Об'єкт дослідження: державне управління у сфері технічного забезпечення сил безпеки. Мета: теоретико-методологічне обґрунтування й розроблення практичних рекомендацій щодо формування та розвитку механізмів державного управління системою технічного забезпечення сил безпеки України в умовах кризових ситуацій. Методи: історичної аналогії, системного аналізу, морфологічного аналізу, моделювання, абстрагування, діалектичного аналізу, логіко-семантичний, індукції та дедукції, правового аналізу, порівняльного аналізу, структурно-функціонального аналізу, структурно-логічний, SWOT-аналізу, синтезу та узагальнення. Результати: розв’язано актуальну наукову проблему теоретико-методологічного обґрунтування та розроблення практичних рекомендацій щодо формування та розвитку механізмів управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки України. Новизна: проведено системне і комплексне дослідження щодо обґрунтування стратегічних засад розвитку державного управління системою технічного забезпечення сил безпеки України в умовах кризових ситуацій, обґрунтовано загальнодержавну модель функціонування та розвитку механізмів державного управління системою технічного забезпечення сил безпеки України, сформовано стратегічні засади розвитку механізмів державного управління системою технічного забезпечення сил безпеки України в умовах кризових ситуацій; удосконалено: складові військово-технічної політики в системі заходів щодо забезпечення обороноздатності держави, механізми контролю у сфері функціонування системи технічного забезпечення сил безпеки Україні під час кризових ситуацій, механізм підготовки та перепідготовки персоналу у галузі технічного забезпечення сил безпеки України; дістали подальшого розвитку: теоретико-методологічні засади функціонування сил безпеки України в умовах виникнення кризових ситуацій, комплексна теоретико-методологічна конструкція дослідження проблем державного управління системою технічного забезпечення сил безпеки України в умовах кризових ситуацій, нормативно-правова база функціонування системи технічного забезпечення сил безпеки України, адаптація міжнародного досвіду у сфері функціонування системи технічного забезпечення силових структур провідних країн світу в умовах кризових ситуацій. Впроваджено в діяльність: Департаментом з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної військової адміністрації, Хмельницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, Комунальним підприємством «Муніципальна варта» Вінницької міської ради, Північним Київським територіальним управлінням Національної гвардії України (військова частина 3001), військовою частиною 3008 Західного ОТО Національної гвардії України, Національною академією Національної гвардії України. Галузі використання: органи державної влади, підприємства, установи, організації.^UObject of research: state administration in the field of technical support of security forces. Purpose: theoretical and methodological substantiation and development of practical recommendations regarding the formation and development of state management mechanisms of the system of technical support of the security forces of Ukraine in crisis situations. Methods: historical analogy, system analysis, morphological analysis, modeling, abstraction, dialectical analysis, logical-semantic, induction and deduction, legal analysis, comparative analysis, structural-functional analysis, structural-logical, SWOT analysis, synthesis and generalization. Results: the actual scientific problem of theoretical and methodological substantiation and the development of practical recommendations for the formation and development of public-private partnership management mechanisms in the logistical support of the security forces of Ukraine was solved. Novelty: a systematic and comprehensive study was conducted on the substantiation of the strategic foundations of the development of the state management of the technical support system of the security forces of Ukraine in crisis situations, the nationwide model of the functioning and development of the state management mechanisms of the technical support system of the security forces of Ukraine was substantiated, the strategic foundations of the development of the state management mechanisms of the technical support system of Ukraine were formed provision of security forces of Ukraine in crisis situations; improved: components of the military-technical policy in the system of measures to ensure the defense capability of the state, control mechanisms in the field of functioning of the system of technical support of the security forces of Ukraine during crisis situations, the mechanism of training and retraining of personnel in the field of technical support of the security forces of Ukraine; received further development: the theoretical and methodological foundations of the functioning of the security forces of Ukraine in the conditions of crisis situations, a complex theoretical and methodological structure of the study of the problems of state management of the system of technical support of the security forces of Ukraine in the conditions of crisis situations, the normative and legal basis of the functioning of the system of technical support of the security forces of Ukraine, adaptation of international experience in the field of functioning of the system of technical support of the power structures of the leading countries of the world in crisis situations. Implemented by: the Department for Defense Work, Civil Protection and Cooperation with Law Enforcement Bodies of the Vinnytsia Regional Military Administration, the Khmelnytsky Research Expert Forensic Center of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, the Communal Enterprise "Municipalna Varta" of the Vinnytsia City Council, the Northern Kyiv Territorial Administration of the National Guard of Ukraine (military unit 3001), military unit 3008 of the Western Special Operations Command of the National Guard of Ukraine, the National Academy of the National Guard of Ukraine. Fields of use: state authorities, enterprises, institutions, organizations.

Показано, що ступінь розвитку електронного уряду та виконуваних ним функцій не є показником демократичності політичної системи суспільства. Обгрунтовано, що ідея електронного уряду уможливлює політичну участь громадян у новому аспекті, а саме - здійснення впливу на політичне життя країни, на державну владу за допомогою Інтернету через політично орієнтовані сайти та портали. Доведено, що у різних країнах проблеми побудови електронного уряду ідентичні, а наявні розбіжності зумовлені рівнями політичного та соціально-економічного розвитку держав. Обгрунтовано, що успішність впровадження такого уряду залежить від зацікавленості елітних груп у реалізації якісно нової, постіндустріальної філософії державного управління, інформаційній прозорості та гласності в діяльності уряду та державної влади в цілому. Розвинуто поняття "електронна держава", за яким передбачаються три галузі державної влади - законодавча, виконавча та судова. Така держава є системою державного управління на основі електронних засобів обробки, передачі та поширення інформації, застосованої з метою зміни взаємин між державними органами та суспільством. За цього поняття "електронна прозорість", яке за умов електронного уряду набуває особливого значення, а також "мобільна демократія", "мобільна держава", "мобільний уряд" є елементами поняття "електронна держава".

  Скачати повний текст

Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою, в якій наведенорозв’язання актуального наукового завдання – обґрунтування комплексуконцептуальних положень щодо розвитку управлінського інструментаріюпідтримки співробітництва територіальних громад в умовах децентралізації, атакож розроблення методико-технологічного забезпечення відповіднихпроцесів та їх безупинного вдосконалення.За результатами дослідження методологічних засад співробітництватериторіальних громад у контексті забезпечення стійкості і сталого розвиткувизначено, що міжмуніципальне співробітництво є одним з найпоширенішихявищ у сучасних демократіях, у Європейському Союзі одним із основнихзавдань регіональної політики є забезпечення сталого розвитку територій ігромад, а також зменшення диспропорцій щодо рівня соціально-економічногорозвитку міських та прилеглих сільських громад. Акцентовано на тому, щоодним з провідних механізмів реалізації цього надскладного завдання є самеміжмуніципальне співробітництво, яке сприяє прогресу у досягненні Цілейсталого розвитку на рівні відповідно території чи громади, а такожзабезпеченню надання якісних публічних послуг в умовах долання глобальнихвикликів та загроз, а також постійного зростання потреб населення тамісцевого бізнесу.Дослідження сучасних викликів і тенденцій розвитку співробітництватериторіальних громад в Україні дозволило констатувати, що темпи розвиткуспівробітництва громад в Україні є достатньо повільними, не можна вважатидостатнім рівень розвиненості співробітництва територіальних громад вУкраїні, а потенціал упровадження управлінського інструментарію підтримкиспівробітництва територіальних громад використовується не повною мірою.Отже, актуальність дисертаційної роботи зумовлена наявністю протиріччя міжнагальною розвитку управлінського інструментарію підтримкиспівробітництва територіальних громад в умовах поточного етапу реформидецентралізації, правового режиму воєнного стану та під час повоєнноговідновлення України і недостатністю концептуального та методичногозабезпечення цих процесів.^UBased on the results of the study of the methodological foundations ofcooperation of territorial communities in the context of ensuring resilience andsustainable development, it is determined that inter-municipal cooperation is one ofthe most common phenomena in modern democracies, and in the European Unionone of the main tasks of regional policy is to ensure sustainable development ofterritories and communities, as well as to reduce disparities in the level of socioeconomic development of urban and adjacent rural communities. It is emphasisedthat one of the leading mechanisms for implementing this extremely complex taskis inter-municipal cooperation, which contributes to progress in achieving theSustainable Development Goals at the level of a territory or community, as well asto ensuring the provision of quality public services in the context of overcomingglobal challenges and threats, as well as the constant growth of the needs of thepopulation and local businesses.A detailed study of the current challenges and trends in the development ofcooperation of territorial communities in Ukraine has made it possible to state thatthe pace of development of community cooperation in Ukraine is rather slow, thelevel of development of cooperation of territorial communities in Ukraine cannot beconsidered sufficient, and the potential for implementing management tools tosupport cooperation of territorial communities is not fully used. Thus, the relevanceof the thesis is due to the contradiction between the urgent development ofmanagerial tools to support cooperation of territorial communities in the currentstage of decentralisation reform, the legal regime of martial law and during the postwar recovery of Ukraine and the lack of conceptual and methodological support forthese processes.A comprehensive analysis of the current state of scientific research on theproblem of inter-municipal cooperation development based on the study of asignificant scientific contribution of foreign and domestic scholars, as well asguidelines of international organisations, allowed the author to formulate theauthor's (refined) definition of the concept of «tools to support cooperation ofterritorial communities» as a set of management tools, the application of which inthe field of cooperation of territorial communities will help ensure success in thedimensions of trust building, the ability to choose a rational form of cooperation,create new value for the participating communities and the territory, satisfy theparticipants of cooperation, obtain positive effects and consequences that willcontribute to progress in achieving the Sustainable Development Goals.

У кваліфікаційній роботі визначено рівень наукової розробленості проблематики дослідження та встановлено, що багато науковців розглядали в своїх працях питання загальних і специфічних аспектів застосування ефективних механізмів управління в місцевому самоврядуванні, публічному управлінні та менеджменті, однак існує нагальна необхідність у реалізації системного підходу до питань електронного урядування в діяльності органів місцевого самоврядування та життєдіяльності місцевих громад, розробки заходів практичної реалізації місцевого самоврядування й забезпечення участі громадян у процесах управління. Специфікою вивчення методів електронного урядування є той факт, що теорія публічного управління (як і менеджменту в цілому) не завжди встигає за практичною сферою, розвитком та впровадженням інформаційних технологій в управлінні.У дисертаційній роботі детально розглянуто структуру управління, притаманну демократичному суспільству, як передумову організації ефективного публічного управління. Наявність демократії як форми державного управління забезпечує формування громадянського суспільства, тобто тієї частини суспільства, що забезпечує ефективне управління та взаємодію з органами державного управління, що реально впливають на ситуацію в державі й визначають ключові вектори державної політикиУдосконалено понятійно-категоріальний апарат електронного урядування та пов'язаних з ним понять як форми та методу публічного управління, що використовують в органах місцевого самоврядування для підвищення якості публічного управління, забезпечення високої якості управлінських рішень, прозорості та економності апарату управління. Подальшого розвитку набув понятійно-категоріальний апарат електронного урядування, зокрема надано трактування поняттям: “електронне урядування”, “електронна демократія”, “інформаційні ресурси”, “цифрова трансформація”, “діджиталізація управління”, “архітектура електронного урядування”, “платформа електронного урядування”.Дослідження сучасного стану та перспектив розвитку електронного урядування в Україні та в світі дозволило запропонувати новий концептуальний підхід до реінжинірингу управлінських процедур як процедур органів місцевого самоврядування через упровадження цифрових технологій у процес прийняття управлінських рішень, організаційно-технологічних змін у структурі публічного управління та адміністрування, а також удосконалити інституціональні засади впровадження інструментів електронного урядування, завдяки використанню цифрових технологій та відповідних інструментів створюється реальне підґрунтя для ефективного урядування.З'ясовано, що основою ефективного управління місцевою територіальною громадою є наявність щільних взаємозв'язків між структурними елементами територіальної громади, а саме: органами місцевого самоврядування, органами державної влади, підприємствами та громадянами.Консолідовано й узагальнено зарубіжний досвід та практики впровадження електронного урядування в системі публічного управління й адміністрування. Проаналізовано історичну еволюцію електронного урядування в Україні, нормативно-правову базу, яка регулює відносини у сфері інформаційних технологій та електронної демократії^UThe qualification work determines the level of scientific development of research issues and establishes that many scholars have considered in their work the general and specific aspects of effective governance in local government, public administration and management, but there is there is an urgent need to implement a systematic approach to e-government in the activities of local governments and local communities, to develop measures for the practical implementation of local government and ensure citizen participation in governance processes. The specificity of the study of e-government methods is the fact that the theory of public administration (as well as management in general) does not always keep up with the practical field, development and implementation of information technology in management.Analysis of the international experience of different countries shows the inevitability of democracy in a developing society and rejection in those countries that are in a state of stagnation.The main concepts and categories of e-government and democracy, as well as methods of implementing e-surveillance in public administration are studied in the work. Interpretation of e-government and related concepts as form and method of public administration which is used in local governments to improve the quality of public administration, ensuring high quality management decisions is improved. Further development was given to the conceptual and categorical apparatus of e-government, in particular, the interpretation of the concepts: “e-government”, “e-democracy”, “information resources”, “digital transformation”, “digitalization of governance”, “architecture of e-government”, “e-government platform”The theoretical and methodological bases of the system of public administration of territorial communities and the concept of “electronic democracy ” is defined as purposeful activity of local government bodies which ensures optimal functioning and development of relations with society and indiviaduals, efficient and rational use of land resources within the territorial community are generalized, in order to socio-economic development of community territories, ensuring the functioning of cjmunication and relations and land rights of community members. Normative-legal provision in the system of land resources management is analyzed and it is established that for further development of the system of land resources management at the level of territorial communities it is necessary to improve the norms of the current legislation. Problems of formation of the system of management of information resources of territorial communities, among which legislative unresolved issues between installation, are revealed. The directions of optimization of land resources management, which provide for the implementation of a set of works according to a certain scheme, are substantiated. The state of land resources of communities as an investment-attractive resource of their territories is analyzed. It is established that the investment attractiveness of land can be determined by assessing it according to certain criteria. The choice among them is made in each individual case and depends on the purpose for which the land can be used as an operating basis or means of production. The peculiarities of land use within the community are revealed. The main provisions of self-government control as a management function of local governments, aimed at compliance with the provisions of land and other environmental legislation on the use and protection of land within the territorial community are reasoned. The role of public control in the electronic democracy for the territorial community is determined

Розкрито особливості управління військовою службою як галуззю державного управління й окремим інститутом державної служби. Вперше військову службу визначено як організаційно-правовий інститут державної служби. Запропоновано визначення юридичної відповідальності військовослужбовців. Вперше зроблено пропозиції щодо доцільності доповнення чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення окремою главою - стосовно визначення складів корупційних діянь та інших порушень, пов'язаних з корупцією у військовій справі. Доведено наявність додаткових ознак, що характеризують військовослужбовців як суб'єктів адміністративних проступків.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена всебічному аналізу розвитку давньоруського Вишгорода та його округи, заснованому на залученні значної джерельної бази. Археологічні та писемні дані вказують на те, що Вишгород був заснований в першій половині Х ст. Популярна версія про виникнення міста в результаті природнього розвитку слов'янського поселення не знайшла підтверджень. Територія давньоруського Вишгорода складалася з укріплених дитинця і окольного граду, а також – відкритого посада. Їх загальна площа становила не менше 31 га. В ХІ ст. навколо міста формується сільськогосподарська округа, до якої зараховано понад два десятки пам'яток. Еталонними можуть вважатися матеріали великих ремісничих осередків, що спеціалізувалися на гончарстві, металургії, металообробці. Робиться висновок про належність вишгородських майстрів до числа вотчинних ремісників, що напряму підпорядковувалися князівському двору. Масштабні обсяги виробництва, в першу чергу, були орієнтовані на потреби населення Києва. Значного розвитку набули торгівля, військова справа, домашні ремесла, промисли. Дані поховального обряду та знахідки предметів культу дозволяються простежити поступову зміну світоглядних уявлень від язичництва до християнства.^UThe research is devoted to the comprehensive analysis of the development of ancient Vyshgorod and its periphery, based on the involvement of an extensive source base. Archaeological and written evidence indicates that Vyshgorod was founded in the first half of the Xth century. The popular version of the city's establishment as a result of the natural development of the Slavic settlement didn't find confirmation. The territory of Old Rus Vyshgorod consisted of fortified citadel and district castle, as well as an open posad. Their total area was at least 31 hectares. In the XIth century the city was surrounded by an agricultural suburb, which has more than two dozen of monuments. Materials coming from the large craft centers specialized in pottery, metallurgy, metalworking can be regarded as standard. The conclusion made is that the the Vyshgorod masters belonged to the patrimonial artisans, who directly obeyed to the prince's court. Large-scale volumes of production, in the first place, were oriented on the needs of the population of Kyiv. Trade, warefare, home craft, crafts made a major step in their development. Data of the funeral rite and the findings of the objects of the cult allowe to trace the gradual change of ideological notions from paganism to Christianity.

Висвітлено основні теоретико-методологічні засади взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з громадськістю. Проаналізовано сучасний стан в Україні та в розвинених демократичних зарубіжних країнах щодо залучення громадськості до процесу прийняття рішень. Визначено напрями та механізми підвищення ефективності взаємодії органів публічної влади країни з громадськістю. Розглянуто демократію як форму існування українського народу, рису, притаманну його національному менталітету. Демократія визначена як необхідна умова для ефективної взаємодії органів публічної влади з громадськістю. Для підвищення її ефективності необхідно реалізувати розроблену Концепцію правової просвіти населення, створити законодавчу основу для участі громадськості в процесі прийняття рішень органів влади.

  Скачати повний текст

Засоби масової інформації є критично важливими організаціями, на яких покладено обов’язок інформувати громадськість та забезпечувати платформи для суспільних дискусій. Вони також є інструментом моніторингу для розслідування та притягнення осіб до відповідальності за владу, тому потребують незалежності і захисту від будь-якого втручання. З огляду на цюкритичну функцію, свобода медіа в різних країнах підлягає численним обмеженням під виглядом захисту прав і свобод держави та навіть окремих осіб.Дисертація спрямована на порівняльне дослідження українського та алжирського досвіду в цих питаннях. Україна та Алжир — різні. Україна — молода демократія, що розвивається, тривалий час проходить масштабні реформи — і це мало значний вплив на медійний ландшафт. Алжир переживає стан демократичного переходу після народної революції 2019 р. і досягає певнихрезультатів на шляху свободи й демократії; проте цього недостатньо — залишається багато труднощів, зокрема, проблеми сучасних медіа та журналістських практик.У цьому й полягає проблема — обмеження свободи медіа в різних країнах глобалізованого світу в тій чи тій мірі, що спонукає шукати спільне й відмінне в різних медіасистемах за різних політичних, економічних та соціальних умов, аналізувати причини й бар’єри, вивчати позитивний досвід подолання несвободи медіа та розвитку вільних медіаринків сучасного типу.^UMass media are critically important organizations, which are responsible for public informing and provision of public discussions platforms. They are also instruments for investigation and calling out people in power to be in charge, so they need to be protected from any kind of intervention. Considering this critical function, media freedom in different countries is widely limited to the rights and freedom protection of the state and even some people separately.The dissertation is aimed at the comparative study of Ukrainian and Algerian experience in this field. Ukraine and Algeria are different. Ukraine is a young democracy, which is developing and implementing large-scale reforms that influenced its media landscape significantly. Algeria is transitioning to democracy after the people’s revolution in 2019 as well as reaches peculiar results on its way to freedom and democracy. Nevertheless, it’s not enough as there are plenty of challenges such as the problems of modern media and journalism practices.The problem is the various scale limitation of media freedom in different countries of the globalized world that encourages to search similarities and differences in different media systems of different political, economic, and social conditions; to analyze the causes and the barriers; to study positive experience in fighting media oppression and development of free modern media markets.

Дисертацію присвячено комплексному лінгвістичному дослідженню англійських термінів військової справи. Увагу зосереджено на аналізі процесів номінації військових термінів, вивченні особливостей їхньої будови та семантики з погляду сучасного термінознавства.Системно-структурний підхід та комплексна методика дослідження дали змогу визначити й схарактеризувати номінативні та структурно-семантичні особливості англійської термінології військової справи; проаналізувати термінологічні одиниці галузі з погляду їх утворення, будови та семантичних ознак. У роботі виявлено головні способи поповнення термінологічного апарату військової сфери, визначено їх продуктивність та виокремлено словотворчі моделі термінів. Особливу увагу приділено дослідженню структурних ознак термінологічних одиниць, у результаті якого здійснено структурну диференціацію термінів на монолексемні терміни, складні слова-терміни та терміни-словосполучення. Досліджено лексико-семантичні процеси синонімії, антонімії, полісемії та омонімії характерні для військової терміносистеми. Диференційовано процеси термінологізації, детермінологізації та транстермінологізації англійських термінів військової справи. Виявлено роль метафори в процесі творення англійських термінів військової справи та виокремлено моделі метафоричних переносів. Запропоновано і проаналізовано семантичну типологію метафор та особливості мотивації в англійській термінології військової справи.Ключові слова: термін, термінологія, терміносистема, військова справа, номінація, структурна модель, семантична ознака, метафора, мотивація.^UDissertation is devoted to the complex linguisticstudy of English military terms. Attention is paid to the analysis nomination processesof English military terms, and to the study of structure and meaningin present-day scientific trends.The system and structural approaches, combined with a complex methodology have been applied to characterize nominative and structural-semantic particularitiesof English military terminology; analyzed its terminological units, nomination, their structure, system and semantic features.The main ways of military terms formationhave been carried out, its productivity has been characterized and the most productive models have been distinguished. Attention has been paid to singling out and systematization of the structural peculiarities of military terms, which have been classified into three groups: one-stem terms, compound terms, and terminological word combinations.The lexical-semantic processes of synonymy, antonymy, polysemy and homonymy have been investigated. The processes of terminologisation, determinologisation and transterminologisation of English military terms have been differentiated. The role of metaphor in the process of formation English military terms has been revealed and the models of metaphorical transfers have been distinguished. The semantic types of metaphors have been singled out and the particularities of English military terms motivation have been analyzed. Key words: term, terminology, terminological system,military terminology, nomination, structural model,semantic feature, metaphor, motivation.

У дисертації розглянуто політичне представництво з точки зору богословської антропології. У дослідженні розкриваються наступні проблеми: (1) питання ролі політичного представництва в антропології; (2) питання ролі політичного представництва в історії європейського врядування; (3) питання ролі політичного представництва в християнській церкві. Актуальність теми дослідження визначається необхідністю досягнення ясності у визначення демократії в контексті зростання осі автократичних режимів, які позиціонують себе як більш демократичні, ніж ліберальні демократії, оскільки представляють людей більш безпосередньо. З цією метою, в дослідження побудована “антропологія представницької демократії”, що виходить з "ортодоксальній" теорії політики, заснованій на "конститутивній теорії представництва", та протипоставленій "неортодоксальній" теорії політики, заснованій на "інструментальній теорії представництва". Актуальність цієї роботи зумовлена ризиком того, що хвиля популізму на Заході призведе до перетворення ліберальних демократій на "масові" "плебісцитарні" демократії, змодельовані на основі "неортодоксальної" теорії політики, де успіх представництва вимірюється безпосередністю копіювання "волі" народу. Щоб запобігти цьому сценарію, розроблено нюансовану антропологію політичного представництва, яка дозволяє оцінити, чи є "народ" значуще присутнім в діях уряду. Доказано, що сучасна представницька демократія є продуктом вчення і дисципліни християнської Церкви – практичним застосуванням "високого" соборного богослов'я репрезентації, яке стверджує, що незрівнянно різні реальності можуть представляти одна одну, і політичним застосуванням "духовної вправи", яка є конститутивною для Церкви – життя в "ім'я" іншого, за умови, що політики діють в "ім'я" народу, а згідно з народною "волею", оскільки "воля" – це те, що володіє вже наявними благами та бореться проти ворогів, які претендують на ті ж самі блага; тоді як "ім'я" об'єднує різні вольові акти в логічну історію розвитку. Політичне представництво, центральним референтом та субʼєктом якого є "ім'я", варте свого часу, тому що "ім'я" є тією частиною людини, що живе в мові, тобто бере участь в грі з ненульовою сумою, яка творить з нічого, а тому перетворює політику на "будівництво міста словами" ("Держава" 369a); тоді як акцент на народній "волі" сакралізує вже чинні визначення інтересів, унеможливлює переговори, і, таким чином, зводить політику до безпосереднього зіткнення між волями – "друзями" і "ворогами". Загальний висновок дисертації полягає у позиціюванні представницької демократії як системного наслідку вчення і практики християнської церкви. Стверджується, що теологічно грамотна антропологія свідчить про конститутивну теорію представництва. Тобто, вона розглядає політичне представництво не як щось, з чим потрібно покінчити якомога швидше, не кажучи вже про те, щоб обійти його на користь прямої демократії, а як діяльність, яка є абсолютно вартою свого часу, тому що вона є синонімічною з освітою та очищенням – і чим більша відстань, тривалість та різниця між представниками та представленими, тим більше є простору для мислення та любові, що і є найвищою духовною вправою; а отже, представництво є прекрасним і веселим - адже представництво не є засобом зробити так, щоб наші бажання були почуті, це процес виховання наших бажань, кінцем якого є усвідомлення, що саме представництво і є наше кінцеве бажання – вчитися пізнавати і любити те, що є іншим, знаходити місце (χώρα) для іншого всередині нас та для нас всередині іншого, дисципліна "взаємопроникнення" (περιχώρησις). Представницька демократія просто робить це взаємопроникнення сувереном. Таким чином, якщо Церква конституюється актом представництва – життям-в-іншому, то політика, яке природно з нього випливає, розуміється не як визначення та нейтралізація ворога, але як божественний акт впізнавання-себе-в-іншому, навіть у ворогові, акт солідарізації задля благ, які можна здобути лише в координації та скуштувати лише в спільноті.^UThis dissertation is a critical study of the concept of political representation from the vantage point of theological anthropology. The following problems are treated in the study: I. The question of the role of political representation in anthropology; II. The question of the role of political representation in the European history of governance; III. The question of the role of political representation in the Orthodox Church. The relevance of the research topic is determined by the need for clarity in the definition of democracy in the time of the rise of the axis of the autocracies across the world which present themselves as more democratic than the liberal democracies by virtue of representing people in a more immediate fashion. For this purpose, a dichotomy is developed between the “orthodox” theory of politics, based on the “constitutive theory of representation” and the “unorthodox” theory, based on the “instrumental theory of representation”. The urgency of this research is the looming risk that the rise of populism within in West will reduce liberal democracies to mass “plebiscitary” democracies, thereby causing the demise of the democratic world from within. The scientific novelty of this study consists of (1) a nuanced anthropology of political representation which delineates the criteria that allows scholars to assess whether a “people” is substantially present in the acts of their government; (2) a theory of modern representative democracy as a legitimate “learning outcome” of the orthodoxy and orthopraxy of the Christian Church; and (3) an “orthodox” theory of politics based on the practical application of what can be called the “high” conciliar theology of representation that posits that irreducibly different realities can “stand for” each other and the “spiritual exercise” that constitutes the Church – the practice of living in another’s “name”. Political representation whose cornerstone is the “name”, a democracy where politicians act in the “name” of the people and not according to the popular “will”, since the “will” is that which possesses extant goods and coercers rival claimants of selfsame goods, whereas the “name” unites various acts of volition into an intelligible developmental timeline, is worthwhile because the “name” is a part of language, a non-zero-sum game that creates from nothing, attunement to which turns politics into “building a city with words” (Republic 369a), whereas the emphasis on the “will” of the people makes negotiation impossible by sacralising the popular definitions of rival interests and therefore reducing politics to the immediate clash of the warring wills. The overall outcome of the dissertation is a theory of representative democracy as a “learning outcome” of the teaching and practice of the Christian Church. It is claimed that the theologically literate anthropology organically endorses the constitutive theory of representation. That is to say, it treats political representation not as something to be done with as quickly as possible, let alone circumvented in favour of ostensibly preferable direct democracy, but as the activity which is ultimately worthwhile because it is coextensive with education and redemption – and the farther the distance, the longer the duration, and the bigger the difference between the constituent and constituted powers, the more there is learning and loving to do – which is the ultimate spiritual exercise; and hence it is beautiful and fun – for representation is not a means to make our desires heard, it is the process by which we learn to desire better until we recognise that our ultimate desire is representation itself – knowing and loving what is other as other without end, finding a place (χώρα) within us for the weirdo, queer, and stanger – and within them for us; the discipline of “interpenetration” (περιχώρησις). By turning this interpenetration into the law of the land, representative democracy makes language sovereign over the whole of human life. Thus, if the Church is constituted by the act of representation – by the act of being-in-the-other, then the politics that naturally emerges from it ought to begin not with defining and neutralising the enemy but with the divine act of recognising oneself in the stranger, even in the enemy; the act of solidarisation for the sake of the good which is impossible to attain without coordination and enjoy without company.

У дисертації вперше у вітчизняній соціальній філософії проведене комплексне дослідження легітимаційного потенціалу деліберативної моделі демократії в полікультурному суспільстві, можливих перешкод на шляху її імплементації та способів їх подолання. Виділені і охарактеризовані функції деліберативного процесу, які відіграють ключову роль для легітимності демократичного регулювання: когнітивна, інклюзивна, етична функції. Показано, що когнітивна функція деліберативного процесу може порушуватися внаслідок глибоких відмінностей в когнітивних засадах учасників обговорення. Ефективність комунікації залежить від підтримки етичної та інклюзивної функцій деліберативного процесу, який розуміється як кооперативна спільна активність. Встановлено, що процеси соціальної стереотипізації і еволюційні аспекти соціального пізнання можуть викликати приховані форми дискурсивних нерівностей та виявлено, що найбільш ефективний механізм дестереотипізації тісно пов'язаний із основними принципами деліберативної демократії. Обґрунтовано, що Інтернет може частково виконувати функції публічної сфери, але деліберативна функціональність в умовах нових загроз інструменталізації віртуальної комунікації залежить від правильної модерації комунікативних платформ.Ключові слова: деліберативна демократія, легітимність, полікультурне суспільство, комунікація, мультикультуралізм, культура, нормативний ідеал, дискурсивна етика, публічна сфера, громадянське суспільство, соціальна категоризація, Інтернет-комунікації.^UFor the first time in Ukrainian social philosophy this dissertation represents a comprehensive study of the legitimation potential of the deliberative model of democracy in a polycultural society. Based on Weber's types of legitimate domination, the tendencies of transforming the principles of legitimization of the socio-political order in a historical context have been revealed. It has been shown that as a result of substitution of the metaphysical bases of legitimization mechanisms by procedural principles, the formal conditions for legitimization have become the rational procedures for reaching agreement; the normative validity has been rooted in the inter-subjective agreement about such validity. The normative core of democracy is formed on the basis of the connection of the rational legitimization as a procedure with the idea of the civil self-regulation. On the basis of the anti-essentialist approach, it is shown that the criticism of the new legitimization strategy in a polycultural society, multiculturalism, is caused not only by counterproductive consequences in the course of its implementation as a state policy, but also by the defectiveness of the methodological platform of multiculturalism that is the interpretation of culture as a homogeneous integrity and stable inherent property of the ethnic community. It is substantiated that culture is not a hermeneutically sealed entity, but an intra-split complex system consisting of mutually interwoven volatile practices. The methodological platform that opens the ways for the interaction of cultures is the normative model of the deliberative democracy, within which the legitimization procedure takes root in the informal public sphere, thereby preserving the commitment to the ideal of civil self-regulation.On the basis of the analysis of the deliberative democratic theory, three functions of the deliberative process have been singled out: cognitive, inclusive and ethical function. They play a key role in the legitimization of democratic regulation. It has been established that due to the priority of the rational form of communication, the inclusive function of the deliberative process can be violated and therefore, the deliberative model of democracy is to be supplemented by aesthetic-affective forms of articulation, provided that its basic principles are preserved. It has been shown that the cognitive function of the deliberative process can be violated due to profound differences in the cognitive base of the discussion participants. The effectiveness of communication in difficult cases of intercultural interaction depends on the maintenance of the ethical and the inclusive functions of the deliberative process, which is understood as cooperative activity that includes various types of justification. It has been revealed that the processes of social stereotyping and the evolutionary aspects of social cognition can cause hidden forms of discursive inequalities. Cognitive distortions and affective reactions cause an incorrect interpretation of information and provoke an informal exclusion, disrupting the cognitive, inclusive and ethical functions of the deliberation process. The most effective mechanism for de-stereotyping is closely linked to the basic principles of a deliberative democracy and assumes intergroup interaction under the condition of common goals, equal status and institutional support. It has been substantiated that the Internet can partially fulfill the functions of the public sphere and increase the scale of existing social movements, facilitating coordination and mobilization. Virtual platforms for communicative interaction satisfy the requirements of openness and equality, which opens the way for more complete implementation of the cognitive, inclusive and ethical functionality of the deliberative process. But at the same time the virtual space provides new ways for manipulating public opinion, becomes a new field of confrontation. Deliberative functionality in the face of new threats of virtual communication instrumentalisation depends on the correct moderation of communicative platforms.Keywords: deliberative democracy, legitimacy, polycultural society, communication, multiculturalism, culture, normative ideal, discursive ethics, public sphere, civil society, social categorization, Internet communications.

Дисертація присвячена дослідженню народного суверенітету як базової засади побудови відносин між суспільством та державою. Зокрема, комплексно розглянуто сутність та природу народного суверенітету, вироблено і запропоновано сучасну концепцію взаємодії громадянського суспільства і публічної влади, за якої народний суверенітет може стати дієвим конституційним принципом.У роботі досліджується еволюція ідеї народного суверенітету в європейській та вітчизняній політико-правовій теорії. Особлива увага зосереджена на авторській позиції щодо розуміння правової природи народного суверенітету та його визначення в сучасній теорії держави і права. Теоретико-методологічний аспект народного суверенітету розкрито через аналіз його співвідношення з державним суверенітетом, правами людини, громадянською правосвідомістю. Окремо в дисертації розглядається механізм реалізації конституційного принципу народного суверенітету та його форми – партисипативна демократія, парламентаризм, місцеве самоврядування. Під час розгляду особливостей реалізації принципу народного суверенітету в сучасних демократичних державах звернуто увагу на його визначальне значення для забезпечення легітимності державної влади в умовах демократичної трансформації. У дослідженні проаналізовано правову природу, функції та повноваження місцевого самоврядування в контексті реалізації народного суверенітету, досліджено місце та роль територіальної громади в системі місцевого само¬врядування. У роботі розглядаються інституційні та організаційні форми участі громадянського суспільства у здійсненні публічної влади.^UThe dissertation is devoted to the study of people's sovereignty as a basic principle of building relations between society and the state. In particular, the essence and nature of people's sovereignty are comprehensively considered, a modern concept of interaction between civil society and public authorities is developed and proposed, according to which people's sovereignty can become an effective constitutional principle.The paper investigates the evolution of the idea of people's sovereignty in European and domestic political and legal theory. Particular attention is paid to the author's position on understanding the legal nature of people's sovereignty and its definition in modern theory of state and law. Modern theoretical and legal approaches to the consideration of the principle of people's sovereignty – from the standpoint of the concepts of constitutional democracy and participatory (participatory) democracy.The theoretical and methodological aspect of people's sovereignty is revealed through the analysis of its relationship with state sovereignty, human rights, civil legal consciousness. The author's definition of people's sovereignty as a natural property of the people formed in the process of public life to have a supreme, independent, constituent power, which expresses the common will of all active members of the political community and is realized in the rights of citizens to create a state, establish and change its constitutional order and exercise control over them, within the framework of the constitutional and legitimate legal order.The mechanism of realization of the constitutional principle of people's sovereignty and its forms – participatory democracy, parliamentarism, local self-government is investigated separately in the dissertation. During the consideration of the peculiarities of the implementation of the principle of people's sovereignty in modern democracies, attention was paid to its crucial importance for ensuring the legitimacy of state power in the conditions of democratic transformation. It is established that under such conditions the implementation of the principle of people's sovereignty is complicated by attempts to appropriate the will of the people by both the government and the opposition. In both cases, it is a matter of political populism and the struggle for power. Abuse of the principle of people's sovereignty in their own interests is directed against human rights and freedoms and the legitimate rule of law.Attention is drawn to the fact that the implementation of the principle of people's sovereignty is impossible without civil legal consciousness, which is closely linked to the fundamental values – dignity and freedom. After all, citizens have an understanding of the essence of the democratic process and awareness of their rights and means of their protection allows the establishment and implementation of sovereign power of the people.The study considers the conceptual principles, content and principles of local self-government as a special form of democracy. Attention is drawn to the fact that in modern conditions of state formation it is definitely appropriate to consider local self-government as a legitimate type of public power, one of the foundations of the constitutional order, form of democracy and constitutional means of limiting state power.The paper highlights the institutional and organizational forms of civil society participation in the exercise of public power. It is substantiated that the process of realization of the principle of people's sovereignty is directly related to the functioning of civil society as a sphere of self-organization and freedom of individuals. At the same time, the state of development of civil society determines the opportunities for the implementation of the principle of people's sovereignty.

На наукових засадах проаналізовано еволюцію, особливості та тенденції становлення міжнародної системи електронної демократії. Закладено підвалини ефективної трансформації моделі інформаційного обміну в Україні між державою та громадянами за умов глобалізації та можливості подальшого проектування національної системи у повній відповідності до принципів провідних світових урядів. Визначено історичні передумови переходу до нової системи управління з урахуванням філософських підходів до глобального розвитку технологій, які знаходяться в основі феномену виникнення нових форм реалізації владних повноважень провідних світових демократій країн ЄС та США. Обгрунтовано, що електронна демократія перетворилась на основну платформу для становлення політичних систем нового покоління, успішність якої доводить досвід провідних світових держав.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження явища тероризму в контексті цивілізаційних процесів. Уперше зроблено спробу розглядати його як одну зі специфічних форм відносин між індивідами, суспільствами, або між певними режимами правління та громадянами. Досліджено формат "тероризм - антитероризм - цивілізаційний розвиток - демократія - ісламізм - глобалізація - геополітика", що дозволило визначити тероризм як явище, іманентне процесам розвитку, тобто спростувати існуючий стереотип сприйняття як суто деструктивного. Одновимірна парадигма зумовила акцентування уваги на наслідковому аспекті проблеми, що призвело до її відсутності щодо причинних аспектів (цивілізаційного та понятійно-дефініційного, отже, до перервності логічного причинно-наслідкового зв'язку). Запропоновано альтернативний концептуальний підхід, який грунтується на сприйнятті тероризму як складного суспільно-політичного явища, яке виконує у процесах розвитку специфічну рольову функцію, тобто не лише суто деструктивну. Проведено компаративістський аналіз з'ясування ступеня причетності до явища тероризму стабільних, розвинутих політичних систем і суспільств перехідного періоду, на підставі якого спростовано тезу про більшу вразливість синдромом тероризму саме стабільних систем. З урахуванням наслідків застосування антитерористичних методів силової боротьби з тероризмом зроблено висновок, що це лише паліативні заходи протистояння цьому суспільному явищу, оскільки не дають можливості усувати корінні причини його проявів у міжнародному масштабі. Участь України в антитерористичній кампанії відповідає її стратегічним імперативам входження до кола цивілізованої спільноти, тобто іміджеві держави, яка робить певний внесок до забезпечення миру та стабільності у світі.

  Скачати повний текст

Проведено структурно-семантичне і соціолінгвістичне дослідження військової лексичної підсистеми англійської мови в діахронічному аспекті. Розкрито суть поняття "військова лексична підсистема", установлено її склад і структуру. Виокремлено тематичні групи дослідженої лексики. Виявлено ядерні лексеми, на основі яких утворюється нова лексика військової сфери XX - початку XXI ст. Проаналізовано зв'язки між загальновживаною лексикою та військовою термінологією, а також між такою лексикою та військовим сленгом. Визначено шляхи інтеграції військової лексики у різні сфери життя англомовного суспільства. Установлено типи військових лексичних і фразеологічних одиниць. Розглянуто шляхи та способи творення військової лексики (афіксацію, словоскладання, абревіацію, семантичну та фразеологічну деривацію, запозичення). Визначено словотвірні моделі. Проведено структурно-семантичний аналіз військових лінгвальних інновацій. Установлено кореляції між військово-історичними та лексико-семантичними процесами. Виділено соціофункціональні групи нової лексики військової сфери. Визначено роль екстралінгвальних чинників - війни, технологічного прогресу, революції у військовій справі, у творенні нових лексичних і фразеологічних одиниць військової підмови.

  Скачати повний текст

У дисертаційному дослідженні розглядається ступінь впливу колегії стратегів на політичне життя Афін V ст. до н.е. Колегія стратегів досліджується у своєму розвитку з 501/0 рр. до н.е. до 404 р. до н.е. Порушуються такі важливі питання, як: військова реформа в Афінах у 501/0 рр. до н.е., владні повноваження полемарха і стратегів, вплив реформ обрання архонтів (487/6 рр. до н.е.) та Ефіальта (462/1 рр. до н.е.) на посилення колегії стратегів, місце стратегів у політичній боротьбі в Афінах, тлумачення формул στρατηγός ἐξ ἁπάντων (дослівно «стратег з усіх»), δέκατος αὐτός (десятий) та механізм обрання двох стратегів з однієї філи, на чому базувалося видатне місце стратегів в Афінах, особливо на прикладі Перікла. Обґрунтовується твердження, що повноваження Перікла на посаді стратега не мали екстраординарного характеру.^UIn this thesis we pay our attention to the influence of the board of strategoi on the political life of Athens throughout V-th B.C. The official date of appearance of the board of strategoi is 501/0 BC. This military reform was carried out under the influence of the democratic innovations of Cleisthenes and his supporters. This reform consolidated democracy in Athens, dividing the military command of all military forces among ten strategoi under the nominal chairmanship of the polemarch whose authority was more symbolic rather than really important. The first strategoi who proved himself was Miltiades in 490 BC. He managed to gather all patriotic political forces around himself and repel the Persian threat. For this purpose, the post of strategos was suitable for him, having real military authorities with admission to the political arena of his hometown. It is probable that in the 480s BC. Themistocles was consistently elected as a general. It is said that he was behind the reform of election of archons in 487/6 BC. Henceforth, the archons were chosen by lot from a list of people selected by phyles. As a result, this post quickly lost it's importance and appeal to ambitious politicians. Because of the archons' reform the strategoi were no longer under conditional supremacy of the polemarch. In 470-460 BC Aristide and Cimon were the main political leaders of Athens. They were also elected as strategoi, and their activities in this office were largely positive for Athens. In 460 BC Pericles begins his political career, immediately opposing Cimon. In his absence, there was implemented reform of Areopagus in Athens around 461 BC. The Areopagites posed a threat to Pericles and Ephialtes, as in addition to their commitment to Cimon, they were empowered with δοκιμασία (background check on candidates for public office) and εὔθυνος (hearing reports of officials after the expiration of their term). It demonstrates what powerful weapons Areopagus had against opposing statesmen. As a result of the reform of Ephialtes, all these powers were transferred to ecclesia, Heliaia and Boule.After the reform of the Areopagus Cimon was expelled from Athens. In 443 BC. Pericles won confrontation with the leader of the aristocracy Thucydides, son of Melesias. Thus, Pericles became the first politician in Athens, annually re-elected as a strategos from 443/2 to 429/8 BC.The name of Pericles was closely associated with: στρατηγός ἐξ ἁπάντων, δέκατος αὐτός. It should be noted that these two terms did not give its owner more powers than other strategoi` had. The formula στρατηγός ἐξ ἁπάντων often appears in context where two strategoi were elected from one phyle, while the other phyle had no its representative in the current board of strategoi. As a rule, one of the strategoi chosen in this way was a leading politician, such as Pericles. This manner of election gave him authority and allowed him to have a reliable man among the strategoi.The election of two strategoi from one phyle (double representation), in the version to which the author of these lines is inclined, had the following form. The election of στρατηγός ἐξ ἁπάντων was not clearly regulated in Athenian law and often depended on the complexity of Athens' foreign policy situation or various political considerations. The cases of double representation should be explained by the fact that one phyle could nominate several strong candidates for the position of strategos, while the other could not nominate any. Such strategoi could be chosen because of their special knowledge, connections, support of the hetaireiai, which made them convenient candidates for a particular operation.It should be emphasized that Pericles did not have extraordinary powers. The formula found in the texts of Thucydides and Androthion - δέκατος αὐτός - emphasized that Pericles was one of the ten generals whose powers were equal.In the 410s BC there was a confrontation in Athens between Nicias and Alcibiades. Both politicians were often re-elected as generals. And in 407 BC. Alcibiades was elected as a strategos autokrator. In Athens of the last third of the V century BC political groups actively resorted to lawsuits to attack their opponents. The trial of the generals, who defeated Spartans in the battle of Arginusae (406 BC) was worth mentioning here. After this trial there were no virtually talented military leaders and politicians in Athens. And demagogues were gaining popularity again, effectively ousting generals from the political life of Athens. At the end of the V century BC a board of strategoi was deprived of former political influence. Since then generals focused on military operations and supply Athens primarily with commanders, but not politicians.

Розглянуто систему стримувань і противаг як набір інструментів впливу на дії інших учасників політичного процесу у кожного з органів влади в сучасних демократичних країнах, які згруповані в єдине ціле - мережу для запобігання концентрації влади одним з них, а також об'єднання зусиль для досягнення спільної мети - ефективного здійснення влади в державі. Систему стримувань і противаг проаналізовано в контексті еволюції політичної влади, а також політичної думки та теорії демократичного процесу. Висвітлено вплив форми правління та територіальної організації влади на модель системи стримувань і противаг. Обгрунтовано необхідність розробки оптимальної моделі системи стримувань і противаг для умов сучасної України, яка базується на мережевій структурі, передбачає зміцнення президентської влади та посилення ролі регіонів з подальшою можливістю введення двопалатного парламенту.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми застосування системного підходу для дослідження державно-правових явищ, основних конституційних ознак сучасної української держави. Запропоновано всю систему соціальних функцій держави назвати об'єднувальним терміном "соціально-захисна функція" (основна), а її складові (неосновні функції) - терміном "соціальні функції". Розглянуто проблеми, пов'язані з особливостями визначення категорій системного підходу для дослідження складних соціальних систем державно-правового змісту. Сформульовано особливості та умови розбудови демократичної, соціальної, правової держави в їх системному зв'язку. Проаналізовано та доведено взаємозалежність становлення та розвитку вказаних ознак в українському соціальному просторі. Обгрунтовано, що демократія є головною якісною рисою суті держави та визначає загальну позитивну оцінку всіх інших соціально-правових явищ.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен ліберальної демократії, умови її формування й особливості становлення. Узагальнено концептуальні підходи щодо генези ліберальної демократії у контексті аналізу ліберальної та неліберальної демократії, виокремлено її базові моделі та розглянуто особливості її становлення у перехідних суспільствах. Висвітлено детермінанти формування ліберальної демократії та пріоритетні напрями втілення ліберально-демократичних практик у державотворчих процесах України.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію західноєвропейської соціал-демократії на прикладі Соціал-демократичної партії Німеччини та Лейбористської партії Великобританії. Відзначено, що затвердження ревізіонізму, традиції модернізувати свою теорію відповідно з об'єктивними змінами у суспільстві, сприяло тому, що еволюція соціал-демократії відбувалась у взаємозв'язку з еволюцією західного суспільства. Доведено, що еволюція європейського суспільства була ліберально орієнтованою, відповідала прагненням західної людини до розширення свободи - політичної, економічної, культурної. За півтора сторіччя соціал-демократія пристосувалась до цього процесу, поступово стала використовувати як засадничі ліберальні принципи, погляди, рецепти. Запропоновано практичні рекомендації щодо стратегії розвитку української соціал-демократії.

  Скачати повний текст