Скачати повний текст

Запропоновано розгляд альтового стилю у аспекті взаємодії трьох складових камерно-інструментального жанру. Змістовні характеристики інструментально-видового стилю визначено на підставі оригінального поняття "жанрові константи", що унаочнюється у визначенні ключової позиції інструментально-ансамблевого музикування - камерності з її атрибуціями у вигляді суб'єктивно-особистісного начала, поданого через форму гри у широкому та вузькому її тлумаченнях. Запропоновано оригінальну дефініцію поняття "альтовий стиль" в камерно-інструментальному музикуванні. Підкреслено, що формування даного різновиду видового інструментального стилю йшло саме у камерному ансамблі політембрового типу, де ролеві функції інструментів взаємозбагачувалися у напрямку від монофункціональної сталості до універсальної поліфункції широкого образно-виразового діапазону. Зазначено, що еволюція камерно-ансамблевого стилю відображувала процес змін ідейно-художніх спрямувань епох та індивідуальних стилів, що унаочнюється "віховими" з даної точки зору творами Г.Ф. Телемана, Й.С. Баха, В.А. Моцарта, Р. Шумана, Й. Брамса. Еволюційна "спіраль" у використанні альта демонструє у кінцевому підсумку синтетичне бачення інструмента, що послідовно втілювалось у альтово-стильових концепціях майстрів австро-німецької школи (класичний етап).

  Скачати повний текст

Запропоновано комплексний підхід до предмету дослідження з акцентом на функційному співвідношенні партій альта та фортепіано та виконавсько-інтерпретаційних параметрах. Континуум альтових сонат, створених протягом трьох з половиною століть, поділяється на дві історико-еволюційні хвилі. У межах першої (кінець ХVІІ - ХІХ ст.) акцентовано увагу на соціокультурних та естетичних передумовах формування й інтенсивного розвою жанру у множинності його індивідуально-стильових варіантів. Розглянуто найприкметніші взірці альтових сонат, створених у хронологічних межах романтичної та постромантичної доби, що належать М. Глінці, Н. Паганіні, Ф. Мендельсону, А. Рубінштейну, А. В'єтану, Й. Брамсу, Ф. Шарвенці, Р. Кларк. У межах другої хвилі (XX ст.) аналітичний матеріал умовно поділяється на: концертні сонати-діалоги, представлені творами П. Гіндеміта, А. Онегера, Д. Мійо, С. Василенка, В. Крюкова, В. Шебаліна, Б. Мартіну, А. Блісса, Дж. Рошберга, З. Ткач, О. Арутюняна, та симфонізовані сонати-монологи, які визначають драматургічну фабулу творів Д. Шостаковича, С. Беринського, В. Бібіка, Б. Фроляк, В. Степурка. Запропоновано виконавсько-інтерпретаційний дискурс, де концептуальні та стильові аспекти вищезгаданих творів розглядаються під знаком пошуку шляхів найбільш адекватного донесення авторського задуму до слухача.

  Скачати повний текст

Уперше зразки лютеранської траурної погребальної музики розглянуто у вітчизняному музиконавстві як самостійний художній музично-історичний феномен. Розглянуто аспект лютеранської специфіки цієї музики у взаємодії з конкретною конфесіональною традицією. Наведено ідею культурологічного усвідомлення "Німецького реквіему" як реалізації християнської ідеї "смерті - підсумка" життєвого шляху людини за надсобово-хоральним принципом її музичного втілення. Виявлено глибинні зв'язки типології "Німецького реквієму" з драматургією епіко-оповідального типу, а також з духом корпоративності німецької лютеранської общини та богослужбового акту. Уперше у вітчизняному музикознавстві у зазначеному контексті жанрової типології проаналізовано твори Г.Шютца, І.С.Баха, Р.Шумана, І.Брамса, Г.Ейслера, П.Хіндеміта, Е.Денісова.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення точності аналізу лінійних та лінійно-параметричних кіл з погано зумовленими матрицями коефіцієнтів їх систем рівноваги (внаслідок селективного характеру кіл) з урахуванням компонентів, які не описані підсистемами рівнянь вузлових напруг (трансформатори; джерела, керовані струмом; конвеєри струму; універсальні активні n-брамники; кола, описані S-параметрами тощо) шляхом усування методичної похибки, викликаної наявністю дублікацій "вирощуваного" параметра та зменшення операційної похибки. Розроблено числово-символьний метод аналізу - метод модифікацій, суть якого полягає в покроковому формуванні ("вирощуванні") матриці розв'язків системи рівнянь кола без попереднього складання матриці коефіцієнтів (в базисі вузлових напруг або у змішаному). Елементами такої матриці (формованої у зворотному базисі) є обернені підматриці окремих блоків, описаних підсистемами рівнянь вузлових напруг (у найпростішому випадку - це опори пасивних гілок), які утворюють дерево (піддерева) схеми та покроково об'єднуються "вирощуванням" зв'язків у вигляді провідностей та елементів, нерегулярних для цього базису. Формування мариці розв'язків у зворотньому базисі дозволяє на кожному кроці оцінювати параметричну похибку та обирати відповідну ієрархію вирощувань. З використанням розробленого методу наведено розв'язання задач аналізу лінійних та лінійно-параметричних кіл (джерела вторинного електроживлення, кола на ємностях, що перемикаються (SC), проведено синтез SC-фільтрів за ARC-прототипами без спотворень головної карти нулів-полюсів), а також пошук полюсів функцій кола та розв'язання задач імпедансної томографії (одержання проекцій та відновлення картини розподілення провідностей шару фантома).

  Скачати повний текст

Розроблено математичну модель визначення одноосьових залишкових напруг I-го роду в покриттях, які наносять на деталі металургійного обладнання пошарово різними технологічними методами (газотермічним напилюванням, електролітично тощо) за різних модулів пружності основи і покриття. Наведено метод розрахунково-експериментального визначення модуля нормальної пружності (модуля Юнга) покрить, які наносять різними способами, за допомогою вимірювання подовження зразків у вихідному стані та з покритям у разі розтягування з заданим рівнем навантаження. Одержано оптимальні технологічні режими електродугової металізації поршнів, штоків-поршнів і шийок роликів машини безперервного лиття заготовок. Запропоновано новий метод формування розпилювального потоку, а також розпилювальну систему електродугових металізаторів з осьовим завихренням. Удосконалено метод визначення сил зчеплення газотермічного покриття з основою. Обгрунтовано використання бронзи БрАМц-9 як підшар, що гаситься полем залишкових напруг і підвищує експлуатаційні характеристики електрометалізаційних покрить міді, корозійно- та зносостійких покрить.

  Скачати повний текст

Розширено комунікативний ланцюг "автор - твір - інтерпретатор" у багатоскладову систему, яка включає двох авторів - поета та композитора, і двох виконавців - вокаліста та піаніста. Визначено інструментальний компонент, який найбільше вплинув на становлення та розвиток камерно-вокальної жанру, зокрема, вокального циклу. Встановлено, що роль фортепіанної партії у циклі передбачає наявність особливих властивостей піаніста-концертмейстера, який сполучає технологічні, інтерпретаторські якості з ансамблевою комунікативністю, здатністю до співпереживання, вміння створити сприятливий творчий мікроклімат. Зазначено, що еволюція інструментальної складової, її взаємодія з вокальним мелосом простежуються у змінах фортепіанної партії у вокальних циклах Л. Бетховена, Р. Шумана, Р. Вагнера, Й. Брамса.

  Скачати повний текст

Робота присвячена вивченню інтерпретацій європейської камерно-вокальної музики у контексті кроскультурної взаємодії китайського виконавства з мистецькими традиціями Заходу. Актуальність теми дисертації обумовлена маловивченістю творчості відомих сучасних китайських співаків ¬ представників одночасно декількох виконавських шкіл та традицій (китайських, європейських, американських), а також європейської складової їх репертуару як важливого чинника академізації китайського камерно-вокального мистецтва.Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше: представлене камерно-вокальне виконавство сучасного Китаю як цілісне явище, яке ґрунтується на взаємодії національних та іншокультурних чинників; систематизовані дані щодо творчості сучасних китайських співаків, які представляють різні напрямки у сфері китайської камерно-вокальної творчості; здійснено аналіз китайських інтерпретацій європейської камерно-вокальної музики широкого історико-стильового діапазону (від доби Ренесансу до опусів ХХ століття ); введена до українського музикознавчого обігу аналітика низки камерно-вокальних творів (романси Дж. Верді, С. Барбера та Д. Лігеті). Дістали подальшого розвитку: алгоритм інтерпретаційного аналізу камерно-вокальної музики (здійснено його структурування та доповнення); наукові концепції, пов’язані з вивченням проблематики інтерпретації вокальної музики (В. Москаленка, О. Катрич, Л. Шаповалової, І. Сухленко).Обрана методологія дослідження, що спирається на поєднання історичного, стильового та жанрового методу, інтерпретологічного підходу та компаративного аналізу, дозволила прослідкувати особливості розвитку камерно-вокального виконавства Китаю; визначити характеристики виконавського стилю китайських співаків; дослідити особливості камерно-вокального репертуару китайських виконавців та виявити відмінності в інтерпретаціях китайських та європейських музикантів.Обґрунтовано вплив кроскультурної комунікації «Схід–Захід» на сферу камерно-вокального виконавства в Китаї. Визначено, що відмінні виконавські стратегії та кар’єрний успіх обумовлені насамперед унікальним індивідуальним досвідом співаків, творчість яких знаходиться в зоні міжкультурної взаємодії. Розглянуто камерно-вокальний твір як основу інтерпретаторської діяльності співака, що транслює не тільки жанрово-стильві характеристики, а й загальні європейські традиції камерного співу, які неодмінно впливають на творчість виконавця будь-якої національно-співацької традиції. Зазначено, що ступінь стильової відповідності виконання напряму залежить від обізнаності музиканта у традиціях камерного співу європейського типу, наявності відповідних професійних і мовних навичок, міжнародного навчального та виконавського досвіду. Охарактеризовано проблеми, які постають при виконанні європейської академічної музики китайськими співаками, серед яких: постановка голосних звуків, дикція, гучність, знання іноземних мов тощо.Виявлено поступовість процесу зростання рівня камерно-вокальної культури Китаю на сучасному етапі як наслідок асиміляції традицій європейського вокального мистецтва у східному культурному середовищі. Чинники кроскультурної взаємодії позначено у процесах, пов’язаних з: діяльністю китайських консерваторій та академій як головних осередків адаптації західної манери співу; заснуванням та проведенням регулярних спеціалізованих конкурсів й фестивалів; розбудовою концертних майданчиків в Китаї; поглибленням закордонного навчального та виконавського досвіду талановитих китайських співаків. Такі події справляють позитивний ефект на поширення європейського камерно-вокального репертуару та засвідчують зростаючий інтерес серед населення до відмінних культурних традицій. Водночас вказано на недостатність фінансування з боку держави такого роду подій та повільну трансформацію смаків широкого загалу.Зазначено, що історія камерного співу в Китаї має давнє коріння, хоча камерно-вокальні твори європейського зразка з’явилися в китайському мистецтві тільки у минулому столітті. Камерно-вокальний стиль співу існував в китайській культурі «поміж» інших більш масштабних стилів, жанрів та форм, при чому феномени камерно-вокального музикування європейського і традиційного китайського зразків виявились дуже подібними у сенсі гармонічного поєднання поезії та музики і цільового призначення – для виконання у невеликому відокремленому приміщенні. Жанрово-стильова панорама європейського репертуару китайських співаків демонструє їх вподобання та тяжіння до певних зразків: ренесансних та барокових пісень, народних пісень (оригінальних або стилізованих) та романсів із супроводом фортепіано або невеликого інструментального ансамблю, до яких відносяться солоспіви, lied, канцони та інші жанрові форми від романтичної доби до сьогодення. Визначено, що найбільш популярними у китайських виконавців є камерно-вокальні твори композиторів-романтиків, твори яких характеризуються чіткими композиційними структурами та ясними стилістичними параметрами (Ф. Шуберт, Ф. Мендельсон, Й. Брамс).^UThe dissertation is devoted to the study of interpretations of European chamber vocal music in the context of cross-cultural interaction of Chinese performance with the artistic traditions of the West. The relevance of the dissertation’s topic is due to the lack of study of the work of famous modern Chinese singers, that represent several performing schools and traditions (Chinese, European, American), as well as the European component of their repertoire as an important factor in the academization of Chinese chamber vocal art.The scientific novelty of the thesis lies in the fact that it is for the first time: presented the chamber-vocal performance of modern China as a holistic phenomenon based on the interaction of national and foreign cultural factors; systematized data o’ver the creativity of modern Chinese singers, that represent various directions in the field of Chinese chamber and vocal creativity; analysed Chinese interpretations of European chamber and vocal music of a wide historical and stylistic range (from the Renaissance to the opuses of the 20th century); was introduced to the Ukrainian musicology analysis of a number of chamber vocal pieces (romances by G. Verdi, S. Barber and D. Ligeti). Also were further developed: an algorithm for the interpretive analysis of chamber and vocal music (its was structured and added); scientific concepts related to the study of the problems of interpretation of vocal music (V. Moskalenko, O. Katrych, L. Shapovalova, I. Suhlenko).The selected research methodology, which is based on a combination of historical, stylistic and genre methods, an interpretive approach and comparative analysis, made it possible to follow the peculiarities of the development of chamber and vocal performance in China; determine the characteristics of the performance style of Chinese singers; to investigate the peculiarities of the chamber and vocal repertoire of Chinese performers and to identify differences in the interpretations of Chinese and European musicians.It is substantiated the influence of cross-cultural communication "East-West" on the field of chamber and vocal performance in China. It was determined that excellent performance strategies and career success are due primarily to the unique individual experience of singers whose creativity lays in the zone of intercultural interaction. A chamber vocal pieces is considered as the basis of the singer's interpretive activity, which conveys not only genre-stylistic characteristics, but also general European traditions of chamber singing, which inevitably influence on the performer practice of any national singing tradition. It is noted that the degree of stylistic conformity of the performance depends on the musician's comprehension of the traditions of European-style chamber singing, the availability of appropriate professional and language skills, international educational and performance experience. There are characterized the problems that arise in the performance of European academic music by Chinese singers such as production of vowel sounds, diction, loudness, knowledge of foreign languages, etc.It is revealed that the process of the growth of the level of chamber-vocal culture of China at the modern stage has gradual character. It is understood as a result of the assimilation of the traditions of European vocal art in the eastern cultural environment. There are indicated different factors of cross-cultural interaction in the processes such as activity of Chinese conservatories and academies (that are considered as main centers of adaptation of the Western manner of singing); establishment and holding of regular specialized competitions and festivals; development of concert platforms in China; deepening the overseas educational and performance experience of talented Chinese singers. Such events have a positive effect on the spread of the European chamber vocal repertoire and show the growing interest Chinese people to the different cultural traditions. At the same time, it is pointed out the insufficient official financing of such events and the slow transformation of the tastes of the public.It is noted that the history of chamber singing in China has ancient roots, although European-style chamber vocal pieces appeared in Chinese art only in the last century. The chamber-vocal style of singing existed in Chinese culture among other larger styles, genres and forms. The phenomena of chamber vocal music are very similar in European and Chinese art. It is considered as harmonious combination of poetry and music, being performed in a small separate room.

Житлові споруди Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. (прибуткові багатоквартирні будинки, особняки та вілли) є важливими об’єктами національної культурної спадщини України, оскільки синтезують в собі провідні технічні та естетичні досягнення свого часу, відображаючи світогляд, самоідентифікацію архітекторів, будівничих та замовників. Житлові споруди демонструють особливості культури повсякденності, адже замовники, як і архітектори, виступали носіями культури епохи. В багатоповерхових прибуткових будинках вхідні простори розміщуються між вхідною брамою та дверима до приватного помешкання, включаючи вестибюль, коридор та сходову клітку, іноді ще допоміжні приміщення. TMВхідні простори є невіддільною, необхідною частиною будівлі, адже це спільна комунікаційна зона, яка слугує буфером між публічним і приватним, а також демонструє рівень статусності та смак власника. Відповідно, перед архітекторами і майстрами декоративного мистецтва кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. стояло завдання знайти найкращий варіант композиційного вирішення і художнього оздоблення вестибюлю та сходової клітки, що базується на законах гармонійної єдності функції та краси. Особлива роль у формуванні інтер’єрів споруди, їх художньої виразності належала декоративному мистецтву, адже для оздоблення вхідних просторів житлових 3 споруд Східної Галичини на межі ХІХ — ХХ ст. архітектори використовували художнє дерево, художній метал, художнє скло, художню кераміку, художні розписи, скульптурні форми, декоративний камінь та інші елементи. Актуальність теми дослідження визначається необхідністю проаналізувати стильові та художні особливості оздоблення вхідних просторів житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. задля доповнення відомостей про образотворче і декоративне мистецтво в інтер’єрах житлових споруд, а також з метою збереження автентичного декору та популяризації ідеї його професійної реставрації. Наразі відсутні окремі наукові праці, присвячені комплексному дослідженню декоративного вирішення вхідних просторів у структурі житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Вперше внутрішні громадські простори у структурі історичної житлової забудови Львова на межі XIX — XX ст. стали об’єктом дисертаційного дослідження О. Лисенко, проте дослідниця обмежувалася, здебільшого, лише територією міста Львова та вужчими хронологічними рамками дослідження. Окрему інформацію про архітектуру Львова кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. отримуємо з праць науковців Ю. Бірюльова, І. Жука, С. Лінди. Архітектуру Івано-Франківська (Станіславова) розглядала науковець Л. Поліщук у дисертаційному дослідженні. Курортна забудова Трускавця XIX — першої половини XX ст. висвітлена у монографіях Х. Харчук. Житлова архітектура Львова періоду ар деко частково розглянута у працях А. Банцекової, а архітектура міжвоєнного модернізму стала об’єктом дослідження Ю. Богданової, І. Якубовського та інших науковців з НУ “Львівська політехніка”. Проте у наявних працях не акцентовано на програмному художньому оздобленні вхідних просторів житлових споруд вказаного періоду. Тобто більшість досліджень присвячені саме архітектурі певних міст, а не окремим видам мистецтва, зокрема 4 скульптурі, живопису, кераміці, металу тощо в оздобленні екстер’єрів та інтер’єрів житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Окремі види декоративного мистецтва в архітектурі розглядали Б. Губаль, Н. Бабій, О. Нога, Р. Шмагало, Р. Грималюк та інші. Однак науковці не ставили собі за мету проведення комплексного аналізу вхідних просторів житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст., що і доводить актуальність дослідження. Крім того, дослідження житлової архітектури таких міст як Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Трускавець, Стрий, Самбір, Дрогобич, Коломия та ін. допоможе сформувати більш цілісну картину декоративного оздоблення вхідних просторів, яке значною мірою залежало від регіональних та соціально-економічних чинників. Саме тому обрана тема є важливою для розвитку історії та теорії мистецтва. Мета роботи — визначити особливості художнього вирішення вхідних просторів в житловій архітектурі Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше комплексне художнє оздоблення вхідних просторів в структурі житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. є окремим об’єктом наукового дослідження. У роботі проаналізовано (за збереженими об’єктами, архівними матеріалами) картину створення житлових споруд Східної Галичини того часу. Результати роботи відкривають можливості для проведення подальших досліджень вхідних дверей та в’їзних брам, парадних сходів, керамічних метлахських плиток, терацових покриттів підлоги, вітражів, художніх розписів, декоративної ліпнини та інших видів декоративно мистецтва в оздобленні вхідних просторів житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. за окремими типами орнаментальних мотивів.^UResidential buildings in Eastern Galicia at the end of the 19th to the first third of the 20th century (profitable multi-apartment houses, mansions, and villas) are significant objects of Ukraine’s national cultural heritage. They represent a synthesis of leading technical and aesthetic achievements of their time, reflecting the worldview, self-identification of architects, builders, and patrons. Residential buildings demonstrate the nuances of everyday culture, as patrons, like architects, served as carriers of the era’s culture. In profitable buildings, entry spaces are located between the entrance door (gate) and the door to private accommodations, including the vestibule, corridor, and staircase, sometimes with additional auxiliary spaces. Entry spaces are an inseparable, essential part of the building, as they serve as a common communication zone, acting as a buffer between the public and private realms, and also reflect the owner’s status and taste. Consequently, architects and decorative artists of the late 19th to the first third of the 20th century faced the task of finding the best compositional and artistic solutions for the decoration of vestibules and staircases, based on the principles of harmonious unity of function and beauty. A special role in shaping the interiors of these structures and their artistic expressiveness was assigned to decorative art. To adorn the entry spaces of residential buildings in Eastern Galicia on the cusp of the 19th and 20th centuries, architects employed decorative woodwork, artistic metalwork, stained 15 glass, artistic ceramics, decorative paintings, sculptural forms, decorative stone, and other elements. The relevance of the research topic is determined by the necessity to analyze the stylistic and artistic features of the decoration of entry spaces in residential buildings in Eastern Galicia from the late 19th to the first third of the 20th century. This analysis serves the purpose of supplementing our knowledge of visual and decorative arts within the interiors of residential structures and promoting the idea of their professional restoration. Currently, there is a lack of individual scholarly works dedicated to a comprehensive study of the decorative solutions for entry spaces in the structure of residential buildings in Eastern Galicia from the late 19th to the first third of the 20th century. Previously, O. Lysenko conducted a dissertation study, albeit primarily focused on the territory of Lviv and narrower chronological research limits. Additional information about the architecture of Lviv at the end of the 19th to the first third of the 20th century is available from the works of researchers such as Yu. Biryulov, I. Zhuk, S. Linda. Ivano-Frankivsk’s architectural history was explored by L. Polischuk in her dissertation research. The resort architecture of Truskavets from the 19th to the first half of the 20th century is illuminated in the monographs of Kh. Kharchuk. The residential architecture of Lviv during the Art Deco period was partially studied in the works of A. Bantsekhova, while the architecture of the interwar modernism period became the subject of research by Yu. Bohdanova, I. Yakubovsky, and other scholars from the Lviv Polytechnic National University. However, existing research works do not emphasize the programmatic artistic decoration of entry spaces in residential buildings during the specified period. Most studies are dedicated to the architecture of specific cities rather than individual forms of art, including sculpture, painting, ceramics, metalwork, and more, in the decoration of exteriors and interiors of residential buildings in Eastern Galicia from the late 19th to the first third of the 20th century. Certain forms of decorative art in architecture have been examined 16 by B. Hubal, N. Babiy, O. Noha, R. Shmahalo, R. Hrymaliuk, and others. Nevertheless, these researchers did not set out to conduct a comprehensive analysis of entry spaces in residential buildings in Eastern Galicia from the late 19th to the first third of the 20th century. This underscores the relevance of the current research. Furthermore, the study of residential architecture in cities such as Lviv, Ivano-Frankivsk, Ternopil, Truskavets, Stryi, Sambir, Drohobych, Kolomyia, and others will contribute to forming a more complete picture of the decorative ornamentation of entry spaces, which was significantly influenced by regional and socio-economic factors. Thus, the chosen research topic is crucial for the development of the history and theory of art. The aim of this work is to identify the artistic features of entry spaces in residential architecture in Eastern Galicia from the late 19th to the first third of the 20th century.

Предметом дослідження є композиторський і виконавський виміри діалогу у Фортепіанних концертах Й. Брамса. Зроблено висновок про сутність діалогу в інструментальному концерті як жанроутворюючого чинника, що діє на всіх рівнях даного типу творів ‒ від атрибутивних якостей і показників до партнерських відносин. Це визначило мету дисертації, яка полягає в обгрунтуванні багаторівневості концертного діалогу. Зазначено, що найбільш послідовно і наочно вказана властивість концертного діалогу виявляється в сольно-оркестровому різновиді жанру, де його «іменна» дихотомія змагання/співучасть набуває темброво-акустичного персоніфікованого характеру. Як специфічна приналежність подібних композицій подана каденція соліста, що акумулює типові риси даного жанру крізь призму монологічного висловлювання. Внаслідок вивчення низки музикознавчих джерел (М. Бондаренко, В. Ракочі, О. Самойленко, Г. Стахевич, E. & P. Badura-Skoda, P. Mies, W. Newman) встановлені показники мінливості каденції ‒ авторство, обставини створення, тематичний зміст, засоби структурування та ін., і надано її робоче визначення. Розглядаються соціокультурні, історико-типологічні та ментальні контексти, що увійшли через високий рівень художнього узагальнення в жанровий геном інструментального концерту, утворивши позамузичний шар його змісту. Вказується на наявність в реальній дійсності різноманітних діалогічних структур, заснованих на дихотомії конкуренції/кооперації, індивідуально-особистісного/колективного, одиничного/соборного, особливого/загального та ін. У просторі композиторської творчості Й. Брамса діалог розкривається на рівні індивідуального мислення митця. Він виникає внаслідок специфічного «історизму» майстра, який проявляється у його розумінні традиції як єдності в множинності, що приводить до деякої «вторинності» тематичних, драматургічних, формоутворюючих ідей. Відзначено, що ці «подібності» використовуються композитором як одиниці власних художніх концепцій, завдяки чому «чуже» переходить у «своє», не втрачаючи первинних розпізнавальних ознак, або, за М. Бахтіним, монологізується. Обгрунтована в дисертації діалогічність ‒ монодіалогічність ‒ мислення композитора уможливили знайдення рішення дискусійного питання про жанровий зміст Фортепіанних концертів Й. Брамса. Воно полягає у визнанні концертного і симфонічного в них як прояву діалогу двох концептуальних інструментальних жанрів класико-романтичної епохи, відповідно, концерту і симфонії. Конкретизація даного наукового положення відбувається через простеження композиційно-драматургічного процесу, механізмом якого слугує взаємодія концертної та симфонічної логіки формоутворення.З урахуванням двозначності слова «концерт» ‒ як жанрового «імені» і публічної події, ‒ висловлюється думка про зарядженість творів такого типу потенційною виконавською енергією, яка одержує кінетичний вимір у демонстраційному процесі. Доведено, що діалог у виконанні фортепіанного концерту розгортається між піаністом і диригентом, кожен з яких має власну артистичну енергію та інтерпретаційне мислення. У результаті виникає певна комунікативна стратегія (термін Ю. Ніколаєвської), що опредметнюється в діалозі-змаганні, або діалозі-співучасті. Дані наукові положення апробовані на матеріалі виконання Фортепіанних концертів Й. Брамса К. Цимерманом ‒ Л. Бернстайном, Д. Баренбоймом ‒ С. Челібідаке. У Висновках підведені підсумки здійсненого дослідження та названі рівні діалогу як жанроутворюючого чинника Фортепіанних концертів Й. Брамса. До загальножанрових рівнів концертного діалогу як такого відносяться: ментальний (діалогічність людської свідомості та самого буття); історико-типологічний (просторово-часова дуальність, система цінностей); соціокультурний (суб’єкт-об’єктні та суб’єкт-суб’єктні відносини). У Фортепіанних концертах Й. Брамса загальножанрові рівні опредметнюються у персонально-композиторському мисленні (діалог з традицією, відносини «свого» і «чужого»); жанровому змісті (концерт і симфонія); композиційно-драматургічних принципах (концертне та симфонічне в образному складі та формоутворенні); виконавсько-інтерпретаційному процесі (діалог піаніста і диригента).^UThe subject of this research is compositional and performative aspects of dialogue in Piano concerti by J. Brahms. Analysis of scholarly research allowed to conclude that dialogue is a genre-creating factor for instrumental concerto, which affects all the levels of this kind of works: from attributive qualities and indicators till partnership. This defined the aim of this thesis, which lies in reveal of multilevel nature of concert dialogue as well as systematic approach to its achievement. Thus, “dialogue” is understood as an umbrella term embracing several dichotomies, which constitute genre-stylistic field of chosen works. It is noted, that mentioned trait of concert dialogue is revealed in the most conspicuous and consistent way in solo-orchestral branch of this genre, where its “nominal” dichotomy “rivalry – cooperation” acquires timbrally-acoustic character, becomes personified. Cadenza is presented as a distinctive component of such compositions, which accumulates typical for this genre features through prism of monological expression. On the basis of scholarly works the factors causing variability of cadenzas are defined, them being authorship, circumstances of creation, thematic content, principles of inner structuring etc., its definition is given. Due to any musical genre being simultaneously aimed at the centre of artistic environment and beyond its borders, this thesis examines sociocultural, historically-typological and mental contexts which after being generalized at high level entered genre genome of instrumental concerto, creating extramusical layer of its content. It is indicated that in reality there are diverse dialogical structures, founded on dichotomy “rivalry – cooperation”, “individually-personal – collective”, “solitary – gathered”, “special – general” etc. In the space of J. Brahms’ compositional creativity, the dialogue is presented on the level of the artist’s individual thinking. It owes its appearance to a unique “historism” of the composer, which can be seen in his treatment of tradition as a singularity in plurality, which causes thematical, dramaturgical and form-creating ideas to be somewhat “secondary”. It is noted that these “similarities” are used by the composer as units of his own artistic concepts, thus “borrowed” becomes “own”, or, in M. Bakhtin’s terms, is being “monologued”. The fact that the thesis reveals that composer’s thinking is dialogical, precisely monodialogical, allowed to find a solution to a controversial problem of genre content of his Piano concerti. The solution is recognition of their concert and symphonic features as embodiment of dialogue of two conceptual genres of Classicism-Romanticism era, piano concerto and symphony, respectively. This idea is substantiated by tracing compositionally-dramaturgic process, with its mechanism being interaction of concert and symphonic logic of form-creation.Given that the word “concerto” as a name of genre is quite similar to the word “concert” as an act of public performance (in Ukrainian there is no difference between those words), a statement is made that these works are charged with potential performative energy, which transforms into a kinetic one in the process of demonstration. It is proven that in performance of a piano concerto a dialogue occurs between a pianist and a conductor, each of them having his own artistic energy and interpretational thinking. As a result of this, certain communicative strategy appears (term of Y. Nikolayevska), which comes to life either as dialogue-contest or dialogue-cooperation. These theses are applied to performances of Piano concerti by J. Brahms by K. Zimerman and L. Bernstein, D. Barenboim and S. Celibidache. In the conclusions final results of this research are generalized, the levels of dialogue as system-creating factor of Piano concerti by J. Brahms are stated. The levels general for genre which can also be seen in these works include: mental (dialogue of human mind and of existence itself); historically-cultural (spacetime duality, system of values); sociocultural (subject-object and subject-subject types of relations). The levels of dialogue specific for Piano concerti by J. Brahms include: the ones general for genre; personal compositional thinking (dialogue with tradition, relations of “own” and “borrowed”); genre (concerto and symphony); compositionally-dramaturgical (concert and symphonic principles in the imagery and form); performative (dialogue between a pianist and a conductor).

Дисертаційну роботу присвячено застосуванню інноваційних технологій в процесі управління аутсорсингових IT-компаній в якості інструментально-аналітичного забезпечення ефективного управління IT-проєктами та обґрунтування економічних рішень на основі їх експертної оцінки.?У розділі 1 розглянуто теоретичні засади управління IT-проєктами та їх портфелями. Демонструється важливість економічних показників та метрик успішності проєкту для досягнення успіху у проєктному менеджменті. Акцентується увага на важливості врахування не лише технічних, але й бізнес-аспектів IT-проєкту.?Проведено аналіз основних трендів інформаційної економіки. Встановлено, що світовими трендами є зростання обсягу даних, розвиток технологій штучного інтелекту та інтернету речей. Україна не є винятком і також активно розвивається в галузі IT. Роль інформаційної економіки в Україні є дуже важливою, оскільки ця галузь є джерелом збільшення ВВП та прискорення економічного розвитку. Напруження на глобальній арені, зокрема Російсько-Українська війна та пандемія COVID-19, також мають значний вплив на інформаційну економіку України. Це стало причиною серйозних викликів для бізнесу, зокрема для IT-компаній. ?Визначено основні проблеми та ризики управління проєктами в IT- компаніях. Управління портфелем IT-проєктів вимагає розуміння досить великої кількості факторів, які впливають на ефективність проєктування та розробки програмного забезпечення. Інструментально-аналітичне забезпечення є надзвичайно важливим інструментом управління IT-проєктами. Використання апарату нечіткої логіки дає змогу враховувати нечіткість даних та знань, що має важливе значення в умовах нестабільності процесу управління та значного ступеня невизначеності у взаємодії між учасниками проєкту.У зв'язку з цим у розділі 2 запропонована концептуальна модель обґрунтування й прийняття економічних рішень з управління проєктами в умовах невизначеного середовища і неточної інформації. Розглянуто основні теоретичні засади нечіткої логіки як математичного апарату, призначеного для роботи з нечіткими, неоднозначними, частковими та неповними даними. Розглянуто поняття нечіткої множини, функцій належності та нечіткого оператору. Виділено основні переваги нечітких інтелектуальних систем, реалізованих на основі математичного апарату нечіткої логіки.Прикладна інструментально-аналітична база реалізації моделі обґрунтування й прийняття економічних рішень – нечітка експертна система FuzzyKIDE: авторська програмна оболонка, реалізована на основі нечіткої логіки. В основі архітектури FuzzyKIDE лежить фазифікація даних, що дозволяє представити кожен елемент в базі даних у вигляді функції належності до деякої множини з бази знань. У порівнянні з іншими нечіткими експертними системами FuzzyKIDE використовує оптимізовану модель бази знань. Знання системи відносно об’єкту функціонування, що досліджується, описуються за допомогою нечітких правил виводу, лінгвістичних змінних та функцій належності. Кожна функція описує, наскільки елемент відповідає певній характеристиці, тобто описує ступінь належності до деякої нечіткої множини. Нечіткі правила визначають зв'язки між вхідними та вихідними лінгвістичними змінними. Такий підхід дає змогу легко модифікувати базу знань, додавати нові правила або вносити зміни в існуючі.?Запропоновано модифікацію Agile Stage-Gate фреймворку з використанням нечітких систем, що дозволяє врахувати особливості IT-проєктів в цілому та особливості сучасних ітеративних циклів розробки. Особливістю запропонованої схеми є використання систем нечіткої логіки при переході від брам до наступних етапів.?Працездатність розробленої інструментально-аналітичної бази прийняття рішень продемонстрована в розділі 3 на результатах, отриманих в ході розв’язання типових задач управління ІТ-проєктами в аутсорсингових компаніях: пошук проєктів та формування складу й структури портфоліо; моніторинг поточного статусу проєктів; стратегічної орієнтації ІТ-компанії (професійного спрямування та максимізації прибутку). Проведений порівняльний аналіз наявних історичних даних та даних, отриманих в результаті експлуатації програмної оболонки FuzzyKIDE, реалізованої в контурі модифікованого Agile Stage-Gate фреймворку, довів ефективність запропонованого підходу. Порівняння показало, що використання програмної оболонки значно підвищує ефективність процесу прийняття рішень і призводить до якісного покращення абсолютних та відносних економічних показників діяльності аутсорсингової IT-компанії. Подальша експлуатація розробленого математичного апарату призведе до збагачення баз знань та даних, що сприятиме розвитку інформаційного забезпечення процесів підтримки прийняття обґрунтованих економічних рішень щодо управління ІТ-проєктами/ портфоліо проєктів.^UThe dissertation is devoted to the application of innovative technologies in the process of managing outsourcing IT companies as instrumental and analytical support for effective management of IT projects and justification of economic decisions based on their expert assessment.Chapter 1 deals with the theoretical principles of managing IT projects and their portfolios. The importance of economic indicators and project success metrics for achieving success in project management is demonstrated. Attention is focused on the importance of taking into account not only technical, but also business aspects of the IT project.An analysis of the main trends of the information economy was carried out. It has been established that the global trends are the growth of the volume of data, the development of artificial intelligence technologies and the Internet of Things. Ukraine is no exception and is also actively developing in the field of IT. The role of the information economy in Ukraine is very important, as this industry is a source of increasing GDP and accelerating economic development. Tensions on the global stage, including the Russian-Ukrainian war and the COVID-19 pandemic, also have a significant impact on Ukraine's information economy. The main problems and risks of project management in IT companies have been identified. Managing a portfolio of IT projects requires understanding a fairly large number of factors that affect the effectiveness of software design and development. Instrumental and analytical support is an extremely important tool for managing IT projects. Using the apparatus of fuzzy logic makes it possible to take into account the vagueness of data and knowledge, which is important in conditions of instability of the management process and a significant degree of uncertainty in the interaction between project participants.In this regard, chapter 2 offers a conceptual model of substantiation and making of economic decisions on project management in the conditions of an uncertain environment and inaccurate information. The main theoretical foundations of fuzzy logic as a mathematical apparatus designed for working with vague, ambiguous, partial and incomplete data are considered. The concepts of fuzzy set, membership functions and fuzzy operator are considered. The main advantages of fuzzy intelligent systems implemented on the basis of the mathematical apparatus of fuzzy logic are highlighted.The applied instrumental and analytical basis for the implementation of the economic decision-making model is the FuzzyKIDE fuzzy expert system: the author's software shell, implemented on the basis of fuzzy logic. FuzzyKIDE architecture is based on data fuzzification, which allows representing each element in the database as a function of belonging to some set from the knowledge base. The system's knowledge about the object of functioning under investigation is described by fuzzy inference rules, linguistic variables, and membership functions. Each function describes to what extent an element corresponds to a certain characteristic, that is, it describes the degree of belonging to some fuzzy set. Fuzzy rules define relationships between input and output linguistic variables. This approach makes it possible to easily modify the knowledge base, add new rules or make changes to existing ones.A modification of the Agile Stage-Gate framework using fuzzy systems is proposed, which allows taking into account the features of IT projects as a whole and the features of modern iterative development cycles. A feature of the proposed scheme is the use of fuzzy logic systems when moving from the gates to the next stages.The efficiency of the developed instrumental and analytical decision-making base is demonstrated in chapter 3 on the results obtained during the solution of typical tasks of IT project management in outsourcing companies: project search and formation of the composition and structure of the portfolio; monitoring of the current status of projects; strategic orientation of the IT company (professional orientation and profit maximization). A comparative analysis of available historical data and data obtained as a result of the operation of the FuzzyKIDE software shell, implemented in the outline of the modified Agile Stage-Gate framework, proved the effectiveness of the proposed approach. The comparison showed that the use of the software shell significantly increases the efficiency of the decision-making process and leads to a qualitative improvement of the absolute and relative economic indicators of the activity of the outsourcing IT company.Further exploitation of the developed mathematical apparatus will lead to the enrichment of knowledge and data bases, which will contribute to the development of information support for the processes of supporting the adoption of sound economic decisions regarding the management of IT projects/portfolio.

Дисертацію присвячено дослідженню з семіотичних позицій нотного тексту в науково методологічному та аналітичному аспектах. Мета дослідження полягає у розкритті на підґрунті наукових положень загальної і музичної семіотики механізму знакового функціонування в нотних текстах Й. Брамса. Об’єктом дисертації є нотний текст як семіотична система; її предметом – система графічних знаків в нотних текстах Й. Брамса. В роботі використані семіотичний, історичний, системний, структурно композиційний та виконавський методи аналізу.Апробація семіотичного аспекту аналізу графічних знаків здійснюється на матеріалі фортепіанних та камерно ансамблевих творів Й. Брамса.У Розділі 1 – «Семіотичні аспекти вивчення нотного тексту» – розглянуто наукові теорії (K. Agawu, R. Barthes, N. Cook, C. Dahlhaus, J. Grier, R. Ingarden, E. Krenek, J. Molino, R. Monelle, J J. Nattiez, M. Reybrouck, E. Tarasti, L. Treitler, Th. Turino, В. Москаленко, О. Самойленко, С. Шип), що дозволило сформувати фундамент знань, необхідний для осягнення знакової сутності нотного тексту та розглянути специфіку її відбиття Й. Брамсом.Зазначено, що семіотичне вивчення нотного тексту спрямовано на розробку методів розуміння синтаксичної структури композицій, створення єдиного мовного контексту для їх інтерпретації та аналізу, а також для кращого осмислення способів фіксації авторських ідей. Виявлено, що проблема нотного тексту пов’язана з визначенням форм існування музичного твору та місця графічної форми запису в сфері креативних і перцептивних процесів. Зроблено висновок про правомірність розгляду музичної діяльності в усіх її проявах з позицій сукупності притаманних їй знакових систем.Дані спостереження актуалізують вивчення нотного тексту як окремої знакової системи. Осмислюються контекстуальні фактори та їх вплив на інтерпретування знаків. Контекст розуміється як такий, що надає важливі уточнення, котрі доповнюють розуміння зв’язку між знаком та об’єктами – без урахування контексту частина значень є недоступною.У Розділі 2 – «Семіотичний потенціал фортепіанних нотних текстів Й. Брамса» – представлено аналіз графічних знаків у Сонаті op. 5, Варіаціях на тему Р. Шумана op. 9, мініатюрах op. 117 та op. 118. Вибір даного матеріалу обґрунтований характерними рисами особистості композитора та обставинами його діяльності. Зроблено висновок про багатогранну і ретельну роботу Й. Брамса з письмовою формою відбиття авторської думки на підґрунті одержаної з наукових джерел інформації (G. Bozarth, H. Drinker, L. Erb, H. Gál, K. Geiringer, P. Holmes, B. Jacobson, M. Kalbeck, I. Keys, P. Latham, M. Lee, M. MacDonald, М. Musgrave, В. Niemann, R. Pascall), яка містить: свідчення дослідників про пристрасть митця до наукової та художньої літератури; складання збірки різноманітних цитат як скарбниці співзвучних майстру ідей та думок; його дослідницьку та редакторську практики; колекціонування рукописів та випадки з їх переписом чи реставруванням; факти виставляння ним всіляких правок та виправлень у різних виданнях. Звідси – його схильність до якомога точної та детальної фіксації через систему знаків та їх комбінацій результату свого творчого процесу, що складає необхідні умови для адекватного розуміння реципієнтом сенсу музичного твору.Свідчення про плідну працю композитора з видавництвами, вивчення кореспонденції з коректорами та редакторами нотних текстів (S. Avins, G. Bozart, R. Pascall) доводять автентичність їх перших видань. Виникла тим самим можливість спілкування із достотним словом майстра гарантувало наукову коректність зроблених у дисертації аналітичних спостережень щодо семіотичних властивостей нотних текстів Й. Брамса.Розділ 3 – «Функції графічних знаків в умовах партитурної нотації» – на матеріалі Фортепіанного квінтету op. 34, Тріо op. 114 и Сонати для кларнета і фортепіано op. 120 №2 розкрито значення графічних знаків для вірного прочитання нотного тексту, відзначеного притаманною Й. Брамсу «технікою розвивальної варіації» (W. Frisch, N. Grimes, A. Schoenberg) та гештальт принципу. Виявлено, що графічні знаки слугують головним чинником візуалізації подій тематичного процесу, який здійснюється за рахунок варіювання окремих мотивів, внаслідок чого виникає перманентне експонування їх нових варіантів. Відзначений хід музичних подій охоплює всі шари ансамблевої фактури, що приводить до її тематизації та викликає необхідність диференціювання графічних знаків у відповідності до рядків партитури. Встановлено незалежність графічних знаків від специфіки інструментів, чим підкреслюється їх первинна спрямованість на розкриття композиційного сенсу камерно ансамблевого твору.^UThe dissertation is devoted to studying the musical text from the semiotic perspective in scientific, methodological, and analytical aspects. The research aims to analyze the signs process in J. Brahms’ musical scores based on general and musical semiotics. The object of the dissertation is the music text as a semiotic system; its subject is the system of graphic signs in the music texts of J. Brahms. The research employed various methods of analysis, including semiotics, historical research, systemic analysis, structural analysis, compositional analysis, and performance analysis.The obtained results are scientifically novel in that they represent a significant milestone. For the first time, a comprehensive understanding of the musical text as an independent sign system has been generalized, utilizing the provisions of semiotics and musicology. Additionally, the individuality of J. Brahms’ musical texts as a factor of his author’s style has been proven. The functions of graphic signs have also been determined, mainly in representing the compositional process and performance realization.In Chapter 1– “Semiotic aspects of studying the musical notation” – the scientific theories (K. Agawu, R. Barthes, N. Cook, C. Dahlhaus, J. Grier, R. Ingarden, E. Krenek, J. Molino, R. Monelle, J. Nattiez, M. Reybrouck, E. Tarasti, L. Treitler, Th. Turino, V. Moskalenko, O. Samoilenko, S. Shyp), which allowed the creation of the basis of knowledge necessary to comprehend the scores’ sign essence and consider the specifics of its reflection by J. Brahms.It is important to note that studying scores through semiotics aims to develop methods for understanding the syntactic structure of compositions, creating a cohesive linguistic context for their interpretation and analysis, and providing better insight into the author’s ideas. How we define musical compositions and the role of written notation in the creative and perceptual processes links to the issue of music notation.Therefore, examining all aspects of musical activity concerning the various sign systems involved is essential.Chapter 2 – “Semiotic Potential of J. Brahms’ Piano Scores” – analyzes graphic signs in the Sonata Op. 5, Variations on a Theme by R. Schumann Op. 9, Intermezzo Op. 117 and Piano Works Op. 118. The choice of this material is justified by the characteristic features of the composer’s personality and the circumstances of his work. Drawing from a wealth of scientific sources we can confidently conclude that J. Brahms was a meticulous and scholarly composer with a deep passion for research and literature. This is evidenced by his extensive quotation collection, careful editorial practices, efforts to collect and restore manuscripts, and his numerous corrections and revisions to various editions. In short, Brahms was highly dedicated to accurately reflecting the author’s thoughts through his written work. Hence, his tendency to write the result of his creative process as accurately and in detail as possible through a system of signs and their combinations. This constitutes the necessary conditions for the recipient to understand the meaning of a musical work adequately.In Chapter 3, titled “Functions of Graphic Symbols in Chamber Scores,” the Piano Quintet Op. 34, Trio Op. 114, and Sonata for Clarinet and Piano Op. 120 No. 2 scores demonstrate the crucial role of graphic symbols in accurately interpreting written text. Graphic signs represent the “Technique of developmental variation” (W. Frisch, N. Grimes, A. Schoenberg) and the Gestalt principle intrinsic to J. Brahms’ style. Moreover, research has revealed that graphic signs are crucial in visualizing the thematic process. Using varying motifs creates the production of new units.The musical notation serves as a sign system for writing, storing, and translating the creative output of its author. Paradigmatic and syntagmatic relationships within the sign’s functioning lay the foundation for further exploration of the meta-language of musical notation. Furthermore, it allows for a more in-depth understanding of the concepts of context and grammar within the musical text system.Upon examining Brahms’ music texts, it has been discovered that the master did not feel the need to create or borrow symbols from realms outside of music. Instead, he entirely relied on the universality of note graphics. Functionally, the texts contain two layers of musical expression – performance and compositional. Even in Brahms’ early works, active thematic work related to the variation principle was present.