З використанням широкої джерельної бази досліджено особливості реалізації складових частин політики Голокосту на території Київщини протягом усього періоду її окупації (1941 - 1944 рр.). Показано політико-ідеологічну обумовленість, основі етапи та результати репресивних заходів окупантів. Сформульовано висновок, що у політиці Голокосту на Київщині мали прояв тенденції загального порядку, характерні для України у цілому, а також регіональні особливості, наявність яких була спричинена переважно факторами технічного, суб'єктивного, адміністративного та військово-тактичного рівнів. Виявлено особливості правового становища єврейського населення у краї. Вивчено участь цього населення регіону у спротиві нацистському терору, у радянському підпільному та партизанському русі. З'ясовано мотивацію, що спонукала окремі категорії місцевого населення до участі у порятунку, дотриманні нейтралітету та участі у переслідуванні євреїв. Доведено відсутність безпосереднього взаємозв'язку між виявами побутового антисемітизму й участю окремих представників місцевого населення у виявлені та переслідуванні євреїв. За результатами дослідження зроблено узагальнення та висновки щодо регіональних особливостей, складових частин, а також суспільно-політичних, соціально-економічних, демографічних і морально-етичних наслідків Голокосту в Україні та Київщині.

  Скачати повний текст

Розкрито характер німецького окупаційного режиму й особливості руху Опору на території Тернопільщини у роки німецько-радянської війни (1941 - 1944 рр.). Розглянуто основні напрямки німецької окупаційної політики у райхскомісаріаті "Україна" та дистрикті "Галичина". З'ясовано ставлення населення краю до гітлеріського "нового порядку". Визначено основні чинники німецької влади, що зумовлювали пасивний спротив населення й організаційний антифашистський рух Опору на Тернопільщини. Показано основні періоди антифашистського руху у даному регіоні та виокремлено напрямки руху Опору: українських націоналістів (ОУН і УПА), польського самостійницького (АК) і радянського. Увагу приділено завершальному етапі боротьби українських, польських, радянських і німецьких військових сил у період німецько-радянської війни на Тернопільщині.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості окупаційного режиму та антифашистського руху Опору на Луганщині у період її окупації 1941 - 1943 рр. Визначено основні види антифашистської боротьби (неорганізований - стихійний спротив цивільного населення та організований - радянський підпільно-партизанський рух та націоналістичне підпілля). З'ясовано мотиви (ідеологічні, економічні, моральні) та способи (саботування воєнних, політичних, економічних заходів окупантів) боротьби населення з окупаційним режимом. Вивчено діяльність партизанів та підпільників, виявлено специфіку основних етапів та форм боротьби. Досліджено процес зародження та розвитку антифашистського руху Опору взагалі та визначено його особливості на території Луганської області. Виявлено об'єктивні та суб'єктивні чинники невдачі антифашистської діяльності націоналістичного підпілля.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження генези та практики протидії православної церкви та громадськості державному антирелігійному наступу на Півдні України у 1920 - 1930-х рр. Проаналізовано процес формування антирелігійної політики більшовиків та її реалізації на території Півдня України. Встановлено причини опору православного духовенства і громадськості антирелігійній політиці більшовиків, охарактеризовано його соціальну базу. Досліджено динаміку загального рівня релігійності православної спільноти. Виявлено рушійні сили спротиву державному антирелігійному наступу, розглянуто його напрямки, форми та методи, визначено характер церковної протидії. Проаналізовано наслідки опору та його роль у спадковості православної церковно-релігійної традиції в Україні.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст діяльності релігійної організації "Свідки Єгови", досліджено її взаємовідносини з державною владою на різних етапах післявоєнного розвитку в УРСР. Висвітлено особливості формування, спрямованість і механізми реалізації релігійної політики радянської влади щодо релігійних організацій у повоєнні роки. Проаналізовано загальний стан і тенденції розвитку віросповідних принципів взаємовідносин "Свідків Єгови" з радянською владою. Визначено причини трансформації їх діяльності у контексті суспільного життя в Україні у 1945 - 1991 рр. Описано методи боротьби радянського уряду з "релігійним підпіллям", зокрема, досліджено масову депортацію українців за їх релігійні вірування. Висвітлено діяльність релігійної опозиції, що протидіяла радянському уряду, зокрема, угрупувань, що протистояли державному режиму методом пасивного спротиву. Розглянуто процес становлення політики толерантності радянської держави до релігійних меншин країни, визначено характерні риси релігійної політики у різні часи існування радянської системи. Розкрито характер, механізми, методи та наслідки появи та діяльності Свідків Єгови на території України у період радянської влади, досліджено їх вплив на релігійну ситуацію в республіці. Висвітлено просвітницьку діяльність віруючих на території України, розглянуто методи їх місіонерської роботи.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні проблеми текстології Ю.Яновського на підставі комплексного, системного аналізу рукописної спадщини митця у структурі літературного процесу XX ст. Запропоновано нові рівні осмислення актуальних питань текстології української новітньої літератури з урахуванням досягнень світової критичної думки. Висвітлено текстологічні аспекти у сучасних літературознавчих методологіях. Уперше введено до наукового обігу матеріал гететичного досьє творів письменника, що дозволило глибше розкрити специфіку художньої майстерності, особливості психології творчості. Наголошено на встановленні істинно авторського тексту як одного з головних завдань текстології, розв'язання якого зумовлене всебічним науковим аналізом смислопороджувального процесу становлення твору. Теоретичне дослідження базується на генетичному "реконструюванні", невід'ємного від т. зв. "хронологічного вектора дискурсу", що призводить до створення цілісної моделі творчого процесу митця, досить складного та суперечливого у своїх виявах. Осмислення самототожності письменника, його творчої еволюції відбувається шляхом "палімпсестного" прочитання художніх текстів, що уможливлює дешифрування авторського коду шляхом розкриття хитросплетінь волі творчої і нетворчої, кон'юнктурного диктату та внутрішнього спротиву матеріалу, чинників і нав'язаних ззовні. У результаті теоретико-текстологічного вивчення та систематизації матеріалів проаналізовано ряд методологічних і методичних проблем, зокрема, ролі чорнового рукопису як своєрідного "потоку свідомості", вільного від внутрішньої цензури у структурі генези тексту; вияву "механізмів" смислотворення, прихованих внутрішніх пружин тексту за умовною лінійністю чистовика; вибору читацької стратегії у системі комунікації "текст і авантекст"; прояву варіативності як авторської модифікації тексту, пошуку повноти самовираження, причини з'яви різних редакцій твору та допусковість їх паралельного існування (у розділі "Інші редакції та варіанти"). Наукове, позбавлене ідеологічних кліше та трафаретів трактування авторського тексту у аспекті зору його автентичності є теоретичним осмисленням способів творчої роботи, еволюції образної та світоглядної системи митця, психології процесів художнього мислення. На підставі генетичного досьє творів Ю.Яновського сформовано засади "персональної текстології" як джерела достовірної інформації для подальших літературознавчих розвідок, об'єктивного аналізу теоретико-літературних, історико-літературних, біографічних даних, висловлено рекомендації для едиційної практики.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування політичних настроїв і свідомості українських селян у добу непу. Проаналізовано особливості реалізації більшовицької політики в українському селі, спрямованої проти розвитку товарно-грошових відносин і вільної торгівлі, яка сприяла впровадженню комун і державних форм землекористування. З'ясовано, що за об'єктивних причин даного історичного періоду українське селянство не могло добровільно сприйняти запропоновану державою політико-економічну модель, відповіддю на її насильницьке впровадження були різні форми соціального опору - від повстанської війни до економічного спротиву. Визначено, що за даних умов більшовицький режим був змушений змінити тактику та посилювати власний вплив на селі шляхом поширення комуністичної ідеології, засобами освіти, агітації, пропаганди. Встановлено, що у 1920-х рр. відбулись зміни політичних настроїв і свідомості в селянському середовищі, що набули сталих форм у період колективізації.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-правових аспектів права на спротив як форми реального народовладдя. На підставі проведеного дослідження вперше: встановлено кореляцію форм здійснення реального народовладдя в Україні, рівня правової культури суспільства (у тому числі й суб'єктів влади) і ефективності правових інститутів; запропоновано класифікацію форм здійснення права на спротив з урахуванням їх змін за сучасних умов; доведено факт пом'якшення крайніх форм протестів у бік електронних форм спротиву та нових типів революцій; доведено існування правових симулякрів у практиках здійснення реального народовладдя. Удосконалено: визначення поняття «права на спротив» як невід'ємного природного права особи, основною метою якого є гарантування і збереження законності влади і конституційності державного устрою (зроблено висновок, що таке право може бути здійснено індивідуально чи колективно в активній або пасивній протестній формі); розуміння громадянської освіти як умови для ефективної співпраці суспільства і держави в контексті здійснення реального народовладдя; типологію форм безпосереднього (реального) народовладдя; зміст поняття «революція»; теоретичне обґрунтування кореляції розуміння права на повстання і легітимності державної влади; шляхи розвитку реального народовладдя в сучасній Україні (зокрема, механізм системи електронних петицій, механізм спеціалізованих форумів щодо громадського обговорення нагальних проблем розвитку суспільства, багаторівневий механізм громадянської освіти). Дістали подальший розвиток положення щодо: правової природи соціального феномену реального народовладдя; підстав класифікації форм реалізації права на спротив; змісту розбіжностей революції і державного перевороту, що полягає в масштабі суспільних змін після їх здійснення.^UThe dissertation is devoted to the study of theoretical and legal aspects of the right to resist as a form of rule of people. Based on the conducted research for the first time: the correlation of rule of people forms in Ukraine, the level of legal culture of society (including power subjects) and the effectiveness of legal institutions is established; a classification of forms of right to resist implementation is proposed, taking into account their changes in modern conditions; the fact of softening extreme forms of protests towards electronic forms of resistance and new types of revolutions is proved; the existence of legal simulacra in the practice of rule of people implementing is proved. Improved: the definition of the "right to resist" concept as an inalienable natural right of the individual, the main purpose of which is to guarantee and preserve the legality of power and the constitutionality of the state structure (it is concluded that such a right can be exercised individually or collectively in an active or passive protest form); understanding civic education as a condition for effective cooperation between society and the state in the context of the implementation of rule of people; typology of rule of people forms; the content of the "revolution"concept; theoretical justification of the correlation between the understanding of the right to revolt and the legitimacy of state power; ways to develop rule of people in modern Ukraine (in particular, the mechanism of the electronic petition system, the mechanism of specialized forums for public discussion of society development problems, the multi-level mechanism of civic education). The provisions on: the legal nature of the social phenomenon of rule of people; the grounds for classifying the forms of exercise of the right to resist were further developed; the content of the differences between the revolution and the coup d'etat, which consists in the scope of social changes after their implementation.

Об'єктом дослідження є політична система України протягом 1990 – 2014 рр. Предмет дослідження – особливості формування та функціонування режиму особистої влади В. Януковича. Мета дослідження: детальний аналіз обставин та причин виникнення, структури, механізмів влади та внутрішніх суперечностей режиму четвертого Президента України. Результати дослідження: у дисертації на основі аналізу комплексу документальних та наративних джерел досліджено формування та функціонування режиму особистої влади Віктора Януковича в контексті історичних реалій 1990-х – початку 2010-х рр. Для розкриття проблеми залучено низку соціальних та політичних теорій. Автор доводить, що становлення режиму особистої влади Віктора Януковича було складовою частиною ширшого процесу формування та посилення донецького клану на основі регіональних еліт Донецької та Луганської областей. Останній виступав як виразник політичних інтересів цієї неформальної групи на посадах голови обласної державної адміністрації та премʼєр-міністра. Після перемоги на президентських виборах 2010 р. В. Янукович розпочав активну діяльність зі збільшення власних повноважень та можливостей впливати на систему державного управління. Кроками до захоплення всієї повноти влади стали формування «коаліції тушок» за допомогою депутатів-перебіжчиків та фракцій Партії регіонів, Блоку Литвина та комуністів; відновлення дії Конституції 1996 р. за допомогою Конституційного Суду; приборкання опозиційних сил: прихильників Тимошенко, Податкового майдану, праворадикальних організацій та інших осередків спротиву за допомогою репресій та підкупу. Загалом на кінець 2011 р. Україна вже перебувала в цілком іншій політичній реальності, аніж на момент перемоги В. Януковича. Сукупність змін протягом 2010-2011 рр. Дає підстави говорити про державний переворот. Очільник донецького клану зосередив у власних руках величезні формальні та неформальні важелі впливу, фактично знищивши демократичні запобіжники встановлення авторитарного режиму. Основу режиму Віктора Януковича становила «Сім'я» – група близьких людей навколо його старшого сина О. Януковича. Говорити про її оформлення можна станом на 2012 рік, коли відбувалася низка ключових перестановок в уряді та стрімке зростання бізнес-структур Януковича-молодшого. Крах режиму Януковича був опосередковано пов'язаний з міжнародною політикою. Але головною причиною падіння створеної ним вертикалі були її глибокі внутрішні суперечності. Примітивна внутрішня та зовнішня політика спричинила гостру політичну кризу, задля вирішення якої потрібно було вийти за межі сповідуваних донецьким кланом підходів неформальних домовленостей, адміністративного ресурсу та корупції. Однак сам Янукович не був здатним на такі радикальні кроки. Цілком закономірно, його режим занепав під тиском ним же створених суперечностей під час Революції Гідності. Сфера використання: створення узагальнюючих праць з історії України другої половини ХХ – початку ХХІ ст., для укладання історичних, політичних енциклопедій, довідників, а також для розробки навчальних курсів, освітніх програм, підручників для загальноосвітніх закладів і закладів вищої освіти.^UThe object of research is the political system of Ukraine during 1990 - 2014. The subject of research - the peculiarities of the formation and functioning of the regime of personal power of Viktor Yanukovych. The purpose of the study: a detailed analysis of the circumstances and causes, structure, mechanisms of power and internal contradictions of the regime of the fourth President of Ukraine. Results of the research: The dissertation presents a complex analysis of factual and narrative sources,highlighting the formation and functioning of individual power regime of Victor Yanukovich government in the context of historic realities of 1990s – early 2010s.The research is based on a number of social and political theories.The author proves the fact, that the establishment of the regime of individualpower of Victor Yanukovych was an integral part of a wider trend, the formation and strengthening of the Donetsk clan comprising regional elites of Donetsk and Luhansk oblasts. He was to air the “voice” of political interests of this informal group when holding the post of the Head of Regional State Administration and Vice PrimeMinister. After winning the presidential elections in 2010, Victor Yanukovych took active steps to extend his individual responsibilities and rights to influence the systemof state administration. The steps towards his seizing ultimate power included forming a “titushki coalition” with the help of “turncoat” deputies and deputy factions of Party of Regions, Lytvyn's Block and Communists; resuming the legal power of Constitution of 1996 with the help of Constitutional Court; curbing oppositional powers through repressions and bribery, including Tymoshenko associates, Tax Maidan, right-wing radical organizations and other resistance organisations. Generally, by the end of 2011 Ukraine had been witnessing alternative political reality, different from the one relevant at the moment of V. Yanukovych presidential election victory. When takentogether, all the political changes occurring 2010-2011 indicate the coup. The head of the Donetsk Clan had single-handedly consolidated huge formal and informal power leverages, having in fact eliminated all democratic “fuses” to prevent the establishment of authoritarian regime. The backbone of Viktor Yanukovych's regime was “The Family” – a group of associates of his elder son, O. Yanikovych. Its formalization became clearly visible in 2012, when a number of key government administration posts were reshuffled, followed by rapid expansion of junior Yanukovych businesses. The collapse of Yanukovych regime was indirectly ignited by internationalpolitics. Still, the main reason of the abrupt downfall of the elaborately created authority vertical were its inner inconsistencies. Primitive internal and external policyhad led to acute political crisis. Its resolution demanded going beyond the practices, “preached” by the Donetsk Clan, those being informal agreements, administrativepressure and corruption. However, Yanukovych himself was hardly capable of taking such radical steps. Quite predictable was the fact, that his regime fell under pressureof the controversies and conflicts he himself created during the Revolution of Honour. Scope: creation of generalizing works on the history of Ukraine of the second half of the XX - beginning of the XXI century, for compiling historical, political encyclopedias, reference books, as well as for developing training courses, educational programs, textbooks for secondary and higher education institutions.

Мета роботи полягає у комплексному дослідженні повернення кримських татар на батьківщину у період з 1956р. до 1989 р. Вона включає вивчення формування образів втраченої батьківщини, колективного усвідомлення потреби повернення до неї та боротьби за це повернення; реконструкції репресивних дій держави та практик і стратегій, що застосовувалися кримськими татарами при їхньому переселенні до Криму протягом зазначеного періоду. Об'єктом дослідження є депортація та зворотні міграції депортованих кримських татар на батьківщину. Предметом дослідження є формування у кримських татар прагнення до повернення з вигнання на батьківщину та практики і стратегії самого повернення в умовах заборони у 1956–1989рр. Результати дисертації: здійснено комплексне дослідження повернення кримських татар на батьківщину, в Крим, в умовах заборони у період 1956–1989 рр. Розглянуто передумови повернення, зокрема формування уявлення про Крим як втрачену батьківщину, починаючи від виселення з Криму у 1944 р. Визначено фактори, що впливали на появу та трансформацію прагнення до повернення, та проаналізовано перші спроби відновлення зв'язку із втраченим домом. Охарактеризовано владну політику щодо переселення кримських татар на батьківщину та виділено три основні практики повернення, дві з яких мали несанкціонований характер, а третя була спробою влади взяти переселення під свій контроль. З'ясовані причини припинення повернення кримських татар на батьківщину у 1978 р. та проаналізовано еволюцію ненасильницького спротиву кримських татар. Розглянуто події, які стали поштовхом до відновлення переселень кримських татар на батьківщину у 1987–1989 рр., та реконструйовано появу та поширення практики сквотування земельних ділянок (самобуди). Встановлено, що після повернення на батьківщину кримські татари стикалися з тим, що того «дому», який вони пам'ятали, чи про який їм розповідали батьки, вже немає, натомість відбувалося перевинайдення батьківщини. Сфера використання: підготовка монографій, статей та посібників з історії України, Криму та кримськотатарського народу, а також у подальших дослідженнях з тематики депортацій в СРСР та міграцій на пострадянських теренах.^UThe aim of the study is to comprehensively study the Crimean Tatars' return to their homeland in the period from 1956 to 1989. It includes the study of the formation of images of the lost homeland, the collective awareness of the need to return therein and the struggle for this return; the reconstruction of the repressive actions of the state and practices and strategies that were used by the Crimean Tatars at their resettlement to Crimea during the specified period. The object of the study is the deportation and return migration of the deported Crimean Tatars to their homeland. The subject of the study is the formation of the desire of the Crimean Tatars to return from exile to their homeland and the practice and strategy of the return itself under the conditions of the ban in the period of 1956-1989. The results of the study are the comprehensive research of the Crimean Tatars' return to their homeland, to the Crimea, under the conditions of the ban in the period of 1956-1989, was carried out. The prerequisites for the return were considered, in particular, the formation of an idea of the Crimea as a lost homeland, starting from the eviction from the Crimea in 1944. The factors that influenced the emergence and transformation of the desire to return are identified, and the first attempts to restore connection with the lost home were analyzed. The imperious policy of resettlement of the Crimean Tatars to their homeland was described and three main practices of return, two of which were of an unauthorized nature, and the third was an attempt by the authorities to take control of the resettlement were identified. The reasons for the termination of the Crimean Tatars' return to their homeland in 1978 was clarified and the evolution of non-violent resistance of the Crimean Tatars was analyzed. The events that became the impetus for the restoration of the resettlement of the Crimean Tatars to their homeland in 1987-1989 were considered, and the emergence and spread of the practice of squatting land (unauthorized construction) were reconstructed. It was established that upon their return to the homeland, the Crimean Tatars were faced with the fact that the “home” which they remembered, or which their parents had told them about, was no longer there, but the homeland was being renegotiated. Scope of use: preparation of monographs, articles and manuals on the history of Ukraine, Crimea and the Crimean Tatar people, as well as in further research on deportations to the USSR and migration in the post-Soviet territory.

Дисертація присвячена вирішенню актуальної науково-технічної задачі, що полягає у запобіганні термічному руйнуванню деревини у будівельних конструкціях на основі розкриття механізму уповільнення процесу горіння, підвищення експлуатаційної здатності за умови захисту деревини інтумесцентними покриттями. Аналіз фізико-хімічних властивостей деревини дозволив визначити переваги і недоліки деревини, як конструкційного матеріалу. Виокремлено найбільш поширену ваду деревини, а саме здатність її структури не чинити опір вогневому потоку, що зумовлює великий ризик пожежонебезпеки. Проведено огляд способів та засобів вогнезахисту деревини. Після обробленої інформації класифіковані основні дієві засоби. Висвітлені їхні недоліки та переваги. Виявлені найбільш ефективні композиції для вогнезахисту деревини та встановлені їхні недоліки, а саме: висока токсичність, велика димоутворювальна здатність, відсутність спротиву розповсюдженню полум'я поверхнею, здатність з часом до осипання та відшаровування покриттів на основі композицій. Виявлено особливості утворення пінококсового шару покриття та роль компонентів, що входять до його складу на процес спучення. Обґрунтовано застосування в інтумесцентних покриттях спеціальних каталізаторів, вуглеводнів, газоутворювачів та в'яжучих речовин, які здатні при температурному впливі утворювати пінококсовий захисний шар. Виявлено роль мінеральної складової у структурі вогнезахисного покриття, яка здатна, при високотемпературній дії, вступати в хімічну реакцію з компонентами покриття та утворювати керамоподібні сполуки, що здатні витримувати значний температурний вплив. Проведено моделювання процесу просування фронту фазових перетворень під час спучування вогнезахисного покриття та отримані розрахункові залежності, що дозволяють спрогнозувати зміну динаміки спучування вогнезахисного покриття при впливі підвищеної температури. За отриманими залежностями розраховано час утворення пінококсу при термічному розкладі покриття, який сягає 2,2 с. Розроблено фізичну модель процесу займання деревини та її математичну інтерпретацію, особливістю якої є наявність потужності виділення (поглинання) теплоти при термічному розкладі матеріалу та показника швидкість термічного розкладу сповільнення реакцій горіння при застосуванні вогнезахисного покриття. Встановлено, що після впливу на деревину високої температури, починається його займання з виділенням значної температури. Встановлено, що для необроблених зразків показник розвитку горіння (α) становить 0,0152 с^-1 , показник припинення горіння (γ) ≈ 0. Експериментально встановлено, що введення мінеральних наповнювачів до складу органо-мінеральної композиції у кількості 10 % сприяє підвищенню коефіцієнта спучення від 30 до 36,7, що у 1,5…1,84 рази більше, від значення коефіцієнта спучення органо-мінеральної композиції оптимального складу без наповнювачів. Розроблено комплексний підхід до оцінювання вогнестійких властивостей за показниками займистості, горючості, димоутворювальної здатності. Проведено дослідження ефективності вогнезахисту деревяної тари для зберігання вибухонебезпечних виробів та встановлено, що необроблений зразок здатний до займання та поширення полум'я поверхнею, що призводить до спрацювання піропатронів та руйнування конструкції. Встановлено, що зразок, оброблений інтумесцентним захисним покриттям за рахунок створення спученого шару коксу більш ефективно запобігає впливу високої температури та швидкості обвуглювання деревини, ніж покриття на неорганічній основі, механізм дії яких направлений на теплоізолювання. Розроблено рекомендації та практичні основи отримання вогнезахищених будівельних матеріалів, а саме обробляння покриттями існуючих конструкцій, вимоги щодо застосування захисних засобів, виконання робіт та утримання захищених матеріалів, контроль якості робіт у процесі захисного оброблення та у процесі експлуатації. Проведено техніко-економічне обґрунтування доцільності застосування вогнезахисного оброблення будівельних матеріалів та виробів. Проведено розрахунок вогнезахисту складських приміщень зберігання хімічних речовин НВП “Захисні покриття” площею 8400 м^2 вогнезахисним покриттям «ФАЄРВОЛ-ВУД» та покриттям «Фенікс-ДБ», яке найбільш широко використовується для вогнезахисту деревини. Визначено, що фактичний економічний ефект від впровадження розробленого засобу становить 1 811 712,00 грн, а при застосуванні альтернативного варіанту 607 488 грн.^UThe dissertation is dedicated to the solution of an actual scientific and technical problem which lies in the prevention of the thermal decomposition of wood used in building structures based on the revelation of the mechanism of slowing down of the burning process and raising of the serviceability in case of wood protection with intumescent coatings. Analyzing of physiochemical properties of wood made it possible to identify the advantages and disadvantages of wood as a structural material. The most common defect of wood was distinguished, namely the ability of its structure not to resist the fire flux which causes high risk of fire hazard. Review of methods and means of fire retardant treatment of wood was conducted. Principal effective means were classified upon information processing. Their drawbacks and advantages were highlighted. The most effective compositions for wood fire retardant treatment were identified and their disadvantages were revealed, namely: high toxicity, high smoke-forming ability, unavailability of any resistance to flame spreading across the surface, and ability to crumble over time and delamination of the coatings based on the compositions. Specific features of expanded coke coating formation as well as influence of the components being its constituent parts on the expansion process were revealed. Application of special catalysts, hydrocarbons, gas forming compounds and binding agents capable of forming protective expanded coke layer in the intumescent coatings was substantiated.Role of a mineral additive in the structure of the fire protective coating capable of reacting with coating components in case of high temperature exposure and form ceramic-like compounds which can withstand vigorous thermal exposure was revealed. Necessary condition of ensuring fire retardant treatment efficiency is the determination of any principal transformations (flammability, combustibility, flame spread, smoke-forming ability and toxicity of fire effluents) combined with the environmental and serviceability performance. Simulation of the process of propagation of the phase conversion front was conducted for the time of expansion of the fire protective coating and some calculation relationships were derived which allow forecasting changing of the expansion dynamics of the fire protective coating under elevated temperature exposure conditions. Using derived relationships we calculated duration of expanded coke formation at the time of thermal decomposition of the coating which equals to 2.2 s. Physical model of wood ignition and its mathematical interpretation were developed specific feature of which was availability of heat evolution (absorption) rate at the time of thermal decomposition of the material and index of the rate of thermal decomposition causing deceleration of burning reactions when applying fire protective coating. It was revealed that upon wood exposure to high temperature its ignition was initiated with the high temperature development. It was revealed that for the specimens having not been subjected to fire protective treatment index of burning development was equal to 0.0152 s^–1, and index of burning cessation was 0. It was revealed experimentally that introduction of some mineral fillers to the organic and mineral composition in the amount of 10 % promoted enlargement of expansion factor from 30 to 36.7 which was 1.5 to 1.84 times higher than expansion factor of the organic and mineral composition of optimum formulation containing no fillers. A comprehensive approach was developed to the estimation of fire resistance performance by indices of flammability, combustibility and smoke forming ability. Research of efficiency of fire retardant treatment of wood tare used for explosives storage was conducted; it was established that a specimen having not been treated was capable of catching fire and spreading flame across its surface; these factslead to operation of pyrocartridges and collapse of the construction. revealed that the specimen having been treated with intumescent coating prevented more efficiently influence of high temperature influence and wood charring compared with coatings based on organic compounds mechanism of effect of those was purposed at heat insulation due to formation of expanded coke layer. Calculation of the amount of the materials necessary for the fire retardant treatment of chemicals storage rooms belonging to “Zakhysni pokryttia” SME area of those equals to 8,400 m^2 was conducted for the case of “FIREWALL-WOOD” fire protective coating as well as “Phoenix-DB” coating being the most widely used agent for fire retardant treatment of wood. We revealed that economical effect due to introduction of the developed agent was equal to UAH 1,811,712.00 whereas that due to introduction of the alternative option was equal to UAH 607,488.

Вперше в українській історіографії на основі широкої джерельної бази та досягнень історіографії комплексно досліджено роль представницької гілки влади в системі суспільно-політичних та економічних перетворень у західноукраїнських областях за часів сталінщини. Виявлено та описано концептуальні підходи більшовицької правлячої верхівки до організації виборів представницьких органів влади у регіоні, «особливі» технології активізації виборчого процесу, специфічні форми та методи проведення агітації. Показано форми та методи спротиву населення урядовим виборчим кампаніям, висвітлено причини несприйняття західними українцями демократії радянського зразка. Проаналізовано організаційно-правові засади діяльності місцевих органів влади, особливості кадрової політики, наведено статистичні дані стосовно кількісного та якісного складу управлінців. Доведено неефективність роботи Рад та їхніх виконкомів в умовах партійного контролю та централізованої владної вертикалі. Відстежено політичні настрої населення у стосунку до виборчих кампаній, форми та методи спротиву владі з боку цивільного населення та учасників національно-визвольного руху.^UFor the first time in Ukrainian historiography, on the basis of a wide source base and historiography achievements, the role of the power representative branch in the socio-political and economic transformations system in the western Ukrainian regions during Stalin's rule was comprehensively studied. The conceptual approaches of the Bolshevik ruling elite to the organization of power representative bodies elections in the region, "special" intensification technologies of the electoral process, specific forms, and campaigning methods are identified and described. The special attention of the CP (b) U Central Committee and local party committees to the situation with the election campaigns in the western regions was emphasized. The concrete dissatisfaction facts of the population with the Soviet election legislation, forms, and methods of its realization, separate measures of the Soviet power directed on forced Sovietization of the region have resulted.

Дисертацію присвячено вивченню українського фольклору спротиву ХХІ століття як важливої ланки сучасного фольклоротвірного процесу. Охарактеризовано його атрибутивні ознаки: національно-державницьку та суспільно-політичну спрямованість, що свідчить про його генетичну спорідненість із фольклором УСС та УПА. Запропоновано авторське тлумачення поняття «традиція» у фольклористиці. Розширено вчення про трансмісію у фольклорі та її механізми. Фольклорний текст Революції гідности інтерпретовано в широкому семіотичному значенні. Уперше в українській фольклористиці розглядається різножанровий фольклорний текстовий масив, що твориться в період сьогочасної гібридної російсько-української війни. Дослідницьку увагу звернено на явище інклюзії індивідуальної творчости у фольклорне середовище «межових» ситуацій.^UInvestigated here is Ukrainian folklore of resistance of the XXI century. It is shown that such folklore develops in line with the traditions of folklore of the past centuries (сossack, haydamak, оpryshky, recruit etc.). Because of its national-state and socio-political character it is genetically connected with folklore of Ukrainian Sich Riflemen and Ukrainian Insurgent Army. It is offered own author`s interpretation of the concept of «tradition» in folklore studies. The doctrine of transmission in folklore and its mechanisms are expanded. The folklore text is viewed as the unity of verbal, nonverbal and context components. A comprehensive analysis of the syncretic folklore text of the Revolution of Dignity is carried out. The genre paradigm of folklore of the Revolution of Dignity is analyzed. Such folk genres as psalms, Christmas carols, Cossack, shooting and insurgent songs received "new life". They were primarily transmitted through the mechanisms of performativity. It is shown that the role of the older generation in transmission of the folklore texts has changed: the direction of transmission can change: not only ascending, but also reverse. The role of the folk dances that existed during the Euromaidan period as an element of the folklore product of the Revolution of Dignity, which materializes through the reflective mechanisms of folklore transmission, is revealed. The texts of the nativity drama of the period of the Revolution of Dignity are analyzed, the longevity of tradition in them is traced. Kolomyyky are characterized, the functional purpose of which is songs. Anecdotes of the Revolution of Dignity are classified according to the thematic principle. The oral slogans of the Revolution of Dignity are treated as paremic genres. The forms of expression of the folklore text of the Revolution of Dignity are analyzed. For the first time the object of research attention was folklore, which appears as a result of the modern Russian-Ukrainian war and is created in both military and non-military environments. The expediency of introducing the term "front nativity scene" into the scientific folklore circulation is substantiated. It is proposed to nominate anecdotes of the war period with the term "military anecdote". Thestudy of folklore texts of the mentioned period is possible mainly due to the mechanisms of indirect transmission, in particular social networks, Internet sources and SMScorrespondence. A group of songs that change their functions according to the context is nominated as «songs of resistance». Research attention is also paid to the phenomenon of inclusion of individual creativity in the folklore environment of "borderline" situations.

Аргументовано, що зі здобуттям незалежності Україна у своєму баченні перспектив тяжіла до європейського способу врядування та ціннісних орієнтацій, а європейськість як цивілізаційний маркер притаманний Україні й історично, і географічно, і все більше ментально – до тої міри, що західний вектор розвитку країни українці відстоювали і під час Революції Гідності, і потім на східних фронтах, даючи відсіч російській військовій агресії. Наголошено, що гармонізувати суто просторову європейську приналежність з досвідом демократичного будівництва, сформувати відкриту конкурентну економіку та паритетні відносини з рівноправними політичними партнерами – зміст європеїзації прагнень України знайти своє місце на міжнародній арені. Актуалізовано й категоризовано для української політичної науки сутність і зміст поняття «євроінтеграційні практики», яке автором визначено як функціональну складову політики євроінтеграції, організованої згідно з конкретним планом роботи державної влади щодо впровадження європейських стандартів в усі сфери суспільного життя через процес створення нормативно- правової бази інтеграції, формування відповідних структур реалізації політико-правових рішень з метою набуття членства в ЄС. Практики – це конкретні дії і рішення, які здійснюються в інституціональному, дипломатичному та позаінституціональному напрямках. За цими критеріями в режимі реального часу Україна виконує умови Угоди про асоціацію, удосконалює національне законодавство, гармоніює середовище відносин з країнами-сусідами членами ЄС, здобуває досвід демократизації і конструктивної реакції на виклики і ризики сьогодення. Підкреслено важливість включення до євроінтеграційного поступу громадського сектору – представників та організації громадянського суспільства, які є одночасно рушієм та індикатором позитивних трансформацій, а також виконують функції запобіжника у можливих зловживаннях влади. Українське громадянське суспільство у вирішальні періоди державотворення довело свою спроможність відстоювати спільний національний вибір. Стратегічну затребуваність теми дисертаційного дослідження аргументовано й триваючою російською агресією проти України та актами гібридної війни, передусім, її інформаційним компонентом (пропаганда, дезінформація). Акцентовано, що, з одного боку, євроінтеграція може стати своєрідним рефреймінгом для посилення обороноздатності країни, з іншого боку, російська загроза – це не лише українська проблема, але й безпековий виклик усій Європі, тому консолідація зусиль для спільного спротиву є нагальною потребою для партнерів з ЄС.^UThe dissertation emphasis on conclusion that Ukraine tended to the European way of governing and value orientations since its independence, and Europeanness was a marker of civilization is inherent in Ukraine historically, geographically and increasingly mentally. This western vector of development Ukrainians defended during the Revolution of Dignity, and then on the eastern fronts, repelling Russian military aggression. The author concludes that to harmonize a purely spatial European affiliation with the experience of democratic construction, to form an open competitive economy and parity relations with equal political partners is the essence of Europeanization of Ukraine's aspirations to find its place in the international arena. The content of the definition «European integration practices» are actualized and categorized for Ukrainian political science. The author formulates it as functional part of European integration policy organized in accordance with a specific plan of public authorities work to implement European standards in all spheres of public life through the process of creating a regulatory framework for integration, the formation of appropriate structures for the implementation of political and legal decisions in order to become EU members. Practices are concrete actions and decisions that are carried out in institutional, diplomatic and non-institutional areas. According to these criteria, Ukraine fulfills the terms of the Association Agreement in real time, improves national legislation, harmonizes the sphere of relations with neighboring EU member states, gains experience of democratization and constructive response to today's challenges and risks. The author accents the importance of public sector including in the European integration progress – representatives and civil society organizations, which are both a driver and an indicator of positive transformations, as well as act as a safeguard against possible abuses of power. Ukrainian civil society in the crucial periods of state formation proved its ability to defend a common national choice. The strategic demand for the topic of the dissertation research is substantiated by the ongoing Russian aggression against Ukraine and acts of hybrid warfare, first of all, by its information component (propaganda, misinformation). The research emphasizes that, on the one hand, European integration can become a kind of reframing to strengthen the country's defense capabilities, on the other hand, the Russian threat must consider as not only a Ukrainian problem, but also a security challenge for Europe. So, the research emphases on that consolidate efforts for joint resistance is an urgent need for EU partners.

Дисертацію присвячено вирішенню наукового завдання, яке полягає у з'ясуванні психологічних чинників патріотизму у структурі особистості військовослужбовця, формування світогляду воїна – захисника, громадянина і патріота України, усвідомлення ним особистої відповідальності за її захист. Мета роботи – проаналізувати стан формування патріотизму особового складу Збройних Сил України, сформулювати теоретичні висновки і практичні рекомендації щодо оцінювання його результативності. Актуальність завдання зумовлена тим, що високий рівень свідомості і патріотизму громадян України, у цей складний для нашої держави час, відіграють особливу роль не лише в духовному житті суспільства, але й в усіх основних сферах його діяльності – економічній, соціальній, політичній, оборонній та ін. Адекватне реагування на існуючі та потенційні виклики і загрози національній безпеці потребує проведення комплексу заходів не тільки з підвищення її оборонних можливостей, а й підвищення моральної готовності та психічної стійкості громадян до спротиву агресії.Обґрунтовано, що ціннісні орієнтації виступають ключовим психологічним чинником патріотизму в структурі особистості військовослужбовця Збройних Сил України. Емпірично з'ясовано структурні компоненти патріотизму як ціннісної орієнтації особистості, яка сповідує національні та європейські цінності (патріотичне почуття, відповідальність за долю Батьківщини; національну гідність; патріотичну свідомість; потребу у збереженні і передачі вітчизняних духовно-культурних цінностей майбутньому поколінню; потребу і готовність до діяльності патріотичного змісту);встановлено, що патріотизм, як соціально-психологічний ресурс особистості військовослужбовця забезпечує потенційну здатність до спротиву інформаційній агресії, створює психологічну готовність громадян захищати свою Батьківщину та діяти в ім'я збереження і розвитку її благополуччя;Удосконалено цільову Програму формування патріотизму військовослужбовців «Патріот України», шляхом додаткового включення до її змісту комплексу заходів військово-патріотичної роботи спрямованих на розвиток ціннісно-орієнтаційної сфери курсантів як майбутніх офіцерів.Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що отримані результати дослідження можуть застосовуватися в системі національно-патріотичного виховання, військово-патріотичній роботі з військовослужбовцями ЗС України, що сприятиме формування психічно і патріотично стійкої особистості та мотивації її до проходження військової служби, а також можуть бути використані в діяльності органів військового управління, ВВНЗ, військових частин та окремих підрозділів.^UThe aim of the dissertation is to solve the science task, in particular to clarify the psychological factors of patriotism in the structure of the soldier's personality, influencing the formation of the person's worldview of a defender, citizen and patriot of Ukraine, his awareness of personal responsibility to protect the homeland. The purpose of the work is to assess the factors influencing the formation of patriotism among the personnel of the Armed Forces of Ukraine, to formulate theoretical conclusions and practical recommendations based on the evaluation of their effectiveness. The urgency of the task, in this difficult time for our country, is the need to assess the person's factors of consciousness and patriotism that play a special role not only in the spiritual life of our society but also affect all major areas, including economic, social, political, defence, etc. Adequate response to existing and potential challenges and threats to national security requires a set of measures not only to increase its defense capabilities, but also to increase the moral readiness and mental resilience of citizens to resist aggression.It was substantiated that value orientations are the key psychological factors of patriotism in the personality structure of a member of the Armed Forces of Ukraine. The structural components of patriotism as a value orientation for a person who recognizes the importance of national and European values (patriotic feelings, responsibility for the fate of the country; national dignity; patriotic awareness; the need to preserve national spiritual and cultural values for future generations; willingness and readiness for actions related to patriotism);It was identified that patriotism, as a socio-psychological resource of the individual service member provides a potential ability to resist information aggression, the psychological readiness of citizens to defend their country and promote its well-being.The Patriot of Ukraine, a targeted program for the formation of patriotism in the military, was improved by integrating into its content a set of military-patriotic events aimed at developing the value orientation of cadets as future officers.The practical significance of the study is that principal outcomes of a research can be used in the system of national patriotic education, military patriotic work with service members of the Armed Forces of Ukraine, which will contribute to the formation of a mentally stable and patriotic person and motivate him or her to military service. The obtained results can also be used in the activities of military authorities, higher military educational institutions, military units and individual units.

Дисертація присвячена дискурсам події, що стверджують подію між вимогами вірності і загрозами зречень. В роботі обґрунтовано визначення події як розриву, що іменується, визначено специфіку після-подієвих ситуацій через концепцію конфлікту тлумачень вірності, досліджено поетику дискурсів події та їхню політичну дієвість.Проблема невизначеності онтологічного статусу події актуалізується щоразу після події як неможливість об'єктивно визначити, чи дійсно те, що відбулось, було саме подією. Революція, зустріч, трагедія становлять єдність лише із певного заангажованого ракурсу. Ця самореферентність події зумовлює зміщення фокусу дослідницької уваги з події на дискурси події. Український контекст протистояння дискурсів на тлі війни та світовий контекст дискусій щодо пандемії посилюють гостру актуальність дослідження дискурсів події.Метою дисертаційної роботи є осмислення дискурсів як таких, що стверджують подію між вимогами вірності і загрозами зречення. Об'єктом виступають дискурси події, предметом є дискурси події між вірністю і зреченням. В роботі визначено чотири завдання, які послідовно виконуються у чотирьох розділах:– провести порівняльний аналіз філософії події Мартіна Гайдеґґера, Жиля Дельоза, Алена Бадью;– дослідити дискурсивне поле ствердження події і обґрунтувати необхідність введення концепту «говір»;– дослідити поетику дискурсів події у протиріччі вірностей і зречень та концептуалізувати «перекладання» як тактики акратичних дискурсів; – визначити політичну дієвість дискурсів події: їхні хиби, спокуси і роль у маніфестації спільноти.Авторську теоретико-методологічну позицію сформовано на основі філософії події Бадью та її інтерпретації Славоєм Жижеком.Жижек, інтерпретуючи бадьюанську філософію події в категоріях Жака Лакана, визначає подію як травматичне зіткнення з Реальним, а її іменування – як мовне вписування цієї зустрічі. З опорою на цю інтерпретацію події запропоновано визначення події як розриву, що іменується. При цьому під розривом розуміється зіткнення з Реальним, а під іменуванням – символізація цього розриву. У дисертації визначено чотири типи події: зустріч, солідарність, натхнення, трагедія.В роботі висунуто гіпотезу і обґрунтовано думку про те, що дискурси події завжди знаходяться між вірністю і зреченням через неможливість абсолютної вірності. Дискурси, що дбають про вірність події, діють відповідно до двох тенденцій: або створення нового порядку, або постійне оновлення розриву. Ті акратичні дискурси, які чинять спротив нормалізації мови, в роботі визначені як говори, реалізації номадичної вірності говорів визначено як тактики перекладання. На основі аналізу поетики акратичних дискурсів події визначено наступні риси говорів – неповнота, недосконалість, переривчастість. При аналізі політичної дієвості дискурсів події розглянуто три фігури зла за Бадью – зрада, симулякр, катастрофа. Вони доповнені визначенням чотирьох фігур спокус, які пропонують чотири типи однозначних розрішень протиріч вірності: історизація, меморізація, ритуальне відтворення, трансляція. Цим спокусам протистоять тактики створення неіменованих спільнот.Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в таких твердженнях:– дістали подальшого розвитку ідеї Бадью та Жижека стосовно самореферентності події, їх доповнено визначенням події як розриву, що іменується,– уточнено бадьюанську класифікацію подій,– доведено недосяжність для дискурсів події абсолютної вірності без зречень,– сформульовано стратегії уможливлення вірності і тактики береження неможливої вірності,– проаналізовано політичну дієвість дискурсів події,– вперше введено до наукового обігу поняття «говір».Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі та для подальшої розробки цієї теми у теоретичному напрямку філософії події чи в практичному напрямку дискурс-аналізу.Ключові слова: Ален Бадью, вірність, дискурси події, зречення, іменування, мова, неіменоване, поетика говорів, перекладання, Реальне, репрезентація події, розрив, Славой Жижек, спільнота, філософія події.^UThe dissertation is devoted to the discourses of the event which affirm the event between the requirements of fidelity and the threats of renunciation. The paper substantiates the definition of the event as a split that is being named, determines the specifics of post-event situations through the concept of conflict of fidelity interpretations, explores the poetics of the discourses of the event and their political effectiveness.The problem of uncertainty of the ontological status of the event is actualized every time after the event takes place because of the impossibility to define objectively whether what happened was an event indeed. Revolution, meeting, tragedy seem to form a kind of unity only from a certain biased perspective. This self-referentiality of the event causes a shift of research focus from the event itself to the discourses of the event. The Ukrainian context of confronting discourses against the war background and the global context of the pandemic discussions amplify the acute relevance of the study of the discourses of the event.The dissertation aim is to understand the discourses as those affirming the event between the demands of fidelity and the threats of renunciation. The dissertation object is the discourses of the event, the dissertation subject is the discourses of the event between fidelity and renunciation. The work identifies four tasks being consistently performed in four dissertation chapters: – to conduct a comparative analysis of the philosophy of the event by Martin Heidegger, Gilles Deleuze, Alain Badiou;– to explore the discursive field of assertion of the event and justify the need to introduce the philosophical concept of «patois»;– to study the poetics of the discourses of the event in the contradiction of fidelity and renunciation and to conceptualize «translating» as a tactic of acratic discourses;– to determine the political effectiveness of the discourses of the event: their shortcomings, temptations and role in the manifestation of the community.The author's theoretical and methodological position is based on the philosophy of the event by Badiou and its interpretation by Slavoj Žižek.Žižek, interpreting Badiou's philosophy of the event in Jacques Lacan's categories, defines the event as a traumatic encounter with the Real, and its naming as a linguistic inscription of this meeting. Using this interpretation of the event, we propose to define the event as a split that is being named. In this case, the split is understood as a collision with the Real, and by naming – a symbolization of this split. The dissertation defines four kinds of events: an encounter, a solidarity, an inspiration, a tragedy.The paper hypothesizes and substantiates the idea that the discourses of the event are always between fidelity and renunciation due to the impossibility of absolute fidelity. Discourses that care for the fidelity to the event may operate according to two tendencies – either the creation of a new order or the constant renewal of the split. Those acratic discourses that oppose the normalization of language are defined in the paper as patois, realization of nomadic fidelity of patois is defined as continual translating tactics. Based on the analysis of the poetics of acratic discourses of the event, the following features of patois are identified – incompleteness, imperfection, discontinuity.In analysing the political effectiveness of the discourses of the event, three figures of evil according to Badiou were considered – betrayal, simulacrum, disaster. They are supplemented by the definition of four figures of allurement which offer four types of unambiguous solutions to the contradictions of fidelity: historization, memorization, ritual reproduction, broadcasting. These allurements are opposed by the tactics of constructing unnamed communities.The scientific novelty of the obtained results is specified in the following statements:– the ideas of Badiou and Žižek on the self-referentiality of the event were further developed being supplemented by the definition of the event as a split that is being named,– Badiou's classification of events is specified,– the unattainability of absolute fidelity without renunciation for the discourses of the event is proved,– strategies of enabling fidelity and tactics of preservation of impossible fidelity are formulated,– the political effectiveness of the discourses of the event is analysed.– for the first time the concept of «patois» was introduced into scientific circulation.The results of the research can be used in the educational process and for further development of this topic in the theoretical direction of the philosophy of events or in the practical direction of discourse analysis.Keywords: Alain Badiou, fidelity, discourses of the event, renunciation, naming, language, unnamed, poetics of patois, translating, Real, representation of the event, split, Slavoj Žižek, community, philosophy of the event.

У дисертації показано, що правове регулювання земельних відносин на західноукраїнських землях напередодні інкорпорації до складу Республіки Польщі (1919–1921 рр.) безпосередньо залежало від правової традиції держав, у складі яких перебували українські землі. Доведено, що з часу інкорпорації Галичини до складу монархії Габсбурґів, австрійський уряд поряд з політичним упорядкуванням справ реалізовував економічну політику, вигідну передусім для всієї держави, а не лише для певних суспільних верств. Це вплинуло на обмеження привілеїв шляхти та перетворення селян на підданих держави. Поліпшення правового становища селян, зокрема охорона права селянського землекористування, розглядалося як важливий засіб зміцнення держави в економічному плані. Права селян опинилися під захистом держави. Позитивну роль у цьому відношенні відіграли 1) земельні реформи «освіченого абсолютизму» наприкінці XVIII ст. та 2) скасування у 1848 р. панщини. Зробивши, де-юре, галицького селянина власником землі, реформи розірвали зв'язок між ним і паном та спонукали до більшого зацікавлення політичним життям. Розкрито зміст державної політики Другої Речі Посполитої у сфері правового регулювання земельних відносин на території Західної України (1921–1939 рр.)., показано її розвиток в умовах відродження польської державності, визначено місце і роль тогочасної державної політики у становленні правового регулювання земельних відносин досліджуваного періоду, а також наголошено, що політика міжвоєнної Республіки Польщі переслідувала важливі соціальні й політичні цілі, зокрема полягала асиміляції українського населення та прагненні польського уряду вирішити проблему земельного перенаселення на польській етнічній території та посилити економічний й політичний вплив держави на західноукраїнські землі. Встановлено, що основними соціально-економічними, політичними та юридичними чинниками, які зумовили становлення і розвиток правового регулювання земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.) були: високий ступінь концентрації вільних земель після приєднання території Західної України; недосконалість та суперечливість різних джерел права у Галичині та на Волині, які не здатні були в повному обсязі однаково регулювати земельні відносини, зокрема щодо права володіння, користування та розпорядження землею. Проаналізовано процес формування нормативно-правової бази в результаті чого було визначено основні види правових джерел, які регулювали земельні відносини у на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.). Доведено, що австрійське цивільне законодавство відігравало одну з визначальних ролей у правовому регулюванні земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1933 рр.); показано, що становлення правового регулювання у Республіці Польщі, а відтак поширення його на територію Західної України, було пов'язано із земельною реформою, яка була важливим політичним актом, одним із символів відновлення державної незалежності Республіки Польщі в 1918 р. Земельний Закон 1925 р. став політичним компромісом, а відтак захищав інтереси лише певних груп населення, пропагуючи осадництво і парцеляцію. Здійснено порівняльно-правовий аналіз суб'єктів земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.)., визначено їх соціально-правовий статус, роль та місце у земельно-правових процесах. Зокрема на основі вивчення архівних матеріалів встановлено, що попри прагнення центрального уряду, реалізація земельних реформ на території Західної України відбувалася повільно, існував пасивний спротив великих землевласників, не згодних з політикою подрібнення великих земельних угідь. Виявлено загальні риси та відмінності у правовому регулюванні зобов'язань, що виникали з права власності та права володіння на земельну ділянку на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.). Обґрунтовано, що найвищого свого розвитку українське суспільство досягло в другій половині ХVІІ – першій половині ХVІІІ ст., коли в основу системи регулювання земельних відносин покладався пріоритет приватної власності на земельну ділянку, а також показано, що будь-яке відхилення від цього і надання у законодавчому порядку переваг суб'єктам права інших форм власності призводило до зниження темпів економічного розвитку, посилення соціального напруження і протистояння у суспільстві, а також визначено основні тенденції розвитку правового регулювання земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.), зокрема доведено, що загальний вектор цієї еволюції був спрямований на формування інституту приватної власності на земельну ділянку.^UThe dissertation shows that the legal regulation of land relations in the western Ukrainian lands on the eve of incorporation into the Republic of Poland (1919–1921) directly depended on the legal tradition of the states that included the Ukrainian lands. It has been shown that since the incorporation of Galicia into the Habsburg monarchy, the Austrian government, along with the political order of affairs, has pursued an economic policy that benefits the state as a whole, not just certain sections of society. This affected the restriction of the privileges of the nobility and the transformation of peasants into subjects of the state. Improving the legal status of peasants, in particular the protection of the rights of peasant land use, was seen as an important means of strengthening the state in economic terms. The rights of peasants were protected by the state. 1) land reforms of «enlightened absolutism» at the end of the XVIII century played a positive role in this regard. and 2) the abolition in 1848 of serfdom. By de jure making the Galician peasant the owner of the land, the reforms severed ties between him and the lord and led to a greater interest in political life. The content of the state policy of the Second Rzeczpospolita in the field of legal regulation of land relations in Western Ukraine (1921-1939) is revealed, its development in the conditions of Polish statehood revival is shown. It was emphasized that the policy of the interwar Republic of Poland pursued important social and political goals, including the assimilation of the Ukrainian population and the Polish government's desire to solve the problem of land overpopulation on Polish ethnic territory and strengthen economic and political influence in western Ukraine. It is established that the main socio-economic, political and legal factors that led to the formation and development of legal regulation of land relations in Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939) were: high concentration of vacant lands after the annexation of Western Ukraine; imperfections and contradictions of different sources of law in Galicia and Volhynia, which were not able to fully regulate land relations in the same way, in particular regarding the right to own, use and dispose of land. The process of formation of the legal framework was analyzed, as a result of which the main types of legal sources that regulated land relations in the territory of Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921–1939) were identified. It is proved that the Austrian civil legislation played one of the decisive roles in the legal regulation of land relations in the territory of Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1933); It is shown that the formation of legal regulation in the Republic of Poland, and thus its spread to the territory of Western Ukraine, was associated with land reform, which was an important political act, one of the symbols of restoration of state independence of Poland in 1918. became a political compromise, and thus defended the interests of only certain groups of the population, promoting settlement and parcelling. A comparative legal analysis of the subjects of land relations in the territory of Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939), their socio-legal status, role and place in land law processes. In particular, based on the study of archival materials, it was found that despite the efforts of the central government, the implementation of land reforms in Western Ukraine was slow, there was passive resistance from large landowners who disagree with the policy of fragmentation of large lands. The general features and differences in the legal regulation of obligations arising from the right of ownership and ownership of land in Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939). It is substantiated that the Ukrainian society reached its highest development in the second half of the XVII - first half of the XVIII century, when the system of regulation of land relations was based on the priority of private ownership of land, and it is shown that any deviation from this the order of preference for subjects of law of other forms of ownership led to a decrease in economic development, increasing social tensions and confrontation in society, as well as identified major trends in legal regulation of land relations in Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939), in particular, it is proved that the general vector of this evolution was aimed at the formation of the institution of private ownership of land.

Журавльов М. В. Соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил України (2014–2018 рр.): історико-правовий аспект. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії, за спеціальністю 253 «Військове управління (за видами збройних сил)» (25 – Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону). – Національний університет оборони України Міністерства оборони України, Київ, 2023.У дисертаційній роботі виконано наукове завдання, що передбачало проведення комплексного воєнно-наукового аналізу процесу формування системи соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України з 2014 по 2018 рік, та дослідження генези підходів до соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України у контексті євроатлантичної інтеграції. З результатами дослідження встановлено, що система юридичних та соціальних гарантій для військовослужбовців Збройних Сил України, ветеранів війни і ветеранів військової служби на початку 2014 року функціонувала, однак вона не гарантувала повного виконання всіх конституційних прав і свобод та задоволення духовних і матеріальних потреб військовослужбовців повною мірою. Цьому сприяла низка причин: від неадаптованої нормативно-правової бази України з питань соціального захисту військовослужбовців до умов особливого періоду, викликаного частковою мобілізацією та проведенням заходів антитерористичної операції, відсутності чіткого алгоритму дій посадових осіб щодо реалізації законів України з питань соціального захисту військовослужбовців, до прорахунків у фінансовій системі під час планування бюджетних програм та їх недофінансування в умовах особливого періоду в Україні. Нормативно-правова база стосовно соціального захисту військовослужбовців та присвоєння їм статусу ветерана війни не була адаптована до умов проведення антитерористичної операції та бойових дій на території України. Відсутність законодавчого положення для осіб, які добровільно об’єдналися в рухи спротиву, утруднювала визначення їх легітимності та військового статусу. Відповідно, добровольці підпадали під статтю 260 Кримінального кодексу України щодо “Утворення незаконних військових формувань» та опинялись за межами правового поля держави.Під час проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей соціальний захист військовослужбовців був організований, але існували юридичні невідповідності, зокрема стосовно статусу осіб, які здійснювали керівні функції від імені держави та були наділені відповідними повноваженнями, що не були юридично врегульовані. Внутрішні чинники, такі як політичні, соціальні, економічні та військові, відігравали негативну роль у розвитку соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей з початку 2014 року. Через стрімку інфляцію протягом 2014–2018 рр. спостерігалось значне погіршення умов життєдіяльності військовослужбовців Збройних Сил України, ветеранів війни та прирівняних до них осіб, ветеранів військової служби, що негативно вплинуло на морально-психологічний стан цих осіб, і вимагало більшої матеріальної та соціальної підтримки з боку держави.Науковим дослідженням встановлено що зміни, внесені до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» протягом 2014–2018 рр. загалом носять позитивний характер, проте були запроваджені з деяким запізненням в часі. Ці зміни дали змогу забезпечити ряд соціальних і правових гарантій військовослужбовців з питань всіх видів відпусток (у тому числі під час дії правового режиму воєнного стану); укладання контрактів; звільнення; кредитування; гарантії виплат грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців; вступ дітей військовослужбовців до навчальних закладів з військово-фізичною підготовкою; збереження житла та виплати грошової компенсації за не отримання його; безоплатну психологічну, медико-психіатричну реабілітацію учасників АТО; відрядження військовослужбовців до органів державної влади; порядок і розміри грошового забезпечення; надбавка до щомісячних додаткових виплат; питання одноразової грошової допомоги (виплати); індексація грошового забезпечення; отримання пільг в умовах кримінально-виконавчих заходів; окремі питання продовольчого і речового забезпечення; визначено соціально-правовий статус деяким категоріям військовослужбовців. Поряд з цим законодавець надав соціально-правовий статус військовослужбовців службовцям Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.У результаті внесених протягом 2014–2018 рр. змін, проте, не вирішеними залишились деякі проблеми щодо забезпечення соціальних гарантій військовослужбовцям з боку держави. Було встановлено, що правова норма службового часу і час на відпочинок військовослужбовців у період проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей законодавчо була невизначена.^UZhuravlev M. V. Social protection of servicemen of the Armed Forces of Ukraine (2014–2018): historical and legal aspect. – Qualifying scientific work on manuscript rights.Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy (PhD) in specialty 253 «Military Management (according to Services of the Armed Forces)» (Field of study 25 – Military Sciences, National Security, State Border Security). – National Defense University of Ukraine, the Ministry of Defence of Ukraine, Kyiv, 2023.In the dissertation, a scientific analysis of the process of formation of the system of social protection of servicemen of the Armed Forces of Ukraine (2014–2018) was carried out and, based on the author’s model, the genesis of approaches to social protection of servicemen of the Armed Forces of Ukraine in the context of Euro-Atlantic integration was investigated.Based on the results of the study, it was established that the system of legal and social guarantees for servicemen of the Armed Forces of Ukraine, war veterans and veterans of military service was functioning at the beginning of 2014, but it did not guarantee the full fulfillment of all constitutional rights and freedoms and the satisfaction of spiritual and material needs of servicemen to the full extent. A number of reasons contributed to this: from the unadapted legal framework of Ukraine on the social protection of servicemen to the conditions of a special period caused by partial mobilization and the implementation of anti-terrorist operation measures, the lack of a clear algorithm for the actions of officials regarding the implementation of the laws of Ukraine on the social protection of servicemen, to miscalculations in financial system during the planning of budget programs and their underfunding in the conditions of a special period in Ukraine.The legal framework regarding the social protection of servicemen and granting them the status of a war veteran was not adapted to the conditions of the anti-terrorist operation and hostilities on the territory of Ukraine. The absence of a legal provision for persons who voluntarily joined resistance movements made it difficult to determine their legitimacy and military status. Accordingly, the volunteers fell under Article 260 of the Criminal Code of Ukraine regarding «Formation of illegal military formations» and found themselves outside the legal field of the state.During the anti-terrorist operation on the territory of Donetsk and Luhansk regions, social protection of servicemen was organized, but there were legal inconsistencies, in particular, regarding the status of persons who performed managerial functions on behalf of the state and were endowed with relevant powers, which were not legally regulated.Internal factors, such as political, social, economic and military, have played a negative role in the development of social protection for servicemen of the Armed Forces of Ukraine and their family members since the beginning of 2014. Due to rapid inflation during 2014–2018, there was a significant deterioration in the living conditions of servicemen of the Armed Forces of Ukraine, war veterans and persons equated to them, veterans of military service, which negatively affected the moral and psychological state of these persons, and required greater material and social support from side of the state.Scientific research has established that the changes made to the Law of Ukraine «On Social and Legal Protection of Servicemen and Members of Their Families» during 2014–2018 are generally positive, but were introduced with some delay. These changes made it possible to provide a number of social and legal guarantees for military personnel on all types of leave (including during the legal regime of martial law); conclusion of contracts; release; lending; guarantees of financial support payments to members of military servicemen’s families; admission of children of military personnel to educational institutions with military physical training; preservation of housing and payment of monetary compensation for not receiving it; free psychological, medical and psychiatric rehabilitation of ATO participants; secondment of servicemen to state authorities; procedure and amounts of financial support; allowance for monthly additional payments; issue of one-time cash assistance (payment); indexation of monetary support; receiving benefits under the conditions of criminal enforcement measures; separate issues of food and physical support; the socio-legal status of some categories of servicemen is determined. Along with this, the legislator granted the social and legal status of military personnel to the employees of the State Service for Special Communications and Information Protection of Ukraine.However, as a result of the changes introduced during 2014–2018, some problems regarding the provision of social guarantees to military personnel by the state remained unresolved.