Проаналізовано естетичний аспект функціонування сучасного дизайну. Відзначено, що сучасні актуальні естетико-філософські теоретичні дослідження українських та російських учених грунтуються на визнанні онтологічної закоріненості дизайну у людському бутті. Обгрунтовано тезу, що основою дизайн-активності є одвічний потяг людини до гармонізації її стосунків з навколишнім світом. Досліджено теоретичні засади сучасних технологій проектування шляхом аналізу типу притаманного їм формотворення - результату певних етапів самоідентифікації людини. Здійснено типологію дизайн-діяльності на базі визначення двох її принципових параметрів - багаторівневості та поліморфічності. На підставі вивчення джерел історичних процесів формотворення доведено, що інституалізація дизайну в епоху становлення масового виробництва підтверджує його статус як чинника культури. На базі вивчення сучасних тенденцій реалізації дизайну (напрямків деконструктивізму, хай-теку, мінімалізму, рекреаційного, органічного, почуттєвого, екологічного, етно- та рециклінг-дизайну) розглянуто особливості естетичного дискурсу XX - XXI ст., що відзначається дематеріалізацією предметності, маргіналізацією речовості, театралізацією повсякденості, акцентуванням тілесності. На підставі аналізу інноваційних технологій дизайн-культури доведено, що основою нової мови сучасного формотворення є реконструкція мови тіла, його тактильних і моторних можливостей. З урахуванням зазначених тенденцій визначено структуру та характер естетосфери сучасного дизайну.

  Скачати повний текст

Досліджено творче надбання відомого американського критика Дж.Х.Міллера (1928 р.). Висвітлено роль науковця у становленні та розвитку феноменологічної критики та деконструктивізму в їх американській модифікації під впливом Женевської школи "критики свідомості" Ж.Пуле, а також деконструктивістських концепцій Ж.Дерріди та П. де Мана. Розкрито генетичні засади феноменології та деконструктивізму, комплекс притаманних їм проблем, вибудовано понятійний ряд на підставі аналізу відомих робіт Дж.Міллера. З застосуванням компаративного підходу розкрито особливості творчих, дружніх контактів Міллера з науковцями Женевської школи, з Ж.Пуле, П. де Маном, Ж.Дерідою. Проведено типологічний аналіз та висвітлено питання щодо успадкування й трансформування американським критиком європейських традицій для розробки американських методологій і методик аналізу тексту. Роль розробок Дж.Міллера (феноменологічних і деконструктивістських) полягає в тому, що вони мають зворотній зв'язок, тобто започатковані на наукових традиціях Старого світу, повернулися до європейського наукового обігу збагаченими, переосмисленими, трансформованими.

  Скачати повний текст

Розглянуто переконання про деконструкцію як філософський стиль, який суттєво впливає на формування характерних рис і пріоритетів філософії сучасності. Відпрацьовано та уточнено сутнісні риси поняття деконструкції, згідно з яким вона виступає закономірним філософським напрямком у руслі загальної європейської філософської традиції. Здійснено історичну ретроспективу розвитку поняття тексту як феномену, який характеризується полісемантичністю, уособлює здатність не лише синтезувати та репрезентувати, але й творчо формувати головний корпус філософських смислів сьогодення, впливати на нелінійне бачення їх розвитку. Висунуто докази на користь розуміння феномену тексту як апогею деконструктивістської філософії періоду 1970 - 1980-х рр. Доведено, що розуміння тексту у рамках деконструктивізму є плідною філософською стратегією через здатність долати у межах наукового, політичного або соціального дискурсу директивні шляхи вирішення парадигмальних конфліктів. Розгорнуто ідею мультиваріантної аргументації, що базується на деконструктивістському текстуальному принципі, зумовлює низку трансформацій та перетворень у різноманітних сферах філософської діяльності епохи.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми теорії літератури та порівняльного літературознавства у їх проекції на теорію художнього перекладу. Вперше проаналізовано літературознавчі аспекти художнього перекладу в контексті основних наукових парадигм XIX - XX ст. Здійснено огляд інтерпретаційних стратегій художньої літератури в контексті теорій і концепцій психолінгвістики, психоаналізу, міфопоетики, герментевтики, формалізму, структуралізму, семіотики, деконструктивізму та в аспекті сучасних ірраціональних підходів (інтуїтивізму, феноменології, імагології, метафорології, теорії ігор). Основну увагу акцентовано на проблемах специфіки та динаміки розвитку даних парадигм, їх співіснування та взаємовпливів. Обгрунтовано твердження, що кожен з інтерпретативних підходів - це інша самобутня модальність, інший принцип систематизації матеріалу, тому залежно від обраного методу необхідно здійснювати переорієнтацію цілої системи. На підставі результатів дослідження літературознавчих концепцій підтверджено можливість використання методологій перекладання як моделей інтерпретації та виявлено, що зсуви у літературознавчих метасистемах, генеровані перекладацьким мисленням, пов'язані з перенесенням акцентів з парадигм, орієнтованих на зміст, на парадигми, орієнтовані на процес як можливий погляд на сфери мистецтва.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність явища деконструктивізму в архітектурі, визначено його місце та роль в архітектурному процесі XX ст. Виявлено історико-культурні та стильові передумови появи деконструктивізму в сучасній архітектурі, досліджено стильову генеалогію даного явища. Встановлено критерії ідентифікації деконструктивізму, сформульовано його архітектурні принципи й ідейні пріоритети. Охарактеризовано вибрані об'єкти архітектури деконструктивізму, розкрито особливості побудови їх композиції, планування, функціональної структури. Виокремлено та структуровано стильові підтечії деконструктивізму. Виявлено ознаки присутності деконструкції в сучасній українській архітектурі, розглянуто часткові та повні, а також псевдо-деконструктивістські об'єкти. Проаналізовано вплив деконструктивізму на архітектурний процес XXI ст.

  Скачати повний текст