У дисертаційній роботі викладено результати досліджень щодо інтродукції сортів енергетичної верби іноземної селекції та вдосконалення елементів технології їх вирощування в умовах Західного Полісся.Об'єкт дослідження – процеси росту й розвитку рослин та особливості формування врожайності енергетичної біомаси сортів верби іноземної селекції в умовах Західного Полісся України.Предмет дослідження – сорти верби іноземної селекції, густота садіння живців, норми внесення аміачної селітри, урожайність, показники якості біомаси, економічна й енергетична ефективність удосконалених елементів технології вирощування.Із восьми досліджуваних сортів верби найвищим укоріненням живців відзначався сорт ‘Tora': за ручного садіння – 95,1 %, а за механізованого –89,4 %. Найбільшу середню висоту трирічних рослин мали сорти ‘Tordis', ‘Tora' та ‘Inger' (відповідно 2,97; 2,79 і 2,76 м). Їхні пагони мали також найбільші діаметри – 30,9;30,1 та 28,1 мм відповідно. Спостерігається зворотна залежність між густотою насаджень і середнім діаметром пагонів.Урожайність трирічної біомаси верби найбільшою виявилася в сортів ‘Inger', ‘Tora' і ‘Tordis' (відповідно 30,27; 28,12 і 24,76 т/га). При цьому, у сорту ‘Inger' найвища продуктивність формувалася за середньої густоти садіння (16,4 тис. шт./га), а в сортів ‘Tora' і ‘Tordis' – за найменшої (12,9 тис. шт./га).Удобрення ґрунту чотирирічних плантацій сортів ‘Tora',‘Tordis' та ‘Inger' аміачною селітрою (N35, N70, N105 і N140) позитивно вплинуло на біометричні показники трирічних пагонів і продуктивність біомаси. Вона становила на контролі сорту ‘Tora' 39,82 т/га, ‘Inger' – 21,58 та ‘Tordis' – 26,94 т/га. За внесення N35, N70,N105 і N140 продуктивність плантацій сорту ‘Tora' зростала відповідно на 6,91; 6,15; 4,10 і 1,59 т/га; сорту ‘Inger' – на 5,94; 6,65; 3,32 і 1,24 т/га, а сорту ‘Tordis' – на 4,57; 4,11; 2,45 та 1,39 т/га.Вища продуктивність сорту ‘Tora', порівняно із сортами ‘Inger' і ‘Tordis', забезпечується завдяки більшій площі листкової поверхні (від 32,8 до 40,1 тис.м2/га), вищій чистій продуктивності фотосинтезу (від 5,28 на контролі до 6,80 г/м2/добу за максимальної норми добрива) і довшому періоду вегетації.У трирічній біомасі досліджуваних верб міститься 1,1–1,5 % азоту, 1,65–1,90 % фосфору,1,9–2,4 %калію, а зольність становить1,1–4,1 %. При цьому, усі ці показники зростають зі збільшенням норми мінерального добрива. Оптимальною є норма 70 кг/га д. р. азоту.Теплотворна здатність біомаси становить від 17,9 до 18,4 МДж/кг, зменшуючись зі збільшенням норми внесення добрив, що пов'язано зі зростанням показників зольності. Найбільше енергії в трирічному врожаї біомаси містять плантації сорту ‘Tora' – від 729 до 1056 ГДж/га залежно від норми удобрення.Для забезпечення прибуткового рівня вирощування біомаси верби потрібна фінансова підтримка в розмірі не менше 60 % від витрат на створення плантацій.Ключові слова: біоенергетика, верба, енергетична біомаса, сорти, інтродукція, густота садіння, внесення азотних добрив, інтенсивність росту, урожайність, уміст макроелементів, зольність, теплотворна здатність біомаси.^UThe thesis is devoted to the introduction of promising foreign energy willow varieties and improvement of cultivation technology for willow plantations in Western Polissia.Of the 8 studied varieties of willow, the highest index of rooting of cuttings had ‘Tora': with manual planting – 95.1%, and at mechanized – 89.4%. The varieties ‘Tordis', ‘Tora' and ‘Inger' had the highest average growth of three-year plants (respectively 2.97, 2.79 and 2.76 m). Their shoots also had the largest diameters – respectively: 30.9 mm, 30.1 mm and 28.1 mm. There is an inverse relationship between the density of plantations and the average diameter of their shoots.The yield of three years dry biomass of willow was highest in the varieties ‘Inger', ‘Tora' and ‘Tordis' (respectively, 30.27, 28.12 and 24.76 t/ha). At the same time, the highest yield was at the average plant density (16.4 thousand pcs./ha) in the ‘Inger' variety, and the highest yield of varieties ‘Tora' and ‘Tordis' was at a minimum landing density of 12, 9 thousand pcs./ha).Fertilization of 4-year plantations of varieties ‘Tora', ‘Tordis' and ‘Inger' by ammonium nitrate (N35, N70, N105 and N140) positively influenced on the biometric indices of three-year shoots and the productivity of biomass. On ‘Tora' variety control plot yild was 39.82 t/ha, on ‘Inger' – 21.58 t/ha and on ‘Tordis' – 26.94 t/ha. At fertilizing in a soil N35, N70, N105 and N140, the productivity of ‘Tora' variety plantations increased by 6.91, 6.15, 4.10 and 1.59 t/ha respectively; ‘Inger' variety plantations increased by 5.94, 6.65, 3.32 and 1.24 t/ha, while the ‘Tordis' variety – by 4.57, 4.11, 2.45 and 1.39 t/ha.The higher productivity of the ‘Tora' variety, compared with the varieties ‘Inger' and ‘Tordis', is provided by a greater area of the leaf surface (from 32.8 to 40.1 thousand m2 per hectare), with a higher productivity of pure photosynthesis (from 5.28 g/m2/day – at the control, up to 6.80 g/m2/day – for maximum fertilizer doses) and a longer period of vegetation.In three-year biomass, the willow contains 1.1–1.5% nitrogen, 1.65–1.90% phosphorus, 1.9–2.4% potassium, and 1.1–4.1% ash content. At the same time, all these indicators are increasing with the increase of the norm of mineral fertilizers. The 200 kg/ha ammonium nitrate (N70) norm is optimal.The calorific value of biomass is from 17.9 to 18.4 MJ/kg, decreasing with increasing fertilizer dose, which is associated with an increase in the content of ash. The ‘Tora' variety three-year biomass had greatest energy – from 729 to 1056 GJ/ha, depending on the norm of fertilization.To provide a lucrative level of growth of willow biomass, financial support of at least 60% of the cost of plantation creation is required.Keywords: bioenergy, willow, energy biomass, varieties, introduction, planting density, nitrogen fertilizer application, growth intensity, yield, the content of macroelements, ash content, the calorific value of biomass.

У дисертації наведено наукове обґрунтування формування продуктивності різних видів міскантусу залежно від типу ґрунту, моделювання строків відростання та строків збирання біомаси. У середньому за три роки досліджень приживлюваність ризомів міскантусу змінювалась від 75до80 % залежно від умов вирощування. Цей показник для виду Miscanthus giganteus був вищим порівняно з Miscanthus sinensis на 3–5%. Найвищу приживлюваність Miscanthus giganteus на отримано за садіння в І декаді квітня. За вирощування міскантусу на сірому лісовому ґрунті приживлюваність була нижчою.За вирощування міскантусу на чорноземі типовому площа листків була більшою порівняно з сірим лісовим ґрунтом. Різниця площі листків між садінням у І і ІІІ декади квітня у виду Miscanthus giganteus становила 0,1–0,4 тис.м2/га. На обох типах грунтів площа листків рослин виду Miscanthus giganteus з строком садіння І декада квітня була найбільша – 62,4 на чорноземі типовому і 63,6тис. м2/га на сірому лісовому. Висота рослин міскантусу досягала максимуму у кінці вегетаційного періоду за вирощування на чорноземі типовому. У виду Miscanthus giganteus висота рослин була вища, ніж у виду Miscanthus sinensis. За вирощування Miscanthus giganteus на чорноземі типовому зі строком садіння І декада квітня рослини були найвищі – 178см. Від фази відростання до кінця вегетації вміст сухої речовини у вегетативній масі міскантусу зростав від 26,2% до 34,2%. Тип грунту та строки збирання врожаю не впливали істотно на вміст сухої речовини в рослинах. У міскантусу гігантського вміст сухої речовини на п’ятому році вирощування порівняно з трирічними рослинами зростав від 53,4 до 63,6% і був достовірно вищим. У міскантусу китайського ця тенденція не завжди проявлялась. Вміст золи у вегетативній масі різних видів міскантусу в фазу відростання достовірно залежав від його виду. На чорноземі типовому вміст золи у виду Miscanthus giganteus порівняно з Miscanthus sinensis був вищим на 01–0,3% на сірому лісовому грунті – на 0,2–0,4%. У рослин п’ятого року вирощування на чорнозі типовому вміст золи був достовірно вищим порівняно трирічними рослинами. Упродовж вегетації вміст золи в рослинах зберігався стабільним і майже не змінюється. Вміст сірки у вегетативній масі різних видів міскантусу в фазу відростання змінюється в межах 0,04–0,06%. До кінця вегетації вміст сірки в рослинах достовірно зростав. У міскантусу гігантського на вміст сірки у вегетативній масі в кінці вегетації визначено вищим, ніж міскантусі китайському. П’ятирічні рослини міскантусу мали достовірне зростання вмісту сірки порівняно з трирічними рослинами. У міскантусу гігантського за вирощування на чорноземі типовому і осінніх строків збирання вміст сірки у вегетативній масі був вищим на 0,11% порівняно з іншими варіантами. Вміст хлору в рослинах практично не залежав від фази їх росту та розвитку і був в межах 0,02%. Лише за вирощування міскантусу гігантського на сірому лісовому ґрунті та осіннх термінів збирання трьохрічні рослини містили 0,03% сірки.Вміст целюлози у вегетативній масі міскантусу в кінці вегетації визначено найвищим за вирощування на чорноземі типовому порівняно з сірим лісовим грунтом. Рослини міскантусу гігантського мали вищий вміст целюлози у вегетативній масі порівняно з міскантусом китайським. Найвищий вміст целюлози спостерігали у пятирічних рослин міскантусу гігантського в кінці вегетації за вирощування на чорноземі типовому та осінніх термінів збирання 40,1–40,3%. Вміст геміцелюлози у вегетативній масі майже не змінювався упродовж вегетації. Незначне збільшення вмісту геміцелюлози спостерігали у рослин міскантусу гігантського в кінці вегетації порівняно з китайським на обох типах грунтів. Вміст лігніну в вегетативній масі міскантусу в фазу кущіння знаходився в межах 11,9–12,3%. Чіткої залежності вмісту лігніну у вегетативній масі в зазначений період залежно від строку збирання і типу ґрунту не виявлено. Вміст лігніну в вегетативній масі в кінці вегетації становив 15,5–15,7% і не залежав від елементів технології.Врожайність біомаси міскантусу гігантського була вища порівняно з міскантусом китайським на 5–6%. У середньому за три роки досліджень врожайність біомаси у міскантусу гігантського залежно від елементів технології змінювалась від 54,7 до 63,9 т/га, міскантусу китайського – від 52,0 до 59,4 т/га. Найвищу врожайність отримали за вирощування міскантусу гігантського на чорноземі типовому за раньо весняного строку збирання, яка становила 63.9 т/га.Найвищий прибуток забезпечує вирощування міскантусу гігантського на чорноземі типовому за осіннього строку збирання – 76,7 тис.грн/га за виходу енергії 1587,5 ГДж/га. Весняний строк збирання забезпечує менший прибуток завдяки нижчій врожайності біомаси. Продуктивність, біоенергетика, міскантус гігантський, міскантус китайський, показники росту та розвитку, біохімічний склад, урожайність, елементи агротехнології, енергетична та економічна ефективність^UThe dissertation provides a scientific basis for the formation of the productivity of different types of miscanthus depending on the type of soil, modeling of growth periods and biomass harvesting periods. On average, over three years of research, the survival rate of miscanthus rhizomes varied from 75 to 80%, depending on growing conditions. This indicator for the species Miscanthus giganteus was higher compared to Miscanthus sinensis by 3–5%. The highest survival rate of Miscanthus giganteus was obtained for planting in the 1st decade of April. When miscanthus was grown on gray forest soil, survival rate was lower. When miscanthus was grown on typical chernozem, the leaf area was larger compared to gray forest soil. The difference in leaf area between planting in the 1st and 3rd decade of April in the Miscanthus giganteus species was 0.1–0.4 thousand m2/ha. On both soil types, the area of leaves of Miscanthus giganteus plants with a planting date of the first decade of April was the largest - 62.4 on typical chernozem and 63.6 thousand. m2/ha on gray forest. The height of miscanthus plants reached a maximum at the end of the growing season when grown on typical chernozem. In Miscanthus giganteus, plant height was higher than in Miscanthus sinensis. When growing Miscanthus giganteus on typical chernozem with a planting date of the first decade of April, the plants were the tallest - 178 cm. From the regrowth phase to the end of the growing season, the content of dry matter in the vegetative mass of miscanthus increased from 26.2% to 34.2%. The type of soil and the time of harvesting did not significantly affect the content of dry matter in plants. In giant miscanthus, the content of dry matter in the fifth year of cultivation compared to three-year-old plants increased from 53.4 to 63.6% and was significantly higher. In Chinese miscanthus, this tendency was not always manifested. By the end of the growing season, the sulfur content in plants increased significantly. In the giant miscanthus, the sulfur content in the vegetative mass at the end of the growing season is determined to be higher than in the Chinese miscanthus. Five-year-old miscanthus plants had a significant increase in sulfur content compared to three-year-old plants. In giant miscanthus grown on typical chernozem and during autumn harvesting, the sulfur content in the vegetative mass was 0.11% higher compared to other variants. Chlorine content in plants practically did not depend on the phase of their growth and development and was within 0.02%. Only for the cultivation of giant miscanthus on gray forest soil and the autumn harvest, the three-year-old plants contained 0.03% sulfur. The content of cellulose in the vegetative mass of miscanthus at the end of the growing season was determined to be the highest when grown on typical black soil compared to gray forest soil. Giant Miscanthus plants had a higher cellulose content in vegetative mass compared to Chinese Miscanthus. The highest cellulose content was observed in five-year-old miscanthus giant plants at the end of the growing season when grown on typical chernozem and harvested in autumn - 40.1–40.3%. The content of hemicellulose in the vegetative mass did not change during the growing season. A slight increase in hemicellulose content was observed in giant miscanthus plants at the end of the growing season compared to Chinese miscanthus on both soil types. The content of lignin in the vegetative mass of miscanthus in the tillering phase was in the range of 11.9–12.3%. A clear dependence of the lignin content in the vegetative mass in the specified period, depending on the time of harvesting and the type of soil, was not found. The content of lignin in the vegetative mass at the end of the growing season was 15.5–15.7% and did not depend on the elements of the technology. The biomass yield of giant miscanthus was higher compared to Chinese miscanthus by 5–6%. On average, over three years of research, the biomass yield of giant miscanthus, depending on the elements of technology, varied from 54.7 to 63.9 t/ha, of Chinese miscanthus - from 52.0 to 59.4 t/ha. The highest yield was obtained for the cultivation of giant miscanthus on chernozem typical for the early spring harvesting period, which was 63.9 t/ha. The highest profit is provided by the cultivation of giant miscanthus on typical chernozem during the autumn harvesting period - 76.7 thousand hryvnias/ha for an energy output of 1587.5 GJ/ha. The spring harvesting period provides lower profit due to lower biomass yield. Cultivation of Chinese miscanthus is determined to be less economically and energetically efficient. Productivity, bioenergy, giant miscanthus, Chinese miscanthus, indicators of growth and development, biochemical composition, productivity, elements of agrotechnology, energy and economic efficiency