Дисертацію присвячено дослідженню громадянської активності як політологічного поняття та політичного явища. У науковій роботі проаналізовані теоретико-методологічні засади вивчення громадянської активності, механізми її реалізації та розвиток в Україні 2014 – 2019 років, надаються рекомендації щодо її подальшого розвитку. Наукова новизна дисертаційного дослідження обумовлена комплексом поставлених дослідницьких завдань. Робота спрямована на встановлення актуальної моделі громадянської активності в українському суспільстві, основних тенденції та специфіки її розвитку, визначення шляхів забезпечення гармонійного розвитку громадянської активності в Україні. У процесі роботи проведений комплексний аналіз громадянської активності в Україні як феномену суспільно-політичного життя в конкретний історичний період, визначено механізми, динаміку розвитку, основні тенденції та особливості її реалізації в умовах соціально-політичної кризи на Південному Сході України (2014 – 2019 рр.), здійснене порівняння динаміки розвитку традиційних та нових видів політичної діяльності в Україні в досліджуваний період. Було удосконалено теоретичні засади дослідження громадянської активності, уточнена проблематика громадянської активності у працях закордонних та вітчизняних науковців, класифіковані підходи до визначення громадянської активності. Автор розробив інтерпретацію таких визначень: «громадянська активність», «суб'єкт політичного життя», «суб'єкт громадянської активності». Теоретичні узагальнення, оцінки та пропозиції дисертаційної роботи мають практичне значення та можуть бути використані при розробці концепції державної політики щодо розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні та окремих питань практики громадянської активності в Україні. Також результати дослідження можуть бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими організаціями, представниками волонтерського руху, засобами масової інформації в частині розвитку комунікативної двосторонньої взаємодії між громадянами та іншими суб'єктами політичного життя задля вирішення актуальних суспільно значущих проблем. Автором зроблено висновок, що наслідки військової агресії РФ у період 2014 – 2019 років суттєво вплинули на порядок денний громадянської активності в Україні, яка була спрямована як на розв'язання проблем та наслідків військового конфлікту, так і на врегулювання інших питань внутрішнього життя країни. Загалом у досліджуваний період активно розвивалися такі практики громадянської активності, як благодійництво та волонтерство, бойкотування продукції країни-агресора, подання електронних петицій, протестна активність. Водночас меншою мірою громадяни підтримували партії та громадські організації, а голосування на виборах було ускладнене окупацією та бойовими діями. Кількісний та якісний розвиток різноманітних форм громадянської активності після 2014 року свідчить про подальшу демократизацію та розвиток громадянської активності в сучасній Україні.Дослідження теоретичної моделі громадянської активності, виявлення особливостей розвитку громадянської активності України в період 2014 – 2019 років дозволили виділити наступні рекомендовані кроки у процесі розвитку громадянської активності в Україні: 1).залучення громадян у процес прийняття рішень органами влади, що базується на обізнаності громадян про способи впливу на рішення органів влади, зокрема про способи інформаційно-комунікативного контактування з органами місцевої влади: подання пропозицій, доручень виборців, місцевих ініціатив, участь у публічних громадських обговореннях, електронних консультацій з громадськістю, проведення громадських слухань, особливості проведення мирного протесту. Корисним є заохочення громадян до участі в діяльності громадських рад; 2).розвиток відносин між політичними партіями України та пересічними громадянами, що потребує інтенсифікації двосторонньої контактної взаємодії з громадянами, зокрема з використанням онлайн-інструментів, у формах відеозустрічей з громадськістю, онлайн-обговорень, закликів до надання пропозицій громадян, звітуванні перед громадянами; 3). посилення залучення якомога більшої кількості громадян до діяльності громадських організацій, що потребує ініціативних зусиль від громадян, а від громадських організацій вимагає налагодження діалогу та двосторонньої взаємодії, їх просвітництва; 4). трансформація волонтерського руху, популяризація практики регулярного волонтерства широких верств громадян, що спостерігається в країнах сталої демократії, розширення його предметних напрямків. Додатковою умовою сприяння таким практикам може бути врахування часу, який громадяни витрачають на волонтерську діяльність, під час проведення конкурсів на заміщення посад в органах влади; 5). розвиток законодавства у сфері професійного самоврядування, встановлення загального статусу саморегулівних та професійних організацій, що може сприяти самоорганізації громадян України за професійним принципом.^UThe thesis is devoted to the research of Civil engagement as a concept in political science and political phenomenon. The thesis investigates the theoretical and methodological principles of Civil engagement, analyses the mechanism of its implementation and development in Ukraine between 2014 and 2019, provides recommendations for its further development. The scientific novelty of the thesis is specified by the research tasks. The thesis is aimed at establishing the current model of Civil engagement in Ukrainian society, the main trends and specifics of its development, identifying ways to ensure the harmonious development of Civil engagement in Ukraine. The results to testify the author's contribution to the research of comprehensive analysis of Civil engagement in Ukraine as a phenomenon of socio-political life in a particular historical period, identifies mechanisms, dynamics of development, main trends and features of its implementation in the socio-political crisis in South-Eastern Ukraine (2014 – 2019), carries out a comparison of the dynamics of development of traditional and new types of political participation in Ukraine in the study period. The author contributes to the development of the theoretical principles of the study of Civil engagement, clarifies the issues of Civil engagement in the works of foreign and domestic scientists, classifies approaches to the definition of Civil engagement. Theoretical generalization, assessments and proposals embodied in the present thesis are of practical importance and can be used in developing the concept of state policy for the development of civil society institutions in Ukraine, and some issues of Civil engagement in Ukraine. The results of the study can be used by the public authorities and local governments, political parties, non-governmental organizations, representatives of the volunteer movements, the media in the development of communicative bilateral interaction between citizens and other actors in political life to address pressing social issues. Research of the theoretical model of Civil engagement, identification of features of the development of Civil engagement in Ukraine between 2014 – 2019 allows to specify the following steps to develop Civil engagement in Ukraine: 1). involvement of citizens in the decision-making process of public authorities, based on citizen's awareness of the ways to influence government decisions, in particular about the ways of communication with local authorities: submission of proposals, voter instructions, local initiatives, participation in public discussions, electronic consultations with the public, public hearings, features of peaceful protest It is useful to encourage citizen participation in the activities of public councils; 2). development of relations between political parties of Ukraine and ordinary citizens, which requires intensification of bilateral interactions with citizens, including the use of online tools, in the form of video meetings with the public, online discussions, calls for proposals, reporting to citizens; 3). strengthening the involvement of as many citizens as possible in the activities of non-governmental organizations, which requires initiative efforts made by citizens and non-governmental organizations, the establishment of dialogue and bilateral cooperation, educational activities of non-governmental organizations; 4). transformation of the volunteer movement, popularization of the practice of regular volunteering of broad sections of citizens, which is observed in the countries of sustainable democracy, expansion of its subject areas. An additional condition for promoting such practices may be to take into account the time citizens spend on volunteer activities during competitions for vacant positions in government; 5). development of legislation in the field of professional self-government, establishment of the general status of self-regulatory and professional organizations, which may promote self-organization of citizens of Ukraine on a professional basis.

Висвітлено термінологічні характеристики управлінських інновацій у сфері надання адміністративних послуг в умовах діджиталізації. Дослідження управлінських інновацій як об'єкта наукового дослідження та його ретроспективних змін дозволило сфокусуватись на двовекторністі його розвитку. Оновлене сприйняття об'єкту дослідження надало можливості систематизації та вдосконалення існуючих класифікацій інновацій щодо виділення окремого блоку інноваційності персоналу і додавання фактору діджиталізації в першому векторі та цілей соціальної спрямованості у другому векторі розвитку інновацій.Дослідження управлінських процесів у сфері надання адміністративних послуг дозволило надати структурно-змістовну характеристику адміністративних послуг. Визначено перелік типових адміністративних послуг в залежності від повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів. Систематизовано та класифіковано адміністративні послуги, виокремлено спільні характеристики процесів управління під час надання адміністративних послуг.Запропоновано типологізаційні засади управління технологічними процесами у сфері надання адміністративних послуг, співставлення якої із фактичним переліком адміністративних послуг та результатами власного моніторингу дозволило виділити типові проблеми в наданні адміністративних послуг, до яких насамперед можна віднести розрізненість форматів надання послуг в обласних центрах та територіальних громадах, невідповідність очікувань громадян та реальності процесів діджиталізації, недостатня кваліфікація кадрів, особливо в територіальних громадах, незадоволеність громадян рівнем сервісу.Типологізація вимог до децентралізації адміністративних послуг в умовах реформування територіальної організації влади дозволила сформувати принципи системи управління якістю в органах виконавчої влади. Проведений аналіз систем надання адміністративних послуг провідних країн Європи дозволив запропонувати інструменти оцінювання якості адміністративних послуг, оскільки в Європейських країнах факт централізованого надання адміністративних послуг не сприймається за «суперпослугу» – це звичайна практика, яка може бути відповідно оцінена.Поширення захворювань вірусом COVID-19 стало індикативним фактором аналізу заходів щодо організації роботи Центрів надання адміністративних послуг та реальної картини стану діджиталізації системи управління адміністративно-територіальними одиницями України. Порівняльний аналіз функціонування центрів надання адміністративних послуг в Україні, Одесі та Одеській області дозволив виділити перелік основних причин та проблем щодо функціонування центрів надання адміністративних послуг та згрупувати їх як: відсутність матеріальних стимулів для підвищення якості (як наслідок – відсутність висококваліфікованих кадрів, неналагодження електронного документообігу; недостатні умови для осіб з інвалідністю та відвідувачів з дітьми; обмеженість інструментів для з'ясування думки відвідувачів; фіктивна діджиталізація); ненормоване розширення асортименту послуг самими центрами; невідповідність послуг чи невідповідність результатів очікуванню громадян (як наслідок – незадоволеність, несприйняття технологій, бойкотування програм розвитку та інших інновацій місцевої влади).Удосконалено науково-методичний підхід до системної інтеграції управлінських інновації у сферу надання адміністративних послуг в умовах діджиталізації, який сформовано на основі: 1) планового підвищення кваліфікації кадрів в центрах надання адміністративних послуг; 2) організаційному забезпеченні впровадження управлінських інновації у сфері надання адміністративних послуг; 3) моніторингу якості надання адміністративних послуг. Впровадження запропонованого базису дозволяє нівелювати основні негативні фактори активного впровадження діджитал технологій у сфері надання адміністративних послуг.Організаційне забезпечення впровадження управлінських інновації у сфері надання адміністративних послуг містить переліки рекомендацій щодо організації роботи Центрів надання адміністративних послуг за напрямами: організація, розташування, облаштування роботи персоналу, аналізу діяльності.Апробація запропонованого базису управління процесом у сфері надання адміністративних послуг довело його реальний характер в умовах діджиталізації та децентралізації влади в Україні, а дослідження підтвердило робочу гіпотезу дисертації.^UThe theoretical foundations of using management innovations in the administrative services provision in the context of digitalization conditions have been highlighted. The study of management innovations as an object of scientific research and its retrospective changes has allowed to focus on the two-vector nature of its development. The updated perception of the research object has provided the opportunities to systematize and improve the existing classifications of innovations concerning the allocation of a separate block of innovations to the personnel and adding the factor of digitalization in the first vector and the goals for social orientation in the second vector of innovations development. The study of management processes in the field of administrative services provision has allowed to develop a structural and substantive characteristics of administrative services. The list of typical administrative services depending on the powers of village, township, city councils and their executive bodies has been determined. Administrative services have been classified and the characteristics of management processes during the provision of administrative services have been singled out.A typical scheme of technological processes management in the field of administrative services provision has been proposed, the comparison of which with the actual list of administrative services and the results of own monitoring allowed to identify typical problems in the administrative services provision which can be attributed first of all to the difference of formats of rendering services in regional centres and territorial communities, lack of compliance with citizens' expectations and the reality of the digitalization processes, insufficient qualification of personnel, especially in territorial communities, citizens' dissatisfaction with the level of service.The classification of requirements for the administrative services decentralization in the context of reforming the territorial organization of power has allowed to form the principles of the quality management system in the executive authorities. The conducted analysis of administrative service delivery systems of the leading European countries has allowed to offer tools for assessing the quality of administrative services, as in European countries the fact of centralized provision of administrative services is not perceived as "superservice" – is a common practice that can be assessed accordingly.The spread of the COVID-19 virus diseases has become an indicative factor in the analysis of measures to organize the work of centres for the administrative services provision and a realistic picture of the state of digitalization of the management system of the administrative-territorial units of Ukraine. The comparative analysis of functioning the Centres for administrative services provision in Ukraine, Odessa and the Odessa region has allowed to identify a list of the main reasons and problems of functioning the Centres for administrative service provision and group them as: lack of material incentives to improve quality (as a result − lack of highly qualified personnel, failure to establish electronic document management; insufficient conditions for disabled people and visitors with children; limited tools for finding out what visitors think; fictitious digitalization); unregulated expansion of the services range by the centers themselves; services inconsistency or results inconsistency with the citizens' expectations (as a result − dissatisfaction, technology rejection, boycott of development programmes and other innovations of local authorities).The methodology for system integration of management innovations in the field of administrative services provision has been improved in the context of digitalization, which is formed on the bases of: 1) planned advanced professional training of personnel in the centers for administrative services provision; 2) organizational support for the management innovations implementation in the field of administrative services provision; 3) monitoring the quality of administrative services provision. The introduction of the proposed basis allows to eliminate the main negative factors of active implementation of digital technologies in the field of administrative services provision. Organizational support of management innovations implementation in the field of administrative services provision includes the following recommendations concerning organization of work of Centers for administrative services provision by areas : organization, location, arrangement of the personnel work, the activity analysis.The appraisal of the methodological basis of process management in the field of administrative services provision has proved its real nature in the context of digitalization and decentralization of power in Ukraine, and the study has confirmed the working hypothesis of the dissertation.