Визначено склад комплексу дипломатичних документів з історії українсько-німецьких відносин доби Центральної Ради, охарактеризовано його повноту та репрезинтативність, запропоновано класифікацію джерел. Критеріями для класифікації обрано їх походження та характер наявної в них інформації. Уведено до наукового обігу та проаналізовано невідомі раніше дипломатичні документи з історії українсько-німецьких відносин доби Центральної Ради в дипломатичній, економічній, військовій та інших галузях міжнародної співпрваці. Вирішено питання встановлення автентичності джерел, розкрито їх інформаційний потенціал. Доведено надійність комплексу дипломатичних документів та обгрунтовано їх центральне місце під час вивчення характеру та особливостей українсько-німецьких відносин доби Центральної Ради.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вирішенню актуальної наукової задачі, яка полягає у вирішенні проблеми суттєвого збільшення кампанії доменних печей (ДП) шляхом удосконалення системи технічного обслуговування і ремонту (ТОіР) механізмів та конструкцій доменного цеху за рахунок розробки комплексного діагностичного показнику, який можливо використовувати для оцінки технічного стану простих і складних механічних систем, а також розробки алгоритмів визначення поточних значень комплексних показників і ресурсів при контролях технічного стану на підставі моделей прогнозування ресурсу з урахуванням ступеню деградації матеріалів^UThe dissertation is devoted to the solution of the actual scientific problem, which consists in solving the problem of significant increase of the blast furnace (BF) campaign by improving the system of maintenance and repair (M&R) of mechanisms and structures of the blast furnace due to the development of a complex diagnostic index that can be used to evaluate the technical state of simple and complex mechanical systems, as well as the development of algorithms for determining the current values of complex indicators and resources in the control of technical condition on the dstavi resource forecasting models taking into account the degree of degradation of materials

Запропоновано нове тлумачення характеру повстання Переяславського полку 1666 р. як національно-визвольної боротьби переяславського козацтва проти наступу московського самодержавства. Введено до наукового обігу, а також по-новому кутом зору проаналізовано архівний матеріал стосовно участі полку у воєнних кампаніях Російської держави XVIII ст. Наведено нову концепцію військово-політичної історії Переяславського полку та представлено оригінальну її періодизацію. З'ясовано структуру та адміністративно-територіальні зміни в полку протягом його існування; відповідно до історичних та географічних особливостй формування сотень полку запропоновано їх класифікацію.

  Скачати повний текст

Висвітлено практичну діяльність українського сеймового представництва протягом третьої каденції Галицького Крайового сейму. Проаналізовано стан наукової розробки проблеми та джерельної бази, з'ясовано організаційно-правові засади функціонування найвищого представницького органу краю, особливості виборчого законодавства, хід і наслідки виборчої кампанії 1870 р., процес формування "руського клубу" - української сеймової фракції. Акцентовано увагу на тому, що конституційні реформи та децентралізаторські перетворення в імперії Габсбургів у 1860-х рр. забезпечили політичне домінування в Галичині поляків. На підстві аналізу стенографічних звітів Сейму наведено аналіз практичної діяльності українських послів у господарській і культурно-освітній сферах, розкрито боротьбу "Руського клубу" за розширення національних прав. Окрему увагу приділено спробам українсько-польського порозуміння в стінах Сейму, наслідкпм угодовських ініціатив.

  Скачати повний текст

Досліджено ставлення французького уряду доби Наполеона I до південно-західних окраїн Російської імперії. Зовнішню політику Франції щодо даної території розглянуто як багаторівневе історичне явище, сформоване за сприятливої міжнародної кон'юнктури (наполеонівських війн) у процесі ознайомлення державних діячів з різнорідною інформацією про Росію. З'ясовано, що проекти опанування такої важливої бази людських і матеріальних ресурсів як українські губернії Росії, створені на основі уявлень французьких урядовців, які склалися з екзотичних для свідомості західноєвропейців образів східноєвропейської реальності. Встановлено, що досягнення поставленої мети заплановано здійснити за допомогою економічних, політичних і, особливо, воєнних засобів. Виявлено, що під час походу "Великої армії" в Росію 1812 р. французький уряд здійснив комплекс заходів щодо розширення воєнних дій на південно-західні окраїни імперії. Доведено, що найбільш суттєвими заходами російської кампанії Наполеона було створення розвідувальної мережі, а також наступальна операція сьомого корпусу "Великої армії" у західних повітах Волинської губернії.

  Скачати повний текст

Досліджуються об'єктивні та суб'єктивні ознаки цього злочину. З нової точки зору автором стверджується необхідність на законодавчому рівні закріпити положення про потерпілих від посягання на життя представника іноземної держави мають особливий, специфічний статус, визначений їх спеціальними владно-розпорядчими повноваженнями з сфері міждержавних та міжнародних відносин, що забезпечується системою особливих привілей та імунітетів щодо особистої недоторканості та гарантій їх виконання, і це вимагає спеціального міжнародного захисту прав і свобод таких осіб. Уточнюється і по новому формулюється зміст поняття осіб, які мають спеціальний міжнародний захист у статтях 443, 444 КК України, такими особами визнаються глава іноземної держави, уряду, глави дипломатичних представництв, консульських установ та інші офіційні представники іноземної держави, а також керівники та офіційні представники міжнародних та міждержавних організацій, які наділені міжнародно визнаними привілеями та імунітетами під час виконання ними своїх службових обов'язків у міжнародно-правових відносинах. Автором по новому сформульовано зміст поняття провокації війни (як мети посягання на життя представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист) як бажання винного ініціювати збройний конфлікт, військові дії (юридично або фактично розпочаті) між державами (групами держав) як суб'єктами міжнародного права. Така провокація є найнебезпечнішою формою провокації міжнародних ускладнень. Автором стверджується, що суб'єкт злочину, передбаченого статтею 443 КК України іноді керується не тільки власними мотивами, а виконує доручення певної організації, співробітником якої він є або ж діє за її спеціальним завданням. В даному випадку можна говорити про співучасть інших учасників такої організації, що полягає у діях, спрямованих на готування та реалізацію суспільно небезпечного діяння, передбаченого статтею 443 КК України. Аналізуються проблемні питання співвідношення посягання на життя представника іноземної держави з суміжними злочинами КК України. Пропонується внесення змін до КК України з метою його удосконалення. Зокрема, запропоновано нову редакцію статті про посягання на життя представника іноземної держави у КК України.^UThe dissertation is devoted to the study of the problems of the criminal-legal characterization of the attack on the life of a representative of a foreign state.Protecting the theoretical provisions concerning criminal liability for encroachment on the life of a representative of a foreign state. The objective and subjective features of this crime are investigated. From a new point of view, the author argues that the need to establish at the legislative level the provisions on victims of an encroachment on the life of a representative of a foreign state have a special, specific status, defined by their special power and regulatory powers in the field of interstate and international relations, which is secured by a system of special privileges and immunities regarding personal immunity and guarantees of their implementation, and this requires special international protection of the rights and freedoms of such persons. It clarifies and formulates the content of the concept of persons with special international protection in Articles 443, 444 of the Criminal Code of Ukraine, such persons are recognized by the head of a foreign state, the government, heads of diplomatic missions, consular offices and other official representatives of a foreign state, as well as heads and official representatives international and interstate organizations that are endowed with internationally recognized privileges and immunities in the performance of their official duties in international legal relations. The author formulates in a new way the meaning of the concept of provocation of the war (as the object of encroachment upon the life of a representative of a foreign state or another person having international protection) as the will of the perpetrator to initiate an armed conflict, military action (legally or actually initiated) between states (groups of states) the subjects of international law. Such provocation is the most dangerous form of provocation of international complications. The author claims that the subject of a crime envisaged by Article 443 of the Criminal Code of Ukraine is sometimes guided not only by his own motives, but also fulfilling an order of a certain organization whose employee he is or acts according to his special task. In this case, we can speak about the complicity of other participants in such an organization, which consists in actions aimed at preparing and implementing a socially dangerous act envisaged by Article 443 of the Criminal Code of Ukraine. Problematic issues of the ratio of encroachment on the life of a representative of a foreign state with related offenses of the Criminal Code of Ukraine are analyzed. It is proposed to amend the Criminal Code of Ukraine in order to improve it. In particular, a new version of the article on encroachment on the life of a representative of a foreign state in the Criminal Code of Ukraine was proposed.

Розкрито особливості управління військовою службою як галуззю державного управління й окремим інститутом державної служби. Вперше військову службу визначено як організаційно-правовий інститут державної служби. Запропоновано визначення юридичної відповідальності військовослужбовців. Вперше зроблено пропозиції щодо доцільності доповнення чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення окремою главою - стосовно визначення складів корупційних діянь та інших порушень, пов'язаних з корупцією у військовій справі. Доведено наявність додаткових ознак, що характеризують військовослужбовців як суб'єктів адміністративних проступків.

  Скачати повний текст

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення актуального наукового завдання, що полягає у використанні інструментарію макропруденційної політики для забезпечення фінансової стабільності банківського сектору в умовах економічної циклічності. На цій основі у роботі обґрунтовані теоретичні засади макропруденційної політики в умовах циклічності економічного розвитку; проведено оцінювання ефективності макропруденційного інструментарію на основі емпіричних досліджень, виконаних в різних країнах; запропоновано матрицю індикаторів запровадження циклічних інструментів макропруденційної політики в Україні.Для оцінювання сучасного стану макропруденційного регулювання в дисертації обґрунтовані такі чинники впливу на фінансову стабільність та системний ризик: по-перше, це карантинні обмеження у зв’язку із пандемією Covid-19; по-друге, геополітична нестабільність та військові дії в Україні у зв’язку із агресією з боку росії.Аргументовано, що в період коронакризи та на початку повномасштабної агресії з боку рф антикризова політика НБУ характеризується пом’якшенням заходів у сфері монетарного регулювання та банківського нагляду (виключення складає лише валютне регулювання). Ці заходи в умовах пандемічних обмежень дозволили дещо пожвавити розвиток кредитування та забезпечити накопичення банками необхідного капіталу. В умовах війни з урахуванням прогнозування суттєвого зростання інфляції та падіння ВВП найбільш доцільним вважаємо таке поєднання політик: монетарна рестрікційна політика; пом’якшення макропруденційного інструментарію та запровадження низки фіскальних заходів у сфері сприяння відновлення банківського кредитування.У дисертації доведено, що умови економічної циклічності потребують передусім оцінювання індикаторів циклічної складової системного ризику – це надмірне зростання обсягів кредитування та боргового навантаження; а також дефіцит і дисбаланси ліквідності.Аргументовано дослідження індикаторів за такими напрямами: макроекономічні; кредитний ринок; інші сектори (співвідношення заборгованості населення та його доходів; динаміка співвідношення цін на житло і доходів населення; динаміка співвідношення цін на житло та вартості його оренди; динаміка вартості оренди та вакантності на ринку); показники достатності власного капіталу; макроекономічні валютні дисбаланси та дисбаланси ліквідності.Доведено необхідність обґрунтування трансмісійних механізмів запровадження інструментарію макропруденційної політики. При запровадженні окремих інструментів макропруденційної політики варто враховувати канали трансмісії, транскордонні переливи та регуляторний арбітраж. Охарактеризовані такі канали трансмісії: кількісний, ціновий та канал очікування. Транскордонні та транссекторальні переливи означають перетоки капіталу, ресурсів та активів у інші сектори або країни, які не підпадають під макропруденційне регулювання. Регуляторний арбітраж виникає, коли банки вживають заходів щодо уникнення дотримання більш жорстких нормативів. Встановлено, що зменшити негативний ефект переливів та арбітражу дозволяє координація дій регуляторів окремих секторів та країн, а регуляторний арбітраж вимагає проведення більш жорсткого контролю.^UIn the dissertation, a theoretical generalization is made and a solution to the current scientific problem is proposed, which consists in using the tools of macroprudential policy to ensure the financial stability of the banking sector in conditions of economic cyclicality. On this basis, in the paper the theoretical foundations of macroprudential policy in conditions of cyclical economic development are substantiated; an evaluation of the effectiveness of the macroprudential toolkit was carried out based of empirical studies carried out in different countries; a matrix of indicators for the introduction of cyclical instruments of macroprudential policy in Ukraine is proposed.In order to assess the current state of macroprudential regulation, the dissertation substantiates the following factors of influence on financial stability and systemic risk: firstly, these are quarantine restrictions in connection with the Covid- 19 pandemic; secondly, geopolitical instability and military actions in Ukraine in connection with aggression from russia. It was determined that in the period of the corona crisis and at the beginning of full-scale aggression on the part of the russian federation, the anti-crisis policy of the NBU is characterized by the easing of measures in the field of monetary regulation and banking supervision (the only exception is currency regulation). These measures in the conditions of pandemic restrictions made it possible to somewhat revive the development of lending and ensure the accumulation of the necessary capital by banks. In the conditions of war, taking into account the forecast of a significant increase in inflation and a fall in GDP, we consider the following combination of policies to be the most appropriate: monetary restrictive policy; softening of the macroprudential toolkit and introduction of a number of fiscal measures in the sphere of promoting the recovery of bank lending.The thesis proves that the conditions of economic cyclicality require, first of all, the assessment of indicators of the cyclical component of systemic risk. It includes an excessive growth of credit volumes and debt burden; and liquidity shortages and imbalances.The preliminary analysis made it possible to substantiate the system of indicators and argue the following: GDP dynamics is the main indicator of economic cyclicality; the dynamics of loans is a sufficiently accurate indicator for evaluating credit cycles and requires a detailed analysis by customer categories and sectors; indicators based on the assessment of capital adequacy may change depending on various factors, so they should be evaluated in the context of the general situation in the economy and the financial market in particular. The dynamics of these indicators were analyzed using the Hodrick-Prescott filter, which made it possible to determine the critical values of indicators for the introduction of macroprudential tools.The credit-to-GDP ratio indicator based on gap estimates using the Hodrick- Prescott filter allows for the identification of excessive credit growth with a certain time lag. However, the practical value of the indicator lies in the assessment of the critical level and dynamics.The need to substantiate the transmission mechanisms for the introduction of macroprudential policy tools has been proven. Transmission channels, cross-border spillovers and regulatory arbitrage should be taken into account when introducing individual macroprudential policy instruments. The following transmission channels are characterized: quantitative, price and waiting channel. Cross-border and crosssectoral flows mean flows of capital, resources and assets to other sectors or countries that are not subject to macroprudential regulation. Regulatory arbitrage occurs when banks take steps to avoid compliance with stricter regulations. It was established that the negative effect of spillovers and arbitrage can be reduced by coordinating the actions of regulators of individual sectors and countries, while regulatory arbitrage requires stricter control.

Дисертація присвячена вирішенню важливого наукового завдання, яке полягає в узагальненні досвіду залучення військових контингентів країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом. На початку ХХІ ст. міжнародний тероризм став явищем, яке фактично загрожувало існуванню людської цивілізації. За останні понад двадцять років тероризм перетворився на одну з глобальних проблем, що потребувала адекватної та своєчасної реакції на його прояви з боку країн і міжнародних організацій. Проте їх діяльність до 2001 р. виявилася недостатньо результативною у боротьбі з цим явищем. Рівень терористичної загрози у світі залишився на високому рівні. Від міжнародного тероризму потерпали країни, де тривали збройні конфлікти (передусім на Близькому Сході та в Африці), так країни Заходу, що до останнього часу вважалися цілком безпечними з огляду на розвинену діяльність правоохоронних органів і спецслужб. Боротися з цією загрозою стало складно, оскільки терористичні угруповання почали контролювати значні території однієї або кількох країн, утворювати квазідержави, встановлювати контроль над органами державної влади тощо. У підпорядкуванні міжнародних терористичних організацій та незаконних збройних формувань перебували підрозділи, які мали на озброєнні військову техніку та стрілецьку зброю, створювали військові організаційні структури та системи управління. Зазначені чинники становили небезпеку не лише для окремих країн, а й ставили під сумнів стійкість міжнародного правопорядку та спроможність протистояти викликам з боку міжнародних терористичних організацій і квазідержав. Для боротьби з чисельними та добре оснащеними у військовому відношенні терористичними організаціями зусиль правоохоронних органів і спецслужб було недостатньо. У таких умовах виникла потреба до залучення для боротьби з міжнародними терористичними організаціями та створеними ними незаконними збройними формуванням військових контингентів зі складу збройних сил. Міжнародний характер загрози призвів до того, що до боротьби з нею стали залучати коаліційні угруповання військ, які формувалися міжнародними безпековими організаціями, однією з яких була НАТО. У 2001 р. НАТО, як провідна військовополітична організація, взяла на себе відповідальність та провідну роль у боротьбі з міжнародним тероризмом. Враховуючи визначений Конституцією України зовнішньополітичний курс нашої держави до євроатлантичної системи міжнародної безпеки, постає питання досягнення взаємосумісності Збройних Сил України зі збройними силами країн – членів НАТО, зокрема під час підготовки та ведення операцій коаліційного угруповання військ (сил) проти міжнародних терористичних організацій і незаконних збройних формувань. Водночас, аналіз наукової літератури, присвяченої цій проблематиці, показує, що досліджувана тема не набула необхідного висвітлення у працях як вітчизняних, так й іноземних фахівців. У дисертації з урахуванням здобутків української та зарубіжної історіографії та залучення широкої і репрезентативної джерельної бази викладені результати дослідження залучення військових контингентів країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом. Проаналізувавши вітчизняну та зарубіжну літературу, що присвячена боротьбі з міжнародним тероризмом за досвідом країн – членів НАТО з’ясовано, що питання залучення збройних сил до антитерористичних операцій в Україні досліджене частково. Попри наявність значної кількості наукових праць означена тема висвітлена фрагментарно, що не дає змоги розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо обрання механізмів залучення Збройних Сил України до участі в антитерористичних операціях у складі НАТО. Дослідження залучення військових контингентів країн – членів НАТО є важливим для української воєнно-історичної науки. Висвітлення ролі України в цьому процесі сприятиме розширенню знань військових фахівців і дасть змогу активно залучати Збройні Сили України у майбутніх антитерористичних операціях у складі угруповань військ (сил) НАТО.^UThe dissertation is devoted to the solution of an important scientific task, which consists in summarizing the experience of attracting military contingents of NATO member countries to fight international terrorism. At the beginning of the XXI century. international terrorism became a phenomenon that actually threatened the existence of human civilization. Over the past twenty years, terrorism has turned into one of the global problems that required an adequate and timely response to its manifestations on the part of countries and international organizations. However, their activities until 2001 were not effective enough in the fight against this phenomenon. The level of the terrorist threat in the world remained at a high level. Countries where armed conflicts continued (primarily in the Middle East and Africa) suffered from international terrorism, as well as Western countries that until recently were considered quite safe due to the developed activities of law enforcement agencies and special services. Fighting this threat has become difficult, as terrorist groups have begun to control large areas of one or more countries, form quasi-states, establish control over state authorities, etc. Units armed with military equipment and small arms, created military organizational structures and management systems were subordinated to international terrorist organizations and illegal armed formations.These factors posed a danger not only for individual countries, but also called into question the stability of the international legal order and the ability to withstand challenges from international terrorist organizations and quasi-states. The efforts of law enforcement agencies and special services were not enough to fight against numerous and well-equipped military terrorist organizations. In such conditions, there was a need to attract military contingents from the armed forces to fight against international terrorist organizations and illegal armed formations created by them. The international nature of the threat led to the fact that coalition groups of troops formed by international security organizations, one of which was NATO, began to be involved in the fight against it. In 2001, NATO, as a leading military-political organization, assumed responsibility and a leading role in the fight against international terrorism. Taking into account the foreign policy course of our state towards the Euro-Atlantic system of international security determined by the Constitution of Ukraine, the question arises of achieving interoperability of the Armed Forces of Ukraine with the armed forces of NATO member countries, in particular during the preparation and conduct of operations of a coalition group of troops (forces) against international terrorist organizations and illegal armed formations. At the same time, the analysis of the scientific literature devoted to this issue shows that the research topic has not received the necessary coverage in the works of both domestic and foreign specialists. Taking into account the achievements of Ukrainian and foreign historiography and the involvement of a wide and representative source base, the dissertation presents the results of a study of the involvement of military contingents of NATO member countries to fight international terrorism.Having analyzed the domestic and foreign literature devoted to the fight against international terrorism based on the experience of NATO member countries, it was found that the issue of the involvement of the armed forces in anti-terrorist operations in Ukraine has been partially investigated. Despite the presence of a significant number of scientific works, this topic is covered fragmentarily, which makes it impossible to develop scientifically based recommendations regarding the selection of mechanisms for the involvement of the Armed Forces of Ukraine in anti-terrorist operations as part of NATO. The study of the involvement of military contingents of NATO member countries is important for Ukrainian military-historical science. Highlighting the role of Ukraine in this process will contribute to the expansion of the knowledge of military specialists and will make it possible to actively involve the Armed Forces of Ukraine in future anti-terrorist operations as part of NATO forces (forces).

У дисертаційному дослідженні наведено сукупність теоретичних узагальнень і запропоновані нові підходи щодо вирішення наукового завдання щодо визначення змісту та особливостей адміністративно-правих засад діяльності Служби безпеки України із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також запропоновано шляхи їх удосконалення. Результатом проведеного дослідження стало формування низки положень і висновків, спрямованих на досягнення мети дослідження та виконання поставлених завдань.З’ясовано, що державному суверенітету та територіальній цілісності як об’єкту адміністративно-правової охорони та захисту притаманні наступні особливості:1) не зважаючи на те, що державний суверенітет і територіальна цілісність не є основними категоріями адміністративного права, на відміну від міжнародного та конституційного, останніми вона охороняється та захищається виключно в правовій площині, шляхом закріплення відповідних норм в міжнародних документах і Конституції України, у той час, як в адміністративно-правовій площині така охорона та захист передбачає не тільки наявність відповідних правових норм, а і конкретних дій організаційно-розпорядчого характеру;2) адміністративно-правова охорона державного суверенітету та територіальної цілісності здійснюється систематично, на відміну від адміністративно-правового захисту, який має місце тільки в разі виникнення внутрішньої чи зовнішньої загрози чи вчинення адміністративних правопорушень, які опосередковано посягають на зазначені цінності;3) цей процес реалізується не в конкретних оборонних та/або активних наступальних діях, а передбачає мобілізацію всіх державних ресурсів (політичних, економічних, управлінських, людських тощо) із метою забезпечення окремих елементів національної, державної та воєнної безпеки (державного суверенітету та територіальної цілісності);4) зазначена діяльність здійснюється за допомогою нестандартних інструментів, методів, властивих адміністративному праву, а не шляхом «традиційних» способів охорони та захисту, специфічною є і їх реалізація в межах адміністративних процедур, управлінських процесів і рішень.Систему суб’єктів захисту державного суверенітету та територіальної цілісності представлено за допомогою диференційованого підходу шляхом поділу цих суб’єктів за характером повноважень на: 1) загальних суб’єктів, повноваження яких безпосередньо не пов’язані з захистом державного суверенітету та територіальної цілісності, проте їх діяльність забезпечує вказаний напрям (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України, суди); 2) спеціальних суб’єктів, основними завданнями яких є забезпечення національної, державної та воєнної безпеки (Рада національної безпеки і оборони України, Міністерство оборони України та Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Збройні сили України, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Національна гвардія України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Служба безпеки України та Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, Служба судової охорони). У системі суб’єктів захисту державного суверенітету та територіальної цілісності Служба безпеки України займає одне з основних місць, реалізуючи свою діяльність у військовій, правоохоронній сферах, і одночасно входить до розвідувального співтовариства, а також притягує до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили правопорушення, що посягають на державний суверенітет та територіальну цілісність України.^UThe dissertation study provides a set of theoretical generalizations and offers new approaches to solving the scientific task of determining the content and features of the administrative and legal basis of the activity of the Security Service of Ukraine for the protection of state sovereignty and territorial integrity, as well as approximate ways of their improvement. The result of the conducted research was the formation of a number of provisions and conclusions aimed at achieving the goal of the research and fulfilling the set tasks.It was found that state sovereignty and territorial integrity as an object of administrative and legal protection and protection have the following features:1) regardless of the fact that state sovereignty and territorial integrity are not the main categories of administrative law, on a contract from international and constitutional law, the latter is protected and protected in the legal plane, by enshrining the relevant norms in international documents and the Constitution of Ukraine, including a time when in the administrative-legal plane such protection and protection is ensured not only by the presence of relevant legal norms, but also by specific actions of an organizational and administrative nature;2) administrative-legal protection of state sovereignty and territorial integrity is created systematically, in addition to administrative-legal protection, which takes place only in the event of an internal or external threat or the commission of administrative offenses that indirectly encroach on the specified values;3) this process is not implemented in specific defensive and/or active offensive actions, but involves the mobilization of all state resources (political, economic, managerial, human, etc.) with the provision of individual elements of national, state and military security (state sovereignty and territorial integrity);4) the specified activity is carried out with the help of non-standard tools, methods inherent in administrative law, and not through "traditional" methods of protection and protection, their implementation within the limits of administrative procedures, management processes and decisions is also specific.The system of subjects for the protection of state sovereignty and territorial integrity is presented using a differentiated approach, by dividing these subjects by the nature of their powers into: 1) general subjects whose powers are not directly related to the protection of state sovereignty and territorial integrity, but their activity ensures the indicated direction (the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the President of Ukraine, courts); 2) special subjects whose main tasks are to ensure national, state and military security (the National Security and Defense Council of Ukraine, the Ministry of Defense of Ukraine and the Main Intelligence Directorate of the Ministry of Defense of Ukraine, the State Special Service of Transport, the State Service of Special Communications and Protection Information Service of Ukraine, Armed Forces of Ukraine, Ministry of Internal Affairs of Ukraine, National Police of Ukraine, National Guard of Ukraine, State Emergency Service of Ukraine, State Border Service of Ukraine, State Migration Service of Ukraine, Security Service of Ukraine and Anti-Terrorist Center under the Security Service of Ukraine, Foreign Service intelligence of Ukraine, State Security Office of Ukraine, Ministry of Strategic Industries of Ukraine, Court Security Service).In the system of subjects for the protection of state sovereignty and territorial integrity, the Security Service of Ukraine occupies one of the main places, implementing its activities in the military and law enforcement spheres and at the same time being part of the intelligence community, as well as bringing to administrative responsibility persons who have committed offenses that encroach on state sovereignty and territorial integrity.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних основ та практичних рекомендацій з формування та реалізації механізмів державної політики становлення економіки миротворення в системі економічної безпеки держави.Об'єктом дослідження є процеси забезпечення економічної безпеки держави шляхом становлення економіки миробудівницва, а предметом –теоретико-методичні засади та науково-практичні рекомендації з визначення пріоритетів, інструментів та засобів державної політики формування та реалізації механізмів становлення економіки миробудівництва в системі економічної безпеки держави.У дисертації проаналізовано генезис взаємозв'язку економічної безпеки держави та економічних наслідків війни. Узагальнено концептуальний базис економічних передумов політики миротворення у процесі виникнення наслідків гібридних та збройних конфліктів. Обґрунтовано теоретико-методичні засади формування державної політики становлення економіки миробудівництва як комплексної системної моделі, що одночасно поєднує загальну макроекономічну стабілізацію, формування здорової конкурентоспроможної економіки; розбудову сучасної конкурентоспроможної економіки на прилеглих до непідконтрольних територій задля їх перетворення на території впровадження нових моделей пріоритетного розвитку; протидію гібридним конфліктам в економічній, військовій, інформаційній, суспільно-політичній, міжнародній та релігійно-культурній сферах.Визначено наукові передумови ідентифікації елементів механізмів становлення економіки миробудівництва в системі економічної безпеки держави. Удосконалено науково-методичні підходи до концептуальної побудови системи та структури механізмів державної політики становлення економіки миробудівництва, які передбачають формування її елементів за підсистемами та галузями миротворення.Охарактеризовано сучасні макроекономічні та соціальні передумови миробудівництва забезпечення економічної безпеки держави. Оцінено стан економічної безпеки Донецької та Луганської областей та її вплив на економічну безпеку України. Набули подальшого розвитку методичні рекомендації Міністерства економіки України з оцінювання економічної безпеки держави кореляційним аналізом сили зв'язку між складовими економічної безпеки окремих регіонів (у нашому випадку – Донецької та Луганської областей) та складовими економічної безпеки держави, що дозволяє виявляти вплив динаміки характеристик соціально-економічного розвитку на відповідні параметри економічної безпеки національної економіки в цілому.Охарактеризовано державну політику миротворчості та зміцнення економічної безпеки держави. методичний підхід до оцінювання резистентності та якості державної політики збереження структурно-динамічних характеристик економічного зростання в умовах збройного конфлікту, а саме розроблено авторську методику ідентифікації здобутків і прорахунків в системі державного регулювання та їх наслідків за такими напрямами (механізмами).Обґрунтовано стратегічні пріоритети державної політики миротворення в країні. Для цього узгоджено стратегічні пріоритети економічного розвитку країни, економічного пожвавлення на прилеглих до збройного конфлікту територіях, поступу в країні галузей миробудівництва, соціального вирівнювання, використання потенціалу міжнародної співпраці з очікуваними системними змінами в державі та напрямами зміцнення складових її економічної безпеки, що дозволяє підвищити статус проблеми миротворення та сфокусувати державну політику в руслі мобілізації потенціалу економічної безпеки та конкурентоспроможності національної і регіональних економічних систем.Розроблено організаційно-економічний механізм реінтеграції країни в умовах гібридної окупації, який являє собою систему поєднаних між собою (задля досягнення єдиного цілісного результату, а також контролю і коригування перебігу політики) суб'єктів регулювання та суб'єктів-учасників, які спільно ініціюють та компанують архітектоніку, інструментарій і ресурсне забезпечення політики у межах постановочного, програмного, рамкового та інструментального блоків, узгоджують мету та етапність реалізації заходів у межах організаційної та економічної підсистем державного регулювання.Визначено інструменти стимулювання соціально-економічного розвитку постраждалих територій та відновлення потенціалу їх макроекономічного зростання, які спрямовані на вирішення стратегічних задач формування прогресивнішої структури більш конкурентоспроможної економіки та запуску нових драйверів розвитку регіонів, постраждалих від воєнного конфлікту.^UThe dissertation is devoted to substantiation of theoretical and methodical bases and practical recommendations on formation and realization of mechanisms of the state policy of formation of economy of peacekeeping in system of economic safety of the state.The object of research is the processes of ensuring the economic security of the state through the formation of the economy of peacebuilding, and the subject - theoretical and methodological principles and scientific and practical recommendations for determining priorities, tools and means of state policy.The dissertation analyzes the genesis of the relationship between the economic security of the state and the economic consequences of the war. The conceptual basis of economic preconditions of peacekeeping policy in the process of emergence of consequences of hybrid and armed conflicts is generalized. Theoretical and methodical bases of formation of the state policy of formation of economy of peacebuilding; development of a modern competitive economy in the territories adjacent to the uncontrolled territories in order to transform them into the territory of introduction of new models of priority development; counteraction to hybrid conflicts in economic, military, informational, socio-political, international and religious-cultural spheres.The scientific preconditions for the identification of the elements of the mechanisms of formation of the world-building economy in the system of economic security of the state are determined. Scientific and methodological approaches to the conceptual construction of the system and structure of mechanisms of state policy of the world economy, which provide for the formation of its elements by subsystems and peacekeeping industries.Modern macroeconomic and social preconditions of peacebuilding ensuring economic security of the state are characterized. The state of economic security of Donetsk and Luhansk oblasts and its impact on the economic security of Ukraine was assessed. Methodological recommendations of the Ministry of Economy of Ukraine on assessing the economic security of the state by correlation analysis of the strength of the relationship between the components of economic security of individual regions (in our case - Donetsk and Luhansk regions) and components of economic security of the state.The strategic priorities of the state peacekeeping policy in the country are substantiated. For this purpose, the strategic priorities of the country's economic development, economic recovery in the territories adjacent to the armed conflict, progress in the country's peacebuilding, social equalization, use of the potential of international cooperation with the expected systemic changes in the country and areas to strengthen its economic security status. peacekeeping and focus public policy in line with mobilizing the potential of economic security and competitiveness of national and regional economic systems.The organizational and economic mechanism of reintegration of the country in the conditions of hybrid occupation is developed, which is a system of interconnected (for achievement of uniform uniform result, and also control and adjustment of a course of policy) subjects of regulation and subjects-participants who jointly initiate and company architecture, tools and policy resources within the production, program, framework and instrumental blocks, coordinate the purpose and stages of implementation of measures within the organizational and economic subsystems of state regulation.The tools for stimulating the socio-economic development of the affected areas and restoring their macroeconomic growth potential are identified, which are aimed at solving strategic tasks of the formation of a more progressive structure of a more competitive economy and the launch of new drivers for the development of regions affected by the military conflict.

Досліджено військово-організаційну структуру повстанських формувань та пов'язаних з ними підпільних організацій, систему керівництва, координації та підтримки повстанського руху, розгорнуту військовим командуванням та урядом Української Народної Республіки (УНР) на території Румунії. Розглянуто військово-політичну ситуацію, що склалася на Півдні України у 1920 р., передумови розгортання повстанського руху проти чинної комуністичної влади у квітні 1920 р. в Одеській губернії. Висвітлено взаємодію повстанських формувань з військами армії УНР, хід воєнних дій на території губернії. Розглянуто діяльність та склад українських підпільних організацій, що готували повстання в Одесі та інших населених пунктах губернії. Досліджено процес підготовки загальнонаціонального антикомуністичного повстання на території Одеської губернії у 1921 р. Розкрито взаємозв'язок та взаємодію руху проти комуністичної влади з визвольними змаганнями українського народу за державність та справедливий політичний та соціально-економічний устрій у першій чверті XX ст. Докладно встановлено події Другого Зимового походу Української Повстанської армії на території Придністров'я у листопаді 1921 р. Проаналізовано вплив активності повстанського руху на розповсюдження голоду та зміну адміністративних кордонів Одеської губернії. Розглянуто основні політичні, соціально-економічні, військові причини згортання повстанського руху в Одеській губернії.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження особливостей процесу трансформації партійної системи України за роки незалежності. Проаналізовано основні напрямки, форми та засоби діяльності політичних партій України протягом зазначеного хронологічного періоду, зокрема на сучасному етапі. Систематизовано основні теоретико-методологічні підходи зарубіжної та вітчизняної політичної науки щодо вивчення та класифікації політичних партій і партійних систем. Запропоновано періодизацію процесу формування та становлення багатопартійності в українському суспільстві. Визначено проблеми та фактори вливу на розвиток багатопартійної системи. Розкрито специфіку взаємодії партійної та виборчої систем в Україні. Розглянуто суперечності та недоліки вітчизняного законодавства про вибори та партії. Проаналізовано парламентські виборчі кампанії 1998 та 2002 рр. та їх вплив на зміни в партійній системі України, визначено тенденції та перспективи її подальшого розвитку.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання формування та реалізації конкурентних стратегій фірм. Систематизовано сучасні й традиційні науково-теоретичні та практичні підходи щодо оцінки конкурентних відносин. Обгрунтовано необхідність стратегічного планування поведінки фірми, зокрема формування конкурентної стратегії для досягнення довгострокової конкурентоспроможності кампанії на ринку. Узагальнено традиційні класифікації конкурентних стратегій та запропоновано власну класифікацію. Розкрито значення внутрішнього та зовнішньго стратегічного аналізу фірми, обгрунтовано механізм реалізації та особливості адаптації конкурентних стратегій. Виявлено специфіку конкурентних відносин за умов перехідної економіки України.

  Скачати повний текст

Здійснено спробу комплексного дослідження політичної постаті Р. Шухевича, передусім, як провідника ОУН та УПА на тлі доленосних для України історичних подій. Охарактеризовано соціальні чинники формування світогляду Р .Шухевича, його ідеологічні переконання, військову та політичну діяльність в Українській Військовій Організації (УВО), ОУН та УПА. Висвітлено умови життя, побуту повстанців і головнокомандуючого ОУН та УПА. Проаналізовано роль та історичне значення Р. Шухевича в національно-визвольному русі першої половини XX ст. Встановлено, що постать головного командира УПА Р. Шухевича займає вагоме місце в історії національно-визвольного руху першої половини XX ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання деяких особливостей історичного розвитку та сучасного стану війського законодавства та інституту військових злочинів в Карному кодексі України та науково-теоретичний матеріал з цих питань. Здійснено комплексний підхід до аналізу правового та теоретичного змісту ознак і елементів складу військових злочинів, їх розмежування з дисциплінарними провинами та перспектив розвитку цього інституту в кримінальному праві України. Проведено юридичний аналіз специфіки законодавчої конструкції диспозицій окремих видів військових діянь й особливостей правового регулювання спеціальних покарань, що застосовуються за їх скоєння. На підставі проведеного дослідження сформульовано відповідні пропозиції щодо удосконалення чинного війського та кримінального законодавства, а також судової практики в Україні.

  Скачати повний текст

Поглиблено аналіз базових елементів понятійно-категоріального апарату геополітики. Доведено, що він включає складові: геополітичний та життєвий простір, а також геополітичні інтереси, конфлікти, ідеї, геополітичну реальність, ситуацію, свідомість, національний інтерес, глобалізацію. Розвинуто трактування геополітики як науки, що визначає взаєморозв'язок політичних рішень та захисту національних інтересів та плацентарно-географічного становища країни. Обгрунтовано, що в сучасному геополітичному пізнанні можна виділити дві протилежні концептуальні системи. Одна з них розглядає геополітику як процес, тобто історично (концепції еволюції цивілізацій, балансу сил, євроазійство), інша - логічно ( концепції моно-, дво-, багатополюсного світу). Зазначено, що формування третьої концептуальної системи геополітики, яка б органічно поєднувала обидва підходи, є основною та найбільш перспективною тенденцією розвитку сучасного геополітичного пізнання. Виявлено нові аспекти ролі національного (державного), а в загальному вигляді геополітичного інтересу в реалізації конкретної геополітики, коли основною проблемою геополітичного пізнання та практики є саме проблема генези та подальшого розвитку вказаного інтересу, його трансформації у геополітичні доктрини та практичну геополітику. Виділено та проаналізовано еволюційну модель самоорганізації сучасного геополітичного вибору України, суть якої полягає в множинності систем динамічної рівноваги взаємин України зі своїми геополітичними партнерами. Вдосконалено концепцію геополітичних пріоритетів України, яка грунтується на принципах визначальності національних інтересів держави та потреби забезпечення прав і свобод громадян. Системно проаналізовно труднощі геополітичної орієнтації та відповідного вибору України, пов'язані з внутрішнім і зовнішніми чинниками. Встановлено, що історичний аналіз методів вирішення геополітичних проблем виявляє загальну тенденцію до їх динамізації: від військових до політичних (дипломатичних) і, надалі, соціальних. Дійсне вирішення даних проблем знаходиться не у військовій або дипломатичній, а, перш за все, у соціальній площині. За такого підходу можливо дійсне поєднання історичного та логічного підходів до вирішення головної проблеми геополітичного пізнання та практики, побудова адекватної, цілісної геополітичної картини світу.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз ресурсів виборчої кампанії як невід'ємного елемента сучасного виборчого процесу. Доведено визначальну роль стратегії й тактики використання ресурсів виборчої кампанії у забезпеченні перемоги на виборах. Проаналізовано основні моделі та стратегії використання ресурсів виборчої кампанії. Значну увагу приділено дослідженню такого недемократичного явища виборчої практики України, як адміністративний ресурс, розкрито його сутність та особливості. Розроблено комплексну типологію адміністративного ресурсу, розглянуто основні політичні наслідки його застосування під час виборів. Наведено практичні рекомендації щодо нейтралізації адміністративного ресурсу. Проаналізовано правові аспекти використання адміністративного ресурсу. Досліджено еволюцію застосування адміністративних важелів впливу під час виборчих кампаній в Україні.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження явища тероризму в контексті цивілізаційних процесів. Уперше зроблено спробу розглядати його як одну зі специфічних форм відносин між індивідами, суспільствами, або між певними режимами правління та громадянами. Досліджено формат "тероризм - антитероризм - цивілізаційний розвиток - демократія - ісламізм - глобалізація - геополітика", що дозволило визначити тероризм як явище, іманентне процесам розвитку, тобто спростувати існуючий стереотип сприйняття як суто деструктивного. Одновимірна парадигма зумовила акцентування уваги на наслідковому аспекті проблеми, що призвело до її відсутності щодо причинних аспектів (цивілізаційного та понятійно-дефініційного, отже, до перервності логічного причинно-наслідкового зв'язку). Запропоновано альтернативний концептуальний підхід, який грунтується на сприйнятті тероризму як складного суспільно-політичного явища, яке виконує у процесах розвитку специфічну рольову функцію, тобто не лише суто деструктивну. Проведено компаративістський аналіз з'ясування ступеня причетності до явища тероризму стабільних, розвинутих політичних систем і суспільств перехідного періоду, на підставі якого спростовано тезу про більшу вразливість синдромом тероризму саме стабільних систем. З урахуванням наслідків застосування антитерористичних методів силової боротьби з тероризмом зроблено висновок, що це лише паліативні заходи протистояння цьому суспільному явищу, оскільки не дають можливості усувати корінні причини його проявів у міжнародному масштабі. Участь України в антитерористичній кампанії відповідає її стратегічним імперативам входження до кола цивілізованої спільноти, тобто іміджеві держави, яка робить певний внесок до забезпечення миру та стабільності у світі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблеми реалізації зовнішньополітичних інтересів держави інформаційними засобами за умов міжнародних криз. Розглянуто процеси формування та реалізації інформаційної зовнішньополітичної стратегії, систематизовано теоретичні та прикладні проблеми застосування інформаційно-комунікативних інструментів впливу на зовнішні аудиторії. Досліджено сучасні тенденції в організації міжнародних комунікаційних потоків за кризових умов та практику діяльності у даній сфері держав, які істотно впливають на формування та реалізацію зовнішньої політики України. Створено концепцію, узагальнено проблеми її реалізації у міжнародному аспекті та побудовано нову модель інформаційної зовнішньополітичної стратегії. На підставі вивчення досвіду інформаційного протистояння під час антитерористичної кампанії встановлено характер інформаційної зброї "масового психічного ураження", спрямованої на зниження відчуття безпеки, поширення паніки та страху. Показано, що не тільки масова свідомість, але й політичні інститути, економічна та культурно-цивілізаційна система в цілому стають метою подібних інформаційних впливів. Визначено провідні тенденції в інформаційному забезпеченні зовнішньої політики США за умов сучасного кризового стану системи міжнародної безпеки, а також закономірності здійснення зовнішньополітичних комунікацій російською елітою у пострадянських країнах. Наведено пропозиції щодо формування сучасної державної інформаційної стратегії України у сфері зовнішньої політики.

  Скачати повний текст