Проведено пряме фосфорилювання в ядро функціональних похідних 1,3-азолів. Синтезовано похідні чотирьох нових фосфоровмісних конденсованих гетероциклічних систем, що мають імідазольний та 1,2,4-триазольні цикли, анеловані з 1,4,2-діазафосфініновим циклом і вузловими атомами фосфору, а також 1,5,2-діазафосфепіновим циклом. Досліджено хімічні властивості отриманих сполук. Знайдено нову рециклізацію імідазолів, що дозволяє синтезувати функціональнозаміщені бензімідазоли.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості гетероциклізації 1,6-дизаміщених діімідазо[1,5-a; 1'5'-d]-піразин-(4H,9H)-5,10-діонів (ДІДКП) і змішаних похідних імідазол-4,5-дикарбонової кислоти. Розроблено методи синтезу нових похідних ДІДКП. Розглянуто можливості синтезу похідних імідазол-4,5-дикарбонової кислоти та 5-ароїлімідазол-4-дикарбонових кислот шляхом взаємодії одержаних ДІДКП з моно- та біфункціональними нуклеофілами. На підставі одержаних ДІДКП і 4,5-дизаміщених імідазолів розроблено принципово нові підходи до синтезу анельованих бі- та трициклічних систем.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено нові напрямки хімічної трансформації формілпорфіринів, які прозводять до низки невідомих раніше порфіринових структур, запропоновано покращені методи синтезу деяких формілпорфіринів, їх вінілогів і гомологів, знайдено зручні синтетичні підходи до димерних і пентамерних порфіринів. На прикладі синтезу піразолілпорфіринів показано перспективність халконпорфіринів у реакціях гетероциклізації. Систематично досліджено радикальну кополімеризацію вінілпорфіринів з різноманітними мономерами, а також електрохімічні та електрокаталітичні властивості низки металокомплексів оксопорфіринів. Вперше показано, що використання імінієвих солей формілпорфіринів, які виготовлялися in situ, дозволяє у м'яких умовах, без використання сильних лугів та з високими виходами проводити конденсацію з кетонами, що містять alpha-метиленові групи. Знайдено, що зі збільшенням концентрації порфіринів або їх металокомплексів у системі, що полімеризується, зменшуються швидкості полімеризації, молекулярні маси полімерів та зростає ступінь полідисперсності продуктів, що пов'язано з вторинними процесами обмеження ланцюгів на pi-системах лігандів і атомах металу хелатів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Підтверджена залежність фізико-хімічних властивостей гетероциклічних пестицидів, які широко застосовуються для захисту сільськогосподарських рослин від хвороб, шкідників і бур'янів, від полярності їх молекул, тобто величини дипольних моментів. Визначено дипольні моменти групи гетероциклічних пестицидів оновленого асортименту, розроблені методи їх визначення, вивчена динаміка вмісту та встановлені показники їх розпаду в рослинах та грунті. Показано, що основною характеристикою детоксикації пестицидів є константа швидкості розпаду. Встановлена ступінь небезпеки та дана екотоксикологічна характеристика їх застосування в різних грунтово-кліматичних зонах України. Доведено, що використання помірно небезпечних гетероциклічних пестицидів з малими нормами витрат є раціональним прийомом їх безпечного застосування.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано можливості застосування даних реакцій для синтезу органічних барвників і люмінофорів. Встановлено імовірність виникнення формілювання та утворення 1,2,3,4-тетрагідрохіназолін-3-ієвих солей в результаті реакції Вільсмайєра - Хаака, спрямованої в орто-положення до діалкіламіногрупи. Виявлено можливість гідролізування 1,2,3,4-тетрагідрохіназолін-3-ієвих солей у лужному середовищі з елімінуванням атома вуглецю C(2) і розщепленням гетероциклу. З використанням квантово-хімічних розрахунків досліджено механізм циклізації.Досліджено спектрально-люмінесцентні властивості синтезованих сполук і можливості їх практичного застосування.

  Скачати повний текст

Вивчено антирадикальні та антиоксидантні властивості природних та синтетичних фенолів і N-вмісних гетероциклів, досліджено їх взаємозв'язок зі структурними й енергетичними параметрами даних молекул. Визначено антирадикальні й антиоксидантні властивості групи одно- та двоядерних фенолів, а також N-вмісних гетероциклів з класів піридинкарбонових кислот, 1,4-дигідропіридинів, природних N-вмісних гетероцилків, а також S-похідних хіназолінів. Встановлено наявність позитивних корелятивних взаємозв'язків між значеннями антиоксидантної активності досліджуваних сполук та енергією активації, константами швидкості утворення та енергією резонансу вільнорадикальних форм відповідних сполук. Серед нових сполук - S-похідних хіназолінів за результатами використання комплексу фармакологічних, біохімічних і квантово-хімічних методів відібрано найбільш потужний антиоксидант - сполуку NC-109, для якої проведено дослідження цитопротекторної дії in vitro на моделі хімічного ураження клітин печінки тетрахлорметаном. Показано високу антиоксидантну активність сполуки NC-109, досліджено її мембраностабілізуючі та геномопротекторні ефекти. З'ясовано, що введення сполуки NC-109 щурам, отруєним тетрахлорметаном, сприяє корекції заряду поверхні мембран ЕР та структури білків. Доведено, що гепатопротекторні ефекти сполуки NC-109 не поступаються стандартному фенольному антиоксиданту іонолу.

  Скачати повний текст

Розроблено зручні методи синтезу тозилімінів 5,8-хінолінхінону. Досліждено вплив локалізації та кількості тозиліміногруп, а також модифікації гетероциклічного атома нітрогену на стабільність, реакційну здатність і значення окисно-відновного потенціалу (ОВП) цих хіноїдних систем. Виявлено, що у випадку тозилмоноімінів 5,8-хінолінхінону будова продуктів реакцій нуклеофільного приєднання визначається головним чином локалізацією тозиліміногрупи, а не ендоциклічним атомом нітрогену. Відзначено, шо наявність у структурах тозилмоноімінів 5,8-хінолінхінону електроноакцепторного хіноїдного кільця й електронодонорного піридинового фрагмента є причиною нестійкості цього ряду сполук. За значеннями стандартних ОВП тозиліміни 5,8-хінолінхінону є сполуками з вираженими електроноакцепторними властивостями хіноїдного кільця, що обумовлює їх високу реакційну здатність.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено гетероциклізації на основі амінодофенацилюючих реагентів. Розроблено препаративні синтези нових функціональнозаміщених похідних оксазолу, тіазолу, імідазолу, імідазо[2,1-b]тіазолу та інших гетероциклічних систем. Показано, що амідофенацилюючі реагенти спрямовано взаємодіють з дитіокарбаматом амонію, за цього синтезуються похідні 5-аміно-2-меркапто-1,3-тіазолу, які перетворено у невідомі раніше 2-ациламіно-тіазоло[2,3-b]тіазолієві солі. Установлено, що продукти конденсації 4-ациламіно-2-меркапто-1,3-оксазолів з метилхлорацетатом здатні до рециклізації, яка дозволяє вводити біофорний тіазолідин-2,4-діоновий фрагмент в положення 4 оксазольного кільця. З'ясовано, що продукти конденсації амідофенацилюючих реагентів з моно- та дизаміщеними тіосечовинами, а також тіосемікарбазонами у разі нагрівання в соляній кислоті рециклізуються, за цього синтезуються біофорні ди- та тризаміщені 2-тіогідантоїни. Проведено порівняння структур відомих біорегуляторів азольного ряду та різноманітних похідних оксазолу, тіазолу, імідазолу та імідазо[2,1-b]тіазолу, одержаних на основі амідофенацилюючих реагентів, що дозволяє прогнозувати їх високу та різнобічну біофорність. Екпериментально підтверджено активуючий вплив деяких похідних 5-аміно- й 2,5-діаміно-1,3-тіазолу на ріст пшениці та кукурудзи.

  Скачати повний текст

Досліджено комплексоутворення галогенідів фосфору та силіцію з азото-, кисне- та сіркодонорними лігандами різної дентатності. Встановлено вплив природи центрального атома, дентатності та топології лігандів на склад і будову продуктів комплексоутворення. У разі взаємодії галогенідів фосфору з киснедонорними монодентатними лігандами (амідів, сечовини, амінофосфатів) відбувається обмін атома кисню у ліганді на галоген з утворенням продуктів типу реактива Вільсмеєра - Хаака. Тетрахлоро- та тетрабромосилани на відміну від галогенідів фосфору у разі взаємодії з диметилформамідом та гесаметилфосфортриамідом утворюють комплекси постійного складу. Вперше одержано водорозчинні та гідролітично стійкі іонні комплекси силіцію на основі поліамідних лігандів (амідів щавлевої, малонової, бурштинової, нітрилотриоцтової кислот). Установлено, що найбільш стабільні комплекси утворюють аміди малонової кислоти. Вивчено розчини, які містять рівноважні суміші комплексів трихлориду фосфору з азотодонорними монодентатними лігандами та виявлено явище нуклеофільного каталізу у процесі окиснення трихлориду фосфору киснем за присутності азото- (триетиламіну, 4-диметиламінопіридину) та киснедонорних (тетраметилсечовини) лігандів. Показано, що вивчені комплекси силіцію та фосфору можуть бути використані як нові конденсуючі агенти за умов синтезу амідів і гетероциклічних сполук, похідних тіадіазолу, бензотіазолу та бензимідазолу. Реакцію можна використовувати для значної кількості амінів, зокрема, для низконуклеофільних нітроанілінів та гетериламінів, які важко ацилюються за допомогою стандартних конденсуючих агентів. За результатами проведеного дослідження процесу комплексоутворення галогенідів фосфору з киснедонорними монодентатними лігандами одержано нові тіонуючі агенти, а саме: дихлоротіофосфат-аніон і дихлоротіофорну кислоту. На їх основі розблено препаративний метод синтезу тіоамідів карбонових кислот, який дозволє одержувати вторинні та третинні тіоаміди та тетраметилтіосечовину з виходами 60 - 90 %.

  Скачати повний текст

Досліджено гетероциклізацію на основі амінодофенацилюючих реагентів, які виявилися придатними для препаративних синтезів ряду функціональних похідних оксазолу, тіазолу, імідазолу, імідазо[1,2-a]азинів та іміадзо[2,1-b]азолів, які є потенційними біорегуляторами, а деякі з них виявилися ефективними імуностимуляторами, які підвищують проліферацію тимоцитів на 60 - 70 %, а фагоцитарну активність - у 1,5 рази.

  Скачати повний текст

Досліджено аналітичні можливості використання пероксидних похідних карбонових кислот у хімічному функціональному аналізі. Теоретично обгрунтовано вибір реагента й оптимальних умов здійснення кількісного окиснення у водному середовищі різноманітних за природою нуклеофільних і електрофільних функціональних груп органічних сполук. Установлено, що кінетика та механізм реакцій пероксикислотного окиснення сульфуровмісних сполук (тіоалкоголів, аліфатичних і гетероциклічних тіоетерів, дисульфурових похідних) підпорядковується загальним закономірностям специфічного кислотно-основного каталізу. Показано можливості та переваги застосування реакцій пергідролізу (ацилювальних сполук з гідроген пероксидом у лужному середовищі) та високочутливих хемілюмінесцентних реакцій, в яких як проміжні продукти утворюються високо реакційноздатні пероксидні похідні карбонових кислот, а також реакцій пероксикислотного окиснення у практиці хімічного аналізу сульфуро- та (або) нітрогеновмісних органічних сполук. Одержано нові дані щодо оксидаційних і електрофільних, нуклеофільних властивостей пероксидних похідних карбонових кислот, що зумовлюють сферу застосування методу перокислотного окиснення та його значення в аналізі органічних сполук за функціональними групами.

  Скачати повний текст

У процесі взаємодії 2-азагетарилацетонітрилів з хлорангідридом 2-метилсульфоніл-5-хлоро-4-піримідинкарбонової кислоти одержано 2-[2-(метилсульфоніл)-5-хлоро-4-піримідиніл]-2-оксо-1-(2-гетерил)-етилціаніди. Встановлено, що їх взаємодія з амінами та меркаптанами призводить до утворення продуктів регіоселективного заміщення метилсульфонільної групи. Встановлено, що похідна піридину реагує з аліфатичними амінами з утворенням 3-аміно-5-оксо-5H-піримідо[4,5-с]хіназолін-6-карбонітрилів. З'ясовано, що за умови дії третинних амінів 2-[2-(метилсульфоніл)-5-хлоро-4-піримідиніл]-2-оксо-1-(2-гетарил)-етилціаніди циклізуються з утворенням конденсованих піридопіримідинів, а одержані сполуки реагують з N-, O- та C-нуклеофілами, утворюючи похідні за C-3 положенням циклу. Розроблено препаративний метод синтезу невідомих раніше 2-аміно-5-галогено-4-піримідинкарбонових кислот амінуванням 5-галогено-2-метилсульфоніл-4-піримідинкарбонової кислоти. Досліджено взаємодію етил 2-алкілмеркапто-4-хлоро-5-піримідинкарбоксилатів з 2-гетарилацетонітрилами. Вперше ізольовано етил 4-[(2-гетарил)-ціанометил]-2-алкілмеркаптопіримідин-5-карбоксилати - продукти заміщення атома галогену. Показано, що проходження внутрішньомолекулярного ацилювання у першу чергу контролюється основністю, а потім - стеричним оточенням атома азоту гетероциклічного фрагменту.

  Скачати повний текст

Здійснено синтез нових 2,3-дигідро-1H-1,5-бензодіазепін-2-онів з гетерильними та арильними замісниками, вивчено їх хімічні властивості у реакціях з електрофільними та нуклеофільними реагентами. Показано, що залежно від електронної природи замісника у гетероїлоцтових ефірах та о-фенілендіамінах та умов проведення реакції конденсації утворюються ефіри 3-заміщенних акрилових кислот або 4-гетерилбензодіазепінони. Встановлено утворення ізомерних 7- і 8-R-гетерилбензодіазепінонів у разі використання несиметричних о-діамінів. Вперше зроблено оцінку реакційної здатності 4-гетерил-2,3-дигідро-1H-1,5-бензодіазепін-2-онів у реакціях електрофільного заміщення: алкілування, галогенування, аміноалкілування. Відзначено інертність фуранового замісника щодо дії галогенуючого агента. Показано, що N- і S-нуклеофільні реагенти регіоселективно взаємодіють з 3-бромо-1,5-бензодіазепінонами за положенням ІІІ гетероциклу. Встановлено залежність термічної стійкості бензодіазепінонів у реакції бензімідазольного перегрупування від електронної природи замісника у положеннях ІІІ і ІV гетероциклів. Одержано дані про фармакологічну активність 4-гетерил(арил)-2,3-дигідро-1H-1,5-бензодіазепін-2-онів.

  Скачати повний текст

Розроблено новий метод синтезу арилперфтороалкілсульфідів на базі відкритої реакції ароматичних, аліфатичних і гетероциклічних тіолів з перфтороалкілгалогенідами

  Скачати повний текст

Розроблено два методи гетероциклізацій, які базуються на високій алкілуючій здатності тригалогеноалканімінів і ацилюючих властивостях гетерокумуленової та алкоксикарбонільної груп. Виявлено нову реакцію термічної циклізації N-алкіліден-O-арилуретанів та N-алкіліден-N'-арилсечовин, в якій ароматичне ядро виступає як С-нуклеофільна компонента. Встановлено роль умов і структурних факторів, які контролюють її перебіг, визначено межі її синтетичного застосування, а також запропоновано найбільш імовірні схеми циклізацій. Розроблено методи одержання нових трифлуорометилзаміщених бензо[1,3]оксазинонів, нафто[1,3]оксазинонів, тетрагідрохіназолінонів та тетрагідробензохіназолінонів. Доведено, що реакція 2-тригалогенометил-2H-1,3-бензоксазин-2-онів з нуклеофільними реагентами є зручними варіантами синтезу їх нових похідних. Розроблено синтетичні підходи до тригалогеновмісних похідних кондесованих 1,3-оксазинових і піримідинових гетероциклів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню комплексоутворення Ru(III), Rh(III), Pd(II), Pt(II) та Ag(I) з N-алілзаміщеними карботіоамідами в розчині та24твердому стані, розробці методик синтезу моноядерних та полімерних сполук, вивченню молекулярної будови та фізико-хімічних і медико-біологічних властивостей ряду нових координаційних сполук. Синтезовано 82 нові комплексні сполуки. Будову 14 комплексів встановлено методом монокристального РСА. Проведено кореляцію молекулярної будови з даними ЕСП, ІЧ, ЯМР 1Н, MALDI-TOF мас-спектрометрії. Вперше отримано ряд хлорид-, бромід- та йодид-вмісних n,-хелатних комплексів Pd(ІІ) і Pt(ІІ). В кристалічному стані виділено комплекси в еквівалентному співвідношенні M:L 1:1 та бідентатно-хелатною координацією органічного ліганду атомами сульфуру карботіоамідного угрупування та (С=С) зв'язком алільного фрагменту. Вперше досліджено комплексоутворення іонів Ru3+,2+, Rh3+, Pd2+ i Ag+ з гетероциклвмісними N-алілтіоамідами. Виділено в індивідуальному стані ряд нових хелатних комплексів молекулярного, катіонного та аніонного характеру, а також координаційні полімерні сполуки Ag(I) з реалізацією в їх будові полімерних ланцюгів Ag–S–Ag. Встановлено, що розчинність отриманих сполук залежить від типу комплексу: сполуки іонного типу розчиняються в метанолі, частково (або повністю) в етанолі, а в малих концентраціях (10-3 – 10-5 моль/л) – у воді, в той час як сполуки молекулярного типу розчинні тільки в ДМСО та ДМФА. Полімерні комплекси Ag(І) є нерозчинними у ДМСО та ДМФА.Вперше досліджено дію n,-хелатних комплексів Pd(ІІ) і Pt(ІІ) на клітини меристем Allium cepa, карциноми Льюіс та мікросфероїди молочної залози MCF-7. Показано їх ефективність як потенційних антипроліферативних, цитотоксичних та проапоптичних засобів на моделях in vitro та in vivo. Вперше досліджено взаємодію галогенідних n,-хелатних координаційних сполук Pd(ІІ), Pt(ІІ) на основі 1-аліл-3-(2-гідроксиетил)тіосечовини з молекулами ДНК плазміди pTZ19R. Методом молекулярного докінгу встановлено, що дані комплекси можуть взаємодіяти з ДНК додатково ще і за допомогою водневого зв'язку між ОН групою етаноламінного фрагменту та гуанидиновим фрагментом молекули ДНК. Загальний механізм дії комплексів можна характеризувати утворенням одно- і дволанцюгових розривів ДНК плазміди.^UThe dissertation is devoted both to the study of Ru(III), Rh(III), Pd(II), Pt(II) and Ag(I) complexation with N-allyl-substituted carbothioamides in solution, and to synthesis, research of molecular structure and physicochemical and medical -biological properties of a number of novel coordination compounds. Optimal synthesis methodics have been developed and 82 novel complex compounds were isolated in the solid state. The structure of 14 complexes was established by the method of single-crystal X-ray diffraction study. The molecular structure was correlated with UV-Vis, IR, 1H NMR, MALDI-TOF mass spectrometry data. For the first time, a number of Cl-, Br- and I-containing n,-chelate complex compounds of Pd(II) and Pt(II) were obtained. In the crystalline state, complexes in the equivalent M: L ratio and bidentate-chelate coordination of the organic ligand by sulfur atoms of the carbotioamide group and (C=C) of the allyl moiety bond were isolated. However, the study of complexation in solution showed that the interaction can take place in the molar ratio M:L=1:1, 1:2, 1:3, which is possible only under the conditions of monodentate coordination of substituted thioamides. The reactions of complexation of Ru3+,2+, Rh3+, Pd2+ and Ag+ ions with heterocycle-containing N-allylthioamides were studied for the first time. A number of novel chelating complexes of molecular, cationic and anionic character, as well as coordination polymer compounds of Ag(I) with realization of polymer chains Ag–S–Ag in their structure have been isolated in the solid state. It was found that the solubility of the obtained compounds depends on the type of complex: ionic compounds are soluble in methanol, partially (or completely) in ethanol and in small concentrations (10-3 – 10-5 mol/l) - in water, while molecular type compounds are soluble only in DMSO and DMF. Polymer complexes of Ag(I) are insoluble in DMSO and DMF.The effect of n,-chelate complexes of Pd(II) and Pt(II) on cells of Allium cepa meristems, Lewis carcinoma and breast microspheroids MCF-7 was studied for the first time. Their effectiveness as potential antiproliferative, cytotoxic and proapoptotic agents has been shown in vitro and in vivo models. The interaction of halide n,-chelate coordination compounds Pd(II), Pt(II) based on 1-allyl-3-(2-hydroxyethyl)thiourea with DNA molecules of plasmid pTZ19R was studied for the first time. Molecular docking has shown that these complexes can interact with DNA by addition through the hydrogen bond between the OH of the ethanolamine group and the guanidine moiety of the DNA. The general mechanism of action of the complexes can be characterized by the formation of single- and double-stranded breaks in DNA plasmid.

Розроблено комплексний підхід до цілеспрямованої трансформації карбофункціоналізованих угруповань у положенні 4 піразольного ядра з метою конструювання біологічно активних ациклічних і гетероциклічних ансамблів і конденсованих систем. Запропоновано методологію синтетичного застосування 4-формілпіразолів і продуктів їх конденсації з рядом N- та C-нуклеофілів для побудови складних і перспективних біологічно активних молекул: піразоло[3,4-d]піридазинів, первинних, вторинних, третинних 4-піразолілметиламінів, 4-піразолілтіазолідин-4-онів, піразоліл-4-амінометилфосфонових кислот, піроло[2,3-d]піразолів, 5-[піразол-4-іл]-2-піразолінів, 4-(5-ізолксазоліл)піразолів, (піразол-4-іл)3,4-дигідропіримідин-2-онів(тіонів). Оптимізовано відомі та розроблено альтернативні високопродуктивні методи одержання 4-піразолкарбонових, піразол-4-оцтових, 3-(піразол-4-іл)пропенових, 2-(бензоїламіно)-3-піразол-4-ілпропанових, 2-аміно-3-(піразол-4-іл)пропанових кислот і вивчено їх хімічні властивості та напрямки синтетичного застосування. Встановлено, що піразол-4-карбонові кислоти та 4-амінометилпіразоли є зручними базовими системами для одержання високореакційних електрофільних реагентів: 4-ізоціанатопіразолів, 4-ізоціанатометилпіразолів, 4-карбонілізотіоціанатопіразолів, 4-ізотіоціанатометилпіразолів. Систематично досліджено поведінку одержаних електрофілів відносно типових нуклеофільних реагентів. Розроблено ефективний підхід до важкодоступних високореакційних 4-хлорометилпіразолів, на основі яких вперше одержано синтетично перспективні реагенти: 4-піразолілметилтрифенілфосфонієві солі, -тіоли, -тіо(ізотіо)ціанати, -азиди, -іміди, -ізоціанати, -ціаніди. Запропоновано нову методологію синтезу біологічно активних 4,5-дигідро-2Н-піразоло[4,3-c]хінолінів, яка грунтується на внутрішньомолекулярному арилюванні N-алкіл[3-(2-хлорфеніл)-4-піразоліл]метиламінів.

  Скачати повний текст