Дисертація присвячена дослідженню криміналістичного забезпечення діяльності захисника у кримінальному провадженні та виокремленню пов'язаних із цим закономірностей адвокатської діяльності.У ній досліджено становлення та розвиток наукових уявлень про криміналістику та її предмет, за наслідками чого запропоновано авторське визначення предмета криміналістики. Здійснено аналіз наукової літератури та законодавчих приписів щодо тлумачення терміну «адвокатська діяльність», а також з'ясовано зміст такої діяльності. Охарактеризовано тактику професійного захисту у кримінальному провадженні, в межах чого запропоновано власні дефініції тактики професійного захисту та похідних від неї тактик професійного захисту на стадії досудового розслідування кримінальних правопорушень та на стадії судового розгляду кримінальних справ. Окрему увагу присвячено виокремленню низки закономірностей тактики професійного захисту на стадіях досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень.На основі аналізу існуючих теоретичних положень методики захисту у кримінальному провадженні розроблено структуру методик професійного захисту у кримінальних провадженнях про умисне вбивство та у кримінальних провадженнях про крадіжки та виокремлено певні закономірності, що притаманні діяльності адвоката-захисника у цих провадженнях.^UThe thesis explores the criminalistics framework for the operations of a defense party in criminal proceedings, and defines regularities of the legal profession therefore.The work is studied the establishment and development of academic approaches to criminalistics and its subject matter, the consequences of which are the author's definition of the subject of criminology. Conducted analysis of research literature and legislative norms on how to interpret the term “lawyer's activities” through the prism of words making up the concept, such as “lawyer” and “activities,” and clarified the content of such activities.The thesis also offers a description of professional defense in criminal proceedings. Therefore, it was suggested to consider the improved definitions of the tactics of professional defense and the associated tactics of professional defense on the stage of pre-trial investigation of criminal offence, as well as on the stage of judicial examination of criminal offence. The paper offers the first focus on delineating regularities of the tactics of professional defense on the stages of pre-trial investigation and judicial examination in criminal proceedings. As based on the analysis of available theoretical principles of defense methods in criminal proceedings, we developed a methods structure for professional defense in criminal proceedings on intended homicide and in criminal proceedings on theft. In addition to the abovementioned, in the process of developing the methods for professional defense in criminal proceedings on intended homicide and on theft, it was for the first time delineated certain regularities typical for the activities of a defence lawyer in those proceedings.

На підставі аналізу наукових праць вітчизняних і закордонних вчених, слідчої та експертної практики визначено, що методика розслідування досліджених злочинів є підвидом загальної методики розслідування вбивств. Розроблено криміналістичну характеристику вбивств, вчинених неповнолітніми. Надано класифікацію потерпілих, свідків, неповнолітніх злочинців та проаналізовано їх типові соціально-демографічні, психофізіологічні, кримінальні ознаки. Докладно розглянуто загальні та додаткові обставини, що підлягають встановленню під час розслідування зазначених злочинів. Проаналізовано форми, зміст і цілі взаємодії слідчого з оперативними співробітниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Досліджено проблеми слідчих ситуацій початкового етапу розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми. Розроблено типові програми їх розслідування залежно від слідчих ситуацій, що склалися. Наведено рекомендації щодо тактики підготовки та проведення огляду місця події, допиту обвинуваченого, проведення судово-психологічної експертизи.

  Скачати повний текст

Досліджено значення та місце погрози вбивством, сутності кримінально-караної погрози, видів і способів її доведення до відома потерпілого. Встановлено значення погрози як в межах Загальної, так і Особливої частини Кримінального кодексу України, визначено особливості складу злочину "погроза вбивством", пердбаченого статтею 129 КК України та співвідношення цієї норми з іншими статтями КК України, які встановлюють відповідальність за погрозу вбивством, висловлену щодо потерпілих "зі спеціальним статусом". Проаналізовано санкції статей КК України, які встановлюють відповідальність за різного виду погрози, сформульовано наукові висновки та конкретні пропозиції щодо вдосконалення Кримінального кодексу України.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми кримінальної відповідальності за умисне вбивство (УВ) з корисливих мотивів (КМ) за чинним КК України. Розкрито специфічний кримінально-правовий зміст УВ, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, встановлено його співвідношення з іншими злочинами. Визначено основні тенденції призначення покарання за УВ з КМ. Наведено рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.

  Скачати повний текст

Досліджуються питання криміналістичної методики вбивств з розчленуванням трупа. Виділено і розглянуто структурні елементи криміналістичної характеристики цих злочинів. На підставі узагальнення судово-слідчої та експертної практики, вивчення літературних джерел розроблено теоретичні й організаційно-тактичні аспекти розслідування названого різновиду вбивств. Вносяться конкретні пропозиції і практичні рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів по розслідуванню даної категорії злочинів.

  Скачати повний текст

У дисертації підкреслено, що поява кримінальних правопорушень за межами країни ставить під сумнів можливість вирішення питання про спільні зусилля держав через міжнародну співпрацю для протидії та запобігання міжнародних злочинів. Такі спільні ініціативи держав необхідні для обміну інформацією, координації заходів та спільного розслідування кримінальних правопорушень. Країни світу мають усвідомити, що неможливо впоратися із міжнародними кримінальними правопорушеннями самостійно через їх складність і багатоаспектність. Лише завдяки взаємодії, обміну досвідом та спільними зусиллями держав можливо забезпечити ефективну боротьбу з цією загрозою.Акцентовано увагу на тому, що на сьогодні основною причиною для поглиблення міжнародної співпраці України є збройна агресія російської федерації. Масові вбивства, мародерство, застосування різних видів насильства, порушення звичаїв війни зі сторони російських військових вимагає негайного створення ефективного механізму запобігання цим видам кримінальних правопорушень. Самостійно Україна не в змозі притягнути винних до відповідальності, у цьому випадку потрібно застосовувати міжнародні механізми запобігання злочинності.На основі вивчення доктринальних джерел та враховуючи сучасні детермінанти злочинності розроблено та запропоновано прийняти проєкт проєкт Концепції державної політики у сфері запобігання злочинності на період із 2024 до 2029 рр., який повинен визначити основні напрями діяльності держави з попередження, припинення та запобігання злочинності на різних рівнях, зокрема, в умовах воєнного стану та післявоєнний період. У ньому запропоновано також визначити комплексні заходи щодо запобігання, а також орієнтувати спеціально уповноважені органи на цю сферу.Представлено авторське визначення поняття «міжнародний механізм запобігання злочинності», під яким запропоновано розуміти комплекс інституційних, договірно-правових, організаційних, інформаційно-технічних, політичних та інших інструментів, спрямованих у сфері запобігання злочинності, боротьби з усіма її проявами та визначення порядку поводження з особами, які вчинили суспільно небезпечні діяння, що проявляється через специфічну діяльністю держав, міжнародних організацій та інших учасників міжнародних відносин у цьому напрямку.Представлена теоретико-методологічна концепція впровадження міжнародних механізмів запобігання злочинності в Україні, яка полягає у криміналізації та декриміналізації кримінально-правових норм; визначенні тактики та стратегії у кримінальній процесуальній та оперативно-розшуковій діяльності; укладання відповідних міжнародних пактів, угод, договорів тощо; діяльності міжнародних судів; посиленні міжнародної допомоги у попередженні, запобіганні та припиненні кримінальних правопорушень: міжнародна співпраця включає надання матеріальної, технічної, наукової, освітньої та практичної допомоги державам у розвитку їхньої кримінальної юстиції, поліцейських сил, судової системи, програм попередження злочинності та інших заходів.Запропоновано історичну періодизацію становлення міжнародних механізмів запобігання злочинності, яку умовно поділено на такі періоди: 1) IV тис до н.е. – V ст. н.е. – формування перших правових норм щодо реалізації окремих механізмів запобігання злочинності на міжнародному рівні; 2) V – XVI ст. – удосконалення інституту видачі особи, що вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція) як найдієвішого і найрозвиненішого механізму запобігання злочинності, напрацювання норм щодо заборони піратства; 3) XVI ст. – ХІХ ст. – формування нових доктрин і нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання міжнародних відносин та визначення нових механізмів запобігання злочинності на міжнародному рівні; 4) кінець ХІХ ст. – початок ХХІ ст. – перші спроби уніфікації та кодифікації норм міжнародного права (Нюрнберзький трибунал та Токійський трибунал); створення нових міжнародних організацій та їх плідна робота щодо розроблення механізмів запобігання злочинності; 5) ХХІ ст. – до сьогодні – розроблення та впровадження нових механізмів запобігання злочинності, пов’язаних з широким використанням інформаційно-комунікаційних технологій задля вчинення кримінальних правопорушень, легалізації доходів, отриманих кримінально протиправним шляхом, зокрема за допомогою операцій з криптовалютою, збройною агресією російської федерації, що дало наслідки для всіх держав світу.^UIn the dissertation, it is determined that the emergence of crime outside the borders of one country actualizes the issue of combining the efforts of states through international cooperation in the direction of countering and preventing transnational crime. Such joint activity of states is necessary for the exchange of information, coordination of measures, joint investigation of criminal offenses. The countries of the world must realize that none of them can independently deal with transnational crime due to the complexity and complexity of this phenomenon. Only through interaction, sharing of experience and joint efforts can governments ensure an effective fight against this threat.Attention is focused on the fact that today the main reason for the deepening of international cooperation of Ukraine is the armed aggression of the Russian Federation. Mass murders, looting, the use of various types of violence, violations of the customs of war by the Russian military require the immediate creation of an effective mechanism to prevent these types of criminal offenses. On its own, Ukraine is unable to bring the perpetrators to justice, in this case international crime prevention mechanisms must be applied.Based on the study of doctrinal sources and taking into account the modern determinants of crime, a project of the Law of Ukraine "On the Principles of Crime Prevention" was developed and proposed to be adopted, which should define the main directions of the state's activities to prevent, stop and prevent crime at various levels, in particular, in conditions of martial law. It also proposes to define complex prevention measures, as well as orient specially authorized bodies to this area.The author's definition of the concept of "international crime prevention mechanism" is presented, under which it is proposed to understand a complex of institutional, contractual-legal, organizational, information-technical, political and other tools aimed at the prevention of crime, the fight against all its manifestations and the determination of the procedure for dealing with persons , who committed socially dangerous acts, which is manifested by the specific activity of states, international organizations and other participants in international relations in this direction.The theoretical and methodological concept of the introduction of international crime prevention mechanisms in Ukraine is presented, which consists in the criminalization and decriminalization of criminal law norms; determination of tactics and strategy in criminal procedural and operational investigative activities; conclusion of relevant international pacts, agreements, contracts, etc.; activities of international courts; strengthening international assistance in the prevention, prevention and cessation of criminal offenses: international cooperation includes the provision of material, technical, scientific, educational and practical assistance to states in the development of their criminal justice, police forces, judicial system, crime prevention programs and other measures.A historical periodization of the formation of international crime prevention mechanisms is proposed, which is conditionally divided into the following periods: 1) 4th millennium BC. - V century not. – formation of the first legal norms regarding the implementation of separate mechanisms for the prevention of crime at the international level; 2) V - XVI centuries. - improvement of the institution of extradition of a person who has committed a criminal offense (extradition) as the most effective and most developed crime prevention mechanism, development of norms regarding the prohibition of piracy; 3) XVI century. - XIX century – formation of new doctrines and legal acts aimed at regulation of international relations and definition of new mechanisms of crime prevention at the international level; 4) the end of the 19th century. - the beginning of the XXI century. – the first attempts to unify and codify norms of international law (Nuremberg Tribunal and Tokyo Tribunal); creation of new international organizations and their fruitful work on the development of crime prevention mechanisms; 5) XXI century. - to date - the development and implementation of new crime prevention mechanisms related to the widespread use of information and communication technologies for the commission of criminal offenses, the legalization of income obtained by criminally illegal means, in particular with the help of transactions with cryptocurrency, armed aggression of the Russian Federation, which had consequences for all countries of the world.

Досліджено особисті риси злочинців, які скоїли умисні вбивства за обтяжуючих обставин, крізь призму філософського погляду на особу та кримінологічного вчення про особистість злочинця. На підставі результатів аналізу властивостей та якостей злочинців-убивць розроблено кримінологічний портрет убивць та типології осіб, які скоїли умисні вбивства за обтяжуючих обставин. Сформульовано пропозиції щодо втілення соціально-економічних, правових, організаційно-управлінських, медичних і технічних заходів для запобігання умисним убивствам.

  Скачати повний текст

Висвітлено становлення Гавриїла Костельника як українського громадсько-політичного діяча, активного захисника української греко-католицької церкви візантійського обряду, його вдавану причетність до Львівського псевдособору 1946 р. та підступне вбивство його органами НКВД у 1948 р. Досліджено журналістську діяльність теолога, пов'язану з виданням журналів "Нива" та "Божі сліди", на сторінках яких друкувалися його релігієзнавчі праці, що розвінчували намагання Риму латинізувати українську церкву, ігноруючи уніатські домовленості 1596 р. Зазначено, що теолог викривав імперські намагання ополячити та русифікувати західноукраїнське населення шляхом втягування його до лона ворогуючих сторін. Проаналізовано літературно-критичний набуток прото пресвітера, обнародований на сторінках часописів "Дзвони" й "Діло", що сприяли формуванню патріотизму та національної ідеї серед галицького простолюду.

  Скачати повний текст

Запропоновано узагальнююче визначення поняття сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи та наведено їх розгорнуту кримінологічну характеристику із з'ясуванням сучасних тенденцій. Удосконалено теорію стосовно особистості сімейно-побутового насильницького злочинця та по-новому визначено їх типологію, зважаючи на критерій спрямованості поведінки у криміногенному конфлікті. Вперше в Україні проведено класифікацію головних видів віктимної поведінки потерпілих від сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи, засновану на характері прояву та інтенсивності впливу даної поведінки та прийняття злочинного рішення. Проаналізовано систему детермінант злочинів проти особи із виділенням їх специфіки на макро-, мікро- та індивідуальному рівнях. Розглянуто структуру криміногенного сімейно-побутового конфлікту у випадку умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, орактеризовано специфіку його динаміки, головних причин ескалації, зроблено спробу пояснення злочинного варіанту розв'язання продовжуваного протистояння; проведено класифікацію даних конфліктів на підставі критеріїв годинного виміру, виду учасників зіткнення та ступеня суспільної небезпечності. Розглянуто теорію щодо необхідності визнання одним із головних напрямків спеціально-кримінологічного попередження протидію криміногенним сімейно-побутовим конфліктам. Удосконалено віктимологічний напрямок індивідуального попередження, виходячи із основних видів віктимної поведінки потерпілих від сімейно-побутових вбивств і тяжких тілесних ушкоджень.

  Скачати повний текст

Досліджено комплекс проблем теоретичного та практичного характеру стосовно відповідальності за вбивство через необережність. Зокрема, охарактеризовано історію розвитку, сучасне кримінальне законодавство України, практику його застосування та кримінальне законодавство зарубіжних держав. Проаналізовано суб'єктивні ознаки необережного вбивства. Здійснено відмежування вбивства через необережність від суміжних складів злочинів. Досліджено проблеми пеналізації цього вбивства, розроблено рекомендації щодо вдосконалення кримінально-правових норм, закріплених у ст. 119 КК України.

  Скачати повний текст

Дисертація є кримінологічним дослідженням умисних вбивств із корисливих мотивів, за результатами якого надано кримінологічну характеристику цих злочинів, проаналізовано особистість осіб, що їх вчиняють, встановлено детермінанти, що зумовлюють ці злочини, та запропоновано заходи запобігання їм. Проаналізовано наукові підходи до поняття умисних вбивств із корисливих мотивів. Установлено, що це відносно однорідна група злочинів. За цільовою спрямованістю злочинної поведінки осіб, що їх вчиняють, ці злочини поділяються на такі види: 1) вбивства з метою заволодіння майном або правом на майно; 2) вбивства з метою уникнення матеріальних витрат чи обов'язків; 3) вбивства з метою досягнення іншої матеріальної вигоди; 4) вбивство з метою подальшого використання органів чи тканин людини в інших корисливих цілях. Окрім цього, запропоновано поділ вбивств із корисливим мотивом за моментом виникнення та специфікою умислу на позбавлення життя потерпілого. Проведено кримінологічний аналіз указаних злочинів. Кримінологічну характеристику осіб, що вчиняють умисні вбивства із корисливих мотивів, здійснено на підставі аналізу їх соціально-демографічних, кримінально-правових та морально-психологічних рис. Криміногенні чинники, що зумовлюють вчинення умисних вбивств із корисливих мотивів зосереджені у соціально-економічній, соціально-культурній та морально-психологічній сферах суспільного життя. Безпосередніми причинами вчинення умисних вбивств із корисливих мотивів виступає сукупність деформованих індивідуально-психологічних якостей особистості у виді вад системи ціннісних орієнтацій, корисливій мотивації, зневажливого ставлення до недоторканності чужого майна, насильницької поведінкової установки та засвоєних злочинних традиціях. Умовами вчинення умисних вбивств із корисливих мотивів виступають: віктимна поведінка потерпілих, конкретна життєва ситуація, розлади психіки та поведінки винних осіб, неналежна охорона матеріальних цінностей, низька ефективність профілактичної роботи з боку установ виконання покарань та правоохоронних органів. Запропоновано комплекс заходів загальносоціального запобігання умисним вбивства, що вчиняються із корисливих мотивів реалізація якого сприятиме подоланню традицій незаконного збагачення, формуванню правової культури недоторканості чужої власності та не порушення права на життя особи. Напрямами спеціально-кримінологічного запобігання вчиненню умисних вбивств із корисливих мотивів виступають: 1) профілактична робота серед осіб, схильних до вчинення корисливо-насильницьких злочинів; 2) діяльність уповноважених суб'єктів щодо виявлення та постановки на профілактичний облік осіб, схильних до заволодіння майном насильницьким шляхом; 3) усунення негативного впливу криміногенної групи, що сприяє становленню особи на шлях вчинення корисливо-насильницьких злочинів; 4) усунення умов, що сприяють реалізації злочинного наміру; 5) заходи відвернення загрози вчинення умисного вбивства із корисливих мотивів та припинення розпочатого посягання. Метою заходів віктимологічної профілактики умисних вбивств із корисливих мотивів є скорочення віктимної схильності окремих категорій населення стати жертвами зазначених злочинів. Зазначені заходи поділяються на інформаційно-роз'яснювальні та технічні.^UThe dissertation is a criminological research of felonious homicides for mercenary motives, the results of which the author provided a criminological characteristic of these crimes, analyzed the identity of the lucrative killer, established the determinants that determine these crimes and proposed measures to prevent them.The scientific approaches to the concept of intentional murders of selfish motives are analyzed. It is established that this is a relatively homogeneous group of crimes. According to the purposefulness of the criminal behavior of the perpetrators, these crimes are divided into the following types: 1) murders for the purpose of taking possession of property or the right to property; 2) murders in order to avoid material expenses or duties; 3) murders in order to achieve other material benefits; 4) murders for the purpose of further use of human organs or tissues for other mercenary purposes. Criminological analysis of these crimes is carried out. The criminological characteristic of those who commit intentional murders of mercenary motives has been made on the basis of an analysis of their socio-demographic, criminal-law and moral-psychological features. The criminogenic factors contained in the socio-cultural and moral-psychological spheres are: a low level of culture and spirituality, a consumer model of life, alcoholization and narcotization of the population, lack of opportunities for self-realization, first of all, that leads to the exclusion of its separate part from the social useful links and gradual involvement in crime groups.The immediate causes of intentional murders of mercenary motives are a set of deformed individual and psychological qualities of the individual in the form of defects of the system of value orientation, mercenary motivation, disrespectful attitude to the inviolability of someone else's property, a violent behavioral setup and trapped criminal traditions.The conditions for committing intentional murders of mercenary motives include: victim behavior of victims, specific life situation, mental disorders and behavior of perpetrators, inadequate protection of material values, low effectiveness of preventive work by penitentiary institutions and law enforcement agencies. A complex of measures for the general social prevention of intentional murder committed from mercenary motives is proposed, the implementation of which will help to overcome the traditions of illegal enrichment, the formation of a legal culture of inviolability of someone else's property and not violation of the right to life of a person.Directions of special-criminological prevention of intentional murders from mercenary motives are: 1) preventive work among persons inclined to commit mercenary-violent crimes; 2) the activities of authorized entities to identify and arrange for the preventive registration of persons inclined to take possession of property in a violent way; 3) elimination of the negative influence of the criminogenic group, which promotes the formation of the person on the way of committing mercenary violent crimes; 4) elimination of conditions conducive to the realization of criminal intent; 5) measures to prevent the threat of intentional murder of mercenary motives and termination of the encroachment.The purpose of the measures of victimological prevention of intentional murders of mercenary motives is to reduce the victim's propensity of certain categories of the population to become victims of these crimes. These measures are divided into informative and explanatory and technical.

Досліджено проблеми кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його скоєння за чинним КК України. Розглянуто основні підходи до нормативної регламентації відповідальності за окремі прояви даного вбивства в найважливіших правових пам'ятках, що діяли на території України, та в сучасному кримінальному законодавстві окремих зарубіжних держав. Досліджено специфічний кримінально-правовий зміст умисного вбивства, його співвідношення з іншими злочинами. Визначено основні тенденції призначення покарання за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його скоєння. Наведено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена розробці кримінологічних засад протидії кримінальному радикалізму в установах виконання покарань на основі комплексної його кримінологічної характеристики, опису і пояснення стану, особливостей детермінаційного комплексу, напрямів і заходів обструкції. Визначено сутність та сформовано поняття радикалізму як соціальної практики відмежування та опозиціонування, яка виходить із заперечення наявного порядку (правового, політичного, економічного, морального тощо) та установки на зміну засновків суспільного співжиття, що реалізується через умовно інтенсивну активність щодо конструювання альтернативного порядку і його діяльнісну або символічну онтологізацію (вузьке бачення радикалізму); як антропологічно постійного прояву боротьби зі соціальною ентропією через невдоволення культурою, феномен цілеспрямованого, провокованого й конструйованого вивільнення соціальної енергії у напрямі суттєвих змін (відміни) культури на підставі передзаданого (установочного) мислення (широке бачення радикалізму). В індивідуальному вимірі радикалізм запропоновано розуміти як акт діалогічного існування у соціально-бунтівній формі, що переживається в особистісній установці на боротьбу, проявлену у контекстуально зумовленому, маніфестуючому максимальному згущенні волі до зміни самого цього контексту і реалізації проєкту свого майбутнього.Здійснено класифікацію радикалізму, надано опис і пояснення його видів. За домінуючою екзистенцією (кримінолого-екзистенціальний підхід) виділено та охарактеризовано 9 його видів: самоактуалізаційний, мегалотимний, ізотимний, солідаризаційний, танатофобний, ресентиментарний, свободо-центруючий свободо-елімінуючий та ігровий.В залежності від домінуючої у радикальному акті установки виділено та охарактеризовано радикалізм буттєвий (акціоністський) та привласнюючий (експансіоністський). В залежності від ступеня раціональності мотивування радикальних дій – раціонально-ідеологічний та невротичний. За критерієм часоорієнтування – ретроградний (реакційний, консервативний) та футурорадикалізм. В залежності від соціально-рольової спрямованості та функціональної приналежності радикала в системі соціальної діяльності – соціально-паразитичний та соціально-домінантний. За критерієм тієї ідеології, що покладається в основу обґрунтування радикальних дій, відповідного цілепокладання – радикалізм релігійний, світсько-політичний, побутовий, кримінально-субкультурний.Охарактеризовано феномен кримінального радикалізму в установах виконання покарань. Виділено два функціональні блоки кримінального радикалізму серед ув’язнених: 1) ендогенний, спрямований на зміну комунікативних параметрів середовища засуджених (протягом 2016–2022 рр. зареєстровано 8 умисних вбивств, 22 умисних тяжких тілесних ушкоджень, 51 випадок встановлення або поширення злочинного впливу); 2) екзогенний, спрямований проти адміністрації установ виконання покарань (ст. ст. 147, 258, 294, 342, 345, 348, 349, 391, 392 КК України); на прояви екзогенного кримінального радикалізму припадає 22,5 % від загальної кількості зареєстрованих випадків злісної непокори (ст. 391 КК України), 50 % погроз або насильства щодо працівників правоохоронних органів (с. 345 КК України) та опору (ст. 342 КК України), 100 % – решта категорій. Встановлено, що близько 80 % умисних вбивств серед засуджених вчиняються з використанням холодної зброї або предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень; 20 % – через завдання численних ударів руками та ногами (більш ніж 95 % таких випадків – групове побиття); 95,6 % – у робочі дні; 88,5 % – у житлових зонах, 8 % – у виробничих зонах, 3,5 % – у ДІЗО і ПКТ; 9 з 10 осіб злочинців перебували на профілактичних обліках як злісні порушники режиму у виправних колоніях. Удосконалено кримінологічне розуміння природи бунтів у виправних колоніях, які характеризуються підвищеною суспільною небезпечністю, здатністю не лише дестабілізувати ситуацію в установі виконання покарань, а й суспільно-політичну ситуацію в регіоні держави або в цілій країні; за 6 років (2016–2021 р.) зареєстровано 23 бунти різного масштабу та інтенсивності (у 2022 р. сталося ще принаймні 3 бунти).Встановлено, що радикалізм серед персоналу установ виконання покарань має кримінально-правові межі, визначені складами кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 115, 121, 122, 127, 365 КК України, які вчиняються на службі та щодо ув’язнених.^UThe dissertation is devoted to the development of criminological principles of combating criminal radicalism in penal institutions on the basis of its comprehensive criminological characteristics, description and explanation of the state, features of the deterministic complex, directions and measures of obstruction. The essence of radicalism is defined and the concept of radicalism is formed as a social practice of separation and opposition, which comes from the denial of the existing order (legal, political, economic, moral, etc.) and the attitude to change the foundations of social coexistence, which is realized through conditionally intensive activity in the construction of an alternative order and its active existence or symbolic ontologization (a narrow vision of radicalism); as an anthropologically permanent manifestation of the struggle against social entropy due to dissatisfaction with culture, the phenomenon of purposeful, provoked and constructed release of social energy in the direction of significant changes (removal) of culture on the basis of predetermined (establishment) thinking (broad vision of radicalism). In the individual dimension, radicalism is proposed to be understood as an act of dialogic existence in a socially-rebellious form, which is experienced in a personal attitude to struggle, manifested in a contextually conditioned, manifesting maximum concentration of the will to change this very context and realize the project of one's future.A classification of radicalism was carried out, a description and explanation of its types was provided. According to the dominant existence (criminological-existential approach), 9 of its types are distinguished and characterized: self-actualizing, megalothymic, isothymic, solidarizing, thanatophobic, resentful, free-centered, free-eliminating, and playful.Depending on the attitude dominant in the radical act, essential (actionist) and appropriating (expansionist) radicalism is distinguished and characterized. Depending on the degree of rationality, the motivation for radical actions is rational-ideological and neurotic. According to the criterion of time orientation – retrograde (reactionary, conservative) and futuro-radicalism. Depending on the socio-role orientation and functional affiliation of the radical in the system of social activity – socially parasitic and socially dominant. According to the criterion of that ideology, which is the basis of the justification of radical actions, the corresponding goal setting – radicalism is religious, secular-political, common, criminal-subcultural.The phenomenon of criminal radicalism in penal institutions is characterized. Two functional blocks of criminal radicalism among prisoners are singled out: 1) endogenous, aimed at changing the communicative parameters of the convicts' environment (during 2016–2022, 8 intentional murders, 22 intentional grievous bodily harms, 51 cases of establishing or spreading criminal influence were registered); 2) exogenous, directed against the administration of penal institutions (Articles 147, 258, 294, 342, 345, 348, 349, 391, 392 of the Criminal Code of Ukraine); manifestations of exogenous criminal radicalism account for 22,5 % of the total number of registered cases of malicious disobedience (Article 391 of the Criminal Code of Ukraine), 50 % of threats or violence against law enforcement officers (Page 345 of the Criminal Code of Ukraine) and resistance (Article 342 of the Criminal Code of Ukraine), 100 % – the rest of the categories.It has been established that about 80 % of intentional murders among convicts are committed with the use of cold weapons or objects specially adapted for inflicting bodily harm; 20 % – due to the task of numerous blows with hands and feet (more than 95 % of such cases are group beatings); 95,6 % – on working days; 88.5% – in residential zones, 8 % – in industrial zones, 3.5 % – in punishment rooms for prisoners; 9 out of 10 criminals were on preventive records as malicious violators of the regime in correctional colonies. Improved criminological understanding of the nature of riots in correctional colonies, which are characterized by increased social danger, the ability not only to destabilize the situation in the institution of execution of punishments, but also the socio-political situation in the region of the state or in the entire country; in 6 years (2016–2021), 23 riots of varying scale and intensity were registered (at least 3 more riots occurred in 2022).It has been established that radicalism among the staff of penal institutions has criminal-legal limits determined by the composition of criminal offenses provided for in Art. Art. 115, 121, 122, 127, 365 of the Criminal Code of Ukraine, which are committed in the service and in relation to prisoners.

Надано кримінально-правову характеристику вбивства, вчиненого у співучасті. Проведено історико-правовий аналіз норм, предметом регулювання яких є відповідальність за вчинення умисного вбивства у співучасті. Розглянуто поняття співучасті в умисному вбивстві, проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті в цьому злочині. Визначено місце норм про співучасть у злочині в системі норм, що передбачають відповідальність за вчинення вбивства. Досліджено особливості різних форм діяльності співучасників у разі вчинення вбивства. Запропоновано шляхи теоретичного та законодавчого вирішення дискусійних питань, що стосуються співучасті в умисному вбивстві. Наведено пропозиції щодо подальшого вдосконалення законодавства.

  Скачати повний текст

Досліджено життя подружжя як об'єкта кримінально-правового захисту. Надано поглиблену кримінологічну характеристику подружніх вбивств, їх кількісно-якісних показників і досліджено особистість злочинця. Визначено загальносоціальні фактори вчинення подружніх вбивств, а також групу чинників, які характеризують морально-психологічну складову відносин конфліктуючих подружніх пар. Проаналізовано криміногенну ситуацію, роль потерпілого у генезисі даного злочину, мотиви подружніх вбивств. Здійснено цілісне уявлення щодо оптимізації діяльності державних установ і громадських організацій із запобігання подружнім вбивствам за сучасних умов.

  Скачати повний текст

Встановлено ознаки тактичної операції, сформульовано підхід щодо визначення її поняття, виявлено види тактичних операцій та запропоновано їх класифікацію. Розроблено криміналістичну класифікацію вбивств, що вчиняються організованими групами. Проведено комплексний аналіз криміналістичної характеристики вбивств зазначеної категорії. Розкрито зміст та встановлено особливості головних елементів криміналістичної характеристики. Визначено особливості проведення окремих початкових слідчих дій (огляду місця подій, допиту, пред'явлення для упізнання, обшуку, призначення судових експертиз, зняття інформації з каналів зв'язку та ін.). Виявлено передумови та можливості розробки тактичних операцій у розслідуванні убивств, що вчиняються організованими групами; встановлено залежності між проміжними завданнями розслідування та тактичними операціями. Сформульовано проміжні завдання розслідування для даної категорії злочинців (встановлення характеру, виду, місця та часу учинення, засобів та знарядь, мотивів убивства; встановлення осіб жертви та убивці; усунення протидії розслідуванню). Вперше розроблено та запропоновано для застосування двадцять типових тактичних операцій, доцільних у ході розслідування убивств даної категорії.

  Скачати повний текст

Висвітлено теоретичні та практичні питання, пов'язані з кримінально-правовими та кримінологічними аспектами протидії завідомо неправдивим повідомленням про загрозу громадській безпеці. Досліджено вітчизняну правову систему та законодавство зарубіжних країн про відповідальність за вказане повідомлення. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні кримінально-правові ознаки складу злочину, предбаченого ст. 259 КК України. Проведено його відмежування від таких правопорушень, як хуліганство, терористичний акт, погроза вбивством, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, погроза знищення майна та завідомо неправдивого виклику спеціальних служб. Проаналізовано причини виникнення та умови існування даного виду злочину та сучасний стан протидії завідомо неправдивим повідомленням про загрозу громадській безпеці в Україні. Зроблено висновок про високолатентність злочину, передбаченого ст. 259 Кримінального кодексу України й обгрунтовано тенденцію зростання кількості даного виду деліктів. Наведено практичні рекомендації щодо підвищення ефективності правозастосовчої та профілактичної діяльності органів внутрішніх справ, а також щодо удосконалення відповідної норми КК України про протидію завідомо неправдивим повідомленням про загрозу громадській безпеці.

  Скачати повний текст

У роботі реалізується концептуальна ідея філософсько-правової кваліфікації конфліктної комунікації в судовому процесі, яка полягає у з'ясуванні, оцінці, нейтралізуванні та внормуванні комплексу факторів, що становлять причини й наслідки юридичного конфлікту та забезпечують інтерсуб'єктивні зміни, динаміку в суперництві, а також мінімізацію завданої матеріальної, соціальної чи моральної шкоди суб'єктами права. Сформовано зміст ключової категорії «філософсько-правова кваліфікація конфліктної комунікації сторін у судовому процесі», який полягає у встановленні судом алгоритму оцінки причин, умов і наслідків юридичного конфлікту з метою нейтралізування, внормування чи припинення його засобами правової комунікації, основними маркерами якої є справедливість та верховенство права. Визначені бар'єри правової комунікації у конфліктному діалозі сторін судового процесу («планові» і спонтанні): маніпулювання свідченнями, зміна показань, відмова від попередніх свідчень чи показань, вживання інвективної (образливої) лексики, тону; приниження людської гідності; погроза вбивством; симулювання хвороб; а також неуважне слухання; перепитування; нерозуміння термінології та ін.Ключові слова: конфліктна комунікація, юридичний конфлікт, судовий процес, правосуддя, суспільство, комунікативна практика судді.^UThesis presents conceptual idea of philosophical and legal qualification of conflict communication in court proceedings. Qualification includes exploring, estimating, neutralizing and codifying of the complex of factors, which constitute causes and conditions of legal conflict and ensure intersubjective changes, dynamics of contest and mitigation of material, social or non-material damage. The work as well looks into ensuring law adherence by citizens, improving legal culture and reducing crime rate, providing personal security and strengthening law and order. The author has defined the grades of efficacy of qualification of conflict communication (QCC) between the parties in court proceedings, which could help monitor the level of professionalism of a judge and his or her communicative competences. These grades include the high, medium, low and abnormal levels of the QCC. The work puts forward factors for evaluating judge's communicative competences. These factors are seen through the prism of axiological, semiotic and hermeneutic elements, which indicate the level of both state and social control, of ensuring the principles of law and communication as well as the level of securing citizens' rights and freedoms (principles of equality, freedom, dignity, humanism, justice, responsibility and rule of law). Key words: conflict communication, legal conflict, judicial process, justice, society, communicative practice of a judge.

Визначено криміналістичну характеристику, провадження першочергових слідчих дій, кваліфікаційне проведення яких сприяє усуненню негативних обставин, дозволяє виявити спосіб вчинення та приховування злочину, висувати слідчі версії, обирати тактику проведення слідчих дій. Досліджено та систематизовано відому науково-криміналістичну інформацію, яка стосується методики розслідування даних вбивств і формування на цій підставі методичних рекомендацій для працівників слідчих підрозділів ОВС.

  Скачати повний текст

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають за участю судово-експертних установ України. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів учених та норм чинного законодавства України визначити особливості адміністративно-правового забезпечення взаємодії між судово-експертними установами України, на основі опрацювання позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду окреслити напрямки удосконалення відповідного адміністративного законодавства. Методи дослідження: загальнонаукові та спеціально-юридичні, зокрема, діалектичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, формально-логічний, історичний, соціологічний, статистичний методи, метод моделювання тощо. Теоретичні і практичні результати, новизна: категорію «координація судово-експертних установ України» визначено як здійснюваний на постійній основі за допомогою адміністративно-правових засобів та методів, у правових формах організуючий вплив у сфері судово-експертної діяльності, який полягає в забезпеченні узгодженості, упорядкованості та синхронності реалізації судово-експертними установами своїх повноважень щодо забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, запровадженні у такій діяльності єдиних та загальновизнаних стандартів; запропоновано виділяти форми взаємодії між судово-експертними установами за кількісним складом суб'єктів: двосуб'єктна, тобто коли до проведення експертизи залучаються лише два суб'єкти – окремий експерт чи окрема експертна установа; та багатосуб'єктна, до проведення якої залучаються двоє і більше суб'єктів взаємодії (при розслідуванні складних злочинів, наприклад, таких як вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування, при розслідуванні різних видів економічних злочинів, злочинів, пов'язаних із господарською діяльністю суб'єкта, службових злочинів тощо); окреслено систему методів взаємодії між судово-експертними установами, серед яких виділено такі: 1) метод планування; 2) метод контролю; 3) метод інформаційного забезпечення; 4) метод переконання; 5) метод адміністративно-правового примусу; 6) метод погодження актів. Ступінь упровадження: викладені в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані у науково-дослідній сфері як підґрунтя для подальших досліджень питань взаємодії між судово-експертними установами України; правотворчій діяльності для вдосконалення вітчизняного законодавства під час підготовки й уточнення низки законодавчих та підзаконних актів з взаємодії між судово-експертними установами України; правозастосовній діяльності з метою підвищення ефективності взаємодії між судово-експертними установами України. Сфера використання: у освітньому процесі під час підготовки підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Судові та правоохоронні органи».^UThe object of research is public relations that arise with the participation of forensic institutions of Ukraine. The purpose of the study is to determine the peculiarities of administrative and legal support of interaction between forensic institutions of Ukraine on the basis of analysis of scientific views of scientists and norms of current legislation of Ukraine, to outline areas of improvement of relevant administrative legislation based on positive domestic and foreign experience. Research methods: general and special-legal, in particular, dialectical, system-structural, comparative-legal, logical-semantic, formal-logical, historical, sociological, statistical methods, modeling method, etc. Theoretical and practical results, novelty: the category "coordination of forensic institutions of Ukraine" is defined as carried out on a permanent basis using administrative and legal means and methods, in legal forms organizing influence in the field of forensic activities, which is to ensure consistency, order and the synchronicity of the implementation by forensic institutions of their powers to ensure the justice of Ukraine with independent, qualified and objective expertise, the introduction of uniform and generally accepted standards in such activities; it is proposed to distinguish forms of interaction between forensic institutions by the quantitative composition of subjects: two-subject, ie when only two subjects are involved in the examination - a separate expert or a separate expert institution; and multi-entity, involving two or more actors (in the investigation of complex crimes, such as murder, grievous bodily harm, rape, in the investigation of various types of economic crimes, crimes related to economic activities subject, official crimes, etc.); the system of methods of interaction between forensic institutions is outlined, among which the following are distinguished: 1) the method of planning; 2) method of control; 3) method of information support; 4) the method of persuasion; 5) the method of administrative and legal coercion; 6) the method of approval of acts. Degree of implementation: the conclusions and proposals presented in the paper can be used in the research sphere as a basis for further research on the issues of interaction between forensic institutions of Ukraine; law-making activity for improvement of the domestic legislation during preparation and specification of a number of legislative and by-laws on interaction between forensic institutions of Ukraine; law enforcement activities in order to increase the effectiveness of interaction between forensic institutions of Ukraine. Scope: in the educational process during the preparation of textbooks and manuals in the disciplines of "Administrative Law" and "Judicial and law enforcement agencies".