Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають за участю судово-експертних установ України. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів учених та норм чинного законодавства України визначити особливості адміністративно-правового забезпечення взаємодії між судово-експертними установами України, на основі опрацювання позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду окреслити напрямки удосконалення відповідного адміністративного законодавства. Методи дослідження: загальнонаукові та спеціально-юридичні, зокрема, діалектичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, формально-логічний, історичний, соціологічний, статистичний методи, метод моделювання тощо. Теоретичні і практичні результати, новизна: категорію «координація судово-експертних установ України» визначено як здійснюваний на постійній основі за допомогою адміністративно-правових засобів та методів, у правових формах організуючий вплив у сфері судово-експертної діяльності, який полягає в забезпеченні узгодженості, упорядкованості та синхронності реалізації судово-експертними установами своїх повноважень щодо забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, запровадженні у такій діяльності єдиних та загальновизнаних стандартів; запропоновано виділяти форми взаємодії між судово-експертними установами за кількісним складом суб'єктів: двосуб'єктна, тобто коли до проведення експертизи залучаються лише два суб'єкти – окремий експерт чи окрема експертна установа; та багатосуб'єктна, до проведення якої залучаються двоє і більше суб'єктів взаємодії (при розслідуванні складних злочинів, наприклад, таких як вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування, при розслідуванні різних видів економічних злочинів, злочинів, пов'язаних із господарською діяльністю суб'єкта, службових злочинів тощо); окреслено систему методів взаємодії між судово-експертними установами, серед яких виділено такі: 1) метод планування; 2) метод контролю; 3) метод інформаційного забезпечення; 4) метод переконання; 5) метод адміністративно-правового примусу; 6) метод погодження актів. Ступінь упровадження: викладені в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані у науково-дослідній сфері як підґрунтя для подальших досліджень питань взаємодії між судово-експертними установами України; правотворчій діяльності для вдосконалення вітчизняного законодавства під час підготовки й уточнення низки законодавчих та підзаконних актів з взаємодії між судово-експертними установами України; правозастосовній діяльності з метою підвищення ефективності взаємодії між судово-експертними установами України. Сфера використання: у освітньому процесі під час підготовки підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Судові та правоохоронні органи».^UThe object of research is public relations that arise with the participation of forensic institutions of Ukraine. The purpose of the study is to determine the peculiarities of administrative and legal support of interaction between forensic institutions of Ukraine on the basis of analysis of scientific views of scientists and norms of current legislation of Ukraine, to outline areas of improvement of relevant administrative legislation based on positive domestic and foreign experience. Research methods: general and special-legal, in particular, dialectical, system-structural, comparative-legal, logical-semantic, formal-logical, historical, sociological, statistical methods, modeling method, etc. Theoretical and practical results, novelty: the category "coordination of forensic institutions of Ukraine" is defined as carried out on a permanent basis using administrative and legal means and methods, in legal forms organizing influence in the field of forensic activities, which is to ensure consistency, order and the synchronicity of the implementation by forensic institutions of their powers to ensure the justice of Ukraine with independent, qualified and objective expertise, the introduction of uniform and generally accepted standards in such activities; it is proposed to distinguish forms of interaction between forensic institutions by the quantitative composition of subjects: two-subject, ie when only two subjects are involved in the examination - a separate expert or a separate expert institution; and multi-entity, involving two or more actors (in the investigation of complex crimes, such as murder, grievous bodily harm, rape, in the investigation of various types of economic crimes, crimes related to economic activities subject, official crimes, etc.); the system of methods of interaction between forensic institutions is outlined, among which the following are distinguished: 1) the method of planning; 2) method of control; 3) method of information support; 4) the method of persuasion; 5) the method of administrative and legal coercion; 6) the method of approval of acts. Degree of implementation: the conclusions and proposals presented in the paper can be used in the research sphere as a basis for further research on the issues of interaction between forensic institutions of Ukraine; law-making activity for improvement of the domestic legislation during preparation and specification of a number of legislative and by-laws on interaction between forensic institutions of Ukraine; law enforcement activities in order to increase the effectiveness of interaction between forensic institutions of Ukraine. Scope: in the educational process during the preparation of textbooks and manuals in the disciplines of "Administrative Law" and "Judicial and law enforcement agencies".

Досліджено проблеми кримінальної відповідальності за умисне вбивство (УВ) з корисливих мотивів (КМ) за чинним КК України. Розкрито специфічний кримінально-правовий зміст УВ, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, встановлено його співвідношення з іншими злочинами. Визначено основні тенденції призначення покарання за УВ з КМ. Наведено рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.

  Скачати повний текст

Висвітлено становлення Гавриїла Костельника як українського громадсько-політичного діяча, активного захисника української греко-католицької церкви візантійського обряду, його вдавану причетність до Львівського псевдособору 1946 р. та підступне вбивство його органами НКВД у 1948 р. Досліджено журналістську діяльність теолога, пов'язану з виданням журналів "Нива" та "Божі сліди", на сторінках яких друкувалися його релігієзнавчі праці, що розвінчували намагання Риму латинізувати українську церкву, ігноруючи уніатські домовленості 1596 р. Зазначено, що теолог викривав імперські намагання ополячити та русифікувати західноукраїнське населення шляхом втягування його до лона ворогуючих сторін. Проаналізовано літературно-критичний набуток прото пресвітера, обнародований на сторінках часописів "Дзвони" й "Діло", що сприяли формуванню патріотизму та національної ідеї серед галицького простолюду.

  Скачати повний текст

Вивчено гендерні особливості ціннісно-смислової сфери осіб, засуджених за вбивство, що пов'язані з процесом сприйняття обставин власного злочину. Досліджено гендерні особливості змісту свідомого та неусвідомленого емоційного сприйняття важливих соціальних понять особами, що вчинили насильницькі злочини. Виявлено специфічні переживання, характерні для жінок та чоловіків, що вчинили вбивство, в момент, одразу після та набагато пізніше скоєного злочину. Вивчено гендерні особливості суб'єктивної картини насильницького злочину у порівнянні з об'єктивними даними за матеріалами кримінальних справ. Доведено необхідність психокорекційної роботи, спрямованої на розвиток самосвідомості, пробудження каяття, боротьбу з негативними почуттями та реконструювання ціннісної сфери у напрямку соціальної адаптації з урахуванням гендерних смислових схем. Розроблено психокорекційну програму "Вибір", здійснено її апробацію та показано ефективність застосування у виховній роботі з засудженими особами, що визнали свою вину. Наведено психолого-педагогічні рекомендації щодо проведення психокорекційної роботи пенітенціарним психологом з вбивцями з урахуванням їх гендерних особливостей.

  Скачати повний текст

Висвітлено комплекс питань щодо проблем боротьби з груповою корисливо-насильницькою злочинністю молоді. Підкреслено, що злочинність набуває в Україні все більш організованого характеру. Наголошено, що змінилася кримінологічна характеристика і структура злочинних угруповань. Доведено, що найбільш розповсюдженими злочинами, які мають корисливо-насильницьку спрямованість, є розбій, грабіж, вимагання, вбивство з корисливих мотивів. Виділено дві вікові групи злочинців: 14 - 17 та 18 - 28 років. Зазначено, що групова корисливо-насильницька злочинність молоді характеризується високим рівнем корпоративності, наявністю лідерів, які планують діяльність групи, жорсткою внутрішньогруповою ієрархією, чітким розподілом ролей та функцій між учасниками групи, конспірацією злочинної діяльності. Особливу увагу приділено розробці заходів загальносоціальної, спеціально-кримінологічної та віктимологічної профілактики групових корисливо-насильницьких злочинів молоді, удосконаленню чинного кримінального законодавства, яке встановлює відповідальність за злочини.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне наукове дослідження кримінологічних, кримінально-правових, кримінально-виконавчих проблем визначення оптимального обсягу кримінальної відповідальності, виду та розміру покарання стосовно жінки як суб'єкта даної відповідальності. На підставі аналізу корелятивних статевих відмінностей, особливостей вчинення ними злочинів корисливого, насильницького спрямування досліджено вплив психофізичних особливостей жінки на її суспільно-правову поведінку. Охарактеризовано історичні витоки особливостей кримінальної відповідальності жінок з часів Давньоруської держави до початку ХХ ст. Здійснено аналіз чинного кримінального законодавства з огляду відтворення природних статевих відмінностей під час вибору об'єкта кримінально-правової охорони, визначення форм кримінальної відповідальності, системи та видів покарання, призначення покарання за злочини ненасильницького спрямування, вбивство на сімейно-побутовому грунті. Визначено головні пріоритетні напрями реформування кримінального законодавства, підвищення ефективності окремих форм кримінальної відповідальності. Сформульовано конкретні пропозиції стосовно змісту та сутності окремих кримінально-правових норм. Розглянуто психологічні передумови, наслідки відбування жінками позбавлення волі, правові підстави їх диференціації під час відбування цього покарання, особливості умовно-дострокового та звільнення від відбування позбавлення волі вагітних і жінок, які маєть малолітніх дітей.

  Скачати повний текст

Розглянуто жанрові модифікації сучасного турецького роману у діахронному аспекті, вирізнено стильові домінанти, типи нарації. У синхронному аспекті охарактеризовано особливості турецької романістики кінця XX ст. Досліджено жанрову палітру турецького постмодерністського роману (сімейна хроніка, детективний, інтелектуальний, фантастичний, готичний, жіночий роман з яскраво вираженою феміністичною змістовою домінантою), його стильових моделей, наративної технології, особливостей інтертекстуальності. Проаналізовано твори О.Памука ("Нове життя", "Чорна книга", "Мене називають Червоний", "Пан Джевдет та його сини"), Л.Текін ("Люба безсоромна смерть"), Пинари Кюр ("Роман про вбивство"), Метіна Качана ("Важкий роман", "Горіх вісім").

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню криміналістичного забезпечення діяльності захисника у кримінальному провадженні та виокремленню пов'язаних із цим закономірностей адвокатської діяльності.У ній досліджено становлення та розвиток наукових уявлень про криміналістику та її предмет, за наслідками чого запропоновано авторське визначення предмета криміналістики. Здійснено аналіз наукової літератури та законодавчих приписів щодо тлумачення терміну «адвокатська діяльність», а також з'ясовано зміст такої діяльності. Охарактеризовано тактику професійного захисту у кримінальному провадженні, в межах чого запропоновано власні дефініції тактики професійного захисту та похідних від неї тактик професійного захисту на стадії досудового розслідування кримінальних правопорушень та на стадії судового розгляду кримінальних справ. Окрему увагу присвячено виокремленню низки закономірностей тактики професійного захисту на стадіях досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень.На основі аналізу існуючих теоретичних положень методики захисту у кримінальному провадженні розроблено структуру методик професійного захисту у кримінальних провадженнях про умисне вбивство та у кримінальних провадженнях про крадіжки та виокремлено певні закономірності, що притаманні діяльності адвоката-захисника у цих провадженнях.^UThe thesis explores the criminalistics framework for the operations of a defense party in criminal proceedings, and defines regularities of the legal profession therefore.The work is studied the establishment and development of academic approaches to criminalistics and its subject matter, the consequences of which are the author's definition of the subject of criminology. Conducted analysis of research literature and legislative norms on how to interpret the term “lawyer's activities” through the prism of words making up the concept, such as “lawyer” and “activities,” and clarified the content of such activities.The thesis also offers a description of professional defense in criminal proceedings. Therefore, it was suggested to consider the improved definitions of the tactics of professional defense and the associated tactics of professional defense on the stage of pre-trial investigation of criminal offence, as well as on the stage of judicial examination of criminal offence. The paper offers the first focus on delineating regularities of the tactics of professional defense on the stages of pre-trial investigation and judicial examination in criminal proceedings. As based on the analysis of available theoretical principles of defense methods in criminal proceedings, we developed a methods structure for professional defense in criminal proceedings on intended homicide and in criminal proceedings on theft. In addition to the abovementioned, in the process of developing the methods for professional defense in criminal proceedings on intended homicide and on theft, it was for the first time delineated certain regularities typical for the activities of a defence lawyer in those proceedings.

Досліджено кримінально-правові та кримінологічні проблеми класифікації, кваліфікації вбивств за обтяжуючих обставин. На підставі системного аналізу вітчизняних і зарубіжних досліджень, нормативно-правових актів висвітлено кримінально-правову та кримінологічну характеристики умисних убивств за обтяжуючих обставин, їх історичні витоки, соціально-політичні, психофізичні та економічні корені. Запропоновано шляхи протидії негативному антисоціальному явищу - умисному позбавленню життя іншої людини. Наведено пропозиції щодо вдосконалення норм Кримінального Кодексу, які передбачають відповідальність за скоєння умисних вбивств за обтяжуючих обставин. Особливу увагу приділено практичному застосуванню зазначених норм.

  Скачати повний текст

На базі системно-діяльнісного підходу здійснено криміналістичний аналіз сукупності корисливо-насильницьких злочинів, що чиняться шляхом грабежів, розбійних і бандитських нападів, вбивств і вимагань. Розглянуто криміналістичні аспекти класифікації та характеристики таких злочинів, що дає змогу побудувати типові моделі різновидів і груп корисливо-насильницьких злочинів та створює передумову для розробки методів їх розслідування, а також визначено концептуальні засади розробки міжвидової методики. Сформульовано завдання в їх розслідуванні, визначено типові слідчі ситуації, версії й тактичні завдання, запропоновано програми дослідження обставин зазначених злочинів, засоби та методи їх перевірки та розв'язання на початковому і подальшому етапах розслідування.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми удосконалення й оптимізації розслідування вбивств на підставі застосування методу виявлення та використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики даного виду злочинів. Розглянуто поняття криміналістичної характеристики вбивств як інформаційної моделі та робочого інструментарію слідчого, її елементний склад та призначення, взаємозв'язок з криміналістичною класифікацією. Наведено пропозиції щодо використання відомостей, відображених у криміналістичній характеристиці вбивств, у процесі розкриття та розслідування конкретного злочину. Запропоновано процедуру формування довідкових таблиць на підставі аналізу кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, в яких розглянуто типові версії щодо особи вбивці та мотиву злочину. Наведено рекормендації для побудови складної моделі особи злочинців, які зникли з місця події, та запропоновано алгоритм їх пошуку.

  Скачати повний текст

У дисертації підкреслено, що поява кримінальних правопорушень за межами країни ставить під сумнів можливість вирішення питання про спільні зусилля держав через міжнародну співпрацю для протидії та запобігання міжнародних злочинів. Такі спільні ініціативи держав необхідні для обміну інформацією, координації заходів та спільного розслідування кримінальних правопорушень. Країни світу мають усвідомити, що неможливо впоратися із міжнародними кримінальними правопорушеннями самостійно через їх складність і багатоаспектність. Лише завдяки взаємодії, обміну досвідом та спільними зусиллями держав можливо забезпечити ефективну боротьбу з цією загрозою.Акцентовано увагу на тому, що на сьогодні основною причиною для поглиблення міжнародної співпраці України є збройна агресія російської федерації. Масові вбивства, мародерство, застосування різних видів насильства, порушення звичаїв війни зі сторони російських військових вимагає негайного створення ефективного механізму запобігання цим видам кримінальних правопорушень. Самостійно Україна не в змозі притягнути винних до відповідальності, у цьому випадку потрібно застосовувати міжнародні механізми запобігання злочинності.На основі вивчення доктринальних джерел та враховуючи сучасні детермінанти злочинності розроблено та запропоновано прийняти проєкт проєкт Концепції державної політики у сфері запобігання злочинності на період із 2024 до 2029 рр., який повинен визначити основні напрями діяльності держави з попередження, припинення та запобігання злочинності на різних рівнях, зокрема, в умовах воєнного стану та післявоєнний період. У ньому запропоновано також визначити комплексні заходи щодо запобігання, а також орієнтувати спеціально уповноважені органи на цю сферу.Представлено авторське визначення поняття «міжнародний механізм запобігання злочинності», під яким запропоновано розуміти комплекс інституційних, договірно-правових, організаційних, інформаційно-технічних, політичних та інших інструментів, спрямованих у сфері запобігання злочинності, боротьби з усіма її проявами та визначення порядку поводження з особами, які вчинили суспільно небезпечні діяння, що проявляється через специфічну діяльністю держав, міжнародних організацій та інших учасників міжнародних відносин у цьому напрямку.Представлена теоретико-методологічна концепція впровадження міжнародних механізмів запобігання злочинності в Україні, яка полягає у криміналізації та декриміналізації кримінально-правових норм; визначенні тактики та стратегії у кримінальній процесуальній та оперативно-розшуковій діяльності; укладання відповідних міжнародних пактів, угод, договорів тощо; діяльності міжнародних судів; посиленні міжнародної допомоги у попередженні, запобіганні та припиненні кримінальних правопорушень: міжнародна співпраця включає надання матеріальної, технічної, наукової, освітньої та практичної допомоги державам у розвитку їхньої кримінальної юстиції, поліцейських сил, судової системи, програм попередження злочинності та інших заходів.Запропоновано історичну періодизацію становлення міжнародних механізмів запобігання злочинності, яку умовно поділено на такі періоди: 1) IV тис до н.е. – V ст. н.е. – формування перших правових норм щодо реалізації окремих механізмів запобігання злочинності на міжнародному рівні; 2) V – XVI ст. – удосконалення інституту видачі особи, що вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція) як найдієвішого і найрозвиненішого механізму запобігання злочинності, напрацювання норм щодо заборони піратства; 3) XVI ст. – ХІХ ст. – формування нових доктрин і нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання міжнародних відносин та визначення нових механізмів запобігання злочинності на міжнародному рівні; 4) кінець ХІХ ст. – початок ХХІ ст. – перші спроби уніфікації та кодифікації норм міжнародного права (Нюрнберзький трибунал та Токійський трибунал); створення нових міжнародних організацій та їх плідна робота щодо розроблення механізмів запобігання злочинності; 5) ХХІ ст. – до сьогодні – розроблення та впровадження нових механізмів запобігання злочинності, пов’язаних з широким використанням інформаційно-комунікаційних технологій задля вчинення кримінальних правопорушень, легалізації доходів, отриманих кримінально протиправним шляхом, зокрема за допомогою операцій з криптовалютою, збройною агресією російської федерації, що дало наслідки для всіх держав світу.^UIn the dissertation, it is determined that the emergence of crime outside the borders of one country actualizes the issue of combining the efforts of states through international cooperation in the direction of countering and preventing transnational crime. Such joint activity of states is necessary for the exchange of information, coordination of measures, joint investigation of criminal offenses. The countries of the world must realize that none of them can independently deal with transnational crime due to the complexity and complexity of this phenomenon. Only through interaction, sharing of experience and joint efforts can governments ensure an effective fight against this threat.Attention is focused on the fact that today the main reason for the deepening of international cooperation of Ukraine is the armed aggression of the Russian Federation. Mass murders, looting, the use of various types of violence, violations of the customs of war by the Russian military require the immediate creation of an effective mechanism to prevent these types of criminal offenses. On its own, Ukraine is unable to bring the perpetrators to justice, in this case international crime prevention mechanisms must be applied.Based on the study of doctrinal sources and taking into account the modern determinants of crime, a project of the Law of Ukraine "On the Principles of Crime Prevention" was developed and proposed to be adopted, which should define the main directions of the state's activities to prevent, stop and prevent crime at various levels, in particular, in conditions of martial law. It also proposes to define complex prevention measures, as well as orient specially authorized bodies to this area.The author's definition of the concept of "international crime prevention mechanism" is presented, under which it is proposed to understand a complex of institutional, contractual-legal, organizational, information-technical, political and other tools aimed at the prevention of crime, the fight against all its manifestations and the determination of the procedure for dealing with persons , who committed socially dangerous acts, which is manifested by the specific activity of states, international organizations and other participants in international relations in this direction.The theoretical and methodological concept of the introduction of international crime prevention mechanisms in Ukraine is presented, which consists in the criminalization and decriminalization of criminal law norms; determination of tactics and strategy in criminal procedural and operational investigative activities; conclusion of relevant international pacts, agreements, contracts, etc.; activities of international courts; strengthening international assistance in the prevention, prevention and cessation of criminal offenses: international cooperation includes the provision of material, technical, scientific, educational and practical assistance to states in the development of their criminal justice, police forces, judicial system, crime prevention programs and other measures.A historical periodization of the formation of international crime prevention mechanisms is proposed, which is conditionally divided into the following periods: 1) 4th millennium BC. - V century not. – formation of the first legal norms regarding the implementation of separate mechanisms for the prevention of crime at the international level; 2) V - XVI centuries. - improvement of the institution of extradition of a person who has committed a criminal offense (extradition) as the most effective and most developed crime prevention mechanism, development of norms regarding the prohibition of piracy; 3) XVI century. - XIX century – formation of new doctrines and legal acts aimed at regulation of international relations and definition of new mechanisms of crime prevention at the international level; 4) the end of the 19th century. - the beginning of the XXI century. – the first attempts to unify and codify norms of international law (Nuremberg Tribunal and Tokyo Tribunal); creation of new international organizations and their fruitful work on the development of crime prevention mechanisms; 5) XXI century. - to date - the development and implementation of new crime prevention mechanisms related to the widespread use of information and communication technologies for the commission of criminal offenses, the legalization of income obtained by criminally illegal means, in particular with the help of transactions with cryptocurrency, armed aggression of the Russian Federation, which had consequences for all countries of the world.

Розроблено структуру криміналістської характеристики вбивств на замовлення, яка містить елементи: спосіб учинення та приховування злочину, місце, час та обстановка вбивства, типова слідова картина, особа потерпілого й особа злочинця (замовника, виконавця й посередника). На підставі узагальнення судово-слідчої практики, вивчення літературних джерел запропоновано дефініцію поняття "спосіб учинення вбивств на замовлення", проведено типізацію способів учинення та приховування злочинів зазначеної категорії, виділено комплекс підготовчих заходів, здійснюваних злочинцями. Розглянуто категорії потерпілих, замовників і виконавців убивств на замовлення, надано їх соціально-особистісні характеристики.

  Скачати повний текст

Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 117 КК. Визначено момент початку людського життя та початку його кримінально-правової охорони. Встановлено стан матері під час учинення умисного вбивства своєї новонародженої дитини, який зменшує суспільну небезпечність цього злочину, але його наявність спостерігається не в усіх випадках дітовбивства. Вивчено окремі питання призначення покарання за умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. На підставі одержаних результатів внесено науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінального законодавства України, яке передбачає відповідальність особи за таке вбивство.

  Скачати повний текст

Досліджено комплекс проблем теоретичного та практичного характеру стосовно відповідальності за вбивство через необережність. Зокрема, охарактеризовано історію розвитку, сучасне кримінальне законодавство України, практику його застосування та кримінальне законодавство зарубіжних держав. Проаналізовано суб'єктивні ознаки необережного вбивства. Здійснено відмежування вбивства через необережність від суміжних складів злочинів. Досліджено проблеми пеналізації цього вбивства, розроблено рекомендації щодо вдосконалення кримінально-правових норм, закріплених у ст. 119 КК України.

  Скачати повний текст

Дисертація охоплює комплексне вирішення наукового і практичного завдання,спрямованого на дослідження кримінальної відповідальності за необережнезаподіяння смерті іншій особі, відповідальність за яке передбачена різними статтямита частинами статей Кримінального кодексу України.Дисертація є першим дослідженням в українській кримінально-правовійдоктрині, у якому кримінальна відповідальність за необережне заподіяння смертііншій особі досліджується комплексно та охоплює усі склади кримінальнихправопорушень, що можуть мати своїм наслідком необережне заподіяння смерті.Наукова новизна праці полягає в тому, що у роботі вперше: дослідженокримінальну відповідальність за необережне заподіяння смерті в історичномурозрізі з урахуванням різних історичних періодів, зокрема виокремлено чотириперіоди розвитку кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смертііншій особі, проаналізовано норми законів, які історично встановлюваликримінальну відповідальність за необережне заподіяння смерті та зазначено їхкількість в кожному з виділених періодів, встановлено, що з розвитком людствазаконодавцем кількість досліджуваних нами кримінальних правопорушень постійнозбільшується; досліджено абсолютно всі кримінальні правопорушення, що маютьсвоїм наслідком необережне заподіяння смерті особі, проведено юридичний аналізкожного з них, проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки; визначенопроблеми кримінально правової кваліфікації необережного заподіяння смерті іншійособі; проаналізовано санкції кримінальних правопорушень; вивчено судовупрактику з призначення покарань; на підставі аналізу 1701 судового вироку за 2019рік встановлено частоту застосування конкретного виду покарання за вчиненнякримінальних правопорушень, що мають своїм наслідком необережне заподіяння 3смерті іншій особі; запропоновано внести зміни до кримінального законодавства вчастині кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особіта обґрунтовано це необхідністю покращення правозастосування.Розроблені у дисертації рекомендації використовуватимуться в освітньомупроцесі та практичній діяльності підрозділів Національної поліції України, про щосвідчать відповідні акти впровадження.У дисертації проаналізовано стан дослідження кримінальної відповідальностіза необережне заподіяння смерті іншій особі у кримінально-правовій доктрині.Узагальнення наукових розробок з питань охорони життя нормами кримінальногоправа дає можливість запевнити, що окремі положення необережного заподіяннясмерті особі отримали належну увагу серед науковців сучасності. Основниминапрямками дослідження були: історія становлення та розвитку кримінальноївідповідальності за «вбивство через необережність»; питання кваліфікації вбивствачерез необережність та суміжних складів злочинів; призначення покарання завбивство через необережність та деяких злочинів.Встановлено, що до переліку найбільш дискусійних питань належать:використання терміну «вбивство» у ст. 119 КК України та оціночних понять «тяжкінаслідки», «загибель людей» у спеціальних складах кримінальних правопорушень, вяких необережно заподіюється смерть іншій особі; використання різних критеріївдля під час розмежування та класифікації кримінальних правопорушень, що маютьсвоїм наслідком необережне заподіяння смерті, що охороняється нормамикримінального права; розмежування окремих видів кримінальних правопорушень,що мають своїм наслідком смерть особи; доцільність декриміналізації такриміналізації окремих кримінальних правопорушень.^UThe dissertation is the first study in the Ukrainian criminal law doctrine, in whichcriminal liability for negligence causing death to another person is investigatedcomprehensively and covers all components of criminal offenses that may result incausing death by negligence.The scientific novelty of the paper consists in the following: for the first timecriminal liability for causing death by negligence in the historical context is studied takinginto account different historical periods, in particular four periods of criminal liability fornegligence causing death to another person are distinguished, the laws that historicallyestablished criminal liability for negligent infliction of death and their number in each ofthe selected periods are analyzed, it is established that with the development of mankind,the number of criminal offenses investigated by the legislator is constantly increasing;absolutely all criminal offenses that result in careless death of a person are investigated, alegal analysis of each of them is carried out, objective and subjective features aredetermined; the problems of criminal qualification of negligence causing death to anotherperson are elucidated; the sanctions of the investigated criminal offenses are analyzed; thejudicial practice in sentencing is studied; based on the analysis of court verdicts1701(2019), the frequency of application of a specific type of punishment for committingcriminal offenses that result in negligence causing death to another person is established;amendments to the criminal legislation in terms of criminal liability for negligence causingdeath to another person in order to improve law enforcement are proposed.9The elaborated recommendations will be used in the educational process andpractical activities of the National Police of Ukraine and the relevant acts ofimplementation prove this statement.In the dissertation, the state of the research of criminal liability for negligencecausing death to another person in the criminal law doctrine is analyzed. Thegeneralization of scientific developments on the protection of life by the norms of criminallaw makes it possible to assure that certain provisions of negligent infliction of death on aperson have received due attention among modern scientists. The main areas of researchwere: the history of the formation and development of criminal liability for "negligenthomicide "; the issues of the qualification of negligent homicide and related crimes;imposition of punishment for negligent homicide and certain crimes.It is established that the list of the most controversial issues includes: the use of theterm "homicide" in Art. 119 of the Criminal Code of Ukraine and qualificatory concepts"grave consequences", "death of people" in special corpus delicti of criminal offences, inwhich the death of another person is negligently caused; the use of different criteria for thedelimitation and classification of criminal offenses, which result in the negligent inflictionof death, which is protected by the norms of criminal law; differentiation of certain typesof criminal offenses that result in the death of a person; expediency of decriminalizationand criminalization of certain criminal offenses.At the same time, it is established that certain issues concerning the criminal lawprotection of causing death of a person by negligence were not an independent object ofstudy, in particular, a comprehensive, system study of the history of formation anddevelopment of criminal liability for negligence causing death to another person, issues ofqualification of criminal offenses that result in negligent death, imposition of punishmentfor negligent death was not carried out.A historical analysis is made in terms of criminal law regulation of causing death bynegligence, which resulted in four consecutive periods of development of the legislationon liability for negligence causing death to another person, namely: 1st period (XI–XVIIcenturies) – Old Russian; 2nd period (XVII century – 1917) – tsarist-imperial; 3rd period (1917–1991) – Soviet; 4th period (1991 – present) – the period of independent Ukraine. Itis concluded that the number of the investigated criminal offenses is gradually increasing.It is proved that the increase in the number of criminal offenses declared thelegislator's intention to strengthen the protection of human life as the highest social value,which is combined with the desire to further humanize the criminal legislation in general,popularize a lawmaking branch.

Проаналізовано сучасний стан кримінально-правової охорони психічного здоров'я особи та зроблено висновок щодо його невідповідності положенням Конституції України. Досліджено проблемні питання, що характеризують зміст об'єктивних і суб'єктивних елементів складу злочину, передбаченого ст. 129 КК України й особливості кваліфікації кримінальної карної погрози. Проведено відмежування погрози вбивством від суміжних складів злочинів. Розроблено алгоритм кваліфікації погрози як самостійного складу злочину й як способу його вчинення.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його скоєння за чинним КК України. Розглянуто основні підходи до нормативної регламентації відповідальності за окремі прояви даного вбивства в найважливіших правових пам'ятках, що діяли на території України, та в сучасному кримінальному законодавстві окремих зарубіжних держав. Досліджено специфічний кримінально-правовий зміст умисного вбивства, його співвідношення з іншими злочинами. Визначено основні тенденції призначення покарання за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його скоєння. Наведено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено юридичну та соціальну природу умисного вбивства особи або її близького родича через виконання нею службового обов'язку. Уточнено зміст специфічних ознак такого виду вбивств, співвідношення між ним та іншим злочинами, розглянуто деякі проблеми призначення покарання за такі вбивства. Сформульовано теоретичні положення, визначено суть деяких понять і термінів, що мають значення для науки, практики та вдосконалення законодавства. Обгрунтовано необхідність уточнення формулювання, вживане в чинному Кримінальному кодексі України для позначення такого виду вбивств. Запропоновно замінити його на формулювання "умисне вбивство особи або близької до неї людини у зв'язку із здійсненням цією особою службової, професійної або правомірно суспільно корисної діяльності".

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена розробці кримінологічних засад протидії кримінальному радикалізму в установах виконання покарань на основі комплексної його кримінологічної характеристики, опису і пояснення стану, особливостей детермінаційного комплексу, напрямів і заходів обструкції. Визначено сутність та сформовано поняття радикалізму як соціальної практики відмежування та опозиціонування, яка виходить із заперечення наявного порядку (правового, політичного, економічного, морального тощо) та установки на зміну засновків суспільного співжиття, що реалізується через умовно інтенсивну активність щодо конструювання альтернативного порядку і його діяльнісну або символічну онтологізацію (вузьке бачення радикалізму); як антропологічно постійного прояву боротьби зі соціальною ентропією через невдоволення культурою, феномен цілеспрямованого, провокованого й конструйованого вивільнення соціальної енергії у напрямі суттєвих змін (відміни) культури на підставі передзаданого (установочного) мислення (широке бачення радикалізму). В індивідуальному вимірі радикалізм запропоновано розуміти як акт діалогічного існування у соціально-бунтівній формі, що переживається в особистісній установці на боротьбу, проявлену у контекстуально зумовленому, маніфестуючому максимальному згущенні волі до зміни самого цього контексту і реалізації проєкту свого майбутнього.Здійснено класифікацію радикалізму, надано опис і пояснення його видів. За домінуючою екзистенцією (кримінолого-екзистенціальний підхід) виділено та охарактеризовано 9 його видів: самоактуалізаційний, мегалотимний, ізотимний, солідаризаційний, танатофобний, ресентиментарний, свободо-центруючий свободо-елімінуючий та ігровий.В залежності від домінуючої у радикальному акті установки виділено та охарактеризовано радикалізм буттєвий (акціоністський) та привласнюючий (експансіоністський). В залежності від ступеня раціональності мотивування радикальних дій – раціонально-ідеологічний та невротичний. За критерієм часоорієнтування – ретроградний (реакційний, консервативний) та футурорадикалізм. В залежності від соціально-рольової спрямованості та функціональної приналежності радикала в системі соціальної діяльності – соціально-паразитичний та соціально-домінантний. За критерієм тієї ідеології, що покладається в основу обґрунтування радикальних дій, відповідного цілепокладання – радикалізм релігійний, світсько-політичний, побутовий, кримінально-субкультурний.Охарактеризовано феномен кримінального радикалізму в установах виконання покарань. Виділено два функціональні блоки кримінального радикалізму серед ув’язнених: 1) ендогенний, спрямований на зміну комунікативних параметрів середовища засуджених (протягом 2016–2022 рр. зареєстровано 8 умисних вбивств, 22 умисних тяжких тілесних ушкоджень, 51 випадок встановлення або поширення злочинного впливу); 2) екзогенний, спрямований проти адміністрації установ виконання покарань (ст. ст. 147, 258, 294, 342, 345, 348, 349, 391, 392 КК України); на прояви екзогенного кримінального радикалізму припадає 22,5 % від загальної кількості зареєстрованих випадків злісної непокори (ст. 391 КК України), 50 % погроз або насильства щодо працівників правоохоронних органів (с. 345 КК України) та опору (ст. 342 КК України), 100 % – решта категорій. Встановлено, що близько 80 % умисних вбивств серед засуджених вчиняються з використанням холодної зброї або предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень; 20 % – через завдання численних ударів руками та ногами (більш ніж 95 % таких випадків – групове побиття); 95,6 % – у робочі дні; 88,5 % – у житлових зонах, 8 % – у виробничих зонах, 3,5 % – у ДІЗО і ПКТ; 9 з 10 осіб злочинців перебували на профілактичних обліках як злісні порушники режиму у виправних колоніях. Удосконалено кримінологічне розуміння природи бунтів у виправних колоніях, які характеризуються підвищеною суспільною небезпечністю, здатністю не лише дестабілізувати ситуацію в установі виконання покарань, а й суспільно-політичну ситуацію в регіоні держави або в цілій країні; за 6 років (2016–2021 р.) зареєстровано 23 бунти різного масштабу та інтенсивності (у 2022 р. сталося ще принаймні 3 бунти).Встановлено, що радикалізм серед персоналу установ виконання покарань має кримінально-правові межі, визначені складами кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 115, 121, 122, 127, 365 КК України, які вчиняються на службі та щодо ув’язнених.^UThe dissertation is devoted to the development of criminological principles of combating criminal radicalism in penal institutions on the basis of its comprehensive criminological characteristics, description and explanation of the state, features of the deterministic complex, directions and measures of obstruction. The essence of radicalism is defined and the concept of radicalism is formed as a social practice of separation and opposition, which comes from the denial of the existing order (legal, political, economic, moral, etc.) and the attitude to change the foundations of social coexistence, which is realized through conditionally intensive activity in the construction of an alternative order and its active existence or symbolic ontologization (a narrow vision of radicalism); as an anthropologically permanent manifestation of the struggle against social entropy due to dissatisfaction with culture, the phenomenon of purposeful, provoked and constructed release of social energy in the direction of significant changes (removal) of culture on the basis of predetermined (establishment) thinking (broad vision of radicalism). In the individual dimension, radicalism is proposed to be understood as an act of dialogic existence in a socially-rebellious form, which is experienced in a personal attitude to struggle, manifested in a contextually conditioned, manifesting maximum concentration of the will to change this very context and realize the project of one's future.A classification of radicalism was carried out, a description and explanation of its types was provided. According to the dominant existence (criminological-existential approach), 9 of its types are distinguished and characterized: self-actualizing, megalothymic, isothymic, solidarizing, thanatophobic, resentful, free-centered, free-eliminating, and playful.Depending on the attitude dominant in the radical act, essential (actionist) and appropriating (expansionist) radicalism is distinguished and characterized. Depending on the degree of rationality, the motivation for radical actions is rational-ideological and neurotic. According to the criterion of time orientation – retrograde (reactionary, conservative) and futuro-radicalism. Depending on the socio-role orientation and functional affiliation of the radical in the system of social activity – socially parasitic and socially dominant. According to the criterion of that ideology, which is the basis of the justification of radical actions, the corresponding goal setting – radicalism is religious, secular-political, common, criminal-subcultural.The phenomenon of criminal radicalism in penal institutions is characterized. Two functional blocks of criminal radicalism among prisoners are singled out: 1) endogenous, aimed at changing the communicative parameters of the convicts' environment (during 2016–2022, 8 intentional murders, 22 intentional grievous bodily harms, 51 cases of establishing or spreading criminal influence were registered); 2) exogenous, directed against the administration of penal institutions (Articles 147, 258, 294, 342, 345, 348, 349, 391, 392 of the Criminal Code of Ukraine); manifestations of exogenous criminal radicalism account for 22,5 % of the total number of registered cases of malicious disobedience (Article 391 of the Criminal Code of Ukraine), 50 % of threats or violence against law enforcement officers (Page 345 of the Criminal Code of Ukraine) and resistance (Article 342 of the Criminal Code of Ukraine), 100 % – the rest of the categories.It has been established that about 80 % of intentional murders among convicts are committed with the use of cold weapons or objects specially adapted for inflicting bodily harm; 20 % – due to the task of numerous blows with hands and feet (more than 95 % of such cases are group beatings); 95,6 % – on working days; 88.5% – in residential zones, 8 % – in industrial zones, 3.5 % – in punishment rooms for prisoners; 9 out of 10 criminals were on preventive records as malicious violators of the regime in correctional colonies. Improved criminological understanding of the nature of riots in correctional colonies, which are characterized by increased social danger, the ability not only to destabilize the situation in the institution of execution of punishments, but also the socio-political situation in the region of the state or in the entire country; in 6 years (2016–2021), 23 riots of varying scale and intensity were registered (at least 3 more riots occurred in 2022).It has been established that radicalism among the staff of penal institutions has criminal-legal limits determined by the composition of criminal offenses provided for in Art. Art. 115, 121, 122, 127, 365 of the Criminal Code of Ukraine, which are committed in the service and in relation to prisoners.