Розглянуто біблійний інтертекст творів Л.М. Андреєва та М.О. Булгакова. Показано, що у художніх текстах цих письменників біблійні прецедентні феномени відіграють важливу роль у процесі смисло- та формотворення, виконують внутрішньотекстові функції та функцію інтертекстуальну. Створюючи й актуалізуючи підтекстову інформацію, що відображає авторську оцінку, біблійні мотиви й образи-символи реалізуються у творах як конкретні інтексти, які є цитатами й алюзіями, що розрізняються за обсягом, точністю, частотністю та позицією у тексті-реципієнті. Домінантними наскрізними мотивами у досліджених творах є мотиви чуда, двоїстості та Апокаліпсису. Найбільш семантично місткі біблійні образи-символи творів даних авторів розподіляються на дві групи за критерієм істота / неістота та включають образи-символи Біблії, хреста, меча, Ісуса Христа, Іуди Іскаріота, нечистої сили. Біблійні інтекстні компоненти дозволяють обом письменникам більш переконливо аргументувати свою думку, викликати певні асоціації у читача, змусити його подивитися по-новому на традиційні християнські мотиви й образи-символи.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження джихаду як важливої складової концептів війни та миру в ісламі. Проблему співвідношення війни та миру в релігії ісламу вирішено на основі детального аналізу оригінальних текстів представників різних релігійних напрямів, а також праць сучасних дослідників. З'ясовано, що найважливішим у ісламі є заборона будь-яких примусів, зокрема залучення до релігії, а також будь-яких гасел, які закликають до війни. Існування даного підходу виявлено в Корані та Сунні. Джихад розглянуто як "великий джихад" і "малий джихад". До складу великого джихаду включено такі види: "джихад серця", "джихад язика (слова)", "джихад руки", малий джихад включає "джихад меча". Розкрито сутність поняття "джихад" як зусилля перед Богом щодо захисту власної віри, що не передбачає розповсюдження та насильницьке нав'язування власної віри. Встановлено, що поняття "джихад" також використовується для опису власної боротьби з пристрастями, як необхідність очищення душі для того, щоб стати справжнім мусульманином. Зроблено висовок, що людина як єдина у світі духовна істота є центральною постаттю в ісламі, саме вона прагне до миру, мирного співжиття з іншими людьми, власного щастя та щастя своїх нащадків.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено вплив латинської мови на мову українськомовних пам'яток к. XVI-XVII ст. На тлі загальної характеристики соціокультурної ситуації України зазначеного періоду показано важливе значення латинської мови у шкільництві, художній творчості та урядуванні України. Широке використання латинської мови зумовило значне запозичення латиномовних елементів в українськомовних текстах. Відзначено, що тематично латинськомовні елементи охоплюють різні сфери: найповніше - тематичні групи: "Людина як істота", "Душа і розум", "Людина як член суспільства", "Організація суспільства і соціальні інститути", спорадично - "Небесні тіла", "Земля", "Простір", "Причина". Структурно запозичення розподіляють на лексичні, словосполучення, речення, фрагменти текстів; графічно - збереження графіки оригіналу, або ж середньоукраїнська кирилична графіка. Формально та семантично значна частина латинізмів адаптована українською мовою. Запозичення українською мовою латинізмів здійснювалося як безпосередньо (рецепція латинськомовних текстів), так і опосередковано (через польську, чеську, німецьку, французьку, римську, італійську мови). У роботі уточнено час переймання латинських елементів українською мовою, порівняно з тим, як до цього було потрактовано у наявній науковій літературі. Розширення лексичного та морфемного складу української мови, посилення функціонального навантаження окремих фонем української мови к. XVI-XVII ст. засвідчує важливість латинськомовних впливів як фактора динаміки структури мови-реципієнта.

  Скачати повний текст

У контексті належності письменника Р.Кіплінга до двох етнічних традицій - англійської та індійської - розглянуто його художню прозу з урахуванням біокультурної мовної особистості письменника. Виділено базові ізоморфні (людина) й аломорфні (флора, фауна, природні явища) концепти мовної та концептуальної картин світу художньої прози письменника. Проаналізовано концепти та концптуальні метаформи, типові для англійців (людина - це володар/господар світу, зброя - це друг, жага багатства - це зло, освіта - це могутній друг) та індусів (життя - це колесо, яке рухається у заданому напрямку, людина - це дрібничка у світі природи, природа - це могутня жива істота, біда - це безжалісний батіг і дружба - це рука допомоги) та доведено антропоцентричність англійської та природоконцентричність індійської етнокультурних традицій. Культурні особливості обох націй, відображені у лінгвокультурному просторі Р.Кіплінга, передаються за допомогою одиниць фонетичного, морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів англійської мови.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено людину у її релігійному вимірі в пов'язаності з діяльністю. Людина - це діяльнісна біосоціальна істота, вона є суб'єктом трудової діяльності, соціальної форми життя, свідомості та спілкування. Поняття "людина" визначає цілісний, тілесно-духовний зміст, соціальну істоту. Поняття "особистість" характеризує людину, яка інтегрує у собі соціально-психологічні особливості. Проведено компаративний аналіз міфологічної, релігійної та наукової свідомості людини. Розкрито значення міждисциплінарного підходу для методології сучасного релігієзнавства, обгрунтовано взаємозв'язок між культурою, релігією та синергетикою. Досліджено зв'язок між процесами формування релігійної свідомості й уявою людини, комунікативними зв'язками, світоглядними та ціннісними орієнтаціями. Розкрито специфіку осмислення феномену людини у її релігійному вимірі в зв'язку з положеннями психоаналізу, екзистенціалізму, герменевтики, феноменології, постмодернізму; проаналізовано головні концептуальні підходи щодо тлумачення проблеми людини. Визначено роль емоцій, пристрастей та мови в процесі формування релігійності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано типи екологічної свідомості студентської молоді гуманітарного та технічного ВНЗ. Виявлено суттєві відмінності рівнів емоційного, пізнавального та практичного освоєння світу природи студентами гуманітарної, природничої та технічної спрямованості. Визначено принципи формування базових компонентів екологічної свідомості, а саме: "належності людини природній екосистемі", "єдності з живими істотами, віддаленими від людини в еволюційному ланцюгу", "невід'ємності кожного виду живих істот від екологічної системи Землі". Розроблено й апробовано методику еколого-психологічного тренінгу для формування та корекції ставлення до природи, яка базується на принципах послідовності корекційного впливу, організації психологічних стимулів і розвитку психологічної єдності з природою. Відзначено, що психологічним механізмом суб'єктного ставлення до елементів природи є ідентифікація з природними об'єктами. Показано різну ефективність методики за умов формування екологічної свідомості для різних категорій студентів.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему невідповідності між семантикою морфологічних одиниць і формою її вираження на рівні таких морфологічних категорій іменника, як число, істота/неістота, рід. Асиметричні прояви досліджено на рівні парадигматики, в якому вони реалізуються в таких різновидах, як полісемія форм, омонімія, синонімія, хитання, варіантність, і на рівні синтагматики (контексту), в якому виявлено випадки модифікації парадигматичних значень. З'ясовано причини виникнення кожного випадку асиметрії, розглянуто засоби та способи її подолання. Розкрито суттєву роль стильових і прагматичних чинників у процесі формування асиметрії. Визначено тенденції щодо подолання існуючих асиметричних проявів та появи нових.

  Скачати повний текст

Проаналізовано епітети за структурою епітетних словосполучень, що становлять характеристичну ознаку ідіолекту Івана Багряного. Вперше введено у науковий обіг новий фактичний матеріал з недостатньо вивченої мовотворчості І.Багряного. Запропоновано осмислення явища епітетизації у лексико-семантичному та лексико-асоціативному полі "страждання людини в екстремальних умовах". Досліджено сполучуваність прикметників і дієприкметників з дистрибутами людина, люди, істота, істоти, а також іменниками, які становлять основу опису зовнішнього та внутрішнього портрета людини (обличчя, очі, голос, серце, душа, слово, біль, лють, розпач, зневіра тощо). Визначено функціональний обсяг найчастотніших епітетів, які містять у своїй семантиці компонент "інтенсивність вияву ознаки": божевільний, несамовитий, скажений, шалений, пекельний, жахливий.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософський аналіз протиріччя між філософським і теологічним просвітництвом в німецькій філософській думці початку XIX ст. Визначено необхідність переосмислення суті й ролі релігійного відображення й релігійного ставлення до світу у суспільстві, що переживає світоглядну кризу й злам старої системи цінностей. Досліджено, як від логічного аналізу релігії (Гегель), через історичний (Штраус) і культурологічний аналіз священних текстів (Бауер) в особі Руге і Фейєрбаха німецька філософська думка пов'язала роль і місце релігії в історії з логікою руху суспільства до свободи. Означено, що релігійний шлях розвитку є необхідністю історії, через релігію людина проявляється як істота творча, яка діє в межах певної культурної традиції.

  Скачати повний текст

Дисертаційну роботу присвячено формулюванню науково обґрунтованих пропозицій, що спрямовані на удосконалення означених кримінально-правових норм (ст. 139 КК України), а також підвищення ефективності кримінального права саме у сфері належного надання медичної допомоги у відповідності з чинним законодавством особі, яка її потребує, зокрема шляхом реалізації права на охорону здоров'я й медичну допомогу, на основі комплексної та системної кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення, передбаченого ст. 139 КК України.Варто зазначити, що дане дослідження виконано у межах актуального на сьогодні для сучасної науки антропоцентричного напрямку, зокрема коли центром уваги держави має бути людина як суспільна істота, яка у своїй поведінці відповідно керується певними установками чи/та цінностями, що можуть регулюватись традиціями, звичаями, законом тощо.У результаті проведення наукового аналізу теоретичного стану означеної проблеми, зокрема її законодавчого регулювання, а також практики застосування чинного законодавства, було надано важливі й істотні пропозиції для науки кримінального права, сформульовані нові положення та висновки. Зокрема здобувачем вивчено 335 теоретичних джерел, проведено наскрізний огляд законодавчого матеріалу, у якому наявні вказівки на положення щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 139 КК України, проаналізовано усі 9 вироків з Єдиного державного реєстру судових рішень винесених з 2012 по 2020 рр. у частині кримінальної відповідальності за ненадання допомоги хворому медичним працівником та опитано 930 респондентів щодо означеної проблеми.У ході дослідження встановлено витоки й ґенезу кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення ненадання допомоги хворому медичним працівником і сучасний стан проблеми (підрозділ 1.1). У дисертації закладені методологічні основи щодо формування авторського підходу із визначення поняття кримінального правопорушення «Ненадання допомоги хворому медичним працівником», передбаченого ст. 139 КК України (підрозділ 1.2). З огляду на вищевказане і загального поняття кримінального правопорушення (ст. 11 КК України), а також об'єктивні й суб'єктивні ознаки даного діяння, автором сформульовано визначення цього кримінального правопорушення під яким варто розуміти: «Умисну (у виді прямого умислу для ч. 1), а за ч. 2 даної статті подвійну форму вини (до діяння умисна вина у виді прямого умислу, а щодо наслідків тільки необережність у виді кримінально протиправної самовпевненості), заборонену КК дію чи бездіяльність, суб'єкта (медичний працівник), що посягає на суспільні відносини, які виникають щодо умов із забезпечення надання медичної допомоги, у відповідності із чинним законодавством, особі, що її потребує, зокрема шляхом реалізації її права на охорону здоров'я й медичну допомогу лікарем чи іншим медичним працівником у державних або комунальних, чи приватних закладах охорони здоров'я, або науково-педагогічним працівником закладу вищої чи післядипломної освіти, що забезпечують підготовку кадрів у галузі охорони здоров'я, за наявності у нього сертифіката лікаря-спеціаліста і дозволу керівника закладу охорони здоров'я щодо надання медичної допомоги, чи фізичною особою-підприємцем, що зареєстрована й має ліцензію на провадження господарської діяльності щодо медичної практики, які полягають у ненаданні (бездіяльність) чи відмові (дія) надати медичну допомогу потерпілому, який знаходиться у фізіологічному або/та патологічному процесі, що є критичним або/та небезпечним для його життя і здоров'я, за умови, що останній саме потребує надання медичної допомоги та відсутні перешкоди, а також наявна можливість для здійснення дій щодо усунення небезпеки для здоров'я й життя потерпілого, тобто йому буде надана медична допомога медичним працівником, який відповідно до встановлених правил та чинного законодавства зобов'язаний її надавати, та спричинило (за ч. 2 цієї статті) смерть або інші тяжкі наслідки для потерпілого».З'ясовано зміст основних чинників соціально-правової обумовленості кримінально-правової заборони, передбаченої ст. 139 КК України: а) соціально-кримінологічний чинник; б) нормативний чинник; в) етичний чинник; г) міжнародно-правовий чинник; д) культурно-історичний чинник (підрозділ 1.2). Проаналізувавши чинники соціально-правової обумовленості даної заборони (ст. 139 КК України), варто зазначити, що наявна неоднорідність поглядів на загальні та спеціальні положення щодо соціально-правової обумовленості заборони, а також наявні суперечливі судження, що стосуються класифікаційних систем передумов криміналізації.З огляду на зазначене вище, маємо усі підстави, аби стверджувати, що на сьогодні означена проблема на теоретичному рівні залишається не вирішеною.^UThe dissertation is devoted to the formulation of scientifically substantiated proposals on the basis of complex and systematic criminal-legal characteristics of the criminal offense under Art. 139 of the Criminal Code of Ukraine which aimed at improving the certain criminal-legal provisions (Article 139 of the Criminal Code of Ukraine), as well as at improving the effectiveness of criminal law in the field of proper medical assistance to the person in need in accordance with applicable law, and in particular by the realization of the right to health care and medical assistance.The research is performed within the current anthropocentric direction for modern science, in particular when the focus of the state should be on the person as on a social being, whose behavior is regulated by certain attitudes and/or values that can be governed by traditions, customs, law etc.As a result of scientific analysis of the theoretical state of this problem, in particular, its legislative regulation, as well as the practice of applying of current legislation, important and significant proposals for the science of criminal law was provided, new provisions and conclusions were formulated. In particular, the author studied 335 theoretical sources by the conduction of the full review of the legislative material, which contains references to the provisions of the criminal offense under Art. 139 of the Criminal Code of Ukraine, analyzed all 9 court sentences from the Unified State Register of Court Decisions issued from 2012 to 2020 in terms of criminal liability for failure to render assistance to a sick person by a medical professional and interviewed 930 respondents on this issue.During the research, the origins and genesis of criminal liability for the criminal offense of failure to render assistance to a sick person by a medical professional and the current state of the problem were defined (section 1.1). In the dissertation the methodological foundations for the formation of the author's approach to defining the concept of a criminal offense "Failure to render assistance to a sick person by a medical professional" under Art. 139 of the Criminal Code of Ukraine were established (subsection 1.2). Taking into account the above and the general concept of a criminal offense (Article 11 of the Criminal Code of Ukraine), as well as objective and subjective features of this act, the author formulated a definition of this criminal offense on which should be understood: "Intentional (in the form of direct intent for P.1), and under Part 2 of this article, a double form of guilt (intentional guilt in the form of direct intent to the action and carelessness in the form of criminally illegal self-confidence to the consequences), prohibited by the Criminal Code action or inaction, the subject (medical professional), encroaching on public relations that arising from the conditions for the rendering of medical assistance, in accordance with applicable law, to the person in need by realization of his/her right to health care and medical assistance by a doctor or other medical professional in state/municipal/private health care institutions, or by a research-teaching staff of higher or postgraduate educational institutions that provide training staff in the field of health care, in the case that he/she has a certificate of a doctor-specialist and a permission of the head of the health care institution to render medical assistance, or by an individual entrepreneur who is registered and licensed to conduct business activities related to medical practice, which consists in failure to render (inaction) or refusal (action) to render medical assistance to a victim who is in a physiological and/or pathological process that is critical or/and dangerous to his/her life and health, in the case that the latter needs medical assistance and there are no obstacles, as well as the is an opportunity to take action to eliminate the danger to victim's health and life and a patient will be provided with medical assistance by a medical professional who in accordance with established rules and current legislation is obliged to provide it, and it caused (under Part 2 of this article) death or other grave consequences for the victim".The main factors of social-legal conditionality of the criminal law prohibition under Art. 139 of the Criminal Code of Ukraine were examined, such as: a) social-criminological factor; b) regulatory factor; c) ethical factor; d) international-legal factor; e) cultural-historical factor (subsection 1.2).According to the analysis of the factors of social-legal conditionality of this prohibition (Article 139 of the Criminal Code of Ukraine), it should be noted that there is a dissimilarity of views on general and special provisions of social-legal conditionality of this prohibition, as well as there are contradictory judgments of scientists concerning classification systems.

У дисертації комплексно досліджено переповідні конструкції як посутні складники синтаксичної системи української мови, визначено їхній функційний потенціал у текстах художнього, наукового, публіцистичного, релігійного та епістолярного стилів. У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; сформульовано мету та завдання; визначено предмет, об'єкт, методи та прийоми дослідження; описано джерельну базу дисертації; окреслено наукову новизну, практичне та теоретичне значення дисертаційної роботи; представлено особистий внесок дисертантки; зазначено інформацію про кількість публікацій, апробацію результатів дослідження, структуру та обсяг праці.У першому розділі «Теоретичні засади дослідження переповідних конструкцій у лінгвістиці» з'ясовано місце переповідних речень у практиці мовознавчих студій; визначено термінообшир низки понять, зокрема переповідного речення як модально-інтенційного висловлення, що його застосовують для переказування певної інформації, для точного або трансформованого відтворення своїх слів чи чужих, для непрямого переповідання гіпотетичного знання; автопереповідності (самопереказування) – терміна, що позначає точне чи трансформоване відтворення власного мовлення; передорученої переповідності – моделі, яка передає прохання мовця переповісти ту чи ту інформацію, адресовану певному суб'єктові комунікації; діалогічної переповідності – комунікативного регістра, спрямованого на відтворення переповідачем розмови, у якій у минулому він був або безпосереднім учасником, або спостерігачем; кільцевої переповідності, що постає за умови, якщо адресат тим самим інформаційним каналом, яким отримав дані від переповідача, ретранслює свої думки джерелу інформації; розглянуто переповідність як композиційно-мовленнєвий складник розповідного тексту; репрезентовано базову схему, за якою відбувається інтеракція переповідача та адресата; установлено, що джерелом інформації для переповідача бувають: 1) людина як соціальна істота в плані освіти / професії / звання / посади; громадянської, етнічної, територіальної належності; релігії; статі; родинних зв'язків; способу життя / суспільного становища тощо; 2) неозначений суб'єкт, невизначеність якого детермінована певними причинами небажання переповідача вказувати на джерело інформації; 3) установа / організація; схарактеризовано методологійну парадигму дослідження. Другий розділ «Структурно-семантичні особливості переповідних речень» присвячено аналізу складнопідрядного з'ясувального речення як основного засобу вербалізації інтенцій переповідності; дослідженню часток, які маркують відтворення чужого мовлення і реалізують певну функційно-змістову семантику; визначенню суб'єктивно-модальних форм, що вербалізують переповідність (подано їхній поділ на особистісно зорієнтовані, статусно зорієнтовані та інституційно зорієнтовані); розгляду чужого мовлення в контексті маркерів переповідної модальності; виокремленню атипових засобів вираження семантики переповідності.У третьому розділі «Комунікативно-інтенційні параметри переповідних речень» проаналізовано переповідне діалогічне та монологічне мовлення; чутку як висловлення переповідного характеру, в основі якого наявне інформаційне повідомлення, що слугує дієвим маніпулятивним інструментом у межах ретрансляції інформації; інтонаційні особливості переповідних конструкцій, їхній функційний діапазон.У четвертому розділі «Переповідні конструкції в дискурсивно-жанрових виявах і стильових формах української мови» репрезентовано усебічний аналіз переповідності в художніх, наукових, публіцистичних, релігійних та епістолярних текстах. З'ясовано, що переповідні конструкції в художньому дискурсі сприяють збалансуванню переходів між репліками, уводять важливу інформацію, показують специфіку характерів персонажів; у науковому – допомагають порівняти різні думки й за потреби спричинити дискусію; у публіцистичному – реалізують волюнтативну функцію; у проповідницькому дискурсі – надають аргументативності, переконливості й декларативності словам священника; в епістолярному – вербалізують згоду / незгоду з адресатом, просьбу про допомогу, обіцянку переповісти якусь інформацію, прохання переказати подяку, вітання, співчуття, скаргу тощо.У висновках узагальнено основні результати дослідження про функційні параметри переповідних конструкцій у дискурсивно-жанрових виявах української мови. Ключові слова: переповідність, переповідне речення, переповідна модальність, комунікативна інтенція, мовець, переповідач, адресат, функція, складне речення, суб'єктивно-модальні форми, мовленнєвий жанр, стиль, дискурс.^UThe dissertation presents a comprehensive study of re-narrative constructions as an essential component of the Ukrainian syntactic system with the focus on their functional potential in the texts of artistic, scientific, journalistic, religious and epistolary styles.The introduction substantiates the relevance of the thesis. It also formulates the goal and objectives of the thesis, defines the subject, object, methods and techniques of research, describes the source basis of the thesis, specifies the scientific novelty, practical and theoretical significance of the thesis, and presents the personal contribution of the candidate for a degree. It also provides information about the number of publications, approbation of research results, and structure and volume of the work. The first section, Theoretical Foundations of Research of Re-narrative Constructions in Linguistics, the place of re-narrative sentences in the practice of linguistic research is highlighted; the term base of several concepts has been determined, in particular, a re-narrative sentence as a modal-intentional utterance used to re-narrate certain information, to reproduce, directly or indirectly, one's own words or others', to retell indirectly conjectural knowledge; auto-reported narration (self-reported narration) as a term denoting an accurate or transformed reproduction of one's own speech; delegated re-narration as a model of the speaker's request to retell a particular piece of information addressed to a particular subject of communication; dialogical re-narration as a communication register aimed at the re-narrator's reproduction of a past conversation in which he / she was either a direct participant or an observer; ring re-narration which provides that the addressee retransmits their thoughts to the source of information through the same information channel he / she received the data from the re-narrator; re-narration is considered as a compositional and verbal component of the narrative text; the basic scheme by which the interaction of the re-narrator and the addressee takes place is represented; it is established that the sources of information for the re-narrator are: 1) a human as a social being in terms of education / profession / title / position; civil, ethnic, territorial affiliation; religion; sex; family ties; lifestyle / social status, etc; 2) an unidentified subject, the uncertainty of which is determined by some of the reasons why the re-narrator is reluctant to indicate the source of information; 3) institution / organization; the methodological paradigm of the research is characterized.The second section, Structural and Semantic Features of Re-narrative Sentences, is devoted to the analysis of a complex explanatory sentence as the main means of verbalizing the intentions of the re-narration; the study of particles that mark the reproduction of another's word and implement specific functional and content semantics; the description of subjective-modal forms that verbalize re-narration (their division into personality-oriented, status-oriented and institutionally oriented is presented); the consideration of another's speech in the context of markers of re-narration modality; the identification of atypical means of expressing the semantics of re-narration.The third section, Communicative-intentional Parameters of Re-narrative Sentences, deals with re-narrated dialogue and re-narrated monologue; rumor as a statement of a re-narrative nature based on an informative message, which serves as an effective manipulative tool within the retransmission of information; intonation features of translational constructions, their functional range.The fourth section, Re-narrative Constructions in Discourse-Genre Manifestations and Stylistic Forms of the Ukrainian Language, presents the comprehensive analysis of re-narration in artistic, scientific, journalistic, religious and epistolary texts. It is found that re-narrative constructions in artistic discourse help to balance the exchange, to introduce some important information, to show the characters' specifics. In scientific discourse, they help to compare different opinions and, if necessary, generate discussion. In journalistic discourse, they implement a voluntative function; in sermons discourse, they add give argumentativeness, persuasiveness and declarativeness to the priest's words); in epistolary discourse, they verbalize agreement / disagreement with the addressee, request for help, promise to retell some information, request to convey gratitude, congratulations, sympathy, complaint, etc.The conclusion summarizes the main research results of the functional parameters of re-narrative constructions in discourse-genre manifestation of the Ukrainian language. Key words: re-narration, re-narrative sentence, re-narrative modality, communicative intention, speaker, re-narrator, addressee, function, complex sentence, subjective-modal forms, speech genre, style, discourse.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 «Філософія» (03 – Гуманітарні науки). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2021.Дисертаційна робота присвячена концептуалізації широкого трансдисциплінарного дискурсу, пов'язаного з можливістю існування штучних істот. Для виокремлення предмету дослідження, вводиться поняття «технологічна форма життя», під якою мається на увазі істота, створена за допомогою технологій, яка здатна розвинути когнітивну й емоційну складову свідомості, має власне автономне тіло, на основі якого реалізується можливість отримання персонального досвіду та здатність якісно взаємодіяти у соціумі.Концептуалізація такого складного і багатовимірного явища зумовила звернення до трансдисциплінарної методології на засадах системного комплексного мислення, залучаючи здобутки різноманітних дисциплін, таких як феноменологія, психологія, когнітивні науки, робототехніка, нейрофізіологія та інших напрямків сучасної філософської думки.^UDissertation for acquiring the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 033 «Philosophy» (03 – Humanity sciences). Kyiv National University of Taras Shevchenko. – Kyiv National University of Taras Shevchenko, Kyiv, 2021.The dissertation is devoted to the conceptualization of a broad transdisciplinary discourse related to the possibility of the existence of artificial beings. To distinguish the subject of research, the author introduces the concept of "technological form of life", which means a being created by technology that can develop cognitive and emotional components of consciousness, has its own autonomous body, based on which the possibility of personal experience and ability to qualitatively interact in society is realized.The conceptualization of such a complex and multidimensional phenomenon has led to the appeal to transdisciplinary methodology based on systemic integrated thinking, drawing on the achievements of various disciplines such as phenomenology, psychology, cognitive sciences, robotics, neurophysiology and other areas of modern philosophical thought.

У дисертації проаналізовано семантику, структурну організацію та практичне застосування фразеологічних засобів вираження градуальних відношень. Сформовано корпус фразеологічних одиниць із семою градуальності та систематизовано їх у вигляді градуальних шкал. Проаналізовано семантичні, структурні та прагматичні особливості фразеологічних одиниць із значенням градуальності. Укладено покажчик фразеологізмів зі семою градуальності. Подано дефініцію терміна градуальність, окреслено систему термінів, які використано в роботі. Проаналізовано зв'язок категорії градуальності з іншими мовними категоріями, зокрема з категорією інтенсивності, граничності та міри і ступеня. Розглянуто погляди мовознавців на сутність значення фразеологічних одиниць мови, його структуру та прийоми опису; окреслено ознаки фразеологізмів. Відповідно до традиційного розуміння обсягу фразеології до дослідження не було залучено прислів'я та приказки. Розуміння градації як ментального процесу, а градуальності як практичного втілення розумових операцій з порівняння різних об'єктів чи їхніх ознак, уможливив такий опис фразеологічних одиниць, що базується на вичленуванні в їхньому значенні градаційної семи/сем і, відповідно, дозволив презентувати їх у вигляді структурованих градуальних шкал та здійснити ідеографічну класифікацію. Розглянуто різні принципи ідеографічного опису. Для систематизації ФО із семою градуальності використано принципи ідеографічної класифікації фразеологізмів, запропонованої мовознавцями Віктором Ужченком і Дмитром Ужченком: синонімічні та варіантні ряди → варіантно-синонімічна група / варіантно-антонімічна група → фразеосемантичне поле → фразеотематичне поле → фразеотематична група. Напрацьовано власну систему опису фразеологізмів із семою градуальності. Усі аналізовані фразеологізми представлено у такій ідеографічній ієрархії: фразеотематична група (ФТГ) → фразеотематична підгрупа (ФТП) → фразеосемантичне поле (ФСП). Проаналізовано такі фразеотематичні групи: 1) фразеотематична група «Людина» складається із фразеотематичних підгруп «Людина як жива істота», «Людина як розумна істота», «Людина як суспільна істота». ФТП «Людина як жива істота» має фразеосемантичні поля «Зовнішній вигляд», «Фізичний стан», «Психічний стан», «Рух». ФТП «Людина як розумна істота» має фразеосемантичні поля «Розум», «Характер, поведінка»; 2) фразеотематична група «Абстрактні відношення і поняття» охоплює фразеосемантичні поля «Простір», «Кількість», «Якість»; 3) фразеотематична група «Природа» охоплює ФСП «Час», «Погода». У дослідженні проаналізовано 2220 фразеологічних одиниць із градуальною семою. Найчисельнішою групою фразеологізмів є фразеотематична група «Людина». Укладено Словник фразеологічних антонімів із семою градуальності. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні фразеологічного втілення градуальності у функціональному плані, ураховуючи прагматичний характер градаційних відношень. Практичне значення матиме також укладання різного типу навчальних фразеологічних словників, в яких ФО будуть представлені у вигляді градуальних шкал.^UThe dissertation analyzes the semantics, structural organization and practical application of phraseological means of expressing gradational relations. A corpus of phraseological units with meaning gradations was formed and systematized in the form of gradational scales. The semantic, structural and pragmatic features of phraseological units with the meaning of gradation are analyzed. A dictionary of phraseological units with meaning of gradation is included. The interpretation of the term gradation is formulated, the terminology used in the work is outlined. The connection of the category of gradation with other language categories, namely with the category of intensity, extremeness, measure and degree, is analyzed. The views of linguists on the essence of the meaning of phraseological units of the language, its structure and methods of description are considered; features of phraseological units are outlined. According to with the traditional understanding of the scope of phraseology, proverbs and sayings were not included in the study. The understanding of gradation as a mental process, and gradation as a practical embodiment of mental operations of comparing different objects or their features, made possible such a description of phraseological units, which is based on the isolation of the gradation seme /semes in their meaning and, accordingly, made it possible to present them in the form of structured graduation scales and carry out ideographic classification. Various principles of ideographic description are considered. The principles of the ideographic classification of phraseological units proposed by linguists Viktor Uzhchenko and Dmytro Uzhchenko were used to systematize FD with seven degrees: synonymous and variant series → variant-synonymous group / variant-antonymous group → phraseosemantic field → phraseological field → phraseological group. An own system of describing phraseological units with meaning of gradation has been developed. All analyzed phraseological units are presented in the following ideographic hierarchy: phraseological group (FTG) → phraseological subgroup (FTP) → phraseological field (FSP). The following phraseological groups were analyzed: i) phraseological group "Man" consists of phraseological subgroups "Man as a living being", "Man as an intelligent being", "Man as a social being". FTP "Man as a living being" has the phraseological fields "Appearance", "Physical state", "Mental state", "Movement". FTP "Man as an intelligent being" has phraseological fields "Mind", "Character, behavior"; ii) the phraseological group "Abstract relations and concepts" covers the phraseological fields "Space", "Quantity", "Quality"; iii) phraseological group "Nature" covers FSP "Time", "Weather". The study analyzed 2220 phraseological units with a gradational seme. The most numerous group of phraseological units is the phraseological group "Man". A Dictionary of phraseological antonyms with meaning degrees of gradation is included. Prospects for further research consist in the study of the phraseological embodiment of gradation in the functional plan, taking into account the pragmatic nature of gradational relations. Compilation of different types of educational phraseological dictionaries, in which FDs will be presented in the form of graduated scales, will also be of practical importance.

У дисертації здійснено комплексне та спеціальне наукове теоретично-історичне дослідження проблем, пов’язаних із розумінням соціальної та правової цінності жінки в Україні у добу Середньовіччя. Послідовно й логічно висвітлено закономірності та особливості осмислення феномену соціальної та правової цінності жінки за часів Київської Русі, у період ХV – першої половини ХVІІ ст., а також за доби Гетьманщини. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків та концептуальних наукових положень, які відтворюють загальні риси й специфіку розуміння в українському суспільстві соціальної та правової цінності жінки на всіх етапах епохи Середньовіччя.У ході дослідження було встановлено, що поняття «людина» (у тому числі, жінка) у філософсько-правовій інтерпретації осмислюється як істота біологічна, соціалізована, що має духовність, розглядається через призму поняття «правова людина», а її правова цінність людини є абстрактно-ідеальною моделлю, яка осмислюється у контексті поєднання аксілогічно-правового та антропологічно-правового людинорозуміння. Авторкою обґрунтовано, що дослідження змісту соціальної цінності жінки доцільно проводити у межах антропологічного та аксіологічного підходів у контексті понять «призначення» (мета, напрями діяльності) та «корисність» (результат діяльності). У той самий час, у дисертації доведено, що зміст правової цінності жінки базується на її правовому статусі, соціальних цінностях (свобода, справедливість, рівність) і розуміється у контексті поняття «правова значущість» (ієрархічність за правовим статусом і можливостями, закріпленими у законодавстві, середньовічних класів та станів, до яких належали жінки).^UThe dissertation is a comprehensive and special scientific theoretical and historical study of the problems related to the understanding of the social and legal value of women in Ukraine in the Middle Ages. The author consistently and logically highlights the regularities and peculiarities of understanding the phenomenon of social and legal value of women in the times of Kievan Rus, in the period of the fifteenth - first half of the seventeenth century, as well as in the Hetmanate. As a result of the study, the author formulates a number of conclusions and conceptual scientific provisions which reflect the general features and specifics of understanding of the social and legal value of women in Ukrainian society at all stages of the Middle Ages.The study established that the concept of "human being" (including a woman) in the philosophical and legal interpretation is understood as a biological, socialized being with spirituality, and is viewed through the prism of the concept of "legal person", and its legal value is an abstract ideal model which is understood in the context of a combination of axiological and legal and anthropological and legal human understanding. The author substantiates that it is advisable to study the content of a woman's social value within the framework of anthropological and axiological approaches in the context of the concepts of "purpose" (goal, areas of activity) and "usefulness" (result of activity). At the same time, the dissertation proves that the content of a woman's legal value is based on her legal status, social values (freedom, justice, equality) and is understood in the context of the concept of "legal significance" (hierarchy in terms of legal status and opportunities enshrined in legislation, medieval classes and estates to which women belonged).