Досліджено оперні твори провідних англійських композиторів XX ст. Б.Брітгена, М.Тіппена й Х.Бертвістла, що належать до комічного жанру з метою виявлення в них специфіки комічного та з'ясування ролі національного фактора. В "Альберт Херінзі" Б.Брітгена висвітлено взаємозв'язок з сатиричною лінією англійського мистецтва, традиціями "Опери жебраків", образами англійського соціально-побутового та моралістичного роману, творчістю У.Хогарта, Р.Шерідана, Ч.Діккенса. У "Весіллі в Іванів день" М.Тіппета виявлено глибоке шекспіровське коріння (завдяки порівнянню зі "Сном літньої ночі") та його вплив на трактування комічного в опері, а також зв'язок творчістю представників національної літературної школи XX ст. (Т.Еліота, Б.Шоу, Д.Джойса, У.Б.Йейтса). У "Панчі та Джуді" Х.Бертвістла висвітлено роль традицій народного англійського театру, що зумовило втілення комічного у гострогротесковій модифікації. Проаналізовано опери у контексті національної музичної традиції, зокрема творчості Г.Персела, інструментальної та музичної культури єлизаветської епохи, жанру "маски", паралельних у часі та стилі культурно-мистецьких явищ середини XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено категорію двійництва в літературах Заходу Нового часу, проаналізовано трактування психологічного архетипу двійника в художньому світі М.Льюїса, А.Радкліф, Ч.Метьюріна, Г.Кляйста, А.Шаміссо, Е.А.Т.Гофмана, Р.Стівенсона, Е.По, О.Уальда, Н.Готорна. Головну увагу приділено категорії характеру, яка формувалась в літературах Європи ще від античних часів, набула однозначного трактування в класицизмі, а в зазначену епоху набула поновлення через інтерес до біблійної концепції особистості як складної, сповненої суперечностей єдності. Досліджено формування категорії двійництва в естетиці готичного роману й англійського романтизму. Монохарактер романтичного героя, у порівнянні з класицистичним, переважно однозначним монохарактером, тут принципово ускладнюється. Виникає почуття полярних, взаємовиключних начал психіки, напруги між ними, що стає основою розвитку сюжету. Англійські романтики, зокрема, Байрон, враховують "готичний" досвід художнього освоєння "краси зла", висуваючи тип трагічного "лиходія" на зразок Каїна або Манфреда. Розглянуто явище двійництва в німецькій літературі, показано специфіку національної рефлексії та її художнього змалювання. Романтичні двійники мають тенденцію до художньої матеріалізації і є ілюстрацію до відомої тези О.Шпенглера про "фаустову душу". Психологічний матеріал у сфері художнього образа є вартісним, як і матеріал життєво-об'єктивний; фантастичне реалізується з пластичною повнотою. Водночас роздвоєність героя в німецькому романтизмі має виразні риси інтелектуальної конструкції, філософічної абстракції. Показано, що подальший розвиток теми двійника в західних літературах набуває макабристичного звучання (По, Стівенсон), але зачарування "красою зла" поступається моралізуючим тенденціям (Уайльд, Діккенс); модель двійництва має соціально-психологічне вмотивовування й у реалістичній літературі трансформується у картину "діалектики душі".

  Скачати повний текст

Досліджено заголовкові моделі вікторіанського роману, простежено їх генезу в англійській літературі, причини зародження певних типів назв. Висвітлено заголовки ключових романів ХХ ст. (Ч. Діккенса, В.М. Теккерея, Ш. Бронте, Е. Бронте) у порівнянні з назвами романів ХVІІІ ст. (Д. Дефо, Г. Філдінга, Т.Дж. Смоллетта, Л. Стерна), що дозволяє з'ясувати еволюцію заголовково-фінального комплексу в процесі зміни історико-літературних епох. Проаналізовано три ключові вікторіанські романи Ш. Бронте "Джен Ейр", В.М. Теккерея "Ярмарок Марноти", Ч. Діккенса "Домбі і Син. Торгівля оптом, уроздріб і на експорт".

  Скачати повний текст

Виявлено та розкрито постійно діючі закономірності, які є історично та структурно повторюваними з точки зору використання сакрального часу Різдва як однієї з основ творення жанрового різновиду, що задекларовують "Різдвяні оповіді" Ч.Діккенса, підтверджені жанровим контекстом. Досліджено поетику та специфіку жанрової природи "Різдвяних оповідей", відзначено особливості інших різдвяних оповідань Ч.Діккенса та багатьох інших англійських письменників, а також представників американської та слов'янських літератур. Проаналізовано основні жанрові індикатори, зумовлені зверненням до часу Різдва (темпоральна маркованість, просторова заданість, особливості сюжетики та композиції), з наголосом на ролі циклу Ч.Діккенса в історико-літературному ствердженні цих ознак.

  Скачати повний текст

Висвітлено творчість Ч.Діккенса у контексті англійсько-українських взаємин XIX - XX ст. Здійснено аналіз рецепції художнього доробку англійського романіста українськими літературними критиками. Розглянуто історію україномовних перекладів прози письменника. Досліджено різночасові інтерпретації "Тяжких часів" Ч.Діккенса. Здійснено типологічні зіставлення художнього доробку аглійського автора з творами представників української літератури XIX - початку XX ст. (Г.Квітки-Основ'яненка, М.Гоголя, Леся Мартовича, Т.Шевченка, І.Франка, В.Винниченка) та виявлено спільні та відмінні риси застосування прийомів і засобів гумору, сатири та творче засвоєння майстрами слова "моделі дитина і світ", що виникають завдяки соціально-типологічним, психолого-типологічним збігам.

  Скачати повний текст