Дисертаційна робота присвячена дослідженню змін кишкової мікробіоти та функціонального стану лімфоцитів у пацієнтів з COVID-19 та цукровим діабетом 2-го типу (ЦД-2). У дисертації встановлено особливості змін кишкової мікробіоти у пацієнтів із COVID-19 та ЦД-2, котрі приймали метформін або антибактеріальну терапію, виявлено зміни на рівні чисельності окремих родів, а також зміни індексів альфа-різноманітності. Встановлено кореляційні зв’язки між чисельністю окремих родів мікроорганізмів, а також індексів альфа-різноманіття з біомаркерами запалення зокрема такими, як СРП та НЛС. Показано, що наявність ЦД-2 у пацієнтів з COVID-19 не мала суттєвого впливу на альфа-різноманітність кишкової мікробіоти, проте встановлено, що пацієнти з ЦД-2 та COVID-19, які приймали антибактеріальну терапію та метформін, мали достовірно значущі відмінності в індексах альфа-різноманітності порівняно з тими, хто не приймав антибактеріальної терапії. Виявлено, що F/B співвідношення було вищим у пацієнтів з COVID-19 та ЦД-2 порівняно з пацієнтами з COVID-19 без ЦД-2, а також виявлено кореляційні зв’язки між цим співвідношенням та рівнем СРП. Досліджено зміни транскрипційної активності генів PRKAA1, SLC2A, MTOR у пацієнтів із COVID-19 та ЦД-2. Виявлено, що антибактеріальна терапія не впливала на експресію цих генів. Інсулінотерапія в пацієнтів з COVID-19 та ЦД-2 призводила до зниження експресії гена PRKAA1 та підвищення експресії генів SLC2A1 і MTOR. Прийом метформіну сприяв збільшенню експресії гена PRKAA1, але знижував рівні експресії генів SLC2A1 та MTOR. Виявлено кореляційні зв’язки між рівнями експресії цих генів та запальними біомаркерами (НЛС, СРП і прокальцитонін), що може вказувати на можливий вплив цих генів на перебіг COVID-19 у пацієнтів із ЦД-2.^UThe dissertation is dedicated to the study of changes in the gut microbiota and the functional state of lymphocytes in patients with COVID-19 and type 2 diabetes (T2D). The dissertation is to identify distinctive changes in the gut microbiota of patients with both COVID-19 and T2D undergoing metformin or antibiotic therapy, revealing alterations in the abundance of individual genera as well as shifts in alpha diversity indices. The study established novel correlations between the abundances of individual microbial genera and alpha diversity indices with inflammatory biomarkers like CRP and NLR. Additionally, the research demonstrated that while the presence of T2D in COVID-19 patients didn't significantly impact the alpha diversity of the gut microbiota, patients with T2D and COVID-19 who underwent antibiotic therapy and metformin exhibited noteworthy differences in alpha diversity indices compared to those without antibiotic therapy. Moreover, the research highlighted the higher F/B ratio in patients with both COVID-19 and T2D in contrast to patients with only COVID-19 and without T2D, along with the correlations between this ratio and CRP levels. Furthermore, the investigation explored changes in the transcriptional activity of PRKAA1, SLC2A1, and MTOR genes in patients with both COVID-19 and T2D. It was observed that antibacterial therapy did not influence the gene expression of these genes. Patients with COVID-19 and T2D receiving insulin therapy demonstrated decreased PRKAA1 gene expression and increased SLC2A1 and MTOR gene expression. The administration of metformin resulted in increased PRKAA1 gene expression but decreased expression levels of SLC2A1 and MTOR genes. Correlations were established between the expression levels of these genes and inflammatory biomarkers (NLR, CRP, and procalcitonin), suggesting a potential influence of these genes on the course of COVID-19 in patients with T2D.

Встановлено патоморфологічні та імуногістохімічні параметри мікросудинм'якої оболонки і кори головного мозку у хворих на цукровий діабет 2 типу, ухворих на церебральний атеросклероз з артеріальною гіпертензією та у хворих зішемічним церебральним півкульовим інфарктом в стадію некрозу на фоніцукрового діабету і на фоні церебрального атеросклерозу з артеріальноюгіпертензією.Результати проведених патогістологічних, морфометричних,імуногістохімічних досліджень показали, що при ЦД 2 типу в артеріолах м'якоїоболонки головного мозку визначалися вогнищеві потовщення базальноїмембрани, нерівномірне потовщення внутрішньої еластичної мембрани знакопиченням в ній ШИК-позитивного матеріалу, втрата гладком'язових клітинсередньої оболонки, а також нерівномірне потовщення судинної стінки черезплазматичне просочування або через вогнищевий гіаліноз. Артеріоли м'якоїоболонки головного мозку мали достовірно більший зовнішній та внутрішнійдіаметри, а також на 84,53 % потовщену судинну стінку, що асоціювалося зізбільшеною на 23,02 % площею експресії колагену 4 типу в м'якій мозковійоболонці. Реєструвалися достовірно вищі показники функціональних індексівВогенворта та Керногана.3При цукровому діабеті 2 типу встановлені ознаки інтенсивноїреендотелізації артеріол м'якої мозкової оболонки у відповідь на пошкодженняендотеліальних клітин та їх апоптоз, визначався достовірно вищий рівеньекспресії Ki-67 і каспази-3 в клітинах мікросудин м'якої мозкової оболонки.Артеріоли кори головного мозку у померлих хворих на цукровий діабет 2типу мали потовщені базальні мембрани і потовщені внутрішні еластичнімембрани, а також нерівномірно потовщену стінку через вогнищеве або тотальнепросочування ШИК-позитивними глікопротеїдами плазми крові або через їїгіаліноз з втратою гладком'язових клітин. Морфометричне вимірюванняпродемонструвало значне потовщення стінок артеріол, які були достовірно товщіна 40,65 %, ніж у групі умовного контролю, та на 5,95 %, в порівнянні з групоюхворих на дисциркуляторно-ішемічну енцефалопатію. В артеріолах спостерігавсяапоптоз поодиноких ендотеліальних клітин і перицитів та значне накопиченняколагенових волокон в розширених базальних мембранах за даними електронноїмікроскопії. Встановлено значне збільшення площі експресії колагену 4 типу вмікросудинах кори головного мозку – на 22,96 % в порівнянні з групою умовногоконтролю, що не мало достовірної різниці від підвищеного аналогічногопоказника групи хворих на дисциркуляторно-ішемічну енцефалопатію. Зовнішнійдіаметр артеріол був достовірно більшим, ніж у групі умовного контролю та ухворих на дисциркуляторно-ішемічну енцефалопатію. Артеріоли кори головногомозку в обох групах порівняння мали достовірно збільшені індекси Вогенворта таКерногана.^UPathomorphological and immunohistochemical parameters of microvessels of thepial membrane and cerebral cortex in patients with type 2 diabetes mellitus, in patientswith cerebral atherosclerosis with hypertension and in patients with ischemic cerebralhemispheric infarction in the stage of necrosis with necrosis on the background ofdiabetes mellitus and on the background of cerebral atherosclerosis with hypertension.The results of histopathological, morphometric, immunohistochemical studiesshowed that in type 2 diabetes mellitus in the arterioles of the pial membrane of thebrain were determined focal thickening of the basement membrane, uneven thickeningof the inner elastic membrane with the accumulation of PAS-positive material, loss ofmiddle muscle smooth muscle cells, as well as uneven thickening of the vascular walldue to plasma infiltration or focal hyalinosis. The arterioles of the pial membrane of thebrain had significantly larger outer and inner diameters, as well as 84.53 % thickenedvascular wall, which was associated with an increase of 23.02 % in the area ofexpression of type 4 collagen in the meninges. Significantly higher indicators offunctional indices of Wagenworth and Kernogan were registered.In type 2 diabetes mellitus, there were signs of intense brain arteriolereendothelisation in response to endothelial cell damage and apoptosis, significantlyhigher mean level of Ki-67 and caspase-3 expression in microvascular cells of the pialmembrane.8Cortical arterioles in deceased patients with type 2 diabetes mellitus hadthickened basement membranes and thickened inner elastic membranes, as well as anunevenly thickened wall due to focal or total infiltration of PAS -positive glycoproteinsof blood plasma or due to its hyalinosis with loss of smooth muscle cells. Morphometricmeasurement showed a significant thickening of the walls of the arterioles, which weresignificantly thicker by 40.65 % than in the conditional control group, and by 5.95 %,compared with the group of patients with dyscirculatory ischemic encephalopathy.Apoptosis of single endothelial cells and pericytes and significant accumulation ofcollagen fibers in the expanded basement membranes were observed in the arterioles byelectron microscopy. There was a significant increase in the expression area of type 4collagen in the microvessels of the cerebral cortex - by 22.96 % compared with theconditional control group, which had no significant difference from the increasedsimilar rate of patients with dyscirculatory ischemic encephalopathy. The outer diameterof the arterioles was significantly larger than in the conditional control group and inpatients with dyscirculatory ischemic encephalopathy. The cerebral cortex arterioles inboth comparison groups had significantly increased Wagenworth and Kernogan indices.

Доведено, що зв'язок між I/D-поліморфізмом гену ангіотензинперетворювального ферменту у хворих на фібриляцію передсердь впливає не тільки на особливості клінічного перебігу захворювання та ступінь виразності структурних змін міокарда, але також і на рівень мозкового натрійуретичного пептиду (МНУП) й ефективність терапії блокатором ренін-ангіотензинової системи - ірбесартаном. Визначення поліморфізму гену ангіотензинперетворювального ферменту у хворих на фібриляцію передсердь дозволяє виділити серед пацієнтів групу високого ризику для призначення більш ефективних засобів лікування та здійснення заходів цілеспрямованої профілактики ускладнень фібриляції передсердь (ФП), а також диференційовано підійти до призначеної терапії. Доведено позитивний вплив на рівень даного пептиду в бік зниження за наявності серцевої недостатності, гіпертонічної й ішемічної хвороб серця. Відсутність достовірних змін МНУП у хворих з ФП за наявності цукрового діабету й ожиріння супроводжується зниженням ефективності лікування ірбесартаном.

  Скачати повний текст

На підставі результатів обстежень 356-ти хворих на інфаркт міокарада (ІМ), поєднаний з цукровим діабетом (ЦД) II типу й 122-х хворих на ІМ без ЦД II типу, а також даних, одержаних внаслідок аналізу 1 593-х карт стаціонарних хворих і 181-го протоколу розтинів вивчено патогенетичні механізми, особливості клінічного перебігу та лікування хворих на ІМ з супутнім ЦД II типу. У порівнянні з пацієнтами без ЦД у хворих на ІМ і ЦД II типу виявлено більш виражені порушення ліпідного, вуглеводного, пуринового та жирового обміну, активацію вільнорадикального окиснення та метаболізм оксиду азоту, що мають комплексний системний характер і взаємопов'язані між собою. Найвагомішу роль у розвитку зазначених розладів відіграє інсулінорезистентність (ІР), яка суттєво впливає на ризик ускладненого перебігу ІМ у разі ЦД II типу. Наведено схеми та критерії проведення раціональної фармакотерапії порушень вуглеводного обміну. Розроблено спосіб корекції гіпертригліцеридемії у хворих на ІМ з ЦД II типу з помірно порушеною функцією печінки. Установлено незалежні найбільш значущі предиктори ускладненого перебігу ІМ.

  Скачати повний текст

Установлено, що цукровий діабет (ЦД) негативно впливає на перебіг інфаркту міокарда (ІМ) внаслідок дії певних патогенетичних механізмів, що є складовими частинами загального процесу порушення реагування організму на дію пошкоджувального фактора. Серед цих механізмів суттєву роль відіграють пошкодження білкових структур внаслідок постсинтетичної модифікації, спричиненої глікозуванням та окиснювальним пошкодженням, що призводить до зміни структурно-функціональних характеристик білків; порушення нормального загоювання інфаркту та репаративних процесів у міокарді в результаті системної зміни характеру реакції на пошкодження у вигляді хронічної активації систем, що буруть участь у реалізації відповіді організму (імунної відповіді, запалення та загоювання пошкодженої тканини) та їх неспроможності до адекватної за терміном та інтенсивністю реакції на розвиток ІМ; збільшення частоти апоптоза кардіоміцитів у періінфарктній зоні та у міокарді, віддаленому від зони інфаркту, яке зумовлено ліпотоксичним пошкодженням та призводить до вираженої та пролонгованої експансії інфаркту, а також до неспроможності інфарктованого міокарда до компенсаторного підвищення функціональної активності. Установлено оптимальні комбінації цих препаратів та режими їх введення таким хворим.

  Скачати повний текст

АНОТАЦІЯЧмир Н.В. Ішемічна хвороба серця та цукровий діабет 2 типу на грунті метаболічного синдрому: патогенетичні механізми, клінічні взаємозв’язки, оптимізація лікування. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Відповідно до поставлених завдань обстежено 319 осіб з МС, які розподілено у 6 клінічних груп, в залежності від наявності чи відсутності у них ІХС та ЦД 2 типу: першу групу склали 82 пацієнти з МС, другу – 39 хворих з компенсованим ЦД 2 типу на грунті МС, третю – 35 осіб з декомпенсованим ЦД 2 типу на грунті МС, четверту – 44 пацієнти з ІХС, що виникла на грунті МС, п’яту – 44 хворі з ІХС та компенсованим ЦД 2 типу на грунті МС, шосту – 75 пацієнтів з ІХС та декомпенсованим ЦД 2 типу на грунті МС. До контрольної групи увійшли 40 практично здорових осіб. Серед включених у дослідження пацієнтів 30,1% (96 із 319) склали чоловіки і 69,9 % (223 із 319) – жінки, віком від 29 до 60 років.Наукова новизна дослідження. Вперше з’ясовано патогенетичні і клінічні взаємозв'язки між МС, ІХС та ЦД 2 типу та запропоновано маркери синтропічної патології: показники вуглеводного обміну (індекс НОМА, вміст у крові глюкози та інсуліну, HbAlc) та ліпідного спектру крові (ЗХС, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ, ХС ЛПВЩ, ТГ, КА); значення кортизолу, пролактину, вT4 та ТТГ. Доповнено наукові дані щодо клінічних проявів МС, з появою атерогенної дисліпідемії, інсулінорезистентності, субклінічного гіпотиреозу, а також достовірним підвищенням АТ в межах 1 ступеня АГ. Відмічено прогресування зазначених обмінних порушень за наявності ІХС та ЦД на грунті МС. Вперше встановлено, що в таких пацієнтів антропометричні параметри відповідають ожирінню ІІІ ступеня, рівні АТ - АГ 2 ступеня.Вперше з’ясовано, що за умов декомпенсації ЦД глибші порушення ліпідного обміну, достовірно вищі значення кортизолу, а у жінок – пролактину, що вказує на кращі компенсаторні можливості щодо відновлення порушень метаболізму в осіб жіночої статі. Вперше встановлено, що вміст у крові інсуліну достовірно зростає лише при компенсованому ЦД, що свідчить про збереження адаптивних механізмів у таких пацієнтів. Доповнено наукові дані щодо ефективності терапії телмісартаном у пацієнтів з ІХС та компенсованим ЦД 2 типу на грунті МС. Вперше встановлено, що такі чинники як пролактин (у жінок) та ХС ЛПВЩ мають превентивну дію щодо виникнення ІХС, тоді як ЦД, вік, кортизол, ТТГ, ТГ, КА, ІМТ, HbAlc мають провокуючу дію.Результати дослідження мають практичне значення: запропоновано критерії оцінки перебігу ІХС та ЦД 2 типу на грунті МС та прогностичну модель ризику виникнення ІХС у пацієнтів з МС; обґрунтовано доцільність застосування телмісартану в складі комплексного лікування синтропічної патології.Ключові слова: ішемічна хвороба серця, цукровий діабет 2 типу, метаболічний синдром, ліпідний спектр крові, функція щитоподібної залози, пролактин, кортизол, телмісартан.^USUMMARYChmyr N.V. Coronary Artery Disease and type 2 Diabetes Mellitus complicated by metabolic syndrome: pathogenetic mechanisms, clinical interconnections, and treatment optimisation. –Manuscript.According to the set objectives, 319 people with MS were examined and divided into 6 clinical groups, depending on the presence or absence of CAD and type 2 DM. The first group consisted of 82 patients with MS, the second - 39 patients with compensated type 2 DM complicated by MS, the third - 35 people with decompensated type 2 DM complicated by MS, the fourth - 44 patients with CAD which appeared against the background of MS, the fifth - 44 patients with CAD and compensated type 2 DM complicated by MS, the sixth - 75 patients with CAD and decompensated type 2 DM complicated by MS. The control group consisted of 40 relatively healthy people.Among the patients involved in the study, 30.1% (96 out of 319) were males and 69.9% (223 out of 319) were females, aged 29 to 60 years.The scientific novelty of the study lies in the firstly established pathogenetic and clinical interconnections among MS, CAD and type 2 DM defined as syntropic pathology.Markers of syntropic pathology are suggested, namely: indicators of carbohydrate metabolism (HOMA index, fasting plasma glucose and insulin, glycosylated hemoglobin) and blood lipid spectrum (TCH, LDL cholesterol, VLDL cholesterol, HDL cholesterol, TG, AC); cortisol, prolactin, fT4, and TSH values.Academic databases on the clinical manifestations of MS, accompanied by the appearance of atherogenic dyslipidemia, insulin resistance, subclinical hypothyroidism, and a significant increase in BP within stage 1 arterial hypertension (AH), are updated. It is found that under the conditions of DM decompensation, there are serious disorders in lipid metabolism, significantly increased cortisol values as well as prolactin levels in women. Added scientific data on the effectiveness of telmisartan therapy in patients with CAD and compensated DM on the basis of MS.According to the results of logistic regression, it is revealed that such factors as prolactin (in women) and HDL cholesterol have a preventive effect on the appearance of CAD, while such factors as DM, age, cortisol, TSH, TG, AC, BMI, HbAlc have a triggering effect. The results of the study are of practical importance: criteria for assessing the course of CHD and DM on the basis of MS and a prognostic model of the risk of CAD in patients with MS are proposed; the expediency of using Telmisartan as part of the complex treatment of syntropic pathology is substantiated.Key words: Coronary Artery Disease, type 2 Diabetes Mellitus, Metabolic Syndrome, blood lipid spectrum, thyroid gland function, prolactin, cortisol, Telmisartan.

У хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу вивчено закономірності розвитку уражень автономної нервової системи та їх взаємозв'язок з порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка, різними формами дискінезії позапечінкових жовчних шляхів і змінами уродинаміки. З'ясовано характер взаємозв'язку змін соматичного й автономного відділів нервової системи. На підставі результатів спектрального та статистичного аналізу варіабельності серцевого ритму охарактеризовано стадії діабетичної автономної нейропатії (ДКАН). Визначено ранні ознаки діабетичної шлунково-кишкової автономної нейропатії (ДШКАН) і діабетичної цистопатії (ДЦ), фактори ризику виникнення діабетичної атономної нейропатії та маркери підвищеного ризику розвитку остеоартропатії Шарко. Показано властивість унітолу щодо позитивного впливу на поліоловий шлях обміну глюкози за рахунок підвищення активності сорбітолдегідрогенази, що запобігає надмірному накопиченню сорбітолу у нервах.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню біохімічних процесів у Chlorella vulgaris Вeij. за дії сполук Ѕе (IV), Zn (ІІ) і Cr (III) в аквакультурі з метою розроблення ефективних способів регуляції метаболізму у напрямку активізації ліпідного обміну, продукування ліпідів з включеними до їх складу зазначених мікроелементів та оцінці біологічної активності отриманих елементвмісних ліпідних сполук у нормі та за експерментального діабету (ЕД) у щурів. Встановлено, що процес накопичення і включення Селену, Цинку та Хрому до складу клітин і ліпідів Ch. vulgaris має концентраційну та часову залежність. За цих умов відбувається збільшення в хлорели загальної кількості ліпідів, перерозподіл вмісту їх окремих класів та загальне збільшення частки ненасичених жирних кислот і зменшення частки насичених, підвищення інтенсивності включення С-олеату у ФЛ і ТАГ і зменшення у ДАГ і частково НЕЖК за активації Г-3-ФАТ. Дослідження метаболізму Ch. vulgaris за дії мікроелементів показали, що в дослідних умовах зміни активності ЦО, СДГ і ГДГ-(НАД(Ф)Н) були взаємоузгодженими, підвищувалася роль ГПО та знижувалася участь КТ і СОД за стабільного функціонування загальної АТФ-ази. Результати молекулярно-генетичного дослідження Ch. vulgaris засвідчили відсутність генотоксичного впливу Селену, Цинку чи Хрому на водорості – аналіз ISSR та IRAP маркерів показав рівень їх поліморфізму у 38,5 %. Введення виділених із хлорели селен-цинкліпідного та селен-хромліпідного комплексів здоровим щурам показало відсутність інтоксикації, активізацію антиоксидантних та енергетичних процесів. За ЕД введення селен-хромліпідного комплексу впродовж 14 діб призвело до зниження показників загальної інтоксикації, покращення стану вуглеводного і ліпідного обміну та показників оксидативного статусу організму щурів порівняно з даними за ЕД. Отримані результати відкривають можливість для використання біологічно активних добавок із хлорели, збагачених мікроелементами Ѕе (IV), Zn (ІІ) і Cr (III), як перспективних лікувально-профілактичних субстанцій, що сприятимуть успішному функціонуванню антиоксидантної системи, підтриманню енергетичного і метаболічного гомеостазу в організмі.^UThe dissertation is devoted to the study of biochemical processes in Chlorella vulgaris Вeij. after adding selenium, zinc and chromium compounds in aquaculture in order to develop effective ways of regulating metabolism in the direction of lipid metabolism activation, production of lipids when these trace elements will be added into their composition, and assessment of the biological activity of the obtained lipid compounds (with added elements) in normal conditions and in rats with experimental diabetes mellitus (ED).It was revealed that the Selenium concentration separately (Se (IV) 10.0 mg/dm3) and with Zinc (Zn (II) 5.0 mg/dm3) or with Chromium (Cr (III) 5.0 mg/dm3) and the duration of culture incubation in the altered medium for 7 days is the most optimal. The process of accumulation and inclusion of Selenium, Zinc and Chromium into cells and lipids of Ch. vulgaris has a concentration and time dependence. Under these conditions, compared to the control, there was both an increase of the total amount of lipids in the chlorella composition, and a redistribution of the content of their separate classes: an increase of phospholipids (PL) and a decrease of diacylglycerols (DAG) by the action of Se separately; an increase of DAG, non-esterified fatty acids (NEFA) and PL and a decrease of triacylglycerols (TAG) after adding Se + Zn; an increase of TAG and NEFA and a decrease of DAG and PL by the action of Se + Zn. There was also a general increase in the percentage of unsaturated fatty acids C 18:1 and C 18:2 and a decrease in the proportion of saturated C 16:0, whereas the content of C 18:0 was within the control values. It was found that the general trend in Ch. vulgaris is a decrease in the incorporation of Н14 СО-3 into TAG and an increase in PL and NEFA. The intensity of C-oleate incorporation by the action of selenium, zinc and chromium salts shows an increase in PL and TAG biosynthesis in Ch. vulgaris, and a decrease in DAG and partly NEFA biosynthesis. High glycerol-3-phosphatacyltransferase activity in Ch. vulgaris correlated with maintaining the cells' relative stationary TAG and PL content.The investigation of the energy metabolism of Ch. vulgaris showed that under the experimental conditions (Se (IV) 10.0 mg/dm3 and Se (IV) 10.0 mg/dm3 + Cr (III) 5.0 mg /dm3) the increase in the activity of CO and SDH in algae was consistent with a decrease in the activity of GDG- (NAD(P)H), which confirms the determining role of TCA and ETC in energy production processes in algae cells. At the same time, under the influence of Se (IV) in a dose of 10.0 mg/dm3 + Zn (II) 5.0 mg/dm3, there was a decrease in the activity of SDH and CO, which was accompanied by an increase in the activity of GDH and the ratio of NADH-GDH/NADPH-GDH. It is also found that in the restructuring of the antioxidant status of Ch vulgaris cells under the action of all variants increases the role of GPx and reduces the participation of CAT and SOD.The absence of a negative effect of Selenium, Zinc or Chromium on the genetic apparatus of Ch. vulgaris - fragment analysis using ISSR and IRAP markers showed the 38.5% level of polymorphism. The genetic distances according to Jacquard (Dj) for control were: for the action of Selenium – 0.232, for the action of Selenium and Zinc - 0.206, for the action of Selenium and Chromium – 0.300. Microscopic and morphometric studies revealed a thickening of the algal cell membrane by 1.5–2.2 times and during the change in activity of total ATP-ase in the range of 5.2% - 28.4%.The analysis of Ch. vulgaris cultivation indicators in the constructed bioreactor shows the possibility of growing algae culture in a long-term mode with an average productivity of about 110.5 ± 4.1 mg of dry weight/dm3 (content of carbohydrates 60 mg, protein - 35 mg, lipids - 12 mg/dm3). At the same time, under the influence of solar insolation, the average biomass productivity in the steady state was about 212.4 ± 18.1 mg of dry biomass/dm3 and with the lipid content of 19.02 ± 0.4 mg/dm3.The obtained results open the possibility for the usage of biologically active additives made from chlorella and enriched with trace elements Se (IV), Zn (II) and Cr (III), as promising therapeutic and prophylactic substances, which will contribute to the successful functioning of the antioxidant system, maintainance of energetic and metabolic homeostasis in the body for better correction of pathological processes.

Дисертація присвячена вивченню впливу поліморфних варіантів гена ектонуклеотид пірофосфатази/фосфодіестерази 1 (ENPP1) (rs997509 та rs1044498) на розвиток цукрового діабету 2-го типу. Установлено, що в представників української популяції існує зв'язок між частотою генотипів за поліморфними сайтами rs997509 та rs1044498 і ризиком розвитку ЦД 2-го типу. Носії мінорного Т-алеля (rs997509) мають удвічі більшу ймовірність захворюваності на цукровий діабет, ніж гомозиготи за основним С-алелем. Зазначений ризик зростає в осіб жіночої статі, пацієнтів із надмірною вагою, ожирінням та артеріальною гіпертензією. Установлено, що серед осіб старше 75 років, носіїв мінорного Т-алеля, ризик виникнення діабету в 4,5 раза вищий порівняно з гомозиготами за основним С-алелем. Ризик розвитку ЦД 2-го типу в носіїв мінорного Q-алеля (rs1044498) y 1,4 раза вищий, ніж у носіїв основного К-алеля. Зазначений ризик зростає в осіб жіночої статі. Аналіз поєднаного впливу засвідчив, що гаплотип СT за досліджуваними поліморфізмами гена ENPP1 пов'язаний із підвищеним ризиком розвитку ЦД 2-го типу, а гаплотип АC, навпаки, має протективне значення. Поєднання в однієї особи з ІМТ ≥ 25 кг/м2 носійства мінорного Т-алеля поліморфізму 1-го інтрона та одного з варіантів генотипів K/K, K/Q або Q/Q за поліморфізмом 4-го екзона досліджуваного гена є значущим предиктором підвищеного ризику розвитку цукрового діабету 2-го типу.^UThesis is dedicated to the study of of the ectonucleotide pyrophosphatase/phosphodiesterase 1 (ENPP1) polymorphic variants impact on the development of type 2 diabetes mellitus (T2DM). The ENPP1 gene (rs997509-, rs1044498-polymorphism) is associated with the development of type 2 diabetes mellitus in the Ukrainian populationThe influence of ENPP1 gene polymorphic variants on the development of type 2 diabetes mellitus has age-specific features. It was discovered that among people older than 75 years, carriers of the minor T-allele by rs997509-polymorphism, have 4.5 times (OR = 4,561; CI = 1,040–20,014) higher the risk of diabetes than homozygotes for the main C-allele. As a result of our studies, we found that among women with CT-genotype by rs997509 polymorphism the risk of developing diabetes is 3 times higher (P = 0.031; OR = 3.038). Analysis within the dominant model (KQ/QQ vs K/K) of inheritance by rs1044498 polymorphism has also revealed the association of this polymorphic locus with the risk of diabetes in women (P = 0.033; OR = 1.750). Studying the association of gene polymorphic variants of the ENPP1 with the development of type 2 diabetes mellitus and its risk factors, we found out that there is a significant difference in the distribution of genotypes by ENPP1 gene rs997509-polymorphism among obese individuals in diabetes and control groups (Р = 0.024). It was discovered that in obese carriers of the minor T-allele the risk of developing type 2 diabetes is much higher than in homozygotes with the main C-allele (OR = 3.230; P = 0.023). The combination in one individual with a BMI ≥ 25 kg/m2 of the minor T-allele of the 1st intron polymorphism and one of the variants of genotypes K/K, K/Q or Q/Q by the 4th exon polymorphism of the studied gene is a significant predictor of increased risk development of type 2 diabetes.

Цукровий діабет (ЦД) й досі залишається однією з найактуальніших медико-соціальних проблем суспільства, адже належить до 10 найпоширеніших захворювань в усьому світі і призводить до ураження багатьох систем та органів. З огляду на це, пошук препаратів, що характеризуються не лише гіпоглікемічними властивостями, але й здатні зменшувати негативний вплив оксидативного стресу є важливим у терапії ЦД. Тому, отримання екстрактів плодів дерену справжнього та вивчення їх біологічних властивостей дасть змогу оцінити перспективу використання екстрактів як можливих препаратів для терапії діабету. У результаті аналізу якісного та кількісного складу отриманих екстрактів червоних і жовтих плодів дерену справжнього виявлено 29 основних сполук з двох груп: 8 іридоїдів і 21 фенольна сполука, зокрема антоціани, фенольні кислоти та флавоноли. Водночас, встановлено, що антоціани та похідні кемпферолу були ідентифіковані виключно в екстракті червоних плодів дерену справжнього. Виявлено, що вміст логанової кислоти у складі обох екстрактів є найвищим серед усіх ідентифікованих сполук та зокрема групи іридоїдів і тому, логанову кислоту екстрагували з жовтих плодів дерену справжнього і досліджували як окремий екстракт. Встановлено цукрознижувальний ефект екстрактів червоних і жовтих плодів дерену справжнього у щурів зі стрептозотоцин-індукованим діабетом за введення у дозі 20 мг/кг маси тіла впродовж 14 днів, на що вказують зниження концентрації глюкози та інтегрального показника площі під глікемічними кривими. Екстракт логанової кислоти не проявляв гіпоглікемічного ефекту. Виявлено інгібувальний ефект усіх досліджуваних екстрактів плодів дерену справжнього на активність -глюкозидази Saccharomyces сerevisiae. Водночас, доведено, що екстракти жовтих і червоних плодів проявляли змішаний, а логанова кислота – неконкурентний тип інгібування -глюкозидази, що може пояснити різницю в ефективності впливу екстрактів на активність ензиму in vitro та їх гіпоглікемічний ефект in vivo. З'ясовано, що екстракти плодів дерену справжнього сприяли приросту маси тіла у щурів з експериментальним ЦД. Також виявлено, що екстракти червоних і жовтих плодів сприяли збільшенню популяції еритроцитів із підвищеною стійкістю до кислотного гемолітика, водночас, введення логанової кислоти не зумовлювало позитивних змін, а розподіл еритроцитів за віковими популяціями продемонстрував збільшення клітин зі зниженою резистентністю. У результаті дослідження in vitro антиоксидантних властивостей екстрактів червоних і жовтих плодів Cornus mas L. на моделі мембран ліпосом з фосфатидилхоліну курячого яйця продемонстровано здатність обох екстрактів захищати ліпідну мембрану від вільних радикалів, індукованих хімічними та фізичними чинниками. Досліджено також in vivo антиоксидантні властивості екстрактів плодів Cornus mas L. та вперше встановлено їх вплив на про/антиоксидантний статус лейкоцитів периферичної крові щурів за ЦД. Виявлено, що досліджувані екстракти обумовлювали зниження рівня АФО, зменшенні інтенсивності процесів окисної модифікації білків і перекисного окиснення ліпідів в плазмі і лейкоцитах, а також сприяє підвищенню активності окремих ферментів антиоксидантної системи захисту в лейкоцитах крові тварин з ЦД. Підтверджено зв'язок МПО з розвитком оксидативного стресу за діабету, що виявлялося у зростанні рівня ще одного біомаркера окисного пошкодження протеїнів – кінцевих продуктів оксидації (AOPPs) в плазмі крові. З'ясовано, що екстракти червоних і жовтих плодів дерену сприяли зростанню активності МПО і рівня AOPPs у лейкоцитах, а екстракт логанової кислоти впливав лише на вміст кінцевих продуктів оксидації. Введення екстрактів червоних і жовтих плодів теж сприяло зниженню обох показників в плазмі крові, натомість логанова кислота проявляла свій ефект лише на активність МПО. Застосування екстрактів червоних і жовтих плодів дерену справжнього тваринам з ЦД зумовлювало зниження у плазмі вмісту кінцевих продуктів глікації (англ. AGEs), проте лише екстракт червоних плодів дерену спричиняв зниження рецепторів до них (RAGE), експонованих на мембрані лейкоцитів і розчинних у плазмі крові, що зумовлено гіпоглікемічними й антиоксидантними властивостями цього екстракту. Проаналізовано причини зниження активності ензимів антиоксидантного захисту та виникнення функціональних порушень у лейкоцитах за діабету. Встановлено зменшення поглинання флюоресцентно-міченого аналога глюкози лейкоцитами за експериментального цукрового діабету порівняно з контрольними показниками. Водночас виявлено зниження рівня АТФ в лейкоцитах крові щурів з діабетом. Введення екстрактів плодів дерену справжнього та логанової кислоти сприяло зростанню поглинання глюкози лейкоцитами та супутньому підвищенню рівня АТФ у цих клітинах.^UDiabetes mellitus (DM) is still one of the most pressing medical and social problems in society, as it belongs to the 10 most common diseases in the world and affects many systems and organs. Considering this, the search for drugs that are characterized not only by hypoglycemic properties, but also able to reduce the negative effects of oxidative stress is important in the treatment of DM. Therefore, obtaining extracts of Cornus mas L. fruits and studying their biological properties will allow us to assess the prospects of using the extracts as possible drugs for the diabetes treatment. The qualitative and quantitative composition of red and yellow fruits extracts of Cornus mas L. was analyzed, 29 compounds from two main groups were found: 8 iridoids and 21 phenolic compounds, in particular anthocyanins, phenolic acids and flavonols. At the same time, it was found that anthocyanins and kaempferol derivatives were identified exclusively in the red fruit extract of cornelian cherry. It was found that the content of loganic acid in both extracts is the highest among all identified compounds and in particular the iridoids. Therefore, loganic acid was extracted from the yellow fruits of cornelian cherry and was studied as a separate extract. The hypoglycemic effect of red and yellow fruit extracts of cornelian cherry was found under administration at a dose of 20 mg/kg body weight for 14 days to rats with streptozotocin-induced diabetes, evidenced by a decrease in glucose concentration and integral area under glycemic curves. Loganic acid did not improve blood glucose level. The inhibitory effect of all cornelian cherry extracts on the -glucosidase Saccharomyces cerevisiae was revealed. At the same time, yellow and red fruit extracts possess mixed type and loganic acid has non-competitive type of -glucosidase inhibition. These results may explain the difference in the extracts efficacy on enzyme activity in vitro and their hypoglycemic potential in vivo. Extracts of cornelian cherry fruit were found to increase body weight in rats with DM. It was also revealed that extracts of red and yellow fruits contributed to an increase in the population of erythrocytes with increased resistance to acid hemolytic. At the same time, administration of loganic acid did not cause positive changes and led to an increase in cells with reduced resistance. An in vitro study of the antioxidant properties of Cornus mas L. red and yellow fruit extracts in a model of phosphatidylcholine liposome demonstrated the ability of both extracts to protect the lipid membrane from free radicals induced by chemical and physical factors. The in vivo antioxidant properties of Cornus mas L. fruit extracts were also studied and their effect on pro/antioxidant status of peripheral blood leukocytes of rats in diabetes was established for the first time. It was found that the studied extracts caused a decrease in the level of ROS, were reducing the intensity of oxidative modification of proteins and lipid peroxidation in plasma and leukocytes and led to increase the activity of some antioxidant enzyme in blood leukocytes of animals with diabetes. Relation between MPO and development of oxidative stress in diabetes, which was manifested by an increase in the level of another biomarker of oxidative damage of proteins – advanced oxidation protein products (AOPPs) in blood plasma, has been confirmed. Extracts of red and yellow fruits of Cornus mas L. were found to increase the activity of MPO and the level of AOPPs in leukocytes, and loganic acid affected only the content of AOPPs. It was shown that administration of extracts of red and yellow fruits also contributed to the reduction of both indicators in blood plasma, while loganic acid led only to the decrease in the activity of MPO. It was found that the extract of red and yellow fruits of cornelian cherry caused a decrease in plasma glycation end products (AGEs) in animals with DM. Only red fruit extract caused a decrease in their receptors (RAGE) on the membrane of leukocytes and soluble form in plasma due to hypoglycemic and antioxidant properties of this extract. It was analyzed as the reasons for decrease in the activity of antioxidant enzymes and leukocytes' functional disorders development in the condition of diabetes. A reduced uptake of fluorescently labeled glucose analogue by leukocytes under experimental diabetes mellitus was found compared to control values. At the same time, a decrease in the level of ATP in blood leukocytes of rats with diabetes was established. Administration of cornelian cherry red and yellow fruit extracts and loganic acid contributed to the increase in glucose uptake by leukocytes and the concomitant increase in intracellular ATP levels.

  Скачати повний текст

Об'єктом дослідження є процес моніторингу та управління глікемічним профілем хворого на ЦД 1-го типу. Метою дослідження є підвищення інформативності процесу моніторингу та управління глікемічним профілем у хворих на цукровий діабет І типу шляхом розроблення методу, моделі та апаратно-програмного комплексу. Методи дослідження: методи математичного моделювання для побудови математичних моделей; метод імітаційного моделювання для розроблення алгоритму управління глікемічним профілем; методи теорії біотехнічних систем для розроблення структурно-функціональної організації АПК, теоретичні та експериментальні методи для розроблення блоку психологічної підтримки та експериментальні дослідження – для впровадження і апробації моделей, методу і комплексу. Теоретичні результати: вперше розроблено метод визначення психологічного персоніфікованого стану пацієнта, як обов'язкової складової лікувально-діагностичного процесу важкохворих на ЦД І типу, представленої структурно-функціональною взаємодією психолога з особистісною мотиваційно-смисловою сферою пацієнта, і визначаємої за критерієм, який відображає особливості емоційного регулювання соматичного стану хворого шляхом оцінювання його персоніфікованого реагування на хворобу та критерієм об'єктивного визначення поточного психологічного стану пацієнта; вперше запропоновано комбінований метод моніторингу і визначення рівня глюкози в крові людини, представлений сукупністю методів визначення рівня глюкози у повітрі, що видихає пацієнт, методу оцінювання емоційного стресу за параметрами фотоплетизмограми і методу подібності форми фотоплетизмограми зразковим шаблонам, який повністю відповідає критерію неінвазивності, зберігаючи неруйнівність шкірного покрову і представлений, інтерактивним процесом оцінювання фізіологічних параметрів глікемічного профілю, що забезпечує безперервний моніторинг та управління глікемічним профілем хворого; удосконалено математичну модель процесу моніторингу та управління глікемічним профілем хворого на цукровий діабет І типу в частині мінімізації часової затримки надходження сигналу про зміни дози інсуліна з 5 – 15 хвилин до 3 – 4 хвилин шляхом неперервного контролю показників біосенсора глюкози в моніторинговому режимі та корегуванням рівня глюкози в крові після прийому їжі, фізичних навантажень або під час хвороби, що дозволило визначати і здійснювати подачу інсуліновою помпою малих, але частих доз інсуліна і забезпечило ефективну підтримку концентрації глюкози в крові хворого в діапазоні «норми» на протязі тривалого часу; удосконалено шляхом застосування математичної моделі моніторингу та управління глікемічним профілем, процес оцінювання відмінностей між параметрами, λ (визначає кількість глюкози, утилізованої в 1 ОД інсуліну) і µ (відображає вивод глюкози через нирки при перевищенні критичного рівня), який виявив відсутність значимих розбіжностей, що підтвердило інформативність тільки одного значимого параметру α (чутливість до глюкози), який відповідає рівню глюкози і визначає швидкість вироблення інсуліну в межах встановленого діапазону норми, що підтверджує діагноз ЦД І типу. Практичні результати полягають у розробленні апаратно-програмного комплексу для моніторингу та управління глікемічним профілем, який забезпечує безперервний моніторинг рівня глюкози, формує персоніфіковані керуючі впливи за принципом біологічного зворотного зв'язку, враховує кількісні закономірності фізіологічних процесів і здійснює неперервну контролюєму дифузію інсуліна в режимі малих доз. Ступінь впровадження - результати дисертаційної роботи впроваджено в практичну діяльність КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Компаніївської районної ради», у Вінницькому обласному клінічному високоспеціалізованому ендокринологічному центрі, у навчальний процес кафедри біомедичної інженерії Вінницького національного технічного університету при викладання відповідних дисциплін.Сфера (галузь) використання - медицина.^UThe object of the study is the process of monitoring and management of glycemic profile of a patient with type 1 diabetes. The purpose of the study is to increase the information content of the process of monitoring and management of glycemic profile in patients with type I diabetes by developing a method, model and hardware and software complex. Research Methods: mathematical modeling methods for constructing mathematical models; simulation method for developing glycemic profile management algorithm; methods of biotechnical systems theory for the development of structural and functional organization of the agroindustrial complex, theoretical and experimental methods for the development of a block of psychological support and experimental studies - for the introduction and testing of models, method and complex. Theoretical results: for the first time the method of determining the psychological personalized state of the patient as a mandatory component of the medical-diagnostic process of patients with type I diabetes, represented by the structural-functional interaction of the psychologist with the personal motivational-semantic sphere of the patient, is determined regulation of the somatic state of the patient by evaluating his personalized response to the disease and the criterion of objective determination of the current psych gy of the patient; first proposed a combined method of monitoring and determining the level of glucose in human blood, represented by a set of methods for determining the level of glucose in the patient's exhaled air, the method of evaluating emotional stress by the parameters of the photoplethysmogram and the method of similarity of the form of the photoplethysmogram to the same patterns, which preserves cover and presented by an interactive process of evaluation of the physiological parameters of the glycemic profile, which provides continuous monitoring and management of the patient's glycemic profile; the mathematical model of the process of monitoring and management of the glycemic profile of a patient with type I diabetes has been improved in the part of minimizing the time delay of receiving a signal on changes of insulin dose from 5 - 15 minutes to 3 - 4 minutes by continuous control of glucose biosensor parameters in monitoring and correction level blood after ingestion, exercise, or during illness, which allowed the small but frequent doses of insulin to be determined and administered by insulin pump and provided an effective a rhyme of glucose concentration in the patient's blood in the range of "normal" for a long time; improved by applying a mathematical model for monitoring and managing the glycemic profile, the process of estimating differences between parameters, λ (determines the amount of glucose utilized in 1 unit of insulin) and µ (reflects the glucose output through the kidneys when the critical level is exceeded), which revealed no differences confirmed the informative content of only one significant parameter α (glucose sensitivity), which corresponds to the glucose level and determines the rate of production of insulin within the established range of the norm, that n confirms the diagnosis of type I diabetes. The practical results are the development of a hardware and software system for monitoring and management of the glycemic profile, which provides continuous monitoring of glucose level, forms personalized control effects on the principle of biological feedback, takes into account the quantitative regularities of physiological processes and performs non-pulmonary disease . Degree of implementation - the results of the dissertation were implemented in the practical activity of the National Center for Primary Health Care of the Kompaniyiv District Council, in the Vinnitsa Regional Clinical Specialized Endocrinology Center, in the educational process of the Department of Biomedical Engineering in Vinnitsa National Technical University while teaching the relevant disciplines. Sphere (field) of use - medicine.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню проблеми підвищення ефективності діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у дітей з захворюваннями, що асоціюються з персистентним впливом протеїнурії (нефротичний синдром, діабетична нефропатія) шляхом дослідження маркерів системи контролю апоптозу на експериментальних моделях та їх оцінки в клініці. Дизайн дослідження включає дослідження in vivo, in vivo, клінічне дослідження. Обстежено 112 дітей з нефротичним синдромом, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні дитячої нефрології дитячої клінічної лікарні №7 м. Києва та 113 дітей з цукровим діабетом І типу з/без діабетичною нефропатією І-ІІ ст., які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні ендокринології дитячої клінічної лікарні №6 м. Києва. До групи контролю ввійшли 145 дітей відповідного віку і статі. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше досліджено молекулярні біомаркери та механізми апоптоз-залежних пошкоджень нирок на експериментальному та клінічному рівнях. На моделі гемолітико-уремічного синдрому in vitro, експериментальній моделі нефротичного синдрому in vivo (пасивний нефрит Хейманна) вперше показано, що апоптоз виникає внаслідок балансу в системі факторів Вах/Bcl-xL. Захисний антиапоптозний ефект ендогенного стероїдного гормона оуабаін на цих моделях реалізується за рахунок відновлення дисбалансу Bax/Bcl-xL. Досліджено механізми розвитку апоптозу, фонові стани, які його посилюють, та супутні метаболічні розлади у дітей хворих на нефротичний синдром та діабетичну нефропатію. Розроблено алгоритм підходу до формування класифікаційних клінічних форм активності у дітей з нефротичним синдромом та груп ризику у дітей з цукровим діабетом І типу з/без діабетичною нефропатією. Обгрунтовано та доведено ефективність удосконаленої схеми терапії стероїд-чутливої форми нефротичного синдрому у дітей з клінічними формами, які відповідають І та ІІ ступеню активності, та схеми терапевтичної корекції у дітей, хворих на цукровий діабет І типу, з діагностованою формою діабетичної нефропатії І-ІІ ст.^UThe dissertation is devoted to solving the problem of increasing the effectiveness of diagnostic and therapeutic measures in children with diseases associated with the persistent effect of proteinuria (nephrotic syndrome, diabetic nephropathy) by studying the markers of the apoptosis control system on experimental models and their evaluation in the clinic. The study design includes an in vitro, in vivo, clinical study. 112 children with nephrotic syndrome who were receiving inpatient treatment in the Department of Pediatric Nephrology of Children's Clinical Hospital № 7 in Kyiv and 113 children with type I diabetes with/without diagnosed diabetic nephropathy of the I-II stage who were receiving inpatient treatment in Department of Endocrinology, Children's Clinical Hospital № 6, Kyiv. The control group included 145 children of the appropriate age and gender. The scientific novelty of the study is that molecular biomarkers and mechanisms of apoptosis-dependent kidney damage were investigated for the first time at the experimental and clinical levels. On the model of hemolytic-uremic syndrome in vitro, the experimental model of nephrotic syndrome in vivo (Heymann passive nephritis), it was shown for the first time that apoptosis occurs as a result of the balance in the Bax/Bcl-xL factor system. The protective antiapoptotic effect of the endogenous steroid hormone ouabain in these models is realized due to the restoration of Bax/Bcl-xL imbalance. The mechanisms of apoptosis development, background conditions that increase it, and accompanying metabolic disorders in children with nephrotic syndrome and diabetic nephropathy were studied. An algorithm for the approach to the formation of classification clinical forms of activity in children with nephrotic syndrome and risk groups in children with type I diabetes with/without diagnosed diabetic nephropathy has been developed. The effectiveness of the improved scheme of therapy of the steroid-sensitive form of nephrotic syndrome in children with clinical forms that correspond to the I and II degree of activity, and the scheme of therapeutic correction in children with type I diabetes mellitus, diagnosed with a form of diabetic nephropathy of the I-II stage, has been substantiated and proven.

Систематизовано погляди щодо визначальних факторів виникнення та патогенетичних механізмів артеріальної гіпертензії на тлі нефропатій неімунного генезу - первинного та вторинного хронічного пієлонефриту та діабетичної нефропатії. Подано детальну характеристику добових профілів артеріального тиску та клінічного перебігу гіпертензивного синдрому в хворих на нефропатії неімунного генезу. Досліджено стан центральної та регіонарної (ниркової та церебральної) гемодинаміки та зміни структурно-функціональних властивостей міокарда лівого шлуночка. Встановлено взаємозв'язки контрольованих ниркою гомеостатичних показників з параметрами центральної та регіонарної гемодинаміки. Виділено діагностичні, диференційні критерії та прогностичні детермінанти гіпертензивного синдрому. Встановлено значний антигіпертензивний і органопротекторний ефект тривалого застосування еналаприлу малеату, подано режими його дозування залежно від важкості артеріальної гіпертензії.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність аутолейкоцитарну перфузію ліків за умов комплексного хірургічного лікування пацієнтів з синдромом діабетичної стопи (СДС). Визначено низьку обізнаність хворих на цукровий діабет (ЦД) щодо цієї патології, а також вплив на формування СДС взаємообтяжуючих показників ризику, а саме: наявності гіпертензії, ожиріння, ретинопатії та протеїнурії на тлі не компенсованого ЦД - гіперглікемії. Показано, що СДС супроводжується значними гемодинамічними змінами та зростанням показників ендогенної інтоксикації. Установлено, що СДС поглиблює ендогенну інтоксикацію та взаємообтяжує ЦД, призводить до значних гемодинамічних порушень, виявлених доплерометричними дослідженнями. З'ясовано, що використання у комплексі лікування СДС аутолейкоцитарної перфузії ліків сприяє покращенню загального стану пацієнта, прискоренню компенсації ЦД, зменшенню рівня ендогенної інтоксикації. Відзначено, що аутолейкоцитарна перфузія ліків дозволяє скоротити тривалість лікування, здійснює клінічний ефект і може бути рекомендована для міждисциплінарного застосування. Визначено, що дана стратегія дозволила скоротити кількість ампутацій у 1,4 разів. Зроблено висновок, що для підвищення ефективності комплексного лікування й усунення ендогенної інтоксикації у пацієнтів з СДС у процесі лікування необхідно використовувати даларгін, який здійснює анаболічний ефект і моделює опіатергічні процеси протеосинтезу у пацієнтів з СДС.

  Скачати повний текст

Вивчено властивості біополімерних комплексів трав'янистих бобових культур. Доведено, що отримані препарати мають функціональні ознаки харчових волокон, в той же час вони досить специфічні, що пов'язано з особливостями їх хімічного складу - високим вмістом білкової компоненти. Волокниста компонента у даному випадку надає білку додаткову стійкість. Завдяки особливостям процесу отримання відбувається активація компонентів, що їх складають: геміцелюлози, целюлози, лігніну, пектинових, білкових речовин. На підставі даних біологічного тестування зроблено висновок, що білковолігновуглеводні комплекси бобових трав і композиції на їх основі зменшують накопичення та сприяють виведенню радіонуклідів. На базі комплексного вивчення фармакологічних ефектів нових препаратів доведено, що вони м'яко коригують перебіг обмінних процесів, зменшують постпрандіальну глікемічну реакцію, рівень холестерину та необхідну дозу інсуліну у хворих на інсулінозалежну форму діабету. За результатами експериментального та теоретичного вивчення білковолігновуглеводних комплексів бобових трав отримано нові препарати, які мають всі ознаки біологічно активної композиції та фізіологічного ентеросорбенту.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена встановленню закономірностей успішної інтродукції рослин роду Chaenomeles Lindl та динаміки накопичення біологічно активних вторинних метаболітів за вегетації в умовах степового Придніпров’я. Природне різноманіття цінних плодових видів у регіоні є недостатнім і потребує збагачення, у тому числі за рахунок інтродукції. Процеси біосинтезу вторинних метаболітів в інтродукованих рослинах характеризуються значною варіабельністю залежно від умов середовища, що обумовлює актуальність системних досліджень упродовж періоду вегетації.Біологічно активні речовини рослин роду Chaenomeles відомі своїми оздоровчими властивостями, які підтверджені науковими дослідженнями ісприяють профілактиці або полегшенню перебігу багатьох захворювань,включаючи хронічні запалення, діабет, імунні патології, рак та нейродегенеративні хвороби. Широке впровадження рослин хеномелесу укультуру в степовому регіоні здатне забезпечити надійне джерело біологічноактивних фітокомпонентів, що потребує виявлення перспективних вихіднихформ рослин для створення посухостійких урожайних сортів.Дослідження проведені на території ботанічного саду Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (м. Дніпро, 48°26'14,09'' N,35°02'3511''E). Ботанічний сад площею 33,0 га локалізований у правобережній частині міста, що знаходиться на відрогах Придніпровської височини, у степовій зоні України. Ґрунти дослідних ділянок, на яких розташована колекція інтродукованих рослин роду Chaenomeles Lindl., класифіковані як урбочорноземи звичайні слабко порушені з глибоким розміщенням ґрунтових вод. Аналіз погодно-кліматичних умов у регіоні під час проведення досліджень показав наявність принаймні одного посушливого періоду у другій половині вегетації рослин: липень – середина серпня (2017 і 2020 роки) або кінець серпня – вересень (2019 рік).Об’єктами досліджень слугували три види природного походження та дві гібридні форми роду Chaenomeles Lindley (родина Rosaceae), інтродуковані у ботанічному саду ДНУ понад 20 років тому: Ch. japonica, Ch. cathaeynsis, Ch. speciosa, Ch. ×superba та Ch. ×californica. Таксономічні визначення досліджуваних рослин наведені відповідно до сучасної ботанічної номенклатури. Матеріалом для проведення фізіолого-біохімічнихдосліджень слугували листки і плоди, зібрані у відповідні періоди вегетації.Під час виконання роботи були застосовані загальноприйняті та спеціальні методи наукових досліджень (польові, лабораторні, математичної статистики), включаючи спектрофотометрію, селективну екстракцію сполук,газову хроматографію – мас-спектрометрію (GC-MS), мікробіологічні.Встановлено, що фенологічні ритми інтродукованих рослин роду Chaenomeles за тривалістю періоду вегетації не співпадали із сезонністю степового регіону. Однак, усі види і гібриди у кліматичних умовах степової зони проходили та завершували фенологічні фази і плодоносили, що вказує на перспективність їх культивування у регіоні та використання у селекційному процесі як вихідних форм для створення посухостійких сортів.Рівень водного дефіциту у листі всіх інтродукованих рослин Chaenomeles знаходився у припустимих межах як у вологий період вегетації, так і посушливий завдяки ефективній регуляції водного режиму. У рослин Ch. japonica, Ch. spesiosa і Ch. × superba спостерігалось швидке відновленняводного балансу після посухи та гнучка регуляція інтенсивності транспіраціїу період посухи і після неї. У Ch. cathayensis і Ch. × californica більш значний4водний дефіцит у період відновлення вологозабезпечення узгоджується знизькими балами цих видів за шкалою посухостійкості.Координоване функціонування антиоксидантних ферментів у листі Ch. japonica, Ch.× superba і Ch. speciosa впродовж вегетації підвищувало толерантність рослин до комбінованого впливу посухи, високої температурита інтенсивного освітлення. Низький рівень кореляції між антиоксидантнимиферментами у листі Ch. cathayensis і Ch. × californica вказував на більшучутливість рослин до стресових умов степового клімату. Сезонні зміни метаболізму фенольних сполук у листі інтродукованих рослин Chaenomeles упродовж вегетації в умовах степового клімату полягали у зростанні частки флавоноїдів на фоні зниження загального вмісту поліфенолів у міру зрілості листя. Високий відсоток флавоноїдів у зрілому листі Ch. japonica, Ch. speciosa і Ch. × superba у період посухи сприяв підтримці адаптивної здатності рослин.^UThe dissertation is devoted to the study of the successful introduction patterns of the genus Chaenomeles Lindl plants and the mechanisms of plant secondary metabolites accumulation and distribution during vegetation in the conditions of the steppe Dnieper. The natural diversity of valuable fruit species in the region is insufficient and requires enrichment, including through introduction.The content of secondary metabolites in the fruits of introduced plants is characterized by significant variability depending on the conditions of their cultivation, which determines the relevance of the presented work.The positive effects of biologically active substances obtained from the genus Chaenomeles plants help to reduce the risk or alleviate the course of many diseases, including cancer, diabetes, immune pathologies, chronic inflammationand neurodegenerative diseases. The widespread introduction of useful Chaenomeles plants into culture in the steppe region requires the identification ofpromising initial forms for the creation of drought-resistant crop varieties.Research was conducted on the territory of the Botanical Garden of Oles Honchar Dnipro National University (Dnipro, 48°26'14.09'' N, 35°02'3511'' E).The Botanical garden with an area of 33 hectares is located in the right-bank part of the city, located on the spurs of the Dnieper Highlands, in the steppe zone of Ukraine.The soils of the research plots, on which the collection of introduced plants of thegenus Chaenomeles Lindl is located, are classified as normal, weakly disturbed urbochernozems with a deep placement of groundwater. The moisture insufficientlevel in the region is confirmed by the presence of at least one dry period in thesecond half of the plant-growing season: July - mid-August (2017 and 2020) or late August - September (2019). The objects of research were three species of natural origin and two hybrid forms of the genus Chaenomeles Lindley (Rosaceae family), introduced in the Botanical Garden of DNU more than 20 years ago: Ch. japonica, Ch. cathaeynsis, Ch. speciosa, Ch. × superba and Ch. × californica. Taxonomic definitions of the studied plants are given in accordance with modern botanical nomenclature. The material for conducting physiological and biochemical studies was leaves and fruits collected in the corresponding periods of vegetation.During the work, generally accepted and special methods of scientific research (field, laboratory, and mathematical statistics) were applied, including spectrophotometry, selective extraction of compounds, gas chromatographycombined with mass spectrometry (GC-MS). The study of phenological rhythms of introduced plants of the genus Chaenomeles revealed a discrepancy between the average duration of plants vegetation period and the seasonality of the steppe region. However, all introduced plants in the climatic conditions of the steppe zone went through and completed phenological phases, which indicates the prospects of their cultivation in the region and their use in selection as starting forms for creating drought-resistant hybrids.The study of the water regime of introduced Chaenomeles plants showed that the level of water deficit in the wet period of vegetation in the leaves of all species and hybrids was within acceptable limits, and in the dry period the highest level of water deficit did not cross the critical limit. In the period of moisture supply restoration, the lack of moisture remained the most in the leaves of Ch. cathayensis and Ch. × californica. In general, the leaves of Ch. japonica, Ch.speciosa and Ch. × superba plants showed the fastest recovery of the waterbalance after drought and the most effective regulation of transpiration intensitywith the onset of drought and after it.

Досліджено механізми біологічної дії вітаміну PP та його похідних у нервовій системі. Виявлено факт існування специфічного зв'язування NAD "мембранною системою", яка представлена NAD-зв'язуючим білком. Визначено, що в ЦНС вітамін PP та NAD здійснюють модулюючу дію на процеси вивільнення та зворотнього поглинання серотоніну, дофаміну та ГАМК на моделях патологій нервової системи (PP-гіповітаміноз, хвороба Паркінсона, діабетична нейропатія). Встановлено наявність нікотинамідних динуклеотидів у синаптичних пухирцях та синаптосомах, а також системи синтезу та розпаду NAD у нервових закінченнях "пуринергічних відділів" головного мозку. Доведено важливу роль синаптичних пухирців нервових закінчень у прояві пресинаптичної модуляторної дії NAD. Знайдено, що NAD концентраційно-залежно впливає на трансмембранний потенціал плазматичної мембрани нервових закінчень. Коригуюча дія вітаміну PP та його похідних, ймовірно, здійснюється через NAD-зв'язуючий білок та їх участь в окисно-відновних та інших метаболічних процесах. Запропоновано гіпотезу щодо механізмів реалізації біологічної дії вітаміну PP та його похідних у нервовій системі.

  Скачати повний текст