Дисертацію присвячено аналізові владних відносин у соціологічних концепціях теоретиків масового суспільства. В дослідженні представлено концептуальні моделі та основні поняття соціології мас, типи взаємин вождь - маси. Серед ідей творців соціології натовпу вирізнено проблему наявності понадіндивідуальної свідомості, наділеної емпіричними характеристиками. Раціональна інтерпретація такого поняття визначає його місце в механізмі соціальної взаємодії. Запропонована типологія ідей і вірувань натовпу дає змогу розкрити її внутрішні імпульси. Ключ до розуміння ідеї, яка стала домінантною психічного життя натовпу, перебуває в сфері релігійного життя. В ідеології формується тип віри, в якому "знання" ототожнюється з "віруванням". У роботі проаналізовано різні соціальні концепції, автори яких намагаються розкрити сутність німецького фашизму, порівнюються різноманітні методологічні конструкції, створені теоретиками різних шкіл (марксизм, неофрейдизм, Франкфуртська школа тощо) з метою пояснення цього складного феномена.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено культуру та історію кімерійців, що проживали на території Північного Причорномор'я - у степах між Дунаєм і Доном. Систематизовано всі археологічні джерела, відкриті за останні 100 років, визначено вік більшості кімерійських пам'яток. Виділено три періоди кімерійської історії (перша половина IX ст. до н.е., середина IX - перша половина VIII та середина VIII - початок VII ст. до н.е.). Обгрунтовано гіпотезу про соціальну структуру кімерійського суспільства як об'єднання двох ендогамних племен з військовими вождями, релігійною та племінною верхівкою. Господарство кімерійців охарактеризовано як кочове скотарство з зимівниками на березі моря та літівниками на півночі степу. Доведено, що кімерійська культура сформувалась на базі традицій білозерського та постзрубного населення між Дніпром і Передкавказзям на початку IX ст. до н.е. Проаналізовано взаємовідносини кімерійців з населенням Українського лісостепу та Центральної Європи. Особливу увагу приділено вивченню кімерійських походів у країни Давнього Сходу. Здійснено реконструкцію подій кімерійської історії від початку IX ст. до н.е. до VII ст. до н.е.

  Скачати повний текст

Проаналізовано семантику просторових образів, соціально-міфологічних мотивів драматургії М.Куліша 1927 - 1932 рр. За результатами дослідження доведено, що основою фабули кожної п'єси є соціальний міф, у якому акцентувалася знакова для держави подія. Драматург здійснив оригінальну інтерпретацію та часову деміфологізацію базисних "соціальних" ілюзій. Зазначено, що сукупність цих міфів становить цілісну хронологічно впорядковану соціально-міфологічну концепцію радянського світу, що позначилося на поетиці цих творів, характерними були сакралізація художнього простору, обожнення вождя, групування персонажів за приципом "свої - чужі", домінування мотивів пролетарського та радянського месіанізму, "умирання - відродження", мучеництва, "центр - периферія", поява ленінсьої теми, проблема формування образу "нової людини", концепт віри, знакова топоніміка.

  Скачати повний текст

Досліджено суть і змістові особливості символічних форм легітимації політичних режимів. Виокремлено основні підходи щодо вивчення суті символу (семіотичного, психоаналітичного, антологічного, культурологічного). Досліджено типи символічних форм політичної комунікації (наочно-образного символу, метафори, ритуалу, міфу). Доведено, що легітимація влади у межах суспільно-політичного дискурсу заснована на апелюванні до вищої інстанції як політичної цінності для даного типу політичної свідомості та безпосередньо сприймається у вигляді певних символічних форм легітимації політичних режимів. Показано, що для легітимації авторитаризму характерним є звернення до певної трансцендентної суті, до "народності", або до сили як атрибуту влади. Тоталітаризм організує легітимаційний дискурс шляхом звернення до над-ідеї, що втілюється у символічній постаті вождя та загальнообов'язкових владних ритуалах. Легітимаційний дискурс демократії будується через звернення до народу як первинної інстанції, що виражається у символічних формах масовості (мітингах, демонстраціях, виборах) та реалізується через залучення символічної політики - інсценізації публічних дій у медіа-просторі. Як чинники успішного використання символічних форм легітимації режимів для забезпечення успішної політичної трансформації запропоновано визначити наявність символічної постаті - харизматичного лідера ("Народного провідника" або "Совісті нації"), зв'язок з традицією та традиційними символами, єдиний комунікаційний простір, загальну ідентифікацію зі спільними національними символами, суспільний національно-історичний міф.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено компаративному дослідженню ранньодержавних інститутів скандинавів, полабських і поморських слов'ян. У центрі його уваги перебувають середньовічні зібрання – тінг і віче. Учасників, перебіг, діяльність, еволюцію та інші аспекти асамблей проаналізовано з урахуванням державотворчих процесів, особливостей суспільних устроїв останньої чверті VIII – середини XII ст. Обґрунтованість зіставлення обумовлюють відомості про одночасність і подібність розвитку Норвегії, Швеції, Слов'янського Полаб'я й Помор'я. Характерними для регіонів були стійкість додержавних форм влади, довготривалість побутування язичницьких вірувань, повільність трансформації владних інститутів, притаманна архаїчним суспільствам колективна форма управління. Поєднання наративних, археологічних, правових, епіграфічних і топографічних джерел дає змогу всебічно проаналізувати ці суспільні устрої та ранні держави на етапі політичної консолідації, централізації, християнізації та поглиблення соціальної стратифікації. Враховано найновіші досягнення історичної науки й найважливіші теоретико-методологічні напрацювання медієвістів, археологів, антропологів і знавців рунічного письма, зокрема, дискусію про історичну цінність середньовічних наративних джерел – саг, хронік і житій. Використано досягнення історичної компаративістики, понятійний апарат політичної антропології (концепти вождівство та дружинна держава), антропологічний підхід під час розгляду звичаєвого права.Порівняння процесів державотворення засвідчує типологічну й часову близькість суспільно-політичної еволюції у скандинавів і слов'ян в останній чверті VIII – середині XII ст. На підставі археологічних і писемних джерел простежується консолідація та інтеграція племінних організмів – перший етап державотворення. Ранні держави скандинавів і слов'ян утворились у подібний спосіб, а саме шляхом об'єднання складених вождівств у єдине ціле. Найчастіше державотворення відбувалося на територіях скупчень економічних, політичних, релігійних центрів. Охарактеризовано найважливіші владні інститути скандинавів і слов'ян, а саме: повноваження вождів різних рангів, правителів, знаті, дружин, особливості функціонування осередків язичницьких культів, бенкети.Підтверджується участь у скандинавських і слов'янських асамблеях аналогічних або подібних суспільних станів – мешканців одного чи декількох поселень і прилеглих територій, існування сільських і міських зібрань, тінгу й віча локального, регіонального та загальнодержавного рівнів. Заможніші прошарки населення були активнішими під час асамблей, а вплив еліти на їхній результат у всі періоди та на всіх рівнях був визначальним. Ухвалення рішень зазвичай відбувалось у спеціальних місцях, що надавало подіям особливого значення в очах громади. Писемні джерела доводять, що тінги й віча були подібними до святкувань, передусім ритуалізованими. Дискусії і промови були не лише способами обміну важливою для громади інформацією та її обговорення, а й сакралізованими й театралізованими подіями. Відзначається функціонування запланованих, регулярних і спонтанних зборів. Встановлено найважливіші суспільно-політичні функції зібрань, а саме організаційну, репрезентативну та об'єднавчу. Водночас асамблеї відігравали судову роль, яка знаходить підтвердження майже в усіх писемних джерелах. Зроблено висновок про інституційну спорідненість скандинавських і слов'янських асамблей, засвідчену цілком незалежними джерелами. Отож тінг і віче є варіаціями одного й того самого ранньодержавного інституту.^UA dissertation is devoted to a comparative study of early state institutes of the Scandinavians, the Polabian and the Pomeranian Slavs. In its focus are medieval gatherings – a thing and a veche. The analysis of participants, procedure, functioning, evolution, and other aspects of assemblies takes into account state formation processes, features of social orders of the last quarter of the 8th – the middle of the 12th centuries. The evidence about simultaneous and similar development of Norway, Sweden, Slavic Polabia, and Pomerania stipulate the validity of the comparison. Typical for the regions were a persistence of pre-state forms of power, a longevity of existence of pagan beliefs, a slow transformation of power institutes, an inherent in archaic societies communal form of governance. A combination of narrative, archaeological, legal, epigraphic, and topographic sources allow us to comprehensively analyze these social orders and early states at the stage of political consolidation, centralization, Christianization, and the deepening of social stratification. The research takes into account the newest achievements of the historical field and the most important theoretical and methodological ideas of medievalists, archaeologists, anthropologists, and the scholars of runic symbols, in particular, a discussion of historical value of narrative sources – sagas, chronicles, and the lives of the saints. The study makes use of the achievements of the historical comparative studies, conceptual framework of political anthropology (concepts chiefdom and military government), anthropological approach to the consideration of common law.The comparison of state formation processes attests typological and chronological resemblance of socio-political evolution among the Scandinavians and the Slavs in the last quarter of the 8th – the middle of the 12th centuries. Based on the archaeological and written sources can be traced a consolidation and integration of tribal organizations – the first step of state formation. Early states of the Scandinavians and the Slavs emerged in a similar way, namely by the unification of composite chiefdoms into one entity. Most often, state formation took place on the territories of high concentration of economic, political, religious centers. The dissertation characterizes the most important power institutes of the Scandinavians and the Slavs, such as: powers of chiefs of various ranks, rulers, elite, retinues, features of the functioning of centers of pagan cult, feasts.The study confirms the participation of the same or similar social strata in the Scandinavian and Slavic assemblies – of the inhabitants of one or several settlements and surrounding areas, the existence of rural and urban gatherings, the thing and the veche of local, regional, and nationwide levels. Wealthier strata of society were more active during the assemblies, and the influence of the elite on their result in all periods and at all levels was decisive. The decision-making usually took place at special places, which provided the events with particular importance in the eyes of the community. The written sources prove that the thing and the veche were similar to celebrations, primarily ritualized. Discussions and speeches were not only ways of exchanging and discussing important to the community information, but also sacral and theatrical events. The functioning of planned, regular and spontaneous meetings can be traced. The most important socio-political functions of assemblies are established, namely organizational, representative, and unifying. At the same time, gatherings played judicial role, which is confirmed in almost all written sources. The study reaches a conclusion about institutional affinity of Scandinavian and Slavic assemblies, certified by completely independent sources. So, the thing and the veche are variations of one and the same early state institute.