Orthodox Church. The relevance of the research topic is determined by the need for clarity in the definition of democracy in the time of the rise of the axis of the autocracies across the world which present themselves as more democratic than the liberal democracies by virtue of representing people in a more immediate fashion. For this purpose, a dichotomy is developed between the “orthodox” theory of politics, based on the “constitutive theory of representation” and the “unorthodox” theory, based on the “instrumental theory of representation”. The urgency of this research is the looming risk that the rise of populism within in West will reduce liberal democracies to mass “plebiscitary” democracies, thereby causing the demise of the democratic world from within. The scientific novelty of this study consists of (1) a nuanced anthropology of political representation which delineates the criteria that allows scholars to assess whether a “people” is substantially present in the acts of their government; (2) a theory of modern representative democracy as a legitimate “learning outcome” of the orthodoxy and orthopraxy of the Christian Church; and (3) an “orthodox” theory of politics based on the practical application of what can be called the “high” conciliar theology of representation that posits that irreducibly different realities can “stand for” each other and the “spiritual exercise” that constitutes the Church – the practice of living in another’s “name”. Political representation whose cornerstone is the “name”, a democracy where politicians act in the “name” of the people and not according to the popular “will”, since the “will” is that which possesses extant goods and coercers rival claimants of selfsame goods, whereas the “name” unites various acts of volition into an intelligible developmental timeline, is worthwhile because the “name” is a part of language, a non-zero-sum game that creates from nothing, attunement to which turns politics into “building a city with words” (Republic 369a), whereas the emphasis on the “will” of the people makes negotiation impossible by sacralising the popular definitions of rival interests and therefore reducing politics to the immediate clash of the warring wills. The overall outcome of the dissertation is a theory of representative democracy as a “learning outcome” of the teaching and practice of the Christian Church. It is claimed that the theologically literate anthropology organically endorses the constitutive theory of representation. That is to say, it treats political representation not as something to be done with as quickly as possible, let alone circumvented in favour of ostensibly preferable direct democracy, but as the activity which is ultimately worthwhile because it is coextensive with education and redemption – and the farther the distance, the longer the duration, and the bigger the difference between the constituent and constituted powers, the more there is learning and loving to do – which is the ultimate spiritual exercise; and hence it is beautiful and fun – for representation is not a means to make our desires heard, it is the process by which we learn to desire better until we recognise that our ultimate desire is representation itself – knowing and loving what is other as other without end, finding a place (χώρα) within us for the weirdo, queer, and stanger – and within them for us; the discipline of “interpenetration” (περιχώρησις). By turning this interpenetration into the law of the land, representative democracy makes language sovereign over the whole of human life. Thus, if the Church is constituted by the act of representation – by the act of being-in-the-other, then the politics that naturally emerges from it ought to begin not with defining and neutralising the enemy but with the divine act of recognising oneself in the stranger, even in the enemy; the act of solidarisation for the sake of the good which is impossible to attain without coordination and enjoy without company.

У дисертації вперше у вітчизняній соціальній філософії проведене комплексне дослідження легітимаційного потенціалу деліберативної моделі демократії в полікультурному суспільстві, можливих перешкод на шляху її імплементації та способів їх подолання. Виділені і охарактеризовані функції деліберативного процесу, які відіграють ключову роль для легітимності демократичного регулювання: когнітивна, інклюзивна, етична функції. Показано, що когнітивна функція деліберативного процесу може порушуватися внаслідок глибоких відмінностей в когнітивних засадах учасників обговорення. Ефективність комунікації залежить від підтримки етичної та інклюзивної функцій деліберативного процесу, який розуміється як кооперативна спільна активність. Встановлено, що процеси соціальної стереотипізації і еволюційні аспекти соціального пізнання можуть викликати приховані форми дискурсивних нерівностей та виявлено, що найбільш ефективний механізм дестереотипізації тісно пов'язаний із основними принципами деліберативної демократії. Обґрунтовано, що Інтернет може частково виконувати функції публічної сфери, але деліберативна функціональність в умовах нових загроз інструменталізації віртуальної комунікації залежить від правильної модерації комунікативних платформ.Ключові слова: деліберативна демократія, легітимність, полікультурне суспільство, комунікація, мультикультуралізм, культура, нормативний ідеал, дискурсивна етика, публічна сфера, громадянське суспільство, соціальна категоризація, Інтернет-комунікації.^UFor the first time in Ukrainian social philosophy this dissertation represents a comprehensive study of the legitimation potential of the deliberative model of democracy in a polycultural society. Based on Weber's types of legitimate domination, the tendencies of transforming the principles of legitimization of the socio-political order in a historical context have been revealed. It has been shown that as a result of substitution of the metaphysical bases of legitimization mechanisms by procedural principles, the formal conditions for legitimization have become the rational procedures for reaching agreement; the normative validity has been rooted in the inter-subjective agreement about such validity. The normative core of democracy is formed on the basis of the connection of the rational legitimization as a procedure with the idea of the civil self-regulation. On the basis of the anti-essentialist approach, it is shown that the criticism of the new legitimization strategy in a polycultural society, multiculturalism, is caused not only by counterproductive consequences in the course of its implementation as a state policy, but also by the defectiveness of the methodological platform of multiculturalism that is the interpretation of culture as a homogeneous integrity and stable inherent property of the ethnic community. It is substantiated that culture is not a hermeneutically sealed entity, but an intra-split complex system consisting of mutually interwoven volatile practices. The methodological platform that opens the ways for the interaction of cultures is the normative model of the deliberative democracy, within which the legitimization procedure takes root in the informal public sphere, thereby preserving the commitment to the ideal of civil self-regulation.On the basis of the analysis of the deliberative democratic theory, three functions of the deliberative process have been singled out: cognitive, inclusive and ethical function. They play a key role in the legitimization of democratic regulation. It has been established that due to the priority of the rational form of communication, the inclusive function of the deliberative process can be violated and therefore, the deliberative model of democracy is to be supplemented by aesthetic-affective forms of articulation, provided that its basic principles are preserved. It has been shown that the cognitive function of the deliberative process can be violated due to profound differences in the cognitive base of the discussion participants. The effectiveness of communication in difficult cases of intercultural interaction depends on the maintenance of the ethical and the inclusive functions of the deliberative process, which is understood as cooperative activity that includes various types of justification. It has been revealed that the processes of social stereotyping and the evolutionary aspects of social cognition can cause hidden forms of discursive inequalities. Cognitive distortions and affective reactions cause an incorrect interpretation of information and provoke an informal exclusion, disrupting the cognitive, inclusive and ethical functions of the deliberation process. The most effective mechanism for de-stereotyping is closely linked to the basic principles of a deliberative democracy and assumes intergroup interaction under the condition of common goals, equal status and institutional support. It has been substantiated that the Internet can partially fulfill the functions of the public sphere and increase the scale of existing social movements, facilitating coordination and mobilization. Virtual platforms for communicative interaction satisfy the requirements of openness and equality, which opens the way for more complete implementation of the cognitive, inclusive and ethical functionality of the deliberative process. But at the same time the virtual space provides new ways for manipulating public opinion, becomes a new field of confrontation. Deliberative functionality in the face of new threats of virtual communication instrumentalisation depends on the correct moderation of communicative platforms.Keywords: deliberative democracy, legitimacy, polycultural society, communication, multiculturalism, culture, normative ideal, discursive ethics, public sphere, civil society, social categorization, Internet communications.

Дисертація присвячена дослідженню народного суверенітету як базової засади побудови відносин між суспільством та державою. Зокрема, комплексно розглянуто сутність та природу народного суверенітету, вироблено і запропоновано сучасну концепцію взаємодії громадянського суспільства і публічної влади, за якої народний суверенітет може стати дієвим конституційним принципом.У роботі досліджується еволюція ідеї народного суверенітету в європейській та вітчизняній політико-правовій теорії. Особлива увага зосереджена на авторській позиції щодо розуміння правової природи народного суверенітету та його визначення в сучасній теорії держави і права. Теоретико-методологічний аспект народного суверенітету розкрито через аналіз його співвідношення з державним суверенітетом, правами людини, громадянською правосвідомістю. Окремо в дисертації розглядається механізм реалізації конституційного принципу народного суверенітету та його форми – партисипативна демократія, парламентаризм, місцеве самоврядування. Під час розгляду особливостей реалізації принципу народного суверенітету в сучасних демократичних державах звернуто увагу на його визначальне значення для забезпечення легітимності державної влади в умовах демократичної трансформації. У дослідженні проаналізовано правову природу, функції та повноваження місцевого самоврядування в контексті реалізації народного суверенітету, досліджено місце та роль територіальної громади в системі місцевого само¬врядування. У роботі розглядаються інституційні та організаційні форми участі громадянського суспільства у здійсненні публічної влади.^UThe dissertation is devoted to the study of people's sovereignty as a basic principle of building relations between society and the state. In particular, the essence and nature of people's sovereignty are comprehensively considered, a modern concept of interaction between civil society and public authorities is developed and proposed, according to which people's sovereignty can become an effective constitutional principle.The paper investigates the evolution of the idea of people's sovereignty in European and domestic political and legal theory. Particular attention is paid to the author's position on understanding the legal nature of people's sovereignty and its definition in modern theory of state and law. Modern theoretical and legal approaches to the consideration of the principle of people's sovereignty – from the standpoint of the concepts of constitutional democracy and participatory (participatory) democracy.The theoretical and methodological aspect of people's sovereignty is revealed through the analysis of its relationship with state sovereignty, human rights, civil legal consciousness. The author's definition of people's sovereignty as a natural property of the people formed in the process of public life to have a supreme, independent, constituent power, which expresses the common will of all active members of the political community and is realized in the rights of citizens to create a state, establish and change its constitutional order and exercise control over them, within the framework of the constitutional and legitimate legal order.The mechanism of realization of the constitutional principle of people's sovereignty and its forms – participatory democracy, parliamentarism, local self-government is investigated separately in the dissertation. During the consideration of the peculiarities of the implementation of the principle of people's sovereignty in modern democracies, attention was paid to its crucial importance for ensuring the legitimacy of state power in the conditions of democratic transformation. It is established that under such conditions the implementation of the principle of people's sovereignty is complicated by attempts to appropriate the will of the people by both the government and the opposition. In both cases, it is a matter of political populism and the struggle for power. Abuse of the principle of people's sovereignty in their own interests is directed against human rights and freedoms and the legitimate rule of law.Attention is drawn to the fact that the implementation of the principle of people's sovereignty is impossible without civil legal consciousness, which is closely linked to the fundamental values – dignity and freedom. After all, citizens have an understanding of the essence of the democratic process and awareness of their rights and means of their protection allows the establishment and implementation of sovereign power of the people.The study considers the conceptual principles, content and principles of local self-government as a special form of democracy. Attention is drawn to the fact that in modern conditions of state formation it is definitely appropriate to consider local self-government as a legitimate type of public power, one of the foundations of the constitutional order, form of democracy and constitutional means of limiting state power.The paper highlights the institutional and organizational forms of civil society participation in the exercise of public power. It is substantiated that the process of realization of the principle of people's sovereignty is directly related to the functioning of civil society as a sphere of self-organization and freedom of individuals. At the same time, the state of development of civil society determines the opportunities for the implementation of the principle of people's sovereignty.

На наукових засадах проаналізовано еволюцію, особливості та тенденції становлення міжнародної системи електронної демократії. Закладено підвалини ефективної трансформації моделі інформаційного обміну в Україні між державою та громадянами за умов глобалізації та можливості подальшого проектування національної системи у повній відповідності до принципів провідних світових урядів. Визначено історичні передумови переходу до нової системи управління з урахуванням філософських підходів до глобального розвитку технологій, які знаходяться в основі феномену виникнення нових форм реалізації владних повноважень провідних світових демократій країн ЄС та США. Обгрунтовано, що електронна демократія перетворилась на основну платформу для становлення політичних систем нового покоління, успішність якої доводить досвід провідних світових держав.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження явища тероризму в контексті цивілізаційних процесів. Уперше зроблено спробу розглядати його як одну зі специфічних форм відносин між індивідами, суспільствами, або між певними режимами правління та громадянами. Досліджено формат "тероризм - антитероризм - цивілізаційний розвиток - демократія - ісламізм - глобалізація - геополітика", що дозволило визначити тероризм як явище, іманентне процесам розвитку, тобто спростувати існуючий стереотип сприйняття як суто деструктивного. Одновимірна парадигма зумовила акцентування уваги на наслідковому аспекті проблеми, що призвело до її відсутності щодо причинних аспектів (цивілізаційного та понятійно-дефініційного, отже, до перервності логічного причинно-наслідкового зв'язку). Запропоновано альтернативний концептуальний підхід, який грунтується на сприйнятті тероризму як складного суспільно-політичного явища, яке виконує у процесах розвитку специфічну рольову функцію, тобто не лише суто деструктивну. Проведено компаративістський аналіз з'ясування ступеня причетності до явища тероризму стабільних, розвинутих політичних систем і суспільств перехідного періоду, на підставі якого спростовано тезу про більшу вразливість синдромом тероризму саме стабільних систем. З урахуванням наслідків застосування антитерористичних методів силової боротьби з тероризмом зроблено висновок, що це лише паліативні заходи протистояння цьому суспільному явищу, оскільки не дають можливості усувати корінні причини його проявів у міжнародному масштабі. Участь України в антитерористичній кампанії відповідає її стратегічним імперативам входження до кола цивілізованої спільноти, тобто іміджеві держави, яка робить певний внесок до забезпечення миру та стабільності у світі.

  Скачати повний текст

Розглянуто систему стримувань і противаг як набір інструментів впливу на дії інших учасників політичного процесу у кожного з органів влади в сучасних демократичних країнах, які згруповані в єдине ціле - мережу для запобігання концентрації влади одним з них, а також об'єднання зусиль для досягнення спільної мети - ефективного здійснення влади в державі. Систему стримувань і противаг проаналізовано в контексті еволюції політичної влади, а також політичної думки та теорії демократичного процесу. Висвітлено вплив форми правління та територіальної організації влади на модель системи стримувань і противаг. Обгрунтовано необхідність розробки оптимальної моделі системи стримувань і противаг для умов сучасної України, яка базується на мережевій структурі, передбачає зміцнення президентської влади та посилення ролі регіонів з подальшою можливістю введення двопалатного парламенту.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми застосування системного підходу для дослідження державно-правових явищ, основних конституційних ознак сучасної української держави. Запропоновано всю систему соціальних функцій держави назвати об'єднувальним терміном "соціально-захисна функція" (основна), а її складові (неосновні функції) - терміном "соціальні функції". Розглянуто проблеми, пов'язані з особливостями визначення категорій системного підходу для дослідження складних соціальних систем державно-правового змісту. Сформульовано особливості та умови розбудови демократичної, соціальної, правової держави в їх системному зв'язку. Проаналізовано та доведено взаємозалежність становлення та розвитку вказаних ознак в українському соціальному просторі. Обгрунтовано, що демократія є головною якісною рисою суті держави та визначає загальну позитивну оцінку всіх інших соціально-правових явищ.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен ліберальної демократії, умови її формування й особливості становлення. Узагальнено концептуальні підходи щодо генези ліберальної демократії у контексті аналізу ліберальної та неліберальної демократії, виокремлено її базові моделі та розглянуто особливості її становлення у перехідних суспільствах. Висвітлено детермінанти формування ліберальної демократії та пріоритетні напрями втілення ліберально-демократичних практик у державотворчих процесах України.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію західноєвропейської соціал-демократії на прикладі Соціал-демократичної партії Німеччини та Лейбористської партії Великобританії. Відзначено, що затвердження ревізіонізму, традиції модернізувати свою теорію відповідно з об'єктивними змінами у суспільстві, сприяло тому, що еволюція соціал-демократії відбувалась у взаємозв'язку з еволюцією західного суспільства. Доведено, що еволюція європейського суспільства була ліберально орієнтованою, відповідала прагненням західної людини до розширення свободи - політичної, економічної, культурної. За півтора сторіччя соціал-демократія пристосувалась до цього процесу, поступово стала використовувати як засадничі ліберальні принципи, погляди, рецепти. Запропоновано практичні рекомендації щодо стратегії розвитку української соціал-демократії.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження розвитку демократії у британському суспільстві у контексті зовнішньої та колоніальної експансії Великобританії у другій половині XIX - на початку XX ст. Встановлено, що притаманний британській економіці досліджуваного періоду експансіонізм складав одну з важливих передумов її успішного функціонування. Зазначено, що саме завдяки зовнішній експансії вирішувалися важливі державні питання: придбання нових ринків збуту та джерел сировини, захоплення статегічно важливих територій та послаблення соціальної напруги в метрополії. Виявлено, що загроза втрати ролі центру світу-системи в результаті дестабілізації внутрішньополітичного життя змусила владні структури враховувати інтереси широких верств населення, а це сприяло укріпленню демократії та формуванню ідеї класового партнерства, взірцева форма якого реалізована у Великобританії. Обгрунтовано структуротвірний вплив на британське суспільство політики зовнішньої експансії держави у другій половині XIX - на початку XX ст., зроблено висновок про роль даного фактора як однієї з визначних передумов становлення та розвитку демократії.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз політики сучасних правових, соціальних держав у сфері охорони і захисту прав людини і громадянина, з'ясовано об'єктивну необхідність розширення складу суб'єктів правозахисної діяльності. Досліджено практику сучасних правових держав щодо реалізації прав людини і громадянина. Систематизовано основні підходи щодо класифікації держав за ступенем активності реалізації соціально-економічних прав. Розглянуто сучасні концепції демократії, засновані на ідеї прав людини. Обгрунтовано, що права людини є одним з основних критеріїв порівняльного вивчення демократій і в цілому політичних систем. Показано, що нова епоха розвитку особистості й суспільства поставили в порядок денний питання про доповнення діапазону прав людини інформаційними правами. Досліджено політику України в галузі прав і свобод людини й громадянина. Проаналізовано наявні в Україні інститути захисту прав людини і громадянина.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, МОН України. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2021.Вибір даної теми зумовлений потребою переосмислення світових науково-прикладних надбань публічного управління та адміністрування кінця ХХ – початку ХХІ століть, а саме теорій та концепцій, які пропонують нові підходи до удосконалення зовнішніх та внутрішніх державно-управлінських дискурсів, систематизації позитивного досвіду, а також конструктивного практичного моделювання. Саме такі аналітичні напрацювання дозволять виробити дієві шляхи модернізації вітчизняного політикуму, громадянської царини та адміністративної системи.Постбюрократична парадигма Б. Армаджані та М. Барзелея концептуально належить до сервісно-орієнтованого підходу, наукового напряму що сформувався у 80-90-ті роки ХХ століття і став фундаментом для сутнісних перетворень форми та змісту державно-управлінської діяльності у багатьох країнах, насамперед, західних демократіях.^UDissertation submitted for obtaining PhD in the field of study 28 "Public administration" on the specialty 281 "Public administration". - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2021.The choice of the topic is due to the need to rethink the world scientific and applied heritage of public administration of the late XX - early XXI centuries, namely theories and concepts that offer new approaches to the improvement of external and internal public-administrative discourses, systematization of positive experience and constructive practical modeling. Such analytical studies could help to work out effective ways of modernizing national politicum, civic sphere and administrative system.Post-bureaucratic paradigm by B. Armajani and M. Barzelay conceptually refers to a service-oriented approach, scientific trend that emerged in the 80-90s of the twentieth century and became the basis for essential transformations of the form and content of public and administrative activity in many countries, first of all, western democracies.

Визначено зміст поняття та основні категорії соціальнаї політики, встановлено її значення у системі державних пріоритетів. Виявлено вплив політичних та соціальних факторів на формування та здійснення соціальної політики. Обгрунтовано зв'язок соціальної політики з проблемою ефективності демократичних інститутів, успішне функціонування яких залежить від їх соціальної спрямованості, що дає можливість здійснювати соціальні перетворення в інтересах досить широких верств населення. З'ясовано роль громадського суспільства в проведенні соціальної політики. Виявлено масову підтримку населенням демократичних перетворень на початковому етапі у посткомуністичних державах Східної Європи і країнах СНД, Південної Європи та Латинської Америки, оскільки демократія асоціювалася з рішенням економічних і соціальних проблем, поліпшенням матеріального становища, скороченням безробіття. Встановлено необхідність посилення соціальної орієнтації сучасних економік та розробки нових механізмів забезпечення базової захищеності населення, які сприяють підвищенню конкурентоздатності та об'єднанню суспільства.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено комплексний аналіз транснаціоналізації сучасного конституціоналізму крізь теоретико-правовий вимір. Розглянуто історичні аспекти та методологію дослідження конституціоналізму як транснаціонального явища, зокрема вказано, що під час дослідження варто застосувати комплексну методологію та інтегративний підхід, а конституціоналізм є продуктом західної цивілізації. Проаналізовано загальнотеоретичні засади сучасного консти¬туціоналізму як транснаціонального явища, запропоновано авторський підхід до розуміння конституціоналізму. Встановлено, що до основних складових конституціоналізму належать верховенство права, права людини, демократія та принцип розподілу влади. У дисертації окреслено основні сучасні тенденції транснаціоналізації конституціоналізму. Сформульовано авторське визначення поняття «транснаціоналізація конституціоналізму», під яким запропоновано розуміти процес поширення та виведення конституціоналізму на позанаціональний рівень, який втілюється у формуванні доктрини та практики обмеження влади на багаторівневій основі (національний, наднаціональний, міжнародний рівень, які тісно взаємодіють між собою) та полягає у створенні теоретичних засад та практичних механізмів. Запропоновано виділяти внутрішній (поширення міжнародних стандартів, використання іноземного права та судової практики) та зовнішній (формування на транснаціональному рівні норм, інституцій та режимів, які спрямовані на правове регулювання певної категорії питань та виведення їх за межі юрисдикції окремих держав) аспекти в рамках такої доктрини. Виокремлено основні тенденції транснаціоналізації сучасного конституціоналізму, окреслено основні міжнародно-правові стандарти конституціоналізму, увагу приділено й питанням використання порівняльної конституційної інтерпретації, аналізу його використання і в зарубіжній практиці, і Конституційним Судом України, формуванню доктрини дружнього ставлення до міжнародного права. Окремий розділ дисертаційного дослідження присвячений транснаціоналізації конституціоналізму в рамках Європейського Союзу, а також євроінтеграційним процесам України в цьому контексті. Окреслено основні сучасні тенденції розвитку верховенства права, демократії, принципу розподілу влади в контексті пропорційності та субсидіарності, а також прав людини в Європейському Союзі. Проаналізовано зміни до Конституції України щодо євроінтеграції, створення інституційних механізмів щодо євроінтеграції.^UThe complex analysis of the transnationalization of modern constitutionalism through theoretical and legal dimensions is carried out in the dissertation. The historical aspects and methodology of the study of constitutionalism as a transnational phenomenon are considered, in particular, it is indicated that the study should apply a comprehensive methodology and the integrative approach, and constitutionalism is a product of the Western civilization. The general theoretical principles of modern constitutionalism as a transnational phenomenon are analyzed. It is proposed to understand constitutionalism as the doctrine of restriction of power based on the Western civilization and legal tradition, which organically covers institutional (system of interconnected and mutually balancing bodies), axiological (a number of principles that are the concentrated embodiment of constitutional values) and normative (normative system of objects aimed at regulating power relations) components, as well as their practical implementation in society, which was organized for the optimal implementation of sovereign power, which naturally belongs to it in general and each of its members in particular. It is established that the main components of constitutionalism include the rule of law, human rights, democracy, and the principle of separation of powers.The dissertation outlines the main modern tendencies of the transnationalization of constitutionalism. The author's definition of the term "transnationalization of constitutionalism" is formulated, which proposes to understand it as the process of spreading and bringing constitutionalism to the extranational level, which is embodied in the formation of doctrine and practice of limiting power on a multilevel basis (the national, supranational, international level that closely interconnects between each other) and is to create theoretical bases and practical mechanisms. It is proposed to distinguish between internal (dissemination of international standards, use of foreign law and case law) and external (formation at the transnational level of norms, institutions, and regimes aimed at legal regulation of a certain category of issues and removing them outside the jurisdiction of individual states) aspects within the framework of such doctrine.The main trends in the transnationalization of modern constitutionalism include the following: (1) the formation of the doctrine and practice of "transnational constitutionalism" and autonomous constitutional order; (2) spreading the development of international legal standards of constitutionalism; (3) the active formation of transnational civil society, the emergence of mechanisms for its influence on national constitutional processes; (4) application of the method of comparative constitutional interpretation in the activities of the bodies of constitutional justice; (5) the formation of multilevel constitutionalism at the national, supranational and international levels, which consists in the existence alongside the classical mechanisms of constitutionalism within a single state and in the creation of supranational (such as the European Union) or international (Council of Europe and European Court of Human Rights etc.) organizations and entities based on the ideals of constitutionalism and aimed at ensuring the restriction of power based on the values of the rule of law, respect for human rights, separation of powers and democracy as in the internal organizational structure as well its members.The basic international legal standards of constitutionalism are outlined, in particular, both classical international treaties and soft law acts, specifically the role and standards of the Venice Commission "For Democracy through Law". It was analyzed both the formation of transnational civil society in general and its influence on the formation of the judiciary in Ukraine, in particular the role of the Public Council of International Experts in the formation of the High Anti-Corruption Court in Ukraine, which had a decisive influence on the selection process of the candidates.Particular attention is paid to the use of a comparative selection of candidates, constitutional interpretation, analysis of its use in foreign practice and the Constitutional Court of Ukraine, the formation of the doctrine of friendly attitude to the international law, on the basis of which it is proposed to supplement Art. 92 of the Law of Ukraine "On the Constitutional Court of Ukraine" part three of the following content "3. the Constitutional Court of Ukraine in forming a legal position must take into account the principle of friendly attitude to international law and may take into account the practice of foreign states and/or foreign judicial bodies on similar issues and/or on similar principles"

Проведено політологічний аналіз концептуальних засад державної інформаційної політики як складової політичної культури України за умов політичних і суспільних змін транзитивної держави. На підставі узагальнень теорій і підходів зарубіжних і вітчизняних представників політологічної думки, а також з використанням фактологічної бази систематизовано та структуровано теоретичні підходи до понять "політична культура", "інформаційна демократія" та "політико-культурна парадигма державної інформаційної політики". Розглянуто змістові особливості політико-культурної парадигми європейської інформаційної політики та сутнісні характеристики інформаційної політики України за умов державотворчих зрушень. Визначено державну інформаційну політику як складову політичної культури і оптимальний засіб формування світоглядних позицій транзитивної держави, інструмент збереження та вдосконалення ціннісно-моральних імперативів українського суспільства, чинник реалізації державних стратегій європейської та євроатлантичної інтеграції.

  Скачати повний текст