Проаналізовано зміст кримінально-правових понять, використаних в існуючій редакції статті 176 Кримінального кодексу (КК) України. Доведено, що чинна редакція даної статті передбачає кримінальну відповідальність за порушення тільки майнових прав автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, якими заподіяно зазначеним особам матеріальну шкоду у значному, великому або особливо великому розмірах. Запропоновано розглядати матеріальну шкоду як вартість порушеного майнового права суб'єкта авторського права та суміжних прав. Наведено пропозицію щодо вдосконалення чинної редакції статті 176 КК України, визнавши злочином порушення майнового права автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, незалежно від розміру заподіяної шкоди. Запропоновано установити кримінальну відповідальність за незаконне придбання, перевезення або зберігання з метою розповсюдження контрафактних примірників об'єктів авторського права та суміжних прав, вчинених у значному розмірі, а також за умисні дії з обходу або нейтралізації технологічних засобів захисту авторського права та суміжних прав, незаконного вилучення або зміни будь-якої інформації про управління цими правами.

  Скачати повний текст

Досліджено правову природу суміжних прав, проаналізовано права виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій телерадіомовлення. Суміжні права розглянуто з позиції окремого інституту права інтелектуальної власності. Визначено специфічні ознаки суміжних прав та критерії творчості у діяльності суб'єктів суміжних прав. Надано поняття термінів "суміжні права", "аудіовізуальні твори", "фіксація", "запис", "повідомлення виконання", "відеограма". Обгрунтовано позицію щодо введення до сфери правової охорони суміжних прав на аудіовізуальні твори, аранжування, інструментовку, оркестровку, оперу, оперету, сценографію.

  Скачати повний текст

Досліджено основні етапи становлення та розвитку національної школи мистецтва гри на трубі, визначено її регіональні особливості. Вперше узагальнено досвід одеської, львівської, харківської та донецької шкіл виконавства на трубі з урахуванням новітніх досягнень київської школи, представники якої працюють у кращих оркестрах України, близького та далекого зарубіжжя. Розкрито сутність поняття школи мистецтва гри на трубі як складної ієрархічної системи на різних, але взаємопов'язаних рівнях: загальному (українська або національна школа), особливому (регіональні школи), окремому (школи певних видатних особистостей). До регіональних виконавських шкіл віднесено київську (уособлює центральний регіон), а також львівську, одеську, харківську (відповідно західний, південний та східний регіони). Висвітлено здобутки окремих осередків розвитку духовного виконавства та педагогіки в Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, які ще не набули статусу виконавських шкіл та умовно доповнюють південно-східний регіон. Проаналізовано діяльність українскьих музикантів у сучасний період. Особливу увагу приділено вивченню їх творчих міжнародних зв'язків, діяльності громадської організації "Гільдія трубачів-професіоналів". Зроблено огляд і порівняльний аналіз здобутків усіх відомих вітчизняних і зарубіжних шкіл мистецтва гри на трубі середини XIX - XXI ст. Розглянуто репертуар сучасних трубачів, проблеми аудіо- та відеографії, організації та проведення конкурсів музикантів-духовиків, проаналізовано їх науково-дослідну роботу, зокрема, у сфері вивчення джазу. Запрпоновано шляхи подолання найбільш поширених музично-технологічних проблем, які виникають у процесі навчання та виконавства на трубі.

  Скачати повний текст